Організація обліку витрат і калькулювання продукції основного виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретичні аспекти організації обліку витрат в основному виробництві

витрати попередільний облік

1.1 Класифікація витрат на виробництво продукції

Собівартість складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших витрат.

Витрати на виробництво включаються до собівартості продукції, робіт і послуг того календарного періоду, до якого вони належать, незалежно від часу їх виникнення.

У собівартість включаються тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції та її реалізацією. Ряд фактичних і необхідних для роботи підприємства витрат, пов'язаних, наприклад, з соціально-культурною сферою, покривається за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. За рахунок неї ж компенсуються і деякі витрати підприємства понад встановлених нормативів (наднормативна величина витрати на рекламу, витрати на відрядження понад норми і т.д.). [15]

У собівартість продукції включаються такі фактичні витрати підприємства [11]:

а) на безпосереднє виробництво продукції, що обумовлено його технологією і організацією, що всі витрати з контролю виробничих процесів і якості продукції (нормоконтроль і технічний контроль) відображаються в собівартості продукції в повній мірі;

б) на розвиток винахідництва і раціоналізації.

в) на обслуговування виробничого процесу. Однак слід звернути увагу, що витрати на модернізацію обладнання, а також реконструкцію об'єктів основних фондів у собівартість не включаються;

г) на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки.

При розрахунку собівартості особливо потрібно визначити те коло витрат, який не може бути до неї включено:

· це витрати на виконання самим підприємством заходів з благоустрою селищ чи сплачені ним витрати на ці цілі, допомогу сільському господарству, якщо вони не пов'язані з виробництвом продукції безпосередньо.

· це витрати на будівництво, обладнання та утримання (включаючи амортизаційні відрахування і витрати на всі види ремонту) культурно-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємств.

· витрати на допомогу і участь у діяльності інших підприємств і організацій.

Організація обліку витрат на виробництво будується з урахуванням класифікації витрат за економічними елементами та за статтями калькуляції. Витрати за економічними елементами розпадаються на статті, кожна з яких містить лише один вид витрат. Витрати, що утворюють собівартість продукції, робіт і послуг, групуються за такими елементами (відповідно з економічним змістом витрат):

· матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні потреби;

· амортизація;

· інші витрати.

Матеріальні витрати - це витрати на сировину й основні матеріали (за вирахуванням зворотних відходів), покупні вироби і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, енергію, знос МШП.

Витрати на оплату праці.

· витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства.

· виплати заробітної плати, нарахованої за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами основного виробничого персоналу;

· виплати за встановленими системами преміювання працівників підприємства;

· витрати на оплату праці співробітників, що працюють в порядку сумісництва, а також не перебувають у штаті підприємства, за виконання ними робіт за договорами цивільно-правового характеру (включаючи договір підряду).

· стимулюють і компенсують виплати.

Не включаються до собівартості наступні виплати в грошовій і натуральній формах [14]:

· матеріальна допомога незалежно від суми (у тому числі на житлове будівництво);

· різні винагороди, які мають одноразовий характер;

· оплата додатково наданих відпусток працівникам;

· одноразову допомогу йде на пенсію ветеранам праці;

· безпроцентна позика, видавана працівникам на поліпшення житлових умов;

· дивіденди і відсотки за вкладами членів трудового колективу;

· вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати.

Відрахування на соціальні потреби - це обов'язкові страхові внески, встановлені законодавством РФ до пенсійного фонду РФ, Фонд соціального страхування РФ і фонди обов'язкового медичного страхування РФ від витрат на оплату праці працівників, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за еколісту «витрати на оплату праці» (крім тих видів оплати праці, на які соціальний податок не нараховується).

Страхові внески не нараховуються на: виплати, що носять одноразовий або компенсаційний характер (витрати на відрядження, матеріальна допомога і т.д.); на пенсії, допомоги, дивіденди по акціях, суми авторських винагород за винаходи, на оплату оренди автомобіля та компенсаційні виплати за використання особистого транспорту його власниками в службових цілях.

Амортизація основних фондів. Сюди входять всі суми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів за затвердженими нормами амортизації, включаючи і прискорену амортизацію їх активної частини.

Інші витрати включають такі витрати і виплати:

· податки і збори, що відносяться на собівартість продукції;

· платежі по кредитах;

· витрати на відрядження за встановленими законодавством нормами;

· оплата послуг зв'язку, банку;

· витрати на всі види ремонту і т.д.;

· представницькі витрати;

· витрати на рекламу;

· витрати на підготовку і перепідготовку кадрів.

Для визначення собівартості продукції витрати на виробництво розподіляються по календарних періодах таким чином, щоб частка витрат, що включається в собівартість кожного періоду, відповідала кількості продукції, що випускається в цьому періоді. З цією метою витрати на виробництво поділяються на:

· поточні, тобто постійні, звичайні або мають часту (менше місяця) періодичність виробничі витрати;

· одноразові, тобто однократні або періодично виробляються (з періодичністю більше місяця) витрати, що забезпечують процес виробництва протягом тривалого часу.

До одноразовим однократним витрат відносяться [18]:

· витрати на освоєння що вводяться в експлуатацію нових підприємств, цехів, виробництв та агрегатів (пускові витрати);

· витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції на діючих підприємствах; інші одноразові одноразові витрати, що забезпечують виробництво протягом тривалого часу.

До одноразовим, періодично виробленим (з періодичністю більше місяця) витрат відносяться:

· постійні витрати сезонних галузей;

· витрати на оплату відпусток та виплату одноразової винагороди працівникам за вислугу років;

· витрати на поточний ремонт основних фондів (при нерівномірності цих витрат протягом року);

· інші одноразові витрати, що мають періодичний характер.

Таким чином, загальна сума витрат на виробництво продукції в кожному періоді складається з поточних витрат і частини одноразових витрат, що відносяться на продукцію, що виготовляється в даному періоді, в розмірах, які визначаються за допомогою спеціального розрахунку. Повні витрати кожного періоду поділяються на частину, яка стосується до незавершеного виробництва, і частина, що утворить собівартість готової продукції.

Наведена угруповання класифікації витрат за економічними елементами є обов'язковою і єдиною для всіх галузей народного господарства. Вона показує структуру окремих елементів витрат у загальній сумі видатків.

Витрати за статтями калькуляції характеризують собівартість як кожного окремого виду виготовленої продукції, так і продукції організації в цілому. Статті калькуляції включають як елементні, так і комплексні витрати. Знаючи витрати за статтями калькуляції в розрізі окремих видів продукції, робіт і послуг, простим поділом їх на кількість або обсяг випуску розраховують собівартість (калькуляцію) одиниці продукції. Інформація про собівартість одиниці продукції кожного виду продукції, робіт і послуг необхідна для формування договірних цін, планування коефіцієнта рентабельності і розрахунку авансових платежів з оподаткування прибутку. Типова номенклатура статей калькуляції представлена ??в таблиці 1 [21]:

Таблиця 1. Типова номенклатура статей калькуляції

№	Статті калькуляції
1	Сировина і матеріали
2	Зворотні відходи (віднімаються)
3	Покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій
4	Паливо і енергія на технологічні цілі
5	Заробітна плата виробничих робітників
6	Відрахування на соціальні потреби
7	Витрати на підготовку і освоєння виробництва
8	Загальновиробничі витрати
9	Загальногосподарські розрахунки
10	Втрати від браку
11	Інші виробничі витрати
Разом	Виробнича собівартість продукції
12	Комерційні витрати
Всього	Повна собівартість продукції

Крім класифікації витрат за економічною ознакою, їх, залежно від способів включення в собівартість продукції, робіт і послуг, поділяють на прямі і непрямі (накладні).

Прямі витрати - витрати, пов'язані з виробництвом конкретного виду продукції, робіт, послуг, які можна прямо і безпосередньо включити до його собівартості: сировина і основні матеріали, оплата праці за виготовлення продукції та ін

Непрямі витрати - витрати, пов'язані з організацією та управлінням виробничим процесом організації в цілому; в собівартість конкретних видів продукції, робіт, послуг їх включають пропорційно якій-небудь бази розподілу, установленої інструкцією з планування, обліку і калькулювання (наприклад, пропорційно оплаті праці виробничих робітників, прямих витрат). До них відносяться загальновиробничі та загальногосподарські витрати.

За економічної ролі в процесі виробництва витрати поділяють на основні та накладні.

Основні витрати - це витрати, що випливають безпосередньо з технологічного процесу виробництва продукції. До них відносяться витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо, заробітна плата виробничих робітників та ін

Накладні витрати - це витрати, необхідні для створення відповідних умов та управління виробництвом. До них належать витрати на опалення, освітлення, заробітна плата управлінського персоналу та ін [16]

По відношенню до обсягу виробництва витрати поділяються на змінні і умовно-постійні.

Змінні витрати - це витрати, розмір яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва продукції - сировина, основні матеріали, заробітна плата виробничих робітників та ін

Умовно-постійні витрати - це витрати, які не пов'язані зі зміною обсягу, нормованих і плануються не на одиницю продукції, а в цілому по цеху або підприємству. Це витрати на управління цехами і підприємством, в значній мірі інші виробничі витрати.

