Удосконалення бухгалтерського обліку додаткового капіталу для підвищення рівня його інформативності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення бухгалтерського обліку додаткового капіталу для підвищення рівня його інформативності

Сучасні зміни та економічні перетворення господарського життя, які відбуваються в Україні, не можуть залишити осторонь бухгалтерський облік як інформаційну систему. Вони вимагають науково обґрунтованої перебудови бухгалтерського обліку, його методології та організації. Особливу увагу заслуговують вимоги відносно повноти і достовірності бухгалтерського обліку щодо додаткового капіталу підприємства. Це пов'язано з відсутністю у нормативно-правових та методичних матеріалах регламентованих форм, що регулюють документування господарських операцій з додатковим капіталом, які б узагальнювали інформацію про зміну в структурі власного капіталу за рахунок переоцінки активів.

Теоретичні та організаційно-методичні питання з обліку власного капіталу в цілому та додаткового капіталу зокрема, вивчали і нині продовжують досліджувати багато зарубіжних та вітчизняних вчених [4, 6, 11, 12].

Проте незважаючи на значні здобутки та напрацювання вчених світової і вітчизняної економічної науки, залишаються ряд проблем, які потребують вирішення. Зокрема, відсутнє документальне забезпечення для відображення систематизованої інформації стосовно дооцінки та уцінки активів, а також даних про зменшення (збільшення) накопиченого та додаткового капіталу з урахуванням попередніх результатів переоцінки.

Постановка завдання. Мета статті - вивчення та аналіз сучасного стану бухгалтерського обліку додаткового капіталу та вимог міжнародних стандартів з метою підвищення рівня інформативності останнього.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1996 року, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться з дня його державної реєстрації [9]. Власний капітал згідно з національним Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (П(С) БО 1) - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань [8]. Методологічні засади відображення у звітності стану та руху власного капіталу регламентуються цим положенням. У стандарті також визначаються загальні положення, зміст статей звіту про власний капітал та розкриття інформації в примітках до фінансових звітів.

Для узагальнення інформації про стан та рух власного капіталу підприємства згідно з діючим планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань передбачені рахунки 4-го класу [5]. Для обліку кожної складової власного капіталу, відповідно до плану рахунків, передбачено окремі рахунки, з назви яких зрозуміло, яка саме інформація там накопичена.

Як засвідчує проведений аналіз складових власного капіталу, діюча структура власного капіталу не забезпечує повного розуміння про його зміни. Зокрема, не висвітлено інформації щодо формування, накопичення та використання кожної складової, враховуючи етапи діяльності підприємства. Зважаючи на наведене вище, ми пропонуємо власний капітал класифікувати залежно від етапу підприємницької діяльності. За цією ознакою виділені відносно однорідні складові власного капіталу: інвестований капітал, капітал, створений в процесі діяльності підприємства, та потенційний капітал [3].

Відповідно до цієї класифікації додатковий капітал розділено на дві складові: додатковий капітал та накопичений. До інвестованого капіталу віднесено додатковий капітал, який включає емісійний дохід, курсові різниці, інший вкладений капітал (додаткові внески засновників), а до капіталу створеного в процесі діяльності - накопичений (сума дооцінки активів, безоплатно одержані необоротні активи, інший накопичений капітал) [3].

Згідно з діючим планом рахунків для обліку загальної величини додаткового капіталу призначено рахунок 42 «Додатковий капітал», на якому ведеться узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Крім того, на рахунку 42 «Додатковий капітал» відображаються суми дооцінки необоротних активів й вартість активів безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу. За кредитом рахунка 42 «Додатковий капітал» відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом - його зменшення [5].

Відповідно до запропонованої класифікації додаткового капіталу за необхідності на підприємстві можуть вводити додаткові субрахунки. Це дасть можливість систематизувати інформацію з формування, накопичення та використання капіталу в цілому і додаткового зокрема, яка необхідна внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття конкретних та ефективних управлінських рішень.

Під час реалізації акцій акціонерним товариством за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, виникає емісійний дохід. Для обліку емісійного доходу до рахунка 42 «Додатковий капітал» відкривають субрахунок 421 «Емісійний дохід», на якому обліковується різниця між реалізованою і номінальною вартістю акцій. Ця сума не підлягає використанню чи розподілу, а використовується лише у випадку реалізації акцій за ціною, яка нижча за номінальну вартість акцій.

Збільшення емісійного доходу в обліку відображається по кредиту 421 «Емісійний дохід» та дебету рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» та 46 «Неоплачений капітал». При зменшенні емісійного доходу кредитується 451 «Вилучені акції», а дебетується субрахунок 421 «Емісійний дохід».

Таблиця 1. Операції, що призводять до змін додаткового та накопиченого капіталу

Зміна додаткового капіталу відбувається також у процесі переоцінки об'єктів основних засобів, об'єктів незавершеного будівництва, нематеріальних активів за умови, якщо залишкова вартість цих об'єктів відрізняється від їх справедливої вартості на дату балансу. Сума дооцінки залишкової вартості відображається у складі додаткового капіталу, уцінки - у складі витрат.

В бухгалтерському обліку переоцінка основних та оборотних засобів відіграє важливу роль, оскільки від того, наскільки реальними будуть дані про активи підприємства, настільки реальнішою буде вартісна оцінка власного капіталу і, відповідно, ефективнішою його діяльність та інвестиційна привабливість.

У разі проведення переоцінки активів необхідно обов'язково враховувати дані про попередні переоцінки та уцінки. Сума попередньої дооцінки активу відображається як інший дохід звичайної діяльності, а уцінка зменшує інший додатковий капітал у сумі, що не перевищує величину попередніх переоцінок. Сума дооцінки звітного року в обліку відображається на збільшенні додаткового капіталу, уцінка - на витратах звітного періоду. Операції з переоцінки основних засобів відображаються в інвентарній картці. Проте дані про розрахунок самої суми переоцінки не показуються.

