Особливості первинного відображення господарських операцій із метою обліку та оподаткування корпоративних прав на різних етапах їх життєвого циклу

імені Михайла Туган-Барановського

У сучасних умовах господарювання існує безліч неточностей щодо відображення в обліку корпоративних прав, які виникають в учасників акціонерного товариства. Судова практика в частині врегулювання протиріч щодо корпоративних прав учасників акціонерного товариства свідчить про зростання динаміки спірних питань та зростання кількості шахрайств щодо даних прав, неправильності нарахування дивідендів та несвоєчасності їх виплати учасникам акціонерного товариства.

Згідно з нормами Закону № 1576-ХІІ [3] лише акціонерні товариства мають зареєстрований акціонерний капітал, розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Кожен акціонер має право володіти будь-якою кількістю акцій. Корпоративні права не завжди виражено в акціях (наприклад, внески до зареєстрованого статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, до зареєстрованого статутного капіталу дочірнього підприємства, внески на підставі договору про спільну діяльність із метою одержання прибутку). Такі корпоративні правапрактично нічим від акцій не відрізняються, а їх наявність надає ті самі права.

Укладаючи договори купівлі-продажу акцій законодавець встановив обмеження для торговця цінними паперами, а саме: торговець не може здійснювати торгівлю цінними паперами власного випуску, а також здійснювати продаж акцій того емітента, у якого він володіє безпосередньо або побічно майном, розмір якого становить понад 5 відсотків зареєстрованого статутного капіталу [5].

Стаття 41 Закону України «Про господарські товариства» [3] надає право реєстратору або голові правління товариства посвідчувати довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів.

Для іменних акцій, що випущені в документарній формі, застосовується загальне правило, тобто право власності виникає з моменту пере- дання цінних паперів, якщо інше не встановлено договором [6].

Також документальним підтвердженням володіння корпоративними правами юридичної особи є інформація в бухгалтерському обліку платника податків про фінансові інвестиції.

До фінансових інвестицій належать: інвестиції у цінні папери, які є інструментами капіталу (акції, паї, майнові права); інвестиції, що придбані та утримуються до їх погашення -- боргові інструменти (облігації підприємств, внутрішніх та місцевих позик, ощадні сертифікати) та окремий вид фінансових інвестицій -- похідні інструменти (фінансові інструменти, які придбані та утримуються платником податків із метою їх продажу за ринковою вартістю).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» встановлює, що момент реалізації корпоративних прав із акцій, пов'язується із внесенням особи до реєстру власників іменних цінних паперів [7].

Безліч невеликих господарських товариств зберігають первинні документи в бухгалтерії в паперовому вигляді. Великі компанії намагаються вибудовувати механізми взаємодії з реєстраторами, зовнішніми держателями й обліковцями акцій шляхом укладення відповідних договорів. Низький рівень реєстраційної діяльності, відсутність чітких правил і процедур ідентифікації прав власників та дієвої системи їхнього захисту в сучасних умовах виступають стримуючими чинниками розвитку корпоративного підприємництва в Україні.

Згідно із чинним українським законодавством діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів (і, відповідно, реєстру акціонерів) здійснює емітент або реєстратор. Емітенти можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів самостійно, якщо кількість власників не перевищує максимально встановленої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) межі. На сьогодні така максимальна кількість власників становить 150 осіб. Якщо кількість власників перевищує це значення, емітент повинен вибрати реєстратора та укласти з ним договір на ведення реєстру. Нині переважна більшість вітчизняних акціонерних товариств відповідні функції передають реєстраторам.

Реєстратором є юридична особа -- суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку ліцензію на ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Ведення реєстру власників іменних цінних паперів для реєстратора є особливим видом його діяльності, який не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначає діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів як збір, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів та власників, та здійснення інших функцій, передбачених законодавством [5]. документування облік оподаткування корпоративний

Діяльність реєстраторів є надзвичайно важливим чинником розвитку акціонерних товариств. Саме реєстратор, зважаючи на свої прямі функціональні обов'язки, володіє повною і достовірною інформацією щодо акціонерів та пакетів акцій, що їм належать, історії їх придбання та іншими важливими даними. Зловживання реєстратором своїм особливим становищем може призвести до значних ускладнень в управлінні компанією-емітентом, а за певних обставин -- до втрати корпоративних прав її законними власниками [8, с. 307--317]. До того ж, саме реєстратор надає дані про склад акціонерів для підготовки й проведення загальних зборів, від чого залежить їхнє своєчасне поінформування та допуск до участі.

