Проблеми формування амортизаційної політики на підприємстві

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Мукачівський державний університет

Спеціальність 051 «Економіка»

Проблеми формування амортизаційної політики на підприємстві

Стинич О.М., здобувач освіти магістр

Анотація

У статті розглядаються теоретичні й практичні аспекти проблем, що постають у сфері амортизаційної політики підприємства в Україні. Окреслені проблеми дозволяють зробити висновки про те, що амортизаційна політика для розвитку підприємства потребує обґрунтування обраного методу нарахування амортизаційних відрахувань. Метод слід обирати, зважаючи на багато факторів.

Ключові слова: амортизаційні відрахування, амортизація, амортизаційна політика підприємства.

Annotation

The article considers the theoretical and practical aspects of the problems that arise in the field of depreciation policy of entrepreneurship in Ukraine. The problems described lead to a conclusion that depreciation policy for its development requires a justification of the chosen method of calculating dep reciation deductions. The method should be chosen considering many factors. The problems discussed in this article are still relevant today.

Key words: amortization, amortization policy of the enterprise.

Відомим є той факт, що вибір амортизаційної політики є дуже важливим для ефективного функціонування підприємства. Це пов'язано, передусім, з тим, що амортизаційні відрахування є джерелом оновлення виробничої бази підприємства, а відтак, і чинником нарощення виробничого потенціалу.

Амортизаційна політика підприємства розглядається українськими вченими Дерев'янко С., Карп'як Я.С., Поповою В.Д., Нестеровою С.В. та ін. У своїх роботах вчені піднімають питання функцій амортизації, важливості амортизаційної політики, проблем застосування різних методів нарахування зносу. Проте, як будь яка проблема прикладного характеру, ще залишається місце для дискусії щодо оптимізації амортизаційної політики у актуальних умовах життєдіяльності суб'єктів підприємництва.

Метою статті є окреслення проблем, пов'язаних з формуванням амортизаційної політики на підприємстві в сучасних умовах.

Вивчення будь якої проблеми починається з пошуку інформації щодо об'єкта дослідження. Для амортизаційної політики така інформація акумулюється у відповідних регістрах бухгалтерського обліку, і сьогодення вимагає підвищення якості такої інформації. Основні засоби є одним з найважливіших елементів господарської діяльності підприємства. Це пояснюється тим, що їх питома вага становить велику частину всіх активів підприємства.

Указ президента України від 7 березня 2001 року №169/2001 «Про концепцію амортизаційної політики» трактує амортизацію як інструмент інвестиційної діяльності підприємств країни. Сьогодні ж амортизація трансформувалася в засіб отримання пільг з оподаткування. З цієї причини визначення дійсної сутності амортизації стає актуальною проблемою [4].

Амортизація виконує наступні функції:

- функція стимулювання;

- функція регулювання.

Функція стимулювання передбачає заохочення до оновлення основних засобів. Саме впровадження амортизації стимулює науково-технічний прогрес на підприємстві. Протягом тривалого часового періоду амортизаційна політика залишається однією з найслабкіших сфер економічної політики. Це пов'язано з невиконання амортизаційною політикою її головної функції, а саме стимулювання. По-перше, існує проблема ототожнення зносу та амортизації. Це твердження є несправедливим, оскільки знос є процесом фізичним, а амортизація економічним. Скорше, можна стверджувати, що схожими є амортизація та прибуток, оскільки вони є джерелами формування власних коштів підприємства [1]. інвестиційний основний засіб амортизаційний відрахування

Функція регулювання передбачає нормативно-законодавче окреслення механізму здійснення амортизаційних відрахувань. Амортизаційна політика входить до системи зовнішнього керування відтворенням основних фондів підприємства. Способом зміни підходів до амортизаційної політики держав і підприємств може стати поєднання її економічної суті із обліковим механізмом реального накопичення коштів. Важливим завданням на підприємстві є забезпечення коригування амортизаційної політики у залежності від ситуації, що склалася на підприємстві. Виділяють такі складові амортизаційної політики підприємства:

- покращення структури засобів праці;

- обрання термінів корисного використання;

- організація цільового використання амортизаційних відрахувань;

- обрання найбільш ефективних форм відтворення основних засобів.

Виділяють економічну та податкову ролі амортизації. Економічна роль полягає у відшкодуванні основних засобів. Податкова роль амортизації передбачає фінансове відшкодування основного капіталу через зменшення оподаткування прибутку на суму амортизаційних відрахувань [2].

Не менш важливим у рамках амортизаційної політики є забезпечення зв'язку між інноваційним та інвестиційним напрямками діяльності компанії. Підприємству потрібно направляти амортизаційні відрахування спочатку для формування інвестицій [3].

Сьогодні нормативними актами України передбачено такі методи нарахування амортизації: прямолінійний (рівномірний), виробничий (знос нараховується пропорційно фізичному навантаженню обладнання) та методи прискореної амортизації, як-то зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний.

Слід зазначити, що різні методи нарахування амортизації передбачають обрання різної бази нарахування амортизаційних відрахувань (вартість основного засобу, що амортизується у лінійному і кумулятивному методах; залишкова вартість основного засобу на початок кожного звітного періоду у методах зменшення залишкової вартості та подвійного зменшення залишкової вартості; у виробничому методі обсяг виробітку)

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку обмежують коло методів нарахування амортизації і включають в себе наступні:

- прямолінійний метод;

- метод одиниць продукції (аналог виробничого методу);

- метод зменшення залишку.

МСБО вимагає від основних засобів систематичного списання протягом строку корисної експлуатації; відображення в обраному методі нарахування амортизації використання ним економічних вигід даним об'єктом; визнання витратами кожного періоду амортизаційних відрахувань.

Усі фактори, що повинні враховуватися при виборі амортизаційної політики, поділяються на 2 групи. До складу 1 групи входять фактори, що не залежать від підприємства (норми амортизації, інфляція та інші). До 2 групи входять фактори, що залежать від підприємства, зокрема, від вибору методу амортизації та встановлення терміну амортизації; визначення терміну корисного використання об'єктів основних засобів.

Оскільки на сьогодні економічна ситуація є нестабільною, все більшої популярності набувають прискорені методи амортизації через можливість за допомогою них, по-перше, економити на сплаті податку на прибуток, по-друге, швидше забезпечувати відтворювальний грошовий потік. Відтак розмір собівартості продукції часто збільшується. Отже, на ефективність виробництва має вплив ефективність амортизаційної політики.

Проблемою у сфері амортизаційної політики є відсутність механізму контролювання та стимулювання користування підприємствами амортизаційними відрахуваннями в інвестиційній діяльності [2].

Крім українського досвіду нарахування амортизації, доречно розібрати зарубіжний досвід. Це може дати змогу покращити процес нарахування амортизації в Україні і зробити її більш конкурентоспроможною на міжнародному ринку. Принциповою відмінністю тут виступають регулюючі документи. В Україні при нарахуванні амортизації керуються національними стандартами бухгалтерського обліку. За кордоном керуються міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Характерним для зарубіжної практики є те, що половина амортизаційних відрахувань витрачається на фінансування оновлення основних засобів. У вітчизняній практиці подібне вкладення грошей зустрічається набагато рідше. Положення стандартів істотно відрізняються щодо визначення дати початку і припинення нарахування амортизації. Часто в Україні зустрічається ситуація, при якій основний засіб уже експлуатується, а амортизація на нього нараховуватиметься тільки з наступного місяця. Через це у вітчизняній практиці порушується принцип нарахування.

В Португалії дозволяється використовувати лише лінійний метод, оскільки там діють за наступним принципом: «Матеріальні активи повинні систематично амортизуватись протягом корисного строку їх служби чи користування ними».

В Люксембурзі амортизаційні відрахування не нараховуються за активами, які мають невизначений термін експлуатації. Найчастіше застосовується прямолінійний метод списання вартості. А загальна вимога до порядку нарахування амортизації в цій країні звучить так: «Амортизаційні відрахування повинні здійснюватися систематично і в розумних межах».

У Франції також використовується переважно прямолінійний метод, але ліквідаційна вартість при цьому не зазначається. Комерційна амортизація за індивідуальними рахунками у Франції включається до результату за звичайними операціями, тоді як додаткові суми амортизації в цілях оподаткування включаються до складу екстраординарних операцій. При консолідації, як правило, відображається тільки комерційна амортизація.

Практика амортизації в США свідчить про широке застосування і розвиток методів прискореної амортизації. Це напряму пов'язане із розвитком економіки. Як відомо, однією з форм впливу держави на виробництво поруч з державними замовленнями, кредитом, субсидіями тощо, є методи прискореної амортизації. Мета прискореної амортизації в амортизаційній політиці США компенсувати у відомій мірі витрати від дострокового вибуття обладнання з причини морального зносу.

В Греції амортизація базується на нормах податкового законодавства. Процентні платежі за позиками, що відносяться до створення основних засобів, можуть здійснюватися такими способами: шляхом негайного списання або шляхом амортизації активів протягом п'яти років.

В Англії питання, пов'язані з амортизацією капіталу, визначаються в стандарті ЗЗАР 12, який передбачає, що його амортизація повинна проводитись систематично протягом очікуваного строку служби активу, причому норми амортизації повинні бути реалістичними.

Амортизаційна політика для свого розвитку потребує обґрунтування обраного методу нарахування амортизаційних відрахувань. Метод слід обирати, зважаючи на багато факторів. Проблеми, що розглядаються в даній статті є актуальними й на сьогоднішній день. Для вдосконалення амортизаційної політики на рівні держави необхідним є впровадження механізму контролювання та стимулювання користування підприємствами амортизаційними відрахуваннями в інвестиційній діяльності.

Список використаних джерел

1. Дерев'янко С. Актуальні питання амортизації основних засобів [Електронний ресурс] / С. Дерев'янко // Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовах глобалізації. - 2015. - Вип. 4. - С. 62-70.

2. Карп'як Я.С. Особливості нарахування амортизації основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку підприємств [Електронний ресурс] / Я.С. Карп'як, Л.І. Ріжко // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - 2013. - №776. - С. 115-121.

3. Нестерова С.В. Сприятлива інвестиційна та амортизаційна політика держави - запорука розвитку підприємства / С.В. Нестерова, Л.І. Медвідь // Вісник Технологічного університету Поділля. - 1999. - №5, Частина 1. - С. 13-16.

4. Попова В.Д. Особливості нарахування амортизації та її вплив на відтворення основних засобів [Електронний ресурс] / В.Д. Попова, Н.М. Кизима // Молодий вчений. - 2018. - №10(1). - С. 374-380.

Размещено на allbest.ru