Облік витрат виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з навчальної дисципліни: "Бухгалтерський облік"

на тему: "Облік витрат виробництва"

Студента 2 курсу ОА-14-1 групи

напряму підготовки 6.030509"Облік і аудит"

спеціальності Облік, аналіз і аудит

Швидкий А.Ф.

Керівник старший викладач Циган Р. М.



Вступ

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов'язків перед державою.

Опанування знаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подальшого покращання їх роботи є головною метою керівника підприємства, менеджера, економіста, бухгалтера.

Удосконалення побудови своєчасного і достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов'язане з вирішенням актуальних завдань в галузі економіки. Виявленню внутрішньогосподарських резервів підприємств, запобіганню зловживанням і перевитратам, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, рентабельності виробництва (робіт, послуг), досягненню комерційного успіху сприяють чітко налагоджений облік і контроль.

Бухгалтерський облік повинен всебічно і повно охоплювати та систематизувати господарську діяльність виробничо-комерційного підприємства, об'єднання, забезпечувати управління інформацією, здатною контролювати і оцінювати їх господарську діяльність.

Чітка побудова бухгалтерського обліку підвищує роль його як основного засобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в усіх підприємствах.

Перехід виробництва на ініціативний шлях розвитку передбачає прискорення темпів економічного росту, посилення режиму економії і ресурсозбереження.

Важливе значення відіграє науково-обгрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства і об'єднань.

Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв'язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості.

Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.

Мета обліку затрат і калькулювання собівартості продукції полягає в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв'язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовольнити потреби оперативного управління виробництвом.

В основі організації обліку витрат на виробництво лежать наступні принципи:

документування витрат і повне їх відображення на рахунках обліку виробництва;

групування витрат по об'єктам обліку і місцям їх виникнення;

відповідність об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат з нормативними, плановими;

розширення кола витрат, які відносяться на об'єкти обліку за прямим призначенням;

здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції.

Як показує практика багато теоретичних і практичних проблем залишаються невирішеними.

Облік і аудит виробництва і калькулювання собівартості потребує комп'ютеризації.

Все вище вказане підтверджує актуальність вибраної теми даної дипломної роботи, метою якої є вивчення організації та методології бухгалтерського обліку і аудиту витрат на виробництво в сучасних ринкових умовах. Методологічною основою вивчення є постанови законодавчої і виконавчої влади України з питань виходу промисловості з економічної кризи та підвищення рівня виробництва.



1. Теоретичні аспекти обліку витрат виробництва

1.1 Склад та класифікація витрат виробництва

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості.

Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва тощо. Це робить необхідним групування витрат за визначеними ознаками. В залежності від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Різні місця виникнення витрат передбачають їх облік за структурними підрозділами (цехами, відділами, ділянками, бригадами), за центрами відповідальності. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: за економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.

До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, а саме:

сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати;

витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг;

інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Загальновиробничі витрати є непрямими і включають витрати на управління виробництвом; амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології і організації виробництва; на утримання виробничих приміщень; на обслуговування виробничого процесу: на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища; втрати від браку, оплату простоїв тощо.

За ступенем залежності від обсягів діяльності, витрати поділяються на змінні та постійні. Змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу виробництва. Постійні - це витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збільшенні обсягу виробництва продукції, яка випускається, в невеликій кількості.

Майже всі прямі витрати є змінними. Виключення складають амортизація спеціального обладнання, орендна плата та деякі інші прямі витрати.

Загальновиробничі (непрямі) витрати також поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу діяльності.

Підприємство може самостійно встановлювати перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат і обирати методику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладних витрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому вони були здійснені, наступні витрати:

понаднормативні відходи;

витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва;

адміністративні накладні витрати;

витрати на збут.

Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси - це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.

Стан виробництва характеризується його ефективністю, психологічними параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих процесах. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності, виникає потреба постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат, що великою мірою залежать від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх та зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.

Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.

Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах - продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю.

Обліково-обчислювальну роботу з визначення собівартості промислової продукції можна поділити на три етапи:

1.Поступове накопичення виробничих витрат протягом місяця:

прямі виробничі витрати накопичуються на калькуляційних рахунках, а загальновиробничі - на збірно-розподільчих.

2. Розподіл загальновиробничих витрат по аналітичних позиціях

калькуляційних рахунків:

змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності підприємства у звітному періоді;

постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

3.Розподіл витрат, зібраних на калькуляційних рахунках виробництва, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом (по кожній аналітичній позиції цих рахунків).

