Контроль і оцінка діяльності підрозділів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Кафедра Міжнародної Економіки

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «внутрішній економічний механізм підприємства»

на тему: «Контроль і оцінка діяльності підрозділів підприємства»

Студентки 3 курсу 9 групи

напряму підготовки «міжнародні економічні відносини»

спеціальності «міжнародна економіка»

Керівник: доцент, кандидат економічних наук Рудая М.І.

м. Київ - 2018 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Теоретичні основи контролю і оцінки діяльності підрозділів підприємства

1.2 Основні етапи процесу формування системи контролю діяльності підприємства

1.3 Державне регулювання контролю i оцінки діяльності підрозділів підприємства

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНТРОЛЮ І ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЕМСТВА

2.1 Основні показники за якими здійснюється контроль і оцінка діяльності підрозділів підприємства

2.2 Оцінка ефективності системи внутрішнього контролю діяльності підрозділів підприємства

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНТРОЛЮ ТА ОЦIНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Проблеми контролю та оцінки діяльності підрозділів підприємства

3.2 Підходи до вдосконалення контролю і оцінки діяльності підрозділів підприємства

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність наукового дослідження: в умовах жорсткої конкуренції та розвитку сучасних ринкових відносин серед багатьох підприємств постає проблема ефективного контролю і оцінки діяльності підрозділів підприємства, за допомогою якого можно було б швидко і ефективно проводити моніторінг работи оцінку роботи кожного підрозділу. Необхідність комплексного вивчення методичних підходів до оцінки діяльності підприємства в управління підприємством зумовлена трансформаційними процесами, які відбуваються в суспільстві, економіці України. Погіршення економічної ситуації в цілому лише ускладнює умови, в яких доводиться працювати вітчизняним підприємствам. Це приводить до підвищення вимог щодо побудови і організації роботи системи управління підрозділами підприємства.мГнучкість, адаптивність, стійкість функціонування системи управління, а також узгодженість поведінки всіх її елементів багато в чому визначає конкурентоспроможність та ефективність стратегії підприємства на ринку. Створення на підприємстві ефективного контролю діяльності підозділів, яка враховуватиме всі особливості підприємства та напрямки його стратегічного розвитку, активно вплине на його стійкість в конкурентному середовищі та суттєво підвищить рівень його функціонування.

Незважаючи на те, що проблема контролю і оцінки діяльності підрозділів підприємства вирішувалася багатьма вченими, єдиного підходу до її здійснення. Виникає необхідність глибокого дослідження яке змогли б забезпечити ефективність та конкурентоспроможність підприємства.

Метою дослідження є обґрунтування сутності та доцільності виконання контролю і оцінки діяльності підрозділів підприемства.

Досягнення поставленої мети зумовлює постановку та вирішення наступних завдань:

ь Вивчено теоретичні основи контролю і оцiнки дiяльностi пiдроздiлiвпiдприємства ;

ь Досліджено основні етапи процесу формування системи контролю діяльності підприємства

ь Визначено основні показники за якими здійснюється контроль і оцінка діяльності підрозділів підприємства

ь Надано оцінку ефективності системи внутрішнього контролю діяльності підрозділів підприємства

ь Визначено проблеми контролю та оцiнки діяльності підрозділів підприємства

ь Розроблено підходи до вдосконалення контролю і оцінки діяльності підрозділів підприємства

Об'єктом курсової роботи є діяльності підрозділів підприемства

Предметом міждисциплінарної курсової роботи виступають принципи проектування ефективних організаційних структур за умов жорсткої конкуренції ринку.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Теоретичні основи контролю і оцiнки дiяльностi пiдроздiлiв пiдприємства

Оцінка господарської діяльності є засобом не лише обґрунтування планів, а й контролю за виконанням їх з метою виявлення недоліків, помилок і оперативного впливу на економічні процеси, коригування планів та управлінських рішень. Планування починається і завершується оцінкою результатів діяльності підприємства. Оцінка дає змогу підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим.

Оцінка господарської діяльності - це важливий елемент у системі управління виробництвом, дійовий засіб виявлення внутрігосподарських резервів, основа розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень і контролю за виконанням їх з метою підвищення ефективності функціонування підприємства. Успішна реалізація названих функцій забезпечується вирішенням таких завдань оцінки: - контроль за виконанням планів, прогнозів, управлінських, рішень, за ефективним використанням економічного потенціалу підприємства; - визначення впливу об'єктивних і суб'єктивних, зовнішніх і внутрішніх факторів на результати господарської діяльності, що дає змогу об'єктивно оцінювати роботу підприємства, правильно діагностувати його стан і прогнозувати розвиток на перспективу, виявляти основні напрями пошуку резервів підвищення його ефективності; - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики; - визначення ступеня фінансових та операційних ризиків і вироблення внутрішніх механізмів управління ними з метою зміцнення ринкових позицій підприємства та підвищення доходності бізнесу; - діагностика становища підприємства на ринку товарів та послуг, що сприяє виробленню більш ефективної політики управління бізнес-процесами; - розробка проекту управлінського рішення для усунення виявлених недоліків та освоєння резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

Оцінка діяльності здійснюється завдяки певній системі показників. Ці показники не можуть бути однаковими для різних підрозділів, зважаючи на специфіку їхнього функціонування, але є деякі загальні вимоги до змісту і формування таких показників. Коротко розглянемо ці вимоги.

Показники підрозділів мають бути узгоджені з показниками роботи підприємства, утворювати з ними єдину систему показників і водночас ураховувати специфіку діяльності підрозділу. [1, с 56-60]

1.2 Основні етапи процесу формування системи контролю діяльності підприємства

Загальна логіка формування системи контролю передбачає виконання таких дій: формулювання цілей і завдань системи; підготовка необхідної інформаційної бази; визначення основних елементів системи; проектування моделі системи; випробування та перевірка системи; оцінювання ефективності системи контролю.

Практика формування системи контролю показує, що на сьогодні підприємства практично не використовують цілісну систему контролю, про що свідчить відсутність єдиного підрозділу контролю на багатьох підприємствах.

Контрольні функції розділені між підрозділами різних рівнів управління (інституційний, управлінський і технічний). Це свідчить про частковий характер системи контролю на підприємствах.

Таким чином, встановлено, що система контролю діяльності промислового підприємства складається з певної кількості підсистем. Основою формування підсистеми контролю діяльності промислового підприємства є визначення об'єкта контролю, від якого залежить подальший вибір суб'єктів контролю, методів і форм контролювання тощо. Кількість підсистем контролю значною мірою відповідає кількості тих груп об'єктів, що підлягають контролюванню на підприємстві. Достатньо деталізовану класифікацію об'єктів подано у працях [3, 143-181; 4, 78-94]

Слід підкреслити особливу роль інформації та інформаційного забезпечення системи контролю. Очевидно, що важливим етапом формування системи контролю на промисловому підприємстві є інформаційне та комунікативне її забезпечення. Інформаційне забезпечення системи контролю - це той етап формування системи контролю підприємства, який значною мірою визначає ефективність її подальшого функціонування. Процес формування системи контролю не можна починати без попереднього підбору, групування та підготовки до вико ристання інформації щодо мети, структури й напрямів функціонування системи контролю. Інформаційне забезпечення формування системи контролю повинно надавати повну, об'єктивну, достовірну, своєчасну інформацію про чинники зовнішнього та внутрішнього впливу на систему контролю. Одночасно з цим інформаційне забезпечення як етап формування системи контролю повинно окреслити можливості використання сучасних інформаційних технологій при формуванні системи контролю, тобто визначити доступні засоби створення (одержання), зберігання, нагромадження й оброблення, кодування та передавання інформації під час формування системи контролю діяльності промислових підприємств. Запропонована нами послідовність виконання етапів при формуванні системи контролю діяльності промислового підприємства наведена на рис. 1.



Рис. 1. Процес формування системи контролю діяльності промислового підприємства, [5]

Важливою проблемою формування системи контролю діяльності промислового підприємства сьогодні є її формалізація. Формалізація системи контролю - це складний етап, що передбачає подання інформації про внутрішню структуру системи контролю діяльності промислового підприємства у встановленій формі.

1.3 Державне регулювання контролю i оцiнки дiяльностi підрозділів пiдприємства

Управління по контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств сфери управління Міністерства (далі - Управління) є самостійним структурним підрозділом Міністерства фінансів України (далі - Міністерство), діяльність якого спрямовується і координується заступником Міністра згідно з розподілом функціональних повноважень.