Публічні акціонерні товариства, які тільки перейшли на міжнародні стандарти фінансової звітності, зобов'язані користуватися міжнародним стандартом фінансової звітності 1 «Перше застосування міжнародних стандартів фінансової звітності». Згідно з його позиціями попередні переоцінки та уцінки товариства на дату переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності повинні бути узгодженими. В противному випадку будь-яка різниця, яка виникає при коригуваннях, якщо є об'єктивне свідчення того, що попередні оцінки були помилковими, відображається в обліку або як прибуток, або як збиток. Крім того відсутні регламентовані форми, які б узагальнювали інформацію про зміну в структурі власного капіталу за рахунок переоцінки активів [7, 10].

Таблиця 2. Відомість розрахунку переоцінки активів

У відомості пропонуємо відображати розрахунок переоцінки активів з урахуванням залишкової і справедливої вартості, а також дані про їх попередні уцінки та дооцінки. На основі цих двох вартостей (залишкова та справедлива) розраховуватиметься коефіцієнт переоцінки, який враховує не тільки інфляцію в країні, як прийнято за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а й ринкову вартість, яка склалася на аналогічний актив. Це дозволить систематизувати інформацію стосовно дооцінки та уцінки активів та визначення достовірної вартості додаткового капіталу з урахуванням попередніх переоцінок та реальну вартість необоротних активів, яка позитивно вплине на всі сфери діяльності підприємства, а саме:

- дозволить привести бухгалтерський облік у відповідність до вимог національних і міжнародних стандартів та отримати достовірну вартість активів;

- забезпечить ріст довіри до облікової політики підприємства з боку потенційних інвесторів, кредиторів та інших фінансових інститутів (особливо іноземних);

- дасть можливість отримати достовірну величину чистих активів із розрахунку на одну акцію, що є основним інвестиційним показником для акціонерних товариств у підвищенні його інвестиційної привабливості.

Отже, вся інформація, яка наведена та систематизована у відомості, необхідна для здійснення переоцінки активів підприємства, враховуючи дані про минулі переоцінки, кореспонденцію рахунків, відповідно до виду переоцінки, а також показано розрахунок суми, на яку переоцінюється об'єкт переоцінки.

Підприємство в процесі своєї діяльності від інших установ та організацій може безоплатно отримати необоротні активи, вартість яких збільшуватиме додатковий капітал. При отриманні таких активів комісія на підприємстві складає акт, в якому зазначається найменування, кількість та первісна вартість отриманих матеріальних цінностей із зазначенням нарахованої суми зносу. Потім, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», здійснюється переоцінка цінностей за справедливою вартістю на їх аналогічні види. Дані акту відображаються в бухгалтерському обліку на субрахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи», який акумулює інформацію про вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб. За кредитом згаданого субрахунка відображається сума приросту вартості одержаного майна, за дебетом - сума, яка зменшує додатковий капітал.

У випадку, коли підприємство безкоштовно отримало необоротні активи, то субрахунок 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» кореспондує з дебетом рахунків, на яких обліковується отримане майно (10, 11, 12, т. п.). Інші види додаткового капіталу, які не включаються до згаданих вище субрахунків, обліковуються на субрахунку 425 «Інший додатковий капітал».

Отже, проведене дослідження дозволяє стверджувати, що у нормативно-правових та методичних матеріалах, що регламентують документування господарських операцій, відсутні регламентовані форми, які б узагальнювали інформацію про зміну в структурі власного капіталу за рахунок переоцінки активів. Для відображення результатів такої переоцінки та її впливу на розмір і структуру власного капіталу запропонована форма Відомості розрахунку переоцінки активів, яка містить повну послідовність проведення переоцінки основних засобів з урахуванням залишкової і справедливої вартості, а також дані про попередні уцінки (дооцінки) для визначення змін у складі додаткового капіталу. Використання Відомості дасть можливість систематизувати інформацію стосовно дооцінки та уцінки активів та забезпечить інформацію щодо зменшення (збільшення) накопиченого додаткового капіталу з урахуванням попередніх результатів переоцінки.

Література

бухгалтерський облік актив інвентарний

1. Боднарчук А.В. Документирования операций с собственным капиталом / А.В. Боднарчук // Финансовые инструменты развития кластерной политики. V Междунар. науч.-практ. конф. (г. Самара, 17-18 ноября 2011 г.): Журнал «Вестник профессионального бухгалтера». - 2011. - №10-12. - С. 133-135.

2. Боднарчук А.В. Сутність власного капіталу як об'єкта обліку та аналізу: [Електронний ресурс] / А.В. Боднарчук // Ефективна економіка. - 2013. - №8. - Режим доступу: http://www.economy.nayka. com.ua /? n =8 &y = 2013.

3. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік: спогади про майбутнє: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http //www.probusiness.in.ua/publications/22/.

4. Международные стандарты финансовой отчетности. - М.: Аскери-АССА, 2012 - 998 с.

5. Положения (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». - 2013-2014.

6. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України від 16.07. 1999 р. №996-XIV (зі змінами та доповненнями) [Електроний ресурс] - Режим доступу: // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». - 1999-2014.

7. Подання фінансової звітності: Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 від 01.01.12 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/929_013.

8. Сивець С. Переоценка основных средств, как фактор определяющий эффективность деятельности предприятия / С. Сивець, Л. Баширова. - Режим доступу: www.binfo.zp.ua.

9. Modigliani, F., Miller, M. (1958) The Cost of Capital, Corporation Financeand the Theory of Investment. American Economic Review. Vol. 48, pp. 158-173.

Размещено на Allbest.ru