Стан обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ У БАНКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

2. АНАЛІЗ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ТА ОГЛЯД СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

3. КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА «РЕГІОН-2001»

4. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З ГРОШОВИМИ КОШТАМИ НА ПОТОЧНОМУ РАХУНКУ В БАНКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

5. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ У БАНКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

6. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ У БАНКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ



ВСТУП

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться організації бухгалтерського обліку на підприємстві та обліку грошових коштів зокрема.

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов'язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установу банку, в якому зберігає гроші. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються як правило без участі готівки, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку в банку свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов'язаних з ними витрат на охорону, транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються як правило за допомогою грошових коштів.

Усе вище згадане підкреслює величезну роль та значення теми даної курсової роботи сучасних умовах господарювання. Саме тому тема курсової роботи «Теоретичні засади та практика фінансового обліку грошових коштів на поточному рахунку в національній валюті» є досить актуальною.

Метою курсової роботи є розгляд стану обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті на базовому підприємстві.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

-- розглянути теоретичні основи здійснення операцій на поточному рахунку в національній валюті;

-- розкрити економіко-правовий аналіз нормативної бази та провести огляд спеціальної літератури;

-- розглянути організаційно-економічну характеристику підприємства;

-- оцінити стан фінансового обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті;

-- розглянути документальне оформлення операцій, які відбуваються на поточному рахунку в національній валюті;

-- дослідити автоматизацію обліку операцій;

-- за результатами роботи зробити відповідні висновки.

Предметом дослідження є операції на поточному рахунку в національній валюті базового підприємства.

Об'єктом дослідження є заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон-2001».

Вказані обставини вимагають подальшого дослідження особливостей обліку операцій з грошовими коштами і внесення, на цій основі, пропозицій по удосконаленню обліку та аналізу господарської діяльності підприємства. Крім того, необхідна також подальша наукова розробка питань, пов'язаних з дослідження суті поняття “грошові кошти”, її ролі в інформаційному забезпеченні управління підприємством, оптимізації основних показників і кількості носіїв первинної інформації по складанню і аналізу фінансової звітності.

Суттєве практичне значення викладених питань дозволить виявити шляхи покращення фінансово-економічного становища підприємства.



1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ У БАНКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

У процесі господарської діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками - за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями - за придбані ними товари, з банками - з одержання коштів і погашення кредитів, з іншими юридичними та фізичними особами - за транспортні та інші послуги, електроенергію, паливо тощо, з працівниками - із заробітної плати, наданих їм позик тощо. Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообороту господарських засобів, називаються розрахунками. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Початковою і кінцевою ланкою кругообороту засобів, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами.

Під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання.

Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти України -- банкноти та монети. Це найбільш ліквідні активи підприємства, що у будь-який момент і досить швидко можуть бути використані для погашення поточних зобов'язань.

Платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками.

Розрахунки можуть здійснюватися не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам. [2]

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, до нетоварних - розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями.

Безготівкові розрахунки класифікуються також як: гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів та негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується.

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди: прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками; транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

Безготівкові розрахунки в економіці організовані за певною системою. [Додаток A]

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків.

Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків.

Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов.

Постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду.

В системі юридичних і економічних наук виділяється таке поняття, як спосіб безготівкових розрахунків.

Спосіб безготівкових розрахунків у широкому розумінні - це економічно і фінансово обумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем) і платником (покупцем). Спосіб розрахунків визначаються конкретними умовами виконання господарськими суб'єктами своїх грошових зобов'язань один перед одним.

Спосіб платежу у вузькому розумінні характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують два основних способи платежу:

перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів щодо них.

зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів.

Усі безготівкові розрахунки підприємства відображаються в бухгалтерському обліку. Систематичний контроль за здійсненням розрахунків запобігає можливості утворення простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей, сприяє своєчасному виконанню зобов'язань за платежами до бюджету, на соціальні потреби та відповідних фондів.

Грошові кошти в національній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за номінальною вартістю. Важливу роль при оцінці грошових коштів відіграє принцип обачності, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки грошових коштів, які повинні запобігати завищенню оцінки активів.

Рух коштів відбувається у відповідності з трьома видами діяльності: операційною, інвестиційною та фінансовою.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою.

Прикладом руху грошових коштів внаслідок операційної діяльності є:

Надходження коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

Надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо);

Платежі постачальникам;

Виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Прикладом руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності є:

Платежі пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

Надходження від продажу необоротних активів;

Надання позик іншим підприємствам;

Надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які призводять до зміни величини (або) складу власного капіталу.

Прикладом руху коштів внаслідок фінансової діяльності є:

Випуск власного капіталу (акцій);

Отримання позик та їх погашення;

Викуп акцій власної емісії;

Виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною діяльністю інвестиційної компанії

Ефективне управління залишками грошових коштів на поточних рахунках полягає в тому, щоб забезпечувати грошовими коштами виконання поточних операцій, підтримувати необхідний резерв коштів для здійснення непередбачуваних платежів (як захід передбачливості) і мати кошти в ліквідній формі, щоб не втратити можливість заробити додаткові прибутки, приймаючи участь в незапланованих фінансових операціях.

Грошові кошти відображаються в Балансі у складі оборотних активів у статті “Грошові кошти та їх еквіваленти”. До складу грошових коштів не включаються кошти, які обмежені у використанні протягом поточного періоду. Такі грошові кошти відображаються у складі інших необоротних активів.

Надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів відображається у “Звіті про рух грошових коштів”. Метою складання “Звіту про рух грошових коштів” є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентів за звітний період.

Кожне підприємство, зареєстроване в установленому порядку, маж право відкривати у банках рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Установу банку підприємство обирає самостійно.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком підприємству для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. [4]

Підприємства можуть відкривати поточні рахунки як у національній, так і в іноземній валюті.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, який відкривається банком підприємству на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. [4]

Джерелами надходження на розрахунковий рахунок до банку є кошти покупців за реалізовану їм продукцію, за послуги, що надані іншим підприємствам і організаціям, кредити банку, тощо.

Основними напрямами видачі грошей з розрахункового рахунку в банку є платежі постачальникам за сировину, матеріали, готові вироби, енергію, кредити, що погашаются банку, внески до бюджету, погашення заборгованості, гроші готівкою для видачі заробітної плати, тощо.

Платежі проводяться з рахунків клієнтів у банку лише з їх згоди. Ця важлива умова перешкоджає банку розпоряджатися коштами, що належать господарюючим органам, які відкрили рахунки в даному банку.

Встановлено декілька форм розрахунків і видів платежів, які підприємства можуть обирати на свій розсуд.

Доки розрахунки проходять безготівково, тобто кошти списуються з одного рахунку і зараховують на інший рахунок у банку, в банках створюють грошові кошти, які стають кредитними ресурсами.

Безготівкові розрахунки сприяють зменшення додаткових затрат на друк, зберігання, перевозку, перерахунок великої кількості грошових знаків, які були б необхідні при розрахунках готівковими коштами. В той же час безготівкові розрахунки при чіткій роботі банків дозволяють краще регулювати платіжний оборот у кінцевому результаті прискорювати оборотність оборотних коштів і здійснення платежів.

Платежі проводяться з рахунків клієнтів у банку лише з їх згоди. Ця важлива умова перешкоджає банку розпоряджатися коштами, що належать господарюючим органам, які відкрили рахунки в даному банку.

Доки розрахунки проходять безготівково, тобто кошти списуються з одного рахунку і зараховують на інший рахунок у банку, в банках створюють грошові кошти, які стають кредитними ресурсами.

Безготівкові розрахунки сприяють зменшення додаткових затрат на друк, зберігання, перевозку, перерахунок великої кількості грошових знаків, які були б необхідні при розрахунках готівковими коштами. В той же час безготівкові розрахунки при чіткій роботі банків дозволяють краще регулювати платіжний оборот у кінцевому результаті прискорювати оборотність оборотних коштів і здійснення платежів.

Банк може використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи їх наявність при наданні вимог до рахунку. Клієнт вправі розпоряджатися цими коштами і отримувати доходи по ним. .

Поряд з вказаними рахунками в банку господарюючим суб'єктом може бути відкрито депозитний рахунок для зберігання на протязі певного часу частини коштів підприємства.

Усі операції на розрахункових рахунках виконуються за документами встановленої форми. Вони єдині для всіх галузей. При зарахуванні грошей на розрахунковий рахунок не потрібна згода його власника. Проте всі платежі з розрахункового рахунка виконуються, як правило, банком за розпорядженням власника рахунка в межах вільного залишку коштів.

Облік грошових коштів має дуже важливе значення , не залежно від того де він ведеться чи в касі, чи на рахунках в банку, бо у розпорядженні підприємства яке випускає продукцію, виконує роботу , або надає послуги є грошові кошти за якими повинен бути встановлений жорсткий контроль.

Щоб правильно вести облік розрахункових операцій, треба їх чітко формулювати в первинних документах і докладно розписувати суми платежу.

Правильна побудова обліку грошових коштів на поточних рахунках в національній валюті дає можливість забезпечити інформацію про їхню наявність, цілеспрямоване використання і контроль за збереженням.

2. АНАЛІЗ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ТА ОГЛЯД СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Правове регулювання договору банківського рахунку здійснюється на підставі значної кількості нормативно-правових актів різного юридичного значення, які належать до різних галузей вітчизняного законодавства.

Основу правового регулювання банківського рахунку мають складати певні теоретичні положення правової науки, що служать побудові цього правового інституту і які дозволяють оцінювати його оптимальність як з позицій практичних потреб, так і з позицій юридичної чистоти та розробки. Такими теоретичними положеннями є:

інститут банківського рахунку є комплексним за своєю правовою природою і об'єднує в собі публічно-правові та приватно-правові аспекти;

правовідносини, пов'язані з банківським рахунком, вступають економічно та юридично нерівні партнери, у зв'язку з чим необхідно передбачити додаткові обмеження прав сильнішого партнера та гарантії для слабшого;

3) банківський рахунок є формою підприємницької діяльності банку і дозволяє йому залучати та використовувати у своїй діяльності кошти клієнтів;

банківський рахунок є необхідною умовою функціонування підприємців, інших юридичних осіб, для яких зберігання грошей на рахунку є нормативним обов'язком;

правове регулювання відносин, пов'язаних з банківським рахунком, може здійснюватися на різних рівнях, але мінімум прав клієнта повинен встановлюватися на законодавчому рівні.

Інститут банківського рахунку включає в себе:

сукупність правових норм, що регламентують правову природу, зміст, мету банківського рахунку, пов'язані з ним права та обов'язки різних осіб, систему правовідносин, що виникають у зв'язку з банківським рахунком;

договір банківського рахунку, який відповідно до загальних та спеціальних норм цивільного права є угодою про встановлення цивільних прав та обов'язків клієнта і банку;

правовідносини, що реально виникають між сторонами договору банківського рахунку, а також банком та державою, клієнтом та державою, а також операції, які здійснюються по рахунку.

Відповідно до діючого законодавства щодо договору банківського рахунку банк зобов'язаний зберігати грошові кошти на рахунку клієнта, зараховувати на цей рахунок суми, які надходять, виконувати розпорядження клієнта про їх перерахування та видачу з рахунку та проводити інші банківські операції, передбачені для рахунку даного виду законодавчими актами, відповідними банківськими правилами і договорами.

За договором банківського вкладу банк зобов'язаний зберігати покладені вкладником грошові кошти, виплачувати по них дохід у вигляді відсотків або в іншій формі, виконувати доручення вкладника по розрахунках із вкладу та повернути суму вкладу за першою вимогою вкладника на умовах та в порядку, передбачених для вкладу даного виду законодавством та договором. Сторонами договору банківського рахунку і банківського вкладу є банк та клієнт.

Законодавство визначило обов'язок юридичних осіб перед державою зберігати свої грошові кошти у банку. Водночас законодавство передбачає певні гарантії для реалізації цього обов'язку.

Основні законодавчі акти, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків клієнтів банків, наведені в таблиці додатку. [Додаток Б]

Проблеми обліку грошових коштів та їх вирішення є актуальними і важливими для всіх підприємств, адже від достовірності та оперативності обліку залежить вся фінансова діяльність підприємства. Побудова належної системи фінансового обліку грошових коштів в національній валюті на рахунках у банку передбачає правильність здійснення й відображення всіх етапів їх руху, починаючи з нормативно-правових вимог, заповнення первинних документів, узагальнення та систематизації інформації в регістрах і завершуючи складанням звітності.

Велике значення питанням, пов'язаним з обліком грошових коштів, надавали і продовжують надавати сучасні вітчизняні науковці.

Питання теорії й практики організації обліку грошових коштів та його контролю розглядалися у роботах вітчизняних вчених - економістів: Берези С.Л., Бутинця Ф.Ф., Кужельного М.Ф., Сопка В.В., Шевчука В.О., а також закордонних - Астахова В.П, Нюнберга Х., Палія В.Ф., Сорокіної О.М, Суйца, Шнейдбана Л.З.

З точки зору Бутинця Ф.Ф., в організації обліку грошових коштів на поточних рахунках в банках виникають проблеми у зв'язку з тим, що підприємствам дозволено відкривати поточні рахунки в необмеженій кількості, саме це ускладнює здійснювати контроль за рухом грошових коштів. Бутинець Ф.Ф. рекомендує обмежити кількість банків з якими можуть співпрацювати (відкривати рахунки). Це дозволить краще контролювати організацію обліку грошових коштів на поточних рахунках в банках. [20, с. 49-63]

Суторміна В.М. вважає, що необхідно у звітності ілюструвати рух грошових коштів в розрізі видів діяльності підприємства з виходом на кінцевий результат - зміну залишків коштів за звітний період. [37, c. 55-60]

Проблеми обліку грошових коштів є досить важливим питання, тому що від достовірності та оперативності обліку залежить вся фінансова діяльність та звітність підприємства.

Окрім цього, на даному етапі розвитку сучасних наукових досліджень вітчизняних економістів існує ще багато наукових статей та доробок, які розкривають проблемні аспекти роботи, що стосуються стану операцій в національній валюті на поточних рахунках України та фінансового обліку грошових коштів зокрема. [Додаток В]

На сучасному етапі грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

Таким чином, існує потреба в розробці методики дослідження грошових коштів, підвищенні наукової обґрунтованості, розробці системи аналітичних і модельних засобів управління коштами.

3. КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА «РЕГІОН-2001»

На території селища міського типу Велика Димерка Броварського району Київської області Заготівельно-виробниче приватне підприємство (ЗВПП) «Регіон-2001» було засновано в 2001 році. За дуже короткий час нова структура стала помітним і потужним фактором соціально-економічного життя не тільки Великої Димерки, але і Броварського району, Київської області.

Діяти в багатьох сферах економічної діяльності дозволяє власна потужна база, створена на декількох майданчиках - в смт. Велика Димерка діє бетонне виробництво, асфальтний завод, автогосподарство, підприємство володіє потрібними ресурсами для ефективної роботи в будівельній галузі.

Також «Регіон-2001» своєю діяльністю суттєво впливає на збереження навколишнього середовища. Визначальною ознакою підприємства «Регіон-2001» є багатопрофільність.

Одним з головних видів діяльності є надання повного спектру по утилізації, переробці, знищенню, розміщенню та захороненню відходів виробництва. Це є досить актуальним в наш час, адже виробництво найрізноманітнішої продукції з часом тільки збільшується, що, природно, тягне за собою збільшення кількості сміття та відходів - побутових і промислових. Щороку один житель України створює близько 230-300 кг ТПВ, 12 млн. тонн твердого сміття - така щорічна статистика. Для виконання цих завдань компанія має інфраструктуру виробничих, складських приміщень, власне автогосподарство з необхідною технікою та механізмами. «Регіон-2001» за обсягами заготівлі, первинної переробки та утилізації відходів займає одне з провідних місць в Київській області з поводження з відходами. Тим самим підприємство вносить свій великий внесок в оздоровлення екологічної ситуації в регіоні.

Переробці підлягають такі вироби, речовини і матеріали:

відпрацьовані люмінесцентні лампи;

різного роду відпрацьовані масла;

каністри від хім. речовин;

речовини, які втратили свої експлуатаційні властивості, в тому числі - відпрацьовані хімічні речовини;

відходи мийки;

акумуляторні батареї;

медичні та медикаментозні відходи, тощо.

В категорії промислових відходів виробництва особливої уваги потребують небезпечні відходи - ті, яким властиві вибухонебезпечність і токсичність, випромінюють радіацію, містять збудників різних захворювань, викликають корозію при контакті з іншими речовинами або предметами та ін. Небезпечні відходи вимагають застосування спеціалізованих засобів для перевезення, а також спеціальних методів переробки та утилізації. Підприємство володіє необхідними технічними можливостями для здійснення всіх операцій з утилізації небезпечних відходів, хімічних, шкідливих радіоактивних, побутових та ін.

Здійснює професійну діяльність ЗВПП «Регіон-2001» на підставі ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України, а також інших дозвільних документів, підтверджуючих право на утилізацію і переробку відходів виробництва. У Київській області неподалік с. Димитрово розташований полігон для захоронення ТПО третього і четвертого класів небезпеки, який успішно експлуатується підприємством в цілях розміщення, захоронення, знищення промислових відходів, продукції з браком, простроченої продукції, а також відходів виробництва, які не підлягають переробці з метою отримання цінної сировини.

Ще одним напрямом роботи компанії є надання клієнтам спектру послуг будівництва. Зокрема, «Регіон-2001» проводить проектно-вишукувальні роботи, будує приміщення, споруди, виконує монтаж інженерних і транспортних мереж, виконує ремонтно-будівельні роботи. Маючи сучасну виробничу базу, підприємство виробляє бетон, асфальт. Спектр будівельних послуг наступний: від здійснення проектно-вишукувальних робіт до зведення висотних будівель і споруд, виконання ремонтно-будівельних на приватних та промислових об'єктах. «Регіон-2001» надає професійні послуги на підставі всіх необхідних дозволів та ліцензій. На рахунку у підприємства великий фронт виконаної роботи в будівельній сфері, зокрема, на особливу увагу заслуговує список розроблених об'єктів архітектури, а також проекти будівництва нових доріг з твердим покриттям. Масштабні проекти співробітництва з відомими національними брендами, компаніями і підприємствами («Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», «Спецбуд», «Рейнарс Україна», «Рабен», «Топ транс» та ін)

Також підприємство володіє необхідними ресурсами - матеріальними і людськими - для спорудження доріг, будівництва житлових і промислових приміщень. Взагалі, Виробництво асфальту і асфальтобетону - один із пріоритетних напрямків його діяльності. Вироблені на заводі матеріали, застосовуються для фінішного покриття при капітальному ремонті і зведенні нових доріг першої та другої категорії на вулицях з інтенсивним рухом автомобільного транспорту. ЗВПП постійно удосконалює якість надаваних послуг завдяки вдосконаленню обладнання, застосуванню інноваційних технологій і розробок в сфері виготовлення асфальту і асфальтобетону. Залежно від типу використовуваного матеріалу розрізняють холодне асфальтування і укладку гарячого асфальту. Головний пріоритет для «Регіону» - створення високоякісного асфальтобетонного покриття - покращує екстер'єр території, зносо- і термостійкого, стійкого до інтенсивної транспортної навантаженні, водонепроникного. Це можливо завдяки ретельному плануванню та опрацюванню до дрібниць кожного етапу асфальтування доріг.

Організаційна структура підприємства вказана в додатку. [Додаток Г]

Основне джерело доходів підприємства - виручка від реалізації робіт та послуг за основними видами діяльності (будівництво доріг, приміщень, утилізація відходів). Отже, доцільно проаналізувати динаміку фінансових показників та зміну фінансових результатів за останні три роки діяльності підприємства згідно зі «Звітом про фінансові результати» (дод.)

Згідно з табл.1 бачимо, що підприємство є прибутковим. Найкращим для підприємства був 2013 рік, адже чистий прибуток в результаті діяльності зріз майже в половину, порівняно з 2012 роком (47,54%). Доходи зросли на 36,78%, витрати -36,76%. Проте, варто звернути увагу на те, що у 2014 році доходи та витрати підприємства значно знизились (на 29,45% та на 29,62% відповідно), що і спричинило зменшення чистого прибутку в результаті на 94,8 тис. грн. (-49,43%). Це можна пояснити зменшенням обсягів виробництва, що було спричинено падінням попиту на послуги, пов'язані з будівництвом, та зростанням конкуренції.

Таблиця 1 Динаміка фінансових показників діяльності ЗВПП «Регіон-2001»

Показник	на 01.01. 13	на 01.01. 14	на 01.01. 15	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
				2014 від 2013	2015 від 2014	2014 від 2013	2015 від 2014
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	24702,1	33747,7	18239,6	9045,6	-15508,1	36,62	-45,95
Інші операційні доходи	400,2	586,6	5982,0	186,4	5395,4	46,58	919,77
Разом доходи	25102,3	34334,3	24221,6	9232,0	-10112,7	36,78	-29,45
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	11844,0	21933,8	11782,2	10089,8	-10151,6	85,19	-46,28
Інші операційні витрати	8331,9	12078,7	12155,3	3746,8	76,6	44,97	0,63
У т.ч інші витрати	4695,0	0,0	0,0	-4695,0	0,0	-100,00	0,00
Разом витрати	24870,9	34012,5	23937,5	9141,6	-10075,0	36,76	-29,62
Фінансовий результат до оподаткування	231,4	321,8	284,1	90,4	-37,7	39,07	-11,72
Податок на прибуток	101,4	130,0	187,1	28,6	57,1	28,21	43,92
Чистий прибуток	130,0	191,8	97,0	61,8	-94,8	47,54	-49,43

Аналіз якісного складу персоналу є необхідним для виявлення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Щодо стану трудових ресурсів «Регіону-2001», можна сказати, що загальна кількість персоналу підприємства - 44 особи. Структура персоналу ЗВПП «Регіон-2001» представлена у табл. 2.

Таблиця 2 Структура персоналу ЗВПП «Регіон-2001»

Посада	Кількість осіб	%
Вище керівництво	2	4,5
Адміністративний персонал	5	11,3
Інженери, технологи, менеджери середньої ланки	10	22,7
Виробничий персонал	21	47,7
Начальники відділів, цехів, служба охорони	6	13,8
Разом	44	100

Згідно з даними таблиці бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі персоналу має виробничий персонал, а саме 47,7%. Також значну частку персоналу підприємства складають інженери, технологи та менеджери середньої ланки (22,7%). Найменшу частку відповідно складає вище керівництво, всього - 4,5%.

Досліджуючи вищенаведені дані, можемо також визначити структуру персоналу ЗВПП «Регіон-2001» за віком працюючих:

Таблиця 3 Структура персоналу ЗВПП «Регіон-2001» за віком

Вік персоналу	Кількість осіб	%
18-20	2	4,5
20-30	11	25
30-40	19	43,2
40-50	7	15,9
50-60	4	9,1
за 65	1	2,3
Разом	44	100

Отримані показники означають, на підприємстві переважають працівники вік від 30 до 40 років, їхня питома вага - 43,2%. Водночас найменшу питому вагу в структурі персоналу мають особи, яким за 65 років, їхня кількість прирівнюється до 2,3%.

Для повної характеристики трудових ресурсів підприємства доцільно також визначити їх структуру за рівнем освіти.

Таблиця 4 Структура персоналу ЗВПП «Регіон-2001» за рівнем освіти

Освіта персоналу	Кількість осіб	%
Вища освіта	15	34,1
Середня спеціальна освіта	21	47,7
Середня освіта	8	18,2
Разом	44	100

Отже, за освітою переважають працівники із середньою спеціальною освітою - 47,7%, проте великий відсоток і працівників із вищою освітою - 34,1%. Персонал підприємства загалом формується на базі молодих спеціалістів, які направляються на практику відповідними навчальними закладами і залишаються працювати на підприємстві. Загалом плинність кадрів на підприємстві низька, так як тут створено хороші умови праці і відпочинку, гарантовано соціальний захист. Стимулювання праці загалом здійснюється наданням премій. За відмінну працю видаються грамоти та матеріальна допомога.

В господарстві прийнято журнально-ордерну форму обліку. В центральній бугалтерії підприємства є в наявності п'ять персональних комп'ютерів.

Таким чином, можна констатувати, що фінансовий стан заготівельно-виробничого підприємства «Регіон-2001» не є стійким. В основному це проявляється у стрімкому зменшенні фінансових показників діяльності, зокрема в зменшенні обсягів виробництва та зниженні чистого прибутку в результаті. грошовий кошти інвестиційний платіж

4. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З ГРОШОВИМИ КОШТАМИ НА ПОТОЧНОМУ РАХУНКУ В БАНКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці.

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення, незалежно від того, хто вносить ці зміни - клієнт чи банк. При цьому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних. Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки. Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів.

Відповідно до Інструкції №22 під час здійснення розрахункових операцій використовуються такі платіжні інструменти:

меморіальний ордер;

платіжне доручення;

платіжна вимога-доручення;

платіжна вимога;

розрахунковий чек;

акредитив. [2]

За меморіальним ордером, який складається за ініціативою банку, оформлюються операції по списанню коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку України.

Меморіальний ордер - це документ, що містить бухгалтерське оформлення будь-якої господарської операції з відображенням суми операції на бухгалтерських рахунках. Складаються меморіальні ордери на всі операції за звітний період. Потім кожен меморіальний ордер розноситься у дві контрольні відомості (дебетову і кредитову) за відповідними рахунками.

Меморіальний ордер складається на основі і з використанням первинних документів обліку, які повинні до нього обов'язково додаватися. У разі великої кількості однорідних первинних документів вони оформляються в накопичувальну відомість, підсумки якої служать підставою для складання відповідної проводки.

Кожен меморіальний ордер має свій постійний номер, завдяки чому кожен місяць оформляється тільки один ордер на кожну групу операцій одного виду (наприклад, касових, по заробітній платі і т. д.).

Меморіальний ордер, бланк якого містить необхідні реквізити (номер, найменування і номери рахунків платника і одержувача, коди і місцезнаходження банків платника та одержувача, призначення і сума платежу, код і курс іноземної валюти, а також вид операції та код бюджетного платежу), підписується головним бухгалтером або його заступником та реєструється у спеціальному журналі-регістрі синтетичного обліку. Цей журнал дозволяє вести контроль збереження меморіальних ордерів разом з підшитими первинними документами і проводити звірку в кінці місяця підсумків журналу з підсумками оборотів синтетичних рахунків.

Плюсами даної (меморіально-ордерної) форми служать доступність і простота облікового процесу, його сувора послідовність, використання стандартних форм регістрів, а також можливість залучення до обліку менш кваліфікованих працівників. Недоліками даної форми обліку служать трудомісткість і необхідність дублювання записів, розрив між синтетичним і аналітичним обліком і орієнтація на ручну форму ведення записів.

Приклад меморіального ордера ЗВПП «Регіон-2001» можна спостерігати в додатку. [Додаток Д]

Найбільш розповсюдженим платіжним інструментом є платіжне доручення, яке являє собою розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Підприємство має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше трьох календарних днів після складання документу. При цьому під датою валютування розуміють зазначену у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дату, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Підприємство-платник до настання лати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень мають такі переваги: це досить простий, зручний і швидкий спосіб здійснення платежів. Поряд з тим слід виділити і недоліки застосування платіжних доручень при розрахунках: не гарантує платіж одержувачу; не гарантує отримання товару платником (у разі попередньої оплати).

Приклад платіжного доручення наведений у додатковій частині роботи. [Додаток Е]

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин:

верхньої - оформлюється отримувачем і містить вимогу безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої - заповнюється платником у разі згоди оплатити вимогу-доручення і подається ним до обслуговуючого банку. Містить доручення про списання з рахунка визначеної суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем. Доставку вимог-доручень платнику може здійснювати і банк отримувача через банк платника. Для гарантованої доставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими і відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором продукцію. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути уплачена за наявністю коштів на поточному рахунку.

У додатку наведений типовий приклад складання платіжної вимоги-доручення на підприємстві. [Додаток Ж]

Вимога стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача оформлюється платіжною вимогою.

Іншими словами, платіжна вимога - розрахунковий документ, за яким кошти списуються з розрахунку без згоди його власника. За допомогою платіжної вимоги здійснюється безспірне стягнення та безакцептне списання коштів. Безакцептне списання коштів - це списання коштів з рахунка платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові одержувачем коштів.

У платіжній вимозі має бути зазначене призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

Відповідальність за обґрунтованість і правильність внесення даних у розрахункові документи у разі безспірного стягнення та безакцептного списання коштів несе стягувач.

Розрахунки платіжними вимогами здійснюються за такою схемою:

одержувач коштів виписує і здає в установу банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника і реєстр платіжних вимог;

банк одержувача пересилає платіжну вимогу і реєстр банку платника;

банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж;

на основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує зазначену суму з рахунка платника;

з банку платника надходять документи про перерахування коштів у банк одержувача;

банк одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувача коштів.

Розрахунковий чек містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної суми коштів. Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунка підприємства-чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. [Додаток З]

Для гарантованої оплати чекодавець бронює кошти на окремому рахунку «Розрахунки чеками» у банку-емітенті.

Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки (містить зброшуровані чеки по 10, 20, 25 аркушів) чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на рахунок «Розрахунки чеками».

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним кредитором або з різними кредиторами.

На підприємстві чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Підприємство-чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари , роботи або послуги. Підприємство, яке отримує чек (чекодержатель) , пред'являє чек до оплати в обслуговуючий його банк протягом 10 календарних днів, не враховуючи день виписки чека.

Строк дії чекової книжки - один рік. Якщо через рік чекова книжка не використана, строк її дії може подовжуватись за погодженням з банком-емітентом. У разі повернення підприємством банку чекової книжки з невикористаними чеками за платіжним дорученням підприємства кошти з рахунка «Розрахунки чеками» перераховуються на його поточний рахунок.

Вищезазначені розрахункові документи застосовуються при оформленні відповідного виду безготівкових розрахунків і складаються на бланках, форма яких визначена Інструкцією 492.

За договором акредитива банк-емітент (банк, що відкрив акредитив) за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара (особи, на користь якої відкрито акредитив) або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву за відповідною формою із зазначеним строком акредитива.

Підприємству в банку-емітенті можуть відкриватися такі види акредитивів:

покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти підприємства-платника в повній сумі на окремому рахунку в банку «Розрахунки за акредитивами»;

непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Підприємство-бенефіціар після отримання повідомлення від виконуючого банку про відкриття на його користь акредитива, відвантажує продукцію (виконує роботи чи надає послуги) та надає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом. На підставі цих документів здійснюються виплати бенефіціару з рахунка «Розрахунки за акредитивами», що оформлюються меморіальним ордером виконуючого банку.

По закінченню строку дії акредитива невикористані за ним кошти зараховуються на рахунок заявника акредитива.

При здійсненні розрахунків через банк можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді (за допомогою системи дистанційного обслуговування) Спосіб надання підприємством документів до банку передбачається в договорі банківського рахунка. Дистанційне обслуговування рахунка може здійснюватися за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», тощо.

5. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ У БАНКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

Відкриття поточного рахунка здійснюється після укладання договору банківського рахунка. За цим договором банк зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок клієнта (власника рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунка, а також здійснювати інші операції по рахунку. [4]

Особа, яка від імені підприємства відкриває поточний рахунок, повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу. Представники юридичних осіб представляють також документи, що підтверджують їхні повноваження.

Для відкриття поточного рахунка до установи банку подаються документи, які повинні бути чинними та містити достовірну інформацію на час їх подання до банку:

Заява про відкриття поточного рахунка за відповідною формою. Її підписує керівник або інша уповноважена на це особа підприємства;

Копія належним чином зареєстрованого установчого документа, засвідчена органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

Копія довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена органом, який видав довідку, або нотаріально;

Копія документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчена органом, що видав документ, або нотаріально;

Картка зі зразками підписів і відбитка печатки за відповідною формою, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, у встановленому порядку.

Копія документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі Пенсійного фонду України (для юридичної особи, яка використовує найману працю і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Заява на відкриття поточного рахунку зазначена в додатку. [Додаток И]

Підприємство може відкривати декілька поточних рахунків в одному чи різних банках. Виняток становлять рахунки для формування статутного капіталу підприємства і для ведення спільної діяльності. Таких рахунків підприємство може відкрити тільки по одному.

Днем відкриття поточного рахунка є дата, вказана на Заяві про відкриття рахунка в розділі «Відмітки банку».

На підставі первинних документів банк проводить списання або зарахування коштів на поточний та інші рахунки клієнта.

Основними завданнями обліку грошових коштів на рахунках у банку є:

Контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни;

Своєчасне і правильне документальне оформлення операцій по руху грошових коштів;

Контроль за збереженням готівки і цінних паперів у касі підприємства;

Інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку.

Для розкриття сутності обліку операцій на поточному рахунку підприємства в національній валюті, потрібно перш за все дослідити фінансову звітність цього підприємства. Основні фінансові показники економічної діяльності ЗВПП «Регіон-2001» представлені у «Балансі підприємства» та у «Звіті про фінансові результати» за 2012-2014 р.р. [Додаток К, Л, М]

Для розкриття в обліку руху грошових коштів та для відображення бухгалтерських залишків на субрахунках обліку за певний рік, підприємство «Регіон-2001» складає річну оборотно-сальдову відомість, яка наведена у додатках. [Додаток Н]

На підприємстві для обліку наявності та руху грошових коштів в національній валюті, що знаходяться на рахунках у банку, які можуть бути використані для поточних операцій, застосовується рахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Дебет	Кредит
Надходження грошових коштів	Використання грошових коштів
СаСальдо означає залишок грошових ккоштів на рахунку в банку

Робочий план рахунків підприємства, який вміщає в собі рахунки, що кореспондуються на ЗВПП, наведений у додатку.[Додаток П]

Бухгалтерський облік операцій по поточному рахунку підприємства у національній валюті ведеться на підставі виписок банку по такому рахунку та розрахункових документів, що до них додаються.

Виписка банку -- це банківський документ, що характеризує стан розрахункового рахунка підприємства та на основі якого останнє веде бухгалтерський облік операцій за розрахунковим рахунком.

Виписка банку має такі обов'язкові реквізити: номер поточного рахунка клієнта, дата попередньої виписки, залишок коштів на рахунку на початок дня, суми надходжень і списань, банківські реквізити платників, залишок коштів на рахунку на кінець дня.

Типовий приклад виписки банку можна переглянути в додатку. [Додаток Р]

Розрахункові документи (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, тощо), які додаються до виписки банку, визначаються формою безготівкових розрахунків.

У бухгалтерії підприємства виписка банку з поточного рахунка та додані до неї розрахункові документи перевіряються та опрацьовуються. При цьому звіряється сальдо початкове даної виписки з кінцем попередньої, з?ясовується зміст кожної операції, проводиться арифметична перевірка правильності оборотів і визначення кінцевого сальдо, проставляються кореспондуючі рахунки.

Нижче наведена типова кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів на поточному рахунку в банку в національній валюті та відображення нижчезазначених проведень на підприємстві «Регіон-2001». [Додаток С]

Якщо при опрацюванні виписки банку з поточного рахунка підприємства виявлено помилково зараховані або списані кошти, бухгалтер повинен письмово повідомити установу банку про допущену помилку для внесення виправлень.

Сума, помилково зарахована на поточний рахунок підприємства, відображається за дебетом субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та кредитом субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Після одержання виписки банку з виправленням помилки складається зворотна кореспонденція рахунків: дебет субрахунку 685 і кредит субрахунку 311.

На суму, помилково списану банком з поточного рахунка підприємства, в бухгалтерському обліку здійснюють запис по дебету рахунку 374 «Розрахунки за претензіями» і кредиту субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті». При виправленні банком помилки у наступних виписках в бухгалтерському обліку складається зворотна кореспонденція рахунків: дебет субрахунку 311 і кредит субрахунку 374.

Правила НБУ також встановлюють порядок закриття рахунків в установах банку. Поточні рахунки клієнтів банку закриваються в установах банку на таких підставах:

заяви клієнта;

на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії і управителя майна тощо);

у разі смерті власника рахунку фізичної особи та фізичної особи-підприємця (за заявою третьої особи, зокрема, спадкоємців);

на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком та клієнтом.

Закриття рахунка підприємства, у якого є податкова заборгованість, вимагає дозволу податкового органу.

Операції на банківських рахунках можуть бути тимчасово припинені рішеннями податкових, судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.



6. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ У БАНКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

Від правильної організації фінансового господарства в значному ступені залежить виконання плану випуску продукції, раціональне використання всіх його коштів, ефективність вироблених витрат, своєчасне і повне задоволення зобов'язань і внесення платежів. Бухгалтерський облік грошових коштів являє собою досить трудомісткий і об'ємний ділянку обліку, який вимагає від бухгалтера достатнього досвіду роботи і знання законодавчо-нормативної бази.

Напрямки удосконалення обліку грошових коштів залежать від багатьох факторів, які залежать та не залежать від самого господарства. Умовно напрямки можна розподілити так: