Аудит активів і зобов’язань підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра ОБЛІКУ, АУДИТУ ТА УПРАВЛІНННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ

Курсова робота за напрямом підготовки 6.030509 «Облік і аудит» з навчальної дисципліни: «Аудит»

На тему: «Аудит активів і зобов'язань підприємства»

Науковий керівник: ас.,к.е.н.

Кравченко М.В.

Виконавець:

студент гр. ОА-2-13 Голуб К.М.

Дніпропетровськ 2016



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи аудиту активів і зобов'язань

1.1 Економічна сутність активів

1.2 Економічна характеристика зобов'язань

1.3 Нормативно-правове забезпечення аудиту активів і зобов'язань

2. Стан аудиту активів і зобов'язань в Україні

2.1 Планування і проведення аудиту активів і зобов'язань

3. Шляхи вдосконалення аудиту активів і зобов'язань підприємства

Висновки

Література



Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює діяльність підприємств, умов їх функціонування на ринку. Тому підприємствам для того, щоб вижити, необхідно правильно визначати свою стратегію та тактику поведінки на ринку та систематично здійснювати контроль за активами підприємства.

Перехід до ринкових відносин, особливості становлення ринку в Україні, складні тенденції в реалізації методів і засобів державного регулювання в економіці перехідного періоду обумовили необхідність пильної уваги до теорії і практики інвентаризації активів підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається розміщенням і використанням його коштів. Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю власними обіговими коштами, станом нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, станом та динамікою дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотністю коштів, платоспроможністю та іншими підсумками фінансово-господарської діяльності підприємства, які дозволяють дати оцінку досягнутим результатам, зробити висновки про рівень фінансово-економічного стану та про наявність нереалізованих внутрішньогосподарських резервів.

Перехід до ринкових відносин, особливості становлення ринку в Україні, складні тенденції в реалізації методів і засобів державного регулювання в економіці перехідного періоду обумовили необхідність пильної уваги до теорії і практики управління грошовими потоками на підприємстві.

Управління розміщенням та використанням фінансових ресурсів підприємства є важливою складовою частиною загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє вирішувати різноманітні задачі фінансового менеджменту і підпорядковане його головній цілі.

Ефективно розміщені фінансові ресурси підприємства є найважливішим симптомом його „фінансового здоров»я», передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому. Ефективні форми управління фінансовими ресурсами дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток.

Основною метою управління фінансовими ресурсами на підприємстві є їх оптимізація, тобто процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Саме тому тема курсової роботи “Аудит активів і зобов'язань підприємства” є досить актуальною.

Метою даної курсової роботи є проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства в сучасних економічних умовах в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

-- розглянути теоретичні основи проведення інвентаризації на підприємстві,

-- вивчити питання обліку інвентаризації активів підприємства,

-- провести аналіз активів підприємства,

-- розглянути питання прорвендення аудиту активів підприємства.

Предметом дослідження є результати проведення інвентаризації базового підприємства.



1. Теоретичні основи аудиту активів і зобов'язань

1.1 Економічна сутність активів

Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних матеріальних цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Активи можна поділяти за багатьма класифікаційними ознаками. З позиції фінансового менеджменту основними ознаками класифікації є:

1. За формою функціонування активи поділяють на:

а) матеріальні активи:

основні засоби;

незавершені капітальні вкладення;

обладнання, призначене до монтажу;

виробничі запаси сировини та напівфабрикатів;

запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів;

обсяг незавершеного виробництва;

запаси готової продукції;

інші види матеріальних активів.

б) нематеріальні активи:

права користування природними ресурсами;

патенти;

ноу - хау;

товарний знак;

торгівельна марка;

гудвіл - різниця між ринковою вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу та його балансовою вартістю;

інші аналогічні види активів.

в) фінансові активи:

грошові активи у національній та іноземній валюті;

дебіторська заборгованість;

короткострокові та довгострокові фінансові вкладення.

2. За характером участі у господарському процесі та швидкістю обігу:

а) оборотні (поточні) активи - повністю використовуються протягом одного виробничо-комерційного циклу:

виборниці запаси сировини та напівфабрикатів;

запаси малоцінних и швидкозношуваних предметів;

обсяг незавершеного виробництва;

запаси готової продукції;

дебіторська заборгованість;

грошові активи;

короткострокові фінансові вкладення;

витрати майбутніх періодів.

б) необоротні активи - багаторазово беруть учать у виробничій діяльності та переносять на продукцію використану вартість частинами:

основні засоби;

нематеріальні активи;

незавершені капітальні вкладення;

обладнання, призначене монтажу;

довгострокові фінансові вкладення;

інші види.

3. За характером обслуговування окремих видів діяльності активи поділяються на:

а) операційні:

a. виробничі основні засоби;

b. нематеріальні активи, що обслуговують операційний процес;

c. оборотні операційні активи (вся їх сукупність за мінусом короткострокових фінансових вкладень);

б) інвестиційні активи:

d. незавершені капітальні вкладення;

e. обладнання, призначене до монтажу;

f. довгострокові та короткострокові вкладення.

4. За характером фінансових джерел формування активи поділяються на:

а) валові - сформовані за рахунок власного и позикового капіталу;

б) чисті - сформовані за рахунок власних джерел.

5. Характер володіння активами поділяє активи на два види:

а) власні;

б) орендні.

1.2 Економічна характеристика зобов'язань

Зобов'язальне право -- це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини в галузі товарообігу, а також майнові відносини по відшкодуванню заподіяної шкоди за участю юридичних та фізичних осіб.

Система зобов'язального права поділяється на загальну та особливу частини. Загальна частина складається з норм, які поширюються на всі зобов'язання, що виникають у цивільно-правових відносинах (наприклад, норми про поняття і підстави виникнення зобов'язань, виконання зобов'язань, відповідальність суб'єктів за порушення зобов'язань та їх припинення). Особлива частина зобов'язального права містить норми, які регулюють окремі види зобов'язань (наприклад, купівлю-продаж, поставку, майновий найм, підряд, підряд на капітальне будівництво тощо).

Зобов'язання являє собою такі правовідносини, в силу яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання складається з суб'єктів, об'єктів та змісту.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор, тобто особа, якій належить право вимоги, і боржник -- особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора.

Об'єкти зобов'язань -- це відповідні дії, на реалізацію яких спрямовані права та обов'язки суб'єктів (наприклад, передача майна, виконання роботи, сплата грошей тощо).

Зміст зобов'язання становлять права, вимоги кредитора та обов'язки боржника. При цьому за змістом зобов'язання спрямовані на передачу майна (наприклад, на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування, поставки, позички тощо); виконання робіт на підставі договорів підряду, побутового замовлення, підряду на капітальне будівництво, договорів про спільну діяльність; надання послуг на підставі договорів перевезень, страхування, доручення, комісії, схову; сплату грошей на підставі договорів позички, кредитних договорів, договорів банківського вкладу і банківського рахунка; відшкодування шкоди, заподіяної в результаті протиправних дій, а також шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок рятування об'єктів державної і колективної власності; повернення безпідставно придбаного майна і на передачу безпідставно збереженого майна.

Зобов'язання виникають за таких підстав: договорами та іншими правочинами; внаслідок створення літературних, мистецьких творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності; через заподіяння матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Крім того, зобов'язання можуть виникати безпосередньо з акта цивільного законодавства (наприклад, безпосередньо з акта органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, з рішення суду). У випадках, встановлених актом цивільного законодавства або договором, підставою виникнення зобов'язань може бути настання або ненастання певної події.

Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з Цивільним кодексом України зобов'язання припиняються: виконанням, зарахуванням, передачею відступного; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; за домовленістю сторін; внаслідок зміни плану; неможливістю виконання; смертю громадянина або ліквідацією юридичної особи.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а у разі неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається.

1.3 Нормативно-правове забезпечення аудиту активів і зобов'язань

Необхідно нагадати, що нормативні документи щодо обліку будь-якого об'єкту чи групи об'єктів умовно можна розподілити на дві частини:

1. Загальні документи, притаманні всім об'єктам або їх більшості (див. п. 2 Підтеми 7.1 Модуля II, їхній перелік включає 16 документів);

2. Документи, де відображаються вимоги саме до визначеної групи об'єктів (нумерація документів цієї групи починається з 17-ї позиції).

Нормативними документами щодо обліку саме зобов'язань є:

нструкція зі статистики заробітної плати / Наказ Держкомстату № 5 від 13.01.04.

Кодекс законів про працю [6];

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням / Постанова КМУ № 1266 від 26.09.01;

Про відпустки / Закон України № 504/96-ВР від 15.11.96;

Про встановлення граничної суми розрахунку готівкою / Постанова Правління НБУ № 210 від 06.06.13;

Про державний бюджет України на 2013 рік / Закон України № 5515-УІ від 06.12.12;

Про державний бюджет України на 2013 рік / Закон України № 719-VII від 16.01.14;

Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування / Закон України № 1058-ІУ від 09.07.03;

Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням / Закон України № 2240 від 18.01.01;

Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності / Закон України № 1105-Х від 23.09.99;

Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття / Закон України № 1533-ІП від 02.03.2000;

Порядок ведення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних / Наказ Міністерства доходів і зборів України № 708 від 25.11.13;

Порядок визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності / Постанова Кабінету Міністрів України № 237 від 08.02.12;

Порядок формування та подання страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування / Наказ Міністерства доходів і зборів України № 454 від 09.09.13;

Про затвердження типових форм первинного обліку особового складу / Наказ Мінстату України № 277 від 27.10.95;

Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці / Наказ Мінстату України № 489 від 05.12.08;

Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати / Постанова КМУ № 100 від 08.02.95;

Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування / Закон України № 400/97-ВР від 26.06.97;

Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування / Закон України № 2464-УІ від 08.07.10;

Про колективні договори і угоди / Закон України № 3356-ХІІ від 01.07.93;

Про обіг векселів в Україні / Закон України № 2374-ІП від 05.04.01;

Про оплату праці / Закон України № 108/95-ВР від 24.03.95;



2. Стан аудиту активів і зобов'язань в Україні

2.1 Планування і проведення аудиту активів і зобов'язань

Завданнями аудиту зобов'язань у цілому є:

перевірка достовірності залишків за видами зобов'язань;

дотримання фінансово-розрахункової дисципліни та її вплив на платоспроможність підприємства;

реальність кожної заборгованості, особливо простроченої;

встановлення основної форми розрахунків з постачальниками та підрядниками;

правильність віднесення за термінами погашення, законність виникнення і своєчасність погашення кредиторської заборгованості;

перевірка повноти та правильності відображення бази оподаткування за кожним податком чи збором;

перевірка правильності застосування ставок податків та зборів, а також арифметичні розрахунки щодо нарахування податків;

перевірка законності та обґрунтованості застосування пільг за податками та зборами;

контроль повноти та своєчасності сплати податків і зборів до бюджету;

перевірка правильності складених декларацій, розрахунків за платежами до бюджету та своєчасність їх подачі до податкового органу;

дотримання нормативно-правових актів щодо нарахування оплати праці; аудит ринок фінансовий

правильність нарахування заробітної плати, відповідність її обсягам та розцінкам за відрядною формою;

правильність, повнота та своєчасність здійснення утримань з усіх видів оплати праці та категорій працівників за відповідний період;

правильність, повнота та своєчасність здійснення відрахувань за всіма видами оплати праці за відповідний період;

своєчасність перерахування внесків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) і законність використання коштів Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування

своєчасність видачі заробітної плати працівникам та правильність розрахунків за депонентами;

правильність відображення зобов'язань у системі бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Програму аудиту зобов'язань необхідно скласти на основі плану, деталізуючи завдання з визначенням конкретних процедур, джерел аудиторських доказів (звітність, регістри обліку, первинні документи, документи від інших осіб та зібрана інформація аудиторами), термінів аудиту.

Методика аудиту зобов'язань

Аудитор, отримавши завдання на проведення аудиту зобов'язань, складає план і програму проведення аудиту та відповідно до неї розпочинає проводити перевірку.

Починається аудит з оцінки методики та організації обліку зобов'язань, зазначених у Наказі про облікову політику. При цьому, аудитор визначає методичні та організаційні особливості, з'ясовує можливість застосування тих чи інших методик, які можна запропонувати клієнту та оцінює такі питання у Наказі про облікову політику:

оцінює наявність та терміни кредиторської заборгованості;

уточнює у робочому плані рахунків, які саме рахунки і субрахунки використовує підприємство і яким чином деталізує інформацію щодо кредиторської заборгованості;

вивчає посадові інструкції бухгалтерів з обліку розрахунків з бюджетом, з оплати праці, за соціальним страхуванням;

з'ясовує використання іноземної валюти при проведені розрахунків з іноземними контрагентами тощо.

На основі завдання та програми проведення перевірки, аудитор приступає до проведення аудиту кредиторської заборгованості.

Аудит розрахунків з кредиторами необхідно починати з оцінки даних фінансової звітності, а саме -- Балансу (Звіту про фінансовий стан), з якого з'ясовують суму заборгованості перед кредиторами.

Аудит зобов'язань проводиться за декількома напрямами, основними серед яких є:

аудит розрахунків з постачальниками;

аудит розрахунків за довгостроковими та короткостроковими кредитами банків;

аудит розрахунків з бюджетом;

аудит розрахунків за соціальним страхуванням;

аудит розрахунків за виплатами працівникам;

аудит розрахунків з іншими кредиторами.

Аудит зобов'язань необхідно починати з вивчення діючих на період перевірки нормативно-законодавчих актів, їх дотримання підприємством, а також із ознайомлення з організацією та методикою обліку, передбаченого Наказом про облікову політику на підприємстві та відповідно додатків до нього (робочим планом рахунків, графіком документообігу, посадовими інструкціями працівників).

Аудит необхідно починати за будь-яким з напрямів з вивчення залишків у Балансі (Звіті про фінансовий стан) та порівняння їх із залишками за відповідними рахунками Оборотної відомості за синтетичними рахунками -- для підтвердження достовірності даних чи виявленні відхилень. Наступним кроком, необхідно порівняти обороти і залишки Оборотної відомості з Головною книгою та регістрами синтетичного та аналітичного обліку за окремими рахунками та субрахунками.

Розглянемо методику проведення аудиту за окремими напрямами.

Аудит розрахунків з постачальниками та підрядниками. Після ознайомлення з обліковою політикою, робочим планом рахунків і посадовою інструкцією бухгалтера, необхідно починати порівнювати суми заборгованості по Балансу (Звіту про фінансовий стан) з даними Оборотної відомості за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", Головною книгою та регістрами аналітичного обліку.

У процесі порівняння необхідно з'ясувати, чи всі суми мають відповідність між собою. Для нього, при ознайомленні та проведенні тестів на відповідність, необхідно з'ясувати: чи відсутні згорнуті залишки за рахунками розрахунків, чи використовує підприємство попередню оплату та рахунок 371 "Розрахунки за виданими авансами", чи своєчасно надходять матеріальні цінності.

Також необхідно з'ясувати терміни виникнення кредиторської заборгованості, виявити наявність заборгованості, термін позивної давності за якою минув і за якою пройшло більше, ніж 90 днів від терміну її виникнення та терміну погашення, визначеного договором. При перевірці аналітичного обліку необхідно з'ясувати, чи всі залишки на кінець попереднього місяця у розрізі постачальників або підрядників відповідають сумам залишків на початок наступного місяця, а також виявляти прострочену кредиторську заборгованість.

Кредиторську заборгованість терміном більше одного року необхідно перевірити від моменту виникнення до моменту її погашення чи списання, обов'язково проаналізувавши первинні документи, відповідно до яких така кредиторська заборгованість погашена. При проведені аудиту розрахунків з постачальниками/ підрядниками аудитор особливу увагу повинен звернути на перевірку розрахунків з разовими поста-чальниками-підрядниками, так як саме тут можуть бути допущені зловживання.

Всі сумнівні операції за розрахунками з постачальниками/ підрядниками необхідно перевіряти суцільним способом, вивчаючи документи та відображення в обліку відповідних операцій, починаючи з договору, первинних документів з надходження активів, виконання робіт, отримання послуг тощо, порівнюючи із записами у регістрах обліку й закінчуючи з'ясуванням проведення остаточних розрахунків з контрагентами. При виявлені відхилень чи зловживань, обов'язково здійснюються записи до робочих документів із підтвердженням відповідними доказами (копії документів, регістрів, договорів тощо). Крім того, аудитор повинен перевірити, яким чином закрита прострочена кредиторська заборгованість, термін позивної давності за якою минув, при цьому з'ясувати наявність Наказу керівника про віднесення цієї заборгованості на доходи та правильність відображення даних господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Особливу увагу необхідно звернути на розрахунки з іноземними постачальниками/підрядниками, особливо на операції в іноземній валюті, своєчасністю і правильністю їх оформлення, проведення розрахунків і відображення курсових різниць.

Аудит розрахунків за довгостроковими та короткостроковими кредитами банків проводиться з виявлення кредитних угод, укладених між банками і підприємством. При цьому необхідно з'ясувати -- довгострокові чи короткострокові кредити отримало підприємство й умови їх отримання та погашення. При проведені перевірки доцільно виявити, на які цілі направлено гроші за кредитом, терміни погашення кредиту та правильність сплати відсотків. Аудитор повинен порівняти дані Балансу (Звіту про фінансовий стан) за довгостроковими та короткостроковими кредитами банку з даними Оборотної відомості за синтетичними рахунками, Головної книги та регістрів аналітичного обліку. При перевірці ведення аналітичного обліку необхідно з'ясувати, чи ведеться облік за кожним кредитом, чи своєчасно погашаються відсотки по кредиту, чи є у наявності прострочені кредити з непогашеними відсотками, чи є майно клієнта у заставі та ін.

При виявлені відхилень у процесі перевірки, аудитор відображає їх у своїх робочих документах, повідомляє керівництво клієнта та керівника аудиторської фірми.

Аудит розрахунків з бюджетом необхідно починати, враховуючи попередні процедури, з порівняння відповідності залишків Балансу (Звіту про фінансовий стан) з даними Оборотної відомості за синтетичними рахунками, Головної книги та із залишками за окремими податками та зборами (у розрізі субрахунків) у регістрах синтетичного та аналітичного обліку, порівнюючи їх із інформаційними даними податкової звітності за окремими податками і зборами та проведеними розрахунками з бюджетом. Наступними процедурами аудитора будуть дослідження правильності нарахування та проведення розрахунків за кожним із податків чи зборів. При цьому необхідно враховувати діюче законодавство на момент відображення операцій та складання податкової звітності.

При проведенні аудиту розрахунків з бюджетом з податку на прибуток необхідно перевірити:

правильність визначення доходів, особливо період їх отримання. При цьому необхідно також врахувати попередню оплату, що надійшла на поточний рахунок або у касу підприємства, а також строкові внески власників підприємства на поповнення оборотних коштів, термін їх повернення, а також термін закінчення звітного періоду;

правильність включення витрат підприємства до витрат при визначенні суми доходу до оподаткуванням податком на прибуток згідно з Податковим кодексом України [17], відповідність цих витрат за періодами їх виникнення;

правильність визначення суми амортизаційних відрахувань щодо віднесення основних засобів та інших необоротних матеріальних активів за групами амортизації, а також включення до вартості, що амортизується, витрат, пов'язаних зі збільшенням залишкової вартості по групі у випадку проведення капітального ремонту чи витрат, пов'язаних із реконструкцією та модернізацією основних засобів відповідно до Податкового кодексу України [17];

необхідно перевірити правильність обліку податкових різниць, що виникають у бухгалтерському обліку відповідно до ПБО "Податкові різниці" (додаток С) та Податкового кодексу України [17].

Аудитор повинен звернути увагу на те, що сума залишку податку, що підлягає сплаті (поверненню) за Декларацією з податку на прибуток підприємства повинна відповідати сумі заборгованості за цим податком згідно даних аналітичного обліку та фінансової звітності за відповідний період. У випадку визначеної невідповідності аудитору необхідно зафіксувати це у своїх робочих документах та з'ясувати причини та період виникнення викривлень й отримати пояснення від працівників бухгалтерії.

При проведенні аудиту розрахунків з податку на додану вартість (ПДВ) необхідно перевірити відповідність даних Декларації з податку на додану вартість, складеної за звітний період (рік, квартали) оборотам і залишкам за субрахунком 641 "Розрахунки за податками" за окремим аналітичним рахунком "Розрахунки з бюджетом з податку на додану вартість" за відповідний період. Також доцільно перевірити обороти та залишки за субрахунками 643 "Податкові зобов'язання" та 644 "Податковий кредит" у частині інформації, що стосується податку на додану вартість.

Необхідно звернути увагу на невияснені випадки щодо закриття сум за податковим кредитом чи податковим зобов'язанням з податку на додану вартість, а також на суму, що залишається не закритою (не сплаченою) у наступному періоді після її виникнення чи списану на невідповідні рахунки, розглянути інші сумнівні випадки. Всі це необхідно перевірити за кожною ситуацією, дослідження провести на основі застосування аудиторських процедур і підтвердити думку первинними документами.

При проведенні аудиту розрахунків з бюджетом за податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) доцільно звернути увагу на відповідність даних фінансової звітності, відповідність оборотів і залишків у аналітичному обліку, а також перевірити правильність утримання цього податку з працівників. Особливу увагу необхідно звернути на правильність утримання ПДФО з пільгових категорій працівників, правильності застосування можливих пільг, наявність відповідних документів, що підтверджують пільги.

Аудитору потрібно перевірити залишки та обороти щодо розрахунків за утриманням і платежами податку до бюджету, а особливо -- відносно сплати штрафних санкцій самим підприємством, відповідними працівниками тощо.

Аудит розрахунків за соціальним страхуванням необхідно проводити, порівнявши залишки Балансу (Звіту про фінансовий стан) і Головної книги із залишками та оборотами Оборотної відомості за синтетичними рахунками у розрізі фондів соціального страхування. Аудитор повинен перевірити правильність нарахування, сплати внесків та відшкодувань і відповідність показників звітності даним бухгалтерського обліку.

У випадку виявлення розбіжностей, аудитор повинен з'ясувати причини їх виникнення, період, протягом якого існує певна невідповідність, отримати пояснення від бухгалтера з обліку розрахунків за соціальним страхуванням.

При перевірці розрахунків з Пенсійним фондом необхідно виявити чи вірно визначено базу для нарахування відрахувань та утримань із заробітної плати та інших виплат, що оподатковуються податком на доходи фізичних осіб, перевірити чи дотримується підприємство граничної межі суми оплати. Крім того необхідно перевірити своєчасність і правильність перерахувань платежів до Пенсійного фонду.

При перевірці розрахунків за соціальним страхуванням найбільшу увагу доцільно звернути на правильність нарахувань за листами непрацездатності: кількість днів, за які нараховуються відшкодування за рахунок підприємства, кількість днів щодо відшкодувань за рахунок фонду та правильності визначення середньої заробітної плати, яка береться для нарахування виплат за листами непрацездатності. Необхідно перевірити правильність складання звітності та її відповідності даним обліку.

При перевірці страхування майна треба звернути увагу на правильність укладання договорів страхування, а особливо -- перевірити наявність випадків відшкодування втрати застрахованого майна.

Аудит розрахунків за виплатами працівникам необхідно починати із ознайомлення зі станом кадрової політики на підприємстві: наявністю наказів про прийняття, переміщення чи звільнення працівників, веденням особових справ і порівняння даних Балансу (Звіту про фінансовий стан) з даними Оборотної відомості за синтетичними рахунками. Головної книги, регістрів аналітичного обліку. При цьому необхідно з'ясувати наявність залишку за рахунками 662 "Розрахунки з депонентами" та 663 "Розрахунки за іншими виплатами". Аудитор повинен перевірити правильність нарахування заробітної плати та утримань із неї, з'ясувати правильність віднесення нарахованих виплат за видами витрат. Крім того, необхідно перевірити правильність документального оформлення операцій з нарахування заробітної плати, особливо, проведення нарахувань за листами непрацездатності, за тарифну відпустку та утримань із заробітної плати.

При виявлені помилок і зловживань, аудитор повинен відобразити операції у робочих документах і надати рекомендації з виправлення помилок.

Для накопичення інформації аудиторові доцільно використовувати таблиці, у яких відображаються всі викривлення: помилки, розбіжності, зловживання тощо, що надасть більше можливостей для визначення загальної суми викривлень.



3. Шляхи вдосконалення аудиту активів і зобов'язань підприємства

Історія розвитку сучасного аудиту пов'язана з трьома етапами: перевірка і підтвердження; системно орієнтований підхід; орієнтація на можливий ризик при проведенні аудиторської перевірки . Незалежний аудитор відіграє вирішальну роль у процесі перевірки фінансового звіту. Аудитори повинні мати професійну компетенцію, бути чесними, незалежними й об'єктивними при підтвердженні достовірності фінансової інформації. Вони виявляють суттєві помилки в показниках, як навмисні, так і ненавмисні, ізапобігають появі фінансового звіту, що вводить в оману. Здійснюючи перевірку, аудитори спочатку виконували лише функцію висококваліфікованого збирача і оцінювача аудиторських свідчень (доказів) для підтвердження повноти, правильності і арифметичної точності представленої в фінансовому звіті інформації. На стадії перевірки і підтвердження фінансової інформації поки що перебуває й аудит в Україні. Наступним етапом розвитку аудиту є системно орієнтований підхід. З метою попередження помилок у фінансовій звітності основна увага керівництва зосереджується на підвищенні ефективності системи управління підприємством 289 і перш за все системи внутрішнього контролю, що забезпечує одержання технічно достовірної облікової інформації. Аудитор насамперед оцінює систему внутрішнього контролю, а потім провадить перевірку на відповідність (тести контрольних моментів), що підтверджують цю оцінку. Аудитору немає необхідності в проведенні великої кількості тестів фінансової звітності ( перевірок по суті), тому що для одержання надійної інформації він може покластись на облікову систему підприємства. Система внутрішнього контролю підприємства вирішує такізавдання: забезпечує послідовність і ефективність діяльності фірми; додержується основної стратегії фірми; забезпечує зберігання активів; сприяє своєчасному й повному відображеннюоперацій в обліку. Отже аудитори вважають доцільнішим перевіряти систему внутрішнього контролю, щоб одержати свідчення її ефективної організації і роботи, ніж піддавати надмірним перевіркам інформацію, видану цією системою обліку й контролю. Однак система не може дати абсолютної гарантії ефективності й достовірності, оскільки: не можна поручитися у відсутності кориснихмотивів у керівників; керівництво часто ігнорує контроль, який само встановило; можливий тиск на кваліфікованих кадрів; можливі помилки й перекручування в записах у результаті нерозуміння завдань, втомленості, неохайності. Тому аудитор, який використовує результати внутрішнього контролю, повинен звертати увагу на його результативність, що виражається в регулярності, повноті й обґрунтованості облікових записів. Таким чином, можна скоротити число самостійних і незалежних перевірок, якщо результати внутрішнього контролюзадовільні. При системному підході здійснюється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготовчих робіт ізакінчуючи складанням аудиторського висновку. За останні два десятиріччя удосконалення системи внутрішнього контролю та методології проведення аудиту дозволило більше уваги приділяти консультаційній діяльності, ніж безпосередньо аудиторськимперевіркам. Розпочався третій етап розвитку аудиту -- це його орієнтація на можливий ризик при проведенні перевірок чи консультуванні, запобігання і усунення ризику. Концентрація аудиторської роботи на областях, де ризики вище, може скоротити час, що витрачається на перевірку областей з низьким ризиком, тим самим забезпечивши більш ефективну, з точки зору витрат, послугу тим, хто покладається на судження. Метод оцінки ризику при плануванні аудиту знаходиться на ранній стадіяї розробки. Деякі фірми приймають структуровані моделі, що включають використання статистичної вибірки для деталізованих тестів; інші користуються 290 формальним підходом для виявлення областей високого і низького ризику, для того щоб розроблені процедури аудиту могли бути використані більш ефективно. Однак аудиторські фірми не повинні послабляти свої процедури, базуючись на тому, що ризик для фірми є низьким, хоч в деяких випадках фактори, що приводять до такого висновку, означатимуть, що ризик невиявлення помилок теж низький. Досить загальним інструментом аудиту вважається анкета „ризик аудиту”. Невід'ємною частиною діяльності аудитора стає інтерпретація фактів, що підтверджують висновки укладача фінансового звіту, і оцінка зроблених у ньому висновків. Наступною причиною зміщення акцентів в аудиті від функції збору свідчень для підтвердження достовірності інформації до функції інтерпретації і оцінки є кількісне зростання складних операцій, операцій нового типу й необхідність оцінювати адекватність способу обліку, вибраного адміністрацією підприємства. Згідно з поширеною думкою фінансовий звіт, підданий аудиту, все ж володіє "поінформованістю", тобто містить нову інформацію через те, що був підданий аудиту. Після аудиту фінансовий звіт є засобом для підтвердження чи виправлення інформації, раніше одержаної на ринку. Перевірений фінансовий звіт підвищує ефективність ринкової діяльності виходячи з того, що скорочує строк дії неточної інформації чи призупиняє її поширення. Іншим аспектом підвищення цінності фінансової інформації в результаті аудиту, крім надання їй більшої достовірності та інтерпретації, є посилення контролю за нею.



Висновки

У ході виконання курсової роботи були розглянуті питання проведення аудиту операцій, пов'язаних із основними поточними зобов'язання суб'єктів господарювання.

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Підходи до визначення зобов'язань різні. Їх розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна.

Отже, під зобов'язаннями розуміють заборгованість підприємства, котра виникає внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, викличе скорочення (зменшення) ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Порядок формування та відображення в звітності інформації про зобов'язання визначає П(С)БО 11 "Зобов'язання".

Зобов'язання виникають через існуючі борги підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання. Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Під час дослідження зобов'язань визначено, що можуть виникнути і операції, під час яких одне зобов'язання можна замінити іншими: перевести поточну заборгованість в довгострокові зобов'язання; замінити короткострокове зобов'язання на вексель, що не замінить валюту балансу.

Для більшості рахунків зобов'язань Планом рахунків передбачено відкриття субрахунків, що деталізують об'єкти обліку. Однак, за допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та погашення кожного виду зобов'язань. Для одержання детальної інформації, необхідної для управління зобов'язаннями за окремими видами, до окремих рахунків синтетичного обліку відкривають рахунки аналітичного обліку.

Відповідно до потреб розвитку підприємства облік зобов'язань є джерелом забезпечення найбільш ефективних форм та умов залучення позикового капіталу з різних джерел. Метою аудиту короткострокових зобов'язань є встановлення правильності розрахунків за короткостроковими кредитами, виявлення реальної заборгованості перед ними, виявлення всіх недоліків в організації обліку векселів виданих та за іншими операціями тощо.

Під час аудиторської перевірки вказуються порушення у веденні бухгалтерського обліку і шляхи їх виправлення.

Дії аудитора із встановлення рівня суттєвості перевірки фінансової звітності, що несе інформацію про зобов'язаннях підприємства, включають наступні етапи:

визначення порядку проведення аудиту зобов'язань від первинного документу до звітності чи навпаки.

визначення масштабів перевірки. Таке визначення проводиться для всіх видів документів однаково; для різних видів документації -диференційовано.

визначення ступеню вибірковості перевірки. Щодо ступеня вибірковості перевірки, то можна сказати, що цей процес прямо впливає на суттєвість результатів аудиту - чим менше присутній елемент вибірковості при перевірці, тим вищим є рівень суттєвості перевірки.

Важливим моментом аудиторської перевірки зобов'язань є оцінка ризику аудиторської перевірки. Оцінка ризику -- це процес прийняття рішення виходячи з можливостей викривлень у фінансових документах. Такий ризик має дві сторони -- властивий ризик і ризик при здійсненні контролю. Аудитор оцінює їх у контексті обставин, що склалися. Основне питання, таким чином, полягає у прийнятті рішення, застосовувати чи ні розрахункові методи при обчисленні аудиторського ризику під час аудиту зобов'язань.

Основними твердженнями фінансової звітності, що мають бути перевірені при здійсненні аудиту поточних зобов'язань, є питання відповідності статей фінансової звітності підприємства регістрам обліку і залишкам по рахункам. Для цього перевірка повинна пройти стадії процесу звіряння такої відповідності.

Під час проведеного аудиту встановлюється, що короткострокові зобов'язання на підприємстві є завжди. Погашення кредиторської заборгованості за товарами і наданими послугами не завжди проводиться своєчасно.

Шляхи вдосконалення обліку розрахунків за довгостроковими зобов'язаннями на підприємстві:

головним бухгалтерам необхідно систематично проводити роз'яснювальну роботу з бухгалтерами по змінах, які відбуваються в чинному законодавстві;

керівництву підприємства необхідно розробляти детальні шляхи виходу підприємства з кризового стану;

впроваджувати наявні Інтернет технології.



Література

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 2013р. // Голос України. -- 2013. -- 29 травня.

2. Закон України "Про внесення змін і доповнень до статті 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" // Відомості Верховної Ради України. -- 2015. -- № 14. -- С. 88.

3. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 2013 р. // Голос України. -- 2013. -- 2 березня.

4. Закон України від 28 грудня 2011р. № 34/94-ВР "Про оподаткування підприємств у редакції Закону України від 22 травня 2011 р. № 293/97-ВР (зі змінами і доповненнями) // Бібліотека "Все про бухгалтерський облік". -- № 4. -- С. 476--507.

5. Закон України "Про внесення змін до статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 5 грудня 2012 р. за № 698/97-ВР // Голос України. -- 2012. -- 25 грудня.

6. Закон України "Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 3 грудня 2011 р. за № 686/97-ВР // Урядовий кур'єр. -- 2011. -- 27 грудня.

7. Закон України "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" від 15 січня 2014 р. № 19/98-ВР // Урядовий кур'єр. -- 2014. -- 10 лютого.

8. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 23 грудня 2013 р. № 767 // Орієнтир. -- 2013. -- 22 січня.

9. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 2015 р. № 723 // Голос України. -- 2015. -- 13 січня.

10. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. М 996-ХІУ // Нове діло. 2015. -- № 15 (34). -- 13--20 жовтня.

11. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 "Про затвердження порядку подання фінансової звітності" // Нове діло. -- 2015. -- № 15 (34). -- 13--20 жовтня.

12. Постанова КМУ від 6 вересня 2015 р. № 1398 "Про внесення змін до Постанови КМУ від 23 квітня 2015 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" // Все про бухгалтерський облік. -- 2015. -- № 85 (510). -- 15 вересня.

13. Наказ Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" // Нове діло. -- 2014. -- № 15 (34). -- 13--20 жовтня.

14. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. -- К.: Основа,2013. -- 274 с.

15. Международньїе нормативи аудита: Сб. с коммент. -- Вьш. 5. -- М.: -- М.: Аудит-трейнинг, 2013.

16. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.02.2013 р. № 69.

17. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України 19.02.2014 р. № 72.

18. Адамс Р. ОсновьІ аудита: Пер. с англ. / Под. ред. Я.В. Соколова. -- М.: Аудит: ЮНИТИ, 2014. -- 398 с.

19. Андреев ВД. Практический аудит: Справ, пособие. -- М.: 9ко-номика, 2014. -- 366 с.

20. Аренс Е А., Лоббек Дж.К. Аудит: Пер. с англ. -- М.: ФинансьІ й статистика, 2015. -- 560 с.

21. Аудит Монтгомери: Пер. с англ. -- М.: Аудит, ЮНИТИ, 2013. -- 542 с.

22. Бавдей А.Л., Белий И.Н., Дробишевский Н.П. й др. Аудит й ревизия: Справ, пособие. -- Мн.: 000 "Мисанта", 2014. -- 221 с.

23. Білуха М.Т. Форми фінансово-господарського контролю (ревізія, аудит, судово-бухгалтерська експертиза) // Бухгалтерський облік і аудит. -- 2015. -- № 7. -- С. 12--14.

24. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. -- К.: Вища школа, 2014. -- 364 с.

25. Білуха М.Т. Курс аудиту. -- К.: Вища школа: Т-во "Знання", 2013. -- 573 с.

Размещено на Allbest.ru