Фінансова звітність як основний елемент методу бухгалтерського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Тесак Олександра Володимирівна кандидат економічних

наук, доцент, доцент кафедри обліку та аналізу

Барановська Софія Петрівна кандидат

економічних наук, доцент, доцент кафедри обліку та аналізу

Анотація

У статті досліджено фінансову звітність як один із методів бухгалтерського обліку. Розкрито значення фінансової звітності в управлінні підприємством. Зазначено, що фінансова звітність є основним джерелом інформації для прийняття управлінських рішень. Саме фінансова звітність надає користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про стан та результати функціонування підприємства. Визначено, що основною метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Зазначено основні якісні характеристики фінансової звітності, а саме: повнота, нейтральність, об'єктивність, обов'язковість подання звітності, зрозумілість звітності, достовірність, точність, своєчасність, методологічна єдність розрахунку показників, порівнянність показників, простота та ясність, доступність та гласність, неперервність, послідовність, економічність, дієвість. Окремо було наведено та охарактеризовано основні нормативно-правові документи, які регулюють порядок складання і подання фінансової звітності.

Фінансова звітність є комплексною моделлю відображення оптимізованої комбінації інтересів певних суб'єктів на ринку, яка розвивається швидкими темпами і модифікується під впливом сучасних змін економічного середовища. Вона водночас виступає засобом конфлікту між укладачами та користувачами та засобом його врегулювання.

Звітність підприємства є головним джерелом економічної інформації про діяльність суб'єктів господарювання і використовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами для прийняття управлінських рішень. Фінансова звітність надає користувачам інформацію про фінансово-господарську діяльність підприємства, результати діяльності та рух грошових коштів. Звітні показники є важливим джерелом інформації про процес виконання планів соціально-економічного розвитку підприємств, бізнес-планів інших формувань, які створюються в галузях у результаті реформування власності. На основі цих показників виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, обґрунтовуються заходи, що дозволяють у майбутньому уникнути недоліків, які мали місце в минулих звітних періодах. фінансовий звітність управління ефективність

Ключові слова: бухгалтерський облік, підприємство, управління підприємством, фінансова звітність, метод бухгалтерського обліку, користувачі фінансової звітності.

Annotation

Tesak Oleksandra Volodymyrivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Accounting and Analysis, Lviv Polytechnic National University

Baranovska Sofia Petrivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Accounting and Analysis, Lviv Polytechnic National University

FINANCIAL STATEMENTS AS THE MAIN ELEMENT OF THE ACCOUNTING METHOD

The article explores financial statements as one of the accounting methods. The value of financial statements in the management of the enterprise is revealed. It is noted that financial statements are the main source of information for making management decisions. It is the financial statements that provide users with complete, truthful and unbiased information about the state and results of the enterprise's functioning. It is determined that the main purpose of financial reporting is to provide users with complete, truthful information about the financial condition, performance and cash flow of the enterprise for decision-making. The main qualitative characteristics of financial statements are indicated, namely: completeness, neutrality, objectivity, mandatory reporting, clarity of reporting, reliability, accuracy, timeliness, methodological unity of calculation of indicators, comparability of indicators, simplicity and clarity, accessibility and publicity, continuity, consistency, efficiency, effectiveness. Separately, the main regulatory documents governing the procedure for the preparation and submission of financial statements were given and characterized.

Financial statements are a comprehensive model for reflecting an optimized combination of interests of certain entities in the market, which is developing rapidly and is being modified under the influence of modern changes in the economic environment. At the same time, it acts as a means of conflict between compilers and users and a means of resolving it.

Enterprise reporting is the main source of economic information about the activities of business entities and is used by both external and internal users to make management decisions. Financial statements provide users with information about the financial and economic activities of the enterprise, performance and cash flow. Reporting indicators are an important source of information on the process of implementing plans for the socio-economic development of enterprises, business plans of other formations that are created in industries as a result of property reform. On the basis of these indicators, reserves for improving production efficiency are identified, measures are justified to avoid shortcomings that occurred in previous reporting periods in the future.

Keywords: accounting, enterprise, enterprise management, financial statements, accounting method, users of financial statements.

Постановка проблеми

У даний час звітність становить цінний матеріал для апарату управління підприємством, а також і для інших установ та організацій, на адресу яких вона спрямовується. Фінансова звітність є важливим джерелом інформації про підприємство, своєрідною рекламою його діяльності. Неточності або помилки, які можуть виникати при заповнені даних фінансової звітності спричиняють до невідповідного визначення потреб у фінансових ресурсах. Помилка, якої допустилися при веденні бухгалтерського обліку, може позначитися на визначенні показників фінансової звітності та на розрахунок податкових зобов'язань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вітчизняні та зарубіжні науковці значну кількість досліджень присвятили основам теоретичних і методологічних питань аналізу основних показників фінансової звітності. Методологічні та практичні проблеми формування фінансової звітності висвітлено в працях таких вчених, як Ф.Ф. Бутинець, Ю.А. Верига, С.Ф. Голов, І.О. Руда та інші. Але незважаючи на значну кількість досліджень, деякі аспекти формування фінансової звітності є недостатньо розкритими та дослідженими.

Метою статті є визначення ролі фінансової звітності, як одного з елементів методу бухгалтерського обліку, в сучасних умовах господарювання.

Виклад основного матеріалу

Стрімкий розвиток зв'язків та поява нових господарських структур різних організаційно-правових форм обумовлюють підвищення значущості бухгалтерського обліку як складової економічної інформації. Для ефективного управління підприємством на всіх рівнях необхідна інформація про наявність і використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, власний капітал, зобов'язання і фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані бухгалтерського обліку [1].

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який веде підприємство.

Бухгалтерський облік відображає діяльність підприємств, організацій, установ. Він охоплює всі засоби господарства та джерела їх формування, всі господарські процеси й результати діяльності [2].

Як кожна наука, бухгалтерський облік має свій метод. У перекладі з грецької мови «метод» означає дослідження, тому можна стверджувати, що метод бухгалтерського обліку означає спосіб дослідження явищ, які відбуваються у господарській діяльності. Він забезпечує вирішення головних завдань бухгалтерського обліку з метою отримання, обробки та видачі облікової інформації для задоволення потреб її користувачів [4].

Отже, ми можемо стверджувати, що метод бухгалтерського обліку - це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Метод бухгалтерського обліку дає змогу відображати рух і стан економічних об'єктів, які складають його предмет. Рисою, що відрізняє бухгалтерський облік від інших видів господарського обліку, є послідовна системність їх відображення.

Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

- хронологічне і систематичне спостереження;

- вимірювання господарських засобів і процесів;

- реєстрація та класифікація даних з метою систематизації;

- узагальнення отриманої інформації з метою звітності.

Застосування наведених вище методів дає змогу одержувати відповідну інформацію про господарську діяльність для зовнішніх і внутрішніх користувачів [4].

До основних елементів методу бухгалтерського обліку належать: документація, інвентаризація, система рахунків бухгалтерського обліку, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс та звітність.

Розглянемо один із елементів методу бухгалтерського обліку, такий як звітність.

Звітність стала елементом інфраструктури ринкової економіки і засобом комунікації. У світовій практиці існує правило «здорового глузду», перевірене багаторічним досвідом - укладати угоди між контрагентами лише після детального вивчення їх фінансових звітів. Нерідко саме зі звітності починається перше знайомство з діяльністю підприємства (компанії), оскільки вона становить основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.

На сьогодні звітність являє собою багатий матеріал для апарату управління підприємством, а також для інших організацій та установ, на адресу яких вона направляється. Звітність є важливим засобом оперативного керівництва роботою підприємства, своєрідною рекламою його діяльності, оскільки дуже часто є першим джерелом інформації про підприємство.

Обліковий процес на кожному підприємстві закінчується складанням звітності на підставі об'єднання поточних даних для розрахунку економічних показників, необхідних для управління [8].

Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку являє собою систему підсумкових показників, які надають характеристику господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Вона складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів. Звітність може бути внутрішньою, яка використовується для прийняття управлінських рішень, та зовнішньою - статистичною, фінансовою та податковою, що надається органам виконавчої влади, акціонерам, інвесторам [4].

Нормативно-правове регулювання звітності підприємств в Україні здійснюється постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента, Законами України, наказами Міністерства фінансів та іншими нормативно-правовими актами [6].

В Україні існує науково обґрунтована система форм звітності підприємств, яку можна класифікувати за різними ознаками, а саме:

- за джерелами інформації та показниками - бухгалтерська та фінансова звітність, податкова звітність, звітність з загальнообов'язкового державного соціального страхування (спеціальна звітність), статистична звітність, внутрішня звітність;

- за призначенням - відомча, загальновідомча;

- за періодами подання - місячна, квартальна, річна;

- за користувачами звітності - зовнішня, внутрішня. Зовнішня звітність, на відміну від внутрішньої, затверджується певними урядовими структурами і використовується органами державного управління (міністерствами, відомствами, органами державної статистики, фінансовими установами та ін.) та іншими користувачами акціонерами, інвесторами, банками, партнерами по бізнесу тощо) [7].

Загальними вимогами до всіх складових звітності підприємств можна вважати такі:

- звітність готується та надається користувачам періодично, розкриває діяльність підприємства протягом певного, так званого звітного періоду;

- зміст та форма подання інформації у звітності, як правило, визначаються користувачами цієї інформації. Форми звітності мають вступну, основну та службову частини, деякі форми звітності можуть мати додатки;

- існують певні елементи звітності: користувачі звітності, суб'єкти, які надають звітність, перелік форм звітності. Структура та зміст форм звітності, терміни подання звітності тощо;

- існує техніка підготовки звітності: порядок підготовки звітності: порядок підготовки інформації, заповнення рядків звітних форм, перевірка заповнених форм та подання звітності;

- підготовлену і заповнену форму звітності підписує керівник та головний бухгалтер підприємств;

- законодавством передбачено строки зберігання форм звітності;

- передбачено відповідальність за неправильне та несвоєчасне подання звітності [7].

Відповідно до п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» звітність підприємств поділяється на бухгалтерську, фінансову та консолідовану.

Бухгалтерська звітність - це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Консолідована фінансова звітність - фінансова звітність підприємства, яка здійснює контроль, та підприємств, які ним контролюються, як єдиної економічної одиниці [6].

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Користувачі фінансової звітності поділяються на зовнішніх та внутрішніх.

Державне регламентування звітності здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, а також удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюють Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державна казначейська служба України, Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством.

Основними нормативно-правовими документами, які регулюють порядок складання і подання фінансової звітності є:

- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 - XIV.

- Національні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затверджені наказами Міністерства фінансів України.

- Постанови Кабінету Міністрів України та Наказ Міністерства фінансів України.

Склад фінансової звітності визначено НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». До неї належать: Форма №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»; Форма №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»; Форма №3 «Звіт про рух грошових коштів»; Форма №4 «Звіт про власний капітал»; Форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності».

Якісними характеристиками фінансової звітності є: повнота, нейтральність, об'єктивність, обов'язковість подання звітності, дохідливість (зрозумілість) звітності, достовірність, точність, своєчасність, методологічна єдність розрахунку показників, порівнянність показників, простота та ясність, доступність та гласність, неперервність, послідовність, економічність, дієвість [3].

Інформація, наведена у фінансовій звітності, базується виключно на даних бухгалтерського обліку і має бути тотожною з даними аналітичного і синтетичного обліку [2].

Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер підприємства, які несуть відповідальність за повноту та точність інформації.

Інформація у складових фінансової звітності відображає різнобічні аспекти подій, процесів та явищ, що відбулись у процесі здійснення підприємством своєї діяльності за поточний звітний період, відповідну інформацію за попередній звітний період, розкриває облікову політику та зміни, які відбулися в ній. Звітність складається за певним порядком та формами, що дозволяють проводити зіставлення даних звітності за різні періоди. Така організація складання й надання звітності уможливлює здійснення як ретроспективного, так і поточного та перспективного (стратегічного) аналізу діяльності підприємства.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються НП(С)БО 1. При цьому підприємство заносить інформацію до відповідної статті певного звіту тільки за умови, що:

- інформація є суттєвою;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

Згідно з п.3 розділу 1 НП(С)БО 1 суттєва інформація - це інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачеві фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається керівництвом підприємства на основі його професійного судження [7].

Інформація, яка надається у фінансовій звітності, повинна бути дохідлива та зрозуміла її користувачам за умови, що вони мають достатні знання, а також заінтересовані у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням наступних принципів: автономності підприємства; безперервності діяльності; періодичності; історичної (фактичної) собівартості; нарахування та відповідності доходів і витрат; повного висвітлення; послідовності; обачності; превалювання сутності над формою; єдиного грошового вимірника.

Методичні положення щодо складання форм фінансової звітності деталізовано у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому Постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419 (з врахуванням змін та доповнень), та Методичних рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом МФУ від 28.03.2013 р. за № 433 (станом на 24.06.2015 р.). Юридичні особи, які відповідно до Господарського кодексу України належать до суб'єктів мікро підприємництва, складають та подають відповідним органам річну фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва. Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі, при надсиланні її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами відповідним органам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року. Якщо кінцева дата подання звітності припадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день [5].

Підготовка даних до складання звітності - важливий процес підсумкового обліку, який передбачає перевірку даних облікових регістрів, виправлення помилок, складання узагальнюючих відомостей, на основі яких буде зручно формувати показники фінансової звітності.

Підприємства, установи складають фінансову звітність, яка повинна містити повну, правдиву та неупереджену інформацію про стан активів, зобов'язань, капіталу та результати діяльності підприємства.

Згідно із Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення цих та інших вимог до інформації головний бухгалтер підприємства, установи чи організації повинен організувати та виконати завершальні роботи перед складанням фінансової звітності. Обсяг цих робіт залежить від періоду, за який складається звітність. Найбільш широкий обсяг таких робіт проводиться перед складанням річної фінансової звітності [8].

На сьогоднішній день будь-який господарюючий суб'єкт, який здійснює фінансово-господарську діяльність, ставить перед собою основну мету - отримати прибуток при мінімальних витратах. Тому кожен підприємець повинен удало користатися даними фінансової звітності. На основі фінансової звітності можна ґрунтовно розглянути та визначити фінансовий стан підприємства, і таким чином прийняти управлінські чи інші рішення.

Висновки

Отже, з вище сказаного, можна зробити висновок, що фінансова звітність є основною інформаційною базою про фінансовий стан суб'єктів господарювання. Фінансова звітність є джерелом повного та правдивого відображення інформації про події чи операції, які можуть позначатися на прийняття управлінських рішень. Інформація, яка подана у фінансовій звітності, повинна бути дохідливою, зрозумілою, доречною, і відповідно ця інформація впливає на прийняття рішень зовнішніми та внутрішніми користувачами, і надає можливість вчасно розцінювати минулі, теперішні і майбутні події. Без звітності підприємства неможлива діяльність жодного підприємства в Україні, оскільки результативності господарювання неможливо досягнути без відповідного інформаційного забезпечення.

Література

1. Серпенінова Ю.С. Основи бухгалтерського обліку: навч. посібник / Бурденко І.М., Гольцова С.М., Макаренко І.О., Савченко Т.Г., Серпенінова Ю.С. Суми: Видавництво «Винниченко М.Д.», 2016. 266 с.

2. Гудзь Н.В. Бухгалтерський облік: навч. посібник / Н.В. Гудзь, П.Н. Денчук, Р.В. Романів. К: «Центр учбової літератури», 2016. 424 с.

3. Романів Є.М. Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: навч. посібник / Є.М. Романів, С.В. Приймак, С.М. Гончарук та інші. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2017. 772 с.

4. Максімова В.Ф. Бухгалтерський облік: Підручник / В.Ф. Максімова. Одеса: ОНЕУ, 2012. 670 с.

5. Скоробогатова Н.Є. Бухгалтерський облік: навч. посібник / Н.Є. Скоробогатова. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2017. 248 с.

6. Іванчук Н.В. Звітність підприємств: навч. посібник. Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. 208 с.

7. Пантелеєв В.П. Звітність підприємств: навч. посібник / В.П. Пантелеєв, О.А. Юрченко, Г.М. Курило, К.В. Безверхний. К.: ДП «Інформ.-аналіт. Агентство», 2017. 432 с.

8. Приймак С.В. Фінансова звітність підприємств: навч. посібник / С.В. Приймак, М.Т. Костишина, Д.В. Долбнєва. Львів: Ліга-Прес, 2016. 268 с.

References

1. Serpeninova Yu.S., Burdenko I.M., Goltsova S.M., Makarenko I.O., Savchenko T.G. (2016). Basics of accounting [Fundamentals of Accounting]. Sumy: Publishing House "Vynychenko M.D." [in Ukrainian].

2. Hudz N.V., Hudz N.V., Denchuk P.N., Romanov R.V. (2016). Rationem: educationem [Accounting]. K: "Centum Litteraturae Educationis" [in Ukrainian].

3. Romanov E.M., Romaniv E.M., Priymak S.V., Honcharuk S.M. (2017). Ratio, analysis et audit [Accounting, analysis and audit]. Leopolis: LNU dictus Ivan Franko [in Ukrainian].

4. Maksimova V.F. (2012). Breviarium [Accounting]. Odesa: OneU [in Ukrainian].

5. Skorobogatova N.E. (2017). Rationem [Accounting]. Kyiv: KPI dictus est Igor Sikorskyi, Domus Polytechnica Publishing [in Ukrainian].

6. Ivanchuk N.V. (2021). Inceptum renuntiatio [Reporting of enterprises]. Ostroh: evulgata domus universitatis nationalis "Ostroh Academy" [in Ukrainian].

7. Panteleev V.P., Yurchenko, H.M. Kurylo, K.V. (2017). Inceptum renuntiatio [Reporting of enterprises], K.: SE "Inform.-analyt. Procuratio" [in Ukrainian].

8. Priymak S.V., Kostyshina M.T., Dolbneva D.V. (2016). Renuntiatio nummaria de inceptis [Financial statements of enterprises]. Leopolis: Liga-Press [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru