2

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття комерційних банків.

2. Комерційний банк - початок розвитку на Україні.

3. Організаційний пристрій комерційного банку.

4. Мета діяльності комерційного банку.

5. Функції комерційного банку.

6. Класифікація комерційного банку.

Висновок

Список літератури

Вступ

Термін «Комерційний банк» виник на ранніх етапах розвитку банківської справи, коли банки обслуговували переважно торгівлю, товарообмінні операції й платежі. Основною клієнтурою були торговці. Банки кредитували транспортування, зберігання й інші операції, пов'язані з товарообміном. З розвитком промислового виробництва виникли операції по короткостроковому кредитуванню виробничого циклу: позички на поповнення оборотного капіталу, створення запасів сировини й готових виробів, виплату зарплати. Строки кредитів поступово збільшувалися, частина банківських ресурсів початку використовуватися для вкладень в основний капітал, цінні папери. Інакше кажучи, термін "комерційний банк" втратив свій зміст. Він позначає "діловий" характер банку, його орієнтованість на обслуговування всіх видів господарських агентів незалежно від роду їхньої діяльності.

Банки, як комерційні підприємства, виникли у зв'язку з потребами відтворення, кругообігу промислового й торговельного капіталу. Розкладання натурального господарства, ріст торгівлі й товарного обміну різко підвищили значення грошових розрахунків і кредиту. Перехід до найманої праці в широких масштабах приводив до того, що все більша частина доходів виплачувалася в грошовій формі. Виник регулярний грошовий обіг, організацію й технічне обслуговування якого банки взяли на себе. Банки зосереджують у себе величезні маси позичкового капіталу шляхом залучення вільних коштів фірм і урядових закладів, заощаджень і доходів населення й надають їх у позичку. У міру зміцнення банків і перетворення їх у самостійну галузь підприємництва вони виступають як сукупний кредитор

Банки - це підприємства, властиві будь-який нормально функціонуючої економічної формації, що займаються кредитуванням і фінансуванням промисловості й торгівлі за рахунок грошових капіталів, притягнутих у вигляді внесків і шляхом випуску власних акцій і облігацій.

1. Поняття комерційного банку.

Банк - це організація, створена для залучення коштів і розміщення їх від свого ім'я на умовах зворотності, платності й терміновості.

Основне призначення банку - посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців. Поряд з банками переміщення коштів на ринках здійснюють і інші фінансові й кредитно-фінансові установи: інвестиційні фонди, страхові компанії, брокерські, дилерські фірми. Але банки як суб'єкти фінансового ринку мають дві істотних ознаки, що відрізняють їх від всіх інших суб'єктів.

По-перше, для банків характерний подвійний обмін борговими зобов'язаннями: вони розміщають свої власні боргові зобов'язання (депозити, ощадні сертифікати), а мобілізовані в такий спосіб засобу розміщають у боргові зобов'язання й цінні папери, випущені іншими. Це відрізняє банки від фінансових брокерів і дилерів, які не випускають своїх власних боргових зобов'язань.

По-друге, банки відрізняє прийняття на себе безумовних зобов'язань із фіксованою сумою боргу перед юридичними й фізичними особами. Цим банки відрізняються від різних інвестиційних фондів, які всі ризики, пов'язані зі зміною вартості її активів і пасивів, розподіляє серед своїх акціонерів.

Банки діють як універсальні кредитні установи, що роблять широке коло операцій на фінансовому ринку: надання різних по видах і строкам кредитів, покупка-продаж і зберігання цінних паперів, іноземної валюти, залучення засобів у внески, здійснення розрахунків, видача гарантій, поручництв і інших зобов'язань, посередницькі й довірчі операції.

Банки можуть створюватися на основі будь-якої форми власності - приватної, колективної, акціонерної, змішаної. Не виключається можливість створення банків, заснованих винятково на державній формі власності, які відповідно до діючого законодавства можуть здійснювати свою діяльність на комерційній основі. Для формування статутних капіталів банків допускається залучення іноземних інвестицій. Під банками за участю іноземних інвестицій розуміють:

- спільні банки, тобто банки, статутний капітал яких формується за рахунок засобів резидентів і нерезидентів;

- іноземні банки - банки, статутний капітал яких формується за рахунок нерезидентів;

- філії банків-нерезидентів.

Рішення про відкриття кожного окремого банку за участю іноземних інвестицій приймається Радою директорів ЦБ. ЦБ установлює ліміт участі іноземного капіталу в банківській системі країни. Обмеження на участь іноземного капіталу мають на меті створити найбільш сприятливі умови для становлення вітчизняних комерційних банків і захисту від експансії закордонних банків.

По способі формування статутного капіталу банки підрозділяються на акціонерні (відкритого й закритого типу) і пайові. Можливість створення банків, що належать одній особі (юридичній або фізичній) виключається чинним законодавством, відповідно до якого статутний капітал банку формується із засобів не менш трьох учасників.

Якщо на початковому етапі реформування кредитної системи комерційні банки створювалися головним чином на пайовій основі, то для нинішнього етапу характерне перетворення пайових банків в акціонерні й створення нових банків у формі акціонерних товариств. Для акціонерного товариства характерно, що власником його капіталу виступає саме суспільство, тобто банк. А пайові комерційні банки власниками свого капіталу не є, оскільки кожний з пайовиків зберігає право власності на свою частку капіталу. Пайові комерційні банки організовані на принципах товариства з обмеженою відповідальністю, тобто суспільства відповідальність кожного пайовика обмежена межами його внеску в загальний капітал банку. Розширення статутного фонду може здійснюватися як за рахунок внесення учасниками додаткових внесків, так і за рахунок вступу в банк нових учасників. Питання про вступ нових учасників і розміри їхнього вкладу в статутний фонд банку зважується на загальних зборах учасників.

2. Комерційні банки - початок розвитку на Україні.

Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, у яке входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але й притягнутий фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому притягнуті засоби, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків.

Основною метою комерційних банків, які стали створювати в Україні в 1989 році, було оперативне одержання їхніми засновниками й клієнтами широкого спектра банківських послуг, включаючи одержання кредитів рішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, одержання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також для власного розвитку.

Спочатку комерційні банки створювалися переважно як галузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державних спеціалізованих банків.

Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк, виникли як кооперативні комерційні банки. Це пояснюється тим, що в той час кооперативи по виробництву товарів, виконанню робіт і наданню послуг були першими ринковими структурами, що діяли в оточенні державних підприємств, організацій і установ, а часто й при них. Щоб легше й оперативніше вирішувати питання одержання позичок на свій розвиток, кооперативи стали створювати свої банки.

Надалі акціонерами або пайовиками комерційних банків усе більше ставали різні комерційні структури й приватні особи.

Цей процес особливо підсилився після того, як наприкінці 1992 року державним підприємствам було заборонено виступати засновниками комерційних структур, у тому числі й банків, а в 1993 році було ухвалене рішення про перерахування належним зазначеним підприємствам дивідендів у дохід державного або місцевого бюджету. Кооперативні банки були в правах з комерційними.

Поступово статус комерційних одержали колишні державні спеціалізовані банки. Так, на базі республіканських Жилсоцбанка був організований Укрсоцбанк, Агропромбанку, Промінвестбанк.

Таке роздержавлення зазначених трьох банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків, поставивши в скрутне становище знову організовані банки.

Більше правильним було б за колишніми державними банками залишити статус державних спеціалізованих банків, через які направлялася б державна кредитна й фінансова підтримка пріоритетним напрямкам розвитку економіки.

Так, у більшості країн така підтримка виявляється сільському господарству, науці, державним підприємствам, житловому будівництву й так далі.

В умовах ринкової економіки істотні зміни відбулися в банківському контролі.

Якщо раніше банки відігравали роль державних контролерів за діяльністю суб'єктів господарювання, то в цей час цей контроль, як правило здійснюється на партнерських відносинах між банками і їхніми клієнтами.

3. Організаційний пристрій комерційного банку.

Організаційний пристрій комерційних банків відповідає загальноприйнятій схемі керування акціонерного товариства. Вищим органом комерційного банку є загальні збори акціонерів, що повинне проходити не рідше одного разу в рік. На ньому присутні представники всіх акціонерів банку на підставі доручення. Загальні збори правочинні вирішувати винесені на його розгляд питання, якщо в засіданні бере участь не менш трьох чвертей акціонерів банку.

Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку. На нього покладають також спостереження й контроль за роботою правління банку. Склад ради, порядок і строки виборів його членів визначає загальні напрямки діяльності банку, розглядає проекти кредитних і інших планів банку, затверджує плани доходів і витрат і прибутку банку, розглядає питання про відкриття й закриття філій банку й інших питань, пов'язані з діяльністю банку, його взаєминами із клієнтами й перспективами розвитку.

Безпосередньо діяльністю комерційного банку керує правління. Воно несе відповідальність перед загальними зборами акціонерів і радою банку. Правління складається з голови правління (президента), його заступників (віце-президентів) і інших членів.

Засідання правління банку проводяться регулярно. Рішення приймаються більшістю голосів. При рівності голосів голос голови є вирішальним. Рішення правління проводяться в життя наказом голови правління банку. При правлінні банку звичайно створюються кредитний комітет і ревізійна комісія.

У функції кредитного комітету входять: розробка кредитної політики банку, структури приваблюваних засобів і їхнього розміщення; розробка висновків по наданню найбільш великих позичок (перевищуючих установлені ліміти); розгляд питань, пов'язаних з інвестуванням, веденням трастовых операцій.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами учасників і підзвітна раді банку. До складу ревізійної комісії не можуть бути вибрані члени ради й правління комерційного банку. Правління банку надає в розпорядження ревізійної комісії всі необхідні для проведення ревізії матеріали. Результати проведених перевірок комісія направляє правлінню банку.

З метою забезпечення гласності в роботі комерційних банків і доступності інформації про їхнє фінансове становище їхні річні баланси, затверджені загальними зборами акціонерів, а також звіт про прибутки й збитки повинні публікуватися в пресі (після підтвердження вірогідності представлених у них відомостей аудиторською організацією).

З метою оперативного кредитно-розрахункового обслуговування підприємств і організацій - клієнтів банку, територіально вилучених від місця розташування комерційного банку, він може організовувати філії й представництва. При цьому питання про відкриття філії або представництва комерційного банку повинен бути погоджений з ЦБ по місцю відкриття філії або представництва.

Філіями банку вважаються відособлені структурні підрозділи, розташовані поза місцем його знаходження й здійснююча всі або частина його функцій. Філія не є юридичною особою й робить делеговані йому головним банком операції в межах, передбачених ліцензією ЦБ. Він містить договори й веде іншу господарську діяльність від імені комерційного банку, його що створили.

Представництво є відособленим підрозділом комерційного банку, розташованим поза місцем його знаходження, що не володіє правами юридичної особи й не має самостійного балансу. Воно створюється для забезпечення представницьких функцій банку, здійснення угод і інших правових дій. Представництво не займається розрахунково-кредитним обслуговуванням клієнтів і не має кореспондентського рахунку. Для здійснення господарських витрат йому відкривається поточний рахунок.

4. Ціль діяльності комерційно банків.

Одна з основних цілей комерційних банків - одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банків, базою підвищення благоустрою працівників банку. Прибуток банку являє собою різність між його валовим доходом і витратами.

Валовий дохід банку залежить, насамперед, від обсягу його кредитних вкладень і інвестицій, розмірів процентної ставки по видаваних кредитах, від величини й структури активів банку.

Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, що стягуються з позичальників за користування позичками. Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками, що здійснюють перерозподіл коштів між тими в кого вони звільнилися й тими в кого в них з'явилася тимчасова потреба.

Розмір процентної ставки за користування кредитом визначається в процесі переговорів між банком і позичальником при висновку кредитного договору. Причому відсоток не однаковий у тім же банку стосовно різних клієнтів.

При встановленні розміру процентної ставки також ураховується:

- розмір базової процентної ставки, установленої НБУ;

- вартість кредитних ресурсів на ринку позичкових капіталів;

- співвідношення попиту та пропозиції на кредит;

- ступінь ризику;

- розмір і строк погашення кредиту;

- рівень витрат банку;

- перспективи розвитку економіки й рівень інфляції.

Значні доходи банки одержують від проведення операцій з іноземною валютою.

Банки можуть також одержувати доходи від операцій із цінними паперами, але оскільки цей ринок не розвинений, то доходи поки незначні. Операції з іноземною валютою й цінними паперами можуть проводити тільки ті банки, у яких є на це ліцензії, видані НБУ й Мінфіном України.

Багато комерційних банків беруть зі своїх клієнтів плату за здійснення розрахункових операцій. Ця плата повинна покривати витрату банку на здійснення розрахункових операцій, у тому числі й плату банку регіональній розрахунковій палаті за проведення електронних платежів.

Відносно постійними є витрати банків на заробітну плату й нарахування на неї, бланки й канцелярські приналежності, зміст приміщень, охорони, протипожежної сигналізації й інше.

До змінних витрат ставляться виплати відсоток по вкладах, депозитам і міжбанківському кредиту, за залишки засобів на розрахункових рахунках, витрати на рекламу відрядні, поштово-телеграфні витрати.

Комерційні банки визначають прибуток і збитки від своєї діяльності щокварталу, в останній операційний день кварталу. Залежно від податкового законодавства банки сплачують податки в державні або місцеві бюджети із прибутку або доходів. Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, НБУ й іншими органами із прибутку банку виробляються відрахування в його резервний фонд у розмірі не нижче 5 % прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім виробляються відрахування у фонди економічного стимулювання банку, на благодійні й спонсорські заходи, на виплату винагороди керівництву банку. Якщо й після цього залишається нерозподілений прибуток, вона може бути спрямована на індексацію акцій або ж на приріст статутного фонду банку.

Збитки банку за підсумками діяльності банку за рік покриваються за рахунок його резервного фонду, а при його недостатності - за рахунок зменшення статутного фонду.

Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Вона використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їхніх балансів.

5. Функції комерційного банку.

Однієї з важливих функцій комерційного банку є посередництво в кредиті, що вони здійснюють шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником. Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарських зв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участі проміжних ланок в особі вищестоящих банківських структур, на умовах платності й зворотності. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин.

Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністю зменшують ступінь ризику й невизначеності в економічній системі. Кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і без посередництва банків, однак при цьому різко зростають ризики втрати коштів, що віддаються в позичку, і зростають загальні витрати по їхньому переміщенню, оскільки кредитори й позичальники не інформовані про платоспроможність один одного, а розмір і строки пропозиції коштів не збігається з розмірами й строками потреби в них. Комерційні банки залучають засоби, які можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку.

Друга найважливіша функція комерційних банків - стимулювання нагромаджень у господарстві. Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, але й формувати досить ефективні стимули до нагромадження засобів. Стимули до нагромадження й заощадження коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Крім високих відсотків, виплачуваних по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності приміщення накопичених ресурсів у банк. Створенню гарантій служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів у комерційних банках.

Поряд зі страхуванням депозитів важливе значення для вкладників має доступність інформації про діяльність комерційних банків і про ті гарантії, які вони можуть дати. Вирішуючи питання про використання наявних у кредитора засобів, він повинен мати достатню інформацію про фінансовий стан банку, щоб самому оцінити ризик майбутніх вкладень.

Третя функція банків - посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами.

У зв'язку з формуванням фондового ринку одержує розвиток і таку функцію банків, як посередництво в операціях із цінними паперами. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, які можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередник; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії й інвестиційного фонду. Виступаючи як фінансовий брокер, банки виконують посередницькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і з доручення клієнта на підставі договору комісії або доручення.

Якщо банк бере на себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їхньому розміщенню на користь третьої особи; купівлею-продажем цінних паперів від свого ім'я й за свій рахунок, у тому числі шляхом котирування цінних паперів, тобто повідомляючи на певні цінні папери "ціни продавця" і "ціни покупця", по яких він зобов'язується їх продавати й купувати. Коли банк розміщає свої ресурси в цінні папери від свого ім'я й всі ризики, пов'язані з таким розміщенням, всі доходи й збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів ставляться за рахунок акціонерів банку, то він виступає як інвестиційний фонд. Необхідною умовою виконання ролі інвестиційного фонду є наявність у штаті банку фахівців з роботи із цінними паперами.

7. Класифікація комерційних банків.

Комерційні банки класифікуються по ряду ознак. Залежно від форми власності вони підрозділяються на приватні й державні. За формою організації серед приватних банків переважають акціонерні у вигляді суспільств відкритого або закритого типів.

Акції банків, створених у вигляді акціонерних товариств відкритого типу, поширюються шляхом вільного продажу юридичним і фізичним особам. Акціонерними товариствами закритого типу, а також пайовими банками у вигляді суспільств із обмеженої відповідальністю є переважно комерційні банки в перші роки їхнього існування. Акції банків у вигляді акціонерних товариств закритого типу викупляються, як правило, їхніми засновниками. Більше гнучкою структурою є банки у вигляді суспільств із обмеженої відповідальністю. Кількість їхніх пайовиків може поповнюватися із відповідною реєстрацією в Національному банку України.

Комерційні банки залежно від кола виконуваних операцій бувають універсальними й спеціалізованими. У цей час в Україні всі комерційні банки прагнуть бути універсальними, хоча далеко не всі вони виконують весь спектр банківських операцій. Спеціалізованих банків поки немає. Залежно від території діяльності комерційні банки підрозділяються на міжнародні, республіканські й регіональні. Міжнародні банки створюються за участю іноземного капіталу й можуть мати філії в інших країнах. В Україні вони тільки починають з'являтися (Перший український міжнародний банк, Диамена-Банк. До республіканських комерційних банок ставляться банк "Україна" АК, Промінвестбанк України, Укрсоцбанк, Ексімбанк України й Ощадбанк України, що мають розгалужену мережу відділень і філій по всій території України. Більшість же комерційних банків є регіональними. Вони обслуговують клієнтів певної області, міста, району або ж регіону. Залежно від організаційної структури, поряд із багатофіліальними банками, існують безфіліальні банки. Багато хто з них працюють успішно, хоча конкурувати їм з більшими банками все сутужніше.

Висновок

Сьогодні, в умовах розвитку товарного й становленні фінансового ринку, різко міняється структура банківської системи. З'являються нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти й методи обслуговування клієнтів. Іде пошук оптимальних форм пристрою кредитної системи, ефективно працюючого механізму на ринку капіталів, нових методів обслуговування комерційних структур. Створення стійкої, гнучкої й ефективної банківської інфраструктури - одне з найважливіших завдань економічної реформи. Завдання ускладнюється тим, що крім чисто економічних труднощів додаються соціальні: постійно міняється законодавча база; розгул злочинності в країні - як наслідок - бажання мафіозних структур прибрати до рук таке високоприбуткове в умовах інфляції справу, як банківська; прагнення більшості банкірів одержати прибуток. Зрозуміло, що недостатньо просто оголосити про створення нових кредитних інститутів. Докорінно повинна змінитися вся система відносин усередині банківського сектора, принципи взаємин банків і їхніх клієнтів, необхідно змінити психологію банкіра, виховати нового банківського працівника - думаючого, ініціативного й готового йти на обміркований і зважений ризик. На це потрібен час. Необхідно, шляхом вдумливого вивчення закордонної практики, відновити втрачені раціональні принципи функціонування кредитних установ, прийняті в цивілізованому світі й опираються на багатовіковий досвід ринкових фінансових структур.

Комерційні банки відіграють значну роль в економіці будь-якої країни. І кількість банків не завжди означає якість. Систематичне виконання банком своїх функцій і створює той фундамент, на якому ґрунтується стабільність економіки країни в цілому. Господарство не може існувати й розвиватися без добре налагодженої системи грошових розрахунків. Звідси велике значення банків, як організаторів цих розрахунків.

Література

1.Ющенко В. "Банківська система України в ринковій економіці" //"Економіка України" № 3 1994 р.

2. Закон України "Про цінні папери й фондову біржу" 1992 р.

3. Кейнс Д. "Загальна теорія зайнятості, відсотка й грошей"

4. Мочерный С. "Основи економічної теорії"

5. Макконел К., Брю С. "Экономикс"

6. Васильєв А. "Процентна ставка як основний регулятор банківської діяльності"

"Урядовий кур'єр" 8 листопада 1994 р.

7. Закон України "Про банки й банківську діяльність" 1992 р.

8. Самуэльсон П. "Економіка"

9.Макконнелл К., Брю С. "Экономикс"