Формування та реалізація облікової політики підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Формування та реалізація облікової політики підприємства

Михальцевич М.М.



Вступ

Побудова та функціонування бухгалтерського обліку на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, розроблених органами, на які покладається керівництво обліком. Це забезпечує порівнянність облікової та звітної інформації, її єдність не лише за формою, а й за змістом. Перехід до ринкової економіки, демократизація суспільства потребують і відповідних суттєвих змін в обліку, його наближення до реального економічного середовища, до вимог міжнародних стандартів.

Кожне підприємство, виходячи з конкретних умов своєї роботи, вибирає найбільш прийнятний для себе варіант, який забезпечує надійний контроль за ефективним використанням даного ресурсу. Цей вибір і становить, власне, суть сучасної облікової політики.

Відтак під обліковою політикою підприємства розуміють сукупність конкретних методів і способів організації та форм ведення бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил та особливостей його роботи.

Основною метою написання контрольної роботи з дисципліни «Формування та реалізація облікової політики підприємства» є формування теоретичних знань про особливості принципів, методів і процедур бухгалтерського обліку, які використовують при складанні і поданні звітності та набуття практичних знань про те, як застосовуються елементи облікової політики на підприємстві.

Контрольна робота складається з теоретичної і практичної частини. У теоретичній частині розглядається три питання: механізм розкриття та внесення змін до облікової політики підприємства, нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку та звітності та встановлення облікової політики щодо доходів. Другою частиною теоретичного питання є відповіді на 5 тестових завдань.

У практичній частині роботи здійснюються розрахунки фінансових показників, які передбачені в умові задачі згідно варіанту.



1. Теоретична частина

1.1 Механізм розкриття та внесення змін до облікової політики підприємства

Згідно зі ст. 4 Закону № 996-XIV змінити облікову політику підприємство може тільки у виняткових випадках, прямо встановлених в НП(С)БО. Причому перегляд облікової політики має бути обґрунтований, а усі зміни розкрито у фінансовій звітності [1].

Випадки, коли може бути внесено зміни до облікової політики, наведено в п. 9 НП(С)БО 6, а саме при:

? зміні статутних вимог;

? зміні вимог органу, який затверджує НП(С)БО.

Перегляд окремих положень облікової політики можливий також за наявності впевненості підприємства в тому, що такі зміни забезпечать достовірніше відображення подій або господарських операцій у його фінансовій звітності. Одночасно з цим НП(С)БО 6 наводить перелік випадків, які не можуть розцінюватися як зміни облікової політики. Зміною облікової політики не вважається встановлення облікової політики для подій або операцій, які:

? відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

? не відбувалися раніше.

За загальним правилом облікова політика застосовується підприємством до подій та операцій з моменту їх виникнення. Виняток становлять ситуації, коли при внесенні змін до облікової політики неможливо визначити достовірно суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року. При такому розвитку подій облікова політика поширюється тільки на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики (НП(С)БО 6).

Теоретично такою датою може бути будь-яка, вибрана підприємством. Однак з практичної точки зору найприйнятнішим є 1 січня (початок фінансового року), оскільки коригування облікової політики з початку нового звітного року забезпечить послідовність облікового процесу протягом цього періоду та більшу порівнянність показників фінансової звітності.

Доповнювати ж облікову політику підприємства можна у будь-який час, а не тільки з початку нового календарного року. Наприклад, якщо підприємство починає діяльність, якою не займалося раніше, то внести поправки до облікової політики у вигляді опису принципів та методів відображення фактів господарського життя, відмінних за суттю від тих, що мали місце раніше, або таких, що виникли вперше, воно має право з такого моменту. Будь-яких коригувань фінансової звітності за минулі періоди це не потребує, оскільки ця подія не є зміною облікової політики.

Зміни та доповнення облікової політики оформляються в тому ж порядку, що і вже прийнята підприємством облікова політика - відповідним розпорядчим документом - наказом (розпорядженням), яким, власне, і коригується базовий наказ (розпорядження) про облікову політику підприємства. У ситуації, коли внесені до облікової політики зміни за обсягом охоплюють більшу частину тексту або суттєво впливають на її зміст, рекомендується розпорядчий документ про облікову політику підприємства повністю викласти в новій редакції.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів вимагає відображати у фінансовій звітності шляхом:

? коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

? повторного подання порівняльної інформації за попередні звітні періоди.

У міжнародній практиці такий механізм визначено як ретроспективний метод коригування фінансової звітності. При цьому ретроспективне відображення змін полягає в застосуванні новообраної облікової політики до подій та операцій так, неначе така нова облікова політика застосовувалася завжди, а не з моменту її встановлення. Тобто коригування впливає на показники не тільки поточного та майбутніх періодів, а й на показники попередніх звітних періодів.

У випадку, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року достовірно визначити неможливо, здійснюється перспективне відображення змін облікової політики, що полягає в поширенні впливу облікової політики на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. При цьому не здійснюється жодних коригувань показників минулих звітних періодів - ані щодо сальдо нерозподіленого прибутку на початок періоду, ані щодо відображеної в звітності суми чистого прибутку (або збитку), оскільки існуючі залишки на початок звітного року в цьому випадку не перераховуються, а порівняльна інформація повторно не подається. У зазначеній ситуації НП(С)БО 6 зобов'язує у примітках до фінансових звітів розкривати:

? обґрунтування неможливості достовірного визначення суми коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

? недоцільність перерахунку порівняльної інформації про попередні звітні періоди.

Водночас, часто на практиці важко розмежувати перегляд облікової політики та зміни облікових оцінок. За таких обставин прийнята зміна розглядається вНП(С)БО 6 як зміна облікових оцінок.

Під обліковою оцінкою вНП(С)БО 6 розуміється попередня оцінка, що використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Виходячи з визначення термін «облікова політика» нескладно помітити, що облікова оцінка є невід'ємною складовою облікової політики підприємства та забезпечення достовірності фінансової звітності. Проте порядок відображення у фінансовій звітності підприємства змін в облікових оцінках відрізняється від порядку коригування звітності у зв'язку з переглядом облікової політики. Адже наслідки зміни облікових оцінок показують у фінансовій звітності в періоді, в якому відбулася така зміна, а також у подальших звітних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди (НП(С)БО 6). Це означає, що перегляд облікових оцінок не спричинює коригування нерозподіленого прибутку минулих періодів та необхідності повторного подання порівняльної інформації, оскільки стосується поточного та майбутнього періодів, а вплив таких змін відображається відповідно в поточному та подальших звітних періодах. Простіше кажучи, зміни в облікових оцінках не спричинюють ретроспективного перерахунку відповідних показників фінансової звітності.

Розкриваються зміни облікової політики, а власне облікова політика наводиться у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або ж додаванням до фінансової звітності копії розпорядчого документа про встановлення або зміну облікової політики.

Законодавчі акти України не передбачають безпосередньої відповідальності підприємства, його власника та посадових осіб у випадку неприйняття облікової політики або за внесення необґрунтованих (із порушенням установленого порядку) змін. Однак це не означає, що її немає взагалі.

Під час перевірки фінансової діяльності підприємства орган, який її проводить (аудиторська фірма, податкова інспекція), може визнати недійсним баланс, складений без затвердженої відповідним чином облікової політики (або у разі прийняття необґрунтованих змін до облікової політики, або у випадку не проведення перерахунку прибутків за попередні звітні періоди після внесення змін до облікової політики). Такий висновок базується на положеннях статті 8 Закону № 996-XIV, чинних національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Але розмір штрафів, які можуть накладати податківці, дещо інший: «На керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у відсутності бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування або веденні його з порушеннями встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»[3].

1.2 Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку і звітності

Бухгалтерський облік, об'єкти якого відображаються у вартісній оцінці, базується на всій інформації про майно, зобов'язання і господарські процеси підприємства, і тому він повинен бути суцільним і безперервним.

Регулювання обліку в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів КМУ, міністерства фінансів, Держкомстати стики, головної державної податкової служби, Національного банку та інших державних органів. Нормативні органи регламентують як об'єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена чотирма рівнями, кожен з яких охоплює наступні документи, які зображені на рис. 1.1.



Рис. 1.1. Рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку

З 01.01.2000 р. основними документами які регулюють бухгалтерський облік в Україні, є:

1. Закону України від 16.07.99 р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

2. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (НП(С)БО);

3. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419;

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та розроблена до нього інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від ЗО.11.99р. №291.

Питання, які розглядаються в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

? мета ведення бухгалтерського обліку;

? визначення суті бухгалтерського обліку;

? визначення управлінського обліку.

Підприємство керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в розрізі таких категорій - питання для бухгалтерського обліку, питання для фінансової звітності, питання організаційного характеру, та згідно цих категорій отримує відповідь на питання вузького спрямування.

