Консолідація звітності

Размещено на http://allbest.ru

1.Організаційно-правові форми об'єднань підприємств в Україні

консолідований баланс фінансовий

З розвитком ринкових відносин в Україні розвиваються і форми підприємницької діяльності. Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції та реалізовувати значні фінансово-промислові проекти підриємствам уже недостатньо функціонування в рамках окремих розрізнених господарських товариств, і тому вони прагнуть об'єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом.Такі об'єднання підприємств називають господарськими об'єднаннями.Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири основних види об'єднань підприємств, до яких відносяться асоціації.корпорації, консоріуми і концерни.

Рис. 1. Ознаки об'єднання підприємств

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розклад, а також має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на підставі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до законодавства України. Відповідно до Господарського кодексу України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.[1,93]

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.Господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Кодексом передбачається, що підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.

Підприємство - учасник господарського об'єднання має право:

· добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;

· бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено інше;

· одержувати від господарського об'єднання в установленому порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

· одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту.

Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання відповідно до законодавства.[8]

Також Господарським кодексом вирішено питання управління об'єднанням підприємств. Так, господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.Такі об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест). Об'єднання підприємств є юридичною особою, потребує державної реєстрації, утворюється на невизначений строк або як тимчасове об'єднання.

Об'єднання утворюється на основі певних спільних економічних інтересів з метою поєднання виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності членів об'єднання, централізації управлінських, координаційних функцій.Об'єднання має майно, юридично відокремлене від майна членів об'єднання, і до цього майна належать основні фонди і оборотні кошти, передані членами об'єднання на його баланс згідно з договором чи статутом, та майно, набуте об'єднанням у результаті господарської діяльності. Майно членів об'єднання не входить до складу майна об'єднання. З урахуванням цього розмежовується відповідальність об'єднання і його членів як суб'єктів права: об'єднання не відповідає за зобов'язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного.

З метою централізованого керівництва з боку органів об'єднання діяльністю учасників ними здійснюється делегування об'єднанню як суб'єкту права деяких функцій і повноважень. Склад функцій, які централізує об'єднання, визначають його засновники у договорі або статуті. Це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні, комерційні та інші функції.

Четвертою ознакою об'єднання є особлива (складна) правосуб'єктність. Її особливість обумовлена організаційною структурою об'єднання. Членами об'єднання можуть бути лише підприємства (організації) - юридичні особи, кожне з яких при входженні до об'єднання зберігає права юридичної особи. Цим об'єднання відрізняється від підприємства, яке не має у своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як члени об'єднання залишаються самостійними суб'єктами господарського права, разом з тим і об'єднання підприємств також є самостійним суб'єктом права. Отже, з точки зору правосуб'єктності об'єднання являє собою сукупність самостійних суб'єктів права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує об'єднання.

Таким чином, господарське об'єднання є складною господарською організацією, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту як юридична особа.[1,119]

Створення господарського об'єданння забезпечує його учасників стратегічними перевагами над конкурентами, зокрема в сфері технологічного розвитку, забезпечення ресурсами, можливостями впровадження результатів наукових досліджень; дозволяє інтегрувати життєвий цикл виробу від конструкторської розробки до його обслуговування у покупця, оскільки до їх складу можуть входити науково-дослідні організації, конструкторські бюро, дослідні та серійні заводи, координувати діяльність усіх ланок технологічного ланцюга та залучати великі фінансові ресурси.

Порядок утворення та діяльності господарських об'єднань регулюється положеннями Господарського кодексу України.

Об'єднанням підприємств відповідно до чинного законодавства визнається господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Виділяють такі основні форми об'єднань підприємств: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, при цьому Господарський кодекс передбачає можливість утворення і інших форм об'єднань підприємств, передбачених законом. Асоціація -- це договірне об'єднання підприємств, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств-учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Характерними рисами асоціації є:

* незначний ступінь централізації функцій;

* різноманітність координаційних питань, що вирішуються;

* створення для учасників спеціального органу управління в асоціації, який є інформуючим, координуючим центром;

* привабливість для учасника поєднувати діяльність в цьому об'єднанні з участю в інших асоціаціях та господарських об'єднаннях при збереженні усієї повноти юридичної самостійності.

Координаційна діяльність асоціації зводиться до виконання нею таких функцій:

* забезпечення учасників необхідною внутрішньою та ринковою інформацією;

* проведення спільних досліджень та розробок, маркетингових програм, єдиної стратегічної політики;

* юридичне обслуговування учасників, кредитування, страхування, навчання, стимулювання збуту, централізований ремонт обладнання;

* підтримка інтересів учасників в державних органах та комерційних організаціях;

* представництво інтересів учасників на ярмарках, допомога у пошуку прийнятних постачальників або покупців, укладенні вигідних комерційних угод;

* пошук нових ринків збуту, сприяння у зростанні експорту продукції членів асоціації.

Корпорація -- це договірне об'єднання, яке створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Головна мета -- консолідація виробничо-господарської діяльності підприємств-учасників, концентрація зусиль у вирішенні складних технологічних, фінансових, соціально-економічних проблем, забезпечення захисту спільних інтересів.

Для корпорації притаманні такі особливості:

* збереження юридичної та фінансової незалежності учасників від об'єднання або будь-кого з його членів;

* делегування учасниками корпорації її центру (правлінню і його апарата) частини повноважень, пов'язаних із централізованим виконанням деяких функцій в інтересах кожного з них;

* кооперування у випуску продукції, координація основної господарської діяльності підприємств -- членів корпорації;

* можливість повернення раніше делегованих функцій та повноважень учасником (у порядку, обумовленому засновницькими документами).

Від асоціації корпорація відрізняється більш високим ступенем централізації окремих функцій. Підприємства -- члени корпорації -- добровільно можуть передавати свої повноваження та виконання деяких завдань внутрішньої системи господарювання. Наприклад, через обмеженість фінансових ресурсів не кожному підприємству під силу мати спеціальний структурний підрозділ, який займається маркетингом, проводить лабораторні, конструкторські, науково-впровад- жувальні роботи. Підприємство потребує консультаційно-юридичної допомоги, розв'язання проблем щодо збуту своєї продукції.

Кошти корпорації формуються зі вступних -- членських внесків її учасників, цільових фондів для фінансування загальних заходів, відрахувань від прибутків підприємств -- членів корпорації, доходу від комерційної діяльності об'єднання як єдиного комплексу, включаючи торговельні та кредитні операції.

Консорціум -- це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом.

Консорціум об'єднує групу незалежних підприємств для виконання поставленого завдання, яке потребує значних фінансових вливань, реалізації великого проекту.

У консорціум можуть об'єднуватись великі, середні і навіть малі підприємства, які бажають брати участь у реалізації вигідного підприємницького проекту, але не мають самостійних можливостей його здійснення, відчувають високий ступінь ризику.

Консорціум є потенційно ефективним організаційним способом тимчасової інтеграції кадрів, менеджерського стилю управління, потужностей, матеріальних і фінансових ресурсів.[8]

Довготривале збереження господарських зв'язків у рамках цього об'єднання найчастіше усього не планується. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн -- це статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Концерн дозволяє використовувати можливості великомасштабного виробництва, комбінування, кооперування завдяки наявності виробничо-технологічних зв'язків.

Як правило, в Україні концерни створюються на базі потужних державних підприємств, акціонерних товариств.

Завдяки концентрації капіталу, виробничих потужностей, широких можливостей диверсифікації концерн має більш високий ступінь стійкості до коливань ринкової кон'юнктури, здатний вигідно перерозподілити інвестиційні ресурси, концентрувати їх на найбільш рентабельні і окупні напрямки.

Холдингова компанія -- це суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств).

Між холдинговою компанією та її дочірнім підприємством встановлюються відносини контролю-підпорядкування .

Дочірнє підприємство -- це суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.

Контрольний пакет акцій -- це кількість акцій (паїв, частка у статутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над суб'єктом господарювання.

Холдингові компанії можуть створюватись шляхом:

* поглинання одного суб'єкта господарювання іншим за рахунок придбання контрольного пакету акцій;

* заснування їх органами, які уповноважені управляти державним майном.

Холдингова компанія створюється у формі відкритого акціонерного товариства, може мати й кілька дочірніх підприємств на основі вертикальної управлінської структури.

Вищим органом управління холдингової компанії є загальні збори акціонерів. Найбільша їх чисельність -- у сфері фінансових та посередницьких операцій.

Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки.

Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

Промислово-фінансова група (ПФГ) -- це об'єднання, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

ПФГ дозволяє забезпечити багатогалузеву господарську систему шляхом мобілізації ресурсів, їхньої концентрації та ефективного використання для формування раціональних технологічних і коопераційних зв'язків в умовах ринкової економіки, підвищення експортного потенціалу і конкурентоспроможності продукції.

ПФГ створюється на добровільних засадах. До його складу входять: головне підприємство і учасники.

Головне підприємство -- це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ.

Учасник ПФГ -- це підприємство, банк, наукова чи проектна установа, організація, створена відповідно до законодавства України, або іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну продукцію або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству.

Особливості ПФГ та його членів:

* головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юридичної особи, незалежність у здійсненні господарської і фінансової діяльності;

* ПФГ не має статусу юридичної особи і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання; право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство;

* у складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство;

* головним підприємством не може бути банк, фінансово-кредитна установа, торговельне, транспортне підприємство, підприємство у сфері громадського харчування, побутового обслуговування;

* у складі учасників повинна бути присутня обов'язкова наявність банківської установи, кількість банків не обмежується;

* головне підприємство і учасники укладають генеральну угоду про спільну діяльність, пов'язану з виробництвом кінцевої продукції;

* підприємство, установа, організація можуть бути головним підприємством або учасником тільки однієї ПФГ.[1,211]

В Україні можуть створюватись й інші форми об'єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців).

Підприємства-об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання.

Підприємство-учасник господарського об'єднання має право:

* добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;

* бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено інше;

* одержувати від господарського об'єднання в установленому порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

* одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту;

* інші права.

Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Майнові відносини в об'єднанні підприємств формуються на підставі таких засад:

1) учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові);

2) майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі;

3) господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств;

4) об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання.

Підприємства-учасники об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Вихід підприємства із складу державного (комунального) господарського об'єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Припинення об'єднання підприємств відбувається в результаті його реорганізації в інше об'єднання або ліквідації.

Реорганізація господарського об'єднання здійснюється за рішенням підприємств-учасників, а реорганізація державного (комунального) господарського об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Ліквідація господарського об'єднання здійснюється за рішенням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Майно, що залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно зі статутом об'єднання підприємств чи договором.[8]

2.Загальна характеристика, структура та значення Консолідованого балансу (Звіту про фінансовий стан) (ф. № 1-к)

Консолідований баланс - зведена бухгалтерська звітність, інтегрований сукупний баланс асоційованої корпорації, що складається з кількох компаній, звіт про фінансові результати діяльності головної компанії та дочірніх компаній, філіалів.[3,411]

Консолідований баланс, який веде головне підприємство (материнське підприємство), включає в себе баланси тих її учасників, які мають аналогічні показники фінансової звітності. Але одночасно кожен з учасників веде окремий баланс в тій частині активів, яка не задіяна в спільній діяльності групи. Консолідований баланс - складається на підставі балансів підприємств,юридично самостійних та дочірніх підприємств, як єдиної економічноїодиниці. Консолідованого балансу потребують складні господарства, що маютьвідділи, філії чи підприємства, які самостійно ведуть рахівництво іскладають прості баланси. Простих балансів у цих структурах складаєтьсястільки, скільки було окремих самостійних систем рахівництва.Форму балансу підприємства та зміст його статей визначено П(С)БО 2«Баланс». Згідно з цим нормативно-правовим документом баланс складаєтьсяза формою №1 (код 1801001) .

Метою складання консолідованого балансу є надання користувачам повної, правдивої танеупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітнудату.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, консолідований баланс включає заголовок,основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

-назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження;

-назва звіту;

-дата, на яку складено звіт;

-валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує. [4,305]

Консолідований баланс - це не тільки метод узагальнення інформації про стан та склад господарських засобів материнського та дочірніх підприємсв і джерел їх формування,а й форма фінансової звітності, яка містить важливу інформацію про фінансовий стан підприємства. Нормативним документом, яким визначається зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі -- підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Особливості складання консолідованого балансу визначаються окремим положенням (стандартом).Терміни, що використовуються в цьому Положенні (стандарті), мають таке значення:

Активи -- ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Власний капітал -- частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Довгострокові зобов'язання -- всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Пов'язані сторони -- підприємства, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною.

Зобов'язання -- заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Еквіваленти грошових коштів -- короткострокові висо- коліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Фінансові інвестиції -- активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Поточні зобов'язання -- зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бу - ти погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Необоротні активи -- всі активи, що не є оборотними.

Оборотні активи -- грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл -- проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов' язання та власний капітал підприємства.

Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, які, відповідно до попереднього абзацу, не можуть бути відображені в балансі, включа- ються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Зобов' язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Консолідований баланс складається в два етапи:

· підсумовуються балансові дані материнської компанії і дочірньої організації, причому активи дочірньої компанії вважаються за результатами проведеної оцінки вартості бізнесу;

· усуваються елементи «подвійного рахунку» активів і зобов'язань.

У консолідованому балансі довгострокові фінансові вкладення - це оцінка прямих інвестицій «поглинається» компанії на певну суму.

Інші основні процедури консолідації балансу полягають у наступному:

- балансова вартість інвестицій материнської компанії в кожну дочірню компанію та частина капіталу кожної дочірньої компанії, що належить материнської компанії, виключаються;[5,47]

- частка меншості в чистих активах зведених дочірніх компаній за звітний період розраховується і наводиться у зведеному бухгалтерському балансі окремо;

- внутрішньогрупові баланси та внутрішньогрупові операції виключаються;

(внутрішньогрупові операції - операції між материнським та дочірніми підприємствами або між дочірніми підприємствами однієї групи). - консолідований прибуток коригується з урахуванням дивідендів за кумулятивним привілейованими акціями дочірньої компанії незалежно від того,були дивіденди оголошені або ні;

- інвестиції слід враховувати починаючи з тієї дати, коли вона припинила бути дочірньою компанією і не стала асоційованою компанією .

Під час складання консолідованої фінансової звітності можуть не наводитися статті (рядки) форм фінансової звітності, за якими група підприємств не має показників (крім випадків, якщо такі показники були у попередньому звітному році), і підлягають виключенню:

· балансова вартість фінансових інвестицій материнського підприємства у кожне дочірнє підприємство та частка материнського підприємства у кожному дочірньому підприємстві;

· сума внутрішньогрупових операцій та внутрішньогрупового сальдо;

· сума нереалізованих прибутків та збитків від внутрішньогрупових операцій (крім збитків, які не можуть бути відшкодовані).

Материнське підприємство для складання консолідованої фінансової звітності визначає частку меншості в капіталі та фінансових результатах дочірніх підприємств. Частка меншості визначається як добуток відсотку голосів, які не належать материнському підприємству, відповідно до власного капіталу та чистого прибутку (збитку) дочірніх підприємств, зменшеного (збільшеного) на суму нереалізованого прибутку (збитку) від внутрішньогрупових операцій.

Частка меншості відображається в консолідованому балансі окремо від зобов'язань та власного капіталу материнського підприємства у вписуваному рядку 385 "Частка меншості". У консолідованому звіті про фінансові результати частка меншості у прибутку (збитку) відображається у вписуваному рядку 215 "Частка меншості" від'ємною величиною у дужках.

Якщо частка меншості у збитках дочірнього підприємства перевищує частку меншості в капіталі дочірнього підприємства, то на суму такого перевищення і величину наступних збитків, яка належить до частки меншості, зменшується частка материнського підприємства у власному капіталі групи підприємств за винятком тієї частини, щодо якої меншість має зобов'язання і здатна покрити збитки. Якщо згодом у фінансовій звітності дочірнього підприємства відображено прибуток, то вся сума такого прибутку розподіляється на частку материнського підприємства до покриття збитків меншості, сума яких відшкодована раніше за рахунок материнського підприємства.

Якщо дочірнім підприємством випущені привілейовані акції, за якими накопичується сума дивідендів та які перебувають у володінні за межами групи, то материнське підприємство розраховує свою частку прибутку або збитку після коригування на суму дивідендів за привілейованими акціями дочірнього підприємства, незалежно від оголошення дивідендів.[7]

Вартість гудвілу, що виникає при консолідації фінансової звітності материнського підприємства і фінансової звітності дочірніх підприємств, визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств" і відображається в консолідованому балансі у вписуваному рядку 075 "Гудвіл при консолідації".

Різниця між балансовою та справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань на дату придбання відображається у консолідованій фінансовій звітності у складі витрат (доходів) протягом періоду корисного використання відповідного активу або терміну погашення зобов'язання.

Курсові різниці, що виникають під час переобрахунку показників фінансової звітності дочірніх підприємств, які розташовані за межами України, у валюту України, визначаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" і відображаються у консолідованому балансі у вписуваному рядку 375 "Накопичена курсова різниця". При цьому негативна курсова різниця наводиться у дужках і вираховується при визначенні підсумку розділу "Власний капітал" Балансу. Такі різниці в консолідованому звіті про власний капітал відображаються у додатковій графі "Накопичена курсова різниця».[6]

Консолідований баланс передбачає включення до його складу всіх підприємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи У консолідованому Балансі відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання відображаються розгорнуто.

Згортання відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов'язань полягає у визначенні різниці між сумою визнаних відстрочених податкових активів (рахунок 17) і сумою визнаних відстрочених податкових зобов'язань (рахунок 54). Відповідно у Балансі підприємства буде відображений або відстрочений податковий актив (рядок 060), або відстрочене податкове зобов'язання (рядок 460) у разі, якщо це не консолідований звіт.

Заключні етапи процесу консолідації балансу включає наступні кроки:

- у баланс переноситься рядок нерозподіленого прибутку зі звіту про нерозподіленого прибутку;

- у звіті про прибутки та збитки знаходиться підсумок колонки «Інтереси меншості» і переноситься цей підсумок в колонку консолідованого балансу;

- підсумовуються всі рахунки балансу по рядках і вийдуть рахунку консолідованого балансу;

- перевіряється рівність сум активів і пасивів консолідованого балансу.

П. 12 П(С)БО 20

Порядок відображення у звітності (балансі ПБО 2) гудвілу, згідно з яким вартість гудвілу (негативного гудвілу), який виникає при консолідації фінансової звітності материнського підприємства та фінансової звітності дочірніх підприємств, визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств" і відображається в консолідованому балансі у вписуваному рядку 075 "Гудвіл при консолідації". При цьому вартість негативного гудвілу наводиться у дужках і вираховується при визначенні підсумку розділу "Необоротні активи" балансу. Порядок відображення курсових різниць при перерозрахунку показників фінансової звітності дочірніх компаній, які працюють за кордоном, згідно з яким курсові різниці, які виникають під час перерозрахунку показників фінансової звітності дочірніх підприємств, розташованих за межами України, у валюту України, визначаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив зміни валютних курсів" і відображаються в консолідованому балансі у вписуваному рядку 375 "Накопичена курсова різниця". При цьому негативна курсова різниця наводиться у дужках і вираховується при визначенні підсумку розділу "Власний капітал" балансу.Розкриття інформації про складання консолідованої фінансової звітності провадиться у примітках до консолідованої фінансової звітності, у яких наводиться інформація про:

- перелік дочірніх підприємств з вказанням: назви країни реєстрації; місцезнаходження; частки в капіталі; частки в розподілі голосів (у разі її неспівпадіння з часткою в капіталі);

- назви дочірніх підприємств, у яких материнському підприємству прямо або опосередковано (через дочірні підприємства) належить більше половини голосів, але які з причин відсутності контролю не є дочірніми підприємствами; - причини, через які показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включені до консолідованої фінансової звітності;

- характер відносин між материнським та дочірнім підприємствами, якщо материнське підприємство не володіє в дочірньому підприємстві (прямо або опосередковано) більш як половиною голосів;

- вплив придбання чи продажу дочірніх підприємств на фінансовий стан (на дату балансу), фінансові результати звітного періоду та такі самі показники попереднього періоду;

- статті консолідованої фінансової звітності, до яких застосовувалася різна облікова політика. [7]

3.Призначення, зміст і структура Консолідованого звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)

Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати".

Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі -- підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються окремим Положенням (стандартом).

Консолідований звіт про фінансові результати складається шляхом об'єднання доходів та витрат батьківської та дочірньої компаній. Доходи та витрати, що є наслідком внутрішньогрупових операцій, вилучаються, оскільки вони є просто переміщенням активів з однієї компанії даної групи в іншу і не змінюють розміру чистих активів з погляду консолідації.

