Реформація обліку діяльності бюджетних організацій системи Держводгоспу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реформація обліку діяльності бюджетних організацій системи Держводгоспу

Левицька С.О.

Федів Р.Є.

Анотації

Досліджено особливості організації обліку в бюджетних організаціях. Запропоновано заходи по удосконаленню зазначених питань, що позитивно вплинуть на підвищення ефективності використання державних активів.

The particular qualities of organization of accounting in budget organizations. The measures for improvement of stated questions that would effect on growth of effectiveness of government assets using positively are suggested.

Бюджетна реформа в Україні, здійснення якої є одним з пріоритетних напрямків економічного та соціально-політичного розвитку держави, передбачає вирішення питань комплексного характеру, пріоритетними з яких, на наш погляд, є: вдосконалення макроекономічного прогнозування і бюджетного планування; забезпечення реальності планових показників бюджету та їх виконання; визначення соціально-економічних пріоритетів і пріоритетів бюджетного фінансування, концентрації бюджетних коштів на найбільш важливих соціально-економічних програмах; перехід від практики утримання установ та організацій бюджетної сфери до програмно-цільового методу планування та здійснення видатків; перехід від багатоканальної до одноканальної системи фінансування; розмежування компетенції органів державного фінансового контролю та організація їх ефективної взаємодії, забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів; вдосконалення практики фінансового та бюджетного планування, використання коштів загального та спеціального фондів державного та місцевих бюджетів та ін.

В основі результативності окреслених напрямків державного управління - створення дієвої системи обліку та контролю діяльності одержувачів бюджетних коштів. На даному етапі реформування нормативно-правової бази з питань обліку та контролю в центрі уваги - органи державного сектора, вагому частку в структурі якого займають бюджетні установи та організації (далі - бюджетні організації), які є основною економіко-структурною ланкою в системі Державного комітету України по водному господарству. бюджетний актив облік

Облік діяльності будь-якої бюджетної організації має цілу низку специфічних особливостей, наявність яких зумовлена, в першу чергу, необхідністю повного та чіткого дотримання вимог чинного законодавства про бюджетний устрій і бюджетний процес України. Необхідним чинником впливу на методологію облікового процесу діяльності бюджетних організацій є той факт, що дія Положень (стандартів) бухгалтерського обліку не поширюється на зазначених юридичних осіб.

Можна виділити перелік ключових особливостей, що відрізняють організацію бухгалтерського обліку в бюджетних організаціях від обліку на підприємствах: організація обліку здійснюється в розрізі статей бюджетної класифікації; обов'язкова відповідність обліку і звітності вимогам нормативних документів; суворий контроль за виконанням кошторису видатків; роздільний облік касових і фактичних видатків; галузева специфіка обліку та ін.

Розвитку теорії і практики бухгалтерського обліку бюджетного сектору сприяли роботи українських і зарубіжних учених, зокрема: С.М. Альошина, А.М. Бєлова, С.О. Булгакової, Н.С. Вітвіцької, Є.П. Вороніна, А.О. Грищенко, В.І. Горєлого, О.М. Галагана, В. Голощапова, В. Граса, Л.О. Гуцайлюк, О.С. Даневича, Е.П. Дедкова, Р.Т. Джоги, О.В. Дишкант, Т.І. Єфименко, М.І. Іванова, Л.М. Кіндрацької, А.М. Кузьмінського, О.О. Чечуліної, І.Я. Чугунова, І.Д. Фаріона та ін. Подальшої уваги потребують обґрунтування можливості та раціональності адаптації принципів міжнародної облікової практики в систему господарювання вітчизняних бюджетних організацій та установ.

Метою даної роботи є дослідження:

- проблемних та дискусійних питань організації обліку діяльності бюджетних організацій системи Держводгоспу;

- напрямків реформування обліку діяльності бюджетних організацій з урахуванням відповідної міжнародної практики.

Порівняння принципів обліку та звітності підприємств та бюджетних організацій наведено в табл.1

Обмеження зазначених принципів бухгалтерського обліку все ж є, і виражаються вони в елементі незахищеності бюджетних організацій, що пов'язано з можливістю припинення чи відкликання асигнувань за певних умов.

