Аудит використання і зберігання матеріальних цінностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Аудит товарно-матеріальних цінностей дозволяє визначити фактичну наявність і нестачу матеріальних цінностей.

Актуальність даної теми полягає у тому, що виробничі запаси становлять значну частину вартості майна підприємства, а витрати матеріальних ресурсів у деяких галузях сягають 90% і більше на собівартості продукції. Також виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо та інші), будучи предметами праці, забезпечують разом із засобами праці та робочої силою виробничий процес підприємства, де вони використовуються одноразово. Виробничі запаси повністю споживаються у кожному виробничий цикл й цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. інвентаризація аудит документ товарний

Дані бухгалтерського обліку мають утримувати інформацію для пошуки резервів, зниження собівартості продукції частини раціонального використання матеріалів, зниження норм витрати, забезпечення належного зберігання матеріалів, їхньої цілісності, передача в переробку чи комісію.

У процесі виробництва матеріали використовуються різні. Окремі повністю споживаються в виробничому процесі (сировину й матеріали), інші - змінюють тільки своє форму (мастильні матеріали, фарби), треті входить у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запчастини), четверті - лише сприяють виготовлення виробів, не входить у їх масу чи хімічний склад.

Для правильної організації аудиту товарно-матеріальних запасів важливого значення мають їх класифікація, оцінка, методи й вибір одиниці обліку.

Основна мета курсової роботи полягає у вивченні методики бухгалтерського обліку і аудиту товарно-матеріальних цінностей на підприємствах місцевої промисловості України в сучасних умовах господарювання.

Головним завданням курсової роботи є :

- дослідити теоритично питання економічної суті товарно-матеріальних цінностей;

- практично вивчити існуючу класифікацію товарно-матеріальних цінностей;

- дослідити формування ціни на товарно-матеріальних цінностей в умовах ринку та технологічні особливості цукрового виробництва;

- вивчити методологічні основи обліку і аудиту товарно-матеріальних цінностей.

В науково-практичній літературі питання організації та аудиту товарно-матеріальних цінностей викладено у Адамс Р., Білухи М.Т. в частині методики та методичних прийомів аудиту товарно-матеріальних цінностей. Багатьма авторами, зокрема Данілевським Ю.А., розроблено питання практичної організації аудиторських перевірок товарно-матеріальних цінностей на підприємстві

Слід відмітити, що у використанні літератури наводиться думка про більш ефективний зовнішній аудит на тих підприємствах, де існує внутрішній аудит. Їх цілі та задачі слід розглянути як єдине ціле. Ці обставини мають важливе значення для української економіки. Вивчивши світовий досвід розвитку бухгалтерського обліку та аудиту ми повинні використовувати все краще, обходячи етап проб та помилок.

Предметом дослідження курсової роботи є аудиторська перевірка товарно-матеріальних цінностей. А об'єктом дослідження виступає Хмельницький цукровий завод.

При написані курсової роботи використовувались такі методи дослідження, як аналітичний, монографічний, статистичний, економіко - математичний. В якості теоретичної основи, при написанні курсової роботи, використовувалися підручники та статті українських вчених, а також Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України”, Закон України „Про аудиторську діяльність”, НП(С)БО 1, П(С)БО 9.



РОЗДІІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

1.1 Суть, значення товарно-матеріальних цінностей

Товарно-матеріальні цінності є сукупністю предметів праці, призначених для обробки, переробки або використання у промисловому виробництві, будівництві, сільському господарстві, а також засоби праці, які за чинним законодавством включаються до складу оборотних засобів як малоцінні та швидкозношувальні предмети або як товари для продажу.

Товарно-матеріальні цінності - це активи як:

- запасів сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів та українських комплектуючих виробів (деталей), палива, тари і тарних матеріалів, запасними частинами, інших матеріалів, виділені на використання їх у виробництві або за виконанні робіт і постачальники послуг;

- незавершеного виробництва;

- готової продукції, товарів, виділені на продажу ході діяльності суб'єкта.

В економічній літературі при дослідженні проблеми ресурсозбереження вчено і практично працівники надають значення головним чином економії товарно-матеріальних цінностей , приділяють увагу переробці відходів виробництва і споживання.

Важливою умовою виробництва є використання предметів праці , які під впливом живої праці та засобів виробництва перетворюються в готову продукцію.

Багато авторів , зокрема Поляк А.М. , Волков М.І. , Румянцев А.М. і Яковенко Є.Г. ототожнюють матеріальні ресурси і предмети праці.

Предмет праці це річ або процес, який знаходиться в русі від його природньої форми до суспільної. Лише людська праця праця поступово перетворює природнє в соціальне. Так, для того , щоб природня сировина набула суспільних функцій споживчої вартості, її необхідно відокремити від географічного середовища і транспортувати до місця споживання. Це якісне перетворення складається з кількох підготовчих процесів, пов'язаних із витратами живої праці. Предмет праці це об'єктивний фактор, який визначає багато сторін розвитку продуктивних сил. Своїми механічними, фізичними, біологічними властивостями він впливає на конструкцію машин, технологію виробничих процесів. Географічним розташуванням він зумовлює розміщення продуктивних сил по території країни. Саме завдяки об'єктивним природнім властивостям предмети праці безпосередньо впливають на продуктивні сили як визначаючу сторону способу виробництва.

