Облікові аспекти формування статутного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОБЛІКОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

Осадча Г.Г., кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри «Облік і аудит» Національного університету харчових технологій

Дьякова Н.І., студентка Національного університету харчових технологій

У статті розглянуто сутність понять «внесок», «капітал», «статутний капітал». Наведено динаміку зміни кількості підприємств та організацій України за п'ятьма найпоширенішими організаційно-правовими формами за 2010-2015 рр. та на її основі побудовано прогноз на 2016-2017 рр. Побудовано структурно-логічну схему процесу формування статутного капіталу. Здійснено порівняльну характеристику спрощеної та загальної системи оподаткування за ключовими ознаками. Розглянуто особливості здійснення внесків до статутного капіталу нерезидентами з теоретичної та практичної сторони.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням цієї проблематики займалися вітчизняні та закордонні вчені, такі як М. Туган-Барановський, Ю. Воробйов, Н. Железняк, О. Терещенко, А. Бобяк, В. Савчук та інші. У своїх роботах вони розкривають сутність та значущість капіталу як особливої економічної категорії, особливості класифікації власного капіталу тощо.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на значну кількість наукових праць, конкретні аспекти зо-браження внесків до статутного капіталу від суб'єктів мікропідприємництва та нерезидентів досліджені не повною мірою.

Метою статті є розкриття особливостей відображення внесків до статутного капіталу в обліку платниками єдиного податку та іноземцями.

Виклад основного матеріалу дослідження. Насамперед необхідно визначити сутність понять «капітал», «статутний капітал» та «внесок».

Термін «капітал» походить від латинського «саргЬаІів», що в перекладі означає головний, основний. Під капіталом розуміють багатство, яке використовується для самостійного збільшення у формі грошових ресурсів, нерухомості та цінних паперів [1, с. 70].

Між тлумаченням змісту поняття «капітал» за економічною теорією та теорією бухгалтерського обліку є значна відмінність. Згідно з першою, під капіталом вважать засоби виробництва, що базується на підході А. Сміта і Д. Рікардо, чи сукупність факторів виробництва -- за марксистською теорією [2, с. 552]. З огляду на теорію бухгалтерського обліку, капітал розглядають скоріше як джерело утворення активів підприємства. Однак спільним для обох цих теорій є матеріально-речовий зміст капіталу.

Вітчизняні науковці по-різному підходять до визначення поняття «капітал». Український дослідник М. Туган-Барановський, капітал розглядав як «речі, які через певні суспільні умови можуть зрости у своїй ціні і таким чином давати постійний дохід тому, кому вони належать» [3, с. 89]. Дещо схоже визначення надають Г. Крамаренко та О. Чорна. Вони розглядають капітал як «фінансові ресурси підприємства, необхідні для організації його гос-подарської діяльності й використовуються в господарському обігу для одержання доходів і прибутку» [4, с. 293].

Більшість науковців солідарні у визначенні поняття «статутний капітал» і розглядають його як складник власного капіталу. Визначене поняття чітко регламентоване чинним законодавством України. Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», статутний капітал -- це «капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства» [5].

Цивільний кодекс України розглядає статутний капітал як «мінімаль-ний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів» [6].

Ще одним важливим поняттям, яке варто розглянути, є «вклад» або його ще називають «внесок». У більш широкому розумінні внесок -- це цінності, які сплачуються підприємству, організації, установі, у тому числі і в грошовому вигляді: внески до статутного капіталу, пайові, профспілкові, членські внески та інше. У більш вузькому значенні під цим поняттям розуміють частку засновника у статутному капіталі підприєм-ства, яка виконує такі функції:

-- інвестування у діяльність підприємства;

-- регулювання відносин власності;

-- управління підприємством [7, с. 57].

Використовуючи дані статистичного збірнику «Україна в цифрах» за 2014 р. та статистичного бюлетеня Державної служби статистики України за 2015 р., нами було виділено п'ять найбільш поширених організаційно-правових форми господарювання в Україні. Зміну кількості суб'єктів підприємств та організацій України відповідно до статистичних даних за 2010--2015 рр. та прогноз на 2016--2017 рр. наведено на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка зміни суб'єктів підприємств та організацій України за 2010--2017 рр. * Прогноз авторів. Джерело: побудовано авторами

Незважаючи на те, що розмір статутного капіталу здебільшого не регулюється, він є важливим для кредиторів, які прагнуть щоб їх інтереси були забезпечені майном.

Засновники можуть здійснювати внески до статутного капіталу відповідно до ст. 11 Закону України «Про акціонерні товариства»:

— грошовими коштами; цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів);

— майном та майновими правами; нематеріальними активами, що мають грошову оцінку [10].

Порядок формування статутного капіталу варіює залежно від форми та виду діяльності господарюючого суб'єкта. Однак процес формування статутного капіталу супроводжується певними діями, які фіксуються у документах (див. рис. 2).

Рис. 2. Процес формування статутного капіталу

Розглянемо ситуацію, коли юридична особа -- платник єдиного податку третьої групи як у територіальному управлінні Державної фіскальної служби України внесок до статутного капіталу акціонерного товариства вносить 5 одиниць ноутбуків загальною вартістю 25 000,00 грн. З одного боку, така операція не має ніяких труднощів для зображення в обліку, а з іншого -- має певні негативні наслідки для спрощенця.

Згідно зі ст. 14 пункт 14.1.81 Податкового кодексу України (далі -- ПКУ), операції з внесення коштів чи майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані нею у разі їх розміщення такою особою розглядаються як прямі інвестиції [11]. А сам факт здійснення внеску майном може розглядатися як реалізація необігових активів, а саме об'єктів основних засобів відповідно до ст. 14 пункту 14.1.202 ПКУ, оскільки відбувається факт передачі прав власності на ці об'єкти, і в якості компенсації їх вартості незалежно від строків її надання підприємство, що отримує інвестиції, надає власні корпоративні права. Тобто операція з передачі об'єкта основних засобів як внеску до статутного капіталу платником єдиного податку третьої групи відбу-ватиметься з порушенням ст. 291 пункту 291.6 ПКУ, відповідно до якої спрощенці 1-3 груп мають здійснювати розрахунки за товари, роботи та послуги лише у грошовому вигляді.

Отже, юридична особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, після здійснення такого внеску повинна перейти на за-гальну систему оподаткування з першого числа місяця наступного за звітним періодом, а також зобразити факт здійснення операції у по-датковій декларації платника єдиного податку як отримані доходи від здійснення негрошових операцій. Така особа зможе повернутися до спрощеної системи оподаткування лише після закінчення 4 послідовних звітних кварталів.

Для кращого розуміння відмінностей між загальною та спрощеною системами оподаткування наведено їх порівняльну характеристику (див. табл. 1).