Методи отримання аудиторських доказів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат:

Методи отримання аудиторських доказів

Група: ЕК-31

Студент: Ганзін Анатолій

Запоріжжя 2017



Зміст

аудиторський доказ перевірка економічний

1. Методика отримання аудиторських доказів

1.1 Методи отримання

1.2 Аудиторські перевірки і тести, використовувані щоб одержати доказів

2. Класифікаційні форми таки економічного контролю України



1. Методика отримання аудиторських доказів

Докази -- документи й інша відповідна інформація, яку вживає ревізор (аудитор) при формулюванні знайдених фактів чи висновків (висновків). Докази повинні дозволити ревізору (аудитору) скласти думка про фінансової інформації. Достовірність аудиторських доказів залежить від обставин, за яких вони отримані. Доказ, отримане самим аудитором, більш праве але, ніж одержаний підприємства. Докази на формі документів і майже письмових показань достовірніша усних показу ний. По доказовому значенням контрольовані документи поділяються чотирма групи. Це первинні, зведені, неофіціальні й допоміжні документи. Під первинними документами маються на увазі такі документи, які становлять господарські операції або є підвалинами їх походження чи підтверджують будь-які події, факти, кількість й нинішній стан перевірених ресурсів.

Сводні -- такі документи, які у укрупненому вигляді відбивають різні дані. Відмінною рисою являє ся їх вторинність. Їх складання не пов'язані з господарськими операціями. Вони лише зареєстровані ці операції з даними первинних документів, які матеріально відповідальні обличчя і інші працівників ведуть за власною ініціативою, становлять їх, не дотримуючись встановленого порядку оформлення аналогічних документів, і фіксують у яких економічні явища, які у підприємстві що контролюється.

До допоміжним відносять такі документи, в яких викладено думка окремих осіб із економічним питань і явищам, що відбувається на контрольованому підприємстві.

За даними первинних документів можна зробити категорійно висновок про недостачі, порушеннях, зловживаннях, розмірі матеріальних збитків. Неофіційні й допоміжні доці менти доказового значення немає, проте може бути успішно використані під час виборів напрями контролю, оцінці виявлених фактів й визначенні ступеня винності окремих працівників у допущених порушеннях.

За даними зведених документів можна дійти невтішного висновку при умові правильної реєстрації у яких первинних даних.

Аудиторський свідчення (доказ) -- достовірна інформація, отримувана аудитором із джерел (облікова система, що підтверджує документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства, клієнти). Аудитор зобов'язаний оцінити висновки, зроблені на результаті використання свідчень із джерел. Для отримання свідчень аудитор може проаналізувати відповідність тих чи інших процедур встановленим формам. Аудиторські докази можна одержувати і під час незалежних процедур узгодження, що дозволяє скласти думка фінансового інформації. У цьому вивчають записи, документи чи відчутні активи; спостерігають процеси чи процедури, що їх іншими; проводять усний чи письмовий опитування щоб одержати інформації всередині чи межами підприємства; досліджують інформацію, що є в бухгалтерських записах; здійснюють підрахунки, і навіть аналітичний огляд показників трендів. При виборі процедур щоб одержати доказів аудитор повинен визнати можливість матеріального спотворення звітності і "бути об'єктивним у її оцінці. Це дозволяє судити про іншої достовірності внутрішніх та зовнішніх доказів. Аудиторська інформація у світлі загальноприйнятих правил подачі інформації та включає прямі й опосередковані, документовані і усні свідоцтва. Аудиторські свідоцтва (докази) повинні відповідати певним якісним вимогам. Якість доказів визначається: наближеністю реальним подій; встановленням відповідності між доказом і які мали міс то фактом; надійністю джерел отримання доказів.

1.1 Методи отримання

Аудитор повинен мати повної, достовірної і найнадійнішою інформацією, достатньої для видачі обґрунтованих висновків. Джерелами інформації може бути облікова система, підтверджує документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства, клієнти, постачальники та інших. Інформація, що є у розпорядженні аудитора, повинна дозволити йому висновок про повноті обліку активів і пасивів підприємства, правильності і достовірності обліку доходів населення і трат, визначення прибутку. Аудитор повинен зіставляти висновки, зроблені на результаті використання різних джерел.

Особливу увагу у своїй звертається на виявлення і попередження підробок документів, що, зрештою, означає розкриття і запобігання багатьох порушень та зловживань. Аналіз якості документів свідчить у тому, що найчастіше сфальсифіковані документи зустрічаються у торгівлі та громадському харчуванні (24,2%), у промисловості (17,5%), сільському господарстві <16,1%), органах управління (10,7%), будівництві (9,1%), заготівельних організаціях (8,3%), фінансових органах, банках (5,5%) тощо.

Найчастіше підробці піддаються документи, які оформляють рух цінностей: накладні, вимоги, фактури, рахунки, довіреності (27,5%), платіжні і розрахунково-платіжні відомості (27,2%), квитанції, прибуткові витратні касові ордера (15%). Значний відсоток серед становлять підробки різних особистих розписок, підробки в актах на списання і передачу матеріальних цінностей, у вечірньому вбранні, банківських документах. Серед підроблених реквізитів документів першому місці стоять підписи (65,6%), вдвічі рідше (30,2%) підробляють і цифрові записи і у '4% випадків це бувають відбитки штампів і печаток.

Найчастіше (65%) практикують виконання тексту і підписів від імені вигаданих осіб, відтворення підписів від імені інших громадян, технічне копіювання підписів, і протікав ста. Значно рідше підробки роблять у вигляді підчищень, дописок, переробок, виправлень, травлення і змивання (25%).

Практика показує, що нерідко документи є багато чисельні не обумовлені виправлення, закреслювання, підчистки, нечіткі відбитки печаток і штампів, що дозволяє окремим особам здійснювати зловживання.

Тому аудитори бути знайомі з методами огляду документів, і навіть із засобами попередження підробок. Необхідно, щоб було встановлено раціональний порядок використання документів, документи виконувалися на відповідної папері та чорнилом (пастою), зберігалися належно своїх, захиститись спеціальними засобами (захисна сітка, забарвлення, нанесення оптично активних речовин і додавання хімікатів під час виготовлення папери, виготовлення се рий бланків, покриття документів пластиковими полімерними плівками).

Для збору відомостей (доказів) аудитор повинен мати чітке поняття про технології таких способів ревізії, як експертиза, спостереження, запит й підтвердження, незалежні тести та тести щодо відповідності, інспекція, обчислення, аналітична перевірка.

Одержувані свідоцтва можна класифікувати у світі про прийняті правила подачі інформації, передбачених законодавством. Непрямі свідоцтва -- це відомості, які мають ставлення до фактам у питанні. Наприклад, надійність системи внутрішнього контролю може бути непрямим доказом відсутності значимих помилок у фінансовому звітності підприємства що перевіряється.

Пряме свідчення -- свідчення, підтверджене первинними документами і дисконтними регістрами (наприклад, наявність недостачі, який підтверджується інвентаризаційної і відомостями). Прямі свідоцтва можуть ділитися на матеріальні і нематеріальні джерела. Під матеріальними джерелами маються на увазі документи і об'єкти. Не матеріальними джерелами що моменті явища, і навіть підприємства, організації та громадяни, підтримують в зв'язку зі контрольованим підприємством 1 і що володіють даними, котрі представляють інтерес для аудиторів.

По доказовому значенням перевірні документи ділять чотирма групи: первинні, зведені, неофіційні й допоміжні.

Під первинними документами маються на увазі такі документи, що відбивають господарські операції або є ос нової їхнього проведення чи підтверджують будь-які події, факти, кількість і технічний стан перевірених ресурсів.

Підсумкові -- це такі документи, які у укрупненому вигляді відбивають різні дані. Відмінною рисою являє ся їх вторинність. Їх складання не пов'язані з господарськими операціями. Вони лише зареєстровані ці операції з даним первинних документів.

Неофіційними документами можна вважати такі, які матеріально відповідальні обличчя і інші працівників ведуть за власною ініціативою, становлять їх, не дотримуючись встановленого поряд ка оформлення аналогічних документів, і фіксують у яких економічні явища, що відбуваються на контрольованому підприємстві.

Допоміжні є такі документи, у яких викладено думка окремих осіб із економічних питань і явища, що відбувається на контрольованому підприємстві. За даними первинних документів можна дійти невтішного висновку про марнів, порушеннях, зловживаннях, розмірі матеріальних збитків. За даними зведених документів можна зробити умовно точний висновок. Умовою є правильність зареєстрованих у них даних. Неофіційні й допоміжні документи доказового значення немає. Але вони може бути успішно використані при ви борі напрями контролю, оцінці виявлених фактів й визначенні ступеня винності окремих працівників у допущених порушеннях.

Натурні об'єкти дозволяють визначення кількості товарно-матеріальних цінностей, їхня якість, умови зберігання, рівень використання та інші параметри, необхідних виявлення реальності документальних даних, і навіть щоб одержати даних, відсутніх в документах.

За рівнем точності вся контрольна інформація ділиться втричі групи: категорична, умовно точна, орієнтовна.

Категорична інформація є цілком точної, оскільки формується внаслідок перевірки аудитором первинних документів, натурних об'єктів і моментних явищ.

Умовно точна інформація формується тоді, коли з ка або причин аудитори не можуть самостійно довести її абсолютну точність (через відсутність важливих доці ментів чи фактів).

Орієнтовна інформація віддзеркалюється в розрахунках аудиторів про розмірах ймовірних втрат перезимувало і неотриманих доходів населення і може бути корисною після ухвалення різних рішень. Повнота доказів, отриманих аудитором, та його якість залежить від стану методики аудиту.

Аудитор у робочих паперах повинен відповідним про разом враховувати свідоцтва (докази), знайдені у ході ревізії. Таке документування важливо з кількох причин, саме: воно є підставою і підтвердженням висновків аудиторів та її звіту; підвищує ефективність яких і про дуктивність ревізійних заходів; є джерелом інформації на підготовку звітів і відповіді запити із різних інстанцій; сприяє планування, нагляду і якісному виконання дорученої роботи; забезпечує інформацію палестинцям не припиняти робіт.

Зміст робочих документів відбиває ступінь професіональної підготовки аудитора. Записи у робочих документах повинні бути настільки повними і докладними, щоб аудитор, який був причетний до цієї ревізії, міг, із даних документів з'ясувати, яка робота пророблена, і дати заключне. При зборі свідчень першочергового значення має фіксування уваги аудитора на вивченні відхилень в критичних точках контролю. У цьому кращі результати достягаюся тоді, коли увагу зосереджується за тими точках, що є критичними з метою оцінки ефективності усього виробництва [211. Усі цілі й завдання численних планів і програм, процедури і кошторису можуть бути нормативами, з котрими можна зіставляти фактичні і очікувані результати роботи і виявляти відхилення. Насправді, проте, нормативи зазвичай зводять до наступним типам: натуральні нормативи, норми витрат, капітальні нормативи, нормативи доходів, програмні нормативи, нематеріальні нормативи, нормативи.

Натуральні нормативи -- це критерії не вартісного характеру. Вони застосовуються з оцінки ефективності використання матеріалів, витрат праці, надаваних послуг і виробництва товарів хороших і відбивають кількісні аспекти діяльності.

Норми витрат -- це грошові критерії оцінки ефективності. Собівартість операцій вони у грошовому виражених. До них належать такі узвичаєні критерії, як прямі й опосередковані видатки одиницю продукції, витрати маті ріалів на одиницю продукції, витрати одну годину машинної роботи, витрати звернення однією карбованець проданих товарів.

Капітальні нормативи -- це різновиду норм витрат. Найпоширенішим нормативом нових інвестицій, і навіть контролю загальної ефективності роботи робіт є прибуток на інверсійний капітал. Проте можуть і інші капітальні нормативи, наприклад співвідношення розмірів обігового капіталу та проведення короткострокових зобов'язань, заборгованості і власного капіталу, капіталовкладень у основний капітал та сумарних капіталовкладень.

Нормативи доходів -- це обсяг продажу грошовому виразу. Вони дуже різні (наприклад, обсяг збуту з розрахунку одну особу чи 'однієї замовника, дохід з розрахунку кількість пасажирів).

Програмні нормативи -- це термін виконання програми з певних видів робіт, випуску нова продукція тощо.

Нематеріальні нормативи -- це нормативи, пов'язані з людськими міжособистісними відносинами, на таких критеріях, як судження, метод спроб і помилок, інколи ж навіть проста інтуїція.

Цілі-нормативи -- такі цілі, які формуються під час здійснення складних програм чи виконанні управлінських функцій. Вони можуть мати як матеріальний, і нематеріальний характер.

Отже, що більше аудитор зосередиться на відхиленнях в критичних точках, тим ефективніші буде сам контроль і більш значуща отримані свідоцтва.

- Важливе значення для аудитора мають свідоцтв, фахівцями ревізуемого підприємства. Потреба в свідоцтвах фахівців визначається у разі планування аудиторського обстеження. У цьому аудитор враховує компетентність, кваліфікацію, досвід минулого і репутацію фахівця, ймовірність видачі необ'єктивної інформації. Звіт про проведеної фахівцем роботу з форми і зі триманню повинна бути такою, щоб він міг вважатися аудиторської інформацією. У ньому доцільно відбивати мети, об'єм і перед позначок обстеження; джерела інформації, надані спеціалісту; результати перевірки фінансової звітністю і аналогічними показниками минулих років; пропозиції їхнього користування клієнтом.

Надані дані фахівця аудитор оцінює з точки зору достовірності, відповідники сумісності з фінансової звітністю, чіткості визначення висновків і пропозицій. Якщо аудитор має будь-які сумніви щодо свідоцтва, їх обговорюють з фахівцями і клієнтом. Посилання в аудиторському доповіді на фахівця роблять у тому випадку, якщо адміністрацією ігноруються доречні і достовірні свідоцтва, дуже значимі для фінансової звітності.

У процесі ревізії аудитор може мати простий свідоцтва від вітчизняних банків, обслуговуючих клієнта. І тому у всі відомі банки клієнта з її розв'язання посилаються стандартні письма-заявки на банківський звіт з метою аудиту. Незалежні банківські звіти дозволяють аудитору отримати дані, відбивають наявність і величину зобов'язань та активів, встановити правильність роботи з ними, і навіть використовувати інші дані, котрі мають безпосередній ставлення до аудиту.

Джерелом аудиторських свідчень є репрезентації керівництва, тобто. звернення аудиторів до з жаданням письмовому поданні ним відомостей з окремих питань. Будучи джерелом аудиторської інформації, письмова репрезентація служить до того ж час нагадуванням пекло міністрації про її відповідальності за стан фінансової від парності і безпосередньої обов'язки повністю розкривати перед аудитором необхідні дані. Письмова репрезентація дається з питань, значимим для фінансової звітності, тоді, коли аудитор сумнівається у достовірності інформації на формування безумовного думки. Усна репрезентація протягом усього аудиторської перевірки у відповідь відповідні запити. Вона може підтверджуватися свідоцтвами з джерел.

Письмо-репрезентація, адресований аудитору, передбачає визнання відповідальності адміністрації за стан фінансовою звітності, підтверджує те, що це книжки, регістри та інші відомості представлені перевіряючи, проте операції виразах в дисконтних регістрах. З іншого боку, репрезентації можуть утримувати дуже істотну інформацію про об'єкти обліку, проти яких аудитор не зміг одержати незалежних підтверджень або підозрював про існування як і інформації.

1.2 Аудиторські перевірки і тести, використовувані щоб одержати доказів

Аудиторські перевірки можна підрозділити сталася на кілька груп.

Інспекція -- періодична перевірка дома аудиторами записів, документів або матеріальних активів і доречності завершених операцій із метою встановлення фінансового стану підприємства.

Спостереження -- це спосіб контролю над виконанням іншими особами процедур у найближчому присутності аудитора для цілеспрямованого і об'єктивного сприйняття інформації.

Опитування -- прийом ревізії, коли опитують поінформовані особи всередині підприємства чи її межами (формально, не формально, усно чи письмово). У цьому оцінка достовірності отриманої інформації полягає в компетентності, досвідчено, незалежності й чесності опитуваного.

Обдік -- арифметична перевірка точності бухгалтерських записів і проведення самостійних обчислень.

Аналітична перевірка -- вивчення найважливіших коефіцієнтів, трендів та інших статистичних матеріалів, дослідження будь-яких незвичайних і несподіваних відхилень. За результатами перевірки оцінюються зміни у діяльності клієнта, помилки у фінансової звітності.

У процесі перевірок здійснюються процедури з використанням залежно від переслідуваних цілей незалежних тестів і тестів щодо відповідності.

Незалежні тести призначені для перевірки операцій та залишку», і навіть здійснення інших процедур із єдиною метою отримання даних про повноті, правильності і принцип законності операцій, зі бухгалтерських записах і фінансової звітності.

Тести щодо відповідності застосовуються щодо перевірки з виявлення відповідності процедур внутрішнього контро ля встановлених норм.

