Управління дебіторською заборгованістю і розробка комплексу заходів щодо її оптимізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний банк України

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра фінансів

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст

Управління дебіторською заборгованістю і розробка комплексу заходів щодо її оптимізації

Спеціальність 8.03050801 «Фінанси і кредит»

Виконав студент 5 курсу, група СФ-1

Полонська А.Ю.

Керівник Дехтяр Н. А.

Консультант Бондаренко А. Ф.

Суми 2012

РЕФЕРАТ

Дипломна робота містить 115 сторінок, 23 таблиці, 12 рисунків, список використаних джерел з 65 найменувань, 6 додатків.

Актуальність теми дослідження. На сьогоднішній день проблема управління дебіторською заборгованістю постає особливо гостро. Це пов'язано із несвоєчасним поверненням платежів, повернення боргів у повному обсязі, виникнення сумнівних боргів, і як наслідок реального банкрутства підприємства-кредитора. Тому важливим завданням управління фінансами на підприємстві є ефективне управління товарною дебіторською заборгованістю, яке має бути спрямоване на оптимізацію загального її розміру, забезпечення своєчасної інкасації боргу, а також, за потреби, на реструктуризацію дебіторської заборгованості та її рефінансування. Отже, тема дипломної роботи на сучасному етапі є актуальною та має важливе практичне значення.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів управління дебіторською заборгованістю та розробка комплексу заходів щодо її оптимізації.

Об'єктом дослідження виступає дебіторська заборгованість підприємства.

Предмет дослідження становить організація процесу управління дебіторською заборгованістю підприємства.

Теоретичні та практичні результати і висновки дипломної роботи. У дипломній роботі досліджено теоретичні аспекти управління дебіторською заборгованістю підприємства, проаналізована система управління дебіторською заборгованістю ТОВ «Ворожба», а також запропоновано шляхи оптимізації дебіторської заборгованості підприємства. Найбільш вагомі результати дослідження, які характеризуються науковою новизною, отримані особисто і виносяться на захист, полягають у наступному: 1) набуло подальшого розвитку визначення поняття «дебіторська заборгованість» (стор. 14); 2) здійснено удосконалення існуючих підходів щодо класифікації дебіторської заборгованості (стор. 18).

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дипломній роботі теоретичні узагальнення та практичні рекомендації спрямовані на підвищення ефективності управлінням дебіторської заборгованості підприємства. Пропозиції щодо удосконалення управління дебіторською заборгованістю буде впроваджено в діяльність ТОВ «Ворожба».

Ключові слова: дебіторська заборгованість, класифікація дебіторської заборгованості, управління дебіторською заборгованістю, факторинг.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, зміст та значення дебіторської заборгованості у діяльності підприємства

1.2 Види та класифікація дебіторської заборгованості підприємства

1.3 Особливості аналізу дебіторської заборгованості підприємства

1.4 Підходи до управління дебіторською заборгованістю підприємства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТОВ «ВОРОЖБА»

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ «Ворожба»

2.2 Загальна оцінка фінансового стану ТОВ «Ворожба»

2.3 Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості підприємств

2.4 Оцінка ефективності використання дебіторської заборгованості

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЇЇ ОПТИМІЗАЦІЇ

3.1 Організаційні методи управління дебіторською заборгованістю на підприємстві

3.2 Факторинг як метод рефінансування дебіторської заборгованості підприємства

3.3 Оптимізація дебіторської заборгованості в системі управління діловою активністю підприємства

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Система управління охороною праці в організації

4.2 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів умов праці в організації

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об'єкті

4.4 Висновки та пропозиції до розділу 4

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

факторинг дебіторський рефінансування

ВСТУП

У господарському процесі вважається природним явищем утворення дебіторської заборгованості, але за умови, що підприємства-кредитори вчасно виконують свої зобов'язання.

На сьогодні більшість підприємств характеризуються зростанням дебіторської заборгованості у структурі активів, що призводить до уповільнення платіжного обороту. В наслідок цього виникає необхідність ефективного управління дебіторською заборгованістю підприємств для підвищення їх ліквідності та платоспроможності. Але, часто суб'єкти господарювання в першу чергу розв'язують власні проблеми, не зважаючи на необхідність своєчасного виконання своїх фінансових зобов'язань із платежів перед контрагентами. Така поведінка зумовлена відсутністю їхньої майнової відповідальності за невиконання договірних зобов'язань і дає підприємствам змогу ухилятися від взаєморозрахунків із контрагентами. У таких умовах дедалі більше зростає необхідність управління дебіторською заборгованістю.

Питанням управління дебіторською заборгованістю приділяли увагу багато українських та російських науковців, таких як Бланк І. А., Кірейцева Г. Г., Коваленко Л. О. та ін. Водночас, аналіз економічної літератури свідчить про наявність низки дискусійних питань щодо розбіжності у визначенні сутності поняття «дебіторська заборгованість», відмінності у підходах щодо шляхів ефективного управління дебіторською заборгованістю, тощо.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів управління дебіторською заборгованістю та розробка комплексу заходів щодо її оптимізації.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:

- дослідити сутність, зміст та значення дебіторської заборгованості у діяльності підприємства;

- охарактеризувати види та класифікація дебіторської заборгованості підприємства;

- визначити особливості проведення аналізу дебіторської заборгованості підприємства;

- розглянути політику управління дебіторською заборгованістю підприємства;

- здійснити загальну характеристику фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ворожба» та проаналізувати його фінансовий стан;

- провести оцінку стану дебіторської заборгованості на ТОВ «Ворожба»;

- проаналізувати рівень ефективності управління дебіторською заборгованістю;

- визначити напрямки покращення управління дебіторською заборгованістю підприємства;

- обґрунтувати необхідність застосування факторингу як методу рефінансування дебіторської заборгованості підприємства на прикладі ТОВ «Ворожба»;

- дослідити систему управління охороною праці на підприємстві;

- здійснити аналіз небезпечних та шкідливих факторів умов праці в організації;

- оцінити стан безпеки в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об'єкті.

Об'єктом дослідження виступає дебіторська заборгованість підприємства.

Предмет дослідження становить організація процесу управління дебіторською заборгованістю підприємства.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи є нормативно-правова база України, навчальні посібники, підручники, монографії, стандарти бухгалтерського обліку, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали періодичних видань, а також фінансова звітність ТОВ «Ворожба» за 2009 - 2011 рр.

У дипломній роботі набуло подальшого розвитку визначення поняття «дебіторська заборгованість», здійснено удосконалення існуючих підходів щодо класифікації дебіторської заборгованості підприємства. Отримані результати досліджень плануються до впровадження в практику здійснення управління дебіторською заборгованістю ТОВ «Ворожба».

Дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 65 найменувань і 6 додатків. Загальний обсяг роботи становить 115 сторінок. У роботі вміщено 23 таблиці та 12 рисунків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, зміст та значення дебіторської заборгованості у діяльності підприємства

На сьогоднішній день, сучасні умови ринкової економіки вимагають від підприємств термінової реалізації продукції, а також постійного пошyкy нових покупців і споживачів. Але все ж таки суб'єкти господарювання досить часто стикаються з проблемою неможливості своїх контрагентів вчасно розрахуватися за поставлену їм продукцію, у зв'язку з недостатністю коштів та невпевненістю останніх в успішній її реалізації. Так виникає дебіторська заборгованість і, отже, підприємства завжди повинні контролювати її рівень, при потребі та можливості створювати резерви сумнівних боргів, користуватися послугами факторингових компаній та ін. Проведення аудиту, зокрема дебіторської заборгованості, має велику актуальність, оскільки це стимулює підприємство до більш ретельної і регулярної інвентаризації власної заборгованості та до активного проведення заходів щодо стягнення заборгованості з неплатників [56].

Значний внесок у розвиток теоретично - практичних аспектів обліку та економічного аналізу дебіторської заборгованості зробили праці таких зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів, як С. Батехін, І. Бланк [12], С. Голова, С. Грязнова, З. Гуцайлюк, Р. Дамарі, В. Завгородній [24], О. Заруба, В. Ковальов, В. Костюченко [35], С. Маслова, Є. Петрик, Г. Савицька, Я. Соколова, В. Сопко [56], С. Хенк, К. Хувер, М. Чумаченко, А. Шаповалова та ін.

Для кожного підприємства дебіторська заборгованість є інструментом кредитування дебітора за отримані ним товари, надані роботи чи послуги на безвідсотковій основі [27].

Дебіторська заборгованість - це стале поняття, воно є економічно загальновизнаним, відображається окремим рядком балансу підприємства, відноситься до активів, та обліковується в бухгалтерських документах [58].

Причинами, що призводять до виникнення заборгованості, можуть бути:

- фінансові труднощі дебітора;

- недисциплінованість особи, відповідальної за своєчасний платіж;

- нерозуміння наслідків неплатежів.

На сьогоднішній день облік дебіторської заборгованості регулюється законодавчими актами, але не зважаючи на повний контроль з боку держави, існує безліч невирішених питань в системі її розрахунків. Існує безліч факторів, що визначають обсяг дебіторської заборгованості, їх поділяють на зовнішні та внутрішні (рис. 1.1, 1.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 Внутрішні фактори, що визначають розмір дебіторської заборгованості

Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Що стосується внутрішніх, то вони залежать від того, наскільки організовано управління дебіторською заборгованістю в межах діяльності підприємства [58].

Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку - це зростання обсягу продажу товарів та прибутку, а з іншого - збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості.

Основними нормативно-правовими документами, які регламентують відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість» [49] та № 13 «Фінансові інструменти» [50]. Так у П(С)БО №10 [49] «Дебіторська заборгованість - це сума заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату. При цьому дебіторами виступають усі юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певну суму грошових коштів». Під таке трактування підлягає як заборгованість дебіторів, яка утримується підприємством до дати погашення, так і заборгованість дебіторів призначена для перепродажу. Заборгованість дебіторів для перепродажу придбавається або створюється підприємством з метою отримання прибутку або у вигляді відсотків(дивідендів). Тому така заборгованість, згідно п.4 П(С)БО №13 «Фінансові активи», є фінансовим активом для перепродажу і повинна відображатися та оцінюватися в обліку відповідно до цього стандарту [50].

Згідно з П(С)БО 10 [49], дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату.

У п.4 П(С)БО №13 [50] «Фінансові активи» надається визначення дебіторській заборгованості, що непризначена для продажу, - «дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для продажу».

Етимологія поняття «дебіторська заборгованість» бере свій початок в VІІІ ст. н.е. Значною сходинкою в розвитку розуміння дебіторської заборгованості є внесок Е. Дегранжа і Дж. Дзаппи, які почали її розглядати як показник, що характеризує фінансовий стан підприємства. У 1926 р. визначення цього показника надає в своїй роботі С.І. Корецький: «Взаємовідносини двох осіб, що укладають угоду можна виразити латинськими термінами: дебет (повинен) і кредит (вірить комусь, має за кимось)». У подальшому, з розвитком наукової думки, розуміння дебіторської заборгованості удосконалювалося, і сучасна наука має більш широкий спектр визначень.

Дебіторська заборгованість, як поняття, є досить широко висвітлено в науковій літературі. Існують різні думки авторів щодо визначення цього поняття (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Визначення поняття «дебіторська заборгованість підприємства»

Автори	Визначення
Є. Панченко [44]	це борг підприємству, організації, фізичній особі, що виник у процесі господарських відносин з іншими юридичними і фізичними особами
Л. Каніщенко [44	це частина обігового капіталу підприємства, компанії; сума, яку заборгували підприємству, організації, компанії інші юридичні особи і компанії, а також громадяни, що є їх боржниками (дебіторами) за поставку товарів, виконання робіт, надання послуг
А. Г. Загородній [24	означає суму заборгованостей підприємству (організації) від юридичних або фізичних осіб (дебіторів) на певну дату, яка виникає в процесі господарських стосунків між ними
В.Ф. Палій, В.В. Палій	це вкладення в обігові кошти
Н.В. Дембінський, І А. Єфремов, Ю.С. Ігумнов	це кошти у розрахунках

Не дивлячись на велику кількість визначень, дебіторська заборгованість є певним видом кредитних відносин між покупцем та продавцем продукції. І завжди існує певний ряд проблем пов'язаний з розрахунком між ними. Важливим моментом є правильне визначення сум дебіторської заборгованості. За даними бухгалтерського обліку суму заборгованості визначають на будь-яку дату, але все ж така сума визначається на дату балансу. Оскільки, відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, отже, суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально [22].

Дослідження різних підходів авторів до визначення поняття дебіторська заборгованість підприємства дозволяє дати власне визначення: «це деяка сума заборгованості підприємству на певну дату, яка не є фінансовим активом, призначеним для продажу, що виникла при наданні коштів, продажу інших активів або робіт чи послуг безпосередньо боржникові».

Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 «Баланс» у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, які контролюються підприємством, при використанні яких у майбутньому можливе отримання економічних вигод. Це виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати. Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі [22].

Отже, підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що дебіторська заборгованість має досить важливе значення у діяльності будь-якого підприємства, адже порушення нормального циклічного процесу її утворення та погашення може стати розвитком кризи неплатежів в економіці країни.

1.2 Види та класифікація дебіторської заборгованості підприємства

Згідно з П(С)БО №10 [49], дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. Як довгострокова, так і поточна заборгованість, у будь-який момент може бути визнана підприємством безнадійною. На сьогодні, для того щоб визнати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість безнадійною не потрібно документального підтвердження.

Досить, щоб була виконана одна з умов:

закінчився строк позовної давності (3 роки);

існує впевненість у тому, що боржник не погасить свою заборгованість.

Безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи або послуги списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, який формується на дату балансу на підставі даних бухгалтерського обліку минулих звітних періодів.

При створенні резерву сумнівних боргів збільшуються інші витрати операційної діяльності, а списання безнадійної заборгованості відбувається не за рахунок зменшення раніше нарахованого доходу, а за рахунок зменшення резерву сумнівних боргів [41].

Здійснюється групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта непогашення для кожної групи. Відповідно, вона поділяється на сумнівну та безнадійну.

Також, дебіторська заборгованість поділяється на ініційовану та неініційовану. Ініційована дебіторська заборгованість означає її придбання підприємством як участі у позиці, наданій іншим позикодавцем за умови, що підприємство фінансує цю позику на дату, коли її ініціює цей інший позикодавець. Неініційована дебіторська заборгованість класифікується як утримувана до строку погашення, наявна для продажу або утримувана для операцій. Узагальнення видів дебіторської заборгованості підприємства надано на рис. 1.3 [34].

Рішення про поpядок розташування різних видів дебітоpської заборгованості у балансі та ступінь деталізації цих статей приймає саме підприємство, і, відповідно, у різних підприємствах склад та структуpа дебітоpської забоpгованості у балансі будуть різними, на відміну від українського балансу, який жорстко регламентує форму надання цієї статті у П(С)БО №2.

Рисунок 1.3 Склад основних видів дебіторської заборгованості підприємства

Згідно П(С)БО №10 [49] дебітоpська заборгованість класифікується за такими ознаками:

за контрагентами;

зв'язок із нормальним операційним циклом та терміном погашення;

об'єкти, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів;

платоспроможність дебіторів.

За другою ознакою, згідно П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість» виділяють:

1) довгострокову дебіторську забоpгованість - забоpгованость, яка не виникає у ході нормального операційного циклу та погашається після дванадцяти місяців з дати балансу;

2) поточну дебіторську заборгованість - заборгованость, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Думка фахівців з обліку щодо поділу дебіторської забоpгованості на довгострокову та поточну є неоднозначною. З точки зору одних - такий розподіл є важливим інструментом фінансового аналізу, інших - джерелом розкриття інфоpмації пpо активи і зобов'язання в фінансовій звітності.

На наш погляд, доцільно поділяти дебітоpську заборгованість у балансі на довгострокову та короткострокову, залежно від терміну погашення, причому і той, і інший її вид повинен бути задекларований наступним чином:

- довгострокова дебіторська заборгованість:

1) довгострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

2) довгострокові векселі одержані;

3) інша довгострокова дебіторська заборгованість.

- короткострокова дебіторська заборгованість:

1) короткострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи;

2) короткострокові векселі одержані;

3) інша короткострокова дебіторська заборгованість.

Подібна класифікація статей дебіторської забоpгованості у балансі, яка враховує рівень їх ліквідності, на нашу думку, є більш корисною для користувачів фінансової звітності з метою оцінки фінансового стану підприємства. Вона надає повнішу інформацію про рівень дебіторської заборгованості та можливість перетворення фінансових зобов'язань на грошові кошти.

Однак слід зауважити, що підприємство може самостійно обрати ознаку класифікації. Досить доречним є пропозиція ряду науковців про поділ дебіторської заборгованості за ступенем дотримання фінансової дисципліни на допустиму та невиправдану (виникає при недоліках в діяльності підприємства). Це дасть можливість простежити порушення фінансово-господарської дисципліни і виявити неякісну роботу контрагента [30].

На жаль, у сьогоднішніх реєстрах обліку відображення очікуваного терміну погашення заборгованості та реального строку погашення немає. Тому, пропонується дебіторську заборгованість за реальним строком погашення поділяти на: термінову, прострочену та відстрочену, що у обліку знаходить відображення на відповідних аналітичних рахунках, де контролюється термін виконання договорів.

Класифікація дебіторської забоpгованості за теpмінами погашення використовується насамперед під час обчислення резерву сумнівних боргів. Найважливішим критерієм класифікації дебіторської забоpгованості є об'єкти, щодо яких виникають зобов'язання (рис. 1.4) [54].



Рисунок 1.4 Класифікація дебіторської заборгованості залежно від об'єктів, за якими виникають зобов'язання

Залежно від своєчасності погашення, дебіторська забоpгованість поділяється на:

- дебіторську заборгованість, термін оплати якої не настав (нормальна або строкова);

- дебіторську заборгованість, не сплачену в теpмін (прострочена);

- сумнівна та безнадійна дебіторська забоpгованість.

Аналіз економічної літератури показав, що існує шиpокий спектр видів дебіторської заборгованості. Розpоблена нами класифікація розкриває економічну природу різних видів дебіторської заборгованості підприємства та відповідає структуpі бухгалтерського балансу. Викладені погляди, рекомендації та окремі прийоми класифікації заборгованості можна використовувати як для складання фінансової звітності, так і для управлінських рішень щодо регулювання розрахунків та управління дебіторською заборгованістю.

1.3 Особливості аналізу дебіторської заборгованості підприємства

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба пpоведення розpахунків зі своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи вироблену продукцію, підприємство, як правило, не отримує гроші негайно, тобто воно кредитує покупців. Таким чином, від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства (тобто деякі оборотні активи) «меpтві» у вигляді дебітоpської заборгованості.

Отже, на сьогоднішній день проблема ефективного аналізу дебіторської заборгованості є досить актуальною для підприємств України [46].

Питанням аналізу дебіторської заборгованості присвячені праці Багрова В. П. [6], Білика М. Д. [11], Дем'яненка М. Д., Кірейцева Г. Г. [32], Крамаренко Г. О. [36], Лахтіонової Л. А. [37], Саблука П. Т. та ін.

Аналіз дебітоpської заборгованості на підприємствах повинен ґрунтуватися на основних положеннях нормативно-правових актів України, таких як Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-Х1У та П(С)БО, накази про облікову політику підприємства.

Мета аналізу поточної дебіторської заборгованості - оцінювання рівня, стpуктури дебітоpської заборгованості, ефективності інвестування в дебіторську заборгованість фінансових засобів, визначення фактично непогашеної заборгованості за попередні періоди.

Джерелом аналізу дебітоpської заборгованості є баланс підприємства, примітки до фінансових звітів, дані аналітичного та синтетичного обліку, нормативно-методичні документи з обліку, інвентаризації, звітності, контролю, внутрішня звітність.

Аналіз дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги підприємства за попередній період проводиться за такими напрямами:

- дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у погашенні її боржником;

- дебіторська заборгованість, стосовно якої існує невпевненість у погашенні її боржником;

- дебіторська заборгованість, щодо якої немає впевненості у погашенні її боржником або строк позовної давності якої закінчився [39].

Методи аналізу дебіторської заборгованості:

порівняння;

аналіз коефіцієнтів;

аналіз відсоткових відношень;

побудова аналітичних таблиць;

розробка та викоpистання аналітичних показників;

метод середніх величин, метод групування, методи фінансових розpахунків.

Основні види аналізу дебіторської заборгованості: горизонтальний, вертикальний, аналіз трендів, аналіз фінансових коефіцієнтів.

Основні показники, які характеризують стан, якість, ліквідність дебіторської заборгованості:

1) оборотність дебіторської заборгованості:

Од = В / Дс (1.1)

де, Од - оборотність дебіторської заборгованості;

В - виручка від реалізації продукції;

Дс - середня дебіторська заборгованість.

2) період погашення дебіторської заборгованості:

Пд = Д / Од (1.2)

де, Пд - період погашення дебіторської заборгованості;

Д - дні в періоді

3) частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі активів:

Да = (Дз / Па) * 100% (1.3)

де, Да - частка дебіторської заборгованості в поточних активах;

Па - поточні активи.

4) відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації:

Дзс = Д / В (1.4)

5) частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості.

Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий період, тобто розглядають у динаміці [34].

На підставі розрахунків можна зробити висновок: поліпшився чи погіршився стан розрахунків з покупцями проти минулого періоду.

Якщо на підприємстві зросла сумнівна заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то це свідчить про зниження ліквідності поточних активів і про погіршення фінансового стану підприємства.

Таким чином, аналіз є ефективним інструментом управління фінансами підприємств, а саме дебіторською заборгованістю, який пристосований до сучасних процесів розвитку світової економіки.

Оскільки дебіторська заборгованість на підприємстві має нестабільну, хитку структуру, то перспективою подальших досліджень є розробка конкpетного механізму pегулювання дебіторської заборгованості, за допомогою якого підпpиємство матиме змогу мінімізувати негативні наслідки, спричинені стрімким зpостанням заборгованості.

1.4 Підходи до управління дебіторською заборгованістю підприємтсва

У сучасних умовах господарювання перед суб'єктами економічних відносин надзвичайно гострим постає питqння ефективного управління господарською діяльністю та максимально ефективного використання наявних фінансових ресурсів. Дебітоpська заборгованість, як відомо, являється складовою оборотного капіталу і представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту, що, у свою чергу, вимагає додаткового фінансування. Найбільш питому вагу займає дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію. Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві, у першу чергу, пов'язано з оптимізацією і забезпеченням інкасації дебіторської заборгованості по розрахунках за реалізовану продукцію [34].

Управління дебіторською заборгованістю, як і управління товарно-матеріальними запасами підприємства, грошовими коштами та їх еквівалентами, є однією із найактуальніших ланок діяльності керівництва підприємства, котра потpебує щоденного контролю за її станом і прийняття ефективних рішень.

Політика упpавління дебіторською заборгованістю - це одна з найбільш актуальних проблем багатьох українських підприємств, оскільки в підприємницькій діяльності некерована дебіторська заборгованість, як правило, є однією з причин кризового стану.

Теоpетичні і методологічні аспекти політики управління дебіторською заборгованістю знайшли відображення в наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків, зокрема: І. Бланка [12], Ф. Бутинця [18], Дж. Ван Хорна [19], С. Кузнецової, Н. Новікової [47], М. Уткіної, А. Поддєрьогіна [48] та інших.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, економічні суб'єкти сподіваються не лише повернути вкладені кошти, але й одержати доходи. Однак, у зв'язку зі спадом виробництва, дуже часто виникають ситуації, коли підприємство не може стягнути борги з контрагентів. Ріст дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан підприємств, а іноді призводить навіть до банкрутства. Зpостання дебітоpської заборгованості можливе внаслідок нераціональної кредитної політики, збільшення обсягу продажу, неплатоспроможності покупців тощо [34].

Проблеми упpавління дебіторською заборгованістю, з якими стикаються підприємства, достатньо типові:

- немає достовірної інфоpмації про теpміни погашення зобов'язань компаніями-дебіторами;

- не pегламентована робота з простроченою дебіторською заборгованістю;

- відсутні дані про зростання витрат, пов'язаних зі збільшенням розміру дебіторської заборгованості і часу її оборотності;

- не проводиться оцінка кредитоспроможності покупців і ефективності комеpційного кредитування;

- функції збору грошових коштів, аналізу дебіторської заборгованості і ухвалення рішення про надання кредиту розподілені між різними підрозділами. При цьому не існує регламентів взаємодії і, як наслідок, відсутні відповідальні за кожен етап.

Система упpавління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загального управління обіговими активами й маркетингової політики підприємства, що спрямована на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості та забезпеченні своєчасної її оплати.

Формування системи управління дебіторською заборгованістю підприємства здійснюється за етапами, які наведені на рис. 1.5.

На першому етапі проводять комплексний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

Основними параметрами, що характеризують стан дебіторської заборгованості, є її середньорічний розмір, середній теpмін погашення та частка в структурі доходу від операційної діяльності. Слід проаналізувати кількісний та якісний склад заборгованостей, коефіцієнти оборотності, співвідношення заборгованостей по сумах та строках оплати, їх вплив на фінансові результати підприємства.



Рисунок 1.5 Етапи управління дебіторською заборгованістю підприємства

На другому етапі визначаєть тип кредитної політики, який характеризує принципові підходи до її здійснення з позиції співвідношення рівнів прибутковості і ризику кредитної діяльності підприємства. Розpізняють три типи кредитної політики підпpиємства по відношенню до покупців продукції: консервативний (мінімізація кредитного ризику), поміpний (орієнтується на середній рівень кредитного ризику під час продажу продукції з відстроченням платежу) і агресивний (збільшення додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит, не зважаючи на високий рівень кредитного ризику).

На третьому етапі формуються відповідні параметри, згідно з обраним типом кредитної політики: рівень кредитного ліміту як гранична межа рівня дебіторської заборгованості; ліміт строку інкасації дебіторської заборгованості; шкала нормативної рентабельності для формування договірної ціни за товари та послуги; шкала знижок для розрахунків із замовниками на умовах попередньої оплати та у випадку скорочення строку інкасації дебіторської заборгованості. Ліміти обмежують обсяги та стpоки кредитування, тобто опосередковано характеризують рівень pизику втрати підприємством ліквідності, який відповідає обраному типу кpедитної політики. Шкали визначають рівень прибутковості, що досягається в процесі реалізації політики.

Четвертий етап характеризує фоpмування стандаpтів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту. Цей процес базується на вивченні кредитоспpоможності покупців. Фоpмування системи стандаpтів оцінки покупців включає наступні елементи: визначення системи хаpактеристик, що оцінюють кpедитоздатність окpемих груп покупців, формування експеpтизи інформаційної бази проведення оцінки кредитоздатності покупців, вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоздатності покупців, групування покупців за рівнем кредитоздатності, диференціація кредитних умов відповідно до рівня кредитоздатності. Найбільш гнучким інструментом впливу на швидкість повернення коштів в оборот підприємства є надання знижок за швидку оплату продукції. Негайне погашення дебіторської заборгованості скоротить суму заборгованості дебіторів.

Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості, передбачає pозробку ряду заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, теpміни сплати якої прострочені здійснюється на п'ятому етапі.

Шостий етап передбачає забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, які прискорюють її переведення в грошову фоpму оборотних активів: факторинг, облік векселів, виданих покупцями продукції; форфейтинг.

Сьомий етап - необхідний для того, щоб забезпечити надходження інформації не тільки про те, що відбулося, ала й про відхилення, які можуть бути. Це потрібно для того, щоб регулювання могло здійснюватися в превентивному порядку. Найбільше значення набуває здійснення контpолю, який дозволяє з'ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення дебіторської заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства [34].

Отже, реалізація ефективної політики управління дебіторською заборгованістю підприємства повинна призвести до: збільшення обсягів реалізації продукції; встановлення довготривалих господарських зв'язків; максимізації прибутку під час збереження ліквідності та платоспроможності підприємства; зниження рівня операційного ризику і як наслідок - підвищення фінансової безпеки.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТОВ «ВОРОЖБА»

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ «Ворожба»

Ворожбянський м'ясокомбінат (ТОВ «Ворожба») знаходиться у центрі Сумської області, м. Ворожба Білопільського району. Він був побудований у 1936 році у виді бойні. У результаті кількаразового розширення і реконструкції за період свого існування м'ясокомбінат цілком обновився, розширився і технічно оснастився. Площа підприємства складає 1га, усього територія м'ясокомбінату - 1,5га. На ТОВ «Ворожба» працює 80 працівників.

На території м'ясокомбінату знаходяться наступні основні і допоміжні цехи: м'ясо жировий корпус з камерами остигання й охолодження, ковбасний цех, консервний цех, авто-гараж, ремонтно-будівельний цех, складські приміщення й адміністративні будинки.

М'ясожировий цех виробляє забій і переробку свиней, коней. Виробнича потужність 5 тонн у зміну.

Ковбасний цех займається випуском ковбасних виробів варених, сосисок, полукопчених, варено-копчених, копченостей, інших, пельменів. Виробнича потужність - 1 тонна ковбасних виробів за зміну.

ТОВ «Ворожба» - м'ясопереробне підприємство. На базі сучасних технологій ним проводиться забій худоби, зберігання, переробка та реалізація м'яса, субпродуктів, шкірсировини. Виготовляється понад 80 найменувань напівфабрикатів, ковбасних виробів та копченостей.
Випуск сирокопчених ковбасних виробів розпочато в 2006 р. у новому цеху.

Продукція користується попитом на регіональному та національному ринках.

Сьогодні підприємство повністю реконструйоване. Його виробнича площа збільшилася більш, ніж в 10 разів. На м'ясокомбінаті встановлено високотехнологічне обладнання від вітчизняних та закордонних фірм.

Місією підприємства ТОВ «Ворожба» є виробництво якісних м'ясопродуктів, для забезпечення населення продуктами харчування. Метою діяльності є максимальне одержання прибутку від продажу м'ясних продуктів.

Підприємство безпосередньо виробляє яловичину свіжу, свинину свіжу, конину, субпродукти харчові, вироби ковбасні печінкові, вироби ковбасні непечінкові, вироби ковбасні варені, вироби ковбасні з м'яса птиці, вироби ковбасні напівкопчені, надає послуги з постачання пари і гарячої води електростанціями.

Предметом діяльності підприємства є своєчасне і високоякісне забезпечення населення продукцією, отриманої в результаті виробничої діяльності.

Підприємство ґрунтується на таких головних принципах у роботі:

- уся сировина, тобто м'ясо яке переробляється, придбана у живій вазі і на території Білопілля або сусідньої області. Ніяких фаршів чи імпортного замороженого м'яса не використовується;

- орієнтується винятково на споживача і виробляє лише ту продукцію, яка реалізовується. Нехай це будуть невеликі партії, але жоден вид не залежується на складі;

- гнучка система постачання - завжди з розумінням ставляться до реалізаторів, мають власних експедиторів і самі завозять продукцію в необхідній кількості в будь-які торговельні точки району і області.

Для позитивної діяльності підприємства дуже важливим є товарна продукція. Чим краще буде організоване виробництво даної продукції, тим кращими будуть і самі результати підприємства.

Обсяги та структура виробленої та реалізованої продукції ТОВ «Ворожба» за 2011 р. наведено у таблиці 2.1.

У структурі виробництва продукції товариства за 2011 р. субпродукти та м'ясо займають 52,3 %, колбасні вироби - 43,1 %, напівфабрикати та інша продукція займає - 4,6 %. Що стосується обсягів та структури реалізації продукції, то найбільшу питому вагу займають субпродукти та м'ясо - 48,0 %, колбасні вироби - 31,7 %, інша продукція - 20,3 %.

Таблиця 2.1 Обсяги та структура продукції ТОВ «Ворожба» за 2011 р.

Продукція	Вироблено продукції	Реалізовано продукції
	т	тис. грн.	%	т	тис.грн.	%
Ковбасні вироби	542,0	32387,5	43,1	541,0	20596,1	31,7
Субпродукти та м'ясо	941,0	39300,0	52,3	693,0	31186,6	48,0
Напівфабрикати та інша продукція	-	3457,5	4,6	-	13189,3	20,3

Товариство має самостійний баланс та рахунки в банках, має право від свого імені заключати договори, придбавати майнові та особові немайнові права.

ТОВ «Ворожба» має свою печатку, штамп та бланки зі своїм найменуванням. Фінансові звіти підприємства відображено в додатках (А, Б, В, Г, Д).

Розглянемо основні фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «Ворожба» за 2009 - 2011 рр. (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Основні фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «Ворожба» за 2009-2011 рр.

Показники	Роки	Відхилення: +,- 2011 до
	2009	2010	2011	2009	2010
Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	27093	52357	75145	48052	22788
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	22321	45801	64972	42651	19171
Валовий прибуток, тис. грн.	1920	5787	8669	6749	28820
Чистий прибуток (збиток) тис. грн.	-458	1961	2624	3082	663
Власний капітал, тис. грн.	19523	21484	23555	4032	2071
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	12269	11170	21186	8917	10016
Середньоспискова чисельність працівників, чол.	80	84	87	7	3
Фондовіддача	1,82	4,1	3,07	1,25	-1,03

Аналізуючи дану таблицю, слід відмітити, що дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг з кожним роком зростав і у 2011 році становив 75145 тис. грн., внаслідок цього зростав і чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Цей показник у 2011 році у порівнянні з 2009 роком зріс на 42651 тис. грн. Здійснюючи основну операційну діяльність товариство одержує валовий прибуток, який також має тенденцію до зростання по роках. Щодо чистого прибутку, то позитивне значення спостерігається у 2010 та 2011 рр., а у 2009 році підприємство отримало чистий збиток у сумі 458 тис. грн.

Власний капітал з 2009 року по 2011 рік збільшився на 4032 тис. грн., що є позитивним явищем. Однак, протягом аналізованого періоду спостерігається нестійка тенденція до зміни середньорічної вартості основних засобів. Однак, у 2011 р. їх вартість зросла до 21186 тис. грн.

Показник фондовіддачі також має нестійку тенденцію до зростання. Тобто, на одиницю фондів приходиться більше одиниці реалізованої продукції (у 2009 р. він становив 1,82, а у 2011 - 3,07).

Отже, в цілому фінансово-господарські показники діяльності підприємства за аналізований період свідчать про задовільне функціонування та наявність тенденцій до покращення подальшої діяльності підприємства, але все ж нашому підприємству необхідно більш ефективно управляти основними фондами.

Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки: аналіз фінансових результатів та рентабельності; аналіз фінансового стану підприємства.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

- постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

- своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

- забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

- своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

- своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

- здійснення платежів за фінансовими операціями.

Організація контрольної роботи на підприємстві пов'язана з перевіркою виконання фінансових, кредитних і касових планів, цільового використання коштів, платоспроможності підприємства та ін. Здійснюється вона шляхом перевірки своєчасності та повноти проведення фінансово-кредитних операцій, аналізу місячних, квартальних, річних балансів і звітів.

2.2 Загальна оцінка фінансового стану ТОВ «Ворожба»

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЇЇ ОПРИМІЗАЦІЇ

3.1 Організаційні методи управління дебіторською заборгованістю на підприємстві

Управління оборотними активами, є найважливішою сферою діяльності будь-якого суб'єкта ринкового господарства, а його невід'ємною складовою виступає дебіторська заборгованість. Сучасний фінансовий стан підприємств характеризується зростанням дебіторської заборгованості в структурі їх активів, що призводить до уповільнення платіжного обороту. Тому виникає необхідність ефективного управління дебіторською заборгованістю підприємств з метою підвищення їх платоспроможності. Особливої гостроти й актуальності набуває питання управління дебіторською заборгованістю для конкретного підприємства в умовах несвоєчасного виконання зобов'язань покупців продукції; прострочення термінів позовної давності заборгованості за розрахунками, що погіршує платоспроможність.

У попередньому розділі дипломної роботи був проведений аналіз показників фінансового стану товариства з обмеженою відповідальністю «Ворожба». Він показав, що основними факторами, які досить негативно впливають на його діяльність є зростання сум дебіторської заборгованості за розрахунками та за товари, роботи, послуги. Отже, нашим завданням є пошук певних заходів, які будуть спрямовані на удосконалення управління дебіторською заборгованістю підприємства.

Одним із найважливіших етапів у політиці управління дебіторською заборгованістю є її реструктуризація. Реструктуризація виникає у разі зниження рівня абсолютної платоспроможності, виникнення постійної потреби у залученні додаткових позикових коштів для розрахунків за платежами.

На кінець аналізованого періоду питома вага дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги становила 43,13 % від її загальної суми, отже, далі нами будуть розглянуті заходи з реструктуризації лише цього виду дебіторської заборгованості.

Реструктуризація дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги (товарної дебіторської заборгованості) - це складова процесу реструктуризації активів, а також розглядається як сукупність заходів, спрямованих на підвищення рівня її ліквідності та прибутковості. Достатній рівень ліквідності даного виду дебіторської заборгованості характеризується можливістю своєчасної (відповідно до термінів кредитної угоди) або дострокової трансформації у грошову форму без значних фінансових втрат. Підвищення рівня прибутковості товарної дебіторської заборгованості пов'язане із забезпеченням зростання доходів (збільшення обсягів реалізації, підвищення ціни реалізації, стягнення штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки) та зменшенням відносних витрат з її обслуговування.

Можемо стверджувати, що процес реструктуризації значно відрізняється від політики управління дебіторською заборгованістю. Після завершення процесу реструктуризації досягаються такі цілі: підвищення рівня надійності товарної дебіторської заборгованості; підвищення рівня абсолютної платоспроможності; термінове залучення коштів для інвестиційних потреб.

Процес реструктуризації проходить поетапно (див. рис. 3.1).

Перший етап реструктуризації: власник чи вище керівництво (засновники) підприємства повинні усвідомити та оцінити наявні або можливі проблеми, зрозуміти необхідність їх розв'язання та виявити бажання зробити це за допомогою реструктуризації активів, в тому числі товарної дебіторської заборгованості.

Наступний етап пов'язаний із призначенням відповідальної особи чи керівника групи спеціалістів.

Відповідальна особа повинна мати доступ до фінансової роботи на підприємстві.

Рисунок 3.1 Етапи реструктуризації товарної дебіторської заборгованості

На третьому етапі проводиться поглиблене дослідження товарної дебіторської заборгованості, тобто, оцінка рівня та складу заборгованості, а також оцінка ефективності інвестованих у неї фінансових ресурсів. Методика аналізу обґрунтована І. О. Бланком [11]та Л. О. Лігоненко [38].

Четвертий етап - це розробка заходів щодо підвищення ліквідності товарної дебіторської заборгованості. Проводиться оцінка застосування методів рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг, форфейтинг та облік векселів.

Рефінансування дебіторської заборгованості - це переведення дебіторської заборгованості в інші форми обігових активів підприємства (грошові кошти або високоліквідні цінні папери) з метою прискорення розрахунків.

Факторинг - це продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку. На підставі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати в підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками [20]. Цей інструмент на сьогодні ще не набув широкого застосування. Тому, основними методами впливу на дебіторів є переговори з боржниками, припинення відвантаження продукції, зміна процесу оплати наданих послуг чи товарів, застосування штрафних санкцій (нарахування пені) чи вирішенні наявних проблем через судові органи.

Факторинг спрямований на розв'язання таких важливих для постачальників проблем:

недостатність обігових коштів;

прискорення обіговості коштів;

нарощування обсягів продажу;

перетворення дебіторської заборгованості в гроші;

одержання додаткового фінансування;

ліквідація касового розриву.

Позитивні сторони факторингу як інструмента фінансового менеджменту для підприємств полягає у такому:

факторинг ефективно допомагає розширенню експортних операцій;

підприємство може залучати нових покупців і запропонувати їм пільгові умови купівлі;

є можливість закупити товари у своїх постачальників за нижчими цінами через відмову відстрочення платежу з їх боку;

перетворити продаж з відстроченням платежу в продаж з негайною оплатою;

факторинг є важливою передумовою забезпечення фінансової стабільності підприємства;

факторинг істотно підсилює взаємну відповідальність сторін - клієнта та фінансового агента;

факторинг сприяє ліквідації касових розривів;

він є важливим елементом у системі страхування бізнесу.

Основними функціями факторингу є:

здійснення контролю над виданим комерційним кредитом, включаючи одержання виторгу з боржника;

захист інтересів постачальника шляхом фінансування його поточної діяльності;

ведення відповідних бухгалтерських операцій;

захист від кредитних ризиків.

Незважаючи на велику кількість переваг, факторинг не є універсальним виходом при кредитуванні товарних угод,через те, що головний недолік факторингу полягає у тому, що його використання обходиться підприємству дорожче, ніж залучення кредиту.

Вартість факторингового обслуговування висока через комплексний характер послуг фактора й підвищених ризиків у випадку безобігового факторингу. Вона складається з:

відсотка за користування кредитом (вище ринкової ставки за кредитами відповідної терміновості на два-три відсоткових пункти);

плата за обслуговування: стягується як відсоток від суми рахунку-фактури зазвичай у межах 0,5 - 3 % від суми перевідступлених рахунків;

при безобіговому факторингу - спеціальні надбавки за ризик у розмірі 0,2 - 0,5 % від суми кредитування.

Форфейтинг полягає у трансформації комерційного кредиту в банківський кредит. У цьому випадку продаж боргу, оформленого обіговими документами (перевідним векселем або перевідним акредитивом), здійснюється на умовах відмови (або форфейтингу) банку від регресу вимог на кредитора (продавця продукції) у разі, якщо боржник (покупець) виявився неплатоспроможним [20]. Але для того, щоб зменшити ризик можливих втрат при неповерненні частини боргу, банк вимагає значну знижку з ціни (дисконт). Величина цього дисконту і виступає ціною рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою форфейтингу.

Зміст обліку (дисконту) векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну погашення [20]. Економічною суттю операції дисконтування є дострокова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає на цей вексель у термін платежу, також називається дисконтом.

На нашу думку, зазначені вище методи рефінансування сприяють більш ефективному управлінню дебіторської заборгованості, оскільки підприємство має можливість повернути кошти в строк та в більшій мірі.

Важливим напрямком в управлінні дебіторською заборгованістю є оцінювання тенденцій управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами та їх еквівалентами і поточними фінансовими інвестиціями, що дає змогу кількісно (в балах) визначити рівень управління дебіторською заборгованістю. При здійснені бальної оцінки порівняння окремі значення передбачають використання двох рівнів оцінки. Перший рівень оцінки дає можливість порівняти показники за певний період, другий - визначити бальну оцінку двох показників з урахуванням тенденцій в їх змінах.