Матеріальні ресурси є елементом засобів виробництва, важливим фактором процесу виробництва, і тому вони виступають як носіх економічних відносин, які перетворюються у зв'язки з їх виробничим споживанням. Речовий зміст матеріальних ресурсів утворює матеріальну основу живої праці.

Матеріальні ресурси в якості об'єкта виробничої діяльності людини в процесі праці зазнають змін.

Уречевлена праця, як фактор виробництва, набуває форми продукту, знов перетворюється у суспільний фактор виробництва у вигляді сировини, матеріалів, палива і т.д. У такому русі матеріальні ресурси і набувають форми оборотних виробничих засобів. Процес їх кругообігу утворює економічну форму руху уречевленої в них праці.

Матеріальні ресурси це комплекс речових елементів , що складаються з матеріалів:

які добуваються з оточуючої природи і перетворюють в продукт;

які піддаються попередній обробці (сировина і сировинні матеріали).

Безперервність відтворення вимагає наявності на всіх стадіях запасів сировини, матеріальних напівфабрикатів, палива і інших матеріально-виробничих запасів. У процесі відтворення засоби виробництва здійснюють кругообіг переміщення з сфери виробництва через сферу обігу у сферу виробничого споживання, тобто знову у виробництво. У відповідності з цим сукупний запас засобів виробництва утворюється у двох основних формах: матеріальні запаси у сфері виробництва і товарні запаси у сфері обігу. У зв'язку з цим ряд авторів у складі запасів товарно-матеріальних ресурсів виділяють різні підгрупи.

Товарно-матеріальні цінності входять до собівартості продукції (валових витрат) по статті “матеріальні витрати”, куди включається:

сировина та матеріали, що придбані у сторонніх організацій і входять до складу продукції, що виробляється, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції, покупні матеріали, що використовуються у процесі виробництва для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції або інших виробничих чи господарських потреб;

запчастини для ремонту устаткування;

покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати;

придбане у сторонніх організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою;

малоцінні швидкозношувальні предмети, а також запасні частини для ремонту виробничого устаткування, які переносять свою вартість на валові витрати в частині зносу.

Слід відмітити , що питома вага витрат товарно-матеріальних цінностей у собівартості продукції складає біля 50-60% , а в деяких галузях (наприклад: хімічній , текстильній) сягає 80-85%. Тому з метою скорочення матеріальних витрат у процесі виробництва і витрат у відходах , зниження собівартості заготовлення матеріалів , ліквідації невиробничих витрат тощо , необхідно вишукувати внутрішні резерви економії. Необхідність економного використання матеріально-сировинних ресурсів пояснюється також і тим , що їх запаси обмежені. Основний шлях досягнення поставленої мети прискорення науково-технічного прогресу і на цій основі впровадження комплексної переробки сировини , ресурсозберігаючої техніки , маловідходних і безвідходних технологій, утилізація вторинних ресурсів та ін.

Важливого значення при цьому набуває точний та своєчасний облік товарно-матеріальних цінностей.

1.2 Класифікація товарно-матеріальних цінностей

У виробничому процесі використовують велику кількість товарно-матеріальних цінностей. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. На різних підприємствах товарно-матеріальні цінності можуть мати різне призначення залежно від тієї функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Тому важливо правильно згрупувати матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у виробничому процесі.

Основоположна класифікація запасів та товарно-матеріальних цінностей закладена в законодавстві, а саме в П(С)БО 9 «Запаси» та Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Тому, на нашу думку, доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації.

Відповідно до П(С)БО 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Тому, важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

За призначенням матеріали групуються таким чином.

1. Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу.

2. Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості, або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи, або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва.

3. Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.

4. Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією).

5. Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

6. Запасні частини для проведення ремонтів це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів.

7. Поточні біологічні активи. До цієї групи належать: молодняк тварин (за видами, статтю, віком), дорослі тварини, що перебувають на відгодівлі і в нагулі, птиці (за видами), звірі (за видами), кролі, сім'ї бджіл, дорослі тварини, вибракувані з основного стада для реалізації (без постановки на відгодівлю).

8. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так і куплені.

9. Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Важливою умовою правильної організації обліку товарно-матеріальних цінностей є розробка номенклатури матеріалів. Вона необхідна тому, що попередньої класифікації недостатньо для всебічного контролю за станом і рухом матеріалів. Їх облік і контроль повинні вестися на тільки по групах, але й по кожній назві, виду, сорту, розміру і т.д. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на типорозміри і т.п. Кожному найменуванню, сорту і розміру матеріалів присвоюється умовне цифрове значення номенклатурний номер, який потім проставляється на всіх прихідних і видаткових документах по обліку матеріалів. Якщо в номенклатурах вказані ціни за одиницю обліковуваних матеріалів, то вони називаються номенклатура-цінник. Іноді при розробці номенклатури об'єднують близькі по своїх властивостях типорозміри (сорти,види) матеріалів, що мають незначні коливання в цінах, в один номенклатурний номер і встановлюють на них одну облікову ціну. Це приводить до послаблення контролю за станом запасів по кожному із об'єднаних сортів чи розмірів матеріалів, до появи пересортиць, до ускладнення виявлення лишніх чи непотрібних матеріалів в межах одного номенклатурного номера в т.п. Однак в умовах застосування засобів малої механізації з дозволу вищестоящої організації допускається укрупнення деяких облікових позицій матеріалів, але без збитків для контролю за їх станом і використанням

Товарно-матеріальні цінності, як ресурси можна умовно розділити на ресурси, що споживаються у процесі виробництва та ресурси, що забезпечують процес виробництва. До ресурсів, що споживаються у процесі виробництва відносяться сировина, матеріали сільськогосподарського призначення. Особливість даної групи ресурсів полягає у тому, що у процесі виробничого циклу вони повністю переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту та відповідно посідають значне місце формуванні його кінцевої собівартості.

До забезпечуючих ресурсів належать такі товарно-матеріальні цінності, як тара, малоцінні та швидкозношувальні предмети, тощо, тобто ресурси, які використовуються в процесі виробництва як допоміжні для створення кінцевого продукту.

Виходячи з наведеної схеми,можна вважати, що виробничі запаси входять до складу товарно-матеріальних цінностей, які являють собою сукупність виробничих запасів, товарів і готової продукції, МШП, незавершеного виробництва, зворотніх відходів та напівфабрикатів, що відображаються у другому розділі активу балансу підприємства. Тому товарно матеріальні цінності слід розглядати як сукупність предметів праці і продуктів праці, хоча більшість з них є предметами праці.



1.3 Особливості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей

Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: наявність розпорядчого документу, здійснення дій колегіальним органом, виявлення кількісних і якісних характеристик об'єкту, реєстрація та оцінка фактів, нормативно-правове регулювання, бухгалтерська обробка документів, узагальнення та реалізація результатів, прийняття рішень.

Основними завданнями інвентаризації є:

виявлення фактичної наявності основних засобів, нематеріальних активів, товарно-виробничих запасів, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

встановлення лишку або недостачі запасів і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення запасів, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

перевірка дотримання умов та порядку зберігання матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних засобів;

перевірка реальної вартості зарахованих на баланс основних засобів, нематеріальних активів, запасів, цінних паперів і фінансових вкладень; сум грошей у касах, на поточному, валютному та інших рахунках в банківських установах; грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, однорідних елементів об'єкта майна та резервів наступних витрат і платежів.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться й визначається шляхом підрахунку, зважування, обміру. При інвентаризації матеріальних цінностей, що зберігаються в непошкодженій тарі постачальників, дозволяється, в порядку винятку, їхню кількість встановлювати за документами (з обов'язковою вибірковою перевіркою в натурі правильності документальних даних), про що в інвентаризаційному опису роблять відповідні відмітки. Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносять в інвентаризаційні описи, які складаються в двох примірниках за місцями зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальними особами.

Проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей регулюється рядом нормативно-правових документів держави, де затверджено документальне оформлення інвентаризації, визначено ряд проблем, що виникають під час її проведення та ін.

Інвентаризація виробничих запасів, готової продукції, продукції сільськогосподарського виробництва та товарів проводиться у терміни, передбачені календарним планом інвентаризаційної роботи на поточний рік. Інвентаризація проводиться за місцями зберігання матеріальних цінностей і за окремими матеріально-відповідальними особами.

Всі товарно-матеріальні цінності обов'язково повинні бути проінвентаризовані комісією і перевірені в натурі шляхом перерахунку, обміру, зважування в залежності від виду цінностей, в присутності матеріально-відповідальних осіб. Не можна без перевірки заносити в інвентаризаційні описи дані про залишки цінностей зі слів матеріально-відповідальних осіб або за даними обліку.

Товарно-матеріальні цінності заносяться до інвентаризаційних описів окремо за кожним найменуванням, із зазначенням виду, групи, номенклатурного номера, сорту, одиниці виміру і кількості.

При зберіганні матеріальних цінностей в окремих ізольованих приміщеннях у однієї матеріально-відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення пломбується (опечатується) і комісія переходить для роботи в наступне приміщення. Не можна допускати під час інвентаризації безконтрольного переходу інвентаризаційної комісії від одного приміщення до іншого.

Якщо інвентаризація на складах чи інших закритих приміщеннях не закінчена в той самий день, то приміщення в кінці робочого дня слід опечатати інвентаризаційною комісією.

На виявлені при інвентаризації непридатні і зіпсовані матеріальні цінності комісія складає відповідні акти. В кінці акта даються висновки комісії про можливі причини і винних осіб у псуванні товарно-матеріальних цінностей.

Маса грубих і соковитих кормів (коренеплодів, силосу, сінажу, сіна, соломи і ін.) визначається за даними обміру скирт, буртів (кагатів) траншей, силосних, сінажних і інших споруд і порівнюється з актами приймання.

