Але це є помилкове судження, оскільки аналітичні процедури насправді дуже ефективні.

На думку аудиторів, аналітичні процедури допомагають виявити 27 % помилок. Потрібно враховувати той факт, що вони обходяться дешевше, ніж більш деталізовані процедури, орієнтовані на документи.

Типовими видами аналітичних процедур є:

співставлення залишків по рахунках за різні періоди;

співставлення показників бухгалтерської звітності з кошторисними (плановими) показниками;

оцінка співвідношення між різними статтями звітності і спіставлення їх з даними попередніх періодів;

співставлення фінансових показників діяльності економічного суб'єкта з середніми показниками відповідної галузі економіки;

співставлення фінансової і нефінансової інформації (відомостей про діяльність економічного суб'єкта, що не відображається безпосередньо в системі бухгалтерського обліку).

Процедури, що надають точну інформацію, мають свої недоліки: аудитори можуть виявитися не настільки компетентними, щоб виявити необхідні факти; клієнти можуть дати аудиторам підставні адреси або попросити споживачів просто підписати підтвердження і відіслати його зворотньо.

Таким чином, аудиторська програма складається з процедур різних видів, і аналітичні процедури займають в ній важливе місце.

Аудитори часто зіставляють дані поточного року з даними попереднього періоду і вивчають отримані співвідношення в порівнянні з передбачуваними. Ці співставлення звичайно називають комплексними тестами. Такий аналіз часто виконується для амортизаційних відрахувань. Аудиторам відома фактична частка амортизаційних відрахувань в сукупній вартості активів, що амортизуються. Використовуючи цю величину, можна дістати оцінку амортизаційних відрахувань за період, що перевіряється; якщо вона приблизно рівна сумі на відповідному рахунку, аудитори можуть розглядати цю статтю витрат як перевірену за допомогою аналітичної процедури.

Приведемо інший приклад використання аналітичної процедури. Багато які фінансові рахунки парні, тобто сума в одному рахунку є функцією суми іншого. Деякі такі суми прямо відповідають одна інший, а деякі навпаки. Так, кожна стаття витрат на виплату процентів повинна відповідати певному зобов'язанню, по якому треба ці проценти виплачувати. Якщо виплату процентів не можна співвіднести із зобов'язанням, це може означати, що існує невраховане зобов'язання або помилка в іншому рахунку. Якщо не виявлені виплачені або нагромаджені проценти, відповідні умовам позики, це може вказувати на недооцінку витрат, можливе невиконання договірних зобов'язань, необхідність коректування або пояснювального розкриття.

9. Підготовка альтернативного балансу.

Для отримання доказів про реальність і повноту відображення в обліку готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) аудиторська організація може скласти баланс з витраченої сировини і матеріалів по нормах на одиницю продукції і фактичного виходу продукції (виконання робіт, надання послуг).

Баланс сировини, матеріалів і виходу продукції дозволяє аудиторській організації виявити відхилення від нормативних витрат сировини, матеріалів і виходу продукції (виконання робіт, надання послуг) і тим самим пересвідчитися в достовірності фінансового результату.

Тестування системи обліку МШП.

Для підтвердження аудиторського висновку доцільно в процесі перевірки рахунку 22 здійснити процедури з використанням тестів, що означає провести випробування або дослідження за зазделегідь розробленою стандартною формою. З урахуванням цілей їх поділяють на тести незалежні і тести на відповідність.

Незалежні тести призначені для отримання відомостей про повноту, правильність і законність операцій, що містяться в бухгалтерських записах і фінансовій звітності.

Тести на відповідність застосовують для виявлення відповідності процедур внутрішнього контролю встановленим нормам.

Абсолютно всі аудиторські тести класифікуються відповідно до процедури їх здійснення.

Напрямки і питання тестування:

Чи має доступ до бланків накладних, вимог будь-хто, крім відповідальних осіб?

Чи перевіряються вимоги на МШП і накладні на його відпустку після їх підготовки завідуючим складом?

Чи проводиться попередня нумерація накладних і вимог, і чи використовується вона для виявлення відсутніх або фіктивних документів?

Чи перевіряється розбіжність між даними первинних документів на відпуск МШП і виробничих звітів?

Чи правильно класифікуються витрати по елементах і статтях калькуляції?

До найбільш типових помилок по обліку МШП можна віднести наступні:

не укладені договори про матеріальну відповідальність з комірниками (матеріально-відповідальними особами);

неправильно оформляються документи на прихід і витрати МШП;

не ведеться аналітичний облік руху МШП;

нерегулярно проводиться перевірка даних по руху МШП в бухгалтерії і на складах підприємства, не проводиться щорічна інвентаризація МШП;

на складах зберігається велика кількість невживаних МШП;

неправильно проводиться списання МШП по напрямах витрат.

Оформлення результатів аудиторської перевірки і підготовка пропозицій для аудиторського висновку.

Аудиторська перевірка закінчується оформленням двох підсумкових документів акту аудиторської перевірки бухгалтерського обліку і достовірності звітності і аудиторського висновку.

У акті аудиторської перевірки з достатньою деталізацією, однак без включення малоістотних деталей, аудитори повідомляють клієнту про вионану роботу, про її основні напрямки і про те, які з цих напрямків піддані суцільній перевірці, а які вибірковій. Після цього вказуються виявлені недоліки в послідовності, відповідній їх значимості. При цьому в акті нарівні з відміченими недоліками повинні бути викладені конкретні рекомендації по їх виправленню і недопущенню в майбутньому. Разом з тим аудитори не повинні самі робити такі виправлення, тобто виконувати роботу персоналу бухгалтерії.

Акт аудиторської перевірки є суворо конфіденційним документом, із змістом якого аудитори не мають прав, без згоди на це клієнта, знайомити третіх осіб, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством (виявлення розкрадання, шахрайства і інших особливих випадків). У зв'язку з цим акт аудиторської перевірки складається в двох примірниках, один з яких передається аудиторами особисто головному бухгалтеру підприємства або особі, яка його заміняє, а другий примірник залишається в аудиторській організації, що проводила перевірку, для подальшого контролю за усуненням виявлених недоліків.

Після підготовки проекту акту аудитори знайомлять керівництво підприємства з його змістом, розглядають висловлені при цьому заперечення і зауваження, при необхідності вносять в акт відповідні корективи і підписують його.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, що дає оцінку достовірності бухгалтерського обліку і звітності підприємства щзо перевіряється, підтверджений підписом керівника перевіряючої групи аудиторської фірми і печаткою цієї фірми. У випадку, якщо перевірка здійснювалася самостійним незалежним аудитором, що має ліцензію, то підтвердження висновку проводиться його підписом і особистою печаткою.

Можливі чотири види аудиторських висновків:

позитивний;

умовно позитивний;

негативний висновок;

відмова від висноку.

Перший вид висновку аудиторами дається в тому випадку, якщо не було виявлено помилок і недоліків в звітності, а фінансове становище підприємства стійке і, на думку аудиторів, не викликає яких-небудь побоювань. Однак таке становище малоймовірне і, швидше за все, має місце один з двох варіантів: помилки аудиторами знайдені, але вносити відповідні виправлення недоцільно, або аудиторська перевірка зроблена недостатньо кваліфіковано або несумлінно.

Умовно позитивний висновок дається при виявленні аудиторами окремих недоліків, які легко виправити, загалом що не міняють позитивної оцінки стану бухгалтерського обліку і звітності. По всіх виявлених недоліках аудитори зобов'язані дати свої рекомендації і проконтролювати їх виконання.

Негативний висновок дається у разі виявлення серйозних порушень і занедбаності бухгалтерського обліку і звітності, в зв'язку з чим бухгалтерська документація кваліфікується як недостовірна.

Четвертий варіант завершення аудиторської перевірки можливий, якщо аудиторам не надаються всі матеріали, необхідні для оцінки стану бухгалтерського обліку і звітності. У результаті аудитори змушені припинити перевірку, офіційно повідомивши про це підприємство і своє керівництво.

Зміст і порядок складання аудиторського висновку.

Відповідно до національних стандартів аудиту за результатами аудиторської перевірки готується аудиторський висновок, що складається з трьох частин: вступної, аналітичної і підсумкової.

Відповідно до цих нормативних документів аудиторський висновок повинен містити:

а) у всупній частині:

- найменування аудиторської фірми (прізвище, ім'я, по батькові аудитора), юридична адреса, дані державної реєстрації, номер і дата видачі ліцензії (з вказівкою вигляду аудиту і терміну дії ліцензії), банківські реквізити.

б) в аналітичній частині:

- найменування економічного суб'єкта і тимчасові рамки періоду, що перевіряється,

- результати експертизи системи внутрішнього контролю і стан бухгалтерського обліку в економічного суб'єкта,

- факти виявлених в ході перевірки істотних порушень порядку ведення бухгалтерського обліку, що спричинили спотворення бухгалтерської звітності і пов'язані з цим недоплати по податках і обов'язкових платежах і зборах.

в) в підсумковій частині:

- констатація висновку про повну достовірність (умовну достовірність - при умові виправлення виявлених помилок) бухгалтерської звітності економічного суб'єкта, що перевіряється.

Аудиторський висновок брошурується разом з бухгалтерською звітністю і надається для ознайомлення керівництву і акціонерам (учасникам) економічного суб'єкта.

При цьому всім зовнішнім зацікавленим особам (в податкові служби, в кредитні установи, в засоби масової інформації - у разі публікації балансу, і т.п.) надається тільки підсумкова частина аудиторського висновку, що містить висновок про міру достовірності бухгалтерської звітності.

Висновки

У процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг поряд з засобами праці беруть участь предмети праці, які обслуговують виробничі цехи, а їх вартість повністю включається в собівартість готової продукції (робіт, послуг). Ця особливість впливає на організацію обліку предметів праці, які на практиці називають виробничими запасами.

МШП - це частина виробничих запасів організації, що використовується як засоби праці не більш 12 місяців або звичайного операційного циклу.

Господарські операції, пов'язані з МШП, наступні: придбання у постачальників; внутрішнє переміщення, відпуск у виробництво і на невиробничі потреби; реалізація (вибуття) і інш.

Аудиторська перевірка МШП, як правило, проводиться в складі виробничих запасів. Її мета складається в підтвердженні достовірності даних по наявності і руху матеріальних цінностей, встановленні правильності оформлення операцій по МШП відповідно до діючих нормативних актів.

Аудит МШП починається з перегляду облікової політики і звертання уваги в ній на ті елементи, які пов'язані з методом нарахування зносу МШП і методом їх списання на витрати виробництва. І тільки після цього потрібно перевіряти організацію обліку руху МШП: спочатку на складах, потім в бухгалтерії.

Важливим етапом перевірки є підтвердження достовірності визначення і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по нарахуванню амортизації по МШП.

Також приділяється увага обліку таких МШП, як спецодяг, спецвзуття і інше пристосування індивідуального захисту.

У ході всієї перевірки ретельному аналізу підлягає первинна документація.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про аудиторську діяльність”.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” // Вісник податкової служби України. №1. 2001. с. 3-26.

3. Закон України “Про податок на додану вартість”.

4. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. // Галицькі Контракти №43, 1998. с. 59-63.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. // Бухгалтерський облік і аудит №3, 2000. с. 55-57.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. // Дебет Кредит №23, 2000. с. 58-63.

7. Алборов Р.А. Аудит в организациях промышленности, торговли и АПК. 2-е издание, переработанное и дополненное. М.: Издательство “Дело и сервис”, 2000. 432 с.

8. Аудит: Учебник для вузов /А. Кузьминский, Н. Кужельный, Э. Петрык, В. Савченко и др./ Под редакцией А. Кузьминского. К.: УЧЕТИНФОРМ, 1996. 283с.

9. Грачова Р. П'ять методів амортизації. // Дебет Кредит №31, 2000. с. 28-35.

10. Завгородний В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка. 2-е изд. К.: “ДИ-КСИ”, 1997. 832 с.

11. Лончакова В. Поліпшення основних фондів: весь бухгалтерський та податковий облік. // Все про бухгалтерський облік №82, 2000. с. 4-7.

12. Малишкін О., Дрючин Д. Амортизація: розрахунок у бухгалтерському та податковому обліку. Немає нічого спільного. // Дебет Кредит №36, 2000. С .6-11.

13. Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит. Навчально-методичний посібник. Київ, ТОВ “НІОС”.1998. 224 с.

Размещено на Allbest.ru