У напрямі посилення процесів централізації системи обліку прав власності акціонерів має розглядатися унормування положень щодо виконання депозитаріями функцій збереження відповідних документів. Нині депозитарій готовий приймати на відповідальне збереження реєстри і первинні документи власників іменних цінних паперів у разі неможливості подальшого їх ведення реєстратором або його ліквідації. Зазначені документи депозитарій міг би зберігати до моменту передачі їх новому реєстратору, якого визначить емітент, що суттєво б знизило ризики інвесторів, пов'язані, наприклад, із втратою реєстру або іншими форс-мажорними обставинами. Доцільно також законодавчо оформити створення спеціальних резервних копій цінних паперів, передбачивши при цьому норми відповідальності реєстраторів і депозитаріїв за порушення правил, що забезпечують достовірність таких копій та їх збереження [9].

Підпис особи на передавальному розпорядженні засвідчується нотаріально. Право власності на акції може виникнути і в процесі приватизації державного майна, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально.

Переважно договори, предметом яких є акції, нотаріально не посвідчуються, оскільки Законодавством не встановлена обов'язкова нотаріальна форма.

Наступним етапом життєвого циклу щодо документального підтвердження корпоративних прав є відчуження частки учасника акціонерного товариства.

Для того, щоб вилучити частку корпоративних прав фізичних осіб необхідно надати наступні документи: статут юридичної особи; свідоцтво про реєстрацію юридичної особи; виписку (або витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (довідка статуправлін-ня); документ, що встановлює особу продавця і покупця; довідка про присвоєння ідентифікаційних кодів фізичних осіб; оригінал свідоцтва про сплату внеску, виданого Товариством, на частку зареєстрованого статутного капіталу, що відчужується, або якщо вклад внесено не повністю, подається довідка Товариства про суму внесеного вкладу та процентне визначення; заяви згоди від інших співвласників Товариства про відмову від переважного права придбання частки (її частини), якщо вона відчужується третій особі (не учаснику), або докази повідомлення їх про намір відчужити частку.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає в набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності в набувача виникає з моменту такої реєстрації. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору відчуження частки, право власності на частку в зареєстрованому статутному капіталі переходить до набувача з моменту нотаріального посвідчення договору. З моменту набуття права на частку її власник має право здійснювати всі права та обов'язки, які пов'язані з участю в Товаристві. Єдиною нормою, яка регулює ці відносини, є частина 3 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників) завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), абонотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.

Враховуючи ту особливість, що корпоративні права, які випливають із володіння акціями, виникають із моменту внесення їх нового власника до реєстру, а не з моменту їхньої купів- лі-продажу, часто має місце подвійний продаж одних і тих самих акцій на підставі виписки з реєстру. Унеможливити таке порушення прав акціонера можна шляхом дотримання відповідної процедури продажу акцій. Зокрема, щоб правомірно отримати акції у власність, потрібно зібрати повний пакет документів, на підставі яких новий власник буде внесений у реєстр. Це, зокрема сертифікат цінних паперів, передавальне розпорядження, оригінал чи нотаріально завірена копія цивільно-правової угоди про перехід власності на цінні папери. Потенційному власнику акцій товариства доцільно ознайомитися з внутрішніми документами товариства до купівлі акцій, щоб зрозуміти механізм захисту своїх майбутніх прав акціонера.

Завершальним етапом життєвого циклу щодо документального підтвердження корпоративних прав є їх припинення.

Оформлення переходу та реалізації права власності здійснюється лише за умови повної оплати цінних паперів та залежно від форми випуску цінних паперів: іменні цінні папери в документарній формі передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. Передавальне розпорядження оформляється власником, який дає розпорядження реєстроутримувачу внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв'язку з передачею іменних цінних паперів іншій особі. Якщо цінні папери перебувають у спільній неподільній власності кількох осіб, то передавальне розпорядження має бути підписано кожним співвласником; цінні папери на пред'явника, випущені в документарній

формі, переходять до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів; право власності на цінні папери, випущені в бездо- кументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігачів.

Висновки

У процесі дослідження було встановлено відсутність чітко затверджених форм первинних документів щодо операцій, пов'язаних із корпоративними правами учасників акціонерного товариства. Тому запропоновано ведення Картки обліку корпоративних прав учасників акціонерного товариства, що дозволить вищому керівництву підприємства сформувати інформаційну базу для цілей достовірного й аналітичного відображення та контролю ефективності здійснення операцій, пов'язаних із корпоративними правами акціонерів.

Отже, належне ведення первинного обліку та оформлення корпоративних прав дозволяє господарюючим суб'єктам запобігати порушенню чинного законодавства.