Абсолютно все аудиторські тести класифікуються з процедурою їх здійснення.

Ротаційні тести є процедури, відповідно до якими об'єкти, підлягають аудиторської перевірки, вибираються аудитором по черзі, за принципами ротації. Вибірка, зазвичай, здійснюється навмання.

Глибинні тести є певну виборку операцій, перевірених усім стадіях відповідного облікового циклу.

Тести слабких місць призначені для перевірки конкретного аспекти внутрішнього контролю, де ревізор передбачає помилки. При встановленні неспроможності внутрішнього контро ля базу перевірки розширюють.

Спрямовані тести застосовують з єдиною метою контролю над здійснюваними операціями. Наприклад, ес чи аудитор хоче пересвідчитися, що прибуток від продажів не зиеньшується, він послідовно починає перевірку з переклейних документів, прикладених до звітам матеріально відповідальних осіб, і завершує перевіркою рахунків "Товари" і "Реалізація товарів".

Сквозні тести -- це обмежена форма глибинного тесту, використовувана, наприклад, для характеристики системи обліку.

Важливе значення щоб одержати аудиторських свідчень має вибіркове обстеження, дешевше аудит. Вона може бути статистичним, у якому характеристика всієї сукупності фактів дається за певною їх останній частині, відібраною випадково. У цьому аби визначити розміри вибірки, оцінки вибіркового обстеження розмірів можливого ризику використовується теорія ймовірностей.

Практикується також нестатичне (оцінне) обстеження, у якому аудитор слід лише за власні оцінки.

Аудиторський вибіркове обстеження складається з чотирьох послідовних стадій: планування вибірки, відбір об'єктів для тестування, перевірка об'єктів, оцінка результатів тестування.

Результати вибіркового обстеження позначаються на регістрах, де вказуються мети аудиту, помилки; способи визначення генеральної сукупності і одиниці вибірки, розміру вибірки, виявлення помилок; використаний метод відбору об'єктів для обстеження; наводяться характеристики відібраних об'єктів, проведено тести, висновок щодо результатам вибірки і подальші дії (якщо необхідні).

Найпоширенішим прийомом отримання свідчень є аналітична перевірка, що дає на бір наступних процедур: аналіз співвідношень різних фінансових даних (наприклад, виручки і витрат) чи фінансових і нефінансових показників (наприклад, зарплати й чисельності персоналу); порівняння фактичних даних із прогнозами інших аналізів; порівняння останніх звітних даних із аналогічними даними минулих періодів, показниками аналогічних організацій, показниками; дослідження несподіваних відхилень; аналіз дії непередбачених чинників; оцінка результатів аналізу, у світлі інформації, отриманої з інших осіб.

Процедури можуть варіювати від простих зіставлень до об'ємних комп'ютерних програм, що реалізують новітні статичні розробки (наприклад, множинний регресійний аналіз).

Аналітична перевірка застосовується в різних стадіях аудиту. На стадії планування аналітична перевірка базується на оцінної чи кошторисної фінансової звітності, внутрішніх управлінських звітах, фінансової звітності минулих періодів, інформації негативного впливу зовнішніх і враження внутрішніх фак торів. Головна мета аналітичної перевірки в цій стадії є акцентування уваги аудитора на відхиленнях від прогнозованих величин.

На стадії детального тестування перевірка є незалежний тест щоб одержати потрібної інформації. У цьому рівень одержуваних відомостей залежатиме від доречності, надійності, порівнянності та незалежності самої використовуваних даних; ретельності підготовки прогнозів; значимості об'єктів аналізу; адекватності контролю над підготовкою інформації.

На стадії аналізу фінансової звітності проводиться заглиблений дослідження економічного потенціалу результативності фінансово-господарську діяльність підприємства.

Аналітична перевірка буде ефективніша при щорічному зборі даних про клієнта, коли записи клієнта збираються в файлах комп'ютера та розробляється програмне забезпечення аудиторського контролю.

Важливим прийомом отримання аудиторських свідчень є присутність аудитора при інвентаризації, у результаті він виявляє наявність, приналежність і правильність оцінки товар но-матеріальних цінностей. І тому також використовуються регістри обліку запасів, система бухгалтерського обліку, результати інвентаризацій. У цьому аудитор повинен переконатися у доброякісності проведених інвентаризацій і правильності відображення успіхів у бухгалтерський облік.

При аудиторської перевірці до інвентаризації рекомендується здійснити такі процедури: обговорити з адміністрацією питання проведення інвентаризацій та в запасах, що відбулися протягом року; ознайомитися з номенклатурою і обсягом товарно-матеріальних цінностей; виявити дорогі об'єкти та їх обліку; розглянути місця збереження і оцінити умови контролю над запасами та його документального оформлення; проаналізувати з виявлення потенційно слабких місць систему внутрішнього обліку, контролю та аудиту; переконатися у реальності товарних запасів, що належать третіх осіб; огляд потреба у свідоцтвах фахівців й немислимо організувати інструктаж персоналу усім стадіях проведення інвентаризацій.

Під час інвентаризації аудитор робить такі дії: засвідчується в акуратному здійсненні всіх процедур інвентаризації; спостерігає за порядком виявлення застарілих, ушкоджених, повільно обертаєм матеріалів; переконує ся у правильності визначення залишків цінностей на рахунках і робить звірку дисконтних записів з фактичним станом за пасів. Особливу увагу має приділятися новим об'єктах перевірки цінностей: векселях, чекам, отриманих від сторонніх організацій, облігаціях і акціям, придбаним підприємством, і що зберігається у його касі. Аудитор неспроможна обмежуватися простим підрахунком цінних паперів і визначенням їх вартості. Він зобов'язаний також перевірити регістри для обліку цих паперів, переконатися, наскільки вони надійні з погляду дохідності; встановити, не прострочені чи векселі і платоспроможні чи векселедателі.

При аудиторської перевірці фактичного наявності нематеріальних активів слід встановити правильність реальної оцінки, переконатися у їх про наявність у якоїсь матеріальної формі (як течок із документацією, записи інформації на технічних носіях; отриманих патентів, ліцензій, авторських свідчень тощо.), і навіть встановити, як, з урахуванням яких розрахунків, формул чи тих нормативних документів було встановлено оцінка окремих об'єктів.

Аудитор проводить контрольні перевірки, переконуючись в адекватності записів в інвентаризаційних описах запасам матеріальних цінностей, робить висновки про стан схоронності запасів, правильності перекриття пересорту і списання природного зменшення населення, розслідує факти виникнення великих нестач і справи ет необхідні запис у робочих документах.



2. Класифікаційні форми таки економічного контролю України

Функції таки економічного контролю поширюються економічну діяльність всіх його ланок народного господарства. По організаційним формам економічний контроль України поділяють на державний, муніципальний, незалежна і контроль власника.

Державні органи, здійснюють функції таки економічного контролю, це: Рахунковою палатою Верховної Ради України, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служ ба України, Державна скарбниця України (останні двоє органу підпорядковуються Мінфіну України), Фонд наразі державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство праці та соціальної поли тики України, Державного комітету статистики України. Антимонопольний комітет України. Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю -- Державний комітет України з стандартизації, метрології і сертифікацію якості продукції (Держстандарт України), Державний митний комітет України, Державний інспекція України з захисту споживачів (Госпотребзащита), Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державний санітарна інспекція та інших.

Муніципальний контроль -- місцеві ради народ них депутатів та його комісії.

Незалежний контроль -- аудиторський, створюється на госпрозрахункових засадах.

Контроль власника -- внутрішньосистемний,.

Організаційні форми таки економічного контролю України показані на рис. 1.1.

Рахунковою палатою Верховної Ради України, створена відповідність до Конституції України, але чинним вищим органом державного фінансово-економічного контролю. Вона здійснює своєї діяльності самостійно, незалежно від якихось других органів держави.

Завдання Рахункової палати:

організація та здійснення контролю над своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, зокрема коштів загальнодержавних цільових фондів за обсягами, структурі та їх цільовому призначенню;

здійснення контролю над виникненням і погашеним внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності і доцільності витрат державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів;

контролю над фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони оточуючого середовища, використання об'єктів державної власності, що підлягали приватизації;

контролю над дотриманням законності при наданні Україною позик, економічної і той допомоги дивним державам, міжнародних організацій, і навіть під час укладання договорів про державних позиках і кредитах; здійснення контролю над використанням кредитів, отриманих Україною від інших держав, банків та Міжнародних організацій, і позик, не передбачених Державний бюджет України;

контролю над законністю і своєчасністю руху коштів Державного бюджету України, і навіть поза бюджетних фондів у державних установах Національного банку України і уповноважених банків;

здійснення контролю над грошової емісією, використанням золотого запасу, дорогоцінних металів, каменів, наданням кредитів і здійсненням операцій із розміщення золотого і валютного резервів;

аналіз встановлених відхилень з показників Державного бюджету і підготовка пропозицій з їх усунення, і навіть для вдосконалення бюджет ного процесу взагалі;

регулярне інформування Верховної Ради України, її підрозділів про виконання Державного бюджету України та стані погашення внутрішнього й зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольні функції.

Крім названих завдань Рахунковою палатою виконує інші доручення Верховної Ради України, мають контрольний характер.

Рахунковою палатою здійснює фінансово-економічний контроль на підставах законності, плановості, об'єктивності, незалежності й гласності.

Правова основа організації і діяльності Рахункової палати визначається Конституцією України та Закон України «Про Рахункової палати», іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до завданнями, поставленими перед Рахунок іншої палатою, вона виконує такі функції:

контролює виконання законів та Державного бюджету, фінансування загальнодержавних програм, збереження і наразі державного майна органами державної виконавчої влади і посадовими особами, вибори чи затвердження Верховна Рада України;

за дорученням Верховної Ради України перевіряє використання органами виконавчої коштів загальнодержавних цільових фондів і позабюджетних фондів;

контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України Державним казначейством України, законність і своєчасність переміщення коштів загальнодержавних цільових фондів у Нацбанку України, уповноважених і кредитних установах;

за дорученням Верховної Ради України здійснює контрольні функції щодо фінансування про державних програм економічного, научно-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища проживання і інших, затверджуваних Верховна Рада України;

контролює інвестиційного розвитку органів державної виконавчої, перевіряє законність і ефективність використання фінансових ресурсів, які виділяються з Держбюджету України в виконання загальнодержавних програм;

контролює діяльність Антимонопольного комітету України та Фонду наразі державного майна України;

перевіряє за дорученням Верховної Ради України зі своїми статусом кошторис витрат, що з діяльністю Верховної Ради України і його апарату, допоміжних органів прокуратури та служб президента України і апарата Кабінету міністрів України, і навіть витрачання коштів надають державні установи, діючими і що фінансуються з Держбюджету України;

здійснює зв'язки Польщі з контрольними органами закордонних держав і відповідними міжнародними організаціями, укладає із нею угоди про співробітництво.

Рахунковою палатою має повноваження здійснювати контрольно-ревізійні, експертно-аналітичні, інформаційні інші види діяльності, щоб забезпечити єдину систему контролю над використанням коштів загального державних цільових фондів, позабюджетних фондів, фінансово-кредитних і валютних ресурсів. З іншого боку, їй дозволили виробляти перевірки і ревізії воно роботи Нацбанку України, Фонду державного майна, інших підзвітних Верховної Ради України органів, і навіть на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності не більше її функцій.

Отже, Рахунковою палатою -- це головний орган фінансово-економічного контролю у Україні, у якому з'єднуються загальнодержавний економічний і фінансовий контроль всіх його ланок влади.

Державна але податкова адміністрація та її органи на місцях контролюють дотримання законодавством про податки, правильність обчислення і своєчасність внесення змін до бюджет податків та інших платежів, встановлених законодавством, і навіть вживають заходів із запобігання ухиляння юридичних і фізичних осіб сплати податків.

Державна контрольно-ревізійна служба України і його органи на місцях контролюють дотримання фінансової дисципліни підприємствами і організація ми територіальним діленню витрати коштів з державного бюджету на соціальні потреби, зі тримання органів управління та інших.

Державна скарбниця України та її розподілу у регіонах контролюють витрачання коштів державного бюджету установами i організація ми відповідно до їх кошторисами в останній момент їхньої витрати. Так, заклади і організації, з державного бюджету, що неспроможні отримувати чи переказувати кошти іншим суб'єктам з поточних рахунків у трилітрові банки без попереднього контролем із боку органів Державного казначейства України.

Фонд наразі державного майна України (далі Фонд) державне органом, який державної політики у сфері приватизації го майна, постає як орендодавець комплексів, є загальнодержавної власністю. Він підпорядкований своєї діяльності й під Верховної Ради України.

У в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі потреби Фонд проти неї створювати перед інших містах й райони України.

Основні завдання Фонду:

захист майнові права України в її і втримав закордоном;

реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, спільних підприємств;

здійснення повноважень із організації та проведе нию приватизації майна підприємств, що у загальнодержавної власності, і навіть але орендодавця майна державних підприємств і закупівельних організацій, їх структурних підрозділів;

сприяння процесу демонополізації економіки та зі будинок умов конкуренції виробників.

Фонд відповідно до нею завданнями:

розробляє і передає Кабінету міністрів України проекти державних програм приватизації, органи і контролює виконання;

змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що у державної власності, шляхом перетворення на відкриття акціонерні товариства;

здійснює повноваження власника щодо частини акцій акціонерних товариств, які були у процесі приватизації, зокрема несе відповідальність не більше зазначеної частини;

продає майно, що у загальнодержавної власності, у його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств та будівництва;

створює комісії з приватизації;

стверджує плани приватизації майна, в загальнодержавної власності;

укладає договори з посередниками з організації під готування до приватизації і продаж об'єктів приватизації;

видає ліцензії посередникам;

здійснює зв'язку з місцеві органи приватизації;

вживає заходів із залучення інвесторів у процес приватизації;

постає як орендодавець майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, є державною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям передати у найм майнових комплексів їх структурних підрозділів;

бере участь у створення спільних організацій до статутного фонду яких передається майно, загальнодержавної власністю;

розробляє проекти тих нормативних актів по вопро сам управління майном, які у загальнодержавної іншої власності, та її приватизації;

бере участь у з розробки й укладанні міждержавних угод щодо питанням власності й порядку використання наразі державного майна;

представляє інтересів України там по питанням, що стосується захисту майнові права держави.

На часі питання формах власності. Вирішальним у визначенні перспектив його рішення є приватної власності. І тут слід підкреслити особливо, що на законодавчому рівні передбачає ся закріпити цього права є основою свободи, духовної і економічної незалежності громадян. Поруч із частий іншої власністю у законодавчому порядку також державна і колективна власність.

Поділ власності на державну і часткові об'єктивно пов'язані з визначенням двох основних суб'єктів права власності: держави й особи.

Що ж до колективної власності (власності трудових колективів, колективів-арендаторів, колектив них підприємств, кооперативів, господарських товариств, професійних спілок тощо. п.), це самостійна форма власності. Її можна вважати похідною від приватної. Колективна власність -- це "спільна власність від ділових осіб. Їй в усіх країнах і є толь до засобом організації співробітництва конкретних людей, у якого визначаються відносини з-поміж них, порядок управління колективом і власністю. Через організацію і як реалізуються функції володіння, і розпорядження майном.

Фонд проти неї:

видавати не більше своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові до виконання органами державної виконавчої, іншими юридично ми особами, контролюватиме їх виконання;

отримувати від органів державної виконавчої інформацію, необхідну виконання на Фонд завдань і державних функцій;

виробляти інвентаризацію загальнодержавного майна, яка відповідно з Державною програмою приватизації підлягає приватизації, і навіть здійснювати аудиторські перевірки ефективність його роботи використання;

стверджувати кошторис витрат із об'єктів державного фонду приватизації у межах, встановлених Державною програмою приватизації майна державних підприємств.

Міністерство економіки України контролює планів економічного та розвитку держави, затверджених Верховна Рада України, ви являє відхилення від заданих параметрів розвитку від ділових галузей народного господарства та приймає заходи для їх попередження, тобто. здійснює економіки на макрорівні.

Міністерство праці та соціальної полі-тики України контролює дотримання природоохоронного законодавства з питань праці та заробітної плати галузях народного господарства, тарифних угод щодо оплаті, механізму регулювання фонду оплати праці. З іншого боку, Міністерство праці та соціальної полі-тики розробляє й запевняє нормативні документи з питань регулювання зайнятості населення, використання праці та оплати.

Державного комітету статистики України контролює за даними звітності збалансованість ринка товарів, виконання програм економічного і соціального розбудови держави, наявність товарних, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідні на селища та розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні перепису ресурсів немає і т. п.

Уряд України надав Держкомстату право здійснювати контролю над виконанням міністерствами, державними комітетами й, концернами, асоціаціями, і навіть підлеглими їм підприємствами і об'єднаннями законодавства і нормативних актів з питань статистики, облік і звітність, забезпечення достовірності державної звітності, давати обов'язкові виспівати вказівки з ліквідації виявлено них недоліків. З іншого боку, Держкомстат проти неї по лучать від органів управління, підприємств і об'єднань статистичну і бухгалтерську звітність і до неї незалежно від форм власності; перевіряти первинну документацію і достовірність звітних дано них; вимагати письмових пояснень та інших вилов у зв'язку з виявленими порушеннями, давати тільні виспівати вказівки з ліквідації звітної дисципліни, і навіть з проведення в необхідні випадках ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств, об'єднань і організацій. Указами органів державної статистики підлягають виконання міністерствами, відомствами, і об'єднаннями із повідомленням в 10-днев ний термін про вжиті заходи.

Держкомстат проти неї скасовувати не затверджену установленому порядку звітність, перевіряти стан облік і звітність всіх рівнях господарського, а разі виявлення приписок та інших звітних даних спрямовувати необхідні матеріали до органів прокуратури щодо залучення винних до відповідь.

Держкомстат та її органи на місцях направляють органів управління висновку про своєчасності уявлення та ролі звітів підвідомчих їм підприємств і об'єднань, і навіть здійснюють контролю над проводирів цих фракцій та інших посадових осіб до за уявлення недостовірних даних, і порушення звітної дисципліни.

Антимонопольний комітет України запобігає виникнення монопольного становища над ринком, обмежують конкуренцію певного товару. Інакше усе веде спричиняє порушення ринкових відносин під час виробництва та її реалізації від ділових видів товарів, до недобросовісної конкуренції з у підприємницькій діяльності.

Національний банк України відповідно до і законодавством про банки та надійної банківської контролює наявність грошей до зверненні, використання кредитів за призначенням, дотримання касової дисципліни, правил розрахунків у народному господарство і інших операцій, покладених на банки в умовах ринкових відносин, і навіть витрачання коштів з державного бюджету, здійснює емісію грошей немає та регулює грошові в державі. З іншого боку, він контролює діяльність комерційних банків, реєструє їх, одержує вигоду від них баланси, розрахунки економічних нормативів і той звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції з поліпшення своєї діяльності чи про закриття, якщо вони, як акціонерні освіти порушують законодавство. Національний банк України видає межах своїх повноважень інструкції, стану та інші нормативні документи з касовим, розрахунковим, кредитним, валютних операцій.

До спеціалізованим органам економічного контроля належать державні комітети, інспекції та інших.

Державний комітет по стандартизації, метрології й сертифікації (Держстандарт України) -- це центральний орган виконавчої, підвідомчий Кабінету міністрів України. У межах своєї кому він веде заходи щодо стандартизації, єдності і достовірності вимірів і сертифікації продукції, і навіть координує роботу інших органів управління з цих питань.

Головні завдання Держстандарту:

створення нормативно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до розробки, провадження й використанню продукції (робіт, послуг) з метою підвищення технічного рівня та якості, гарантування безпеки використання, сумісності, охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження, ширше застосовуючи мало- і безвідхідних технологій, і навіть підвищення ролі споживача у визначенні конкретних характеристик продукції (робіт, послуг);

створення умов та забезпечення функціонування державної іншої системи сертифікації продукції;

здійснення державного нагляду і вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) продукції (роботи, послуг) і державної метрологічного нагляду, прав профілактики випуску іншої продукції;

визначення основних та напрямів і координація про ведення заходів міждержавного і співробітництва, пов'язаних із стандартизацією, і сертифікацією;

організація нормативно-методичного забезпечення громадського провадження у питанням стандартизації, метрології і сертифікацію;

організація науково-технічної інформацією сфері стандартизації, метрології й сертифікації.

Держстандарт України у відповідність до покладеними нею завданнями:

здійснює методичне керівництво, координацію контроль над діяльністю міністерств, відомств і об'єднань підприємств із стандартизації, метрології й сертифікації;

готує пропозиціями щодо соціальних, економічних пріоритетів і правових засадах забезпечення продукції (робіт, послуг); взаємодіє зі товариствами споживачів і другими громадськими організаціями у сфері стандартизації, метрології і сертифікацію;

з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку України визначає пріоритетні напрямки розвитку сфери стандартизації, метрології і сертифікацію;

здійснює методичне керівництво розробкою міністерствами, відомствами і об'єднаннями методологічного забезпечення, стверджує і системи проводить оцінку реалізації;

стверджує державні стандарти (за їм стандартів проектування й будівництва, ресурсів, охорони навколишнього середовища від забруднення та інших шкідливих впливів), проводить експертизу проектів державні стандарти і технічних умов, сподівається право їх науково-технічний рівень кваліфікації і техніко-економічне обгрунтування;

веде до установленому порядку облік та державних стандартів, технічних умов і зраді ний, внесених у яких, рішень стосовно їхнє скасування, посилає особам відповідну інформацію;

має прерогатива видавати перевидавати державні стандарти;

організовує роботу з сертифікації, здійснює організаційно-методичне керівництво функціонуванням державної фінансової системи сертифікації, визнає у порядку сертифікати інших країнах;

надає методичну допомогу підприємствам, їх об'єднанням і організаціям у впровадженні міжнародних стандартів про системи управління, організує сертифікацію цих систем.

Державний митний комітет України контролює дотримання підприємцями, й фізично ми особами митного законодавства і нормативних актів при сплаті мита експорту і імпорт товарів з-за кордону України, і навіть при державних операціях, які необхідно платити мито.

У державної інспекції України з захисту споживачів (Госпотребзащита) і його органи в Автономії іншої Республіку Крим, областях, міста й райони державний контролю над дотриманням підприємствами, організаціями та установами незалежно від форм власності і господарювання, і навіть законодавства про захист споживачів, інших нормативних актів з питань торгівлі, і послуг населенню; здійснює перевірку безпосередній але підприємствах промисловості, сфери послуг, торгів тепер і підприємствах комунального харчування, на базах, скла дах й у експедиціях незалежно від форм власності і господарювання.

Державна автомобільна інспекція (ДАІ) дотримання законодавства та нормативних актів при реєстрацію ЗМІ й обліку рухомого складу транс кравців коштів (автомобілі, причепи, мотоцикли) перед і фізичними особами. З іншого боку, ДАІ контролює дотримання власниками транспортних засобів і водіями правил дорожнього руху на до рогах України.

Державна пожежна інспекція здійснює над виконанням протипожежних правил перед і населенням, профілактичні профілактики пожеж, а разі-- гасіння.

Державна санітарна інспекція контролює дотримання санітарно-гігієнічного і законодавства підприємцями, й на селищем, і навіть проводить профілактику виникнення епідемій, масових захворювань.

Муніципальний економічний контроль відповідно до законодавством про місцевих Радах народних депутатів і місцевому регіональному самокерувань. Комісії з питань планування, бюджет так і фінансів здійснюють контролю над виконанням плановий і програм економічного та розвитку і бюджету; контролюють надходження і витрати поза бюджетного фонду. До компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів входить контролю над станом обліку, на підприємствах, в організаціях і в установах, є комунальної власністю, над виконанням зобов'язань з платежів у бюджет місцевого підприємствами і міжнародними організаціями.

Держава делегувало місцевим Радам народних депутатів і місцевому і регіональному самоврядуванню такі додаткові функції:

здійснювати контролю над дотриманням проектів об'єктів житлово-комунального господарства і виробничого призначення, і навіть зупиняти, що ведеться з порушенням планів забудови і затверджених проектів і може завдати шкоди середовищі;

призначати державні прийомні комісії, чекати акти про прийняття до експлуатацію об'єктів житлово-цивільного призначення, брати участь у прийняття до експлуатацію інших об'єктів;

контролювати експлуатацію об'єктів комунального господарства, торгівлі, і комунального харчування, побутового обслуговування, що у власності підприємств і окремих особистостей; припиняти експлуатацію в порушення екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства, скасовувати у разі видані ним врегулювання створення умов та експлуатацію об'єктів.

Незалежний аудиторський контроль здійснюється аудиторами, аудиторськими організаціями (фірмами) на госпрозрахункових засадах за договорами з колишніми державними і акціонерними підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами і міжнародними організаціями, підприємствами з капіталом та інших. У цьому перевіряють перебуваючи обліку діяльності зазначених підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність освіти прибутків і своєчасність розрахунків із державним бюджетом, і навіть розподіл прибутку з акцій, розміру внесеного капіталу та інших, передбачених статутних документів і фінансовим планом підприємства. Результати контролю аудиторська організація оформляє як акта, експертного висновку чи іншим документом, узгодженого з замовником. Аудиторские організації надають послуги, які б поліпшенню з питань маркетингу, менеджменту, інвестицій та інших. З іншого боку, аудиторська організація може робити висновки щодо правильності складання звітності і декларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації представляють фінансовим органам (податковим інспекціям).

Аудиторський контроль здійснюється як аудиторами, фірмами, а й аудиторськими під поділами державних податкових адміністрацій. Функції таких підрозділів визначаються податковими органами щодо повноти нарахування і сплати податків підприємцями, й фізичними особами.

Економічний контроль власника ділиться на внутрішньогосподарський. економічний контроль міністерствами, державними комітетами, , асоціаціями, акціонерними товариствами, виробничими об'єднаннями відповідно до законодавчими та інші нормативними актами, передбачено проведення комплексних ревізій і контрольних перевірок фінансово-господарської підприємства з ініціативи власника, тобто. вище хто стоїть органом, якому підприємство підпорядковується на правах власності.

Основне завдання внутрісистемного контролю --над втіленням планових завдань іншої та фінансово-господарській діяльності, матеріальних й фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства; забезпечення збереження власності, правильної постановки бухгалтерського обліку, і контрольно-ревізійної роботи; чинного законодавства виробничою і фінансово-господарською діяльності.

економічний контроль сподівається контрольні функції, здійснювані керівника ми підприємств, комбінатів, організацій та установ, концернів, асоціацій відповідно до чинним законодавством. Завдання внутрішньогосподарського контролю -- перевірка господарських операцій на виробничих одиницях із єдиною метою недопущення перевитрата матеріальних й фінансових ресурсів, виконання виробничих та фінансових планів, раціонального використання робочої сили в, запровадження нових методів праці та прогресивної тих в бригадах, ділянках, цехах та інших підрозділах, забезпечення заощадження засобів і товарно-матеріальних цінностей, економного витрати сировини й паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, має попит над ринком.

Організація внутрішньогосподарського контролю Закон України «Про підприємства України» покладено на керівника підприємства. Іноді для ви цих функцій на підприємствах створюються аудиторські підрозділи. Відповідно до затверджений плану працівники, зайняті управлінням, систематичний і оперативний поточний контролю над виробничою і фінансово-господарською підрозділів підприємства. За підсумками контрольних перевірок керівництво підприємством приймає рішення з усунення причин, негативно на діяльність підприємства.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах чільне місце займають працівники бухгалтери, зокрема головні бухгалтери. Відповідно до нормативними документами головний бухгалтер підприємства разом із керівниками відповідних і служб зобов'язаний контролювати оформлення, і давали відпустку товарно-матеріальних цінностей, зарплати, дотримання штатної, фінансової, касової і платіжної дисципліни, законність списання з бухгалтерського балансу нестач, проведення цінностей, стягування в встановлених термінів погашення кредиторську заборгованість та інших операцій. З іншого боку, головний бухгалтер які з об'єднання, підприємства, організації, відповідає порушення правив і, що регламентують ведення обліку, і складання від парності.