Особливості визначення витрат на оплату праці підприємств енергорозподільчої галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 657:339.144+615,1

Особливості визначення витрат на оплату праці підприємств енергорозподільчої галузі

Завацька Вікторія Вікторівна,

магістр з фаху «Облік і оподаткування», ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

У даній роботі на основі дослідження сутності класифікації операційних витрат, були виокремлено витрати на оплату праці як невід'ємний структурний елемент витрат будь-якого виробництва, які розглядаються в працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Досліджено особливості формування таких витрат підприємств енергорозподільчої галузі для цілей бухгалтерського обліку, який забезпечить отримання інформації користувачами в необхідних аналітичних розрізах, дозволить відобразити витрати через принцип достовірності і повноти.

Ключові слова: операційні витрати, елемент операційних витрат, витрати на оплату праці, собівартість, фінансові результати, прибуток.

Постановка проблеми. Ефективне здійснення господарської діяльності підприємства зумовлює постійну необхідність аналізу процесу формування операційних витрат, з метою їх мінімізації та максимізації прибутку.

Витрати на оплату праці є одними з ключових витрат операційної діяльності будь-якого виробництва. зокрема для енергорозподільчих компаній. оплата бухгалтерський облік

Особливістю здійснення діяльності енергорозподільчих компаній є те, що найбільшу питому вагу витрат складає купована електроенергія за ціною, встановленою НКРЕКП і, відповідно, розподілення електроенергії споживачам також здійснюється за регульованими цінами. Однак формування витрат на оплату праці, які складають частину тарифу, також підлягають коригуванню.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у формування теорії, організації та методики бухгалтерського обліку витрат здійснили вітчизняні вчені зокрема: І.С. Андрющенко, Ф.Ф. Бутинець, В.М. Гончаров, З. В, Гуцайлюк, В.П. Загородній, В.І. Зіздок, У.І. Когут, В.В. Сопко, Т.В. Панкратова тощо.

Формулювання цілей статті. Поряд з питаннями, які розглядаються в наукових колах стосовно витрат, зокрема, витрат на оплату праці як складової операційних витрат, важливе значення для розвитку облікової думки має науково-обґрунтована класифікація операційних витрат для цілей бухгалтерського обліку та економічного аналізу, що забезпечить можливість удосконалення обліково-аналітичного забезпечення діяльності енергорозподільчих компаній.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Багато дослідників та науковців вивчали питання сутності, характеристики та механізму формування витрат і тільки невелике коло авторів розглядали питання класифікації операційних витрат в діяльності енергорозподільчих компаній та висвітлення питання витрат на оплату праці як окремого елемента витрат, що безпосередньо формує собівартість продукції таких компаній.

Виклад основного матеріалу дослідження. Контроль операційних витрат підприємства в сучасних умовах господарювання є одним з найважливіших напрямів управління підприємством. Як науково-теоретична, так і нормативно-правова бази виділяють в складі операційних витрат підприємства витрати на оплату праці.

Так, Гончаров В. М. [2, с. 101], під операційними витратами (собівартість) розглядає виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних, нематеріальних, фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності.

І.А. Бланк [1, с. 199] вважає, що поточні (операційні) витрати підприємства представлені, в основному, «издержками», які в різних галузях набувають різної форми та окремо виділяє затрати трудових ресурсів в складі витрат виробництва та обігу.

Витрати на оплату праці підприємства складають заробітну плату працівників. Основним нормативним документом, що регулює порядок нарахування та сплати заробітної плати в Україні є Закон України «Про оплату праці». Згідно статті 1 цього Закону, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Електроенергетика в Україні відіграє надзвичайно важливу роль:

1) вона забезпечує функціонування усіх без винятку інших галузей економіки;

2) поліпшує умови праці і виробництва;

3) визнана як матеріальна основа науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці та соціально-економічної стабільності [3, c. 13].

Управління операційними витратами енергорозподільчих компаній здійснюється на підставі даних обліку витрат, які використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, для здійснення аналітичних та економічних розрахунків, для визначення результатів діяльності енергопостачальної компанії та фактичної ефективності організаційно-технічних заходів. На даний час витрати енергопостачальних компаній складаються з вартості купованої енергії (оплата ДП «Енергоринок» вартості придбаної електроенергії для подальшої її реалізації власним споживачам на закріпленій території діяльності), витрат операційної діяльності, фінансових витрат та інших витрат [3, c. 42].

Якщо говорити загалом про витрати енергопостачальної компанії, яка займається і передачею і постачанням, то аналіз затвердженої структури витрат (на прикладі декількох компаній) засвідчив, що в загальній сумі операційних витрат 90% витрат пов'язані з передачею електроенергії, а лише 10% - з постачанням.

В даному аспекті заслуговують на увагу дослідження І.О. Левицької [3, c. 42], яка розглядає операційні витрати з передачі електроенергії як технічні витрати на обстеження та контроль стану, організації експлуатації та ремонту місцевих (локальних) мереж, витрати на розробку та погодження проектно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію та модернізацію електричних мереж та підстанцій, витрати на оплату праці технічного персоналу, амортизацію основних засобів, задіяних в процесі передачі електроенергії, інші супутні матеріальні та інші операційні витрати. Операційні витрати з постачання електроенергії розглядає витрати для забезпечення комерційної діяльності з продажу електроенергії а саме: витрати на ведення договірної роботи зі споживачами електричної енергії, витрати на друк та доставку рахунків за спожиту електроенергію, комісійні за банківське та поштове обслуговування, витрати, пов'язані зі зніманням показників приладів обліку, оплата праці працівників комерційного напрямку, амортизація обладнання, задіяного в процесі постачання електроенергії, та інші супутні матеріальні та інші операційні витрати.

