Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ "Західна консалтингова група"

Результатом діяльності підприємства є чистий прибуток або збиток, який відповідно збільшує або зменшує величину власного капіталу підприємства і відображається у балансі.

2.5.2 Податкова звітність (Звіт 1 ДФ, , декларація по податку на прибуток, декларація по ПДВ, звіти залежно від специфіки підприємства: розрахунок податку на землю та інші).

Податковий розрахунок за формою 1дф подається за період, що дорівнює податковому кварталу. У графі 3а відображається нарахований дохід за період. У графі 3 вказується сума фактично виплаченого доходу за період. Тут у багатьох виникає питання: які суми повинні бути відображені у цих графах, якщо заробітна плата нараховується в одному місяці, а виплачується в іншому.

Наприклад, заробітна плата нарахована у березні. Її виплату здійснено у квітні. Як в такому разі заповнити графи 3 та 3а розрахунку 1дф?

Сам Наказ №1020 дає нам підказку. Заробітна плата, що виплачена в наступному місяці у встановлені терміни повинна бути відображена у формі 1дф за той період, у який входить місяць, за який вона була нарахована. Тобто заробітна плата, нарахована за березень та виплачена у квітні відображається у податковому розрахунку за формою 1 дф за перший квартал. Є з цього приводу і офіційне роз'яснення ДПАУ від 24.05.2011 №9649/6/17-0215.

Чи повинна сума у графі 3 дорівнювати графі 3а за умови, що заробітна плата була виплачена вчасно. Таке питання виникає тому, що нарахована заробітна плата більша за так звану «чисту». З нарахованої зарплати утримується податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок, які сплачуються за рахунок працівника. Ці суми утримань сплачуються до державної скарбниці та працівник отримує заробітну плату меншу, ніж він насправді заробив.

В цілях заповнення звіту 1дф, за умови вчасної виплати заробітної плати, нарахований дохід дорівнює фактично виплаченому. В цьому випадку немає значення, куди були виплачені суми ПДФО та ЄСВ, на бюджетні рахунки чи у кишеню працівника.

Податкова декларація -- офіційна заява платника податків про отримані ним за певний період прибутки та розповсюджувані на них податкові знижки та пільги. Згідно з чинним Податковим кодексом, податкова декларація визначається як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити -- це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений Податковим кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

? тип документа

- звітний

-уточнюючий

-звітний новий;

? звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

? звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого

розрахунку);

? повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідноз реєстраційними документами;

? код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

? реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

? місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

? найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

? дата подання звіту (або дата заповнення -- залежно від форми);

? ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

? підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених Податковим кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація подається протягом 60 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року, а в окремих випадках - протягом 40 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Термін сплати щомісяця не пізніше 30 числа звітного місяця (починаючи з березня 2013 року)

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнених від оподаткування згідно з Законом.

Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, календарний квартал.

Платник податку, обсяг оподаткованих операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми 300 000 гривень, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватись з першого податкового періоду наступного календарного року.

Податкова декларація з ПДВ подається за місцем знаходження платника ПДВ протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця або упродовж 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

При обчисленні податкових зобов'язань по екологічному податку за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення;

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти;

- розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах

Згідно статті 328 Податкового кодексу, базовим звітним періодом для платників збору за спеціальне використання води є календарний квартал. Збір обчислюється наростаючим підсумком з початку року.

Податкова декларація надається до податкової служби у строки, встановлені для квартального податкового періоду, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем календарного кварталу (пункт 49.18.2 ПКУ).

Спеціальний водозбір сплачується у строки, встановлені для квартального податкового періоду, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації. Фактично строк складає 50 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу.

Сума нарахованого збору за спеціальне використання води в залежності від виду водних об'єктів (загальнодержавного або місцевого значення) поділяється за напрямками нарахування (до державного бюджету та місцевих бюджетів), зокрема:

· у колонці 10 (у тому числі, до державного бюджету) зазначається 50 % від нарахованої суми збору в частині використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

· у колонці 11 (у тому числі до місцевого бюджету) - 50 % від нарахованої суми збору в частині використання води водних об'єктів загальнодержавного значення та вся нарахована сума збору в частині використання води водних об'єктів місцевого значення.

Юридичні особи-платники плати за землю щороку самостійно обчислюють суму податку. Податкову декларацію такі особи подають до органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки не пізніше 20 лютого. Річна сума податку у ній розбивається рівними частинами на 12 місяців. При розрахунку річної суми податку враховуються дані станом на 1 січня поточного року. Слід зазначити, що подання такої декларації звільняє від подання щомісячних декларацій.

Водночас, платник може обрати варіант подання звітної податкової декларації з плати за землю щомісяця. У такому разі декларація подається протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

2.6 Характеристика ведення бухгалтерського обліку джерел засобів на підприємстві

Господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначенням поділяють на власні (сформовані за рахунок власних джерел) та залучені (сформовані за рахунок залучених джерел).

За рахунок власних джерел формують власний капітал підприємства, до якого належать фонди, резерви, нерозподілений прибуток.

Грошові фонди підприємства мають цільовий характер, їх утворюють за рахунок відповідних джерел фінансування (внесків засновників, прибутку тощо), зокрема - це статутний фонд (капітал), додатковий капітал, інший додатковий капітал.

Резерви формують із внутрішніх ресурсів підприємства для покриття можливих у майбутньому цільових витрат, зокрема на підприємствах можуть створювати резервний фонд (капітал), страхові резерви тощо.

Нерозподілений прибуток є безпосереднім джерелом поповнення господарських засобів підприємства.

До залучених джерел формування господарських засобів належать:

- забезпечення подальших витрат платежів;

- довгострокові зобов'язання;

- поточні зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

Забезпечення - це зобов'язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату складання балансу. Підприємства мають право формувати забезпечення оплати майбутніх відпусток, забезпечення гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне забезпечення. До забезпечення належать також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

Якщо очікуваний період погашення забезпечення більше одного року від дати складання балансу або більше одного операційного циклу, то це забезпечення можна розглядати як довгострокове зобов'язання підприємства. Якщо ж очікуваний період погашення забезпечення менше одного року від дати складання балансу або менше одного операційного циклу, то його слід розглядати як поточне зобов'язання підприємства.

Довгострокові зобов'язання - це всі зобов'язання підприємства, що не є поточними, тобто які будуть погашені протягом періоду більше року від дати складання балансу або більше одного операційного періоду (якщо тривалість операційного періоду більше року). До довгострокових зобов'язань підприємства належать довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання, зобов'язання та залучення позикових коштів, крім банківських кредитів, на які нараховують відсотки, відтерміновані податкові зобов'язання (сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки), інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом одного операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців від дати складання балансу. До поточних зобов'язань належать короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за векселями виданими, поточними зобов'язаннями за розрахунками з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги тощо.

У бухгалтерському обліку кредити поділяють на короткострокові (з терміном повернення до року) і довгострокові (з терміном повернення понад рік).

Кредиторська заборгованість - це тимчасово залучені підприємством (організацією) кошти, які підлягають виплаті відповідним юридичним або фізичним особам, тобто це заборгованість підприємства перед іншими фізичними чи юридичними особами за отриману від них продукцію, за надані ними послуги чи виконані роботи, заборгованість за нарахованими, але не сплаченими податками та іншими платежами.

Кредиторську заборгованість у межах нормативних термінів оплати рахунків чи зобов'язань вважають нормальною, а в разі порушення термінів платежів - протермінованою.

Фізичні і юридичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість, називаються кредиторами.

До складу доходів майбутніх періодів зараховують доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до майбутніх звітних періодів (доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи).

РОЗДІЛ 3. ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБЛІКУ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Бухгалтерський облік виробничих запасів регулює широке коло нормативних документів.

Нормативно-правові акти, що регулюють питання облік у виробничих запасів:

- Господарський кодекс України No 4368IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями);

Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Цивільний кодекс України No 4358IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями);

Регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. No9968ХІV (зі змінами і доповненнями);

Визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.97 р. No238/978ВР (зі змінами і доповненнями);

Визначається порядок нарахування податку на прибуток, визначається база оподаткування, базові ставки оподаткування, пільги, порядок розрахунку амортизаційних відрахувань.

Закон України «Про податок на додану вартість» No 168/978ВР від 03.04.97 р. (зі змінами і доповненнями );

Визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. No291 (зі змінами і доповненнями);

Встановлює значення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку. Інструкція про застосування Плану рахунків направлена на забезпечення однаковості відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та субрахунках

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджено Наказом Мінфіну від 31.03.99 р. No87(зі змінами і доповненнями);

Визначається методологія обліку запасів, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємств.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управлінняпідприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Структуру П(С)БО 9 «Запаси» представлено в таблиці 1.1.

Загальні положення дають визначення таких термінів як запаси, чиста вартість реалізації запасів. В стандарті дається класифікація запасів, на які розповсюджуються норми П(С)БО 9 «Запаси».

В стандарті обумовлено визнання та первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату складання балансу. Окремим розділом визначено розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

Таблиця 1.1 - Структура П(С)БО 9 «Запаси»

У результаті дослідження встановлено, що в умовах різного тлумачення сутності окремих господарських операцій фінансовим і податковим обліком застосування окремих можливостей, наданих національними положеннями (стандартами) щодо організації та методики обліку запасів на підприємствах не має достатньої ефективності.

Наприклад, у фінансовому обліку вартість вибуття запасів унасл ідок неможливості визнання їх активами відображається у витратах підприємства, а у податковому обліку - не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток [3 ].

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», до первісної вартості запасів, окрім вартості придбання, включаються окремі елементи, що потребують розподілу, наприклад: вартість витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, вартість транспортування запасів до місця їх використання (ТЗВ) та інші витрати, які пов'язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, придатного для використання у запланованих цілях.

Особливості бухгалтерського обліку запасів стосовноформування їх

первісної вартості полягають в тому, що протягом звітного місяця Т3В можуть обліковуватися за одним з наступних варіантів:

- у складі первісної вартості кожної одиниці запасів;

- на окремому субрахунку до рахунку обліку запасів.

В даному випадку, в кінці звітного місяця здійснюватиметься розподіл ТЗВ що припадають на запаси, що вибули.

Необхідно зазначити, що розподіл ТЗВ здійснюються зрозрахунку вартості одиниці запасів, а не з розрахунку їх кількості. На думку більш економічно обґрунтованим була б можливість самостійного вибору підприємством бази розподілу вартість запасів або їх кількість.

Оскільки вартість запасів не завжди є прямо пропорційним показником щодо розміру одиниці запасів, наприклад, транспорті виграти , якправило, залежать від розміру ваги перевезеного багажу.

Чиста вартість реалізації визначається як очікуванаціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Таким чином, запаси повинні відображатися в балансі підприємства за вартістю, яка в подальшому реально втілиться в економічні вигоди (тобто у збільшення грошових коштів та їх еквівалентів).

На порядок відображення запасів в балансі підприємства впливають причини необхідності визначення чистої реалізаційної вартості окремих видів запасів:

- запаси, обліковою вартістю яких є ціна реалізації(до таких запасів відносяться товари, які знаходяться в роздрібній торговій мережі), можуть переоцінюватись в зв'язку з такими причинами, як зменшення ціни їх реалізації, псування, та інші випадки втрати первинно очікуваних економічних вигод;

- запаси, обліковою вартістю яких є первинна вартість, можуть переоцінюватися виключно у наступних випадках: псування та інших випадках втрати первинно очікуваних економічних вигод, оскільки зміна цін реалізації на такі запаси матиме вплив на фінансові результати при їх реалізації, а не на дату складання балансу []. Чиста реалізаційна вартість визначається по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на

завершення виробництва та збут. До зазначених витрат відносяться такі витрати, які передбачаються підприємством, необхідно понести для зберігання оцінюваних запасів, завершення виробничого циклу, якщо запаси відпущенні у виробництво, витрати на доставку запасів до покупців та ін. У випадку якщо чиста реалізаційна вартість раніше у цінених в зв'язку із зменшенням можливої ціни реалізації товарів облік, яких ведеться за цінами продажу, збільшується, то на суму збільшення чистої реалізаційної вартості але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості товарів тобто, здійснюється їх дооцінка, але не більше попередньої уцінки. Отже, підприємства зобов'язані вести окремий облік сум попередніх уцінок запасів (поза системою бухгалтерського обліку), що значно ускладнює роботу бухгалтерського апарату.

Таким чином, для обліку необхідні нормативно-правова база, яка допоможе визначити основні особливості виробничих запасів на підприємстві.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Маючи можливість проходити практику на ТОВ «Західна консалтингова група», я спостерігла і виконувала бухгалтерську роботу. Ознайомилася з історичною довідкою підприємства, його структурою, структурою бухгалтерії, основними техніко-економічними показниками. На підприємстві я вивчала облік: основних засобів, розрахунків з постачальниками та підрядниками, доходів підприємства, витрат підприємства, розрахунків з оплати праці, а також звітністю підприємства.

Тож Товариству я можу запропонувати такі стратегії, як: введення певних знижок постійним споживачам, розробок нових договорів, які б підтримували стабільне постачання продукції на проміжку заданого часу, розширення меж поширення продукції не тільки по всій Україні та закордоном, ввести акції, наприклад, кожний п'ятий тренінг - безкоштовний, впровадження все новіших технологій та надання коштів на підвищення кваліфікації кадрового складу на підприємстві, та ін. Ознайомившись з програмою 1C "Бухгалтерія" я переконалася, що комп'ютеризацією обліку на підприємстві охоплений оперативний облік витрат па виробництві, який полягає в щоденному контролі за витрачанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів , і результатами їх використання.

На ТОВ «Західна консалтингова група» бухгалтерія, юридичні послуги, і безпосередньо сама робота підприємства ведеться чітко і досконало, але так як підприємство досить молоде, існують, звичайно, й деякі недоліки, на які я звернула увагу керівнику підприємства та головному бухгалтеру. Мої пропозиції та зауваження були ними приняті до уваги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ТА НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV

2. Бюджетний кодекс України

3. Постанова КМУ «Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи» від 26.01.11 № 59

4. П(С)БО 9 ”Запаси”: Затверджене Наказом МФУ від 20.10.1999 р., № 246. Із змінами та доповненнями.

5.Сайт www.zkg.ua

6. Наказ ГУДКУ від 10.12.99 № 114

7. Міжнародні стандарти фінансової звітності // [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=92410&cat_id=92408

Размещено на Allbest.ru