Зерно і концентровані корми повинні обов'язково зважуватись. При інвентаризації насіннєвого зерна перевіряються також якісні показники (вологість, сорт, репродукція і інші). У випадку зараженості зерна кліщем і іншими шкідниками в інвентаризаційних описах робиться про це помітка і ставиться до відома керівників (власників) підприємств.

При інвентаризації нафтопродуктів обов'язково перевіряють заправні засоби, погрішність яких визначають шляхом контрольного відбору нафтопродуктів в мірні ємкості. Для того, щоб перевірити правильність списання нафтопродуктів, виявлення їх економії чи перевитрати, одночасно з інвентаризацією їх на складі і у заправників необхідно провести інвентаризацію наявності нафтопродуктів в паливних баках машин. Тут інвентаризацію можна проводити шляхом заміру нафтопродуктів мірною лінійкою або способом доливу до повного об'єму паливного баку.

Матеріальні цінності, що зберігаються насипом (міндобрива, вугілля і ін.) перевіряють шляхом обміру і зважування взятих проб, а у випадках значного розходження фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку -шляхом переважування.

Інвентаризація лісоматеріалів проводиться шляхом поштучного обміру в куб. метрах або у складометрах в залежності від одиниць виміру їх в обліку.

Кількість матеріальних цінностей, що зберігаються в неушкодженій упаковці постачальника може визначатись на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей.

Матеріальні цінності, що поступають під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально-відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії і оприбутковуються на підставі відповідних документів після інвентаризації.

Ці матеріальні цінності заносяться в окремий інвентаризаційний опис, на якому робиться напис «Матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації». Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка «після інвентаризації» з посиланням на дату інвентаризаційного опису, в якому записано ці цінності.

В окремих випадках, коли інвентаризація на великих складах проводиться тривалий час, з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера підприємства під час інвентаризації матеріальні цінності можуть відпускатись матеріально-відповідальним особам у присутності членів інвентаризаційної комісії.

Видані під час інвентаризації цінності заносяться в окремий інвентаризаційний опис під назвою «Матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації». Оформлятись повинні такі описи в такому ж порядку, як і на ті матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації. У видаткових документах робиться за підписом голови інвентаризаційної комісії відмітка «Під час інвентаризації».

Якщо на складах підприємства зберігаються матеріальні цінності, що належать іншим підприємствам, то вони інвентаризуються одночасно з власними матеріальними цінностями. На такі цінності складається окремий інвентаризаційний опис, в якому робиться посилання на відповідні документи, які підтверджують прийняття цих цінностей на відповідальне зберігання.

Матеріальні цінності, здані на відповідальне зберігання іншим підприємствам заносяться інвентаризаційною комісією до окремого інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання, в якому окремо за кожним одержувачем вказується назва цінностей, кількість, сорт, вартість, дата здачі на відповідальне зберігання, місце зберігання, назва, номери і дата підтверджуючих документів.

Інвентаризація матеріальних цінностей, що знаходяться в дорозі, відвантажених, але не оплачених у встановлений термін покупцями, а також тих, що знаходяться на складах інших підприємств і організацій, проводиться шляхом перевірки відповідних документів (платіжних вимог, рахунків фактур, банківських документів, розписок про прийняття на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей).

Матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, заносяться інвентаризаційною комісією до акта інвентаризації матеріалів та товарів, які знаходяться в дорозі .

В актах інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в дорозі, по кожній окремій відправці приводяться наступні дані: назва (згідно з документами), кількість і вартість (за даними обліку), дата відвантаження, а також перелік і номери документів, на підставі яких цінності облічені на відповідних рахунках, та які міри прийнято щодо розшуку цінностей, що не прибули у строк.

Товарно-матеріальні цінності відвантажені і не оплачені в строк покупцями заносяться інвентаризаційною комісією до акта інвентаризації товарів відвантажених, в якому по кожному окремому відвантаженню приводиться назва покупця, назва матеріальних цінностей, дата відвантаження і сума за даними товарно-транспортних або розрахунково-платіжних документів.

При одержанні від підприємства, на відповідальному зберіганні якого знаходяться цінності, копій інвентаризаційних описів інвентаризаційна комісія порівнює фактичну наявність цих цінностей (за даними копій інвентаризаційних описів) з кількістю встановленого на підставі документів.

Товарно-матеріальні цінності, що передані на переробку іншим підприємствам, заносяться інвентаризаційною комісією до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання, в якому вказується назва підприємства, що здійснює переробку, назва цінностей, кількість, сорт, фактична вартість за даними обліку, дата передачі на переробку, місце зберігання, назва, дата і номер документа, який підтверджує передачу цінностей на переробку. Інвентаризаційна комісія повніша отримати від переробних підприємств письмові підтвердження про назву та кількість цінностей, що прийняті на переробку, і порівняти фактичну наявність цих цінностей (за даними письмового підтвердження) з кількістю, встановленою на підставі документів.