Отже, питання, які стосуються бухгалтерського обліку:

? визначення термінів, що покладені в основу ведення обліку;

? основні принципи бухгалтерського обліку;

? валюта ведення бухгалтерського обліку;

? порядок державного регулювання бухгалтерського обліку;

? порядок організації і ведення бухгалтерського обліку;

? загальні вимоги до фінансової звітності;

? мета упорядкування фінансової звітності.

Питання фінансової звітності:

? валюта звітності;

? порядок упорядкування звітності, включаючи консолідовану і зведену фінансову звітність;

? звітний період;

? порядок подання та оприлюднення фінансової звітності;

? основні принципи фінансової звітності;

? державне регулювання фінансової звітності.

Питання організаційного характеру:

? ведення бухгалтерського обліку й упорядкування фінансової звітності на підставі нових національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Безпосереднє регулювання обліку на Україні може мати методологічні і правові аспекти.

Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, яке розробляє:

· план рахунків бухгалтерського обліку;

· положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку;

· обсяг, форми і порядок складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності;

· порядок ведення облікових регістрів різними підприємствами;

· інші нормативні документи, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки (операції в іноземній валюті, товарні операції, грошові кошти, розрахунки, працю та її оплату, основні засоби, доходи і витрати тощо).

Накази та листи Міністерства фінансів є обов'язковими для виконання всіма підприємствами (крім банків).

Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється на підставі:

· законів і постанов органу законодавчої влади (наприклад, Верховної Ради), що стосуються діяльності підприємств, оподаткування, оплати праці, відпусток, цінних паперів, зовнішньоекономічної діяльності тощо;

· постанов Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади з найважливіших питань економіки, планування, обліку та калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), складу витрат обігу в торгівлі, амортизації основних засобів;

· постанов Національного банку з питань ведення касових операцій, розрахунково-кредитних операцій, відкриття рахунків в національній та іноземній валюті, правил перевезення іноземної валюти в межах і за межі країни.

Варто зазначити, що нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні потребує вдосконалення і така потреба викликана необхідністю державного (утому числі галузевого) реагування на виклики світової глобалізації. Вітчизняні бухгалтери буквально приречені на освоєння постійних змін міжнародних професійних стандартів (звітності, аудиту, освіти, етики) і Європейських директив та регламентів без належної їх адаптації й усвідомлення наслідків такої роботи для галузей національної економіки.

Проаналізувавши нормативно-правові акти України щодо бухгалтерського обліку на всіх рівнях, можна запропонувати такі завдання в плані стратегічного розвитку обліку: регуляторні, інституціональні, науково-освітні, функціонально-етичні.

Регуляторні завдання полягають у ефективному розподілі функціональних ролей у сфері регулювання бухгалтерського обліку, фінансової звітності та статистики між державою в особі центральних органів державної фінансової політики, державної статистики, міністерств галузей економіки та професійними об'єднаннями бухгалтерів, як суб'єктами недержавного впливу.

Інституціональні завдання передбачають усунення інституціонального та організаційного недоліків, які стримують розвиток галузевого професійного об'єднання аудиторів, бухгалтерів і фінансистів та становлення дієвого інституту професійних бухгалтерів аграрної галузі з механізмами координації та нагляду.

Науково-освітні завдання передбачають поглиблення наукових положень інституціональної парадигми та інституціональної теорії бухгалтерського обліку та формування на цій основі національної галузевої системи сертифікації бухгалтерів суб'єктів аграрного ринку та державного сектору.

Функціонально-етичні завдання полягають у збільшенні кількості функцій бухгалтерів аграрної галузі, паритетному закріпленні їхніх прав і норм професійної етики та поведінки у відповідь на розширення сфер відповідальності, підвищення вимог до компетентності та психологічних якостей бухгалтерів, посилення інтенсивності їхньої роботи[7].

Ці завдання можна узагальнити так:

? удосконалення нормативно-професійного регулювання бухгалтерського обліку та звітності;

? становлення інституту професійних бухгалтерів за галузями;

? розвиток інституціональної парадигми в наукових дослідженнях з бухгалтерського обліку та формування національної галузевої системи сертифікації бухгалтерів;

? розширення функцій і прав бухгалтерів за галузями та закріплення норм професійної етики та поведінки.

В Україні закладені правові основи нормативно-правової системи забезпечення бухгалтерського обліку, які дають змогу підприємствам самостійно вирішувати питання стосовно його ведення, створили реальну базу для розрахунку показників розвитку економіки за системою національних рахунків і загалом наблизили облік до міжнародної практики [5].

