Ідентифікатор "фінгерпринт" як елемент бібліографічного опису колекції Ельзевірів в електронному каталозі відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Ідентифікатор «фінгерпринт» як елемент бібліографічного опису колекції Ельзевірів в електронному каталозі відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ

Колекція книг видавничої марки Ельзевірів, що зберігається у відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі - ВСРВ НБУВ), налічує більше 500 найменувань. Перлиною цієї колекції є малоформатна (24°) краєзнавча серія, яка в бібліографічній літературі дістала назву «Республіки» або «Малі держави». У лейденській друкарні братів Абрагама та Бонавен- тури Ельзевірів протягом 1625-1649 рр. вийшло 35 видань «Республік» із описами різних країн Європи, Азії та Америки. У колекції Ельзевірів ВСРВ НБУВ зберігаються численні примірники і перевидання більш ніж 20 видань «Республік», присвячених Англії, Бельгії, Голландії, Греції, Данії, Індії, Італії, Іспанії, Китаю, Німеччині, Персії, Польщі, Португалії, Росії, Туреччині, Угорщині, Франції, Швейцарії, Швеції, Шотландії, Японії та ін. Велика популярність видань серед читачів викликала потребу їх багаторазових перевидань, як правило, без зміни титулу. Зокрема, титул першого і другого видання твору «Respublica sive Status Regni Poloniae, Lituaniae, Prusiae, Livoniae» відрізняється лише роком видання: 1627 і 1642. У випадках, коли перевидання відбувалося протягом одного року, титули варіантів ідентичні: як-от у двох перевиданнях твору «Respublica, sive status Regni Scotiae et Hiberniae» 1627 р. Відмінності між перевиданнями «Республік» полягають, як правило, в обсязі, наявності чи відсутності певних елементів художнього оформлення, щільності набору тексту, друкарських помилок тощо. В бібліографії на кожен з варіантів видання «Республік» створюється окремий запис. З огляду на однакові назви та вихідні дані, бібліографічні описи цих варіантів будуть ідентичними. Їх розрізняють за допомогою приміток, куди виносять усі диференційні ознаки конкретного примірника. Наприклад, у каталозі Копінгера за допомогою приміток розрізнено два варіанти видання «Respublica et Status Regni Hungariae» [4, c. 103]. В електронних каталогах багатьох світових бібліотек для ідентифікації ста- родрукованих видань застосовують «фінгерпринт» - усталену послідовність знаків, виділених із певних сторінок видання. Цей ідентифікатор старо- друкованих видань широко використовується як еквівалент міжнародного стандартного номера книги (ISBN) [2].

Мета статті - обґрунтувати доцільність введення ідентифікатора фінгерпринт у бібліографічний опис колекції іноземних стародруків НБУВ.

У міжнародній бібліотечній практиці різні варіанти ідентифікатора «фінгерпринт» почали застосовувати з 1970-х рр. Формат MARC21 у полі 026 пропонує два варіанти ідентифікатора фінгерпринт: FEI (або LOC-фінгерпринт) та STNC-фінгерпринт. Коротко розглянемо особливості кожного з них.

Найпоширенішим в електронних каталогах європейських бібліотек є ідентифікатор LOC- фінгерпринт (London - Oxford - Cambridge). Методика його побудови була розроблена у 1974 р. в рамках проекту зі створення спільного каталогу стародрукованих видань трьох наукових бібліотек: Британського музею (Лондон), Бодліанської бібліотеки (Оксфордський університет) і бібліоте-ки Кембриджського університету. У 1984-му видано офіційну тримовну інструкцію «Fingerprints: manual = Empreintes: Guide de releveur = Impronte: regole per il rilevamento/ Institut de Recherche et D'histoire des Texts (Centre National de la Recherche Scientifique; In association with the National Library of Scotland)», в якій виписані правила побудови фінгерпринта. В абревіатурі FEI скорочено назву цієї інструкції.

Ідентифікатор LOC-фінгерпринт - це код із 16 знаків, розділених на 4 групи. Наприклад: seo- utus s.x. hoct 3 1627R - фінгерпринт до видання «Respublica sive Status Regni Poloniae, Lituaniae, Prusiae, Livoniae» (1627 р.).

Перша група знаків (знаки 1-4) обирається з останніх рядків першого друкованого аркуша (позначимо його аркуш а), що йде після титулу:

1,2 - два останні знаки останнього рядка (за винятком кустод та сигнатур);

3, 4 - два останні знаки передостаннього рядка.

Друга група знаків (знаки 5-8) виділяється з останніх рядків четвертого за рахунком аркуша (позначимо його аркуш Р), після аркуша а:

5, 6 - два останні знаки останнього рядка;

7, 8 - два останні знаки передостаннього рядка.

Третя група знаків (знаки 9-12) береться з останніх рядків сторінки № 13, позначеної арабськими цифрами, за відсутності с. 13 - зі сторінки № 17, за відсутності с. 17 - зі сторінки № XIII чи № XVII, за відсутності с. 13, 17, XIII, XVII - з четвертого за рахунком аркуша після аркуша Р:

9, 10 - два останні знаки останнього рядка;

11, 12 - два останні знаки передостаннього рядка.

Четверта група знаків (знаки 13-16) береться з перших рядків звороту аркуша, що став джерелом для визначення попередньої групи знаків:

13, 14 - перші два знаки останнього рядка;

15, 16 - перші два знаки передостаннього рядка.