Інформація, що подається у звітах, має відповідати принципам доречності та достовірності [6, с 35], що трактується як достовірність обчислення фінансових результатів діяльності та характеристики фінансового стану, відображення економічної сутності господарських операцій, а не лише їх юридичної форми, нейтральність подання даних, обачний вибір способів оцінки, повнота у всіх суттєвих аспектах.

Таблиця 1

Порівняння принципів обліку та звітності підприємств та бюджетних організацій

Принцип безперервності, який передбачає під час складання фінансової звітності оцінку здатності суб'єкта продовжувати діяльність на безперервній основі, також має свої особливості. Вони обумовлені необхідністю аналізу впливу таких чинників, як потенційні та оголошувані структурні перебудови організаційних одиниць у майбутньому, можливість надходження подальшого державного фінансування, тощо. Тобто за певних умов, дотримання принципу безперервності при складанні фінансової звітності може бути не доречним.

Слід зазначити, що трактування принципів облікової політики стосовно бюджетних організацій має також свої специфічні аспекти. Зокрема, відображення економічної сутності, яка є превалюючою над юридичною формою операцій, передбачене в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО) в Міжнародних стандартах фінансової звітності державного сектора (МСФЗДС), тлумачаться як відображення економічної суті, а не лише юридичної форми, тобто адекватність відображення юридичної форми є обов'язковою [6,с.42-44].

Підсумовуючи теоретично описані принципи, можна відмітити, що сучасна система бухгалтерського обліку бюджетних організацій України характеризується високим рівнем впровадження та результативного функціонування їх у практичній діяльності.

Необхідно підкреслити ще й наявну різницю у методології облікової політики бюджетних організацій, яка, в свою чергу, зумовлена особливостями організації діяльності того чи іншого суб'єкта. Спрямований на досягнення соціального ефекту характер діяльності переважного числа бюджетних організацій (щодо організацій системи Держводгоспу - це вирішення питань цільового та раціонального використання водних ресурсів) спричиняє зміни в сукупності елементів облікової політики бюджетної організації, а саме: відсутнє поняття собівартості, бази розподілу витрат, порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг, незавершеного виробництва тощо.

Одним із першочерговим по своїй важливості є питання обліку морального та фізичного спрацювання необоротних активів. У бюджетних організаціях (на відміну від комерційних) амортизаційні відрахування не проводяться, а здійснюється нарахування зносу. Крім того, відсутня можливість вибору керівництвом організації методу нарахування зносу в залежності від міри спрацьованості об'єкту - знос нараховується один раз на рік (за повний календарний рік), незалежно від того, в якому місяці звітного року об'єкт був придбаний чи побудований. Це є суттєвим недоліком облікової політики бюджетних організацій, який потребує перегляду та доопрацювання.

Першочерговою відмінністю в обліку в бюджетних організацій є використання розробленого Державним казначейством України плану рахунків бухгалтерського обліку, порядок використання якого регламентують "План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ" і "Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ" [3] (із врахуванням відповідних змін та доповнень до них). Згідно із вище перерахованими нормативними документами, план рахунків для бюджетних організацій містить лише 8 класів балансових (на відміну від виробничих підприємств) та один (клас 0) позабалансових рахунків. Крім того, в даному документі об'єднано рахунки як для обліку виконання кошторису доходів і видатків за бюджетом (701-702, 801-803), так і рахунки з обліку надходження і використання позабюджетних коштів (711-716,811-813). Окремі рахунки можна використовувати для обліку як бюджетних, так і позабюджетних коштів (301-302, 362 та ін.). В даному переліку не всі рахунки є уніфікованими; застосування окремих з них зумовлено особливостями діяльності або фінансування організації (в обліковій діяльності комерційних структур така практика не зустрічається).

В цілому ж можна відмітити, що плани рахунків комерційних та некомерційних організацій в окремих випадках є схожими за своїм призначенням, назвами рахунків, а іноді - за номерами. У випадках, що стосуються обліку доходної та витратної частин планів рахунків, різниця у назвах рахунків та їх призначеннях зумовлена різними формами власності, сферами та метою функціонування організацій.

