Природна рента як об’єкт бухгалтерського обліку й оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Природна рента як об'єкт бухгалтерського обліку й оподаткування

Зазвичай на рівні підприємства ренту розглядають як підприємницький дохід, тобто результат підприємницьких здібностей, що зумовлює її необґрунтоване привласнення суб'єктами господарювання, ігноруючи необхідність ефективного розподілу такої ренти. Реальні ж джерела виникнення ренти залишаються невизначеними, що призводить до того, що система управління підприємства отримує викривлену картину наявних у своєму розпорядженні факторів подальшого розвитку, наражаючи його в такий спосіб на ризик побудови неефективних стратегій.

Брак повної та чіткої інформації про процеси формування ренти на рівні підприємства суттєво ускладнює завдання розподілу та відтворення на мікро - та макроекономічному рівнях, актуальність яких зростає в умовах необхідності реалізації концепції сталого розвитку.

Перерозподіл наддоходів сприятиме вирішенню проблеми економічної нерівності як в Україні, так і в усьому світі, адже близько 40% активів світу належить 1% найбагатших людей, 10% найбагатших людей володіють 85% усіх активів, а 50% населення володіє активами в розмірі менше ніж 1% [5]. Аналогічну ситуацію спостерігаємо на рівні суб'єктів господарювання. За даними дослідження вчених Вищої технічної школи Цюріха 147 транснаціональних корпорацій контролюють 40% усього світового доходу [5], що складає менше ніж 1% від усієї кількості транснаціональних компаній у світі. Враховуючи, що їм належать різні частки в акціонерному капіталі інших найбільших у світі компаній реального сектора економіки, рівень контролю світового доходу сягає 80%.

Подібні тенденції характерні й для України. За оцінками експертів, які під час розрахунків враховували й тіньові доходи, різниця в доходах 10% найбагатших і 10% найбідніших в Україні сягає 40 разів [5]; 42,5% населення володіють активами на суму менше ніж 1 000 доларів США, 53,4% - від 1 000 до 10 000 доларів США, 4% - 10 000-100 000 доларів США і лише 0,1% володіють активами на суму більше 100 000 доларів США [1]. Україна впевнено посідає місце найбіднішої країни Європи. Вирішення проблеми ефективного розподілу та відтворення на цьому фоні є досить складним, що негативно впливає на розвиток економіки, рівень конкурентоспроможності та становлення інституту власності в Україні.

Складність і багатогранність проблеми управління формуванням, розподілом і використанням ренти за її видами і зумовлює необхідність проведення фундаментальних досліджень у цьому напрямі. Звужене трактування ренти та брак такої категорії в бухгалтерському обліку є перепоною для ефективного управління нею, спрямованого на вирішення актуальних соціальних проблем, які стосуються питань ефективного розподілу ренти як на рівні суб'єкта господарювання, так і на рівні економічної системи загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом останніх років досліджували питання бухгалтерського обліку певного виду ренти як інформаційного джерела для управління такі вчені: С.Г. Вегера, М.О. Воронова, О.В. Вороновська, Т.В. Давидюк, В.М. Жук, А.П. Іванова, О.П. Левченко, С.Ф. Легенчук, Т.П. Остапчук, Д.А. Панков, Н.М. Проскуріна та ін.

Виклад основного матеріалу. Рента є однією з тих економічних категорій, які потрапили до уваги дослідників одними з найперших, однак однозначного тлумачення не отримали й до сьогодні. Причинами необхідності постійного розширення, доповнення попередніх досліджень щодо ренти є виникнення нових рентоутворювальних ресурсів, що зумовлює формування нових видів ренти.

Із розвитком економічних відносин сфера застосування поняття «рента» значно розширилася. Так, під рентою розуміють доходи від власності, капіталу, природних ресурсів, нематеріальних активів, що мають певні обмеження в їх використанні. Таким чином, теорія ренти набула подальшого розвитку з ускладненням економічних процесів і відносин. Природна рента з'являється і розвивається під дією еволюції суспільства, становлення нових рівнів технологічного прогресу і є результатом продуктивності самої природи. Об'єктивно існують та отримали обґрунтування в науці такі види природної ренти: земельна, гірнича, водна та лісова, які поділяються на різновиди. Природна рента утворюється не тому, що ресурси обмежені в просторі, а тому, що природа має продуктивні сили, що створюють продукт, який має цінність для людей.

На сьогодні розуміння природної ренти значно розширилося. Спираючись на дослідження попередників і з урахуванням сучасного стану глобалізації та інституційних змін відносин власності встановлено, що природна рента - це наддохід, одержаний на основі права власності чи користування на певні природні ресурси. Рентоутворювальними природними ресурсами є: земельні, водні, лісові, надра і території видобування корисних копалин.

В Україні до платежів, які є видом перерозподілу ренти підприємства, і справляються в місцеві або загальнодержавні бюджети є рентна плата, плата за землю, екологічний податок, плата за користування надрами, збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів, плата за використання інших природних ресурсів. їх можна віднести до рентних платежів.

Рентні платежі виконують три функції (рис. 1) та є одним із інструментів реалізації положень концепції сталого розвитку в частині природних ресурсів.

Функції рентних платежів. Розмір рентного платежу диференціюється залежно від виду ренти (абсолютна, диференційна І чи II), що спрямовано на вирівнювання рівня рентабельності підприємств, які функціонують в різних природних умовах. Розмір рентної плати використовується і як інструмент рівномірного розподілу навантаження на природні ресурси, стимулюючи видобуток ресурсів із виснажених і малих родовищ спрямована на стимулювання раціонального використання, забезпечення охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу, як рентоутворюючого фактору (для невідновлюваних природних ресурсів доцільним є застосування спеціальних інструментів при оподаткуванні доходу від їх видобутку; розмір ставки за використання відновлюваних природних ресурсів повинен бути достатньо високим для стимулювання раціонального використання, охорони та відтворення таких ресурсів, враховуючи їх обмеженість). Виконання функції можливе за рахунок спрямування надходжень від сплати за користування природними ресурсами до спеціальних фондів загальнодержавного та насамперед, місцевих бюджетів, що сприятиме ефективному фінансуванню природоохоронних заходів розподіл доходів від використання рентоутворюючих факторів між всіма членами суспільства (ст. 13 Конституції України [2] встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, що вимагає особливого підходу до користування такими об'єктами)