До 16-значного коду LOC-фінгерпринта додаються ще два складника: 1) умовне позначення джерела, за яким встановлено 3-тю групу знаків: «3», якщо джерелом стала с. 13 або XIII; «7» - якщо с. 17 або XVII; «С» - якщо четвертий за рахунком аркуш після аркуша Р; 2) рік видання: в тій формі, що зазначено на титулі або переведений в арабські числа з позначкою «R», якщо в оригіналі рік подано римськими цифрами, або «А» - якщо арабськими [5].

LOC-фінгерпринт застосовується в італійських та німецьких електронних каталогах (Servizio Bibliotecario Nazionale, Catalogo Colectivo REBIUN,

EDIT16, VD17, GBV, Union Catalog Northern Germany, Staatsbibliothek zu Berlin та ін.), що робить його загальнодоступним інструментом для атрибуції дефектних примірників стародрукова- них видань. Недоліком ідентифікатора є те, що з його допомогою неможливо розрізнити варіанти видання, які були передруковані рядок у рядок.

Ідентифікатор STCN-фінгерпринт (Short-Title Catalogue, Netherlands) розроблено на початку 1970-х рр. для бібліографічного опису видань, що виходили протягом 1540-1801 рр. на території Нідерландів. Повна інструкція з використання STCN- фінгерпринта була опублікована у 1986 р.

STCN-фінгерпринт складається із двох груп знаків, розміщених над сигнатурами. Фінгерпринт до видання «Russia seu Moscovia itemque Tartaria» (1630) виглядає таким чином: 163024-b 1 А2 $Mo: b2 X5 $208.

Перший елемент STCN-фінгерпринта - це додаток, що складається з року видання і формату.

Перша група знаків набирається з першої сторінки видання, на якій позначено сигнатуру. Ця група знаків відділяється від додатка за допомогою тире і складається з таких елементів: 1) умовне позначення першої сторінки, позначеної сигнатурою (b1); 2) сигнатура на першій сторінці; 3) знаки, розміщені над сигнатурою (пробіли позначаються значком $).

Друга група знаків виділяється із останньої сторінки видання, позначеної сигнатурою. Від попередньої групи знаків ця група відмежовується за допомогою двокрапки, за якою ідуть такі елементи: 1) умовне позначення останньої сторінки із сигнатурою (b2); 2) сигнатура на останній сторінці; 3) знаки, розміщені над сигнатурою [14; 15].

STCN-фінгерпринт дає можливість розрізняти варіанти видання, видані рядок в рядок. Однак серйозним недоліком є непоширеність STCN- фінгерпринта в інтернет-просторі.

Порівняємо переваги та недоліки застосування ідентифікаторів LOC- та STCN-фінгерпринт на прикладі примірників серії «Республіки», що зберігаються у фондах ВСРВ НБУВ.

Приклад 1. Перше видання «Respublica Romana» П. Скріверіуса вийшло у лейденській друкарні Бо- навентури та Абрагама Ельзевірів 1626 р. і було двічі перевидане у 1629-му [4, с. 114; 16, c. 71, 84]. Всі три варіанти видання мають гравірований титул з однаковим алегоричним зображенням та однаковим набором назви: Respublica Romana | Honori | Vrbis Aeternae | P. Scriverius | Restituit. У виданні 1626 р. місце видання скорочено як Lugd.

Bat., а у виданнях 1629-го - Lugd. Batavorum. Обсяг усіх трьох видань однаковий, проте існують відмінності у пагінації. У виданні 1626 р. пагінація розділена: 480 с. основного тексту і 95 с. додатків і 1 с. чиста, а у виданнях 1629-го вона суцільна: 575 с. (с. 1-480 - основний текст, с. 481-575 - додатки), 1 с. чиста. При цьому основною відмінністю між виданнями 1629 р. є помилки пагінації: в одному з видань № 63 помилково позначено як 36, а в іншому № 280 помилково позначено як 281. Усі три варіанти видання мають однаковий набір.

фінгерпринт бібліографічний стародрук

Таблиця 3STCN-фінгерпринти видань «Respublica Romana» 1626-го і 1629 р.

У колекції Ельзевірів ВСРВ зберігається 6 примірників «Respublica Romana»:

• 2 примірники видання 1626 р.: Elz 24 (інв. № 5850) повний і Elz 500 (інв. № 12344) без титулу і останньої сторінки;

• 2 примірники видання 1629 р. із помилкою пагінації на с. 480: Elz 48 (інв. № 5892 st.) повний і Elz 48a (інв. № 5891 st.) повний;

• 2 примірники видання 1629 р. з помилкою пагінації на с. 63: Elz 49 (інв. № 5893 st.) повний і Elz 284(1) (інв. № 6169 st.) повний.

У табл. 1 відображено порівняння знаків ідентифікатора LOC-фінгерпринт, взятих із примірників ВСРВ НБУВ.

Як видно з табл. 1, однаковий набір зумовлює збіги в знаках ідентифікатора LOC-фінгерпринт. При цьому за допомогою LOC-фінгерпринт вдалося виявити додаткову відмінність між варіантами видання 1629 р. У другій групі ідентифікатора в одному з варіантів комбінація символів «ule,», а в іншому - «ule:».

Суттєві відмінності між виданнями 1626-го і 1629 р. помітні за допомогою ідентифікатора STCN-фінгерпринт.

Таблиця 1LOC-фінгерпринт видань «Respublica Romana»