Невідповідністю міжнародній обліковій практиці є віднесення вартості витрат на транспортування та встановлення придбаного або безоплатно отриманого об'єкта не до вартості самого об'єкта, а на видатки за рахунок відповідної статті кошторису видатків організації. Аналогічно не формують достовірної інформації щодо собівартості придбаних запасів витрати, пов'язані з їх доставкою та приведенням до придатності, так як вписуються на видатки організації.

Специфічні напрями діяльності бюджетних організацій зумовлюють також необхідність віднесення вартості усіх спожитих матеріалів на фактичні видатки (в свою чергу, вартість спожитих матеріалів на комерційних підприємствах переноситься на собівартість виготовленої продукції).

Методологія облікової політики бюджетної організації відмінна від політики комерційних підприємств в питаннях резерву сумнівних боргів (точніше - відсутністю резерву), а тому і методів його формування. Дебіторська та кредиторська заборгованості, строк позовної давності за якими минув (3 роки), списуються. Це, в свою чергу, не відтворює достовірної інформації щодо очікуваних розмірів погашення заборгованості.

Аналогом забезпечень майбутніх витрат, використання яких практикується підприємствами, можна назвати такий елемент облікової політики бюджетних організацій, як розрахунки у порядку планових платежів. Призначення двох даних понять є схожим і відрізняється хіба що ступенем чіткості та більшої фінансової визначеності останніх.

Ознайомившись із сучасною нормативно-правовою базою, що регулює порядок та правильність організації облікового процесу бюджетних організацій, необхідно відмітити, що зазначена законодавча основа є недосконалою, а окремі питання облікової політики нею взагалі не визначені.

Міжнародна практика обліку в державному секторі свідчить, що процес реформування фінансового управління було зосереджено на розвитку класифікацій доходів та видатків для бюджетних цілей. Уряди намагалися встановити зв'язки між системою обліку витрат та існуючою системою камералистічного фінансового обліку з одинарним записом. Набираючись досвіду при використанні цих систем, все більше і більше територіальних органів дійшли висновку, що необхідно впроваджувати цілісні та інтегровані системи управління фінансами, що складаються за методом нарахування [7].

Метод нарахувань сприяє розширенню управлінських можливостей, а також надає повну інформацію про державні активи і зобов'язання. Разом з тим, у нього є один великий і, напевно, принциповий недолік, що заважає багатьом країнам його використовувати, - складність і трудомісткість у порівнянні з простою реєстрацією касових потоків, коли все це робиться на підставі виписок. Тому метод нарахувань повинен бути жорстко регламентований.

Реформування бухгалтерського обліку відповідно до методу нарахування зустрічає на своєму шляху наступні групи питань, що повинні бути чітко визначені: доходи і видатки, оцінка нефінансових і фінансових активів, оцінка за ринковою вартістю, оцінка за первісною вартістю. При касовому методі обліку таких проблем в принципі не виникає. Єдина проблема - переоцінка коштів в іноземній валюті, але вона цілком розв'язувана, тому що курси валют фіксуються офіційно і, відповідно, змінюються залишки.

Найбільш специфічними об'єктами обліку в бюджетних організаціях є доходи загального та спеціального фондів, видатки і результати виконання кошторису. До загального фонду належать кошти, які надходять із загального фонду бюджету для виконання бюджетними установами своїх статутних (основних) функцій (основне джерело господарювання організацій Держводгоспу). Спеціальний фонд - кошти, що складаються із власних надходжень і використовуються на відповідні цілі (плата за послуги, від господарської діяльності, від оренди та реалізації майна, гуманітарна допомога, благодійні внески тощо). Із обліком доходів бюджетних організацій пов'язані численні непорозуміння, які існують у вітчизняній обліковій практиці: на даний час при обліку доходів загального фонду кошторисів бюджетних організацій застосовують касовий метод. Втім, окремі доходи спеціального фонду обліковуються за методом нарахування.

Відповідно поділяються і видатки. На відміну від витрат в сфері матеріального виробництва видатки бюджетних організацій є платежами, що не підлягають поверненню, не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Перелік та розмір видатків повинен бути чітко затвердженим у кошторисі організації. Характерною особливістю обліку видатків бюджетних організацій є їх поділ на касові та фактичні. Облік фактичних видатків дає можливість контролювати хід фактичного виконання кошторису видатків організації в цілому та дотримання встановлених норм.

Всі виплати, здійснені з поточних чи реєстраційних рахунків як готівкою так і в безготівковому порядку, називаються касовими видатками. Кінцевими видатками бюджетної установи є фактичні видатки, які відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом. В умовах налагодженого контролю за формуванням видатків органами Державного казначейства ввели у функціонування в реальному режимі часу автоматизовану систему "Казна - видатки", що надає можливість відмовитися від обліку касових видатків в бюджетних орагнізаціях.

Таке безпрецедентне поєднання протилежних методів пояснюється жорстким обмеженням у витрачанні коштів бюджетними орагнізаціями, а, отже, суцільним контролем на основі зіставлення касових і фактичних видатків.

Загальна сума касових та фактичних видатків розраховується за формулами, що наглядно ілюструють співвідношення між ними, сприяють виявленню причин перевищення касових видатків над фактичними, або фактичних над касовими. Касові видатки за звітний період розраховуються:

Кв = Зп + П + Зк,

де Зп - залишки грошових коштів організації на початок року;

П - сума грошових коштів, перерахованих за рік;

Зк - залишки грошових коштів орагнізації на кінець року.

Фактичні видатки - це результат обчислень:

Фв = Кв - (ЗКк - ЗКп) + (ЗМк - ЗМп) + (ЗДк - ЗДп) + (ПОк - ПОп),

де ЗКп, ЗКк -заборгованість кредиторська на початок і кінець року;

ЗМп, ЗМк - залишки по рахунках матеріалів на початок і кінець року;

ЗДп, ЗДк - заборгованість дебіторська на початок і кінець року;

Поп, Пок - залишки по рахунках підзвітних осіб.

Непростим питанням на предмет відповідності міжнародній обліковій практиці є як економічна сутність видатків, так і їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Видатки - це визначальна сторона фінансової діяльності держави, економічні стосунки якої виникають у зв'язку з розподілом фонду грошових коштів держави та його використанням. Державними завданнями визначають, що закріплюють прогнози і цільові програми. Видатки бюджетних організацій є централізованими видатками, оскільки здійснюються за рахунок коштів відповідного бюджету (державного або місцевого).

Видатки бюджету - це прямі цільові витрати держави, що забезпечують безперебійне функціонування і відображають економічні відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, концентруючись бюджетом [1].

Витрати - виражені у грошовій формі витрати різних видів економічних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу й розподілу продукції, товарів [2, с.203]. Витрати - це загальноекономічна категорія, яка характерна використанням різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють "затрати втрачених можливостей", а саме суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному із усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. З бухгалтерської точки зору витратами є конкретні витрати ресурсів.

Вітчизняні науковці тлумачать термін "затрати" як використані у процесі виробництва різні речовини на виготовлення нового продукту праці. Дещо інше тлумачення затрат в діяльності бюджетних організацій-одержувачів бюджетних коштів на виконання бюджетних програм (що характерно для організацій системи Держводгоспу). Показники затрат визначають структуру ресурсів (матеріальних та людських), необхідних для виконання програми; затверджуються паспортом програми в грошових та натуральних вимірниках.

Порівняння дефініцій використання ресурсів - витрат, затрат та видатків - наведено в таблиці 2.

Таблиця 2.

Концептуальні характеристики витрат, затрат, видатків

Щодо міжнародних стандартів, то для обліку витрат основним є принцип нарахування, який базується на відображенні доходів і видатків в міру їх виникнення, а не в міру фактичного отримання або виплати грошових коштів. Використання цього принципу передбачає: відображення операції у звітності того періоду, в якому вона була проведена; визнання операції на момент її здійснення; формування інформації про зобов'язання до оплати і зобов'язаннях до отримання, а не тільки про фактично проведені платежі та отримані доходи.

Сформована за принципом нарахування фінансова звітність містить інформацію не тільки про минулі операції, а й ті, що пов'язані з виплатою й отриманням грошових коштів в майбутньому (що, безперечно, сприятиме обґрунтованому прийняттю економічних рішень її користувачами).

Застосування даного принципу дозволяє відображати доходи і видатки в міру виникнення споживання та економічних вигод. Він дає повну інформацію про державні активи і зобов'язання та відкриває великі можливості складання прогнозу впливу господарських операцій на фінансову стійкість. Однак у системі обліку методом нарахування є один принциповий недолік, що стримує його застосування більшістю країн - складність і трудоємкість.

На наш погляд, принцип нарахування повинен бути покладений в основу визнання витрат діяльності бюджетних організацій за результатами реформування бюджетного обліку.

Необхідність змін у бюджетному обліку обумовила затвердження Кабінетом Міністрів України Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 - 2015 роки [4].

За підсумками реалізації Стратегії очікується досягнення наступних результатів:

- адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності до міжнародних стандартів;

- розроблення та запровадження єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку з виконання бюджетів та кошторисів розпорядників бюджетних коштів, що дасть змогу забезпечити прозорість облікових процесів, складання звітності та отримання інформації про фінансові операції, які здійснюються у державному секторі;

- установлення уніфікованих вимог до вибору програмного забезпечення для обміну інформацією між Міністерством фінансів, органами Державного казначейства і суб'єктів державного сектору з використанням баз даних та інформаційних систем;

- підвищення відповідальності, а також статусу керівників фінансово-бухгалтерських служб суб'єктів державного сектору, запровадження інституту державних бухгалтерів;

- удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів з питань бухгалтерського обліку в державному секторі;

- підвищення рівня прозорості та відкритості ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи уроки вітчизняного реформування обліку діяльності підприємницьких структур, важливими факторами для успішного реформування бухгалтерського обліку бюджетних організацій (в тому числі організацій системи Держводгоспу) є врахування наступних моментів:

- доступність навчання для відповідних фахівців з точки зору рівня оплати;

- можливість вибору форми навчання (стаціонарної, заочної, дистанційної), якісне навчально-методичне забезпечення;

- створення системи підвищення кваліфікації (сертифікації) бухгалтерів за участю викладацько-професорського складу національних вищих навчальних закладів відповідного напрямку та громадських організацій, визнаних професійною спільнотою та на державному рівні з відповідною видачею диплома (сертифіката);

- підконтрольність виконання попередньо затверджених заходів в рамках певного етапу;

- публічне обговорення на освітлення результатів через систему засобів масової інформації;

- гармонічне поєднання впровадження МСФЗДС з реформуванням системи бухгалтерського обліку в Україні з точки зору фінансового, науково-методичного та організаційного забезпечення.

Отже, процес модернізації системи бухгалтерського обліку в бюджетних організаціях знаходиться на початковій стадії. Позитивні зрушення очікуються після прийняття змін до Бюджетного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та інших нормативно-правових актів, що дасть правову основу для виконання зазначених вище заходів Стратегії модернізації.

Література

1. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - К.: Знання, 2000.

2. Економічна енциклопедія. Том 1. - К.: "Академія", 2000.

3. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ", Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ". Затверджено наказом №114 Державного казначейства України від 10.12.1999 р.

4. Про затвердження Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 - 2015 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.07 № 34 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/law/main.cgi

5. Свірко С.В. Принципи бухгалтерського обліку як елемент облікової політики сюжетних організацій // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Том 2. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2000. - С.364 - 377.

6. Свірко С.В. Реформування бухгалтерського обліку бюджетних установ в України//Проблеми формування ринкової економіки: Зб.наук.праць. Спец.випуск. Проблеми трансформації бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в системі міжнародних стандартів. - К.: КНЕУ, 2001. - 296с.

7. Handbook of International Public Sector Accounting Pronouncements. - 2003 Edition, International Federation of Accountants. - New York, New York 10017 USA. -882p.

Размещено на Allbest.ru