Зобов'язання як угода між суб’єктами господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зобов'язання як угода між суб'єктами господарювання

Сафарова А.Т., Волинський національний університет ім. Лесі Українки

зобов'язання фінансовий готівка економічний

У ході здійснення господарських операцій підприємства вступають з іншими господарюючими суб'єктами в певні економічні взаємовідносини, наслідком яких є виникнення зобов'язань. Зобов'язання є основним джерелом формування засобів для більшості сучасних підприємств і тому виступають суттєвою складовою частиною господарських операцій економічних суб'єктів з точки зору їх фінансової стабільності [1, 245].

Зобов'язання як соціально-економічне явище є найважливішим поняттям багатьох суспільних наук. Відносини на основі зобов'язань притаманні всім сферам людської діяльності, які з розвитком суспільства дедалі більше стають об'єктом грошових відносин.

На жаль, в межах національної економіки не сформовано клас вимогливих користувачів бухгалтерської інформації, які могли б вплинути, як на розвиток процесу теоретичного розуміння сутності певних економіко-правових явищ, що знаходять відображення в обліку так і на окремі облікові процедури. На сьогодні маємо лише окремі приклади наукових розробок окремих вчених, що ставлять за мету розвинути наукове уявлення про ступінь нашого пізнання та адекватності його відображення в системі обліку.

Відомі американські вчені-теоретики обліку Е. Хендріксен та Ван Бреда [2], констатують схожу ситуацію в міжнародному науковому середовищі, відмічаючи деякий поштовх в дослідженнях протягом останнього десятиріччя. Такого ж погляду дотримуються Метьюс М. та Перера М., зазначаючи, що „теоретичні принципи, покладені в основу визнання, оцінки та розкриття зобов'язань ще недостатньо опрацьовані, та що зобов'язання довгий час розглядалися лише як „зворотня сторона" активів" [3]. В зв'язку з цим актуальними є подальші дослідження даної проблематики.

Аналіз літературних джерел, в яких розкривається сутність поняття „зобов'язання“, дозволив виявити існування низки різнопланових підходів до тлумачень цього терміну. На основі вивчення особливостей зобов'язань можна стверджувати, що така різноманітність значною мірою зумовлена притаманністю зобов'язанням окремих характерних рис, а також недостатнім рівнем дослідження особливостей зобов'язань як категорії бухгалтерського обліку.

Розглянемо трактування зобов'язань як угоди між господарюючими суб'єктами. Зокрема, представник класичної економічної науки А. Сміт у праці „Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй“ [4] зазначав, що банкам необхідно вимагати від своїх клієнтів частої та регулярної сплати за їхніми зобов'язаннями та відмовлятися вести справи з людьми, незалежно від їхнього статку, якщо вони постійно не здійснюють з ними операцій, адже, „акуратність у платежах здебільшого залежить від того, у доброму чи поганому стані перебувають справи даної людини“ [4, 187]. Також він стверджував, що суб'єкти господарювання з більшою вигодою можуть здійснювати значну частину своїх проектів, використовуючи позичені гроші. Однак, як зазначає А. Сміт „в інтересах кредиторів їхній власний капітал має бути достатнім для забезпечення капіталу цих кредиторів або для виключення можливості того, що ці кредитори зазнають втрат навіть і в тому разі, коли їхні проекти аж ніяк не виправдають очікувань їхніх авторів“ [4, 188].

Відповідно до тлумачень Нідлза Б. [5], зобов'язання виникають в результаті здійснення фірмою різноманітних операцій і є юридичною підставою для наступних платежів за товари чи надані послуги.

З цього приводу також цікавою є «концепція зобов'язань», запропонована Б. Райаном [6, 55]. Він дає таке формулювання: «Зобов'язання - угода, що вільно укладається між двома або більше сторонами для здійснення певної діяльності, яка має економічну доцільність. Зобов'язання вельми важливі для підприємства, оскільки за їхньою допомогою відбувається обмін економічними цінностями. Вони є центром, навкруги якого будуються ділові операції. Економічна цінність ділової операції визначається зобов'язаннями, з якими пов'язана ця операція».

Будь-яке підприємство, за Райаном, створюється на основі взаємовідносин, які утворюються шляхом укладання зобов'язань. Взаємовідносини як внутрішні, так і зовнішні, передбачають передусім певний набір рішень. З цього випливає, що за кожним рішенням, яке приймає керівництво або персонал підприємства, виникають ті чи інші зобов'язання. Однак не вся сукупність зобов'язань підприємства стає ними з фінансової точки зору, тобто «передбачає обмін ресурсами, що мають грошовий вимір». Для цього зобов'язання повинно бути «локалізовано у часі, тобто повинні бути момент початку дії зобов'язання і період часу, на протязі якого воно діє»; а також «юридично обґрунтовано» [6, 55].

Концепцію зобов'язань Б. Райан розкриває через набір теорем:

1. Передача економічної цінності відбувається в той момент, коли організація бере на себе пов'язане договором зобов'язання.

2. Зобов'язання можуть бути простими або складними. «Складне» зобов'язання включає первинне та набір вторинних (зумовлених) зобов'язань, що виникають після виконання первинного зобов'язання.

3. Зобов'язання вважається виконаним, якщо у сторін угоди немає жодних остаточних вимог (претензій). Будь-яке підприємство постійно має набір ще не виконаних або не припинених зобов'язань.

4. Зобов'язання мають виконавчу вартість. Це - мінімальні витрати однієї сторони, що будуть прийняті іншою стороною для повного звільнення обох сторін від даного зобов'язання.

5. Зобов'язання можна розподілити на зобов'язання за витратами (ресурсами) та зобов'язання за доходами. Зобов'язання за витратами створюють потенціал для прийняття і виконання зобов'язань, що приносять доход. Зобов'язання за ресурсами звичайно передбачає витрати готівки для його виконання, а доходне зобов'язання виконується після надходження готівки від іншої сторони.

6. Якщо зобов'язання не виконується за провиною однієї сторони, то право вибору передається іншій стороні. Можливість вибору створює істотний ризик для підприємства та є джерелом серйозних обумовлених зобов'язань в будь-який момент часу.

7. Зобов'язання або обмежені у часі, або є безстроковими. Зобов'язання підприємств звичайно детерміновані у часі, хоча умовне зобов'язання, що супроводжує договори про послуги, може охоплювати доволі тривалі періоди часу.

8. Організацію можна представити як сукупність зобов'язань. В основі діяльності підприємства лежить численний масив зобов'язань, причому деякі з них можуть бути взаємопов'язані. Ці зобов'язання визначають реальне положення організації та ситуаційні рамки, в яких вона може функціонувати. Тим самим система зобов'язань організації зумовлює її потенціал.

9. Зобов'язання можна порівнювати або за рішеннями, або за часом. Порівняння зобов'язань дозволяє розрахувати чисту вигоду, що витікає з відповідних рішень. Зіставлення зобов'язань за термінами вимоги та погашення відбувається у тих випадках, коли ми розподіляємо за заданими періодами часу (в традиційному обліку це звичайно один фінансовий рік) вартість зобов'язань, що взяті з метою отримання доходних зобов'язань. Чиста сумарна вартість зіставлених у часі зобов'язань дає величину прибутку або збитку за даний період.

10. Зобов'язання оцінюється з точки зору зміни готівки підприємства внаслідок прийняття цього зобов'язання. Зобов'язання утворюються шляхом реалізації альтернативних можливостей. Рішення про вибір можливостей призводить до прибутку або збитку. Кожна можливість оцінюється, виходячи з можливого прибутку або збитків, що можуть бути отримані за результатами її використання. Це прирівнюється до зміни чистої готівки на підприємстві, отриманої в результаті реалізації даної можливості [6, 55-60].

Таким чином, вивчення особливостей економічних відносин між господарюючими суб'єктами дозволяє зробити висновок про те, що зобов'язання - це закріплені договором відносини, які виникають між двома або більше сторонами у зв'язку із здійсненням певної діяльності, яка має економічну доцільність.

Список використаних джерел

1. Чумакова І., Кузьмін В. Методичні аспекти аудиту зобов'язань в умовах реформування бухгалтерського обліку // Наукові записки / Тернопільський держ. пед. ун-т ім. Володимира Гнатюка. Сер.: Економіка. - Тернопіль, 2002. - Вип. 12. - С. 245 - 249.

2. Хендриксен Э.С., Ван Бреда М.Ф. Теория бухгалтерского учета: Пер. с англ. / Под. ред. проф. Я.В. Соколова. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 576 с

3. Метьюс М.Р., Перера M.X.Б. Теория бухгалтерского учета: Учебник / Пер. с англ. под ред. Я.В. Соколова, И.А, Смирновой. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. - 663 с.

4. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Є. Литвин (наук. ред.), О. Васильєва (пер. з англ.). - К.: Port-Royal, 2001. - 594 с.

5. Нидлз Б. и др. Принципы бухгалтерского учета / Под ред. Я.В.Соколова. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 496 с.

6. Райан Б. Стратегический учет для руководителя / Пер. с англ. под ред. М.Х. Розовського. - M: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 616 с.

Размещено на Allbest.ru