Бухгалтерський облік у галузі оптової торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru

1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Які форми реалізації товарів застосовуються в оптовій торгівлі?

товар оптовий списання облік витрата

Оптова торгівля - це сфера підприємницької діяльності з придбання та відповідного перетворення товарів для їх наступної реалізації підприємствам роздрібної торгівлі та іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Оптові підприємства застосовують дві форми реалізації товарів:

- зі складів (складський оборот);

- транзитом (транзитний оборот).

При складській реалізації товари покупцям відпускаються і відвантажуються зі складів та баз оптового підприємства. При транзитній реалізації товари покупцям відвантажуються безпосередньо зі складів підприємства-виробника (постачальника), минаючи проміжну ланку - склади і бази оптового підприємства. Реалізація товарів транзитом є економічно більш доцільною, оскільки сприяє швидкому просуванню товарів від виробників до покупців і зниженню витрат обігу. Однак у випадках, коли необ-хідно відвантажити товари споживачам у кількості нижче тран-зитних норм (тобто мінімальної кількості товарів, яка може бути відвантажена у вагоні, цистерні, контейнері тощо) або потрібне комплектування, більш раціональним є складський оборот. До переваг складської форми реалізації належать також можливість обслуговування більшої кількості покупців при відносно невеликих товарних запасах, швидкість постачання товарів у не-обхідному асортименті. Тому, незважаючи на зростання витрат обігу, складська форма реалізації товарів займає значне місце в оптовому товарообороті. Оптові торгові підприємства повинні знаходити оптимальні варіанти поєднання складської і транзитної форм реалізації для своєчасного забезпечення необхідними товарами покупців.

Порядок обліку торгових операцій у сфері оптової торгівлі аналогічний обліку роздрібної торгівлі, але існують деякі особливості. Так, на відміну від підприємств роздрібної торгівлі, оптові підприємства товари обліковують за первісною (купівельною) вартістю на субрахунку 281 «Товари на складах». Визначають первісну вартість придбаних товарів відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси». Для визначення собівартості реалізованих товарів підприємства оптової торгівлі можуть використовувати різні методи, рекомендовані П(С)БО 9 (крім методу нормативних витрат, який використовують у виробничій сфері, та методу продажних цін, який застосовують у роздрібній торгівлі). У більшості випадків підприємства оптової торгівлі визначають собівартість реалізованих товарів методами середньозваженої собівартості, за ціною перших надходжень (ФІФО) або ідентифікованої вартості (для деяких груп товарів).

Придбані товари прибуткують у підзвіт матеріально відповідальним особам (зав. складів). В оптових підприємствах поширені два способи зберігання й обліку товарів: партіонний і сортовий.

При партіонному способі відокремлено зберігають кожну партію товару, що надійшов на склад. На кожну таку партію товарів оформлюють товарний ярлик, картку складського обліку,р надають порядковий номер або код. Номер партії (код) вказують у прибуткових і видаткових документах про рух товарів, відпуск товару відображають у товарному ярлику і картці складського обліку. Оцінюють реалізований товар (при партіонному способі зберігання) за ідентифікованою вартістю.

При сортовому способі товари зберігають за їх видами і сортами, а складський облік ведуть у картках, які відкривають на кожен вид (сорт) товару. При такому способі зберігання реалізовані товари оцінюють за середньозваженою собівартістю або за методом ФІФО.

Матеріально відповідальні особи періодично (а за необхідності щоденно) подають у бухгалтерію товарні звіти про рух та залишки товарів за кожною партією або видом (сортом). У бухгалтерії ці звіти використовують як регістри аналітичного обліку. На їх підставі в кінці місяця складають сальдові відомості кількісно-сумового обліку, дані яких звіряють з картками складського обліку.

Реалізацію товарів підприємства оптової торгівлі можуть здійснювати або безпосередньо зі складу (складський товарооборот), або з доставкою від постачальника (виробника) прямо покупцеві підприємству роздрібної торгівлі (транзитний товарооборот).

При реалізації товарів зі складів їх відпуск здійснюють на основі рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів, у яких вказують кількість товарів, їх відпускну ціну та вартість за кожним найменуванням. Аналітичний облік реалізації та розрахунків з покупцями ведуть окремо за кожним платіжним документом у відомості обліку реалізації.

Торгову націнку підприємства оптової торгівлі не відображають на субрахунку 285. Її рівень визначають окремо для кожної групи або партії товару і оформлюють відповідним наказом (розпорядженням) керівника торгового підприємства. Рівень торгової націнки може бути встановлений у відсотках до облікової (первісної) вартості товару або ж у твердій сумі. Окремим наказом (розпорядженням) може бути затверджена ціна реалізації товару з урахуванням націнки.

При реалізації товарів транзитом їх відвантажують покупцям постачальники, оминаючи склади оптового торгового підприємства. Така форма торгівлі економічно більш вигідна: вона сприяє зменшенню витрат на розвантажувально-навантажувальні роботи та зберігання товарів на складах підприємства оптової торгівлі, прискорює надходження товарів до покупця. Особливістю організації обліку транзитної оптової торгівлі є одночасне відображення двох явищ: придбання товару і його реалізації. Для обліку придбаного товару з метою транзитної реалізації доцільно використовувати окремий субрахунок, наприклад 286 «Товари в дорозі».

Деякі особливості має облік оптової торгівлі алкогольними і тютюновими виробами, адже оптова торгівля цими товарами можездійснюватися лише при наявності спеціального дозволу - ліцензії. За видачу такого дозволу стягується відповідна плата.

Ліцензії видаються окремо на оптову торгівлю алкогольними напоями і окремо на оптову торгівлю - тютюновими виробами.

Термін її дії - 5 років, але плата за видачу ліцензії стягується щорічно.

Бухгалтерський облік ліцензій ведеться на субрахунку 127 «Інші нематеріальні активи». Нарахування амортизації ліцензії здійснюють щомісяця протягом терміну її корисного використання, як правило, прямолінійним методом. Придбання ліцензії відображають в обліку як капітальні вкладення, тобто проводять через субрахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів». Після закінчення терміну використання вартість амортизованої ліцензії списують за рахунок нарахованої амортизації: Д-т субрах. 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів», К-т субрах. 127 «Інші нематеріальні активи».

Підприємства, які здійснюють оптову торгівлю алкогольними напоями, сплачують (поряд з іншими податками і соціальними платежами) збір на розвиток виноградництва, садівництва та хмільництва. Об'єктом оподаткування є виручка від реалізації алкогольних напоїв та пива. Ставка збору - 1% від об'єкта оподаткування. У бухгалтерському обліку такі зобов'язання відображають за дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати» у кореспонденції з кредитом субрахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

Крім реалізації товарів покупцям, у підприємств оптової торгівлі можуть бути й інші списання товарів: - уцінка товарів при частковій втраті їх вартості (сума уцінки відноситься у дебет субрахунка 946 «Втрати від знецінення запасів»); - недостача товарів у межах норми природного убутку (відноситься у дебет субрахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів»); - недостача товарів понад норми природного убутку (собівартість таких товарів відносять у дебет субрахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»); - безоплатна передача товарів у гуманітарних цілях (собівартість переданих безоплатно товарів відносять у дебет субрахунка 949 «Інші витрати операційної діяльності»); - безоплатна роздача товарів з рекламними цілями (собівартість розданих товарів відносять у дебет рахунка 93 «Витрати на збут»); - вибуття товарів внаслідок надзвичайних подій (собівартість таких товарів списують у дебет рахунка 99 «Надзвичайні витрати»).

На ці ж рахунки (субрахунки) повинна бути списана і відповідна сума транспортно-заготівельних витрат (пропорційно вартості списаних товарів).

2. За яких обставин може виникнути ситуація уцінки товарів або їх списання у зв'язку із псуванням або розкраданням ?

Зменшення первісної вартості товарів до рівня чистої вартості їх реалізації за своїм економічним змістом є не чим іншим, як їх уцінкою. Крім того, уцінка товарів може проводитися і з інших причин та в інших випадках (наприклад, при їх частковому псуванні, втраті товарного вигляду через пошкодження упаковки, при наближенні граничного терміну придатності їх використання за призначенням тощо) .

