Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Економічна сутність довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних матеріальних активів
• 1.1 Економічна суть довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних матеріальних активів, їх роль і місце в діяльності підприємства
• 1.2 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів
• 1.3 Критична оцінка проблемних питань обліку довгострокової дебіторської заборгованості та інших нематеріальних активів
• Розділ 2. Облік власного капіталу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
• 2.1 Характеристика ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", його діяльності та облікової політики
• 2.2 Аналітичний і синтетичний облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних матеріальних активів
• 2.3 Порядок відображення у бухгалтерській звітності інформації про довгострокову дебіторську заборгованість та інших необоротних матеріальних активів

Вступ

Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Дебіторська заборгованість також є одним з негативних явищ в економіці будь-якої країни. Велика сума заборгованостей, які існують між українськими підприємствами призводить до сумнівно відомої кризи неплатежів. Криза неплатежів призводить до гальмування розвитку ринків, на яких працюють дані підприємства (внаслідок недоотримання грошових коштів, які б підприємства могли вкладати у свій подальший розвиток), платіжна криза являє собою одне з найбільших негативних явищ у національній економіці в цілому.

Взагалі питання дебіторської заборгованості є дуже важливими і актуальним для функціонування будь-якого підприємства, особливо в сучасних українських умовах ведення бізнесу. Дебіторська заборгованість впливає на економічну діяльність будь-якого підприємства особливим чином: дебіторська заборгованість, яка протягом тривалого часу не повертається (отже, що до неї на підприємстві виникає сумнів, стосовно її повернення) перш за все погіршує фінансовий стан підприємства, тобто відбувається погіршення платоспроможності підприємства, внаслідок недоотримання (недостачі) грошових коштів. Крім усього зазначеного відбувається погіршення оборотності грошових коштів (швидкості обертання коштів). Внаслідок дії цих факторів може збільшуватися кредиторська заборгованість підприємства перед своїми постачальниками (внаслідок недостатньої суми коштів). Погіршення платоспроможності підприємства ставить загрозу, що до банкрутства підприємства, чи у кращому разі, погіршення результатів діяльності (гальмування чи припинення розвитку). Тому це питання є дуже актуальним у наш час.

Метою курсової роботи: є розгляд сутності організації обліку довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів.

Об'єктом дослідження є: довгострокова дебіторська заборгованость та інші необоротні активи підприємства.

Предметом дослідження є сутність, класифікація, облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів.

Методи дослідження:

1. Спостереження. Наукове дослідження процесу організації обліку виникнення, сплати або списання дебіторської заборгованості, документальне оформлення всіх операцій стосовно дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

2. Опис. В роботі описані всі вимоги та стандарти, яким повинен відповідати облік дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів.

3. Аналіз. Виявлення тенденцій протікання різних видів діяльності підприємства, аналіз особливого впливу дебіторської заборгованості на підприємство, а також аналіз наслідків, що випливають з порушення нормального обороту коштів на підприємстві. Виявлення закономірностей, що виникають та постають у процесі визнання заборгованості сумнівною або безнадійною.

4. Узагальнення. Узагальнення всіх економічних показників ефективної діяльності підприємства.

5. Систематизація даних по підприємству.

Інформаційною базою написання курсової роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри та форми звітності досліджуваного підприємства.

Розділ 1. Економічна сутність довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних матеріальних активів

1.1 Економічна суть довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних матеріальних активів, їх роль і місце в діяльності підприємства

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій, фізичних осіб даної організації (наприклад, заборгованість покупців за придбану продукцію, підзвітних осіб за видані їм під звіт грошові суми). Організації та особи, що є боржниками даної організації, називаються дебіторами.

Методологію обліку, основні поняття та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". [1]

Згідно П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена."[1]

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі. [1]

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та /або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №304 від 30.11.2000). [2]

Довгострокова дебіторська заборгованість це сума, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

При цьому слід розуміти, що при віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.[3]

До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:

- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

- надання позик іншим підприємствам;

- надання позик фізичним особам;

- заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.

Достовірна оцінка довгострокової дебіторської заборгованості має суттєвий вплив на правильне відображення інформації в облікових регістрах і звітності. Важливу роль при цьому відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки дебіторської заборгованості, які будуть запобігати завищенню оцінки активів.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Розрахунок теперішньої вартості здійснюється за допомогою дисконтування, тобто довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

Заборгованість за фінансовою орендою відображається в балансі орендодавця в сумі чистих інвестицій в оренду.

1.2 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів

Досить важливим питанням у розкритті теми обліку довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних матеріальних активів є визначення нормативної бази, яка регулює порядок та правильність здійснення обліку. Знання та розуміння нормативних джерел дозволяє приймати вірні та законодавчо обґрунтовані рішення на підприємстві стосовно довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів

Дебіторську заборгованість регламентують чинні в Україні нормативні документи:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Крім цього в ньому визначено такі поняття, як "зобов'язання". Відповідно до Закону України № 996 від 16.07.99 р. підприємство (організація) самостійно визначає облікову політику на рік, де відображаються основні засади організації та ведення обліку на підприємстві.

2. Міжнародні (стандарти) фінансового звіту: МСФЗ 1 "Перше застосування МСФЗ", МСФЗ 9 " Фінансові інструменти", МСФЗ 39 "Фінансові інструменти: розкриття інформації"

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція № 291 про його застосування встановлюють позначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов'язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності. План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації і групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. Згідно Інструкції №291 для обліку зобов'язань призначений клас 5 "Довгострокові зобов'язання" і 6 "Поточні зобов'язання" Плану рахунків, склад яких відповідає структурі довгострокових та поточних зобов'язань.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" регламентується на законодавчому рівні. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків).

6. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку

"Загальні вимоги до фінансової звітності". Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

1.3 Критична оцінка проблемних питань обліку довгострокової дебіторської заборгованості та інших нематеріальних активів

В умовах сучасної економічної кризи в Україні досить велика кількість підприємств та організацій знаходиться в скрутному становищі, маючи досить велику проблему неплатежів. Однією з головних умов підтримки необхідного рівня ліквідності і платоспроможності підприємств, що функціонують в умовах ринку, є ефективне управління довгостроковою дебіторською заборгованістю.

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Для здійснення аналізу дебіторської заборгованості та прийняття управлінських рішень важливе значення має повнота і об'єктивність інформації. Вирішення багатьох проблемних питань дозволить значно вдосконалити організацію та методику обліку розрахунків з дебіторами.

Серед основних недоліків існуючої системи обліку та аналізу дебіторської заборгованості можна визначити такі:

а) для прийняття зацікавленими особами адекватних та вчасних рішень щодо існуючої політики управління істотне значення мають актуальність і якість інформації про стан розрахунків з дебіторами, що формується на базі даних бухгалтерського обліку конкретних суб'єктів господарювання. Однак форма бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, яку рекомендували нормативно, не враховує специфіки даного активу, що зумовлює наявність різних ознак його класифікації і велику кількість методів оцінювання. Так, рекомендована нормативами форма бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості журнал-ордер №3 не враховує специфіки даного активу - наявності різних ознак його класифікації і велику кількість методів оцінювання, а рекомендовані облікові регістри не передбачають накопичення інформації про розрахунки з дебіторами різного рівня деталізації і узагальнення. Саме через це неможливим є отримання якісної і неупередженої інформації щодо дебіторської заборгованості для проведення аналізу розрахунків з кожним окремим дебітором. Це зумовлює неможливість отримання інформації про дебіторську заборгованість в обсязі і вигляді, достатньому для проведення аналізу розрахунків з дебіторами зокрема і заборгованості загалом з метою прогнозування ймовірності настання платіжної кризи суб'єктів господарювання, складання рекомендацій щодо її попередження;

б) невирішені проблеми відображення в обліку довгострокової дебіторської заборгованості, оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги.

в) застосовування у наших умовах традиційної за кордоном методики аналізу дебіторської заборгованості не завжди доцільно через відсутність необхідного обсягу вірогідної і доступної інформації щодо розрахунків з дебіторами. Крім цього, загальна криза неплатежів, характерна для сучасної української економіки, змушує сумніватися в об'єктивності, своєчасності і корисності отриманих результатів аналізу. Використання вітчизняних методик не дає змоги однозначно оцінити стан дебіторської заборгованості, а також ступінь його впливу на фінансово-господарський стан підприємств.

Обліково-аналітичні проблеми управління дебіторською заборгованістю та шляхи їх вирішення:

1. Протиріччя у законодавстві. У П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" не має чіткого розмежування між поняттями довгострокова та короткострокова дебіторська заборгованість:

1) не вказано, що облік довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованості ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку;

2) не говориться про те, що поточна заборгованість - оборотні активи, а довгострокова заборгованість відноситься до необоротних активів. Для розв'язання цієї проблеми необхідно створити спеціальну класифікацію дебіторської заборгованості, що дасть можливість здійснювати порівняльний аналіз варіантів угрупувань розрахунків з дебіторами за ознаками (суб'єкт та сума заборгованості, вид оцінювання, причина виникнення). Послідовність проведення такої класифікації: 1) визначення мети, 2) формулювання завдань, 3) конкретизація користувачів інформації, 4) вибір ознаки класифікації, 5) визначення пріоритетних принципів, 6) надання переліку можливих типів класифікації та вибір оптимального.

2. Неоднозначне розуміння наслідків розмірів дебіторської заборгованості. Проблема зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження - позитивно. Різке збільшення заборгованості і її частки в оборотних активах - результат необачної кредитної політики підприємства стосовно покупців, неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж заборгованість зменшується в зв'язку зі скороченням реалізації продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства. Тому в цілях ефективного управління дебіторською заборгованістю необхідно детально відстежувати причини її виникнення та зміни її розміру.

3. Наявності простроченої заборгованості. За таких обставин з'являються фінансові трудності через нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, зростає ризик непогашення боргів і зменшення прибутку. У цій ситуації потрібно: 1) визначити ступінь ризику не сплати коштів покупцям; 2) збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями; 3) вести оперативний контроль за надходженням готівки; 4) своєчасно визначати сумнівну заборгованість; 5) своєчасно надавати платіжні документи; 6) вести політику стягнення боргів по заборгованості; 7) припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну.

4. Невідповідність використовуваної методики аналізу дебіторської заборгованості:

* застосовування закордонної методики аналізу дебіторської заборгованості не завжди доцільно через відсутність необхідного обсягу інформації щодо розрахунків з дебіторами;

* загальна криза неплатежів, характерна для української економіки, змушує сумніватися в об'єктивності і корисності отриманих результатів аналізу.

* використання вітчизняних методик не дає змоги однозначно оцінити стан дебіторської заборгованості, а також ступінь його впливу на фінансово-господарський стан підприємств. Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів аналізу дебіторської заборгованості, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо глибини кризи неплатежів аналізованого суб'єкту.

5. Непристосованість методів визначення резервів сумнівних боргів до обліку на українських підприємствах, в результаті чого неправдиві дані при відображені резерву сумнівних боргів в балансі. Ця проблема може бути вирішена, якщо затвердити список документів, які підтверджують і обґрунтовують визнання заборгованості сумнівною. Розрахунок резерву потрібно проводити на підставі середніх статистичних даних. Треба приділити увагу вибору форм розрахунків з покупцями та замовниками.

6. Недосконалість інформаційного забезпечення системи управління дебіторської заборгованості:

* форма бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, яку рекомендували нормативно, не враховує специфіки даного активу, що зумовлює наявність різних ознак його класифікації і велику кількість методів оцінювання;

* облікові регістри, що є рекомендовані для використання, не передбачають накопичення інформації про розрахунки з дебіторами різного рівня деталізації і узагальнення. Необхідно розробити таку форму обліку дебіторської заборгованості, для якої характерні: 1) єдиний підхід до обліку заборгованості; 2) високоякісний облік довгострокової дебіторської заборгованості, зумовлений наявністю розробки єдиного підходу до реєстрації та обліку її в системі синтетичних рахунків; 3) веденням аналітичного обліку за кожним видом довгострокової дебіторської заборгованості в розроблених відомостях аналітичного обліку; 4) узагальнення та накопичування аналітичної інформації про дебіторську заборгованість.

7. Якість змісту бухгалтерських записів в процесі визнання і оцінювання дебіторської заборгованості. Проблема оцінки дебіторської заборгованості виникає на момент складання фінансової звітності. Вона відображається за чистою вартістю реалізації, яка визначаться як різниця між первинною сумою і резервом сумнівних боргів. Шляхи вирішення: 1) своєчасно аналізуючи стан дебіторської заборгованості і вживати певні заходи; 2) визначати період інкасації дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності; 3) аналізувати склад простроченої дебіторської заборгованості, причини її виникнення, а також провести оцінку безнадійних боргів підприємства.

8. Проблема пов'язана з рахунками до отримання, а саме:

* визнання дебіторської заборгованості за рахунками - що вважати дебіторською заборгованістю за рахунками;

* оцінка рахунків до отримання - в якій оцінці, або в якій вартості відображати дебіторську заборгованість за рахунками;

* ліквідація (збір) дебіторської заборгованості за рахунками - як отримати гроші за неоплаченими рахунками та відобразити це в бухгалтерських записах. В.С. Терещенко пропонує виділяти такі види оцінок дебіторської заборгованості:

- на основі історичної собівартості - первісне (історичне) оцінювання, яке визначають за номінальним і спонтанним методами оцінювання;

- на основі вартості реалізації - факторингове, оцінювання при дисконті векселя, для яких характерне видаткова оцінка, чисте реалізаційне оцінювання, що визначають за величиною сумнівних боргів, експертне оцінювання, при розрахунку якого використовують оцінювання продажу;

- на основі поточної вартості - оцінювання з урахуванням валютного курсу; оцінювання з урахуванням індексу цін; оцінювання з урахуванням поточної процентної ставки, яке базується на методі потоку, що дисконтувався, і для розрахунку якого запропонований порядок визначення загальної реалізаційної вартості заборгованості;

- на базі теперішньої вартості - теперішня оцінка на основі первісної вартості (метод оцінювання - первісний), теперішня оцінка на основі поточної вартості (метод оцінювання - поточний)[3].

9. Проблеми класифікації - класифікація дебіторської заборгованості, яка запропонована діючим в Україні Планом рахунків та П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість" є суперечливою та не задовольняє в повному обсязі потребам користувачів при складанні фінансової звітності. Для вирішення даної проблеми можна запропонувати внести зміни до П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість" стосовно віднесення до поточних активів дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги, внести зміни до Плану рахунків, що забезпечать окремий облік довгострокової та поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги.

Виникнення дебіторської заборгованості в умовах ринку є неминучим. І хоча збитки від дебіторської заборгованості також неминучі, проте завдяки правильно організованій обліково-аналітичній системі можна звести ризики до мінімуму та в оптимальний термін з максимально можливою ефективністю ліквідувати дебіторську заборгованість. Так, запропоновані шляхи уникнення існуючих проблем в обліку та аналізі повинні підвищити об'єктивність та дієвість інформаційної бази управління дебіторської заборгованості та відповідно сприяти прийняттю ефективних управлінських рішень.

Розділ 2. Облік власного капіталу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

2.1 Характеристика ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", його діяльності та облікової політики

Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (ВАТ "ПівдГЗК") розташоване в південний частині м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, великого промислового центру.

Південний гірничо-збагачувальний комбінат перше підприємство в країнах СНД збудоване для видобутку та збагачення залізних магнетитових кварцитів з одержанням залізорудного концентрату та доменного агломерату.

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - одне з п'яти найбільших гірничо-збагачувальних підприємств України та єдине в країні, яке виробляє агломерат. Розташоване в південній частині Дніпропетровської області, Кривому Розі - регіоні з найбільшими покладами залізної руди. Комбінат введений в експлуатацію в 1955р. У 1994р. був перетворений з орендного підприємства у Відкрите акціонерне товариство.

Підприємство займає монопольне становище на загальнодержавному ринку Україні по позиціях агломерат. Крім того, є стратегічним підприємством для економіки та безпеки України.

Проектна потужність підприємства становить 9 млн. тонн залізорудного концентрату і 5 млн. тонн агломерату на рік. Потужності комбінату на сьогоднішній день дозволяють виробляти 20% загального обсягу видобутку в країні, а також утримувати 10% ринку в виробництві концентрату залізняку і 40% у виробництві шлаку.

В структуру підприємства входять 7 основних і 24 допоміжних структурних підрозділи. Основною сировинною базою Південного ГЗК є Скелеватсько магнетитові родовище залізистих кварцитів, потужність якого складає 240 м, горизонтальна - 300-500 м на сході і 300-800 м на заході видобуток ведеться. Видобуток здійснюється відкритим способом в кар'єрі.

Основною продукцією ВАТ "Південний ГЗК" є агломерат і залізорудний концентрат, а також щебінь, сланцеві породи і пісок з відсіву дроблення скельних порід. З 2005р. на комбінаті впроваджена система управління якістю, сертифікована на відповідність вимогам стандарту ДСТУ ІSO 9001-2001, що передбачає забезпечення стабільності технологічних процесів і постійне підвищення ефективності з точки зору якості продукції та праці.

Обсяги виробництва підприємства зростають з кожним роком, середній темп зростання виробництва ЗРК становить 6-8% і 10-13% по обсягом виробництва агломератів. Завантаження потужностей збільшується пропорційно темпам зростання обсягів виробництва.

Основні обсяги капітальних вкладень були спрямовані на розвиток кар'єра, реконструкцію дробильно-збагачувального комплексу, розширення і реконструкцію хвостового господарства і систем оборотного водопостачання. Також проведені проектні дослідження, спрямовані на зниження матеріально-енергетичних витрат.

Серед підприємств гірничо-збагачувальної промисловості "Південний ГЗК" займає 5 місце в рейтингу "Найбагатші компанії", не втрачаючи своїх позицій з 2002 р., що стосується фактичного зростання виробництва і динаміки розвитку підприємства, то ПівдГЗК займає 4 місце в галузі, прагнучи його поліпшити на основі зростання й модернізації потужностей. Безперечним лідером галузі є Північний ГЗК, друге місце Центральний і третє - Полтавський комбінати.

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є юридичною особою, має відокремлене майно, майнові та особові немайнові права та несе зобов'язання, може бути позовником та відповідальним у арбітражному суді, третейському суді тощо. Форма власності підприємства - колективна.

Під час аналізу організаційної структури ВАТ "Південний ГЗК" було з'ясовано, що це організація з високим рівнем децентралізації. Проте, вище керівництво залишає за собою право прийняття остаточних рішень з глобальних питань розвитку та планування виробничої стратегії підприємства. Децентралізація позитивно проявляє себе у наступних умовах:

· динамічні ринки збуту;

· високий ступінь конкуренції;

· великий розмір підприємства тощо.

Керувати подібною структурою централізовано дуже важко, тому що необхідна велика кількість інформації для прийняття вірних рішень. Крім того, децентралізація надає право прийняття остаточного рішення тому керівникові, який стоїть до проблеми найближче і краще за інших її знає. Ще один плюс децентралізації в тому, що вона допомагає молодому спеціалісту у підготовці до його основної професійної діяльності, стимулює ініціативність, дозволяє особистості ототожнювати себе з усією організацією.

Щодо виробничої структури ВАТ "Південний ГЗК", вона є сталою починаючи з 1955 року. В умовах адаптації комбінату до ринку суттєвої перебудови виробничої структури не відбулося. Перебудова виробничої схеми підприємства є недоцільною, тому що все виробництво функціонує як єдиний комплекс:

· видобуток залізної руди її переробка;

· транспортування продуктів переробки;

· виробництво залізорудного концентрату;

· виробництво доменного агломерату.

Продукція комбінату користується значним попитом як на території України, так і за кордоном. Основними і постійними ринками збуту за кордоном для ВАТ "ПівдГЗК" є ринки Австрії, Чехії, Словаків, Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії, Югославії. Сучасний ринок залізорудної сировини відносно для продукції ВАТ "ПівдГЗК" зберіг державно-географічну структуру в районі Східної Європи. Металургійні комбінати цього регіону як і завжди зацікавлені у закупівлі 2,5 млн. т. концентрату на рік, який виробляє ВАТ "ПівдГЗК".

У вересні 2012 року Південний гірничо-збагачувальний комбінат збільшив обсяг виробництва концентрату на 5,5% - до 854 тис. тонн в порівнянні з аналогічним місяцем минулого року

При цьому обсяг виробництва агломерату у вересні знизився на 5% - до 130 тис. тонн. У цілому в січні-вересні 2012 року Південний гірничо-збагачувальний комбінат збільшив обсяг виробництва концентрату на 3,1%, - до 7807000 тонн у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року. Обсяг виробництва агломерату збільшився на 14,4% - до 1547000 тонн.

Нагадаємо, в 2011 році Південний гірничо-збагачувальний комбінат виробив 10,144 млн. тонн концентрату. Обсяг виробництва агломерату за цей же період склав 1,8 млн. тонн. Основною продукцією комбінату є концентрат залізорудний агломераційний (з вмістом Fе = 65,0 - 65,2%) і офлюсований агломерат (Fе=54,0 - 54,3%), які є якісною сировиною для подальшого металургійного переділу. Агломерат - це спечена в грудки дрібнозерниста або пилувата руда. Концентрат залізорудний - це концентрат, одержаний шляхом збагачення залізних руд.

Характеристика концентрату залізорудного представлена в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Хімічний склад концентрату залізорудного

Компоненти	Частка в загальній кількості, %
Залізо	64,5
Волога	10,5
Інші компоненти	25

Розглянемо хімічний склад агломерату залізорудного.

Таблиця 2.2 Хімічний склад агломерату залізорудного

Компоненти	Частка в загальній кількості, %
Залізо	53,9
Волога	12,3
Інші компоненти	33,8

Якщо вже говорити про якість, то слід відзначити, що комбінат не раз був дипломантом і переможцем національних і міжнародних конкурсів. За рішенням експертної ради Міжнародної програми "Лідери XXІ століття" ВАТ "ПівдГЗК" визнано одним із кращих виробників, України з присвоєнням звання лауреата і присудженням знаку "Вища проба"(2005), підприємство неодноразово було лауреатом і переможцем конкурсу якості "100 кращих товарів України"

Так як ПівдГЗК є відкритим акціонерним товариством, то головним управляючим органом тут є загальні збори акціонерів, які визначають основні пріоритети у діяльності підприємства. За виконанням поставлених цілей слідкує спостережна рада, яка обирається з числа акціонерів. Загальною діяльністю комбінату в період між зборами акціонерів керує генеральний директор.

Фінансовим результатом діяльності за 2012 рік став чистий прибуток, який склав 2 389 607 тис. грн. При цьому в 2011 році підприємство отримало прибуток в сумі 4 859 796 тис. грн. На результат 2012 року вплинули такі фактори, як зменшення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у звітному періоді на 2 523 770 тис. грн. у порівнянні з 2011 роком. Чистий прибуток від реалізації продукції: 2011 рік - 10 766 746 тис. грн. 2012 рік - 8 242 976 тис. грн. ВАТ "ПівдГЗК" є платоспроможним підприємством, що підтверджується своєчасністю проведення розрахунків з виплати заробітної плати, податків та сплати заборгованості за товари, роботи, послуги. Станом на 31.12.2012 року чистий оборотний капітал склав: ЧОК = Оборотні засоби - Короткострокові зобов'язання = 12 224 140 - 524 976 = 11 699 164 тис. грн.

Створення великих обсягів дебіторської заборгованості знижує платоспроможність підприємства. Для проведення розрахунків за зобов'язаннями підприємству доводиться перетворювати високоліквідні активи па грошові кошти, у протилежному випадку йому загрожує банкрутство.

Підприємство ВАТ "Півд. ГЗК" самостійно визначило облікову політику згідно з вимогами Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Облікова політика підприємства затверджена керівництвом в наказі "Про організацію обліку"

Підприємство ВАТ "Півд. ГЗК" самостійно визначило облікову політику згідно з вимогами Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Облікова політика підприємства затверджена керівництвом в наказі "Про організацію обліку".

Загальні умови наказу "Про облікову політику. Накази про облікову політику гірничо-збагачувальних комбінатів Кривбасу регламентують наступні положення.

При веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності застосовуються ті професійні судження і положення систем обліку, які дозволяють однозначно тлумачити інформацію фінансової звітності.

Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер. Головний бухгалтер має заступників в кількості, визначеній штатним розкладом підприємства.

Затверджується графік документообігу зі встановленими термінами обробки документів.

Працівниками усіх служб (відділів, цехів), що оформляють первинні документи, виконуються правомірні вимоги головного бухгалтера, заступників і дотримуються терміни, передбачені графіком документообігу.

Окремим наказом затверджується перелік осіб, які мають право підписувати первинні документи.

Окремим наказом затверджується перелік осіб, яким дозволено видавати доручення, для отримання товарно-матеріальних цінностей, які наділяються правами і несуть відповідальність здійснених операцій з товарно-матеріальними цінностями, згідно посадових інструкцій, чинним законодавчим актам України і Статуту підприємства.

Забезпечення збереження поточної електронної інформації покладено на начальника АСУ в межах його посадової інструкції.

Відповідальність за використання комп'ютерів і програм, за несанкціонований доступ до програм також покладено на начальника АСУ.

Для підрозділів комбінату встановлено термін надання регістрів обліку в головну бухгалтерію для складання фінансової і іншої звітності (щомісячної, щоквартальної, щорічної), на підставі затвердженого щомісячного графіка надання регістрів бухгалтерської звітності по комбінату.

Затверджено перелік первинних документів, вживаних підприємством в практичній діяльності і офіційно затверджених відповідними державними органами.

Регламентовано перелік документів, що треба віднести до бланків суворої звітності. Наказом по комбінату визначено перелік осіб, що мають право підписувати бланки суворої звітності.

Контроль порядку виписки векселів покладено на фінансового директора.

Затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства, з правом додаткового вступу субрахунків, на підставі окремого розпорядження по комбінату. Для узагальнення інформації про витрати підприємства використовуються рахунку класу 8 "Витрати по елементах" і рахунку класу 9 "Витрати діяльності". Для підтвердження достовірності інформації фінансової щорічно проводяться аудиторські перевірки фінансової звітності незалежною аудиторською фірмою.

Контроль виконання наказу покладено на фінансового директора.

Також в наказі йдеться про те, що: дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її можливо достовірно визначити. В балансі дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, визнавати по чистій вартості, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Величина сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення

2.2 Аналітичний і синтетичний облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних матеріальних активів

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачено рахунок 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи".

Рахунок 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи" - активний, балансовий, призначений для обліку господарських процесів, довгострокової дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб та інших активів.

За дебетом цього рахунка відображається виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості, за кредитом - її погашення (списання) або переведення до складу поточної.

Цей рахунок має такі субрахунки:

181 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду", - відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені згідно з П(С)БО 14 "Оренда";

182 "Довгострокові векселі одержані" - призначений для обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості;

183 "Інша дебіторська заборгованість" - призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунка 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позиками, інші види розрахунків.

184 "Інші необоротні активи" - призначений для обліку необоротних активів, які не знайшли відображення на інших субрахунках класу 1 "Необоротні активи" Плану рахунків.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Реєстром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів, а синтетичного -- журнал-ордер 3. Сальдо по цьому рахунку відображається у розділі ІІ активу балансу.

На підставі договору оренди орендодавець може передати власні основні засоби,інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи у фінансову оренду іншому підприємству.

Нарахування заборгованості з фінансової оренди здійснюється на підставі договору оренди, акту приймання-передачі основних засобів, переведення заборгованості до складу поточної - довідок бухгалтерії. Аналітичний облік орендних зобов'язань ведеться відокремлено за кожним договором фінансової оренди.

Бухгалтерські проведення щодо відображення заборгованості за майно, що передане у фінансову оренду, наведено в табл. 2.3

Таблиця 2.3 Відображення на рахунках обліку господарських операцій передачі майна у фінансову оренду

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн..
		Дебет	Кредит
1	Передано основні засоби у фінансову оренду	181"Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду"	746 "Інші доходи від звичайної діяльності"	75879
2	Заборгованість за перший рік віднесена до поточної заборгованості	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"	181"Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду"	10500
3	Надійшли на поточний рахунок кошти в погашення заборгованості	311 "Поточні рахунки в національній валюті"	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"	10000

Для забезпечення оплати довгострокової дебіторської заборгованості можна застосувати вексельну форму розрахунків.

Бухгалтерський облік вексельних операцій залежить від виду векселів, порядку заповнення реквізитів векселя та їхнього змісту, порядку видачі та прийняття (акцепту), передачі та авалю векселів.

Вексель (нім. - заміна, обмін, розмін) - це письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселеотримувачу).

Вексель належить до цінних паперів, які характеризуються як документ, що підтверджує майнові права, здійснення і передача яких можливі лише в разі його пред'явлення.

Розрізняють прості та переказні векселі. Простий вексель (соло) - письмовий документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця(боржника) сплатити векселеотримувачу (кредитору) зазначену грошову суму у визначений строк і в обумовленому місці. Простий вексель виписується позичальником із зобов'язанням сплатити борг кредитору.

Переказний вексель (тратта) - письмовий документ, який містить простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей отримувачеві у визначений строк і у визначеному місці. Переказний вексель - це вимога кредитора до позичальника сплатити кошти третій особі - ремітенту.

Вексель належить до категорії суворо формальних документів. Це означає, що у випадку недотримання чітко встановленої форми векселя останній втрачає вексельну силу.

У простому векселі, що є письмовим розпорядженням-зобов'язанням позичальника, вказують місце і дату його видачі, суму боргового зобов'язання, строк і місце платежу, найменування кредитора, якому повинен бути проведений платіж, підпис позичальника-векселедавця.

У переказному векселі обов'язково повинні міститись такі дані: слово "вексель";пропозиція сплатити певну суму; найменування трасата (платника); зазначення терміну і місця платежу; найменування ремітента (одержувача); зазначення строку і місця платежу; дата і місце складання векселя; підпис трасанта (особи, яка видала вексель). Переказний вексель повинен бути акцептований трасатом, інакше трасатне буде мати ніяких зобов'язань за векселем. Акцепт - це згода оплатити вексель. Запис про це трасат робить на лицьовій стороні векселя: "зобов'язуюсь оплатити" або "вексель акцептований", а також зазначає дату акцепту, ставить підпис і печатку.

Векселі, одержані у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, обліковуються на рахунку 182 "Довгострокові векселі одержані". дебіторський заборгованість облік звітність

Бухгалтерський облік вексельних операцій залежить від видів векселів, порядку заповнення реквізитів векселя та їхнього змісту, порядку видачі та прийняття (акцепту), передачі та авалю векселів.

Облік векселів ведеться паралельно з обліком дебіторської і кредиторської заборгованості. Належна оплата векселя у встановлений строк погашає всі вексельні зобов'язання.

Основні бухгалтерські проведення з обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, відображено у табл. 2.3

Таблиця 2.4 Кореспонденція рахунків з обліку одержаних довгострокових векселів

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Відображено одержаний довгостроковий вексель	182 "Довгострокові векселі одержані"	361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"	117350
2	Надійшли на розрахунковий рахунок кошти в погашення векселя	311 "Поточні рахунки в національній валюті"	182 "Довгострокові векселі одержані"	117400

Аналітичний облік за вексельними операціями ведеться за кожним одержаним векселем (за видами векселів): векселі, строк сплати за якими ще не настав; векселі, дисконтовані банком; векселі, не оплачені у встановлений термін.

До іншої дебіторської заборгованості належить, зокрема, дебіторська заборгованість за виданими довгостроковими позиками працівникам підприємства та інші види розрахунків.

Працівники підприємств можуть отримувати кредити та позики на індивідуальне й кооперативне житлове будівництво, інші цілі. Видача позик підприємством проводиться, якщо вона передбачена Статутом або іншим аналогічним документом та за наявності оформлених належним чином документів. Максимальний розмір позики для одного працівника законодавством не обмежується. Така операція повинна бути оформлена договором у письмовій формі, обов'язковими елементами якого є: предмет договору, розмір і порядок видачі позики, термін, на який вона видається, порядок погашення, відповідальність сторін та юридичні реквізити сторін.

Видача позик здійснюється як готівкою, так і за безготівковим розрахунком, відповідно до заяви працівника. Позика може видаватись на будь-який термін, але вона повинна бути безвідсотковою та поворотною.

Якщо повернення позики відбувається шляхом утримання із суми заробітної плати працівника, то підписується додаткова угода, в якій передбачено зобов'язання працівника повернути гроші в такий спосіб.

Облік видачі довгострокових позик працівникам підприємства та інших розрахунків ведеться на субрахунку 183 "Інша дебіторська заборгованість".

Основні бухгалтерські проводки з обліку іншої дебіторської заборгованості відображено в табл. 2.5

Таблиця 2.5 Кореспонденція рахунків щодо обліку іншої дебіторської заборгованості

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн..
		Дебет	Кредит
1	Видано з каси довгострокову позику працівникові підприємства	183 "Інша дебіторська заборгованість"	30 "Каса", 31"Рахунки в банках"	25000
2	Переведено раніше перерахований аванс до довгострокової дебіторської заборгованості	377"Розрахунки з іншими дебіторами"	183 "Інша дебіторська заборгованість"	20000
3	Отримано в касу кошти в погашення довгострокової позики працівникові підприємства	30 "Каса", 31"Рахунки в банках"	183 "Інша дебіторська заборгованість"	25500

2.3 Порядок відображення у бухгалтерській звітності інформації про довгострокову дебіторську заборгованість та інших необоротних матеріальних активів

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Суб'єкти підприємницької діяльності згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні давати різні види фінансової звітності (табл.2.5)

Таблиця 2.5 Фінансова звітність підприємства

Суб'єкти господарювання	Складові звітності
	Баланс	Звіт про фінансові результати	Звіт про рух грошових коштів	Звіт про власний капітал	Примітки
Окремі юридичні особи - всі підприємства (крім бюджетних організацій, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва)	+	+	+	+	+
Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності	+	+	-	-	-

Фінансова звітність підприємств складається за такими формами:

Баланс	(форма № 1)
Звіт про фінансові результати	(форма № 2)
Звіт про рух грошових коштів	(форма № 3)
Звіт про власний капітал	(форма № 4)
Примітки	(форма № 5)

ВАТ "Під. ГЗК" веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" No 996-ХІV від 16.07.1999р., затвердженими вУкраїні Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Фінансову звітність за 2011 рік не затверджено Загальними зборами акціонерів, оскільки Загальні збори акціонерів на дату надання висновку не відбувались. Надана фінансова звітність складена на 31.12.2011 р., валютою звітності є українська гривня, одиниця виміру - одна тисяча гривень. Фінансова звітність містить відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року.

Бухгалтерський баланс є основною формою фінансової звітності. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(с)БО 2 "Баланс".

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку

"Загальні вимоги до фінансової звітності" - цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов'язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Форма і склад статей фінансової звітності визначаються цим Національним положенням (стандартом) і наводяться у додатках 1 і 2 до цього Національного положення (стандарту).

Показники про податок на прибуток, витрати і збитки, вирахування з доходу, вибуття коштів, зменшення складових власного капіталу наводяться в дужках.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.