Управління у межах своїх повноважень забезпечує розвиток діяльності державних підприємств сфери управління Міністерства фінансів України: Поліграфічного комбінату "Україна", Київської офсетної фабрики. Головного проектно-виробничого і сервісного центру комп'ютерних фінансових технологій, Державного підприємства "Управління з експлуатації майнового комплексу", Журналу "Фінанси України", Державного гемологічного центру. Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Музею декоративного та коштовного каміння та казенних підприємств сфери управлінню Міністерства фінансів України: Центрального, Східного, Західного, Південного, Кримського, Донецького та Дніпропетровського казенних підприємств пробірного контролю, разом із відділеннями пробірного контролю у містах Вінниці та Краматорську (далі - Підприємства), а також здійснює вивчення, аналіз та оцінку їх фінансово-господарської діяльності.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, нормативними документами Кабінету Міністрів України, Положенням про Міністерство, наказами Міністерства та цим Положенням.

До складу Управління входять:

- відділ по контролю за фінансово-господарською діяльністю державних підприємств;

- відділ по контролю за фінансово-господарською діяльністю казенних підприємств.

Основні завдання Управління

Вивчення та аналіз фінансово-економічного стану Підприємств.

Здійснення контролю за виконанням плану розвитку Підприємств з урахуванням прогнозних напрямів їх розвитку.

Здійснення контролю та аналізу виконання фінансових планів Підприємств та підготовка пропозицій щодо підвищення ефективності їх діяльності.

Участь у проведенні експертно-аналітичних, ревізійно-перевірочних, оціночних та інших заходів державного контролю за фінансово-господарською діяльністю Підприємств та підготовка пропозицій керівництву Міністерства.

Здійснення аналізу даних перевірок фінансово-господарської діяльності Підприємств, підготовка пропозицій щодо усунення виявлених порушень.

Підготовка пропозицій щодо створення, реорганізації, ліквідації Підприємств, формування пропозицій до проектів Статутів, проектів контрактів з керівниками.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

Аналізує та прогнозує розвиток ринку поліграфічних послуг.

Аналізує та прогнозує розвиток сфери виробництва і використання, зберігання, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Координує складання плану розвитку Підприємств.

Розробляє напрями розвитку Підприємств на середньо- та довгострокову перспективу.

Готує пропозиції щодо перспектив розвитку і удосконалення господарської діяльності Підприємств.

Здійснює аналіз та забезпечує погодження проектів фінансових планів Підприємств.

Аналізує ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів Підприємствами, своєчасність документального оформлення господарських операцій, повноту виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів та причини непродуктивних витрат і втрат.

Оцінює та аналізує результати виконання Підприємствами виробничих та фінансових планів; їх фінансово-економічний стан.

Контролює та аналізує виконання фінансових планів, планів розвитку Підприємств.

Контролює виконання керівниками Підприємств умов укладених з ними трудових контрактів.

Аналізує дані перевірок фінансово-господарської діяльності Підприємств щодо її відповідності до норм чинного законодавства, положень Статуту та розпорядчих актів Міністерства.

Вносить пропозиції керівництву Міністерства щодо проведення внутрішнього фінансового контролю та внутрішнього аудиту результатів фінансово-господарської діяльності Підприємств.

Робить висновки щодо законності використання Підприємствами фінансових та матеріальних ресурсів.

Контролює дотримання Підприємствами порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Отримує від Національного банку України, Державної Митної служби України, інших органів виконавчої влади під час здійснення експертно-аналітичних, ревізійно-перевірочних, оціночних та інших заходів державного контролю за фінансово-господарською діяльність Підприємств необхідні відомості та копії документів й довідок про банківські операції та залишки коштів на банківських рахунках Підприємств, а від інших підприємств, установ й організацій - довідки та копії документів про проведення ними операцій та розрахунків з Підприємствами.

Готує пропозиції щодо залучення на договірних засадах до проведення перевірок фінансово-господарської діяльності Підприємств інші органи державного контролю, відповідних фахівців (експертів) органів виконавчої влади, аудиторських, консалтингових та експертних компаній.

За дорученням керівництва Міністерства представляє Міністерство в інших органах виконавчої влади та установах згідно із повноваженнями, що стосуються безпосередньої діяльності Управління, або отриманого від Міністерства делегування повноважень.