Під час проведення інвентаризації на підприємстві може бути виявлена нестача виробничих запасів. У випадку , коли винна особа не встановлена і сума нестачі не перевищує суми нормативних витрат, то ця сума списується так. Сума виявленої нестачі відображається по дебету рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. Після цього її слід списати або на витрати виробництва (рахунок 23), або на собівартість реалізованої продукції (90). Якщо сума постійних витрат в поточному періоді, при нормальній потужності підприємства, вища від суми постійних витрат, що була у попередньому звітному періоді, то нерозподілена сума нестачі списується з кредиту 91 рахунку в дебет 90. В іншому випадку (сума постійних витрат у поточному періоді не перевищує суму яка була у попередньому звітному періоді) сума нестачі розподіляється між видами запасів, щодо яких існує нестача, і списується з кредиту 91 рахунку в дебет 23 рахунку.

Коли виявлена нестача перевищує встановлені на підприємстві норми допустимих втрат і винна особа не встановлена, то суму нестачі слід відобразити в інших операційних витратах (рахунок 945). Одночасно ця сума зазначається на позабалансовому 072 рахунку. При виявленні винної особи слід відобразити суму недоїмки по дебету 375 рахунку “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”, одночасно списуючи цю суму з позабалансового рахунку.

Уцінка товарів регулюється «Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей», затвердженим спільним наказом Міністерства економіки та МФУ від 10.09.1996 р. № 120/190, з наступними змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням уцінка товарів на підприємствах усіх форм власності проводиться за рішенням керівника (власника) підприємства, якщо: - продукція залежалася і не користується попитом у споживачів (не знаходить збуту протягом періоду понад 3 міс.); - товари втратили свою первісну якість; - надлишки товарно-матеріальних цінностей більше 3 місяців не можуть бути використані для виробництва продукції через недоцільність її виробництва через відсутність попиту на неї

Не можуть бути уцінені товари, що оформлені під заставу, знаходяться у резерві або на відповідальному зберіганні

Уцінка товарів проводиться, як правило, за даними інвентаризації залишків на дату уцінки. Але за рішенням керівника (власника) підприємства торгівлі уцінка може бути проведена на підставі даних обліку без проведення інвентаризації залишків

Сума уцінки товарів відображається у складі операційних витрат звітного періоду

Відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси» уцінка передбачає зменшення первісної вартості товарів. Але враховуючи, що підприємства роздрібної торгівлі обліковують товари за цінами продажу, при їх уцінці до вартості, меншої за первісну, необхідно суму зменшення продажної вартості товару поділити на дві складові: суму, на яку зменшується торгова націнка, і суму уцінки купівельної вартості товару. Остання і буде складати ту суму, яку необхідно віднести на витрати звітного періоду

Діючі нормативні документи передбачають, що для проведення уцінки товарів необхідно створити комісію, яка складає «Опис-акт уцінки залежалих товарів і продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей». У цьому документі перераховують усі найменування товарів, що підлягають уцінці, вказують їх вартість до і після уцінки, визначають загальну суму уцінки

Акт підписують члени комісії та матеріально відповідальна особа, у підзвіті якої знаходяться товари, і затверджує керівник підприємства

На підставі акта уцінки товарів зменшення суми торгової націнки відображають записом Д-т субрах. 285 - К-т субрах. 282, а на суму уцінки первісної вартості товару виконують запис Д-т субрах 946 «Втрати від знецінення запасів», К-т субрах. 282 «Товари в торгівлі»

Згідно з П(С)БО дооцінка товарів можлива лише в одному випадку: якщо зростає їх чиста реалізаційна вартість після раніше проведеної уцінки. При цьому дооцінка товарів може бути проведена лише на суму, яка не перевищує суми їх попередньої уцінки. Отже, вартість дооціненого товару не може перевищувати первісної вартості товару до його першої уцінки. У бухгалтерському обліку така дооцінка може бути відображена сторнуванням суми раніше проведеної уцінки товару. Якщо ж підприємство торгівлі бажає підвищити продажну вартість товару, то досягти цього можна за рахунок збільшення розміру торгової націнки.

3. Облік розподілу транспортно-заготівельних витрат між сумою залишку матеріалів на кінець місяця й матеріалами, що вибули?

Підприємства залізничного транспорту транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів, за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів) відображають на окремому субрахунку рахунка обліку запасів 2093 «Транспортно-заготівельні витрати»

Суму транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) щомісяця розподіляють між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка належить до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих же рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів

Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначають окремо за кожною групою цінностей (наприклад, паливо, тара і тарні матеріали тощо). Середній відсоток ТЗВ розраховують відношенням суми ТЗВ на початок місяця і їх дебетового обороту за місяць до суми початкового сальдо та обороту за дебетом рахунків обліку матеріальних цінностей відповідної групи за обліковими цінами.

Пункт 9 П(С)БО 9 «Запаси» передбачає два методи розподілу транспортно-заготівельних витра на собівартість придбаних запасів:

1. прямого підрахунку;

2. середнього відсотка.

Згідно з першим методом, ТЗВ, пов'язані з придбанням запасів, включають до первісної вартості кожної одиниці придбаних запасів. Однак його доцільно застосовувати, коли можна точно визначити витрати, пов'язані з транспортуванням тих чи інших одиниць запасів у вартісному чи натуральному виражені.

З другим методом ТЗВ обліковують на окремому субрахунку обліку запасів. Його застосовують, якщо витрати пов'язані з придбанням та доставкою запасів, неможливо пов'язати з конкретними одиницями запасів.

Окремий субрахунок для обліку ТЗВ другим методом Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, не передбачено. Однак на практиці значна кількість підприємств відкриває окремий субрахунок до основного рахунку обліку запасів 20/ТЗВ «Транспортно-заготівельні витрати».

Метод середнього відсотка передбачає розрахунок середнього відсотка ТЗВ за звітний місяць діленням суми ТЗВ на початок звітного місяця й ТЗВ, що виникли за звітний місяць, на суму вартості запасів на початок місяця та запасів, що надійшли за звітний місяць (п. 9 П(С)БО 9.

Тобто формула розподілу має такий вигляд:

Сер.% ТЗВ = ТЗВпоч + ТЗВміс/Зпоч + Зміс

Суму ТЗВ щомісячно розподіляють між сумою залишку виробничих з апасів станом на кінець звітного місяця та сумою виробничих запасів, що вибули (використані у виробницт ві, реалізовані, безоплатно передані тощо) у звітному місяці. Сума ТЗВ, яку відносять до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули.

Розподілену частку ТЗВ, яку відносять до вартості запасів, що вибули, списують у дебет тих рахунків, на які списано вартість запасів за обліковими цінами.

Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

4. Які особливості обліку витрат від браку в будівництві?

Облік та узагальнення інформації про втрати від браку в роботі будівельних підприємств й відображаються на рахунку 24 "Брак у виробництві" окремо за браком, допущеним в основному виробництві (за окремими об'єктами будівництва та видами робіт), і браком, допущеним у допоміжних та другорядних виробництвах будівельної організації (на окремих субрахунках). Облік втрат від браку ведеться за кожним об'єктом будівництва, видом робіт, допоміжним або другорядним виробництвом у журналах, листках-розшифровках або машинограмах, які їх замінюють.

До втрат від браку, допущеного в основному виробництві, належать витрати на перероблення неякісне виконаних робіт з вини будівельної організації, а також витрати на усунення пошкоджень у змонтованих конструкціях, допущених під час подальшого виконання будівельно-монтажних робіт. Витрати на усунення дефектів у будівництві, допущених з вини замовника і ним оплачених, не відносяться до втрат від браку.

У витрати на виправлення браку, допущеного в основному виробництві, включається вартість додатково витрачених матеріалів, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, на експлуатацію будівельних машин і механізмів, а також частина загальновиробничих витрат.

У собівартість будівельно-монтажних робіт включаються витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованих робіт чи продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовуються працівниками, які допустили брак; сум, що одержані від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

Витрати від браку в роботі будівельних організацій відображаються на рахунку 24 "Брак у виробництві" у журналі № 5 і 5А окремо від браку, допущеного при виконанні будівельно-монтажних робіт, і браку, допущеного в підсобних виробництвах будівельної організації, на окремому субрахунку. Облік браку ведеться по окремих об'єктах будівництва, видам робіт і по підсобних господарствах. Виникнення браку документально оформляється актом на брак, чи повідомленням-листком про брак. У цих документах указують дані про забраковану продукцію, винних у виникненні браку, використані матеріали і інші витрати.

У виробничу собівартість будівельно-монтажних робіт включаються витрати на виправлення браку за винятком:

1. Остаточно забракованої продукції по її справедливій вартості;

2. Сум, відшкодованих працівниками, що допустили брак;

3. Суми, отриманих від постачальників за неякісні сировину і комплектуючі вироби

2. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Завдання 1

Необхідно:

- вказати кореспонденцію рахунків та первинні документи, визначити вартість, за якою оприбутковуються основні засоби, на підставі наведених даних.

Торгівельна фірма ТОВ «Форум» придбало холодильне обладнання, яке потребує монтажу, вартістю 10000 грн. (без ПДВ). Для встановлення холодильного обладнання було витрачено матеріалів на суму 430 грн. Нарахована заробітна плата робітникам, які виконували монтаж, на суму 550 грн. та проведено відрахування на соціальні заходи згідно з чинним законодавством. Холодильне обладнання оприбутковано після монтажу як основний засіб.

Рішення:

Таблиця 1

Завдання 2

Необхідно:

- визначити первісну вартість товару і скласти бухгалтерські проводки.

Дані для виконання:

Торговельне підприємство має на балансі власний вантажний автомобіль, який було відправлено за партією товару. Вартість товару 10000 грн. ( без урахування ПДВ). Транспортні витрати, пов'язані з доставкою партії товару, становили: вартість використаних ПММ (без ПДВ) - 250 грн., витрати на відрядження водія ( без ПДВ) - 54 грн., видано у підзвіт кошти - 400 грн.

Рішення:

10 000 грн + 250 грн + 54 грн+ = 10 304 грн.

У бухгалтерському облiку будуть зробленi такi записи (табл. 2).

Прямий розподiл транспортних витрат може призвести до значних витрат працi, особливо якщо пiдприємство має великi обороти надходження i вибуття товарiв, дуже широкий асортимент товарiв, несе постiйнi витрати на доставки товару. В цьому випадку оптимальним варiантом розподiлу транспортних витрат є застосування методу розподiлу за середнiм вiдсотком.

Метод середнього вiдсотка. Застосування методу середнього вiдсотка не передбачає розподiлу транспортних витрат безпосередньо при одержаннi товарiв, як це передбачено методом прямого розподiлу. Протягом звiтного перiоду транспортнi витрати накопичуються окремо на вiдповiдних субрахунках. Розрахунок суми транспортних витрат, що пiдлягають списанню у складi собiвартостi проданих товарiв, здiйснюється за пiдсумками звiтного перiоду. Оскiльки транспортнi витрати включаються до первiсної вартостi товарiв, придбаних за грошовi кошти, то i облiк таких витрат будемо здiйснювати на окремому субрахунку рахунка 28 “Товари”.

Бухгалтерське проведеня підрахунку транспортних витрат

Таблиця 2

Завдання 3

Необхідно:

- користуючись П(С)БО 15 провести класифікацію доходів від звичайної діяльності за відповідними групами.

Дані для виконання.

Одержані штрафи, пені, неустойки; дивіденди одержані; відшкодування раніше списаних активів; дохід за контрактами з надання послуг у сфері будівництва; дохід від реалізації робіт і послуг; дохід від реалізації майнових комплексів; дохід від інвестиції в дочірні підприємства; дохід за договорами оренди; дохід від безоплатно одержаних активів; відсотки одержані; дохід від реалізації іноземної валюти; дохід від реалізації цінних паперів.

Рішення:

Таблиця 3

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV.

2. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України № 98/96-ВР від 23.03.1996 р. -- К., 2001.

3. Про підприємництво: Закон України № 698-12 від 07.02. 1991 р. -- К., 1991.

4. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

5. Положення про підрядні контракти у будівництві України: Затв. науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури, протокол від 15.12.1995р. №9.-К., 1995

6. Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000): Затв. спільним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 27.08.2000р. №174.- К., 2000.

7. Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт: Затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 7.05.2002 р. №81. - К.,2002.

8. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності: Затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 р. № 145. -- К., 2002.

9. Грабова Н. Н., Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посіб. - 3-тє вид., допов. - К.: АСК, 2001. - 416с.

Размещено на Allbest.ru