Одним з найважливіших показників, що характеризують якісний рівень роботи енергопостачальної компанії є собівартість передачі та постачання електричної енергії. Розподіл операційних витрат, який передбачається в П(С)БО 16 та постановою НКРЕ № 801 від 01.08.2011, передбачає витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи як економічні елементи операційних витрат [4; 6].

Однак, визначення витрат на оплату праці на підприємствах енергорозподільчої галузі має свої особливості. Так, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2645 від 26.10.2015 року був затверджений Порядок визначення витрат на оплату праці, які враховуються у тарифах на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами), постачання електричної енергії за регульованим тарифом, передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, виробництво теплової та виробництво електричної енергії (далі - Порядок) [5].

Цей Порядок установлює процедуру визначення витрат на оплату праці, які враховуються як складова у відповідних тарифах на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами), постачання електричної енергії за регульованим тарифом, передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, виробництво теплової енергії та виробництво (відпуск) електричної енергії, з метою дотримання обґрунтованості запланованих ліцензіатами витрат у структурах тарифів на принципах економічної доцільності, цільового використання коштів ліцензіатами та забезпечення громадянам права на оплату праці.

Згідно цього Порядку, витрати на оплату праці (далі - ВОП) - це сукупність елементу «витрати на оплату праці» в повній собівартості структури відповідних тарифів (у прямих загальновиробничих витратах виробничої собівартості, адміністративних витратах і витратах на збут), що визначається відповідно до Закону України «Про оплату праці», у складі основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Особливістю визначення витрат на оплату праці підприємств енергорозподільчої галузі є те, що вони здійснюються з урахуванням приведення середньої заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника ліцензіатів, що здійснюють діяльність на відповідній території адміністративної одиниці (далі - територія діяльності), серед яких виділяють 2 рівні. Визначення витрат на оплату праці для ліцензіатів, на території діяльності яких рівень середньої заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника, зайнятого в промисловості, менший або більший, ніж рівень середньої заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника, зайнятого в промисловості України, - до рівня середньої заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника, зайнятого в промисловості на території діяльності цього ліцензіата.

На основі вищенаведеного ліцензіати формують річні витрати на оплату праці. Визначення таких витрат для відповідного ліцензіата здійснюється за наступною формулою (див. Табл. 1):

Таблиця 1. Визначення річних витрат на оплату праці підприємств енергорозподільчої галузі

Коефіцієнт Кі визначається на підставі даних форм звітності, затверджених для відповідних ліцензіатів, та звітних даних Держстату. Якщо визначений відповідно до пункту 1 цього розділу коефіцієнт Кі<1, він береться рівним 1.

У випадку зміни кон'юктури ринку праці, оперативне управління витрат на оплату праці передбачає перегляд НКРЕКП таких витрат у структурі відповідного тарифу на підставі наступних умов:

- відсутність перегляду витрат на оплату праці під час щорічного перегляду відповідних тарифів ліцензіатів;

- застосування коефіцієнта для обмеження зростання витрат на оплату праці під час щорічного перегляду витрат на оплату праці.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Характеризуючи діяльність підприємств енергорозподільчої діяльності в Україні, можна дійти висновку, що понесені ними операційні витрати в основному залежать від вартості купованої електроенергії, що безпосередньо впливає на формування собівартості продукції, і як наслідок, на фінансовий результат підприємства. Особливими для цих підприємств є статті калькуляції, які не є типовими для інших галузей.

Понесення підприємствами витрат на оплату праці є характерним для будь-якого виду діяльності, однак їх формування на підприємствах енергетичної галузі має свої особливості.

На сьогоднішній день ринок розподілення електроенергії не є врегульованим та передбачає існування монополії, адже продаж здійснюється за регульованими цінами, що змінює об'єктивну собівартість. За наявної монополії витрати на оплату праці як складова собівартості, безпосередньо впливають на ціну електроенергії, тому їх регулювання сприяє зниженню зловживань з боку енергорозподільчих компаній.

Скасування монополії та запровадження вільного ринку розподілення електроенергії шляхом вибору власної енергорозподільчої компанії дозволить знизити ціну та формувати реальну собівартість реалізованої енергії споживачам.

Перелік використаних джерел

1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: учебный курс. - К.: Ника-Центр;Эльга, 2001. - 521 с.

2. Гончаров В. М. Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Н.В. Вецепура, Д.В. Солоха та ін.. - Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. - 284 с.

3. Левицька І.О. Управлінський облік і аудит витрат на постачання та передачу електричної енергії енергопостачальних компаній України дис. канд. ек. наук: 08.00.09/ Левицька Ірина Олексіївна. - Київ, 2015. - 294 с.

4. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

5. Про затвердження Порядку визначення витрат на оплату праці, які враховуються у тарифах на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами), постачання електричної енергії за регульованим тарифом, передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, виробництво теплової та виробництво електричної енергії [Електронний ресурс]: Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2015 року № 2645. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1431-15/conv

6. Про затвердження Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом [Електронний ресурс]: Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.08.2001 року № 801. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua

7. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР із змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80

Размещено на Allbest.ru