Тара заноситься в інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей за видами, цільовим призначенням і якісним станом (нова, що була у використанні, та що вимагає ремонту). До початку інвентаризації тара повинна бути підібрана за її видами:

дерев'яна (ящики, бочки);

металічна (фляги, бочки);

картонна;

текстильна (мішки).

На тару, що прийшла в непридатність, інвентаризаційна комісія складає акт, де вказує причини псування.

Інвентаризація малоцінних та швидкозношуваних предметів проводиться за місцями їх зберігання чи використання та матеріально-відповідальними особами.

Під час інвентаризації слід встановити правильність віднесення господарських засобів до групи малоцінних та швидкозношуваних предметів, організацію оперативного в місцях їх використання, та тих які видані в індивідуальне користування (ведення особистих карток, наявність підписів осіб про одержання малоцінних та швидкозношуваних предметів). Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. Результати інвентаризації комісія заносить до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей .



РОЗДІЛ 2. АУДИТ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

2.1 Організація і методика проведення аудиту товарно-матеріальних цінностей

Аудит товарно-матеріальних цінностей дозволяє визначити фактичне наявність і нестачу матеріальних цінностей.

Дані обліку не дають на обсязі інформації про стан складського господарства і збереження матеріальних цінностей.

Цілі перевірки: встановлення збереження і операцій руху виробничих запасів, матеріальних цінностей і товарів, правильності їх вартісної оцінки, документального оформлення і відображення в обліку. Перевірка складського обліку товарно-матеріальних цінностей, правильності оподаткування товарно-матеріальних цінностей, правильності відображення товарно-матеріальних цінностей на балансі.

Методика аудиторської перевірки товарно-матеріальних цінностей повинна розроблятися за єдиною схемою, яка включає:

1) перелік основних нормативних документів з обліку товарно-матеріальних цінностей;

2) первинні документи з обліку надходження та руху товарно-матеріальних цінностей;

3) регістри аналітичного і синтетичного обліку та фінансову звітність;

4) класифікатор можливих порушень з обліку товарно-матеріальних цінностей та малоцінних та швидкозношуючих предметів;

5) методи збору аудиторських доказів, що використовуються при аудиті товарно-матеріальних цінностей та опис їх контрольних процедур.

На першому етапі аудиту товарно-матеріальних цінностей аудитору слід розробити план аудиторської перевірки та визначити важливі ділянки.

На другому етапі аудитор повинен ознайомитися з організацією та формою обліку, з документообігом та аудиторськими процедурами.

На третьому етапі необхідно з'ясувати повноту виправлення помилок в обліку, що виявлені під час попередньої аудиторської перевірки.

На четвертому етапі слід звернути увагу на законність, правильність обліку товарно-матеріальних цінностей і малоцінних та швидкозношуючих предметів, їх збереження, списання та встановлення тотожності даних аналітичного і синтетичного обліку.

На останньому етапі аудитор повинен перевірити забезпечення підприємства нормативними документами щодо надходження, зберігання та відпуску матеріальних цінностей.

Після ознайомлення з обліковою політикою підприємства, аудитор повинен перевірити проведені процедури з матеріальними цінностями. Аудит їх збереження доцільно починати з перевірки процесу інвентаризації. Суть такої перевірки в тому, наскільки правильно проводилась інвентаризація та як відображені в обліку її результати.

У процесі перевірки слід з'ясувати такі питання:

1) на базі яких документів проводилася інвентаризація;

2) склад інвентаризаційної комісії;

3) правильність оформлення та складання Інвентаризаційного опису;

4) наявність окремо складених описів на матеріальні цінності, що

надійшли в момент інвентаризації та на цінності, що знаходяться в дорозі;

5) виявлення вилучених з опису певних матеріалів, що не належать підприємству;

6) тотожність даних по інвентаризаційній та порівняльній відомостях;

7) правильність і повнота проведення інвентаризації.

Слід зауважити, що інвентаризацію аудитор повинен проводити лише за умовами договору чи при необхідності, що виникла у процесі здійснення аудиту.

Аудит порівняльної відомості слід починати з перевірки:

1) повноти і правильності виведених залишків у кількісному виразі;

2) правильності проведення взаємозаліків нестач і лишків;

3) правомірності виявлених відхилень за кількістю;

4) правильність віднесення результатів інвентаризації на рахунки обліку.

Якщо під час інвентаризації виявлено перевищення максимально можливого залишку, то це свідчить про надходження не оприбуткованих цінностей (максимальний залишок розраховується як залишок на початок плюс надійшло мінус вибуло).

Аудитор повинен перевірити правомірність взаємозаліків нестач і лишків. При цьому слід мати на увазі, що такий залік може допускатися лише внаслідок пересортування матеріальних цінностей однакового найменування, якщо вони виникли у однієї і тієї ж матеріально відповідальної особи, що перевіряється, та за один і той же інвентаризаційний цикл.

Наступним етапом перевірки матеріальних цінностей є повнота їх оприбуткування та оцінки.

Джерелами перевірки є первинні та зведені документи, регістри синтетичного і аналітичного обліку щодо наявності і руху матеріальних цінностей, розрахунків із постачальниками тощо.

В процесі аудиту повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених матеріальних цінностей аудитор з'ясовує, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей даним журналів № 3 і 5.

Особливо ретельно перевіряється дотримання порядку прямої передачі цінностей у виробництво, що призводить до зловживань.

Однією із основних складових аудиту є перевірка правильності оцінки матеріальних цінностей згідно П(С)БО 9.

З метою виявлення методів оцінки на складі, доцільно перевірити документи з цих операцій. Якщо оцінка продукції на складі здійснювалася на основі фактичної собівартості, то слід визначити як проводилися розрахунки.

Аудитор повинен ретельно проаналізувати правильність оцінки матеріальних цінностей і з'ясувати, чи включені до собівартості їх придбання транспортно-заготівельні витрати, комісійні винагороди, що сплачені постачальникам тощо.

При перевірці потрібно встановити наявність фактів включення у вартість товарно-матеріальних цінностей витрат на утримання складів, відділів постачання і збуту, та на відрядження працівників для оформлення договорів на їх поставку. Придбані або вироблені товари, матеріали зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Під час дослідження слід застосувати логічну, нормативно-правову та зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей.

Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво, аудитор використовує нагромаджу вальні відомості щодо витрачання матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових документів (лімітно-забірні карти, вимоги на заміну матеріалів, забірні листи тощо).

Аудиторська процедура перевірки видаткових документів не може обмежуватися тільки зіставленням відпущених цінностей з установленими лімітами і зустрічною перевіркою документів, що знаходяться на складах і в цехах. Одночасно доцільно здійснити аналіз даних складського обліку після відпуску матеріальних цінностей, за допомогою чого можна виявити розмір завищених списань матеріалів у виробництво за рахунок обрахування, обважування, заниження ґатунку при відпуску матеріалів у цехи, що сприяє утворенню не облікованих залишків матеріалів на складах із наступним їх вилученням.



2.2 Завдання, значення, джерела аудиту товарно-матеріальних цінностей

Основою господарської діяльності підприємства є товарно-матеріальні цінності, отож важливо правильно визначити об'єкти аудиту їх збереження і використання. Це прийом цінностей по кількості і якості, їх зберігання, брак і псування, норми витрачання на виробництво МШП, бухгалтерський облік, звітність, первинні документи та інше.

Основними завданнями аудиту товарно-матеріальних цінностей є перевірка:

1) наявності та порядку зберігання товарно-матеріальних цінностей;

2) правильного і своєчасного відображення в обліку всіх операцій руху товарно-матеріальних цінностей;

3) додержання підприємством встановлених норм списання;

4) відповідності аналітичних показників обліку товарно-матеріальних цінностей синтетичним;

5) правильності відображення в обліку руху МШП;

6) переоцінки та уцінки проведення індексації товарно-матеріальних цінностей;

7) додержання підприємством вимог проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Основою господарської діяльності підприємств є матеріальні цінності: виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні і швидкозношувані предмети (рахунки класу 2 "Запаси"). Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Об'єктами аудиту є: приймання цінностей за кількістю та якістю, норми витрачання; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність.

Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає звіт (виробничий, матеріал, товарний, товарно-грошовий) і дає відповідну розписку (текст розписки наведено на титульній стороні інвентаризаційного опису). Один примірник звіту матеріально відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий аудитору.

Інвентаризаційна комісія приступає до перевірки наявності матеріальних цінностей. Аудитор стежить за правильністю проведення інвентаризації та сам записує результати. Оформлені інвентаризаційні описи він передає в бухгалтерію для складання Порівнювальна відомість. Якщо на об'єкті, де проводять інвентаризацію, облік ведеться в кількісно-сумовий вираженні, то в Порівнювальна відомість записують тільки ті матеріальні цінності, за якими виявлені відхилення від облікових даних, залишок записують одним рядом на загальну суму.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених матеріальних цінностей аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Разом з тим доцільно перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні цінності. Виявлені розбіжності є результатом неповного оприбуткування цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", за дебетом якого відображається оплата боргу постачальнику за доставлені матеріальні цінності, за кредитом їх надходження (оприбуткування). У протягом місяця, як правило, дебетових залишків на цьому рахунку не повинно бути. Виключенням може бути наявність суми вартості оплачених матеріалів, які залишилися на кінець місяця в дорозі або не були вивезені зі Сладов постачальників. За такими операціями на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" може утворитися дебетове сальдо, яке наприкінці місяця переноситься з цього рахунку в дебет рахунку 209 "Інші матеріали" без оприбуткування їх на склади. На початок наступного місяця ці суми сторно і числяться в поточному обліку як дебіторська заборгованість за рахунком 63, поки матеріали не будуть прийняті й оприбутковані матеріально відповідальними особами.

Аудитор слід перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, які надійшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації. Практика показує, що такі розбіжності зумовлені привласненням матеріальних цінностей і оформленням фіктивних (підроблених) актів з метою приховування недоліків або пересортиці матеріальних цінностей.

Для виявлення фактів зміни назв або споживчих якостей цінностей (гатунку, марки, розміру, вологості тощо п.), штучного завищення ваги брутто, тари застосовують експертну оцінку документів.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних Цінностей вивчають правильність їх оцінки, керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Правильна оцінка матеріальних цінностей залежить від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки з'ясовують, чи ведеться облік на рахунку 20 "Виробничі запаси" у розрізі субрахунків і за будь-яким найменуванням, номенклатурному номеру.

Під час дослідження документів застосовують логічну, нормативно-правову, зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей.

Серед наведених тут етапів особливу увагу слід звернути на перших два з них. Адже від ступеня розуміння реальної ситуації, в якій підприємство здійснює господарську діяльність, залежить як визначення напрямів аудиторської перевірки, так і якість в кінцевому підсумку самого аудиторського висновку

Дослідження зовнішніх умов підприємницької діяльності має важливе значення з точки зору з'ясування реального стану на ринку товарно-матеріальних цінностей, умов, в яких підприємству доводиться вести пошук та здійснювати придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей.

З точки зору маркетингу зовнішні умови (або ж навколишнє середовище) поділяють на п'ять груп: чинники, які підлягають контролю; чинники, які не підлягають контролю; рівень везіння чи невдач в досягненні мети, зворотні зв'язки та адаптація.

Ознайомлення з особливостями технології та організації виробництва на підприємстві необхідна як для з'ясування конкретного переліку необхідних для виробництва товарно-матеріальних цінностей, так і при підготовці висновку стосовно ефективності їх використовуваної технології. Вивчення особливостей технології та організації виробничого процесу аудитору слід проводити у будь-якому випадку, незалежно від бажання клієнта. Це, власне, буде “внутрішньою” інформацією, використання якої на етапі підготовки аудиторського висновку разом з тим може мати якщо не визначальне, то, принаймні, принципове значення.

Джерелом інформації про операції з товарно-матеріальних цінностей є нормативно-довідкова інформація: Постанова про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджена Кабінетом Міністрів України, Основні положення з інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових засобів, розрахунків, затверджені Міністерством фінансів України, Положення про документацію та документообіг в бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України, Інструкція про порядок видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей і їх відпуск, затверджена Міністерством фінансів України, і ін.

Найбільш типовими порушеннями при здійсненні операцій з товарно-матеріальних цінностей є такі:

незадовільна організація складського господарства і зберігання товарно-матеріальних цінностей;

невиконання завдань по заготовці матеріалів;

наявність на складі непотрібних і тих, що псуються товарно-матеріальних цінностей;

завищення собівартості заготовлюваних матеріалів;

порушення правил отримання вантажів, неправильне

визначення і оформлення недостач;

неповне оприбуткування отриманих цінностей;

необгрунтовані притензії до постачальників;

нераціональне витрачання матеріалів на виробництво,

порушення норм чи лімітів їх відпуску;

відпуск дефіцитних товарів як надлишок на сторону;

порушення порядку проведення інвентаризацій;

недостачі, лишки, присвоєння товарно-матеріальних цінностей;

помилки і підробки при кодуванні документів;

заміна нових предметів старими;

відпуск товарно-матеріальних цінностей по занижених цінах;

незадовільна організація бухгалтерського обліку.

2.3 Методика аудиту збереження і використання товарно-матеріальних цінностей

Після проведення інвентаризації товарів і виявлення її результатів Аудитор починає документальну перевірку товарних операцій.

Основна мета перевірки товарних операцій -- встановити своєчасність і повноту оприбутковування матеріально відповідальними особами товарів, які поступили на базу (склад), правильність їх обліку на рахунку 281 «Товари на складі» і обґрунтованість і правильність списання у витрату відпущених товарів.

Аудит товарних операцій починають зі встановлення реального сальдо на рахунку 281 «Товари на складі». Шляхом порівняння аудитору слід встановити на найближчу до аудиту дату тотожність записів про залишки товарів на рахунку 281 «Товари на складі», вказаних в балансі, даним Головної книги, регістрів аналітичного обліку і особових рахунків матеріально відповідальних осіб (завідуючий складом).

Аудитор з'ясовує не чи, значаться товари за звільненими матеріально відповідальними особами, а потім встановлює повноту і своєчасність оприбутковування товарно-матеріальних цінностей, які поступили на оптову базу (склад) за період, який підлягає аудиту.

Під час перевірки операцій щодо надходження товарів слід проаналізувати записи по рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Зокрема, з'ясовують:

- наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену із цього приводу ;

- не чи числяться на вказаному товари, які тривалий час знаходяться в дорозі (зверху встановленого терміну пробігу). Які заходи спожиті для пошуку цих товарів;

- чи немає на цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків з постачальниками або недоліку товарів.

Акти на недолік товарів при їх прийомі повинні бути перевірені повністю, суцільним способом. Особливу увагу слід скрутити на акти, по яких не є задоволені претензії, встановити причини і винних особи.

Записи в звітах завідуючого складом порівнюють з даними первинних документів і встановлюють правильність бухгалтерської обробки їх (прославлення кореспондуючих рахунків. Записи в звітах повинні бути підтверджені правильно оформленими документами. Аудитор перевіряє в документах правильність таксування, підрахунків і суму до розрахунку.

По записах в книзі виданих доручень аудитори перевіряють наявність неповернених і невикористаних доручень у матеріально відповідальних осіб, порушення правил видачі і оформлення доручень. У таких випадках з'ясовують не чи, видавалися доручення особам, які не працюють на цьому підприємстві, а також доручення без заповнення всіх реквізитів. Вибірково аудитор повинен перевірити по звітах завідувач складом і по звітах експедиторів, чи прибуткують цінності, одержані за дорученнями, чи виявляє відмітки в книзі обліку виданих доручень про їх використання (повинні бути вказані назва документа, його номер і дата).

Суцільним способом перевіряють акти про встановлену розбіжність в кількості і якості на час прийому товару унаслідок виникнення недоліків, пересортиці і псування.

Аудитор перевіряє, чи своєчасно і правильно складені претензійні і позовні заяви до органів транспорту або постачальників. Якщо допущена часткова втрата або пошкодження вантажу, то аудитор встановлює, чи прикладені до позовних заяв комерційні акти і транспортні документи (залізничні накладні, вантажні квитанції). Аудитор перевіряє, чи повністю відшкодовані збитки на користь торгової бази . Крім того, аудитор перевіряє правильність заповнення товарно-транспортних накладних. Книжки товарно-транспортних накладних слід враховувати як бланки строгої звітності, вони повинні бути пронумеровані і мати штамп торгової бази.

Аудитор перевіряє дотримання порядкової нумерації виписаних товарно-транспортних накладних. Відсутність якого-небудь номера націлює аудитора на виявлення безтоварних документів.

Особливій перевірці підлягає правильність ціни, вказаної в товарно-транспортній накладній покупця. У такому разі аудитор користується книгою реєстрації номенклатурних номерів на товари і встановлює правильність цін на товари, які поступають.

В окремих випадках аудитор звертає увагу на обов'язковий додаток до товарно-транспортних накладних доручень на отримання товарів, копій пакувальних листів, пропусків на вивіз товарів з території торгової бази.

Аудитор також перевіряє правильність кореспонденції рахунків щодо надходження товарів.

Так, на вартість товарів за купівельними цінами здійснюються бухгалтерські записи:

дебет рахунку 28, субрахунок 281 «Товари на складі»;

кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Якщо на складі товари враховуються за продажними цінами, то на суму торгової націнки робиться запис:

дебет рахунку 28, субрахунок 281 «Товари на складі»;

кредит рахунку 285 «Торгова націнка».

Оплата розрахункових документів постачальників і транспортних організацій здійснюється на підставі таких бухгалтерських записів:

- дебет рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

- кредит рахунку 31 «Рахунку в банках», або кредит рахунку 51 «Довгострокові векселі видані», чи кредит рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» -- на суму виписаних векселів постачальникам;

- кредит рахунку 60 «Короткострокові позики» -- при розрахунках з постачальниками одержаними кредитами банку.

Велике значення має перевірка правильності відвантаження товарів з бази. Особливу увагу при цьому слід скрутити на організацію аналітичного обліку і, зокрема, на правильність і своєчасність складання товарних звітів.

Аналітичний облік товарів на оптових складах може бути сортовим і оперативно-бухгалтерським. Перевірку товарних звітів завідувач складів здійснюють балансовим способом: до залишку товарів на початок дня (початкове сальдо по дебету) додають оборот, товарів за день по дебету (надходження товарів) і таким чином визначають залишок товарів на кінець дня (кінцеве дебетове сальдо) по кожним видом і сортом товарів.

При цьому слід мати на увазі, що в оптовій торгівлі аналітичний облік товарів в бухгалтерії бази здійснюється тільки у вартісному виразі в розрізі матеріально відповідальних осіб і великих груп товарів.

Відповідно П(С)БО) 9 «Запаси» при відпустці запасів (в т.ч. товарів) у виробництво, продажі і іншому убуванні оцінювання їх здійснюється по одному з таких методів:

ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженій собівартості;

собівартості перших за часом надходження (вступи) запасів (ФІФО);

нормативних витрат (затрат).

Отже, для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один з приведених методів.

А тому залежно від методу оцінювання товарів, який застосовується на підприємстві при їх убуванні, собівартість реалізації буде неоднаковою за умови, що убування відбувається в різні звітні періоди. Відповідно і фінансовий результат від реалізації однакових товарів, але при застосуванні різних методів оцінювання, буде різним.

Запаси, які відпускаються, і послуги, які надаються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться по кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних в звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних в звітному місяці запасів.

Оцінювання запасів по методу ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство відображені в бухгалтерському обліку, тобто товари, які першими відпускаються на реалізацію, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження товарів. При цьому вартість залишку товарів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження товарів.

Оцінювання за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів (товарів), праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

При будь-якому способі отримання товарів вони враховуються за первинною вартістю. До складу первинної вартості придбаних за оплату товарів залежно від умов договору постачання, способу доставки і т.п. входять такі витрати:

сума, яка сплачена або підлягає сплаті постачальникові;