незавершеним виробництвом вважається продукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій, фаз виробництва, передбачених технологічним процесом. До нього не відносяться забраковані напівфабрикати і деталі, які не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати, які не були в обробці.

Оцінка залишків незавершеного виробництва здійснюється згідно із галузевим порядком калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових видів продукції. Допускається оцінка незавершеного виробництва за сумою прямих виробничих витрат.

Розмір незавершеного виробництва уточнюється при проведенні інвентаризації.

Там, де поточний облік витрат ведеться не окремо по кожному об'єкту калькуляції, а в цілому, (наприклад, за групами однорідних виробів), виникає необхідність позасистемного розподілу витрат в межах кожної групи виробів між окремими видами продукції, що входять до даної групи.

1.2 Облік прямих виробничих та загальновиробничих витрат

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 "Виробництво".

Цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат: 1) промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції; 2) підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт; 3) підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг; 4) науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт; 5) підприємств громадського харчування на випуск власної продукції; 6) підприємств торгівлі, постачання і збуту на здійснення діяльності з продажу товарів; 7) дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних шляхів; 8) інших підприємств та організацій; 9) допоміжних (підсобних) виробництв; 10) на виконання некапітальних робіт (будівництво тимчасових споруд, демонтаж припиненого будівництвом об'єкту).

Цей рахунок активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів.

По дебету рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90). За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).

Основні бухгалтерські проводки з обліку виробництва представлено в таблиці 1.1



Таблиця 1.1

Основні бухгалтерські проводки з обліку виробництва

№.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нараховано амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються у виробництві	23 Виробництво	13 Знос необоротних активів
2	Відпущено зі складу товарно-матеріальні цінності на потреби виробництва	23 Виробництво	20 Виробничі запаси
3	Відпущено у виробництво МШП	23 Виробництво	22 Малоцінні та предмети
4	Відображено вартість послуг, наданих основного виробництва (передача продукції з цеху в цех)	23 Виробництво	23 Виробництво
5	Відображено втрати від технічно неминучого браку	23 Виробництво	24 Брак у виробництві
6	Відпущено готову продукцію на потреби виробництва	23 Виробництво	26 Готова продукція
7	Оплачено готівкою витрати виробництва	23 Виробництво	З0 Каса
8	Оплачено з поточного або валютного рахунку, з Інших рахунків в банку витрати виробництва	23 Виробництво	31 Рахунки в банках
9	Оплачено з підзвітних сум витрати виробництва	23 Виробництво	372 Розрахунки з підзвітними особами
10	Списано на собівартість продукції, робіт і послуг суми незадоволених претензій	23 Виробництво	374 Розрахунки за претензіями
11	Віднесено на витрати виробництва відповідну частину витрат майбутніх періодів	23 Виробництво	39 Втрати майбутніх періодів
12	Проведено дооцінку незавершеного виробництва	23 Виробництво	423 Дооцінка активів
13	Проведені відрахування до резерву на оплату відпусток виробничим робітникам	23 Виробництво	471 Забезпечення виплат відпусток
14	Акцептовано рахунок постачальника за послуги, надані для потреб виробництва (вода, пар, енергія, зв'язок тощо)	23 Виробництво	563 Розрахунки з постачальниками та підрядниками
15	Нараховано заробітну плату виробничим робітникам та проведені відрахування на соціальне страхування від зарплати згідно з чинним законодавством	23 Виробництво	66 Розрахунки з оплати праці, 65 Розрахунки за страхування
16	Відображено послуги, призначені для потреб виробництва,, надані дочірніми підприємствами та внутрішніми підрозділами	23 Виробництво	682 Внутрішні розрахунки, 683 Внутрішньогосподарські розрахунки
17	Відображено заборгованість перед іншими підприємствам за надані ними послуги для потреб виробництва (в т.ч. по оренді, транспорту тощо)	23 Виробництво	685 Розрахунки з іншими кредиторами
18	Оприбутковано лишки незавершеного виробництва, виявлені при інвентаризації в цехах допоміжних виробництв	23 Виробництво	71 Інший операційний дохід
19	Включено до собівартості продукції, робіт та послуг відповідну частку загальновиробничих витрат	23 Виробництво	91 Загальновиробничі витрати
20	Віднесено на собівартість продукції, робіт і послуг вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає в межах норм природного убутку	23 Виробництво	947 Нестачі і втрати від псування
21	Відображено вартість послуг ' допоміжних виробництв, наданих для капітального будівництва	15 Капітальні інвестиції	23 Виробництво
22	Повернено невикористані у виробництві матеріальні цінності; відображено вартість зворотних відходів	20 Виробничі запаси	23 Виробництво
23	Відображено втрати від невиправного браку	24 Брак у виробництві	23 Виробництво
24	Оприбутковано напівфабрикати. власного виробництва	25 Напівфабрикати	23 Виробництво
25	Оприбутковано на склад готову продукцію	26 Готова продукція	23 Виробництво
26	Частину витрат допоміжних цехів включено до суми матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню винними особами	375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"	23 Виробництво
27	Списано витрати виробництв в частині наданих ними послуг (продукції) дочірнім підприємствам та внутрішнім підрозділам	682 Внутрішні розрахунки, 683 Внутрішньогосподарські розрахунки	23 Виробництво
28	Відображено вартість послуг, наданих на сторону	903 Собівартість реалізованих робіт і послуг	23 Виробництво
29	Проведено уцінку незавершеного виробництва	946 Втрати від знецінення запасів	23 Виробництво
30	Відображено виявлену при інвентаризації недостачу матеріальних цінностей в цехах допоміжних виробництв (незавершеного виробництва)	947 Нестачі і втрати від псування цінностей	23 Виробництво
31	Списано на збиток втрати незавершеного виробництва внаслідок стихійного лиха, пожеж тощо	99 Надзвичайні витрати	23 Виробництво

1.3 Процес калькулювання собівартості продукції

Заключним етапом обліку витрат є обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг), тобто складання калькуляції.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за наступними статтями калькуляції (типовими):

1) сировина і матеріали;

2) купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

3) паливо та енергія на технологічні потреби;

4) зворотні відходи (вираховуються);

5) основна заробітна плата;

6) додаткова заробітна плата;

7) відрахування на соціальне страхування;

8) витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

9) відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати;

10) витрати на утримання та експлуатацію устаткування; 11) загальновиробничі витрати.

Організація обліку витрат залежить передусім від особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається методом обліку витрат і калькулювання.

Витрати виробництва в залежності від його типу можуть обліковуватися декількома методами: позамовним, попередільним та комбінацією цих двох методів.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. До таких виробництв відносяться суднобудівне, авіабудівне, видавниче, будівельне, меблеве та інші, включаючи аудиторську діяльність, надання консалтингових, бухгалтерських та інших послуг, ремонт автомобілів (тобто ті виробництва, а також послуги, де можна визначити затрати за окремим замовленням або окремою партією продукції; наприклад, затрати на випуск окремого номера газети або журналу у видавництві). При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах про витрати за замовленням.

Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додержанням конкретних вимог замовника.

При використанні позамовного методу обліку витрат і калькулювання собівартості всі прямі виробничі витрати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних документів, в яких проставляється порядковий номер замовлення. Загальновиробничі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.

Собівартість одного замовлення визначається як сума всіх витрат, зібраних в картці обліку витрат по конкретному замовленню від моменту її відкриття до моменту завершення робіт.

Попередільний метод обліку витрат (від слова переділ - певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці, готовий до використання чи продажу) на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) на безперервній основі. Наприклад, в нафтопереробній, хімічній, сталеплавильній, харчовій, цукровій промисловостях тощо.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво використовується в серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожного зразка продукції), наприклад: випікання одного сорту хліба, печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, цукерок, соку, пива, фармацевтичних препаратів, взуття, одягу, виробництво цукру тощо.

Змішаний метод використовується, в основному, в серійних автоматизованих і роботизованих виробництвах, де готова продукція має багато загальних та індивідуальних характеристик. Наприклад, одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп'ютерів, автомобілів та іншої продукції. При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт - попередільний.

Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів, що використовуються на виробництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.

При виборі позамовного методу обліку витрат на виробництво повинна виконуватись одна з наступних умов:

1) кожний зразок або партія ідентичних зразків готової продукції легко відокремлюються від інших зразків або інших партій зразків готової продукції;

2) кожний зразок або партія ідентичних зразків готової продукції виконується за технічним замовленням або безпосередньо за завданням замовника;

3) випускається відносно невелика кількість продукції;

4) виготовлення кожного зразка партії ідентичних зразків готової продукції потребує значних витрат.

Основним моментом при використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво є необхідність точного обліку і відокремлення витрат за яким-небудь одним замовленням (роботою) від витрат за іншими замовленнями (роботами).

У випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повністю віднесені до окремого замовлення (роботи) або до декількох з них, тобто облік ведеться тільки по виробництву в цілому, а не за окремими замовленнями - використовується попередільний метод або комбінація позамовного і попередільного методів.

Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість всіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції, виготовлених протягом цього звітного періоду.

Попередільний метод має два варіанти: одно передільний (простий) та багато передільний.

При застосуванні одно передільного методу технологічний процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої операції складає одне ціле, наприклад, хлібовипікання тощо.

Багатопередільний метод використовується у випадку, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів). При цьому наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.

1.4 Аналітичний облік витрат виробництва

Аналітичний облік по рахунку 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.

Цехом називається відокремлена в адміністративно-господарському розумінні виробнича частина підприємства, яка складається з декількох ділянок, що спеціалізуються на випуску певної продукції (заготовок, деталей, вузлів, виробів) або на виконанні однорідних технологічних процесів.

Розрізняють наступні види цехів:

О основні, де здійснюється основний виробничий процес з випуску продукції, що поділяється на три стадії - заготівельну, обробну та збирально-оздоблювальну. До основних цехів відносяться цехи, що виготовляють продукцію, яка за своїм призначенням не відрізняється від тієї, на якій спеціалізується підприємство, але з такого ж основного матеріалу (не з його відходів), та цехи, які випускають напівфабрикати (наприклад, цех нормалей - гвинтів, шайб, гайок тощо);

допоміжні, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого процесу в основних цехах: інструментальний, модельний, ремонтно-механічний тощо;

обслуговуючі, які сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів;

побічні, які займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленням товарів широкого вжитку. Побічне виробництво може бути організовано як самостійна галузь роботи підприємства, яка виконує частину його основної виробничої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізків деревини);

експериментальні, які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів та виконання експериментальних робіт.

Виробнича структура цеху - це сукупність його ділянок, допоміжних і обслуговуючих ланок, форма їх зв'язків, характер спеціалізації та кооперування для спільного процесу виготовлення продукції.

Ділянка представляє собою первинний виробничий підрозділ промислового підприємства.

Ділянки можуть входити до складу цехів або бути самостійними структурними підрозділами. Підприємства, що мають безцехову структуру, складаються тільки з їх самостійних ділянок.

В залежності від масштабів виробництва та характеру спеціалізації ділянка може мати різні назви: майстерня -- це велика та слабо спеціалізована ділянка; відділ цеху - це велика ділянка або декілька функціонально пов'язаних ділянок (в поточному виробництві вузько спеціалізована ділянка називається лінією, в серійному - конвеєром).

Допоміжні виробництва - це сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, зайнятих обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього і наданням йому послуг.

Допоміжними вважаються виробництва, які забезпечують інші підрозділи свого підприємства різними видами енергії (електроенергією, парою, газом), транспортними послугами, виконують ремонт основних засобів, виготовляють інструменти, штампи, запасні частини, будівельні матеріали, деталі, конструкції тощо. Деяка частина продукції, робіт або послуг допоміжних виробництв може бути реалізована стороннім споживачам (підприємствам, організаціям, установам, фізичним особам).

Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв ведеться в розрізі наступних видів виробництв:

інструментальні (виготовлення інструментів, пристроїв, штампів, моделей, запасних частин, виробництво будівельних конструкцій і деталей);

ремонтні (ремонт механічного і електричного обладнання, транспортних засобів, будівель і споруд);

енергосилові (забезпечення різними видами електро- і теплоенергії, стислим повітрям, киснем, водою);

транспортні (залізничний, водний і автомобільний транспорт тощо).

Виходячи з потреб основного виробництва, встановлених норм і технічних нормативів споживання послуг, всім підрозділам допоміжних виробництв керівництвом підприємства встановлюються завдання (нормативи, замовлення) по виробництву виробів, робіт і послуг, по собівартості та, відповідно, планово-розрахункова вартість одиниці виробів або послуг та інші госпрозрахункові показники. Ці показники необхідні для внутрішньовиробничого госпрозрахунку, а на великих підприємствах - для розрахунків між підрозділами основного і допоміжного виробництв за надані послуги та оприбуткування виготовлених інструментів і матеріалів. Для ефективного контролю за обсягом послуг допоміжних виробництв в цехах основного виробництва встановлюються лічильники, вимірювальні пристрої, деталізуються нормативи і норми для забезпечення контролю за споживанням послуг допоміжних виробництв. Витрати допоміжних виробництв розподіляються пропорційно кількості послуг, що споживаються.

