Облік змін у власному капіталі підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік змін у власному капіталі підприємства

У статті розкрито питання щодо сутності, класифікації та значення власного капіталу для суб'єкта господарювання. Проаналізовано завдання власного капіталу для досягнення мети суб'єкта господарювання. Виокремлено основні функції власного капіталу. Розглянуто нормативно-правове регулювання щодо сутності та методики обліку власного капіталу у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Визначено структуру власного капіталу. Наведено типові бухгалтерські проведення з обліку формування власного капіталу та змін, які відбуваються під час фінансової діяльності підприємства. Досліджено особливості узагальнення інформації про власний капітал та відображення її у звітності в контексті національних та міжнародних стандартів. Також, зазначено імплементацію міжнародного досвіду у національний облік.

Підвищення ефективності діяльності підприємства та його продуктивність передбачає постійного вдосконалення його системи управління. Саме тому, питання вдосконалення формування, використання капіталу підприємства з дотриманням норм чинного законодавства набувають важливого значення. Діяльність суб'єкта господарювання розпочинається із формування засновниками необхідних джерел ресурсів підприємства. Разом з тим важливо не лише сформувати власний капітал, а й ефективно ним управляти впродовж всієї діяльності підприємства.

Ефективне управління передбачає наявність достовірної та повної інформації щодо стану та руху власного капіталу. Тому, відображення власного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку є важливим аспектом при функціонуванні підприємства. Оскільки, на сьогодні існує безліч невирішених питань щодо обліку власного капіталу, то це питання є актуальним та вимагає значної уваги і надалі.

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Результати досліджень питань щодо змін у власному капіталі, його проблематика відображені в наукових працях іноземних та вітчизняних науковців: В.В. Бланк, К. Маркс, А. Сміт, Д.Рікардо, Ж. Тюрго Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, Н.І. Дорош, В.М. Жук, О.К. Запорожан, Г.Г. Кі- рейцев, І.М. Назаренко, О.І. Пилипенко, О.П. Пе- тровська, М.С. Пушкар, Г.В. Савицька, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко та ін.

Проведений аналіз літературних джерел свідчить про те, що висвітлення та дослідження питань щодо обліку змін у власному капіталі на сьогодні є досить актуальними та потребують подальшого детального розгляду з урахуванням змін у законодавчо-нормативній базі стосовно юридичних, економічних та бухгалтерських аспектів. виділення не вирішених раніше частин загальної проблематики. Оскільки початковим етапом створення підприємства є формування капіталу, то для подальшого розвитку необхідно поглиблювати та удосконалювати теоретичні та методологічні аспекти, а також відображення господарських операцій, які призводять до змін у власному капіталі підприємства. Адже, це є ключовим фактором успішної діяльності підприємства.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є розкриття теоретичних та практичних аспектів процесу формування капіталу та облік змін, які відбуваються під час фінансової діяльності суб'єкта господарювання.

Виклад основного матеріалу. Створення будь-якого підприємства розпочинається з формування його капіталу. Адже, саме величина власного капіталу визначає на скільки суб'єкт господарювання забезпечений власними джерелами фінансування для провадження безперервної діяльності.

У Кембриджському словнику термін «капітал» (з англійської «equity») трактується як вартість компанії, яка може бути поділена на багато рівних частин між акціонерами або одна з рівних частин, на яку ділиться вартість компанії [16].

Першим дослідником категорії «капітал» був давньогрецький мислитель Аристотель. Він визначив «капітал» як багатство дане природою, для забезпечення необхідних потреб для життя і яке має свої межі, та багатство, що є мистецтвом наживати статок та немає ніяких меж.

На сьогодні, існує безліч тлумачень поняття «капітал» серед іноземних та вітчизняних науковців. Наприклад, Хріс Мурфі (Chris Murphy) висвітлює поняття «власного капіталу» як акціонерний капітал або власний капітал акціонерів, який виражений певною сумою грошей, які будуть повернені акціонерам компанії, у випадку якщо всі активи будуть ліквідовані і весь борг компанії буде погашений [15]. Український науковець Ф.Ф. Бутинець трактує категорію «капітал» як загальну суму засобів внесених при створені підприємства

Власний капітал є надзвичайно важливим показником не лише на етапі створення підприємства, а й протягом всієї діяльності. Адже власний капітал виконує наступні функції [13]:

— функція заснування та введення в дію підприємства -- статутний капітал як елемент власного капіталу є фінансовою основою для початку діяльності підприємства;

— гарантійна функція -- статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства;

— захисна функція -- чим більший власний капітал, тим краще захищене підприємство від впливу негативних факторів для його існування, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства;

— функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внески засновників у грошовій формі дозволяють підтримувати ліквідність підприємства на всіх етапах його діяльності;

— база для нарахування дивідендів і розподілу майна. Прибуток, одержаний протягом року розподіляється та виплачується власникам у вигляді дивідендів відповідно до розміру частки акціонера у статутному капіталі;

— функція управління та контролю -- статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

Основне завдання, яке постає перед власним капіталом -- забезпечення функціонування підприємства. Чим більший розмір власного капіталу, тим більш стійким являється підприємство. За допомогою показників власного капіталу можна визначити ефективність його використання, фінансову стійкість підприємства, чи є суб'єкт господарювання платоспроможним, стабільним та його діяльність забезпечує постійний розвиток. Отже, основним завданнями обліку власного капіталу є надання управлінському персоналу, керівникам, акціонерам достовірної інформації для аналізу стану підприємства на визначену дату для прийняття в подальшому правильних управлінських рішень для отримання максимальної вигоди у вигляді прибутку, дивідендів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства [8]. Господарські операції, які відбуваються на підприємстві мають бути оформленні відповідно до чинної нормативно-правової бази України. Адже прийняття управлінських рішень багато в чому залежить від адекватності, правдивості та повноти наданої їм інформації.

Тому для накопичення та узагальнення інформації про власний капітал підприємства необхідно здійснювати бухгалтерський облік відповідно до норм чинного законодавства України. У табл. 1 наведено основні національні стандарти бухгалтерського обліку, які висвітлюють питання власного капіталу.

Концептуальна основа фінансової звітності, підготовлена Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у п 4.4 (РОЗДІЛ 4 Розділ 4: Концептуальна основа (1989 р.): текст, що залишився) [10] визначає власний капітал як залишкову частку в активах суб'єкта господарювання після вирахування всіх зобов'язань. Якщо орієнтуватися на міжнародний досвід, то Баланси, складені відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, можуть містити статті, що не відповідають визначенню активу або зобов'язання і не визнаються як частина власного капіталу.

З метою належного обліку, контролю та управління підприємством власний капітал доцільно класифікувати. Класифікація дає можливість краще зрозуміти джерела формування капіталу, фінансовий стан та можливості підприємства.

Відповідно до Концептуальної основи фінансової звітності [10], власний капітал можна класифікувати як:

— кошти внесені акціонерами;

— нерозподілений прибуток;

— резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибутку;

— резерви, які відображають коригування збереження капіталу.

Така класифікація може бути доречною для прийняття управлінських рішень і також відображати той факт, що сторони з часткою власності в суб'єкті господарювання мають різні права на отримання дивідендів та на повернення капіталу.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків [9], визначено класифікацію власного капіталу та забезпечення зобов'язань на рахунках бухгалтерського обліку:

— рахунок 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал»;

— рахунок 41 «Капітал у дооцінках»;

— рахунок 42 «Додатковий капітал»;

— рахунок 43 «Резервний капітал»;

— рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки);

— рахунок 45 «Вилучений капітал»;

— рахунок 46 «Неоплачений капітал»;

— рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»;

— рахунок 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»;

— рахунок 49 «Страхові резерви».

Отже, для обліку господарських операцій, які пов'язані з формуванням власного капіталу, руху та змін у його структурі використовуються рахунки 4 класу «Власний капітал та забезпечення зобов'язань». Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидностей капіталу -- статутного, пайового, у дооцінках, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. Також ці рахунки забезпечують необхідну інформацію для контролю за рухом капіталу та складання звітності про його наявність і ефективність використання.

Нижче, у табл. 2 представлена типова кореспонденція рахунків з обліку формування та змін у власному капіталі підприємства.

Інформація про власний капітал підприємства, яка накопичується на рахунках бухгалтерського обліку має своє відображення у фінансовій звітності.

Відображення інформації про власний капітал є надзвичайно важливе, адже власний капітал є основою для діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. Зміни, які відбуваються і власного капіталу та його стан на кінець звітного періоду відображає Звіт про власний капітал (форма № 4).

У звіті можна простежити джерела поповнення власного капіталу, проаналізувати, які операції призвели до зменшення власного капіталу. Крім того, структура форми № 4 дозволяє від- стежити внутрішнє переміщення власного капіталу, наприклад його зміну, пов'язану з розподілом прибутку підприємства.

Базою для складання Звіту про власний капітал є Звіту про фінансовий стан (форма № 1) та Звіт про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2), а також накопичені дані синтетичного й аналітичного обліку.

Розкриття інформації про власний капітал у фінансовій звітності підприємств України відповідно до національних стандартів майже не відрізняється порівняно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Основна відмінність полягає в тому, що згідно з МСФЗ обов'язковим є розкриття інформації про склад випущеного капіталу і резерви [12]. Така інформація забезпечить представлення інформації про формування резервів, розподіл податкових платежів у часі, що дасть можливість більш ефективно приймати управлінські рішення.

господарювання капітал облік

Висновки

Власний капітал представляє частку акціонерів у підприємстві. Загальна сума активів за вирахуванням загальних зобов'язань визначає суму власного капіталу. Для акціонерів дуже важливо знати фінансовий стан суб'єкта господарювання, у яку вони хочуть інвестувати. Таким чином, чим стабільніше підприємство, тим воно привабливіше для інвестування. Грошові потоки, які надходять від інвесторів, призводить до зміни контролю структури капіталу.

Тому, бухгалтерський облік власного капіталу вимагає особливого уваги. Адже ця ділянка облікової роботи найбільш схильна до змін. Особливу складність при цьому вносить не до кінця опрацьоване законодавство і часті зміни. Тому, визначення класифікації власного капіталу та належний облік дозволить ефективно управляти та використовувати власний капітал. Також впровадження відповідно до МСФЗ розкриття інформації про формування резервів, розподіл податкових платежів у часі, дозволить ефективніше приймати управлінські рішення, що впливатиме на подальшу діяльність підприємства.

Застосування вищезазначених пропозицій дозволяє завчасно реагувати та приймати ефективні управлінські рішення для підтримки прибутковість підприємства.

Таблиця 1

Таблиця 2

Список літератури

1.Національне Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від

07.02.2013 р. № 73 / Міністерство фінансів України. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 07.02.2020).

2.Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» від 26.04.2000 р. № 91 / Міністер¬ство фінансів України. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 07.02.2020).

3.Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інвестиції» від 30.11.2001 р. № 559 / Міністер¬ство фінансів України. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 07.02.2020).

4.Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» від 29.11.1999 р. № 290 / Міністерство фінансів України. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 07.02.2020).

5.Полоення (Стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» від 28.12.2000 р. № 353 / Міністер¬ство фінансів України. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 07.02.2020).

6.Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств» від 07.07.1999 р. № 163 / Мініс¬терство фінансів України. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 07.02.2020).

7.Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» від 10.08.2000 р. № 193 / Міністерство фінансів України. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 07.02.2020).

8.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність : Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV / Верховна рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 07.02.2020).

Размещено на Allbest.ru