Консолідований звіт про фінансові результати складається з чотирьох розділів:

І.Фінансові результати;

II. Сукупний дохід:

III. Елементи операційних витрат;

ІV. Розрахунок показників прибутковості акцій;

У консолідованому Звіті про фінансові результати частка меншості у прибутку відображається у вписуваному рядку 215 «Частка меншості» від'ємною величиною у дужках.Якщо частка меншості у збитках дочірнього підприємства перевищує частку меншості в капіталі дочірнього підприємства, то на суму такого перевищення і величину наступних збитків, яка належить до частки меншості, зменшується частка материнського підприємства у власному капіталі групи підприємств за винятком тієї частини, щодо якої меншість має зобов'язання і здатна по-крити збитки. Якщо згодом у фінансовій звітності дочірнього підприємства відображено прибуток, то вся сума такого прибутку розподіляється на частку материнського підприємства до покриття збитків меншості, сума яких відшкодована раніше за рахунок материнського підприємства.[7]

Найтиповіші приклади внутрішньогрупових операцій, що мають бути вилучені під час складання консолідованого звіту про фінансові результати.

· Виручка від реалізації продукції дочірнім підприємствам.

· Собівартість продукції, реалізованої дочірнім підприємствам.

· Сплачені чи одержані відсотки за позиками, відповідно одержані від дочірніх підприємств чи надані їм.

· Орендна плата чи інші доходи, одержані в результаті надання послуг дочірнім компаніям.

· Орендна плата чи інші витрати на послуги, надані дочірніми підприємствами.

У своїй системі обліку материнська компанія використовує метод участі для відображення її фінансових інвестицій у дочірні підприємства. За цього методу материнська компанія відображає у пропорції від інвестицій свою частку в прибутку дочірніх підприємств. Оскільки доходи й витрати дочірніх підприємств включено в консолідований звіт про фінансові результати, то прибуток материнської компанії від інвестицій у дочірні підприємства має бути вилучено, щоб уникнути подвійного врахування цієї частки. З тієї самої причини в процесі консолідації до звіту групи додають тільки ті дивіденди, які нарахувала чи сплатила материнська компанія, а дивіденди, які виплачує дочірня компанія, вилучають.

Консолідований звіт про прибутки і збитки складається шляхом об'єднання доходів та витрат материнської компанії та дочірнього підприємства. При придбанні фінансові результати включаються до консолідованого звіту про прибутки і збитки тільки з дати придбання. У подальшому, якщо між компаніями, що входять до складу групи, здійснюються операції, отримання прибутку однією із компаній зовсім не означає отримання прибутку всією групою. Прибуток групи стає можливим лише за умови реалізації товарів зовнішнім покупцям. У зв'язку з цим при складанні консолідованого звіту про прибутки і збитки виникає необхідність елімінування внутрішньогрупових нереалізованих прибутків та внутрішньогрупових витрат з реалізації товарів.[2,311]

2.Практична частина

консолідований баланс фінансовий

Необхідно:

1. За даними виписки із робочої таблиці для складання консолідованих фінансових звітів групи підприємств ПАТ «Антонов» скласти Консолідований Баланс (Звіт про фінансовий стан) (ф.№1-к) на початок звітного періоду.

Рахунок, субрахунок	Сальдо
	дебет	кредит
10 11 12 131 132 133 20 22 26 30 31 34 36 38 39 40 42 43 44 471 601 63 64 65 66 68 372	930 600 10 800 9 400 - - - 180 000 8 700 183 400 1 000 208 000 50 000 356 000 - 6 000 - - - - - - - - - - - 4 100	- - - 325 100 10 800 2 100 - - - - - - - 29 200 - 300 000 350 000 100 000 296 400 31 200 200 000 221 400 25 200 15 100 29 000 7 500 5 000

2. За даними із робочої таблиці для складання консолідованих фінансових звітів групи підприємств ПАТ «Антонов» за звітний період скласти Консолідований Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (ф. № 2-к)

Рахунки, субрахунки	Сума, грн
701, 702, 703 641 ПДВ 704 90 71 72 73 74 75 92 93 94 95 96 97 98	450 000 75 000 3 400 290 000 75 000 - 500 8 800 - 25 000 7 500 5 900 2 700 - 2 100 4 300

Размещено на Allbest.ru