Вплив міжнародних і національних нормативів аудиту на організацію аудиторського контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ І НАЦІОНАЛЬНИХ НОМАТИВІВ АУДИТУ НА ОРГАНІЗАЦІЮ АУДИТОРСЬКОГО КОНТРОЛЮ

Розвиток процесу економічної інтеграції країн, створення вільних економічних зон, міжнаціональних корпорацій, спільних підприємств та реалізація міждержавних проектів зумовлює необхідність у стандартизації обліку й аудиту.

Потреба у стандартизації аудиту виникає також у зв'язку з утворенням спільних аудиторських фірм, заснованих на базі капіталу різних країн. Усе це підтверджує об'єктивну необхідність у стандартизації обліку й аудиту в міждержавних і національних масштабах.

Питаннями стандартизації аудиту на світовому рівні займається КМАП, основним завданням якого є:

1. Розробка і випуск міжнародних нормативів аудиту і супутніх йому робіт.

2. Сприяння у поширенні використання аудиторських стандартів у світовій практиці аудиту.

3. Розповсюдження досягнень передового науково досвіду.

КМАП відповідає за зміст міжнародних стандартів з аудиту і форму аудиторського висновку. аудит стандартизація вільний зона

Із 1980 по 1991 рік КМАП випустив 29 МНА і 4 міжнародних нормативи аудиту і супутніх робіт (МНА/СР). У змісті МНА розкриті цілі й обсяг перевірки фінансових звітів, основні принципи, що регулюють аудит, питання пов'язані, з плануванням аудиту, розкриті вимоги щодо оцінки ризику і внутрішнього контролю, складання аудиторського висновку та ін.

Деякі нормативи аудиту мають загальний методологічний характер. До них належать, наприклад, МНА 1 "Цілі і основні принципи проведення аудиту",

МНА 3 "Основні принципи, що регулюють аудит", МНА 6 "Оцінка ризику і внутрішній контроль", МНА 25 "Матеріальність і аудиторський ризик", МНА 26 "Аудит облікових оцінок" тощо.

До нормативів, що стосуються питань організації аудиту та роботи аудиторської фірми належать наступні нормативи: МНА 2 "Лист-зобов'язання аудитора перед клієнтом", МНА 4 "Планування", МНА 5 "Використання матеріалів іншого аудитора", МНА 7 "Контроль якості роботи аудитора", МНА 9 "Документація", МНА 10 "Використання результатів роботи внутрішнього аудитора" та ін.

В окрему групу можна віднести стандарти, що стосуються технології проведення аудиторської перевірки. Зокрема МНА 12 "Аналітичні процедури", МНА 16 "Техніка проведення аудиту з використанням комп'ютерів", МНА 21 "Виявлення фактів після опублікування фінансової звітності", МНА 27 "Вивчення перспективної фінансової інформації" тощо.

До стандартів аудиту, що розкривають вимоги до аудиторського висновку і звітність аудитора перед замовником, доцільно віднести: МНА 13 "Звіт аудитора про фінансову звітність", МНА 14 "Інша інформація у перевіреній фінансовій звітності", МНА 21 "Дата складання аудиторського висновку; події після складання балансу; виявлені факти після опублікування фінансової звітності", МНА 22 "Інформація, надана керівництву", МНА 24 "Висновки аудиторів спеціального призначення".

Окремі, раніше випущені МНА, уточнюються або підлягають заміні новоствореними з урахуванням вимог діючої практики і розвитку науки. Слід зауважити, що МНА не є обов'язковими і мають в основному рекомендаційний характер.

Слід відзначити, що донині АПУ затвердила лише шість нормативів аудиту: норматив 1 "Мета і завдання проведення аудиту", норматив 2 "Договір на проведення аудиту", норматив 3 "Основні принципи, які регулюють аудит", норматив 8 "Аудиторські свідчення", норматив 12 "Документальне оформлення аудиту", норматив 13 "Аудиторський висновок".

Важливою передумовою прийняття національних нормативів аудиту є розробка науково-обгрунтованої концепції щодо стандартизації аудиту. Вивчення вітчизняної економічної літератури доводить, що українські вчені і практики надають цьому питанню недостатню увагу. Із усіх публікацій українських економістів, присвячених аудиту, лише у двох працях запропоновані концепції стандартизації аудиту в Україні.

С. Зубілевич і С. Голов на відміну від О. Корчагіної пропонують у моделі стандартизації виділені 2 рівні нормативів аудиту -- це стандарти і норми.

Стандарт 1 "Мета і призначення аудиту" об'єднує три норми. Зокрема, норма 1.1 "Незалежність як основний принцип аудиту", норма 1.2 "Професійна компетентність", норма 1.3 "Контроль якості аудиторських послуг". На наш погляд, ці норми розкривають у більшій мірі зміст основних принципів аудиту. У зв'язку з цим основні принципи аудиту доцільно, як і у МНА, відобразити в одному нормативі.

Окремим нормативом можна виділити акт аудиторської перевірки, який, на відміну від висновку, вміщує всі виявлені недоліки, і служить звітом перед замовником.

Норматив 20 "Використання комп'ютерної техніки в аудиті", який запропонували вищевказані економісти, не розкриває основних принципів методики аудиту в комп'ютерному середовищі. Виконання аудиторської перевірки на суб'єкті господарювання, де облік ведуться із використанням комп'ютерної техніки, суттєво відрізняється від технології аудиту на тих підприємствах, де нема автоматизації бухгалтерського обліку. Тому в концепції стандартизації аудиту в Україні доцільно виділити, як і у МНА, два нормативи щодо комп'ютеризації аудиту:

1. Аудит у комп'ютерному середовищі.

2. Використання комп'ютерної техніки в аудиті.

Прийняті АПУ ряд нормативів аудиту засвідчують, що за основу концепції стандартизації аудиту в Україні використано рекомендації О. Корчагіної (табл. 2.). Аналіз даних табл. 2 показує, що прийняті нормативи аудиту в Україні є неповними щодо міжнародних стандартів, і це суттєво гальмує розвиток аудиторського контролю в Україні.

Ф.Л. Дефліз, Г.Р. Дженик, В.М. О'Рейлі та інші американські економісти справедливо стверджують, що стандарти визначають мінімальний рівень виконання і якості, якої очікують від аудитора їх клієнти і громадськість. Аудиторські стандарти повинні бути незмінніми незалежно від аудитора.

Підсумовуючи вищерозглянуті дослідження українських і закордонних вчених стосовно термінології у визначенні таких понять, як «стандарт», «правило», «норматив», «норма» і враховуючи відсутність єдиного підходу до вирішення цих питань, можна стверджувати, що це створює певні труднощі не тільки у трактуванні, а й у розробці концептуальних підходів до МНА і ННА.

Отже, стандарти аудиту повинні бути обов'язковими для виконання аудитором (аудиторськими фірмами), а нормативи, як раніше вже було відзначено, мають в основному рекомендаційний характер.

ННА аудиторської перевірки фінансової звітності доцільно приймати в пакеті окремих блоків: методологічні, організаційні, технологічні, звітності аудитор.

Таким чином, підсумовуючи сказане, можна зробити такі висновки:

1. Стандарти аудиту розкривають за допомогою постулатів основні принципи і правила аудиторської перевірки та є обов'язковими до виконання.

2. Нормативи аудиту характеризують зміст основних вимог до процедур аудиторської перевірки і мають рекомендаційний характер.

3. При розробці ННА доцільно окремими пакетами розробляти і приймати нормативи аудиту перевірки фінансової звітності та нормативи супутніх аудиту робіт, тобто ННА і ННА/СР.

Размещено на Allbest.ru