Облік затрат для управління і контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Фінансовий менеджмент»

Варіант 2

Виконала: студентка

Факультету «економіки та менеджменту»

Напрям підготовки «економіка підприємства»

1 групи, спеціаліст

Заочної форми навчання

Демиденко Марія Володимирівна

Шрифт залікової книжки: 471141

Полтава 2016

План

1. Облік затрат для управління і контролю

2. Задача

Список використаної літератури

1. Облік затрат для управління і контролю

Основний принцип підприємницької діяльності - отримання прибутку. Підприємство зобов'язане дотримуватися цього принципу в довготривалому періоді, однак у короткотривалому періоді іноді може його порушувати.

Для визначення ціни, яка дозволить дотримуватися цих правил ведення господарської діяльності користуються калькуляцією.

Калькуляцію можна визначити як класифікацію , реєстрацію і відповідний розподіл затрат для визначення собівартості продукції або послуг.

Розрізняють калькуляцію з повним розподілом затрат (повне калькулювання) і калькуляцію за змінними витратами (калькуляція часткових витрат).

Система обліку і калькулювання за повними витратами передбачає, що в собівартість продукції включають усі затрати, пов'язані з процесом виробництва:

- прямі матеріали;

- пряма заробітна плата;

- інші прямі затрати;

- накладні загальновиробничі затрати.

Калькулювання собівартості продукції з повним розподілом затрат може здійснюватись:

- згідно із замовленнями (проектами) ;

- згідно з процесами;

- на основі виробничої діяльності;

Об'єктами обліку при калькулюванні затрат згідно із замовленнями є певні окремі замовлення (проекти). Кожному замовленню надають окремий шифр. (номер), який проставляють у первинних документах обліку витрат і за яким здійснюється групування первинних документів (та затрат) за замовленнями.

Прямі затрати відносять на собівартість замовлень на підставі групування первинних документів.

Загальновиробничі затрати, які є непрямими, протягом певного періоду (наприклад, місяця) враховують окремо, на окремих рахунках, а в кінці місяця відносять на собівартість окремих замовлень через їх розподіл.

Фактичну собівартість замовлення визначають лише після його виконання. Якщо замовлення налічує багато виробів, то для визначення фактичної собівартості одиниці продукції необхідно загальну суму затрат розділити на кількість виробів.

Калькулювання затрат згідно з процесами (попередільний метод) використовують у тих виробництвах, де вихідна сировина проходить цілу низку технологічних виробничих процесів, переділів виробництва. На кожному переділі отримують напівфабрикат, який є вихідною сировиною (або матеріалом) для подальшого переділу. На останньому переділі отримують готову продукцію. Цей метод використовують у металургійній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості.

Затрати за цим методом враховують по переділах і видах продукції.

Об'єктами калькуляції є напівфабрикати кожного переділу і готова продукція останнього переділу.

Попередільний метод передбачає два варіанти обліку виробничих затрат:

- напівфабрикат ний, за яким визначають фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу;

- без урахування собівартості напівфабрикатів, за яким облік затрат здійснюють у переділах, але собівартість напівфабрикатів не визначають.

Зведенням затрат у переділах підраховують собівартість готової продукції на останньому переділі.

Система калькулювання на основі виробничої діяльності зорієнтована на контроль і скорочення тривалості виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробу (транспортування, зберігання, контроль, інше), що сприяє зниженню витрат і собівартості продукції.

При цій системі калькулювання, виробничі накладні затрати обліковують за так званими «центрами виробничої діяльності», а потім розподіляють між видами продукції на основі баз розподілу. Тобто для кожного виду затрат визначають свою базу (фактор) розподілу, а потім розраховують величину цих затрат на одиницю фактора їх змін.

За базу розподілу можуть бути прийняті виробничі показники, кількість співробітників, кількість відпрацьованого часу тощо.

Розглянемо приклад (таблицю 1) калькуляції витрат на одиницю продукції (продукту А і продукту Б). Нам відомо, яка частина основних затрат пов'язана з виробництвом обох продуктів. Непрямі затрати рівномірно розподіляються на обидва продукти. Затрати на одиницю продукції визначають за рахунок ділення валових витрат на кількість виготовлених одиниць (у даному разі 100 одиниць продукту Б).

облік калькулювання затрата звіт

Таблиця 1. Калькулювання повних витрат на одиницю продукції

Система обліку і калькулювання за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається тільки за змінними витратами. Так, до виробничої собівартості продукції належать прямі матеріали, пряма заробітна платня і частина загальновиробничих витрат, які є змінними. За змінними витратами оцінюють також залишок готової продукції.

Постійні загальновиробничі витрати не включають у собівартість продукції, а зараховують до витрат періоду. Вони підлягають обліку окремо і їх списують на фінансові результати періоду. Контроль постійних витрат здійснюють за центрами відповідальності через бюджетування, виявлення і аналіз відхилень від бюджету (кошторису).

На практиці може бути доволі складно розділити постійні і змінні затрати. Часто буває так, що затрати не є ні повністю постійними, ні повністю змінними, й інколи потрібен детальний аналіз для того, щоб встановити цю різницю стосовно характеру діяльності підприємства.

Постійні затрати не залишаються незмінними на всіх рівнях обсягу виробництва. Настає момент, коли будь-яке подальше збільшення обсягу виробництва потребує додаткового обладнання, а можливо, й розширення виробничих площ. Тому деякі затрати можна розглядати як постійні лише в межах певного періоду або для певного асортименту продукції.

Калькуляція собівартості за змінними витратами є необхідним доповненням калькуляції повних витрат. Використовують її в управлінському обліку для планування, контролю, прийняття управлінських рішень про виготовлення нових видів продукції, ціноутворення, планування прибутку, рішень типу «виготовляти чи купувати?» та ін..

Зовнішня звітність складається за принципом калькулювання повних затрат.

Із системою обліку і калькулювання змінних витрат пов'язаний показник маржинального доходу.

Маржинальний дохід - це різниця між доходом від реалізації і сумою змінних затрат. Він є проміжним фінансовим результатом, який забезпечує покриття постійних витрат і отримання прибутку.

Інші вживані і літературі назви терміну «маржинальний дохід» - контрибуція, маржа, контрибуційна маржа, валовий прибуток.

Таблиця 2. Звіт про фінансові результати на основі маржинального доходу

При тому треба врахувати, що система обліку та калькулювання повних і змінних затрат можуть давати різні фінансові результати підприємства.

2. Задача

Задача

Підприємство виготовляє і реалізує продукцію. Ціна реалізації одного виробу становить 140 гривень. Дані про реалізацію за місяць такі:

Виготовлено виробів - 100 штук;

Реалізовано виробів - 85 штук;

Змінні затрати на одиницю - 54 грн.;

Постійні затрати на один місяць - 7000 грн.

Фактичну собівартість одиниці продукції за повними затратами визначають наступним чином:

Загальна сума затрат/ обсяг виробництва = (змінні затрати + постійні затрати)/ обсяг виробництва = (100*54+7000)/100 = 124 грн.

Прибуток від реалізації одного виробу :

140-124=16 грн.

Список використаної літератури

1. Бланк И.А. Управление активами. - К.: Ника-Центр, 2000

2. Бланк И.А. Управление оборотним капиталом. - К.: Ника-Центр,1998

3. Нікбахт Є., Гропелі А. Фінанси. К.:Вік; Глобус, 1992

4. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник:/ За ред..проф. Г.Г.Кірейцева.-Київ:ЦУЛ, 2002.-496 с.

5. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч.посібник.- 2-е вид., перероб. І доп. - Київ:ЦУЛ, 2002. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru