Бухгалтерський облік руху готової продукції на складі та в бухгалтерії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Розвиток ринкових стосунків в економіці України потребує перебудови основ економічних і облікових дисциплін, що склалися за період існування командно-адміністративної системи управління.

Будь-який бізнесмен знає, що головним в бізнесі є непохитне прагнення до виживання в умовах нестійкого зовнішнього середовища.

Одним з чинників виживання і подальшого розширення своєї справи є уміння користуватися інформацією як про свою справу, так і про зовнішні чинники, прямо або що побічно впливають на справу.

Це розширює межі застосування бухгалтерського обліку, з'являються нові його об'єкти, нові користувачі облікової інформації.

Бухгалтерський облік - складна і стародавня наука, що спирається на міцний фундамент професійних знань, умінь і навиків. У основі бухгалтерського обліку лежить теорія бухгалтерського обліку, що розкриває предмет і принципи бухгалтерського обліку, метод і його елементи: рахунки і подвійний запис, техніку обліку, документування, калькуляцію, інвентаризацію і інші основні поняття обліку.

Тема курсової роботи: «Бухгалтерський облік руху готової продукції на складі та в бухгалтерії»є актуальною. Сфера реалізації готової продукції (робіт, послуг) є важливішою сферою діяльності підприємства, оскільки саме у цієї сфері формується майбутній прибуток підприємства.

Мета курсової роботи - всебічний аналіз бухгалтерського обліку операцій реалізації готової продукції (робіт, послуг) з урахуванням національних стандартів, а також вивчення і аналіз теоретичних основ бухгалтерського обліку, його організації в умовах ринкових стосунків.

Для досягнення вказаної мети були поставлені наступні основні завдання:

Розкрити зміст теоретичних основ бухгалтерського обліку операцій реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Проаналізувати сучасну організацію бухгалтерського обліку операцій реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Відобразити організацію бухгалтерського обліку операцій реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Проаналізувати синтетичний облік операцій реалізації готової продукції (робіт, послуг) відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в Україні.

Розкрити порядок узагальнення даних бухгалтерського обліку і порядок складання і надання бухгалтерській звітності підприємством.

При підготовці курсової роботи використовувалися матеріали публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів в області теорії і практиці ведення бухгалтерського обліку. При підготовці матеріалу для курсової роботи застосовувалися методи і прийоми аналізу, синтезу, спостереження, узагальнення.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Поняття та класифікація готової продукції

Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речової продукції (машин, обладнання тощо) підприємство може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. Наприклад, ремонтні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом та інше. На відміну від речової продукції, під якою розуміється вираз готова продукція, цей вид продукції називають «виконані роботи і надані послуги».[1,c.125]

Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції та виконаних робіт і послуг.

Всі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

- випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

- зберігання продукції на складах підприємства;

- відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

- відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

- реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію);

При організації обміну продукції основним методом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю. Рис. 1.

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняються від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.[2,c.69]

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що іноді утворюється в комплексних виробництвах при виробництві основної і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

При незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін, запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх загальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу. Ринкова вартість товарно-матеріальних запасів може зменшуватись під впливом НТП і фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів і їх вартістю на даний момент.

Згідно П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.[5,c.49]

На практиці первісна вартість не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:

- первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

- первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

Різницю між первісною вартістю, що визначена за фактичними витратами на придбання запасів, і чистою вартістю їх реалізації в міжнародній практиці називають збитком від зберігання запасів.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» особливість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які

Оцінка готової продукції при її реалізації залежить від сформованої облікової політики підприємства в частині оцінки запасів при їх вибутті.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартість (за дебетом рахунку 901 «Собівартість реалізації»), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (за кредитом рахунку 71 «Дохід» від реалізації готової продукції).

Одним із основних завдань цінового обігу готової продукції є проведення різної продукції промисловості до єдиного вираження: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих одиниць, так і промисловості в цілому. В отриманні одного підсумку по різних видах продукції і полягає основне завдання оцінки продукції.[6,c.62]

1.2 Порядок формування первісної вартості готової продукції

У бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватись відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" за первісною вартістю. Але оскільки вартість продукції може бути визначена лише після накопичення усіх витрат і калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. При визначенні первісної вартості продукції (робіт. послуг) керуються також П(С)БО 16 "Витрати".

Первісною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства (готова продукція), признається їх виробнича собівартість, що визначається у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». [7, с.89.]. Згідно пункту 11 розділу «Склад витрат» цього положення собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати [8, с.147].

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

Порядок формування первісної вартості готової продукції наведено на Рис. 2.

Оцінка готової продукції при її реалізації залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті (рис.). При цьому можуть застосовуватись методи, передбачені П(С)БО 9 "Запаси".

Оцінка готової продукції та незавершеного виробництва в бухгалтерському обліку відображена на Рис. 3.

При відображенні в бухгалтерському обліку реалізації готової продукції зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з Положенням про облікову політику, - первісна вартість (за дебетом рахунку 901 "Собівартість реалізації готової продукції"), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (за кредитом рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції"").

1.3 Нормативно-законодавча база з обліку готової продукції та її реалізації

При організації бухгалтерського обліку готової продукції та її реалізації потрібно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

- цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-ІV із змінами та доповненнями.[8.с.54]

В розділі «окремі види зобов`язань» даються загальні положення про купівлю-продаж продукції, заключення договору купівлі-продажу, обов`язки та відповідальність продавця, правові наслідки порушення умови договору, ціна товару, оплата і страхування товару.

- цивільний Кодекс України (ЦКУ).[9. с. 59]

Статтею 208 цього Кодексу передбачено, що право чин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Порядок реалізації готової продукції регулюється умовами договорів. Невідповідності за якістю і асортиментом регулюється ст. 669 - 672 ЦКУ.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 751/4044 визначає метрологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію і розкриття її у фінансовій звітності. Дається визначення первісної оцінки готової продукції, оцінки її вибуття на дату балансу.

В п. 27 і 28 описано механізм відображення результатів переоцінки готової продукції в бухгалтерському обліку. В ньому також детально відображено методи оцінки вибуття готової продукції. Надлишки виявлені при інвентаризації оприбутковуються, як безоплатно отримані (п.12).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248 розкриває інформацію про витрати підприємства, дається їм визначення і склад по елементам, а також додається розрахунок розподілу загально виробничих витрат.

В наказі Міністерства статистики України від 21.06.1996р. за № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджено типові форми з обліку готової продукції, які повинні застосовувати підприємства всіх форм власності.

П(С)БО 2 «Баланс» затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99р. № 87 визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Він передбачає, що у статті «Готова продукція» (ряд. 130) показується вартість готової продукції призначеної для реалізації в ході нормального операційного циклу.[9.с.3]

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.02.96р. № 116 визначає розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) готової продукції предметів на підприємстві.



РОЗДІЛ 2. ДОКУМЕНТУВАННЯ ТА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1 Порядок формування та відображення в обліку первинної вартості готової продукції

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до п. 6 Положення витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

1) витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення);

2) витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

1) платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та ін.;

2) попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг):

3) погашення одержаних позик;

4) інші зменшення активів або збільшення зобов'язань. які не відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна «витрати»;

5) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Важливим завданням обліку затрат на виробництво є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані з виготовленням продукції (виконанням робіт; наданням послуг), забезпечення контролю за використанням матеріальних трудових і фінансових ресурсів. Виходячи з поставленого завдання затрати групують за двома ознаками: за елементами затрат і за статтями калькуляції.

Елементи затрат -- це економічно однорідні за своїм змістом затрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено групування витрат операційної діяльності підприємства за такими елементами:

1) матеріальні затрати;

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на соціальні заходи;

4). амортизація; До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва):

а. сировини й основних матеріалів;

б. покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

в. палива й енергії;

г. будівельних матеріалів;

д. запасних частин;

е. тари і тарних матеріалів;

ж. допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються: заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування за пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються інші витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата банку за розрахунково-касове обслуговування та ін.).

2.2 Інвентаризація готової продукції та її облік на складі

Порядок інвентаризації готової продукції слід розпочинати з організаційних питань. Перед проведенням інвентаризації вся готова продукція повинна бути згрупо-вана, розкладена за назвами, сортами, розмірами в порядку, зручному для підрахунку. В разі позачергової інвентаризації готову продукцію підготовляють у присутності інвентаризаційної комісії.

До початку процедури інвентаризації важливо отримати від кож ної матеріально відповідальної особи розписку з таким змістом:

На початок проведення інвентаризації всі видаткові та при буткові документи на товарно-матеріальні цінності, здані до бухгалтерії, і всі товарно-матеріальні цін-ності, що надійшли на мою (нашу) відповідальність, оприбутковані, а ті, що ви були, списано у видаток.

Якщо на підприємстві передбачено зберігати готову продукцію на декількох складах або в ізольованих приміщеннях, то інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання від одного місця до іншого. Перевіривши одне місце зберіган-ня, вхід до нього опломбовують, і комісія переходить до наступного.

При цьому кількість готової продукції визначають згідно з Інструкцією № 69, пе-ревіряючи наявну в натурі готову продукцію (повна інвентаризація).

У разі якщо готова продукція надходить на склад під час інвентаризації, мате-ріально відповідальна особа повинна прийняти її у присутності членів інвентариза-ційної комісії. Потім на прибуткових докумен тах роблять відмітку «Надійшло після інвентаризації» (за підписом голо ви комісії) з посиланням на дату опису та номер, де записано цінності.

Відпуск готової продукції під час інвентаризації можливий з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера. На видаткових документах про готову продукцію, відпущену зі складу в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, ставлять відмітку. Така готова продукція заноситься до окремого опису в порядку, аналогічному тому, який встановлено для цінностей, що надійшли під час інвентаризації. Результати інвентаризації готової продукції відображають в інвента-ризаційному описі.

Перелік поширених типових форм для проведення інвентаризації:

1) інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей ф. № інв-3 або ф. № М-21. У першому документі міститься розписка, якої немає в останній фор-мі;

2) акт інвентаризації товарів відвантажених (ф. № інв-4);

3) інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання (ф. № інв-5).

Описи підписують усі члени комісії та матеріально-відпо відальна особа, після чого їх передають до бухгалтерії під розписку. Бухгалтерія звіряє фактичну наявність цінностей, занесених до описів, з даними бухгалтерського обліку. Якщо є розходжен-ня, то складає звіряльну відомість (ф. № інв-19). До неї заносять залишки готової продукції фактичні та ті, які значаться в бухгалтерському обліку. Вказу ють тільки ту готову продукцію, за якою виявлено розбіжності з об ліковими даними (нестачі та лишки). Складаючи відомість, проводять операції взаємозаліку нестач та лишків при пересортуванні готової продукції. Якщо при заліку нестач лишками під час пере-сортування вартість нестачі готової продукції більша за вартість надлишку, то різни-цю відшкодовують винні особи. Коли ж таких осіб не встановлено, то су мові різниці розглядають як нестачу понад норми природно го убутку і відносять на результати фінансово-господарської діяльності. У протоколах інвентаризаційної комісії наво-дяться вичерпні пояснення причин, через які різниці не можна віднести на винних осіб.

Якщо навпаки -- вартість надлишку готової продукції пере вищує вартість нестачі при пересортуванні, то на різницю збільшують дані обліку відповідних матеріальних цінностей і результати фінансово-господарської діяльності.

Усі інші випадки нестач та лишків готової продукції розглядають і відображають у бухгалтерському та податковому обліку ок ремо як нестачі і як надлишки.

Механізм розрахунку розміру збитків від нестачі матері альних цінностей на-ведено в Постанові КМУ «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» № 116 від 22.01.1996 р. зі змінами. Згідно з п. 2 цього Порядку розмір збитків визначають за формулою

Р = \(Б -- А)х I. + ПДВ + А ,1 х 2, (6.1)

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, а також вартість продукції, ви-робництво якої не закінчено, визначається, виходячи із собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю; спирту, що використовується для виготовлення вин, шампансько-го, коньяків оброблених; спирту коньячного, соків спиртових, зброджено-спиртових настоїв визначається, виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуван-ням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни застосовується коефіцієнт 3.

Вартість плодово-ягідних соків, консервованих з використанням сірчаного ангі-дриду або безокисного натрію визначається, виходячи з оптових цін підприємства-виробника і податку на додану вартість із застосуванням коефіцієнта 2.

У разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівель-ними цінами, які склалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5.

Продовольчі товари (готова продукція, роздрібні ціни на яку дотуються) оціню-ються з додаванням до роздрібних цін суми дотацій.

У разі розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, що підлягають списанню на видатки в міру відпуску їх у виробництво або експлуатацію (в установах, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, -- у міру їх придбання) та обліковуються лише в кількісному виразі, розмір збитків визначається, виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактично-му зносу, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкової ціни.



2.3 Інформаційні технології в обліку готової продукції

Комплексний підхід до перегляду теоретичних і методологічних основ бухгалтерського обліку передбачає:

- уведення в практику методологічних основ бухгалтерського обліку, що відповідають ринковим відносинам із переходом на міжнародні стандарти обліку та аудиту;

- перегляд методологічних принципів обліку, що забезпечили б комплексне оброблення облікової інформації;

- удосконалення теоретичних основ бухгалтерського обліку з використанням інформаційних технологій;

- застосування новітніх інформаційних технологій та засобів спілкування;

- інтеграцію облікової інформації в єдиний інформаційний потік;

- розроблення єдиної інформаційної мови показників обліку, контролю та аудиту;

- упровадження в практику обліку питань оцінювання, планування та прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства;

- формування на основі автоматизації управлінських рішень.

Посилення контрольних функцій обліку в умовах автоматизованого оброблення інформації потрібне для здійснення безперерв¬ного контролю кожної окремої операції, а також виявлення прихованих порушень і відхилень у господарській діяльності підприємства. Також однією з основних особливостей обліку є його тісний зв'язок із внутрішньогосподарським контролем, аналізом і аудитом.

Основними завданнями внутрішньогосподарського контролю та аналізу в умовах застосування автоматизованої системи обліку є:

- аналіз правомірності застосування на підприємствах форм і засобів обліку;

- аналіз правомірності фіксації первинних господарських операцій і підтвердження відповідними даними документів;

- дослідження облікових даних щодо повноти відображення їх;

- контроль за несанкціонованим доступом до облікової інфор¬мації;

- контроль за правильністю та своєчасністю здійснених розрахунків;

- аудит за повнотою та своєчасністю формування звітної інформації;

- аудит за правильністю складання бухгалтерських проводок і формуванням облікових регістрів;

- дослідження та прогнозування фінансово-господарського стану підприємства;

- формування управлінських рішень за фактичною інформацією.

Важливе завдання бухгалтерського обліку як інструмен¬та аналізу, аудиту та управління господарським процесом -- побудова моделей облікового процесу з подальшою імітацією його із застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки.

Реалізація імітаційних моделей дасть змогу посилити управлінські функції обліку, передбачити на визначену дату фінансово-господарський стан підприємства та найбільший ефект від діяльності його.

Отже, модельний експеримент є ефективним засобом для пошуку та знаходження оптимальних рішень з управління підприємством. Проте пріоритет в остаточному варіанті залишається за людиною.

Існують такі основні типи організації автоматизованих інформаційних систем обліку:

- міні-бухгалтерія;

- інтегровані системи бухгалтерського обліку;

- програмні інструментальні системи;

- комплекси бухгалтерських автоматизованих робочих місць;

- створені на замовлення системи;

- для ведення окремих ділянок обліку;

- корпоративні.

Міні-бухгалтерія призначена головним чином для здійснення бухгалтерського обліку на малих підприємствах. Цей програмний засіб дає можливість здійснити синтетичний, а також нескладний аналітичний облік. У міні-бухгалтеріях формують бухгалтерські проводки, головну книгу, оборотну та деякі інші відомості, первинні документи. До цього класу програмних засобів належать такі, які запроваджуються на малих підприємствах України -- «ІС-Бухгалтерія», «Інфо-Бухгалтер», «Фінанси без проблем», «Головний бухгалтер» та деякі інші.

Інтегровані системи бухгалтерського обліку побудовано на основі записів, які тією чи іншою мірою відображають інформацію різних розділів, котрі інтегрують в усі розділи обліку. Звичайно, такі програмні засоби функціонують у вигляді одного виконуючого модуля, який є ядром інформаційної системи бухгал¬терського обліку. У діючих інтегрованих системах розробники намагаються досягти повноти реалізації облікових функцій не за рахунок розподілу бухгалтерського обліку на окремі ділянки обліку, а за рахунок ускладнення та спеціалізації процедур оброблення бухгалтерських проводок, у які може входити різноманітна додаткова інформація, потрібна для відображення специфіки кіль¬кісно-сумового, інвентарного обліку тощо. Цей клас програмних засобів призначено в основному для невеликих підприємств, однак, на відміну від програмних засобів «міні-бухгалтерія», вони характеризуються більшою глибиною аналітичного обліку та розвиненою реалізацією функцій натурально-вартісного та інвентарного обліку. До таких програмних засобів відносять інформаційні системи «Парус», «Інтегратор», «Інфін».

Програмні інструментальні системи дають змогу користувачеві самостійно конструювати систему оброблення облікових даних, описувати потрібні розрахункові алгоритми, макетувати введення та висновок первинної та вихідної інформації спеціалізованою формальною мовою. Так само як і інтегровані інформаційні системи, інструментальні системи ґрунтуються на загальній моделі бухгалтерського обліку, в якій специфіку окремих його ділянок у явному вигляді не виділено. Під час використання цих програмних засобів треба мати навички програмування й уміти розробляти формули, а також невеликі програми вбудованою в таку систему мовою опису розрахунків, що ускладнює використання цієї інформаційної системи.

До комплексів бухгалтерських автоматизованих робочих місць входять окремі АРМБ та в деяких випадках інформаційні підсистеми. Однак більшість комплексів не пов'язані між собою, і вирішуються локально. До таких інформаційних систем відносять «Бэст», «Бухоблік-Фінанси-Бізнес», «ФинЭко» та ін.

Виготовлені на замовлення системи -- це комплекс програмних засобів, які охоплюють комплекси АРМБ та інструментальні засоби, створені відповідно до вимог та умов конкретного замовника.

Локальні АРМБ використовуються для розв'язання окремих завдань обліку, вони не пов'язані між собою та виконують окремі функції, потрібні підприємству.

Корпоративні інформаційні системи забезпечують комплексну автоматизацію задач обліку, контролю, аналізу та аудиту з використанням інших систем управління, що діють на підприємствах. Корпоративні інформаційні системи дають можливість своєчасно отримувати інформацію для прийняття управлінських рішень за рівнями управління. Програмні модулі побудовано гнуч¬ко, що забезпечує взаємодію різних бізнес-процесів. Корпоратив¬ні інформаційні системи побудовано на комплексі взаємопов'язаних АРМБ із використанням розподіленої системи оброблення даних (РСОД).

Задачі обліку товарів забезпечують автоматизований підрахунок товарів на складах, у місцях їх продажу, реалізації товарів покупцям. А нагромаджені в системі дані уможливлюють аналіз показників з обліку готової продукції, її відвантаження та реалізації в розрізі аналітичної інформації, що дуже важливо для вирішення задач управлінського обліку та прийняття управлінських рішень.

Автоматизація задач із реалізації продукції одночасно забезпечує і контроль надходження від покупців платежів за відвантажену їм продукцію; облік реалізації в потрібних цінах; визначення податку на додану вартість для віднесення в бюджет; розподіл позавиробничих витрат, пов'язаних зі збутом продукції; формування бухгалтерських записів реалізації продукції. У ній зацікавлені також відділ маркетингу та керівництво підприємства.

На практиці вони вирішуються шляхом застосування різних варіантів побудови та функціонування інформаційної системи обліку готової продукції та її реалізації. Особливості цієї ІС залежать від виду діяльності та розміру підприємства, його організаційної структури, документообігу, використання мережного оброблення даних тощо. У вирішенні задач обліку готової продукції та її реалізації беруть участь такі основні учасники інформаційного обміну (рис. 4), які можуть автоматизувати оброблення своїх даних автономними програмними продуктами (самостійними модулями).

Зустрічається використання таких програмних рішень, що забезпечують облік готової продукції, її відвантаження й реалізацію у відділі маркетингу (комерційному відділі) та в бухгалтерії.

Програмний модуль відділу маркетингу забезпечує облік надходження на склад і відвантаження зі складу готової продукції та дає можливість отримати інформацію про її наявність на складі, про виконання договорів, про виписані рахунки-фактури. Він виконує такі функції, як організація та ведення картотеки склад-ського обліку, відвантаження готової продукції, рекламацій, виконання договорів, а також друк реєстрів та сервіс.

У бухгалтерії виконують розв'язання задачі «Відвантаження та реалізації», друк машинограм, ведення довідників та сервіс. Цей модуль може функціонувати автономно або в комплексі з іншими. Вхідна інформація формується на місці виникнення у відділі маркетингу та передається в бухгалтерію в електронному вигляді. На її основі виписуються рахунки-фактури, що також можуть бути сформовані шляхом введення відповідної інформації з клавіатури.

В умовах функціонування корпоративних інформаційних систем для обліку готової продукції, її відвантаження й реалізації можуть пропонуватися різні рівні програмних рішень, що забезпечують розв'язання цих задач у регламентному режимі та режимі запиту, отримання результатної інформації відповідно в пов-ному обсязі у вигляді машинограм чи у вигляді її окремих фрагментів на дисплеї або машинограмі.

Автоматизація складського обліку забезпечує отримання:

- даних аналітичного обліку залишків готової продукції та її надхоження на склад у натуральному й вартісному виразі;

- даних про випуск готової продукції для прийняття управлінських рішень;

- даних про фактичну собівартість іншого приходу та витрат готової продукції.

Ці задачі можуть розв'язуватися завдяки використанню окремого модуля або входити до складу програмного комплексу з обліку готової продукції та її реалізації [3].На складі головне меню програми може передбачати такі функції (рис. 5).

В умовах конкурентної боротьби для підприємства особливий інтерес має процес моделювання різних сторін господарської діяльності. За наявною інформацією в базі даних та базі моделей можна проаналізувати фактичну та планову рентабельність продукції; змоделювати рентабельність продукції на майбутні періоди; внес-ти конкретні пропозиції щодо організації виробництва готової продукції чи про припинення випуску нерентабельних її видів. Використовуючи інформацію бази знань, бухгалтер (керівник підприємства) отримує підказку про потрібне оптимальне управлінське рішення, яке дасть можливість у найкоротший термін пере-орієнтувати виробництво на випуск нової продукції).

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИПУСКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

3.1 Вдосконалення обліку випуску готової продукції та формування її собівартості в умовах використання комп'ютерної техніки

Бухгалтерський облік процесу виробництва залежить від конкретних умов, властивостей і характеру технології та організації виробництва, що визначаються індивідуальними особливостями. Інколи виникають ситуації, коли виготовлення одного продукту різними технологічними прийомами вимагає різної системи групування статей витрат та обрахування собівартості. Такі процеси призводять до ускладнення документування, обліку випуску готової продукції та подальшої її реалізації. Водночас у процесі здійснення виробничої діяльності підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання вступають у певні економічні відносини, результатом яких є цикл операцій, пов'язаних із реалізацією готової продукції. В цьому циклі приймаються управлінські рішення щодо продажу товарно-матеріальних цінностей, відбуваються процеси, які необхідні для передачі права власності покупцям на відвантажену, відпущену, реалізовану продукцію. В зв'язку з цим, на нашу думку, розгляд і дослідження деяких аспектів обліку готової продукції та її реалізації актуальні за нинішніх економічних умов і потребують врегулювання. облік бухгалтерський документування продукція

Для сільськогосподарського підприємства, доцільно ввести мікропроцесорну техніку, здатну ідентифікувати окрему одиницю готової продукції. Використання такої техніки є необхідним, вважає О. Глогусь, оскільки це дає змогу отримати інформацію про всі операції в момент та в місці їх здійснення [1, 155]. На нашу думку, застосування мікропроцесорної техніки актуальне тому, що в такому разі інформація реєструється та обробляється в режимі реального часу і система управлінського обліку оперативно реагує на можливі відхилення основних показників діяльності. Це дозволяє ефективно управляти динамічною системою пересування місцями збереження й обробки готової продукції, в будь-який час володіти повною інформацією про асортимент вхідних і вихідних товарно-матеріальних потоків.

З використанням комп'ютерної техніки на багатьох виробничих підприємствах прийнято вести облік реалізації готової продукції без застосування узагальнюючих документів, виняток становить формування оборотно-сальдової відомості за рахунком 26 "Готова продукція". Цей документ характеризує інформацію щодо оборотів і залишків готової продукції. Однак цього недостатньо, тому ми вважаємо за доцільне на підставі первинних документів складати реєстри документів з реалізації готової продукції. Реєстри необхідно формувати за напрямками реалізації, видами продукції, покупцями та замовниками. Щоденне заповнення цих реєстрів дасть змогу здійснювати оперативний контроль за реалізацією продукції, застосуванням цін та їх змінами, надходженням виручки. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне на виробничих підприємствах до рахунку 26 "Готова продукція" відкрити два субрахунки:

- 261 "Готова продукція за обліковими цінами";

- 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін".

Необхідність виокремлення зазначених субрахунків пояснюється тим, що в аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами, а надходження та відпуск готової продукції в синтетичному обліку - за фактичною виробничою собівартістю; при цьому облікові записи в системі рахунків можуть бути різними. Так, на думку М.С. Пушкаря, щоб позбутися розбіжностей в оцінці готової продукції, необхідно визначити відхилення між фактичною й умовною вартістю продукції після формування калькуляції та скласти виправні проводки:

- Дт 26 " Готова продукція"

- Кт 23 "Виробництво"

У разі, коли фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість, або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості [9, 376]. Ми ж вважаємо за доцільне, надходження на склад готової продукції відображати записом:

*-Дт 261 "Готова продукція за обліковими цінами"

*- Кт 23 "Виробництво".

Одночасно потрібно відобразити суму відхилень, яка виникає між фактичною виробничою собівартістю готової продукції та її вартістю за обліковими цінами. Якщо фактична собівартість готової продукції виявиться вищою, ніж її вартість за обліковими цінами, то додатково слід сформувати запис:.

- Дт 261 "Готова продукція за обліковими цінами"

- Кт 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готовою продукції від облікових цін".

При від'ємному значенні відхилення запис на рахунках обліку буде зворотнім:

-Дт 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін"

- Кт 261 Готова продукція за обліковими цінами"

Для вдосконалення обліку готової продукції та її реалізації вважаємо за необхідне розмежувати витрати на збут, які пов'язані з доведенням існуючої продукції до споживача (тара, упаковка, вантажні роботи, транспортування, складування, витрати на утримання складів, магазинів, торгового персоналу тощо) та маркетингові витрати, що виникають у зв'язку з вивченням і стимулюванням попиту, пошуком інформації про ринки збуту і розширенням частки ринку виробника

Інша пропозиція стосується використання у розрахунках із покупцями таких форм безготівкових розрахунків, які би гарантували своєчасне надходження грошей за відпущену покупцям продукцію. Найзручнішими, на думку Л. Слюсарчук, є використання попередньої оплати за продукцію, а також акредитивної форми розрахунків [10, 45]. Ми вважаємо, що обидві форми безготівкових розрахунків найбільш безпечні й унеможливлюють виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

На промислових підприємствах, зокрема тих, які мають значні обсяги виробництва і реалізації продукції, доцільно використовувати логістичні способи та прийоми управління випуском і збутом продукції, оскільки в збутовій діяльності й інформаційному забезпеченні процесу збуту готової продукції, який ще називають логістичним сервісом, вони дають найкращі результати. Для інформаційного забезпечення маркетингових і логістичних процедур необхідно формувати і передавати на відповідні рівні управління повну, своєчасну та достатню інформацію про кількісні та вартісні показники щодо залишків готової продукції на будь-який момент часу, про вартість відпущеної оплаченої та неоплаченої продукції, про сегменти ринків збуту і витрати, пов'язані із збутовою діяльністю. Необхідну інформацію постачає система обліку, в якій реєструються всі без винятку операції щодо руху готової продукції та її фактичної собівартості, залишків готової продукції за окремими групами та аналітичними позиціями. При цьому, як правило, облікова інформація вміщує набагато більше даних, ніж їх використовують у системі управління.

Отже, сьогодні проблема полягає не в обсягах та якісних характеристиках облікової інформації. Найбільшою проблемою залишається рівень використання останньої для оцінки якісних і кількісних параметрів об'єктів обліку, передусім готової продукції і витрат на збут. Ця інформація нині недостатньо застосовується для прийняття управлінських рішень і коригування виробничої діяльності, тому на кожному підприємстві доцільно вивчати інформаційні потреби управлінських підрозділів, формувати оперативні дані у вигляді звітів і використовувати їх для оптимізації програми виробництва і збуту продукції.



3.2 Вдосконалення відображення операцій з реалізації продукції в системі рахунків бухгалтерського обліку

У сучасних умовах господарювання, з урізноманітненням форм власності, переходом обліку в Україні до міжнародних стандартів не вирішується проблема єдиного підходу до визначення фінансових результатів підприємств, зокрема, суб'єктів господарювання - сільськогосподарських виробників.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706, затвердженої нею Програми реформування системи бухгалтерського обліку Верховною Радою України 1 червня 1999 р. було прийнято Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Розроблено також проект плану рахунків, який визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та звітності. Передбачається, що застосування нового плану рахунків дасть можливість підприємствам усіх галузей більш якісно і повно складати фінансову звітність, яка повинна задовольнити сучасні вимоги користувачів. Багато зусиль учених і бухгалтерів-практиків було докладено для того, щоб не руйнувати стару систему обліку, зберегти позитивні форми та методи, зробити перехід поступово і осмислено.

Перехід на новий план рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій, установ вимагає завчасного розгляду та вивчення порядку відображення окремих господарських операцій сільськогосподарського підприємства, можливості та повноти відображення у фінансовій звітності доходів, витрат, результатів діяльності підприємства. Однією з проблем формування національної системи обліку в Україні є неузгодженість ряду законодавчих та нормативних актів, які в основному відстоюють пріоритет інтересів держави та державної власності над інтересами приватної чи колективної.

В різних країнах світу немає єдиного підходу до методики визначення фінансових результатів діяльності підприємства та оподатковуваного прибутку. Вона залежить від умов діяльності, розмірів, форми власності суб'єкта, господарювання та інших чинників причин. В Україні за роки існування держави також декілька разів змінювався порядок визначення результату роботи підприємства (дохід, прибуток) та його оподаткування. Адже основна мета фінансового обліку - правильно і відносно простим способом визначити фінансовий результат роботи підприємства за рік.

Розглянемо різні підходи у визначенні понять доходів та витрат (затрат) суб'єкта господарювання, зокрема, сільськогосподарського підприємства. Суми доходів і витрат підриємства формуються в системі рахунків бухгалтерського обліку. Так, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (прийнятим у 1997 р.), пропонувалось (для сільськогосподарських підприємств - до 1 січня 1999 р.) розрахунковим методом визначати і коригувати власний дохід і валові витрати, оскільки оподатковуваний прибуток є різницею між сумою скоригованого валового доходу звітного періоду та сумою валових витрат і амортизаційних відрахувань платника податку. Валовий дохід, згідно з вищевказаним Законом, включає загальні доходи від реалізації товарів, робіт, послуг, цінних паперів, усіх видів діяльності, отримані в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які для визначення прибутку для оподаткування коригуються.

До прийняття вищевказаного Закону, у 1995-1996 рр. в системі бухгалтерського обліку чітко визначалася сума доходів (виручки від реалізації та позареалізаційних і інших доходів) суб'єкта господарювання. Протягом другого півріччя 1997 р. і в 1998 р. валові доходи підприємства, що є об'єктом бухгалтерського обліку, та доходи, що є об'єктом податкового спостереження, мали не тільки спільні джерела формування, але й відмінності. Це змушувало сільськогосподарські підприємства додатково нагромаджувати інформацію щодо отриманих доходів звітного періоду для їх подальшої індексації та відображення у декларації про прибуток підприємства. Із введенням в дію Закону України № 320 від 17 грудня 1998 р. “Про фіксований сільськогосподарський податок” змінився порядок оподаткування сільськогосподарських виробників, базою оподаткування стала вартість та площа угідь. Оподаткування господарств тепер не залежить від фінансових результатів діяльності, у вказаному Законі відсутнє визначення понять доходів і витрат підприємства.

Відповідно ж до Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 18 серпня 1995 р. № 132) зі змінами і доповненнями, а також Інструкції про порядок заповнення спеціалізованих форм річного бухгалтерського звіту підприємствами Мінсільгосппроду України (затвердженої наказом від 11 жовтня 1994 р. № 295, зі змінами і доповненнями) доходи сільськогосподарського підприємства формуються у “Звіті про фінансові результати” з виручки від реалізації сільськогосподарської продукції, інших операційних доходів (від реалізації продукції допоміжних виробництв, інших активів). У річній звітності сільськогосподарського підприємства відображено також доходи від виробництва і реалізації продукції рослинництва, тваринництва та інших видів продукції. Основним джерелом інформації для складання звітності та визначення сум доходів сільськогосподарського підприємства є дані синтетичного рахунка 46 “Реалізація” в розрізі субрахунків та рахунка 80 “Прибутки і збитки”.

Згідно новим проектом Плану рахунків механізм формування доходів підприємства на рахунках бухгалтерського обліку має дещо змінитись. Як передбачається його розробниками, застосування нового Плану рахунків дасть можливість підприємствам всіх галузей якісно і повно складати звітність (зокрема “Звіт про фінансові результати”), використовуючи дані бухгалтерського обліку, не користуючись додатковим вивіренням, нагромадженням інформації, тобто дасть можливість більш ефективно використовувати робочий час працівників бухгалтерії.

Для накопичення і формування суми доходів підприємства заміст рахунків 46 “Реалізація” та 80 “Прибутки і збитки” використовуватиметься цілий клас рахунків, які в кінці року будуть закриватись шляхом списання сальдо на рахунок “Фінансові результати”. Тобто доходи від різних видів діяльності та джерел будуть обліковуватися за кредитом різних рахунків, зокрема таких як “Доходи від реалізації”, “Інший операційний дохід”, “Дохід від участі в капіталі”, “Інші фінансові доходи”, “Інші доходи”, “Надзвичайні доходи”. Це сприятиме більш досконалому аналізу господарської діяльності та буде досить зручно для користувачів інформації, яка міститься у звітності суб'єкта господарювання.

Ми вважаємо, що не враховувалися особливості сільськогосподарських підприємств. Не визначено перелік субрахунків до рахунків бухгалтерського обліку, на яких будуть обліковуватися доходи підприємств, отримані від виробництва різних видів продукції (надання послуг).

При визначенні фінансових результатів роботи підприємства одне з центральних місць займає облік і контроль витрат. Основу обліку витрат виробництва складають бухгалтерський облік та аналітичні розрахунки певних видів витрат, їх групування за видами, місцями виникнення, формами розподілу на види виробленої продукції тощо. Саме облік затрат і калькулювання собівартості продукції - найважливіший розділ управлінського обліку.

3.3 Методичні системи удосконалення ефективної системи контролю за випуском готової продукції

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних суспільно-економічних формаціях обумовлює потребу удосконалення функцій управління процесом виробництва, у тому числі і контролю економіки. Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає меті управління, яка визначається економічними і політичними закономірностями розвитку даної формації. Функції контролю визначаються діями економічних законів і метою суспільства, інтереси якого він захищає.