Размещено на http://www.allbest.ru/

І

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»

1.2 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

2. ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА (ТОВ “Дубовицьке”).

2.2 Аналіз майна підприємства.

3. ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Організація бухгалтерської служби

3.2 Документування господарських операцій. Графік документообігу.

3.3 Форми бухгалтерського обліку

3.4 План рахунків бухгалтерського обліку

3.5 Організація зберігання документів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Бухгалтерський облік -- це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств -- конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні -- зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку -- це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стандартів.

Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості проблем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах оцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством та стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації бухгалтерського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних підприємств і транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків -- всі ці процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного забезпечення.

Поступово почала прилучається до цього процесу і Україна, головним напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели до необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програми при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з питань бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариствами та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно із спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України.

Майже одночасно розпочалася широка освітня робота по підготовці та перепідготовці викладачів, бухгалтерів, менеджерів та аудиторів з метою вивчення та практичного зас-тосування МСБО та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, в якій активну участь бере ФПБАУ.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»

16.07.1999 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Цей Закон, зокрема, закріпив використання при реформуванні бухгалтерського обліку в нашій державі міжнародних стандартів фінансової звітності.

Впровадження національних стандартів, орієнтованих на міжнародні стандарти фінансової звітності, не передбачає демонтаж існуючої системи бухгалтерського обліку, оскільки ця система в методологічному аспекті себе виправдала, містить у собі позитивні форми та методи ведення обліку.

Приєднання України до міжнародної системи бухгалтерського обліку не є і не повинно бути самоціллю. Проте світовий досвід засвідчує, що принципи, затверджені у міжнародних стандартах, з одного боку, найбільшою мірою відповідають інтересам потенційних користувачів, аз іншого-дають змогу уніфікувати фінансову звітність і зробити її зручною у користуванні. Наведемо принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які визначені в Законі:

1. Обачності застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

2. Повнота - всі господарські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій підприємства, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

3. Автономності - активи та зобов'язання підприємства повинні бути відокремлені від активів та зобов'язань інших підприємств та власників цього підприємства;

4. Сталості - постійне застосування підприємством обраних методів бухгалтерського обліку із року в рік. Зміна методів обліку повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

5. Безперервності - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме в неосяжному майбутньому;

6. Нарахування та відповідності доходів та витрат для визначення результату звітного періоду потрібно зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображуються в обліку та звітності у момент їх виникнення, а не в момент оплати грішми;

7. Превалювання сутності над формою - фінансові операції та інші події обліковуються та розкриваються відповідно до їхньої сутності та економічної діяльності, а не лише згідно з їхньою формою;

8. Історичної собівартості - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи із витрат на її виробництво і придбання;

9. Єдиного грошового вимірника - вимірювання і узагальнення всіх операцій у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється у валюті України;

10. Періодичності - можливість розподілу діяльності підприємств на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Із 10-ти принципів, визначених Законом, два є 30всім новими, а саме: принцип обачності і принцип превалювання сутності над формою.

Перший принцип передбачає, що при віднесенні тих або інших сум на доходи або витрати, необхідно використовувати методику, що забезпечує не завищення доходів і активів, з одного боку, і не заниження зобов'язань і витрат - з іншого.

Другий принцип -принцип превалювання сутності над формою, у свою чергу змінює всю існуючу технологію бухгалтерського обліку. Цей принцип 30бов'язує відображати в обліку будь-яку господарську операцію не за формальними ознаками, а залежно від її економічного і змістового навантаження. Так, придбання векселя залежно від ситуації може бути відображено і як фінансове вкладення, і як придбання цінних паперів, і як кредитна операція, і як операція розрахункова.

Згідно із Законом методологічне керівництво процесом реформування бухгалтерського обліку має здійснювати Міністерство фінансів України, яке затверджує Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші документи, що стосуються ведення і складання фінансової звітності.

Закон надає право підприємству самостійно:

- визначати облікову політику підприємства;

- обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим

Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначати права окремих працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

- виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням показників їхньої бухгалтерської звітності до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, які мають відношення до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтерії щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Законом передбачено, що головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені терміни фінансової звітності;

- органі30вує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів щодо нестачі та відшкодування втрат від нестач, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

У Законі приділено велику увагу оформленню первинних облікових документів і реєстрів бухгалтерського обліку. Підкреслюється, що:

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні включати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце його складання:

- назву підприємства, від імені якого складається документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і за правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3. Інформація, що міститься у прийнятих в обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку у формі подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображуються також у валюті розрахунків платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

4. Реєстри бухгалтерського обліку повинні мати назву у них зазначаються період реєстрації господарських операцій, прізвища та підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових реєстрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

6. У разі складання та зберігання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їхні копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законодавством.

7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і реєстрах бухгалтерського обліку та забезпечує їхнє належне зберігання протягом установленого терміну.

8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

9. Первинні документи та реєстри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законодавством. Повноважна посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють таке вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхня наявність, стан і оцінка.

Об'єкти та періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівництвом) підприємства.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу діяльності підприємства та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього звітного дня кварталу (року).

Окрім того, Законом передбачено створення Методологічної ради з представників урядових організацій, професіоналів-практиків і вчених-економістів. Ця рада функціонує на громадських засадах як науково-консультаційний орган при Мінфіні України. Нею розробляються проекти національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Зміст національних стандартів та методика їх застосування розглядатиметься в наступних розділах підручника.

1.2 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам , Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Перелік національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності

Номер стандарту	Назва	Нормативний документ
НП(С)БО 1	“Загальні вимоги до фінансової звітності”	Наказ Мінфіну від 07.02.2013 р. № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1»
НП(С)БО 2	“Консолідована Фінансова звітність”	Наказ Мінфіну від 27.06.2013 р. № 628 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2»
П(С)БО 6	“Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”	Наказ Мінфіну від 28.05.99 р. № 137 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 7	“Основні Засоби”	Наказ Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 8	“Нематеріальні Активи”	Наказ Мінфіну від 18.10.99 р. № 242 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 9	“Запаси”	Наказ Мінфіну від 20.10.99 р. № 246 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 10	“Дебіторська Заборгованість”	Наказ Мінфіну від 08.10.99 р. № 237 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 11	“Зобов'язання”	Наказ Мінфіну від 31.01.2000 р. № 20 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 12	“Фінансові інвестиції”	Наказ Мінфіну від 26.04.2000 р. № 91 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 13	“Фінансові інструменти”	Наказ Мінфіну від 30.11.2001 р. № 559 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 14	“Оренди”	Наказ Мінфіну від 28.07.2000 р. № 181 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 15	“Дохід”	Наказ Мінфіну від 29.11.99 р. № 290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 16	“Витрати”	Наказ Мінфіну від 31.12.99 р. № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 17	“Податок на прибуток”	Наказ Мінфіну від 28.12.2000 р. № 353 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 18	“Будівельні Контракти”	Наказ Мінфіну від 28.04.2001 р. № 205 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 19	“Об'єднання Підприємства”	Наказ Мінфіну від 07.07.99 р. № 163 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 21	“Вплив змін валютних курсів”	Наказ Мінфіну від 10.08.2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 22	“Вплив Інфляції”	Наказ Мінфіну від 29.02.2002 р. № 147 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 23	“Розкриття Інформації, щодо пов'язаних сторін“	Наказ Мінфіну від 18.06.2001 р. № 303 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 24	“Прибуток на акцію”	Наказ Мінфіну від 16.07.2001 р. № 344 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 25	“Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”	Наказ Мінфіну від 25.02.2000 р. № 39 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 26	“Виплати працівникам”	Наказ Мінфіну від 28.10.2003 р. № 601 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 27	“Необоротні активи утримувані для продажу, та припинення діяльності”	Наказ Мінфіну від 07.11.2003 р. № 617 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 28	“Зменшення корисності активів”	Наказ Мінфіну від 24.01.2005 р. № 817 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 29	“Фінансова звітність за сегментами”	Наказ Мінфіну від 19.05.2005 р. № 412 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 30	“Біологічні активи”	Наказ Мінфіну від 18.11.2005 р. № 790 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 31	“Фінансові витрати”	Наказ Мінфіну від 28.04.2006 р. № 415 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 32	“Інвестиційна нерухомість”	Наказ Мінфіну від 02.07.2007 р. № 779 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 33	“Витрати на розвідку запасів корисних копалин”	Наказ Мінфіну від 26.08.2008 р. № 1090 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П(С)БО 34	“Платіж на основі акцій”	Наказ Мінфіну від 30.12.2008 р. № 1577 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
	“Податкові різниці”	Наказ Мінфіну від 21.02.2011 р. № 27 «Про затвердження Положення бухгалтерського обліку»



2. ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ “Дубовицьке”

2.1 Організаційно-правовий статус підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Дубовицьке”, надалі Товариство, створено відповідно до Цивільного та Господарських кодексів України, законів України "Про господарські товариства", на підставі засновницького (установчого) Договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубовицьке" .

Місцезнаходження Товариства: Україна, Сумська обл., Кролевецький р-н ,с.Дубовичі вул. Леніна,3.

Товариство розташоване на території Сумської області. Цілями створення ТОВ «Дубовицьке» і його діяльності є:

1. Отримання доходу.

2. Забезпечення робочих місць.

Видами діяльності ТОВ «Дубовицьке» є:

- розробка і впровадження прогресивних технологій обробітку с/г культур;

- виробництво насіння батьківських форм гібридів, еліти, сортів с/г, що районують ;

- розробка і проведення в планах соціально-економічного розвитку, проектах землеустрою і виробничо-фінансових планах конкретних заходів по підвищенню родючості ґрунтів і раціонального використання земель;

- використання і постійне вдосконалення ефективних технологічних процесів виробництва продуктів тваринництва;

- впровадження в ТОВ «Дубовицьке» досягнень науки і передового досвіду, раціональне використання праці, спеціалізації виробництва, комплексної механізації;

- надання платних послуг, заняття підприємницькою діяльністю і іншою діяльністю, що приносить дохід.

2.2 Аналіз майна підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому плані, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин з підприємством або встановлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану зацікавлене передусім саме підприємство. Однак такий фінансовий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками,

процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. Інша річ, що безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, котрі завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Фінансовий стан підприємства - це рівень збалансованості окремих структурних елементів активів та капіталу підприємства, а також рівень ефективності їх використання, тобто це економічна категорія, яка відображає фінансові відносини суб'єкта господарювання та його здатність фінансувати свою діяльність у певному періоді.

Оцінка фінансового стану включає вивчення кожного показника, отриманого в результаті фінансового аналізу, з погляду відповідності його фактичного рівня нормальному для підприємства; ідентифікацію факторів, що вплинули на величину показника.

Оцінка фінансової діяльності підприємств здійснюється здебільшого на основі аналізу фінансових звітів. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зокрема:

- баланс підприємства - ф. № 1;

- звіт про фінансові результати - ф. № 2;

- звіт про рух грошових коштів - ф. № 3;

- звіт про власний капітал - ф. № 4;

- примітки до річної фінансової звітності - ф.№ 5.

Отже, необхідно систематично, детально й у динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива. Розглянемо порядок розрахунку основних показників з урахуванням нових стандартів обліку.

Проведемо попередню оцінку майнового стану ТОВ «Дубовицьке», проаналізуємо показники на початок та кінець звітного 2010 року.

Проаналізуємо його показники, зробимо висновки, дані візьмемо у таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Оцінка майнового стану ТОВ «Дубовичі»

№ п\п	Найменування показників	На початок звітного року	На кінець звітного року
1	Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства	4296,0	3851,0
2	Первісна вартість основних засобів	1634,	1818,0
3	Знос основних засобів	129,0	303,0
4	Первісна вартість активної частини основних засобів	640,0	680,0
5	Знос активної частини основних засобів	95,0	204,0

Проведемо попередню оцінку майнового стану підприємства за допомогою даних розміщених у табл. 2.1. Дані будемо брати за 2010 рік. Розрахунок майнового стану відобразимо у таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Майновий стан підприємства.

№ п\п	Найменування показників	Формула розрахунку	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення
					Абсолютне	Відносне
1	Сума господарчих коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства.	Підсумок балансу	4296,0	3851,0	445,0	89,4
2	Частка основних засобів у активах	Залишкова вартість основних засобів/підсумок балансу	16,9	18,5	1,6	105,4
3	Частка активної частини основних засобів	Залишкова вартість активної частини основних засобів/залишкову вартість основних засобів	6,74	3,00	-3,74	0,44
4	Коефіцієнт зносу основних засобів	Знос основних засобів/ первісну вартість основних засобів	0,08	0,12	0,04	1,5
5	Коефіцієнт зносу активної частини основних засобів	Знос активної частини основних засобів/ первісну вартість активної частини основних засобів	0,02	0,08	0,06	4
6	Коефіцієнт оновлення	Первісна вартість основних засобів/ первісну вартість основних засобів на кінець періоду	0,12	0,16	0,04	1,33
7	Коефіцієнт вибуття	Первісна вартість основних засобів/ первісну вартість основних засобів на кінець періоду.	0,02	0,04	0,02	2

Проаналізувавши майновий стан підприємства за звітний період бачимо, що сума господарчих коштів підприємства зменшилась на 445,0 тис. грн.. або на 89,4 % - це негативна тенденція у діяльності підприємства.

Частка основних фондів у активах підприємства за період за період, що аналізується, збільшилась на 1,6 % - це позитивна тенденція в діяльності підприємства.

Коефіцієнт зносу основних засобів та його активної частини збільшився на 0,04. Це негативна тенденція. Коефіцієнт оновлення зріс на 0.04, це позитивно характеризує діяльність підприємства.

Коефіцієнт вибуття збільшився на 0,02, що показує негативний період для діяльності підприємства.

Загалом, оцінивши майновий стан підприємства. Можна констатувати, що за звітний період відбулися негативні зміни.

Загальну оцінку стану майна підприємства та його складових, ми побачимо з таблиці 2.3. Проаналізуємо майно ТОВ «Дубовицьке», структуру майна та основних засобів.



Таблиця 2.3

Аналіз майна

Найменування показників	Абсолютне значення, тис. грн..	Відхилення
	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне, тис. грн.	Відносне, %
Усього майна	4296,0	3851,0	- 445	0,89
У тому числі:
1.Основні засоби та поза оборотні активи	1703,0	1887,0	184,0	1,10
У % до майна	40 %	49 %
	2593,0	1964,0	- 629,0	0,75
З них :
2.1. Матеріальні оборотні засоби	520,0	1414,0	894,0	170,0
У % до оборотних засобів	20,0 %	71,0 %
2.2. Грошові засоби та короткострокові цінні папери	63,0	61,0	- 2	96,0
У % до оборотних засобів	2,4 %	4,3 %

У результаті розрахунку показників, що характеризують майновий стан підприємства, встановлено, що нерухоме майно на початок періоду становило1703,0 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу дорівнювало 40 %. На кінець періоду нерухоме майно збільшилось на 184,0 тис . грн., що у 1,07 разів більше ніж на початок періоду. Це позитивна тенденція.

Оборотні активи на початок періоду становили 2593,0 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу становили 60,3 %. на кінець звітного періоду оборотні активи зменшилися до 1964,0 тис. грн.. у відсотках до валюти балансу становили 51,5 %, що на 629,0 тис. грн. менше ніж на початок періоду.

Матеріальні оборотні засоби на кінець періоду збільшилися на 894,0 тис. грн.. Грошові засоби на кінець звітного періоду зменшилися на 2,0 тис. грн.

Загалом можна зробити висновок, що у майновому стані та структурі активів підприємства за період, що аналізується, відбулися деякі позитивні зміни.

Проведемо попередню оцінку фінансового стану підприємства. Знайдемо частку власних коштів у загальному обсязі джерел, коефіцієнт поточної ліквідності, частку власних оборотних коштів у загальній сумі, частку довгострокових запозичених коштів у загальному обсязі джерел, коефіцієнт користування запасів. Зміну цих показників побачимо у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Попередня оцінка фінансового стану підприємства

Найменування показників	Формула розрахунку	На поч.. звітного року	На кін. звітного року	Відхилення
				Абсолютне	Відносне
Частка власних коштів у загальному обсязі джерел	Власний капітал/загальний обсяг джерел	85,8	90,6	4,8	105,5
Коефіцієнт поточної ліквідності	Оборотні активи /короткострокові зобов'язання	1,8	1,6	- 0,2	88,8
Частка власних оборотних коштів у загальній сумі	Власний капітал + довгострокові зобов'язання + необоротні активи /оборотні активи	22,9	23,0	0,1	100
Частка довгострокових запозичених коштів у загальному обсязі джерел	Довгострокові зобов'язання/загальний обсяг джерел	1,21	0,1	- 1,1	8,2
Коефіцієнт користування запасів		1,6	1,4	0,2	87,5



З аналізу фінансового стану підприємства за звітний період випливає, що власний капітал на кінець періоду зменшився на 445,0 тис. грн., або на 8.6 % - це негативна тенденція у діяльності товариства.

Частка власних коштів у загальному обсязі джерел збільшилась на 4.8. Коефіцієнт поточної ліквідності зменшився на 0.2 - це негативна зміна.

Частка власних оборотних коштів у загальній сумі збільшилась на 0.1. Це позитивна зміна.

Частка довгострокових запозичених коштів у загальному обсязі джерел зменшилась на 1.1. Коефіцієнт покриття запасів зменшився на 0.2.

Загалом, оцінюючи фінансовий стан підприємства, можна констатувати, що за звітний період відбулися негативні зміни в діяльності підприємства.

Проаналізуємо платоспроможність ТОВ «Дубовичі» починаючи з 1 квітня 2008 року, закінчуючи 1 грудня 2010 року. Зміни відобразимо за допомогою графіка де і побачимо які відбулися зміни у платоспроможності товариства



Підсумовуючи вище викладене, можна зазначити, що платоспроможність підприємства -- це його здатність у повному обсязі й у визначений термін розрахуватися за своїми зобов'язаннями (короткостроковими та довгостроковими) за допомогою грошових ресурсів та інших активів і спроможність здійснювати безперервну фінансово-господарську діяльність.

Платоспроможність підприємства може погіршитися внаслідок того, що у структурі активів значну частину посідає безнадійна дебіторська заборгованість, основні засоби, неприбуткові довгострокові вкладення. Платоспроможність підприємства -- це не лише показник. Доказом цього може стати той факт, що значення показника вказує на стан платоспроможності підприємства на певну дату розрахунку, тобто для нього характерна моментальність, і це значення залежить від об'єктивно зумовлених змін, пов'язаних із надходженням та сплатою коштів.

На даному графіку відобразимо показники та зміну фінансової незалежності.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко реалізувати свої активи і отримувати грошові кошти для сплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням вели-чини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папе-ри, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні над-ходження.

Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану зацікавлене передусім саме підприємство. Однак такий фінансовий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками,процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами.

Ліквідність ТОВ «Дубовичі» побачимо з даних таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Аналіз ліквідності ТОВ «Дубовицьке»

№	Найменування показників	Формула розрахунку	За попередній період	За звітній період	Відхилення
					Абсолютне	Відносне
1.	Обсяг власних оборотних коштів	Власний капітал + Довгострокові Зобов`язання -Необоротні активи	2368	1862	- 506	78,5
2.	Маневреність власних оборотних коштів	Грошові кошти/ Оборотні активи -Короткострокові пасиви	0,03	0,04	0,01	1,33
3.	Коефіцієнт поточної ліквідності	Оборотні активи/ Короткострокові пасиви	1,4	1,5	0,1	1,07
4	Коефіцієнт миттєвої ліквідності	( Оборотні активи -Запаси) /Короткострокові пасиви	0,6	0,7	0,1	1,16
5	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти /Короткострокові пасиви	1,1	0,9	-0,2	0,82
6.	Частка власних коштів у покритті запасів	Власні оборотні кошти/оборотні активи	1,4	1,6	0,2	1,14
7.	Частка оборотних коштів	Оборотні активи/усього господарських коштів	0,6	0,5	0,1	0,83
8.	Коефіцієнт покриття запасів	Джерела покриття/запаси	1,6	1,4	0,2	0,87

З результатів розрахунку показників які характеризують ліквідність підприємства,установлено, що обсяг власних оборотних коштів зменшилась на 506,0 тис. грн. - це негативна характеристика підприємства.

Маневреність власних оборотних коштів збільшилась на 0,01-- це позитивно характеризує діяльність підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності збільшився на 0,1 - це позитивна тенденція. Збільшення коефіцієнта миттєвої ліквідності на 0,1 - це позитивна тенденція. Зменшення абсолютної ліквідності на 0,02 - це негативна тенденція. Абсолютно ліквідних коштів у активах підприємства недостатньо у звітному році, цей показник зменшився.

Частка власних оборотних коштів у загальній сумі збільшився на 0,23 тис. грн. у звітному періоді. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів збільшився на 0,1. Частка запасів у оборотних активах збільшилася на 0,2.

Таким чином, можна зробити висновок, що ліквідність підприємства підвищилася.

З огляду на розрахунки можна сказати, що у підприємства ліквідність збільшилась, що означає збільшення високоліквідних активів до поточного зобов'язання, тобто оборотність достатня для погашення короткострокових зобов'язань.

Майновий стан підприємства порівняно з попереднім періодом погіршився, а це означає, що основні засоби треба покращити.

Аналізуючи фінансову стійкість, можна сказати, що у підприємства зменшилися обсяги коштів, необхідні для забезпечення безперервного та неактивного процесу виробництва, а з цього можна зробити висновок, що ловлення та розширення підприємства в звітному році було менше ніж в попередньому році. З огляду на те, що фінансова стійкість зменшилась випливає, що платоспроможність підприємства зменшилась.

В цілому фінансовий стан підприємства в доброму стані, але необхідні певні покращення: підвищення розміру власного капіталу; оновлення та розширення основних засобів підприємства; збільшення оборотності коштів та запасів у обертах; підвищення оборотності капіталу; збільшення рентабельності основної діяльності тощо.

3. ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Організація бухгалтерської служби

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" питання організації обліку відноситься до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства й установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення відображення фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, зберігання й обробки документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку (але не менше 3-х років) несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно з чинним законодавством і установчими документами.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації;

- введення в штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби, як самостійного структурного підрозділу, на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних началах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Підприємство самостійно:

- визначає облікову політику підприємства. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, прийнятих підприємством для складання та подання звітності Підприємство має висвітлювати облікову політику обґрунтуванням: принципів оцінки статей звітності, методів обліку за окремими статтями звітності, відсутності змін в обліковій політиці. Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані з зазначенням їх причин та змін :у відповідних статтях;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звіту і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підпис бухгалтерських документів;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділи та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням показників до фінансового звіту підприємства.

Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є правильна розстановка кадрів на окремих ділянках облікового процесу, встановлення такої структури апарату бухгалтерії, яка якнайбільше відповідала б конкретним умовам роботи підприємства. Чисельність облікового апарату і його структура значною мірою залежать від обсягу облікових і контрольних робіт, від форми організації й автоматизації обліку, а також від таких факторів, як масштаби виробництва і структура управління ним. бухгалтерський облік документообіг

Найбільш поширена така структура апарату бухгалтерії, коли в її складі виділяють групи з обліку матеріальних цінностей, праці і заробітної плати, затрат на виробництво, готової продукції та її реалізації, а також узагальнення всіх даних обліку і складання звітності.

Бухгалтерія підприємства може мати такі відділи (сектори):

- фінансово-розрахунковий - здійснює облік коштів у касі і банку, розрахункових і кредитних операцій, а також підзвітних сум. Якщо на підприємстві не відокремлено фінансову службу, ця група забезпечує також фінансове планування, контролює додержання платіжної дисципліни;

- праці і заробітної плати (оплати праці) - здійснює облік виробітку і розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями, облік розрахунків з депонентами, фінансовими органами по податках, утриманих із заробітної плати робітників і службовців, органами соціального страхування, а також складає звітність про використання фонду заробітної плати;

- матеріального обліку - веде облік матеріальних цінностей, придбання і витрачання їх, здійснює облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, контролює стан складського обліку, бере участь в інвентаризації цих цінностей, складає встановлену звітність;

- виробництва і калькуляції - здійснює облік затрат на виробництво, складає калькуляції собівартості продукції (робіт і послуг), виявляє результати роботи окремих виробничих Підрозділів і підприємств в цілому, бере участь в інвентаризації незавершеного виробництва, складає звітність про виконання плану виробництва і собівартості продукції;

- готової продукції та її реалізації - обліковує надходження з виробництва готової продукції на склади підприємства, а відвантаження і реалізацію, веде розрахунки з покупцями, а також складає звітність про виконання плану реалізації;

- зведено-балансовий - здійснює облік решти господарських операцій (облік доходів, фінансових результатів, внутрішньовідомчих розрахунків тощо), веде узагальнюючі і облікові регістри, складає баланс та інші форми звітності з основної діяльності підприємства, організовує бухгалтерський архів.

Роботу кожного відділу очолює старший бухгалтер.

Особливості роботи підприємств зумовлюють різні структурні варіанти бухгалтерії. Так, на період здійснення підприємством капітального будівництва створюється відповідна група, яка забезпечує облік і складання звітності щодо капітальних вкладень і джерел фінансування їх. При наявності великого житлово-комунального господарства спеціальна група бухгалтерії здійснює облік операцій цього господарства тощо. Деякі відділи можуть бути укрупнені, а на малих підприємствах облікові роботи розподіляють між окремими працівниками бухгалтерії без створення самостійних груп.

Важливу роль в успішному розв'язанні завдань, покладених на апарат бухгалтерії, відіграє чітке розмежування обов'язків між окремими її працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність за ведення обліку і права визначаються службовими характеристиками і посадовими інструкціями. Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, потрібної для управління господарством.

Основою удосконалення бухгалтерського обліку є підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і раціонально організувати облікові роботи в господарстві можуть тільки спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку виробництва. Вони повинні володіти певним рівнем знань в галузі планування, фінансування, кредитування, економічного аналізу, права, ефективно використовувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання обліково-економічної інформації.

Головний бухгалтер призначається на посаду і звільняється з посади власником (або першим керівником) підприємства.

Головний бухгалтер (або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку) підприємства:

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені строки фінансової звітності;

- організовує контроль за відображенням на рахунках всіх господарських операцій;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку в філіях, представництвах, відділах та інших відокремлених підрозділах підприємства;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжок і псування, активів підприємства. Разом з іншими службами головний бухгалтер повинен забезпечити економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства для виявлення внутрішньогосподарських резервів і визначення шляхів подальшого розвитку підприємства.

Усі працівники, зайняті обліком і звітністю, підпорядковуються головному бухгалтеру і призначаються керівником підприємства за рекомендацією головного бухгалтера. Він встановлює для кожного облікового працівника службові обов'язки і контролює їх виконання.

Розпорядження головного бухгалтера щодо порядку і строків документального оформлення господарських операцій, подання в бухгалтерію належних документів є обов'язковими для всіх працівників підприємства, які причетні до обліку.

Право розпоряджатися господарськими засобами і пов'язане з цим право першого підпису на грошових і розрахункових документах, фінансових і кредитних зобов'язаннях, господарських угодах (контрактах) тощо належить керівникові господарства. Головний бухгалтер контролює дотримання чинного законодавства і має право другого підпису: його підпис є контролюючим. Без підпису керівника господарства чи головного бухгалтера документ вважається недійсним.

Головному бухгалтеру (або особі, на яку покладено функції ведення бухгалтерського обліку на підприємстві) забороняється приймати до виконання документи по операціях, що порушують чинне законодавство, фінансову дисципліну. При отриманні від керівника підприємства розпорядження на здійснення такої операції головний бухгалтер, не підписуючи такий документ, повинен письмово попередити керівника про незаконність даного розпорядження. Якщо керівник письмово наполягає на здійсненні такої операції, головний бухгалтер підписує документ. У цьому випадку всю повноту відповідальності за незаконність операції несе керівник підприємства.

Отже, в ринкових умовах господарювання, щоб головний бухгалтер міг виконувати свої обов'язки і використовувати свої права, він повинен бути економічно і юридичне освіченим, знати різні методи формування тих або інших показників і результатів діяльності, повинен вміти вибрати і запропонувати керівництву той варіант облікової політики, який найбільш повно забезпечує реалізацію прийнятої на підприємстві фінансової стратегії.

Збільшення і ускладнення господарських зв'язків в умовах ринку, а звідси - зростання оперативної інформації, необхідної для управління, вимагають подальшого удосконалення організації бухгалтерського обліку, а також підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації всіх облікових працівників. Раціонально організувати облік можуть тільки спеціалісти, які володіють глибокими знаннями як з методології і техніки бухгалтерського обліку, так і з економіки, права, аналізу й аудиту.

3.2 Документування господарських операцій. Графік документообігу

Ведення бухгалтерського обліку передбачає необхідність повного та зрозумілого відображення всіх оцінених фактів господарського життя у первинних документах, що забезпечується документуванням. Документування пронизує весь процес ведення бухгалтерського обліку та є базою для складання облікових регістрів і бухгалтерської звітності.

Як елемент методу бухгалтерського обліку документування є складовою бухгалтерського спостереження - збору інформаційних даних Про факти господарського життя та їх реєстрації у первинних документах.

У процесі спостереження відбуваються: опис фактів господарського життя; фіксація даних про них на матеріальних носіях - документах; зберігання і передача інформаційних даних для бухгалтерської обробки.

Оскільки об'єктів бухгалтерського обліку, дані про стан і зміни яких підлягають реєстрації, дуже багато, бухгалтер особисто не може спостерігати за всіма господарськими операціями. Тому на підприємствах обов'язки щодо складання первинних документів передаються іншим працівникам, які беруть участь у здійсненні операцій. За допомогою документів, які складаються такими працівниками, бухгалтер спостерігає за всіма змінами у складі засобів і джерел їх утворення.

Первинною дією документування є складання документу. Документування може здійснюватися ручним або механізованим способом.

Класичний підхід до документування господарських операцій у бухгалтерському обліку полягає в тому, що:

а) документальному оформленню підлягають всі факти господарського життя виражені у вартісному вимірнику;

б) підставою для відображення фактів у системі бухгалтерського обліку можуть бути лише правильно оформлені документи.

В економічній літературі та офіційних документах можна зустріти різні назви документування - "первинний облік", "первинні документи", "первинна документація".

Однак використання терміну "первинний облік" є некоректним, оскільки немає "вторинного" або "третинного" і т.д. обліку. Пояснення документування через такі терміни як "первинні документи" або "первинна документація" також некоректне, оскільки вони є результатом документування.

Для облікових працівників важливо мати всі нормативні документи, які регулюють питання документування господарських операцій. Текст цих документів може зберігатися у програмних засобах комп'ютерної техніки.

Організація бухгалтерського обліку повинна забезпечити своєчасне та повне документування здійснених господарських операцій суб'єкта господарювання.

Це надасть можливість здійснювати контроль за збереженням майна власника, зокрема, за зберіганням матеріальних і грошових цінностей. Крім того, документування є основою для нагляду за діяльністю осіб, наділених правами розпорядження майном підприємства.

Складання первинних документів відбувається безпосередньо на підприємстві. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Крім того, керівник повинен забезпечити виконання всіма підрозділами та працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Перелік первинних документів є значним, однак, у бухгалтерській службі складається лише незначна їх частина (прибутковий і видатковий касові ордери, довідки та розрахунки бухгалтерії, довіреності, перепустки на винесення ТМЦ за межі підприємства).