1.3 Встановлення облікової політики щодо доходів

Основними нормативними документами, які визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про доходи підприємства, є НП(С)БО 15 «Дохід» та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Серед питань організації обліку доходів багато моментів, які підприємству необхідно вирішувати самостійно в межах облікової політики:

1. Розмежування доходів за кожною класифікаційною групою.

2. Перелік та склад доходів від реалізації.

3. Умови визнання та критерії оцінки доходу від надання послуг і виконання робіт на дату складання балансу.

4. Методи оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг.

5. Перелік та склад інших операційних доходів.

6. Перелік та склад фінансових доходів.

7. Перелік та склад інших доходів.

Дохід є збільшенням економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу за принципами нарахування та відповідності.

Окремі види доходу мають певні особливості визнання. Тому велике значення для організації обліку доходів має розмежування доходів за кожною класифікаційною групою. Відповідно до НП(С)БО 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи;

- надзвичайні доходи.

Склад доходів, що належить до кожної відповідної групи, встановлено НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Крім того, у бухгалтерському обліку велике значення має класифікація доходів за видами діяльності [2].

Доходи за кожною класифікаційною групою встановлюються підприємством, виходячи із особливостей діяльності підприємства.

Перелік та склад доходів від реалізації, зважаючи на їх особливість, варто поділити на:

- доходи від реалізації готової продукції;

- доходи від реалізації товарів;

- доходи від надання послуг (виконання робіт).

Склад доходів від реалізації регулюється НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Особливість визнання доходів від реалізації продукції (товарів, інших активів), відповідно до НП(С)БО 15 «Дохід», має відповідати умовам:

- покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство надалі не здійснює управління за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- підприємство надалі не здійснює контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства;

- витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Умови визнання доходів від реалізації послуг відповідно до НП(С)БО 15 «Дохід»:

- можливість оцінки ступеня завершеності операцій надання послуг на дату балансу;

- можливість визначення витрат, пов'язаних із наданням послуг, необхідних для їх завершення.

Для оцінки доходу від надання послуг і виконання робіт на дату складання балансу підприємство може скористатись одним із альтернативних варіантів:

1) методом оцінки ступеня завершеності операцій;

2) методом рівномірного нарахування.

Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг може проводитися різними методами. НП(С)БО 15 «Дохід» передбачає використання таких методів оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг:

1) вивчення виконаної роботи;

2) визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

3) визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку з надання послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Метод рівномірного нарахування доходу використовується у випадку надання послуг у вигляді невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Перелік та склад інших операційних доходів регулюється НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Підприємство, виходячи з особливостей своєї діяльності, самостійно конкретно встановлює склад та структуру інших операційних доходів.

Перелік та склад фінансових доходів регулюється НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Склад та структура фінансових доходів визначається підприємством самостійно, виходячи з особливостей своєї діяльності. Склад фінансових доходів представлено на рисунку.

Тобто підприємству необхідно визначатись із складом доходів, які виникають у результаті використання активів підприємства іншими сторонами. Фінансові доходи можуть виникати в результаті інвестицій (участі в капіталі інших підприємств) в асоційовані, спільні та дочірні підприємства. Крім того, інші фінансові доходи підприємство може одержувати у вигляді процентів, дивідендів, роялті. Такі доходи, відповідно до НП(С)БО 15 «Дохід» мають особливий порядок визнання:

- проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази нарахування та строку користування відповідними активами;

- роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

- дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, алене пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства, відносяться до інших доходів.

Склад інших доходів підприємство встановлює залежно від своєї діяльності відповідно до переліку, що передбачений у НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Доходи, витрати і фінансові результати - це не лише завершальний етап облікової процедури, це - ділянка бухгалтерського обліку, яка знаходиться на стику економічної статистики та фінансового аналізу. Від організації обліку за цими ділянками буде залежати достовірність основних показників фінансової звітності [4].

1.4 Тестові завдання

обліковий бухгалтерський амортизація

1. Документообіг - це рух службових документів на підприємстві з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення.

2. Прямолінійний метод нарахування амортизації - це метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об'єкту основних засобів [5].

3. Що з наведеного нижче не відноситься до принципів бухгалтерського обліку:

a) обачності;

б) балансування;

в) безперервності;

г) автономності.

Правильна відповідь: б).

4. Хто може виступати суб'єктом формування податкового аспекту облікової політики?

а) виключно керівник;

б) виключно головний бухгалтер;

в) менеджмент підприємства;

г) менеджмент підприємства, консалтингова структура, наукова-дослідна установа або аудиторська фірма.

Правильна відповідь: г.

5. Вартісна межа між малоцінними необоротними активами та основними засобами у фінансовому обліку встановлюється:

а) Міністерством фінансів України;

б) Національним банком України;

в) підприємством самостійно;

г) немає правильної відповіді.

Правильна відповідь: а.



2. Практична частина

Задача 1.

На початок звітного періоду власний капітал публічного акціонерного товариства «Акцент» характеризується такими даними:

Таблиця 1

Власний капітал	На початок періоду, грн.	На кінець періоду, грн.
Статутний капітал	205000
Додатково вкладений капітал	25637000
Інший додатковий капітал	13857000
Резервний капітал	51000
Нерозподілений прибуток	877000
Вилучений капітал	-	-
Усього за розділом І пасиву	40627000

Визначити на основі наступних даних, яким чином зміниться власний капітал підприємства.

1. Прибуток до оподаткування становив 1706 тис. грн.

2. Чистий прибуток розподіляється за такими напрямами: поповнення резервного капіталу - 10%; на виплату грошових дивідендів - 25%; решта - нерозподілений прибуток.

3. Проведено переоцінку банківської вартості нематеріальних активів на суму 2,5 тис. грн. (дооцінку).

4. Акціонерне товариство викупило акції, загальна номінальна вартість яких становила 6 тис. грн.

Розв'язання:

1. Обчислюємо чистий фінансовий результат (прибуток):

Податок на прибуток = 1706*0,18 = 307,08 тис. грн.

Чистий прибуток = 1706-307,08 = 1398,92

2. Здійснюємо розподіл чистого прибутку:

Резервний капітал = 1398,92*0,1 = 139,89 тис. грн.

Виплата дивідендів = 1398,92*0,25 = 349,73 тис. грн.

Нерозподілений прибуток = 1398,92-139,89-349,73 = 909,3 тис. грн.

3. Дооцінка банківської вартості нематеріальних активів буде зарахована на збільшення капіталу у дооцінках, оскільки при дооцінці нематеріального активу здійснюється проведення - Дт 12 Кт 412 на суму 2,5 тис. грн.

4. При здійсненні викупу акціонерним товариством у акціонерів, підприємство здійснює такі проведення:

Здійснений викуп акцій у акціонерів Дт 451 Кт 672 - 6 тис. грн.

Відображено зменшення статутного капіталу внаслідок анулювання акцій Дт 40 Кт 451 - 6 тис. грн.

Тому внаслідок такої операції відбувається зменшення статутного капіталу.

Зміна власного капіталу відображена у табл. 2

Таблиця 2

Власний капітал	На початок періоду, грн.	На кінець періоду, грн.
Статутний капітал	205000	199000
Капітал у дооцінках	-	2500
Додатково вкладений капітал	25637000	25637000
Інший додатковий капітал	13857000	13857000
Резервний капітал	51000	190890
Нерозподілений прибуток	877000	1786300
Вилучений капітал	-	-
Усього за розділом І пасиву	40627000	41672690



Висновок

Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності забезпечує: повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності.

Згідно розглянутих питань у теоретичній частині роботи, бачимо наскільки впливає на розроблення та функціонування облікової політики нормативне правове регулювання бухгалтерського обліку та звітності, яким чином і коли підприємство може вносити зміни до облікової політики та як підприємство встановлює облікову політику щодо доходів.

У практичній частині ми набуваємо навичок, як здійснені операції щодо розподілу чистого прибутку, дооцінки необоротних активів та викуплення акцій впливає на власний капітал підприємства.



Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» затв. ВРУ від 16.07.99 р. №996 - ХІV зі змінами і доповненнями;

2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13#Text

3. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0392-99#Text

4. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99#Text

5. Формування та реалізація облікової політики підприємства: конспект лекцій для студентів спеціальності 071 «Облік і оподаткування» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти / Укл. Тесак О. В., Гринів Т. Т., Хом'як Р. Л., - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2020. - 104 с.

6. Облік та нормативно-правове забезпечення підприємницької діяльності.» [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/29421/1.pdf

7. Облікова політика підприємства. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ir.nusta.edu.ua/jspui/bitstream/doc/409/1/367_IR.pdf

Размещено на Allbest.ru