Бере участь у розробці проектів законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов Верховної Ради України й Кабінету Міністрів України з питань державного регулювання контролю за фінансово-господарською діяльністю Підприємств.

За дорученням керівництва Міністерства розглядати та надавати відповіді на запити та листи з питань, які належать до компетенції Управління. [6]

При укладанні контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, з керівником виконавчого органу ВАТ, холдингової компанії та державної акціонерної компанії, керівником суб'єкта господарювання державного сектору економіки, який має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, передбачається здійснення фінансового контролю за діяльністю підприємства за показниками фінансового плану. Але цього недостатньо, оскільки кожен господарюючий суб'єкт, незалежно від форми власності, повинен зрозуміти важливість цієї функції для себе не лише в частині виконання фінансових показників, хоча саме вони показують результати діяльності, а й в розширенні сфер його здійснення. Крім фінансів, ще й у сфері виробництва, маркетингу, персоналу, охорони довкілля тощо. Важливою є ця проблема і для держави в цілому, оскільки визначивши для себе соціально-економічну стратегію розвитку, потрібно за допомогою регулюючих заходів орієнтувати на неї всі господарюючі суб'єкти і проводити постійний моніторинг результатів за наміченими цілями.

На жаль, внаслідок відсутності методологічних розробок, існують певні проблеми, оскільки контроль за виконанням планів здійснюється (або ж не здійснюється взагалі), в тому числі і на рівні держави, за виключенням контролю за виконанням бюджетів усіх рівнів. Система контролю повинна бути простою, але в той же час забезпечувати усіх зацікавлених своєчасною інформацією, щоб вони могли зробити відповідні висновки, прийняти коригуючи заходи з метою виконання поставлених цілей. Показники виконання плану та результати контролю є основою для прийняття нових уточнених управлінських рішень, для здійснення коригувань та внесення змін у плани з метою вчасного забезпечення реалізації цілей діяльності та виконання планових завдань. [8]

Висновки до розділу 1

Проведене дослідження сутності та доцільності формалізації системи контролю діяльності промислового підприємства дозволило зробити такі висновки:

1) формування системи контролю діяльності промислового підприємства передбачає створення її структури та встановлення зв'язків між окремими елементами системи.

2) процес формування системи контролю діяльності промислового підприємства передбачає послідовне виконання таких етапів: формулювання мети та завдань системи контролю; інформаційно-комунікативне забезпечення формування системи контролю; визначення підсистем контролю та їх основних елементів (об'єкта, предмета, суб'єктів контролю; форм і методів контролювання й особливостей процесу контролювання); встановлення структурних зв'язків між елементами системи контролю; формалізація системи контролю та використання сформованої системи контролю в процесі управління промисловим підприємством;

3) формалізація системи контролю - це складний етап формування системи контролю, що передбачає подання інформації про внутрішню структуру системи контролю діяльності промислового підприємства у встановленій формі. Для формалізації системи контролю запропоновано використовувати карту системи контролю, яка є організаційно-розпорядчим документом підприємства, що містить опис основних елементів системи контролю діяльності промислового підприємств та окремих її підсистем. Карта системи контролю включає структурні й функціональні карти підсистем контролю.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНТРОЛЮ І ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЕМСТВА

2.1 Основні показники за якими здійснюється контроль і оцінка діяльності підрозділів підприємства

Продуктивність праці та інших ресурсів на рівні підприємства обчислюється на основі обсягу товарної продукції у грошовому виразі, на рівні підрозділів це може бути обсяг продукції у трансфертних цінах, нормо-годинах, натуральних вимірниках. Отже, показники діяльності підприємства трансформуються на рівні підрозділів із урахуванням конкретних умов (закінченості циклу виготовлення продукції, стану нормативної бази, обліку та ін.).

Показники, за якими здійснюється контроль і оцінювання діяльності, повинні мати кількісний вимір на основі оперативного і бухгалтерського обліку. Без налагодженого належним чином кількісного обліку економічні показники втрачають свою об'єктивну основу та економічне значення, перестають бути важелями управління.

Для вимірювання обсягу продукції в цехах, дільницях, бригадах на практиці широко застосовується такий вимірник, як нормо-години, в основу якого покладено норми часу на виготовлення продукції. Але, як відомо, такі норми змінюються в часі при зміні трудомісткості робіт. Тому для порівняння обсягів продукції, виготовленої у різні календарні періоди, їхніх планових і фактичних величин цей показник слід обчислювати у стабільних (незмінних) нормо-годинах. Якщо з цією метою використовуються діючі поточні норми, то їх треба скоригувати відповідно до проведених змін.

Планування й оцінка роботи основних і допоміжних цехів у загальних рисах однакові. Приблизно такі ж самі застосовуються показники. Однак при виборі оцінювальних показників для допоміжних підрозділів слід ураховувати їхню специфіку й особливості виготовлюваної продукції. З цієї точки зору допоміжні цехи підрозділяють на дві групи.

Перша група - це цехи, котрі виготовляють продукцію внутрішнього призначення, що значною мірою обумовлює технічний рівень основного виробництва. Потреба у такій дії досить висока, частина її може реалізовуватися на сторону. До таких підрозділів належать цехи нестандартного устаткування, інструментальний, ремонтний та ін. Діяльність таких підрозділів оцінюється за показниками, аналогічними показникам основних підрозділів.

До другої групи відносять підрозділи з суто обслуговуючими функціями. їхнє основне завдання - безперебійне обслуговування основного виробництва за мінімальних витрат.

При раціоналізації такого обслуговування й економному використанні продукції та послуг допоміжних цехів їхній загальний обсяг може знижуватися, що свідчить про ефективнішу роботу. До таких цехів насамперед належать енергетичні (наприклад, котельні, компресорні) та транспортні. Звідси випливає, що обсяг продукції (послуг) цих підрозділів, а також відносні показники, що обчислюються на його основі, не завжди характеризують ефективність їхньої роботи. Маються на увазі такі показники, як собівартість одиниці продукції (послуг), продуктивність праці, фондовіддача та ін.

Основним методом оцінки роботи підрозділів за певними показниками є порівняння. Фактична величина показника за певний період порівнюється з його величиною, що є базовою для оцінки. За такі базові рівні показників беруться здебільшого планові (нормативні) їхні величини, які вважаються завданнями, або фактичні, досягнуті в минулому періоді.

Для оцінки економічних процесів, діяльності підприємств та інших підрозділів досить широко застосовується критерій динаміки показників, у цьому разі фактична величина певного показника за звітний період порівнюється з фактичною його величиною за попередній період. Такі порівняння можуть здійснюватися за ряд періодів, що дає змогу вивчати динаміку окремих показників і оцінювати тенденції в діяльності певних структур. Цей критерій більше підходить для оцінки роботи відносно самостійних підрозділів, діяльність яких оцінюється досить масштабно - з позиції динаміки обсягу продажу і прибутку. [10, c 241]

На практиці можуть застосовуватися й інші бази порівняння показників і критерії оцінки. Так, для ранжування підрозділів підприємства чи окремих працівників за певними показниками як базу порівняння можна взяти середню величину цього показника за всією сукупністю. Таке порівняння є відносним і вказує на місце кожної структурної одиниці у загальній системі.

Загальний обсяг виробництва визначається у прийнятому вимірнику і за результатами звітного періоду оцінюється відповідність фактичного рівня плановому або темп (індекс) зміни порівняно з попереднім періодом.

У підрозділах з тривалим виробничим циклом виготовлення продукції замість кінцевої береться обсяг валової продукції. Перевиконання плану з цього показника не завжди є доцільним, тому тут потрібний глибший аналіз.

Важливим показником рівня організації виробничої діяльності є ритмічність виробництва. Якщо говорити взагалі, то ритмічним є таке виробництво, у якому в рівні проміжки часу виготовляється однакова кількість продукції. З практичної точки зору таке розуміння ритмічності прийнятне лише в масовому та великосерійному виробництві, де є регулярна повторюваність виготовлення продукції. В інших типах виробництва, особливо з тривалим виробничим циклом, ритмічність означає рівномірну роботу підрозділів згідно з календарним планом-графіком.

Узагальнюючим показником ритмічності роботи певного підрозділу є коефіцієнт ритмічності, який характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи встановленому плановому завданню.

Показники, які на практиці застосовуються для загальної оцінки якості такої продукції (процент бездефектного випуску продукції, процент здачі продукції з першого подання, процент браку тощо), є, по суті, показниками якості праці (виробництва), експлуатаційних і споживчих параметрів виробів вони не характеризують.

З точки зору оцінки діяльності підрозділу його витрати можуть виражатись як абсолютними, так і відносними показниками.

Відносні показники витрат - це витрати на одиницю продукції (калькуляційну одиницю) або на одиницю виміру обсягу продукції (одну гривню, одну нормо-годину). Перший показник У вигляді собівартості одиниці продукції об'єктивно показує динаміку витрат, співвідношення їхньої планової і фактичної величин. На нього не впливають структурні зміни у номенклатурі продукції. Основний його недолік - обмеженість однопродуктовим виробництвом.

Абсолютний показник витрат у формі кошторису є універсальним і найбільш поширеним для оцінки роботи підрозділів. Він дає змогу порівняти фактичні витрати з плановими, виявити відхилення за окремими видами витрат і в подальшому з'ясувати їхні причини.

Основна проблема, яка при цьому виникає, полягає в необхідності перераховувати планові витрати на фактичний обсяг виробництва для забезпечення порівнянності фактичної і планової сум витрат. Такі перерахунки планових витрат не потрібні лише в тих випадках, коли фактичний обсяг виробництва продукції точно збігається з плановим.

Для оперативного визначення планових витрат на фактичний обсяг виробництва треба знати їхню функціональну залежність від обсягу продукції (зайнятості). Функція витрат, у якій змінною є обсяг продукції, будується на основі їхнього поділу на змінні та постійні витрати. [2]

2.2 Оцінка ефективності системи внутрішнього контролю діяльності підрозділів підприємства

Залежно від характеру обороту виробничі засоби підприємства поділяються на основні та оборотні. Мета оцінки ефективності використання основних засобів полягає у визначенні забезпеченості основними засобами за умови найбільш інтенсивного їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Методика аналізу та оцінки ефективності системи внутрішнього контролю діяльності підрозділів підприємства повинна враховувати ряд принципових положень: - функціональна корисність основних засобів зберігається протягом декількох років, тому витрати з їх придбання і експлуатації розподілені в часі; - момент фізичної заміни (оновлення) основних засобів не співпадає з моментом їх вартісного заміщення, у результаті чого можуть виникнути втрати і збитки, що зменшують фінансові результати діяльності підприємства; - ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному залежно від їх виду, належності (власні, орендовані), характеру участі у виробничому процесі, а також призначення. Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу діяльності підприємства, а й соціально-побутову, культурну, природноекологічну тощо, ефективність їх використання визначається не лише економічними, а й соціальними, екологічними та іншими факторами. [7, с. 462].

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік). У економічній літературі часто ототожнюється поняття «основні засоби»; «основні фонди». Під фондами розуміють джерела утворення господарських засобів підприємства, якими є статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, що відображаються в пасиві балансу. Правильніше застосовувати поняття «основні засоби», так як саме вони становлять частину активів підприємства. За економічною природою засоби праці виступають у вигляді основних засобів тільки в процесі продуктивного використання. Ті ж об'єкти, які придбані з метою подальшої реалізації, відносяться до товарів, а не до основних засобів. Основні засоби й довгострокові інвестиції в основні засоби по-різному впливають на фінансові результати діяльності підприємства.

Висновки до розділу 2

Проведене дослідження у ході якого ознайомлено з: - методами та прийомами оцінки діяльності підприємства та його підрозділів; - виробленнм навичок створення та аналізу інформаційної бази щодо витрат усіх видів ресурсів, стану виробництва, реалізації продукції, фінансового потенціалу, прибутку, рентабельності, інвестиційної діяльності; - сформувано вміння пошуку резервів підвищення ефективності діяльності підприємства та його підрозділів.

З приведенного аналізу можна зробити висновки що важливо виділити рівень впливу факторів і відповідно до цього вибрати моделі і способи аналізу. Кінцевою метою аналізу використання основних засобів незалежно від галузі діяльності підприємства є можливість розширення обсягів випуску і реалізації без додаткового залучення ресурсів або визначення потреби у відновленні або розширенні виробничого потенціалу.



РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНТРОЛЮ ТА ОЦIНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Проблеми контролю та оцiнки діяльності підрозділів

Важливою проблемою формування системи контролю діяльності промислового підприємства сьогодні є її формалізація. Формалізація системи контролю - це складний етап, що передбачає подання інформації про внутрішню структуру системи контролю діяльності промислового підприємства у встановленій формі Враховуючи наведені вище пропозиції щодо декомпозиції системи контролю на окремі підсистеми та потребу формалізації системи контролю діяльності промислового підприємства, нами запропоновано метод формалізації системи контролю, який базується на розробленні карти системи контрою діяльності промислового підприємства. Карта системи контролю - це організаційно-розпорядчий документ підприємства, що містить опис основних елементів системи контролю діяльності промислового підприємств та окремих її підсистем. Така карта складається із: - структурних карт підсистем контролю; - функціональних карт підсистем контролю. До структурної карти підсистеми належить опис основних умовно-статичних елементів підсистеми контролю (об'єкт, предмет, суб'єкт) та умовнодинамічних елементів (форми та методи контролювання).

Головна мета оперативного контролю - своєчасне виявлення відхилень від поставлених орієнтирів, цілей і завдань, розробка заходів для вирішення конкретних проблем. Його базою є оперативний аналіз і відповідні інструменти управління, метод розрахунку сум покриття, функціонально-вартісний аналіз, структурний аналіз тощо [8, с. 380]. Потрібно відмітити, що контроль здійснюється суб'єктами, діяльність яких спрямована на проведення контролю та суб'єктами, які є учасниками процесу (самоконтроль). Процес контролю - це діяльність суб'єктів контролю, спрямована на виконання ухвалених рішень шляхом реалізації певних завдань, принципів, методів, застосування технічних засобів і технології контролю. Процес контролю за здійсненням планової діяльності та реалізацією планів, який передбачає контроль за формуванням та виконанням планів, включає такі етапи: - визначення доцільності контролю (вибір критеріїв, рішення про регулярність, корисність для ефективності управління тощо); - планування контролю: об'єкти контролю, методи, результати, показники; норми контролю (етичні, правові, виробничі); суб'єкти контролю (внутрішні або зовнішні органи контролю, менеджери та самі учасники планового процесу (самоконтроль)); обсяг контролю (повний, наскрізний, вибірковий; засоби контролю (ручні, автоматизовані, комп'ютеризовані); терміни і тривалість контролю; послідовність, методики тощо;

- визначення контрольних точок для порівняння фактичних і планових параметрів, показників, встановлення розходжень (просте виявлення, кількісна оцінка); розроблення рішення, визначення його ваги; - оцінка результатів (аналіз відхилень, локалізація причин, встановлення винних осіб та відповідальності за недоліки, дослідження можливостей виправлення, заходи по усуненню недоліків тощо); - документування результатів контролю; - повідомлення рішення про результати контролю і причини відхилень (усно, письмовий звіт); - прийняття рішення про усунення відхилень та внесення коригувань в плани тощо [8, с. 380-381].

Підприємствам для виробництва конкурентоздатної продукції необхідно постійно вивчати своїх конкурентів, розробляти і дотримувати певну ринкову стратегію і тактику. [9,57].

3.2 Підходи до вдосконалення контролю і оцінки діяльності підрозділів підприємства

Для підприємств електронної комерції у процесі контролю і управління в цілому є характерною орієнтація на ризики, а тому пропонуємо також оцінювати ефективність внутрішнього контролю через оцінку засобів контролю щодо оцінених ризиків. Цей етап для підприємств елеронної комерції варто розглядати через систему показників ефективності їх основної діяльності. Отже, ефективність даних процесів загалом лежить у площині вимірювання ефективності роботи підприємства, відповідно через показники яких пропонуємо здійснювати її контроль.

Таким чином, для оцінки ефективності контролю, також мають бути обґрунтовані критерії еталонних показників, що є обов'язком інших служб, але не внутрішнього контролю. Суб'єкти внутрішнього контролю на основі таких даних повинні здійснювати моніторинг, щоб вчасно помітити негативні тенденції та розробити заходи щодо їх усунення.

Вважаємо, що результати кількісної та якісної оцінки ефективності внутрішнього контролю на підприємствах електронної комерції повинні узагальнюватись у звітному документі, який би агрегував результати за декілька часових періодів, що спростить процес їх порівняння. У випадку наявності позитивних зрушень щодо ефективності контролю, існуючий підхід до внутрішнього контролю на підприємстві електронної комерції слід вважати доцільним для подальшого впровадження.

Слід зауважити, що в практиці господарювання підприємств електронної комерції досягнення ідеальної ефективності системи внутрішнього контролю є неможливим, оскільки ресурси системи внутрішнього контролю та часові рамки контрольних заходів є обмеженими.

Висновки до розділу 3

Реалізація внутрішнього контролю на підприємствах електронної комерції відбувається з визначеною керівництвом метою, ступінь досягнення якої і визначає ефективність контролю. Ефективність внутрішнього контролю на підприємствах електронної комерції повинна оцінюватись з використанням кількісних та якісних показників. Запропонована удосконалена методика оцінки якісних характеристик системи контролю на основі бальної оцінки значень контрольних параметрів дозволяє частково нівелювати вплив суб'єктивного чинника та надати їм кількісну оцінку. Завдяки цьому суб'єкт оцінки ефективності контролю може швидко порівнювати в часовому аспекті отримані результати. Перспективами подальших досліджень є застосування нових методів оцінки ефективності контролю, зокрема бенчмаркінгу.



ВИСНОВКИ

внутрішній контроль підрозділ показник

Навіть найкраща система планування може застаріти, якщо зміняться умови здійснення діяльності. Зовнішні фактори - економічна ситуація в країні, нові вимоги споживачів, поява нових технологій, зміна політики конкурентів, а також події внутрішнього життя підприємства, у тому числі і зміни в керівному складі, - можуть викликати необхідність перегляду планів. Плановики повинні вміти реагувати на нові тенденції у внутрішньому середовищі підприємства, у галузі, у ринковій кон'юнктурі й вносити відповідні корективи в плани. Коригування довгострокового, середньострокового й короткострокового планів дає можливість, не змінюючи цілей, змінювати шляхи їх досягнення а отже, підвищувати шанси підприємства на успіх. У випадку глобальних змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі, виникає необхідність переглянути всю систему планів, включаючи місію й цілі, тобто повернутись до етапу встановлення Стандартів контролю (попереднього контролю). Система контролю повинна бути простою гнучкою і в той же час забезпечувати всіх осіб, що приймають ключові рішення, своєчасною інформацією, щоб вони вчасно могли вжити не тільки коригувальних заходів у випадку виникнення відхилень, але й попереджувати негативні впливи на результати діяльності підприємства. Отже, контроль стає засобом спостереження за здійсненням планової діяльності та виконання планів з метою гарантованого досягнення відповідних результатів. Основне завдання контролю - вчасне виявлення причин невиконання плану й подальше прийняття управлінських рішень або по усуненню цих причин, або по коригуванню планів.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Н.В. Вецепура, Д.В. Солоха та ін.. - Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. - 284 с

2. Добріна А.Н., Запірченко Л.Д. Оцінка діяльності підприємства та його підрозділів. - Навчально-методичний посібник. - Кропивницький: ЦНТУ.- 2017. - 150 с.

3. Максімова В.Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підприємства - системний підхід до розвитку: Монографія. - К.: АВРІО, 2005. - 264

4. Максімова В.Ф. Контроль в управлінні економічними процесами на підприємстві: Навч. посібник. - Суми: Університетська книга, 2008. - 190 с.

5. Виговcька Н.Г. Господарський контроль в Україні: теорія, методологія, організація: Монографія. - Житомир: ЖДТУ, 2008. - 532 с.

6. НАКАЗ 03.09.2004 N 553 Про затвердження Положення про Управління по контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств сфери управління Міністерстваита його структурні підрозділи

7. Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підручник для спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. - друге видання, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТ1: ПП «Рута», 2003. - 680 с.

8. Тарасюк Г.М. Планова діяльність як системний процесуправління підприємством : монографія / Г.М. Тарасюк. - Житомир : ЖДТУ, 2006. - 469с.

9. Внутрішній економічний механізм підприємства. Підручник / С.О. Гуткевич, М.Д. Корінько, Ю.М. Сафонов,- «Діса-Плюс», 2015. - 736с.

10. Максімова В.Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підприємства - системний підхід до розвитку: Монографія. - К.: АВРІО, 2005. - 264 с.

Размещено на Allbest.ru