У виробництвах, які випускають однорідну продукцію, всі витрати за місяць розподіляються на кількість виробленої продукції або послуг у відповідних одиницях виміру (1 кВт/год. електроенергії, 1 Ккал тепла, 1 т пару, 1000 м води, 1 т перевезень, 1 год. роботи автомобіля тощо).

Складніше організований розподіл витрат у виробництвах, що випускають різнорідну продукцію. На першому етапі тут розподіляються непрямі витрати, на другому - оцінюються залишки незавершеного виробництва.

Особливістю допоміжних виробництв є наявність взаємних (зустрічних) послуг. Для спрощення цих складних розрахунків доцільно оцінювати і списувати взаємні та інші послуги за плановою або нормативною собівартістю. В деяких випадках допускається віднесення послуг за фактичною собівартістю минулого місяця.

Обслуговуючі виробництва та господарства - це виробництва, діяльність яких не пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг та не відповідає меті створення даного підприємства.

Продукція обслуговуючих виробництв та господарств, а також виконані ними роботи та послуги можуть споживатись як безпосередньо самим підприємством для власних потреб, так і іншими сторонніми (зовнішніми) споживачами.

Аналітичний облік витрат обслуговуючих виробництв ведеться в розрізі наступних виробництв та господарств:

житлово-комунальні (утримання гуртожитків, житлових будинків, пралень, лазень, тощо);

науково-дослідні та конструкторські підрозділи;

майстерні побутового обслуговування (ательє, перукарні);

їдальні та буфети;

будинки відпочинку, санаторії» профілакторії, спортивні клуби та інші установи оздоровчого та культурно-просвітницького призначення;

дитячі дошкільні установи.



2. Практичне завдання

Таблиця 2.1. Баланс на початок звітного місяця

Баланс на початок звітного періоду
Актив	Пасив
Назва статті	Сума	Назва статті	Сума
Основні засоби	400000	Розрахунки з постачальниками та підрядниками	110000
Амортизація основних засобів	(250000)	Короткострокові позики	400000
Виробничі засоби: - сировина і матеріали -купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби -паливо -транспортно -заготівельні витрати	318000	Розрахунки за податками та платежами	25000
	200000	Розрахунки за страхування	7000
	50000	Розрахунки за виплатами працівників	48000
	48000	Розрахунки з кредиторами	34000
	20000	Статутний капітал	100000
Виробництво	60000	Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)	405000
Готова продукція	35000
Готівка	5000
Рахунки в банках	500000
Розрахунки з покупцями та замовниками	40000
Розрахунки з підзвітними особами	3000
Розрахунки з різними дебіторами	18000
	1129000		1129000

Таблиця 2.2 Господарські операції, що відбулися за тиждень

№	Зміст операції	Проводки	Сума, грн	Тип змін балансу
		Дт	Кт
1	Прийнято до оплати рахунок постачальника за матеріали
	за договірною вартістю без ПДВ	201	63	300 000	3
	залізничний тариф без ПДВ	20тзв	685	37 000	3
	відображено ПДВ	64	63	60 000	1
2	Акцептовано рахунок постачальника за комплектуючі вироби:



2.2 Аналітичні рахунки

Рахунок 20

Найменування рахунку	Залишок на початок місяця	Обороти за місяць	Залишок на кінець місяця
	Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
Сировина і матеріали	200 000		300 000	156 000	344 000
Комплектуючі вироби	50 000		120 000	61 000	109 000
Паливо	48 000		30 000		78 000
ТЗВ	20 000		47 700	19 530	48 170

Рахунок 63

Найменування рахунку	Залишок на початок місяця	Обороти за місяць	Залишок на кінець місяця
	Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
АТП			5 000	10 000		5 000
ПАТ "Укртелеком"		1 500		7 500		9 000
КП "Міськводоканал"	18 000			8 900	9 100
ТОВ "Критерії"		7 500				7 500

Рахунок 36

Найменування рахунку	Залишок на початок місяця	Обороти за місяць	Залишок на кінець місяця
	Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
Розрахунки з покупцями та замовника	40 000				40 000
Пред'явлено покупцям рахунок за продаж продукції			649 000
Надійшли кошти на поточний рахунок від покупців за реалізовану продукцію				649 000

Таблиця 2.3 Оборотна відомість

Найменування рахунку	Залишок на початок місяця	Обороти за місяць	Залишок на кінець місяця
	Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
Основні засоби	400 000				400 000
Амортизація основних засобів		250 000		28 000		278 000
Виробничі запаси	318 000		497 700	236 530	579 170
Виробництво	60 000		396 930	421 930	35 000
Готова продукція	35 000		421 930	421 930	35 000
Готівка	5 000		35 000	37 000	3 000
Рахунки в банках	500 000		699 000	487 000	712 000
Розрахунки з постачальниками та підрядниками		110 000	120 000	540 000		530 000
Короткострокові позики		400 000	300 000			100 000

Баланс на кінець звітного періоду

Актив	Пасив
Назва статті	Сума	Назва статті	Сума
Основні засоби	400 000	Розрахунки з постачальниками та підрядниками	530 000
Амортизація основних засобів	(278 000)	Короткострокові позики	100 000
Виробничі запаси	579 170	Розрахунки за податками та платежами	33 767
Виробництво	35 000	Розрахунки за страхування	48 000
Готова продукція	35 000	Розрахунки за виплатами працівникам	158 000
Рахунки у банках	712 000	Розрахунки з іншими кредиторами	101 800
Готівка	3 000	Статутний капітал	100 000
Розрахунки з покупцями та замовниками	40 000	Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)	431 203
Розрахунки з підзвітними особами	8 300	Розрахунки за авансам одержаними	50 000
Розрахунки з іншими дебіторами	18 000
Малоцінні та швидкозношувані предмети	300
Усього	1 552 770		1 552 770

бухгалтерський облік калькулювання собівартість



Висновки

Отже, за результатами дослідження, проведеного в роботі, можна зробити наступні висновки.

Для визначення витрат використовують їх класифікацію за калькуляційними статтями. Така класифікація відображає склад витрат залежно від місця їх виникнення і виробничого призначення. Аналіз калькуляційних статей дає змогу виявити, за рахунок яких джерел можна реально скоротити витрати на одиницю продукції.

Облік виробництва передбачає розв'язування таких основних питань:

визначення всіх витрат, які відносяться на собівартість продукції,

калькулювання (визначення) собівартості ви­готовленої (випущеної) продукції, виконаних робіт або послуг.

Облік витрат є однією з найважливіших складових обліку на підприємстві.

Існує декілька ознак, за якими проводиться класифікація витрат:

В залежності від значення для виробництва продукції: основні та накладні.

По способу включення витрат в собівартість продукції: прямі та непрямі.

В залежності від зміни витрат при зміні обсягу виробництва: постійні та змінні.

В залежності від місця виникнення: цехові, загальнозаводські, позавиробничі.

За способами визначення собівартості продукції: статті калькуляції та економічні елементи.

Управління витратами важливий елемент управління господарством. А управління затратами неможливе без їх обліку. Облік витрат підприємства має виключно важливе значення. Він дозволяє з`ясувати тенденції змін затрат, рівень виконання плану, виявити вплив факторів на зменшення та збільшення затрат, і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зменшення собівартості продукції.



Список використаних джерел

1. Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99.

ПБУ-15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затв. наказом МФУ від 29.1999 №290

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”: Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.99 №246.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”: Наказ Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318.

7. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291.

8. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291.

9. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств., затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України № 132 від 18.05.2008р.

10. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001р. № 47

11.Бухгалтерський облік для менеджерів та економістів: Навч. посіб. / Т. А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза / Житомир. інж.-технол. ін.-т. - Житомир: ПП "Рута", 2000. - 670 с.

12. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік / Підручник. - Житомир: ПП “Рута”, 2007.

13. Бухгалтерський облік у сільському господарстві за редакцією Ю.А.Литвина.-Київ: Вища школа, 2003.

14. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.:”А.С.К.”, 2007.

15. Куpсом peфopм - облік 2000: [У 2 ч.]: Навч.-практ. посіб. --: Баланс-Клуб, 2000-. -- (Бібліотека бухгалтеpа, 2000). -- (Hаціональні стандаpти бухобліку). [Ч.1] / [Шевченкова Л., Плєшонкова Л., Матвієць С. та ін.]. -- 2000. -- 333 с.

16. Лишиленко О. В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.

17. Облік - 2007: бухгалтерський і податковий / Под ред. Г.Ю. Кисневий. - М.: ВД "Аргумент", 2007. - 448 с.

18. Русель А. Л. Аналіз впливу на собівартість трудових витрат. // Економіка. Фінанси. Управління. 2003. № 10.

19. Федорова Г.В. Інформаційні технології бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту. М.: Омега-Л, 2004.

20. Формування собівартості: бухгалтерський облік та оподаткування / О. П. Глєбова, К.А. Іванов, Д.Ю. Єжек, С.П. Табакіров, Ж.Л. Гусєва. - М.: МЦФЕР, 2005. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru