Стадії, етапи і процедури аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стадії, етапи і процедури аудиту

Стадії, етапи і процедури аудиту входять до складу загальної моделі аудиту, яка являє собою схему проведення аудиту, організаційну послідовність його обслуговування і послідовний перелік належних до нього робіт. Підготовка до проведення аудиту, проведення досліджень, складання і реалізація матеріалів перевірки являють собою загальну блок-схему, модель щодо його організації і проведення.

В аудиті, як і в основі економічного контролю, є свої економічні категорії організаційного процесу і його подальшого здійснення. До таких основних категорій аудиту можемо віднести: стадії, етапи, планування, аудиторські процедури. Характеристики всіх цих дій в аудиті, їх взаємозв'язок в економічній літературі представлені по-різному. У деяких випадках такі поняття як "стадії аудиту", "етапи", "напрямки" ідентифікуються.

На наш погляд, окремі економічні категорії, які належать до процесу організації і проведення аудиту, можна зібрати в єдину модель, де кожна функція займе своє місце за її необхідною значимістю, порядком виконання і часом проведення робіт.

У цьому важливому структурному комплексі стадії треба віднести первинну роль, оскільки вона тимчасова, найбільш укрупнена як економічна категорія з переліком певних дій процесу аудиторської діяльності. До складу попередньої стадії можна включити: планування; вивчення системи обліку і внутрішнього контролю; вивчення стану активів і пасивів балансу, перевірка рівності даних звітності даним синтетичного і аналітичного обліку та ін. У цьому випадку використання блочної системи категорій дозволить краще уявити класифікаційну систему як взаємопов'язаний перелік належних до виконання робіт з аудиту. Щоб провести аудит, необхідно здійснити ряд попередніх (організаційних) робіт (рис. 2.2.2). До цієї стадії можна включити два укрупнених комплекси робіт-етапів: підготовчий і безпосереднього ознайомлення з діяльністю підприємства, що перевіряється.

Рис. Основна блок-схема аудиту

Процедури першого етапу аудиту в цьому випадку будуть включати: попереднє ознайомлення з діяльністю підприємства (збір загальної інформації), приймання замовлення і підписання договору, збір інформації про правові зобов'язання клієнта, конкретизацію основних завдань, розробку загального плану і програми аудиту та ін. Тобто процедура об'єднує більш конкретні завдання. Вона залежить від обраної форми аудиту й поставлених завдань при його здійсненні.

Рис. Блок-схема попередньої стадії аудиту

Наприклад, до обсягу таких робіт можуть увійти: наведення контакту з керівником замовника і головним бухгалтером, оцінка сутності й аудиторського ризику, ознайомлення з системою обліку, внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю, складання плану-зобов'язання та ін.

Розробка загального плану і програми аудиту - процедура єдина. Вона включає систему майбутніх організаційних взаємопов'язаних робіт, а також перелік робіт третього етапу з проведення фактичного і документального аудиту. Яке ж коло питань плану аудиту? Тут до основних робіт треба віднести лише частину дій підготовчого етапу, оскільки план проведення аудиту краще складати лише після попереднього ознайомлення з діяльністю підприємства, передбаченого до здійснення аудиту і приймання замовлення.

У план необхідно внести лише основні види організаційних робіт і найменування організації-клієнта, строки проведення аудиту і закріпити виконавців, визначити вид звітності при завершенні аудиту й ін.

Розділи програми при цьому можна виразити набором дій щодо виконання основної (дослідницької) частини аудиту: мета і завдання проведення аудиту, перелік необхідних процедур і доказів та ін. До переліку необхідних процедур при виконанні програми відносять ті процедури, що визначаються обраною формою аудиту. Наприклад, при проведенні робіт зі встановлення достовірності фінансової звітності до складу економіко-об'єкти их процедур третього етапу включають: вивчення, узагальнення і підтвердження даних про результати проведення інвентаризації; підтвердження результатів про стан бухгалтерського обліку і звітності; відповідність його чинному законодавству і складання висновків про стан внутрішньогосподарського контролю та ін.

Організаційні роботи другого етапу, які належать до попередньої стадії, можна віднести до початку більш конкретного вивчення діяльності підприємства. Ці економіко-об'єктні процедури, як правило, здійснюються на місці (у клієнта). При цьому спочатку вивчається порядок проведення інвентаризацій. У необхідних випадках проводиться "власна" оперативна інвентаризація. Крім того, робиться економічне обстеження й аналіз основних показників підприємства-замовника, встановлюється ступінь довіри до системи бухгалтерського обліку, визначається можливість аудиторського ризику й ін.

Висновки про виконання робіт, що належать до другого етапу, можуть служити або умовою продовження проведення аудиту, або його припинення у зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів з ряду причин.

Увесь процес здійснення третього етапу аудиту залежить як від правильності використання економіко-об'єктних процедур, так і від методичних процедур, які можна класифікувати на чотири основні групи:

o теоретичні;

o документальні;

o економічні;

o практичні.

Теоретичні процедури являють собою філософські методи пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція й ін. їх застосовують для виявлення як загального стану об'єкта, що вивчається, так і отримання окремої інформації.

При аудиторських перевірках з виявлення потрібних результатів найчастіше застосовують документальні процедури: дослідження документів, нормативне порівняння, зіставлення, зустрічні і взаємні перевірки.

Аудиторські перевірки не проводяться без практичних процедур: обміру, визначення ваги, інвентаризації, хімічного аналізу, контрольного запуску сировини у виробництво та ін.

Заключним періодом при проведенні аудиту є заключна стадія. Вона може включати декілька етапів, тобто більш укрупнених видів робіт: складання акта і висновку аудитора, розгляд і підпис звітної документації, прийняття рішень за результатами аудиторської перевірки, передача звітної інформації за призначенням.

Всю отриману інформацію розмістити в аудиторському висновку неможливо. Тому багато аудиторів застосовують акт аудиторської перевірки. Такий звітний документ можна складати за такими розділами: вступна частина, основна частина, висновки, пропозиції. У вступній частині можна зазначити питання для перевірки, назву пред'явлених документів для вивчення, юридичну правомірність досліджуваного підприємства та ін. Структура основної частини акта найчастіше залежить від поставлених під час перевірки завдань. аудиторський перевірка діловий ризик

Якщо проводиться аудиторська перевірка достовірності фінансової звітності, до складу основної частини акта включають питання: стан бухгалтерського обліку, обґрунтування достовірності бухгалтерського балансу і звітності фінансово-господарської діяльності, відповідність даних статей балансу даним синтетичного і аналітичного обліку та ін.

Розділи "висновки", "пропозиції" акта мають характер обраного напрямку аудиторської перевірки. Форма і зміст аудиторського висновку також залежать від поставлених завдань.

З більшою увагою виконавець і замовник ставляться до порядку оформлення і підпису звітної документації, бо вона повинна відповідати встановленим нормативам і чинному законодавству.

Прийняття рішень за результатами перевірки здійснюється як замовником, так і виконавцем. Якщо виникла необхідність покриття нестач, розтрат чи псування цінностей, то ініціатива з ліквідації таких порушень, у першу чергу, повинна йти від керівництва організації, яка перевіряється.

Передачу звітної документації за призначенням здійснює замовник, наприклад, у податкову адміністрацію. Слідчим органам, якщо виникає така необхідність, звітні матеріали передає аудиторська фірма.

Методика класифікації необхідного обсягу аудиторських робіт за відповідною блок-схемою об'єднує їх у струнку систему і є одним із способів успішного їх виконання.

Одержання основної інформації про клієнта

Основну інформацію про клієнта можна поділити на:

o яка отримана до від'їзду на підприємство;

o яка отримана після приїзду в офіс клієнта.

До приїзду на підприємство аудитор (аудиторська фірма) приймає заяву на проведення аудиту.

У цей період необхідно провести збір загальної інформації:

o де знаходиться підприємство;

o склад управлінського персоналу;

o загально виробничий напрямок підприємства;

o вид аудиторських робіт;

o порядок оплати аудиторських робіт.

Після приїзду в офіс клієнта можна проводити збір загальної інформації та з обов'язків клієнта з питань права, оцінки суттєвості та аудиторського ризику. Також необхідно провести ознайомлення з системою бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю.

Крім того необхідно:

o провести огляд підприємства і службових приміщень;

o розглянути політику компанії;

o вивчити взаємні господарські операції компанії і взаємопов'язаними з нею сторонами;

o оцінити потреби в спеціалістах;

o вивчити інформацію з юридичних обов'язків клієнта:

- свідоцтво про присвоєння статусу підприємства і статут;

- протоколи зборів (об'яву про дивіденди), санкціонування з придбання майна, затвердження інновацій, санкціонування довгострокових кредитів та ін.).

У цей період може розглядатися склад договорів (контрактів). Якщо у перший період ще до від'їзду на підприємство договір не був укладений, його укладають після приїзду в офіс клієнта.

Знання бізнесу в аудиторській діяльності. Визначення суті і змісту ділової активності клієнта

Одержання знань про бізнес під час проведення аудиторської перевірки фінансових звітів для аудитора є важливим аспектом, адже виникає необхідність розуміння виявлених подій та операцій, які суттєво впливають на фінансові звіти, перевірку або аудиторський висновок. При оцінці властивого ризику і ризику контролю, а також при визначенні характеру, розрахунку часу та обсягу аудиторських процедур виникає необхідність застосування аудитором відповідних знань.

Для проведення аудиторської перевірки рівень знань аудитора обмежується загальним знанням економіки, галузі дії суб'єкта господарювання і конкретними знаннями про діяльність підприємства. І це є набагато нижчим рівнем знань, якими володіє персонал підприємства.

Порядок і поступовість одержання знань є таким. Перш ніж розпочати виконувати завдання, аудитор повинен одержати попередні дані про галузь, форму власності, управлінський персонал і діяльність суб'єкта господарювання, який підлягає аудиту, і визначити, чи можна забезпечити адекватний рівень знань про бізнес під час проведення аудиту.

Після того, як аудитор приймає завдання до виконання, необхідно зібрати додаткову докладнішу інформацію. Необхідний обсяг знань аудитор отримує на початку виконання завдання, а вже потім, у процесі аудиторської перевірки ця інформація оцінюється, доповнюється і уточнюється.

Одержання необхідних знань про бізнес є безперервним і сукупним процесом збирання й оцінювання інформації та співвіднесення набутих знань з аудиторськими доказами та інформацією на всіх стадіях аудиторської перевірки. Незважаючи на те, що інформація зазвичай збирається на стадії планування, вона уточнюється і доповнюється на інших стадіях у процесі того, як аудитор та його асистенти одержують більше інформації про бізнес.

Під час повторення знань аудитор оновлює і переоцінює інформацію, що була одержана раніше, у тому числі, й інформацію з робочих документів за попередній рік. Аудитор повинен також виконати процедури, призначені для виявлення істотних змін, що відбулися після проведення останньої аудиторської перевірки.

Джерелами одержання відомостей про галузь і суб'єкт господарювання для аудитора можуть бути:

* попередній досвід роботи з цим суб'єктом господарювання в його галузі;

* спілкування з працівниками суб'єкта господарювання (директорами і провідними спеціалістами);

* спілкування з внутрішніми аудиторами, огляд звітів внутрішніх аудиторів;

* спілкування з іншими аудиторами, юристами та іншими консультантами, які надавали послуги цьому суб'єкту господарювання;

* спілкування з компетентними особами, які не працюють на цьому суб'єкті господарювання (галузеві економісти, представники регулювальних органів галузі, замовники, постачальники, конкуренти);

* публікації, що стосуються галузі (офіційна статистика, оглядові матеріали, статті, професійні журнали, звіти, підготовлені банками і дилерами, що мають справу з операціями з цінними паперами, фінансові газети);

* законодавство та нормативні акти, які суттєво впливають на діяльність суб'єкта господарювання;

o відвідування адміністративних будівель і виробничих приміщень суб'єкта господарювання;

o документи, підготовлені суб'єктом господарювання.

При встановленні результатів бізнесу необхідна компетентність аудитора. Професійне судження допомагає аудитору оцінювати ризики та виявляти проблеми, планувати і проводити аудиторську перевірку, ефективно і раціонально оцінювати аудиторські докази, забезпечувати краще обслуговування замовника.

Знання бізнесу аудитор використовує на всіх стадіях аудиторської перевірки. А саме, при:

o оцінці властивого ризику і ризику контролю;

o розгляді комерційних ризиків і дій управлінського персоналу у зв'язку з ним;

o розробці загального плану аудиту програми перевірки;

o визначенні рівня суттєвості і оцінці того, чи залишається відповідним обраний рівень суттєвості;

o оцінці аудиторських доказів для визначення їх відповідності і встановлення достовірності відповідних тверджень у фінансових звітах;

o оцінці пояснення управлінського персоналу і облікової оцінки;

o визначенні ділянок, які потребують особливого розгляду та спеціальних навичок аудитора;

o установленні пов'язаних сторін та господарських операцій з ними;

o виявленні суперечливої інформації (наприклад, суперечливі пояснення);

o виявленні незвичайних обставин (шахрайства, невідповідності законам і нормативним актам, несподіваного зв'язку операційних, статистичних даних з відображеними в обліку даними про фінансові результати);

o здійсненні запиту і оцінці обгрунтованості відповідей;

o аналізі відповідності облікової політики і інформації, яка розкривається у фінансових звітах.

Аудитор повинен забезпечити одержання асистентами, призначеними для проведення аудиторської перевірки, достатнього обсягу знань про бізнес, що дає їм змогу виконувати доручену роботу. Аудитор повинен також забезпечити розуміння ними необхідності бути готовими сприймати додаткову інформацію і повідомляти цю інформацію аудитору та іншим асистентам.

Для ефективного використання знань про бізнес аудитор повинен з'ясувати, як бізнес впливає на фінансові звіти в цілому і чи відповідають твердження у фінансових звітах знанням аудитора про цей бізнес.

Існує багато питань щодо бізнесу, які слід розглянути. Цей перелік охоплює широке коло питань, які застосовуються в багатьох аудиторських завданнях. Розглянемо деякі з них:

o загальні економічні фактори;

o галузеві питання, пов'язані з умовами, що впливають на бізнес замовника;

o питання, пов'язані з досліджуваним суб'єктом господарювання;

o управління і структура власності;

o діяльність суб'єктів;

o продукція, ринки, постачальники, витрати, виробнича діяльність;

o характер господарської діяльності (виробництво, оптова торгівля, фінансові послуги, імпорт, експорт);

o місце розташування виробничих приміщень, складів, офісів;

o працівники;

o продукція (послуги) і ринки;

o важливі постачальники товарів і послуг; товарно-матеріальні запаси;

o франшизи, ліцензії, патенти;

o важливі статті витрат;

o дослідження і розробки;

o активи, зобов'язання та операції в іноземній валюті за грошовими одиницями;

o фінансові показники-фактори, що стосуються фінансового стану і прибутковості суб'єкта господарювання;

o умови, відповідно до яких складається звітність - зовнішні фактори, які впливають на управлінський персонал у процесі підготовки фінансових звітів;

o законодавство.

При вивченні суті і змісту ділової активності, клієнти, крім знання бізнесу, оцінюють:

o систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

o величину можливого ризику і суттєвості;

o порядок упровадження нових технологій виробництва;

Размещено на Allbest.ru