Обсяг виробництва не впливає на загальну суму цих витрат, але при зміні обсягу у бік зниження частка таких витрат у собівартості окремого виробу збільшується, а при зростанні його - зменшується. Витрати, пов'язані зі створенням продукції та управлінням виробництвом, відносяться до виробничих. У сумі вони дозволяють отримати виробничу собівартість.

Комерційні витрати (приєднуються до виробничої собівартості для визначення повної собівартості продукції організації): відвантаження продукції своїм покупцям, витрати на упаковку, доставку до станції або пристані відправлення, навантаження в транспортні засоби, супровід вантажу. [26]

Продуктивні витрати - передбачені нормами або кошторисами.

Непродуктивні витрати - витрати, не передбачені ні нормами, ні кошторисами (випуск неякісної продукції, шлюб простої, псування продукції і т.д.

Виявлення непродуктивних витрат, встановлення причин, винуватців та можливостей їх усунення - найважливіше завдання не тільки обліку, а й аналізу собівартості і рентабельності продукції.

Якщо не можна точно встановити, до якого калькуляционному періоду відносяться витрати (наприклад, підготовку і освоєння виробництва, відшкодування зносу спеціального інструменту і пристосувань), то їх слід включати у витрати на виробництво в кошторисно-нормалізованому порядку.

Собівартість одиниці продукції відображається в калькуляціях. Калькуляція - обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції, робіт і послуг або всієї реалізованої продукції. Розрізняють калькуляції планові, нормативні та звітні.

Планові калькуляції складають до початку звітного періоду, виходячи з прогресивних норм сировини, матеріалів, палива, енергії, використання норм витрат по організації обслуговування виробництва. Різновидом планової є кошторисні калькуляції, які складають на разове виріб або роботу для визначення ціни, розрахунків із замовниками та інші цілі. Планові калькуляції визначають рівень витрат, який має бути досягнутий у середньому за період, що планується. [19]

Нормативна калькуляція складається на основі прогресивних норм, вже досягнутих до початку звітного періоду. Вони відображають той рівень витрат, який випливає з діючих на підприємстві норм витрат засобів виробництва і робочого часу.

Звітні калькуляції складаються за даними бухгалтерського обліку витрат на виробництво за звітний місяць.

Статті калькуляції включають як елементні, так і комплексні витрати. З них складається фактична виробнича собівартість, а якщо до її суми додати комерційні витрати, то одержимо повну фактичну собівартість продукції, робіт, послуг. Знаючи витрати за статтями калькуляції в розрізі окремих видів робіт, послуг і продукції, діленням їх на кількість або обсяг випуску визначають собівартість одиниці продукції. [30]

1.2 Методи обліку витрат на виробництво: нормативний, попередільний, позамовний, попроцессний

Нормативний метод обліку витрат застосовується при масовому і серійному виробництві різноманітної і складної продукції, що складається з великої кількості деталей та вузлів, на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної та металообробної, швейної, взуттєвої, трикотажної, шинної, меблевої та ін).

Метод дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. Відхиленням від норм вважається як економія, так і додаткову витрату сировини, матеріалів, заробітної плати та інших виробничих витрат (у тому числі викликані заміною сировини й матеріалів, оплатою робіт, не передбачених технологічним процесом, доплатами за відступ від нормальних умов роботи і т. п.).

Відхилення, викликані перевищенням нормативів, говорять про порушення встановленого технологічного процесу, про неполадки в організації виробництва і матеріально-технічного постачання. Якщо ж фактичні витрати нижче нормативних, то відхилення свідчать про економію і вказують, як правило, на позитивні моменти в роботі організації.

Відхилення від норм можуть бути згруповані:

а) за характером впливу на собівартість продукції - сприятливі (зниження, економія) і несприятливі (подорожчання, перевитрата);

б) по повноті та своєчасності виявлення - документовані (враховані) і недокументовані (невраховані);

в) за ступенем деталізації і способом віднесення на собівартість конкретної продукції - прямі і знеособлені;

г) в залежності від потреб управління - допустимі і недопустимі.

Застосування методу нормативного обліку зумовлює використання нормативного методу калькулювання, при якому фактична собівартість продукції, випущеної з виробництва, обчислюється з нормативної собівартості плюс (мінус) відхилення від норм плюс (мінус) зміни норм. Це вимагає попереднього обчислення нормативної собівартості продукції, робіт та послуг на основі нормативних калькуляцій.

Основою для обчислення фактичної собівартості продукції, що випускається при нормативному методі обліку служать калькуляції нормативної собівартості (нормативні калькуляції), складені на підставі норм витрат, діючих на початок місяця.

Нормативна калькуляція відрізняється від планової. При складанні нормативної калькуляції за основу беруть діючі (у звітному місяці) в даній організації прогресивні норми, а при складанні планової калькуляції - прогресивні середньозважені норми за квартал чи рік.

Планові і нормативні калькуляції мають однакову номенклатуру статей.

Важливо визначити, як слід складати нормативні калькуляції: на кожну деталь, вузол, складальне з'єднання, цехової комплект напівфабрикатів або відразу на готовий виріб в цілому.

Слід розподіляти відхилення по конкретним виробам за наступним ознакою: прямі - на підставі первинних документів; знеособлені (враховані), а також невраховані відхилення, виявлені під час інвентаризації, індексним методом, тобто пропорційно нормативним витратам плюс прямі відхилення.

Попередільний метод застосовується в таких виробництвах, де готова продукція створюється шляхом послідовної обробки вихідної сировини на різних переділах (стадіях): металургійних, текстильних, цегляних та ін При такому методі обліку витрати на виробництво (починаючи з підготовки видобутку корисних копалин або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту) враховуються в кожному цеху (переділі, фазі, стадії), включаючи, як правило, собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. У зв'язку з цим собівартість продукції кожного наступного цеху складається з вироблених ним витрат і собівартості напівфабрикатів.

При застосуванні попередільного методу повинні бути використані найважливіші елементи нормативного методу - систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм (в окремих галузях - від планової собівартості), а також виявлення змін цих норм. У первинній документації і в оперативній звітності повинен відображатися (за зміну, добу, декаду і т.д.) не тільки фактичні витрати сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, технологічного палива, енергії та ін, а й витрати їх за нормами або заснованим на них виробничим завданням (рецептурами, смески і т.д.).

Використання елементів нормативного методу є основою для належного контролю та аналізу витрат на виробництво, обгрунтованого калькулювання фактичної собівартості продукції, контролю за дотриманням та удосконаленням норм [20]

Розрізняють два варіанти попередільного методу обліку витрат і калькулювання: напівфабрикатний і бесполуфабрікатний

При напівфабрикатної способі витрати враховуються по переділах або цехах, а всередині кожного з них - за окремими видами продукції та статтями витрат. У подальшому на основі даних про їх витрати і кількості виготовлених напівфабрикатів складають звітні калькуляції.

При бесполуфабрикатном варіанті всі витрати з обробки сировини, матеріалів, а також цехові і загальнозаводські витрати повністю відносяться на закінчену готову продукцію (останній переділ). На всіх попередніх переділах незавершене виробництво оцінюється тільки за вартістю вихідної сировини.

Використання Попередільний методу дозволяє найбільш чітко контролювати залишки незавершеного виробництва, а можливість отримувати оперативну інформацію про ступінь готовності продукції в розрізі цехів і виробництв дозволяє ефективно управляти матеріально-виробничими запасами [27].

Позамовний метод обліку витрат застосовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництвах складних виробів (головним чином в машинобудівній і металопереробних промисловості), а також при виробництві досвідчених, експериментальних, ремонтних і т. п. робіт.

При позамовному методі об'єктом обліку і калькулювання є окреме замовлення, фактична собівартість виробів визначається після його виконання.

При виготовленні великих виробів з тривалим технологічним циклом виробництва виробничі замовлення можуть видаватися на окремі його агрегати і вузли, що представляють закінчені конструкції. Витрати цехів враховуються за окремими замовленнями і статтями калькуляції, а витрати сировини, матеріалів, палива і енергії - за окремими групами.

При позамовному методі обліку фактична собівартість випуску продукції може бути виявлена, як правило, тільки після повного закінчення відповідних замовлень. Якщо виконання замовлення триває понад один місяць, то організація за звітний період не може визначити фактичну собівартість закінчених деталей або окремих одиниць продукції даного замовлення. Тому за підсумками місяця вона звітує не фактичними витратами за вироблені вироби, а плановими (нормативними), що знижує ефективність контрольних функцій [25].

Фактична собівартість одиниці виробів або робіт визначається після виконання замовлення шляхом ділення суми витрат на кількість виготовленої з цього замовлення продукції (виробів). При здачі продукції (виробів) замовнику або на склад частинами до закінчення замовлення в цілому сдаваемая продукція (вироби) оцінюється за плановою або фактичною собівартістю однорідних виробів, що випускалися раніше, з урахуванням змін до їх конструкції, технології та умов виробництва.

Попроцессний метод обліку витрат застосовується на підприємствах, що виробляють однорідну продукцію і не мають незавершеного виробництва, напівфабрикатів і запасів готової продукції. Виробничі витрати за звітний період становлять собівартість усієї випущеної продукції (робіт, послуг). Застосовується на виробництвах з простим технологічним циклом (у вугільній, гірничорудній, газової, нафтової промисловості) [29].



2. Коротка характеристика організації ТОВ «Гражданремстрой»

Розташування і спеціалізація підприємства

ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю) «Гражданремстрой», іменоване надалі «Товариство» діє у відповідності з Цивільним кодексом, Федеральним законом №14-ФЗ від 08.02.98 «Про товариства з обмеженою відповідальністю», а також на підставі Статуту.

Засновником товариства є громадянин поду Олександр Анатолійович.

Акціонерами товариства можуть бути приймаючі положення Статуту [1]:

- Громадяни РФ;

- Юридичні особи.

Основними видами діяльності товариства є [2]:

1. Капітальне будівництво, реконструкція об'єктів; виконання проектно-кошторисних робіт;

2. Виконання монтажних, пусконалагоджувальних, сантехнічних робіт на об'єктах; виконання робіт по ізоляції трубопроводів, монтажу вентсистем, газопроводів і систем газопостачання; виконання робіт з благоустрою;

3. Спеціальні будівельно-монтажні роботи (сантехнічні, з електропостачання, вентиляції) при ремонті житлового фонду і в умовах нового будівництва, монтаж і ремонт технічного обладнання та трубопроводів опалювальних котельних робіт з газифікації житлового фонду та прокладання мереж природного газу на території міста;

1. Видобуток і переробка гравію щебеню, піску та іншого мінеральної сировини; розробка піщано-гравійних кар'єрів, виробництво будівельних матеріалів;

2. Торгово-посередницькі, маркетингові, господарсько-побутові, консультаційні, рекламно-інформаційні, збутові, консигнаційні, учетносправочние та інші види послуг;

3. Заготівля переробка та реалізація деревини; виробництво пиломатеріалів, столярних виробів;

4. Здача в найм устаткування і машин виробничо-технічного призначення; будівель і споруд, автомобілів;

5. Організація та здійснення громадського харчування.

Органами управління товариства є: загальні збори учасників, директор товариства, ревізор суспільства.

Вищим органом Товариства є Загальні збори його Учасників. Загальні збори учасників товариства може бути черговим або позачерговим.

Всі учасники товариства мають право бути присутніми на загальних зборах учасників товариства, приймати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати при прийнятті рішень.

Вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. Загальні збори учасників товариства може бути черговим або позачерговим.

Статутом товариства може бути передбачено утворення ради директорів (наглядової ради) товариства.

Компетенція ради директорів (наглядової ради) товариства визначається статутом товариства відповідно до цього Закону.

Статутом товариства може бути передбачено утворення ревізійної комісії (обрання ревізора) товариства. У суспільствах, що мають більше п'ятнадцяти учасників, освіта ревізійної комісії (обрання ревізора) товариства є обов'язковим. Членом ревізійної комісії (ревізором) товариства може бути також особа, яка не є учасником товариства. [2]

Місце знаходження підприємства м. Кіров 610035, вул. Чапаєва, д. 1 б.

Далі необхідно розглянути та проаналізувати економічний стан підприємства.

Для економічної характеристики підприємства будуть використовуватися дані бухгалтерської звітності за 2006 р., 2007 р., 2008 р. (додаток А, Б, В, Г, Д, Е, Ж)



Таблиця 2. Показники розміру підприємства

Показники	2006	2007	2008	2008 р. в% до 2006 р.
Грошова виручка від реалізації продукції, тис. руб.	96375	80130	101621	105,44
Середньооблікова чисельність працівників, чол.	136	137	137	100,74
Середньорічна вартість основних засобів, тис. руб.	98	99,5	156	101,53

Середньооблікова чисельність співробітників на 01.01.2008 р. склала 137 чоловік.

З даних наведених у таблиці 1 видно, що грошова виручка підприємства в 2008 році в порівнянні з 2006 р. збільшилася на 5246 тис. руб. (На 5,44%), середньооблікова чисельність працівників підприємства практично не змінилася (збільшилася на 0,74%).

Середньорічна вартість основних фондів має тенденцію до збільшення. За три роки вартість ОПФ збільшилася на 1512 тис. руб. (16,7%). Зменшення вартості ОПФ свідчить про їхню низьку оновлення.

Размещено на Allbest.ru