Звітність підприємств: види та методика складання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуальне науково-дослідне завдання

«Звітність підприємств: види та методика складання»

Зміст

Вступ

1. Місце та роль звітності в діяльності підприємств

2. Загальні вимоги до складання звітності

3. Методика складання фінансової звітності

Висновки

Список літератури

Вступ

Підсумком господарської діяльності будь-якого підприємства є фінансовий результат - прибуток або збиток. Важливе значення в діяльності підприємства займає звітність підприємства.

Методологічно та організаційно звітність є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку яка виступає завершальним етапом облікового процесу, що обумовлює органічну єдність показників, які в ній відображаються, з певною документацією та обліковими регістрами.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Також Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні, та поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів, удосконалюють бухгалтерський облік та звітність.

Звітність підприємства є важливим елементом для прийняття управлінських рішень. Вона відображає ефективність виробничого циклу підприємства протягом звітного періоду, а саме: визначає чистий прибуток (збиток) підприємства, наявність грошових коштів, зобов'язання підприємства та інше.

1. Місце та роль звітності в діяльності підприємств

Документи, які характеризують результат діяльності підприємства, виробничі витрати, склад та використання капіталу відносять до звітності.

Звітність це облікові записи, які дають можливість прослідкувати господарську діяльність. Обліковий процес на кожному підприємстві закінчується складанням звітності на підставі об'єднання поточних даних для розрахунку економічних показників, необхідних для управління. Крім того, звітність - джерело інформації для аналізу підсумків діяльності підприємства, оцінки використання ресурсів, фінансового положення, виявлення резервів зниження витрат виробництва та росту рентабельності.

В умовах ринкових відносин, коли на економічному просторі одночасно працюють різноманітні господарські суб'єкти - юридичні та фізичні особи, звітність стає основним джерелом інформації. Кожний суб'єкт господарювання намагається знати все про своїх замовників та постачальників. Склад та структура звітності може бути розроблена в залежності від потреб підприємства. Така звітність буде індивідуальна і її будуть використовувати тільки працівники конкретного підприємства. Документи звітності можливо розробляти і затверджувати на рівні держави. Така звітність буде загальною та універсальною, всі підприємства повинні організовувати її складання та представлення до державних органів.

Кожний з цих варіантів діє на сучасному підприємстві. Індивідуальна та загальна звітність дозволяє представити процес виробництва та реалізації як єдиний механізм, котрим можливо керувати.

Розробкою документів звітності займаються фахівці, котрі володіють питаннями обліку, аналізу та знають інформаційні потреби держави, регіонів, підприємств.

В розвинутих країнах діють різноманітні спеціалізовані організації, як господарські, так і суспільні (асоціації, центри, комітети, союзи бухгалтерів). Ці організації систематично проводять дослідження серед керівництва фірм та інших користувачів звітності з метою вивчення потреби в економічних показниках, які дозволяють децентралізовано приймати економічні рішення в умовах ринкової економіки. Результати таких досліджень законодавчо закріпляють в нормативних документах, наприклад, Великобританія - в Законі про компанії; Німеччина - Торговельний кодекс; Фінляндія - Закон про бухгалтерський облік. Європейський парламент за останні роки прийняв цілий ряд законодавчих актів (директив), які направлені на уніфікацію звітності в європейських країнах. В Україні склалась система звітності, яку можна поділити за різними напрямками:

За видами обліку:

- оперативна

- податкова

- фінансова

- статистична

За терміном складання:

- денна

- недільна

- декадна

- місячна

- квартальна

- річна

За формою створення підприємств:

- державна

- приватна

- колективна

На видами діяльності підприємства

- прибуткова

- неприбуткова

За обсягом наведеної інформації:

- консолідована

- індивідуальна

За обсягом наданих послуг (робіт) та чисельністю

- загальна

- суб'єктів малого підприємництва.

Оперативна звітність - це є документи, які отримують на заключному етапі оперативного обліку. Розробляється та затверджуються така звітність на конкретному підприємстві, вона характеризує окремі господарські операції, може бути індивідуальна, диференційована та інша. З такою звітністю працюють керівники середнього рівня. Основною задачею такої звітності є надання інформації для прийняття рішень на поточний період.

Фінансова (бухгалтерська) звітність - документи, що містять інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, про рух грошових коштів підприємства за звітний період та іншу. Слід звернути увагу на те, що в Україні фінансова звітність - система взаємозв'язаних узагальнених показників, що характеризує фінансовий стан підприємства на визначену дату і результати його діяльності за звітний період і базуються на бухгалтерському обліку підприємства (Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»). Така звітність єдина для всіх суб'єктів господарювання і з нею працюють керівники, замовники, постачальники, банки і інші.

Податкова звітність - звітність, в якій наведено показники: валовий доход, валові витрати, амортизація та прибуток (збиток) діяльності підприємства. Податкова звітність представлена в вигляді документа «Декларації на прибуток», яка надається до податкової служби.

Статистична звітність - документи, які вміщують сукупність статистичних даних о роботі підприємства та здаються в затверджені терміни до статистичних організацій. Документи складаються за спеціальними формами, які розробляє та затверджує Державний комітет з статистики.

За терміном представлення звітність поділяють в залежності від цілі та напрямків використання звітності. Наприклад, річна звітність дозволяє в цілому охарактеризувати фінансовий стан та напрямки господарської діяльності підприємств, а денна необхідна для контролю за поточною діяльністю. Термін складання оперативної звітності розроблює та затверджує підприємство самостійно. Термін за іншими видами звітності затверджує держава.

В залежності від форми утворення підприємства перелік та повнота заповнення звітності відрізняються. Наприклад, на залізниці (державне підприємство) не всі структурні підрозділи залізниці складають баланс та звіт про фінансовий стан підприємства. Тільки акціонерні товариства заповнюють ІІІ розділ звіту про фінансовий результат підприємства «Розрахунок показників прибутковості акцій».

За видами діяльності підприємства можуть бути прибутковими (збитковими) та неприбутковими. Ціллю діяльності неприбуткових організацій не є отримання прибутку. До таких організацій належать кооперативи, громадські, політичні організації та інші. Звітність неприбуткових організацій відрізняється від звітності виробничих підприємств.

Індивідуальна звітність характеризує діяльність конкретного підприємства. Консолідована звітність характеризує стан і результати діяльності підприємства в сукупності з дочірніми підприємствами; така звітність характерна для залізниці.

За обсягом наданих послуг (робіт) та чисельності звітність можливо поділити на загальну та звітність суб'єктів малого підприємництва, яка є значно скороченою в співставленні з загально.

На підприємствах одночасно ведуться та заповнюються різні види звітності. Важливим завданням керівництва підприємства є організація та розподіл обов'язків між співробітниками за своєчасним складанням звітності.

Звітність підприємства дозволяє ефективно управляти виробництвом, прогнозувати напрямки розвитку бізнесу, оцінити стосунки з покупцями та постачальниками. Крім того, звітність дозволяє державі планувати розвиток країни в цілому та кожної галузі або регіону. Роль держави в складанні та використанні звітності є складною. З одного боку держава затверджує види, форми звітності, терміни представлення. З другого, звітність це основне джерело надходження економічної інформації держави.

2. Загальні вимоги до складання звітності

Відповідно до закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі підприємства з початку діяльності до моменту ліквідації повинні вести бухгалтерський облік. Заключним етапом бухгалтерського обліку є складання звітності.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» наведено таке визначення. «Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, яка дає інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період».

Ціллю складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Порядок представлення фінансової звітності користувачам наведено в діючому законодавстві, так фінансова звітність надається відповідно до:

- придбання, продажу та володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості керівництва;

- оцінки можливості підприємства своєчасно виконати свої обов'язки;

- забезпечити обов'язки підприємства;

- розрахувати суми дивідендів;

- регулювання діяльності підприємства;

- інших рішень.

Інформація, яка наведена в фінансових звітах повинна бути зрозуміла та розрахована на однозначне тлумачення її користувачем при умові, що вони мають достатні знання. А це означає, що складні поняття, котрі є необхідними для прийняття рішень, не повинні виключатися з звітності.

Фінансова звітність повинна включати інформацію, котра впливає на прийняття рішень, дозволяє своєчасно оцінити минулі, поточні, майбутні події; підтвердити та скоректувати їх оцінку, зроблену в минулому. А це можливо тільки в тому випадку коли при представленні інформації в фінансовій звітності будуть дотримуватись таких критеріїв: суттєвість, своєчасність, повнота, нейтральність, об'єктивність.

Інформація є суттєвою, якщо невірний розрахунок або пропущення можуть вплинути на прийняття рішень користувачем. Своєчасна інформація - це достовірна інформація, яка втрачає сенс, якщо вона представлена користувачем з запізненням. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівником підприємства.

Повнота означає повне висвітлення діяльності підприємства, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і можливі наслідки операцій і подій, що здатні вплинути на рішення, прийняті на її основі.

Нейтральність передбачає об'єктивне представлення інформації. Інформація не є нейтральної, якщо вона може вплинути на ухвалення рішення.

Об'єктивність обумовлена невизначеністю деяких подій (наприклад, повернення сумнівної заборгованості, термін експлуатації основних засобів і ін). У зв'язку з цим при оцінці приведеної в звітах інформації варто не допускати завищення активів, або заниження доходів, витрат, зобов'язань підприємства. Це значить, що збитки і зобов'язання необхідно відбивати в бухгалтерському обліку відразу ж після одержання підтвердження про імовірність їхнього утворення, а активи і доходи - тільки тоді, коли вони реально отримані чи зароблені. Тому, наприклад, сумнівну дебіторську заборгованість варто списувати на витрати і віднімати з загальної суми дебіторської заборгованості в тім періоді, коли виникли сумніви в можливості її погашення.

При складанні фінансової звітності необхідно пам'ятати про основні принципи обліку. Наявність принципів фінансової звітності дозволяє практикуючим бухгалтерам самостійно вирішувати складні ситуації в обліку та є базою для формування вагомої позиції при обстоюванні своїх рішень.

Згідно Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку фінансова звітність має вигляд таблиці, яка складається з загальної частини, основної та заключної. В загальній частині наведено реквізити, назва підприємства, ідентифікаційний код, територія, форма власності, вид діяльності, галузь, одиниці виміру. Основна частина - таблиця, яка поділена на статті. Стаття - елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям за Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Наприклад: нематеріальні активи, основні засоби, запаси, грошові кошти, капітал та інші.

Істотність статті визначається її розміром і характером активів та пасивів, що розглядаються одночасно. На підставі цього однакові по характеру статті (будинки, машини, устаткування) часто поєднують в одну статтю «Основні засоби», навіть якщо розмір кожного активу істотній. У той же час, якщо статті мають істотній розмір, але розрізняються по характеру чи функціям, то їх треба подавати їх окремо. При цьому варто мати на увазі, що стаття, що не є істотною для її окремого відображення у фінансових звітах, може бути, однак, досить істотної для окремого її розкриття в примітках. Статті фінансової звітності не слід звертати, це може привести до спотворення фінансової звітності. Наприклад, підприємство нарахувало податки до бюджету в розмірі 1000,0 грн., а податковий кредит за ПДВ складає 200,0 грн. В балансі необхідно показати дві статті заборгованість перед бюджетом - 1000,0 грн., заборгованість бюджету - 200,0 грн., а не одну в розмірі - 800,0 грн.

Статтю наводять у фінансовій звітності, якщо вона відповідає таким критеріям:

- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, зв'язаних з цією статтею;

- оцінка статей може бути достовірно оцінена.

В строках форм фінансової звітності, які не мають показників, ставиться прочерк.

Заключна частина звітності складається з підписів керівника та головного бухгалтера та печатки підприємства.

Фінансова звітність заповнюється на основі даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік кожного підприємства базується на обліковій політиці підприємства.

Облікова політика - це визначені принципи, основи, домовленості, правила і практика, прийнята підприємством для складання і представлення фінансових звітів, що оформлюються наказом по підприємству.

Оскільки існують різні методи й основи оцінки активів, зобов'язань, нарахування амортизації, підготовки консолідованих звітів і ін., то підприємства мають право обирати різну облікову політику згідно П(с)БО.

Згідно принципу послідовності, підприємство постійно (з року в рік) повинно застосовувати обрану облікову політику. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(с)БО, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Такий підхід дозволяє набувати порівняну інформацію.

Порівнянність інформації характеризує можливість користувачів звітності порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дає можливість оцінити динаміку розвитку підприємства і його позицію на ринку послуг, використовувати різноманітні методи економічного аналізу.

Фінансові (бухгалтерські) звіти - це звіти, що задовольняють вимогам користувачів. На основі затвердженої фінансової (бухгалтерської) звітності користувачі можуть проаналізувати фінансовий стан підприємства, вибрати необхідну для них інформацію та прийняти обґрунтоване рішення.

Інформаційні потреби різних груп користувачів наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 - Користувачі фінансової звітності

Користувачі фінансової звітності	Інформаційні потреби
1	2
Інвестори	Здатність підприємства платити дивіденди. Прийняття рішення щодо руху інвестицій.
Працівники	Стабільність і прибутковість підприємства. Збереження робочих місць, оплата праці і пенсійне забезпечення.
Банки	Своєчасне повернення кредитів і одержання відсотків.
Постачальники й інші кредитори	Своєчасність сплати рахунків.
Клієнти, замовники	Можливість одержання необхідних товарів, послуг.
Уряд	Своєчасність і повнота сплати податків.
Громадськість	Вплив діяльності підприємства на добробут суспільства (зайнятість, екологію)

Термін представленої фінансової (бухгалтерської) звітності наведено в Постанові КМУ «Порядок надання фінансової звітності» 28.02.2000 р. №419. Річна звітність представляється не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком, квартальна до 25 числа місяця наступного за звітним періодом.

Датою представлення фінансової (бухгалтерської) звітності є день фактичної її передачі до користувачів. Звітність можливо пересилати по почті. Але кінцевий термін відправки це 10 днів до останнього строку, тобто на штемпелі підприємства зв'язку повинна бути дата не пізніше 10 лютого.

Консолідована річна фінансова звітність представляється в термін не пізніше 15 квітня наступного за звітним роком.

Закон «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996 та П(с)БО передбачає складання таких форм фінансової звітності за рік (для всіх підприємств крім представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності).

Таблиця 2 - Фінансова звітність

Підприємства, що працюють за П(с)БО 2-5	Підприємства, що працюють за П(с)БО 25
- Баланс, форма №1; - Звіт про фінансові результати, ф. №2; - Звіт про рух грошових коштів, ф. №3; - Звіт про власний капітал, ф. №4 - Примітки до фінансової звітності, ф. №5	- Баланс, форма №1 - Звіт про фінансові результати, ф. №2

Крім того, необхідно до річного фінансового звіту додати розшифровку за статтями фінансової звітності, які сформульовано «Інші необоротні активи», «Інша поточна заборгованість», «Інші поточні зобов'язання», «Інші операційні витрати» та ін.

Згідно Положенням (стандартам) необхідно до кожної статті складати ще додаткову інформацію, яку зберігають на підприємстві і надають її за вимогою користувачів фінансової звітності, але таку інформацію не додають до річного звіту, який надають користувачам.

Річна фінансова звітність складається наростаючим підсумком з початку року в тисячах гривень.

В фінансовій звітності не допускають підчистки та помарки, виправлення помилок.

На основі Кодексу України «Про адміністративні порушення» (ст.. 186-3) не здача, здача звітності з запізненням, в неповному обсязі, не по затвердженій формі або недостовірної інформації приводить до адміністративних санкцій (штрафів) на відповідальних осіб в розмірі 10-15 неоподаткованих податком мінімумів доходів громадян (до 255 грн.). У випадку повторного порушення санкції установлено в розмірі 15-25 неоподаткованих податком мінімумів доходів громадян (до 425 грн.).

Проміжна (місячна, квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами не пізніше 25 числа місця, що настає за звітним кварталом.

У разі коли дата подання звітні соті випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Якщо підприємство має бюджетне фінансування, то подається ще і звіт про використання бюджетних коштів. Місячний - не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним; річний - не пізніше 20 січня наступного за звітним роком.

Склад та призначення форм фінансової звітності наведені в таблиці 3.

Таблиця 3 - Склад та призначення форм фінансової звітності

Форма звітності	Характеристика
Баланс	Фінансовий стан підприємства, склад активів, зобов'язань і власного капіталу
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства
Звіт про рух грошових коштів	Надходження та витати грошових коштів
Звіт про власний капітал	Зміни власного капіталу підприємства
Примітки до фінансових звітів	Доповнюють інформацію наведену в фінансових звітах
Галузева звітність	Галузеві особливості та розподіл витрат за напрямками діяльності

фінансовий звітність капітал

Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Показники Балансу та Звіту про фінансові результати, які при підведенні підсумків визначаються зі знаком «мінус», в звітності приводяться в дужках. Дужки в Балансі (ф. №1) повинні бути за строками 012, 032, 162, 360, 370, 416. В звіті про фінансові результати - 015, 020, 025, 030, 040, 055, 070, 080, 090, 105, 140, 150, 160, 175, 180, 195, 205, 210, 225.

3. Методика складання фінансової звітності

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку встановлює вимоги щодо структури та подання фінансових звітів, включаючи консолідовані фінансові звіти. Звіти мають за мету забезпечити загальні інформаційні потреби широкого кола користувачів, які покладаються на них як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень. Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, ґрунтуються на оцінці здатності підприємства генерувати грошові кошти, часу, необхідного для цього та ймовірності надходження грошових коштів. Але якщо фінансова звітність не буде достовірною, зрозумілою, доречною, то висновки та прийняті рішення будуть неефективні.

Достовірною фінансова звітність може бути тільки при умові, що звіти складено на основі інформації бухгалтерського обліку та перевірені згідно системи внутрішнього контролю обліку.

Послідовність складання фінансової (бухгалтерської) звітності є багатоетапним процесом, який включає:

інвентаризація майна і фінансових зобов'язань;

звірка підсумків аналітичного і синтетичного обліку;

виправлення в бухгалтерському обліку, помилок, виявлених в ході підготовки звіту;

закриття рахунків з обліку доходів і витрат.

Інвентаризація майна і фінансових зобов'язань.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємство повинно проводити інвентаризації активів і зобов'язань, для підтвердження залишків по рахункам. Інвентаризація проводиться на основі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (Міністерство фінансів України 11.08.94 р. № 69).

Практикою встановлено, що на тих підприємствах, де інвентаризація товарно-матеріальних цінностей та розрахунків не проводиться або порушені терміни її проведення, частіше відбуваються помилки з розрахунку фінансового результату. Документи, які підтверджують проведення інвентаризації - це описи, підписані комісією та затверджені керівником підприємства.

Результатом співставлення даних обліку є оформлення загальної таблиці.

Таблиця 4 - Співставлення за І квартал

Рахунок	Відомості	Головна книга	Баланс	Примітки
		Сн	об. Дт	об. Дт	Ск	На початок	На кінець
10 13	1249,0 574,54	1200,0 320,0	402,0 62,0	153,0 316,54	1249,0 574,54	1200,0 320,0	1249,0 600,0	- + 25,46

На основі такої таблиці можливо скласти попередній баланс. Статті балансу підприємства мають відповідати залишкам по головній книзі (або шаховій таблиці) на кінець звітного періоду.

Суми статей балансу по рахункам коштів в банках і позик, одержаних від банків, мають відповідати випискам банків.

Такі таблиці є прикладом наявності на підприємстві процедур внутрішнього контролю, які свідчать про достовірність аналітичного та синтетичного обліку. Основою до складання такої таблиці є облікові регістри. Облікові регістри поділяють на синтетичні та хронологічні.

При систематичній реєстрації однорідних господарських операцій групують на одних і тих же рахунках поточного обліку, наприклад в журналі Головна книга. Хронологічна реєстрація включає групування записів в залежності від дати проведення операції і на практиці представлена у вигляді журналів реєстрації.

Облікові регістри відрізняються за формою, змістом, зовнішньому виду, порядку та послідовності реєстрації господарських операцій в них. Сукупність облікових регістрів залежить від форми бухгалтерського обліку. Згідно п. 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підприємство самостійно вибирає форму бухгалтерського обліку, порядок і спосіб реєстрації та об'єднання інформації в них. Міністерство фінансів України розробило й затвердило Методичні рекомендації по використанню регістрів бухгалтерського обліку (Наказ Мінфіну від 29.12.2000 р.) Згідно Методичних рекомендацій підприємство, яке вибрало форму бухгалтерського обліку, повинно вести журнали-ордери та Головну книгу. Головну книгу використовують для групування інформації з журналів-ордерів, взаємнозіставлення записів та складання фінансової звітності. Головна книга складається з окремих листів, кількість яких не регламентується та не завіряється печаткою, її не регіструють в податкових органах. На кожний синтетичний рахунок в кінці відводять окрему сторінку.

Зведення Головної книги складається з таких етапів: поставлення сальдо по окремим рахункам на початок року; реєстрація підсумкових даних за місяць із облікових регістрів; підведення підсумків та розрахунок сальдо по рахункам на початок майбутнього звітного періоду.

Сальдо на початок звітного періоду (на початок року) переносять з фінансової звітності попереднього періоду. Крім того, сальдо повинно співпадати з даними Головної книги за попередній період. На знову створеному підприємстві сальдо по рахункам буде відсутнє. Контрольним моментом перевірки записів в Головній книзі є обов'язкове рівняння сум дебетових та кредитових оборотів, а також сальдо по дебету та кредиту всіх рахунків.

В процесі зіставлення бухгалтерської інформації можуть бути виявлені помилки. Якщо помилки виявлені після розрахунку підсумків або були допущені в минулих звітних періодах, складається бухгалтерська довідка, дані якої заносять у відповідні регістри.

Закриття рахунків доходів і витрат.

До рахунків доходів і витрат згідно Плану рахунків належать рахунки 9 (8) та 7 класів, вони не є балансовими. Витрати та доходи показують на основі принципу бухгалтерського обліку - нарахування та відповідальності доходів та витрат. Для розрахунку фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, необхідними для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати показують в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження грошових коштів. Згортання доходів та витрат не дозволяється, крім випадків, передбаченими відповідними стандартами П(С)БО № 20 «Консолідована звітність».

Крім того, при відображенні витрат і доходів необхідно їх перевірити з таких умов:

оцінка доходів та витрат повинна бути достовірно визначена;

витрата приводить до вибуття активів або збільшення зобов'язань і як слідство, збільшенню власного капіталу;

якщо акти забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати.

Таблиця 5 - Закриття розрахунків з обліку доходів і витрат

Витрати Кредит розрахунку	Фінансові результати	Дохід Дебіт розрахунку
90 92 93 94	791. Результат основної (операційної) діяльності	70 74
95 96	792. Результат фінансових операцій	72 73
97	793. Результат іншої звичайної діяльності	74
99	794. Результат надзвичайних подій	75

Всі рахунки (8), 9, 7 класу відкривають на початок періоду та закривають в кінці періоду. Далі наступає період заповнення Балансу, звіту про фінансові результати та інше.

Співставлення різних форм фінансової звітності дозволяє доказати достовірність заповнення форм звітності.

Перед закінченням заповнення фінансової звітності необхідно зіставити фінансовий результат за даними бухгалтерського обліку та фінансовий результат за даними податкового обліку. Згідно законодавства податок на прибуток перераховують до бюджету за розрахунком на базі податкового прибутку, але облік руху грошових коштів, активів та зобов'язань ведуть на основі бухгалтерського обліку.

Таке протиріччя приводе до незбалансованості фінансової звітності, і перед тим, як заповнити фінансову звітність необхідно вирішити це протиріччя. Методика розрахунку відхилень між бухгалтерським та податковим прибутком викладено у П(с)БО 17 «Податок на прибуток», який дозволяє сформувати достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства.

П(с)БО 17 «Податок на прибуток» використовують підприємства всіх форм власності з 2001 року, крім: бюджетних установ, підприємств, що находяться на спрощеній системі оподаткування та підприємства, які відносяться до малих підприємств. Згідно П(с)БО 17 «Податок на прибуток» підприємства може самостійно розраховувати відхилення, або щоквартально, або один раз на рік.

Різниця, яка виникає між податком на прибуток за бухгалтерським та податковим розрахунком є відстроченим податком. Відстрочений податок може бути відстроченим податковим активом, або відстроченим податковим зобов'язанням. Відстрочений податковий актив - це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах у наслідок: тимчасовою різниці, що підлягає вирахуванню; перенесення податкового збитку, не включеного окремо до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді; перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді не можливо. Такі суми показують в балансі на рахунку 17 відстрочені податкові активи. В бухгалтерському обліку на такій різниці роблять запис:

Дебет	Кредит
17 «Відстрочений податковий актив»	641 «Розрахунки по податку»
981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Відстрочене податкове зобов'язання - це сума податку на прибуток, якій сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. В бухгалтерському обліку схема запису така.

641 «Розрахунки по податку» - Кт54 «Відстрочений податкові зобов'язання», 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Різниці, які виникають при зіставленні показників податкового прибутку та облікового прибутку класифікуються на постійні та тимчасові. Постійні - це такі різниці, які виникають у зв'язку з тим, що правила податкового та бухгалтерського обліку є різними.

Наприклад. Підприємство придбало кімнатні рослини.

В бухгалтерському обліку такі витрати, не пов'язані з основною діяльністю, будуть проведені записом Дт 94 «Інші операційні витрати» Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». В податковому обліку такі витрати не відносяться до валових витрат. Постійні різниці не показують по рахунках 17 або 54.

Тимчасові різниці пов'язані з впливом терміну розрахунку доходів або витрат в податковому та бухгалтерському обліку. Наприклад, розрахунок амортизації, передплата, нестачі та інші.

Останній етап - це підписання звітів керівником та головним бухгалтером.

Висновки

Фінансові звіти є складовою частиною фінансової звітності. У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 фінансова звітність визначена як бухгалтерська звітність, що відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, яким необхідна фінансова інформація для прийняття економічних рішень.

Для прийняття економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї належать:

Баланс;

Звіт про фінансові результати;

Звіт про рух грошових коштів;

Звіт про власний капітал;

Примітки до звітів.

Згідно з пунктом 2 статті 11 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N996-ХIV, примітки до фінансової звітності входять до складу річної фінансової звітності для всіх підприємств, крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства.

На завершення слід зазначити, що правильне ведення фінансової звітності на підприємстві у більшості випадків запобігає збитковості цього підприємства в майбутньому.

Список літератури

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. (зі зм. і доп.).

Бутинець Ф.Ф., Остап'юк Н.А. Звітність підприємств: Навч. посібник. - Житомир: ЖДТУ, 2009. - 426 с.

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За редакцією Ф.Ф.Бутинця. - Житомир. ПП «Рута», 2012. - 688 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерский финансовый учет, налогообложение и отчетность/ Ткаченко Н.М. - К.: Алетра, 2008. - 1079 с.

Трохименко Л.М. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2012. - 344 с.

Хомин П.Я. Звітність підприємств: Навч. посібник / П.Я.Хомин; Г.П.Журавель. - К.:ВД «Професіонал», 2009. - 656 с.

Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік// Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія» - 2013. 896 с.

Размещено на Allbest.ru