З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження, що викладені в дисертації, пройшли апробацію та дістали схвальну оцінку науковців шляхом обговорення на VIII Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта '2005" (м. Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Роль інформаційних технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств" (м. Полтава, 12-13 жовтня 2006 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції "Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи" (м. Київ, 19-20 жовтня 2006 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції "Наука та технології: крок в майбутнє - '2007" (м. Дні-пропетровськ, 1-15 березня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конфере-нції "Розвиток агробізнесу: міжнародний досвід" (м. Полтава, 17-18 квітня 2007 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції "Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи" (м. Київ, 29-30 листопада 2007 р.), I Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми сучасної науки - 2008" (м. Вінниця, 25 лютого - 10 березня 2008 р.), VI Міжнародній науковій конференції "Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: теорія, методологія, організація" (м. Київ, 28 березня 2008р.), III Все-українській науково-практичній конференції "Інноваційні технології у наукових дослідженнях і навчальному процесі вищого закладу освіти" (м. Полтава, 20-21 квітня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конфе-ренції "Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі" (м. Полтава, 27 березня 2007 р.), Науковій конференції молодих вчених "Економіка і підприємництво: організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу" (м. Полтава, 1-15 квітня 2005 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 17 одноосібних наукових праць загальним обсягом 3,58 д. а. та один навчальний посібник у співавторстві. Із загальної кількості публікацій - 6 наукових статей у фахових виданнях (1,88 д. а.), 11 тез доповідей (1,70 д. а.) та навчальний посібник (22,00 друк. арк., особисто автора - 8,32 д. а.).

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Основний зміст викладено на 165 сторінках. Дисертація містить 6 таблиць на 5 сторінках, 25 рисунків на 16 сторінках, 17 додатків на 68 сторінках і список використаних джерел із 190 найменувань на 20 сторінках.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено її зв'язок з науковими програмами, мету, основні завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі "Теоретичні основи внутрішньогосподарського контролю" досліджено історичні передумови формування контролю як діяльності й обґрунтовано необхідність у реформуванні та вдосконаленні внутрішньогосподарського контролю в сучасних умовах становлення і розвитку ринкової економіки, що зумовлена дією факторів невизначеності, ефективності, децентралізації, інформаційного фактору.

Автором уточнено місце внутрішньогосподарського контролю в загальній системі економічного контролю (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтовано відмінності між внутрішньогосподарським контролем і внутрішнім аудитом, що вказують на неприпустимість розгляду внутрішнього аудиту як одного із підвидів внутрішньогосподарського контролю та на приналежність обох до групи внутрішнього економічного контролю на паритетних засадах. Так, зокрема, служба внутрішнього аудиту для реалізації мети своєї діяльності повинна бути підпорядкована виключно власнику господарюючого суб'єкта, у той час як служба внутрішньогосподарського контролю може бути у підпорядкуванні як власника, так і керівника (управлінця найвищого рівня) підприємства. Внутрішній аудит має досить обмежене коло суб'єктів його здійснення, які формують спеціальний контролюючий орган. Суб'єктами ж внутрішньогосподарського контролю можуть бути і спеціальні органи (спостережна рада, ревізійна комісія), і фінансово-економічна служба (бухгалтерія), і керівники середніх та нижчих ланок управління, і відповідні посадові особи та ін. Основна відмінність полягає в тому, що одним із завдань внутрішнього аудиту є оцінка надійності функціонування й ефективності системи внутрішньогосподарського контролю. Тобто останній виступає безпосереднім об'єктом внутрішнього аудиту, що зафіксовано і в Міжнародних стандартах аудиту.

Невідповідність існуючої системи контролю запитам сучасного механізму управління обумовила проведення досліджень, які пов'язані з уточненням суті внутрішньогосподарського контролю. На підставі результатів проведених досліджень визначено, що внутрішньогосподарський контроль є системою заходів, здійснюваних всередині підприємства окремими суб'єктами та спрямованих на підвищення ефективності його діяльності. При цьому останнє досягається шляхом попередження та виявлення фактів відхилень, порушень, зловживань, нераціонального або економічно неефективного використання активів, установлення їх причин і розробки механізму щодо усунення чи виправлення відхилень.

У дисертації досліджено взаємозв'язок процесу управління та внутрішньогосподарського контролю, що дозволило виділити особливості контролю як однієї з основних самостійних функцій управління (контроль як діяльність) та як заключної стадії процесу управління (контроль як механізм зворотного зв'язку). Внутрішньогосподарський контроль передбачає також попереднє виявлення можливих відхилень і є постійно діючим фактором на відміну від інших функцій управління, які змінюють одна одну та слідують одна за одною. Про це свідчить і класифікація його за часом проведення на попередній, поточний та наступний. Зважаючи на це, внутрішньо-господарський контроль слід інтерпретувати і як складову процесу розробки, прийняття, реалізації та коригування управлінських рішень, яка безпосередньо бере участь у цьому процесі від його початку до завершення.

У відповідності з розвитком наукових, економічних, політичних та інших (як об'єктивних, так і суб'єктивних) чинників змінюються мета, завдання, принципи та функції внутрішньогосподарського контролю. Тому важливим є усвідомлення існування тих чи інших характеристик контролю на різних етапах розвитку, у різних господарських структурах, за різних суб'єктів управління. У цьому зв'язку, метою внутрішньогосподарського контролю є інформаційне забезпечення та перевірка управлінських рішень щодо наявності чи попередження помилок, відхилень і усунення їх причин. Завдання запропоновано класифікувати за такими групами: забезпечення процесу прийняття управлінських рішень; забезпечення збереження активів, ресурсів і документації; ефективне використання ресурсів; дотримання встановлених принципів ведення обліку.

Відповідно до визначених мети та завдань запропоновано перелік принципів внутрішньогосподарського контролю та їх відповідна класифікація з виділенням наступних груп: загальнонаукові, професійні й організаційні. Загальнонаукові принципи передбачають застосування загальних наукових концепцій в процесі здійснення внутрішньогосподарського контролю. До них відносяться принципи системності, порівнянності, доцільності, достовірності, безперервного розвитку, ефективності, синергізму. До професійних принципів відносяться якісні характеристики, якими повинні володіти суб'єкти здійснення внутрішньогосподарського контролю: об'єктивність, незалежність, компетент-ність, відповідальність. Основні вимоги щодо організації ефективної системи внутрішньогосподарського контролю утворюють групу організаційних принци-пів, до складу якої входять принципи повноти, постійності, превентивності, оперативності та своєчасності, дієвості, плановості, розподілу обов'язків, демократичності.

З огляду на виділені завдання та принципи внутрішньогосподарського контролю автором виокремлені такі основні його функції: інформаційна, захисна, діагностична, інвестиційна, прогностична та виховна.

У роботі обґрунтовано, що внутрішньогосподарський контроль є сукупністю взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, яка відповідає основним системним властивостям, а отже, - є цілісною системою.

Критичний аналіз результатів досліджень ряду українських і зарубіжних науковців щодо визначення елементів системи контролю дозволив зробити висновок, що для вітчизняних підприємств характерною є структура системи внутрішньогосподарського контролю, яка включає дві складові: контролюючу та підконтрольну. До першої входять суб'єкти контролю та контрольні дії, до другої - об'єкти контролю. У свою чергу контрольні дії у більшості випадків визначаються методами, які використовують суб'єкти контролю. А зважаючи на те, що процедура контролю полягає у співставленні фактичних і бажаних показників, виникає необхідність у забезпеченні процесу контролю відповідними інформаційними даними. Крім того, вихідним елементом системи внутрішньогосподарського контролю є також інформаційні дані, отримані в процесі здійснення контролю. У зв'язку з цим, основними елементами системи внутрішньогосподарського контролю визначено об'єкти, суб'єкти, методи та інформаційне середовище.

У другому розділі "Стан внутрішньогосподарського контролю в аграрних підприємствах" проведено дослідження сільськогосподарських підприємств Полтавської області за окремими показниками господарської діяльності, у розрізі форм власності, організаційно-правових форм господарювання, за видами діяльності та іншими характеристиками. У результаті, автором виділено основні чинники та особливості побудови системи внутрішньогосподарського контролю в аграрних підприємствах (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Основні чинники, що зумовлюють особливості побудови системи внутрішньогосподарського контролю в аграрних підприємствах

Вплив організаційно-правової форми на структуру системи внутрішньо-господарського контролю підприємства зумовлений наявністю законодавчих підстав, які в певній мірі регламентують організаційні та методологічні аспекти функціонування цієї системи. За критерієм сутності нормативно-правове забезпечення внутрішньогосподарського контролю класифіковано за чотирма рівнями: загальносистемний, організаційний, методологічний та управлінський. Ці рівні поєднують у собі чотири відповідних блоки нормативно-правового регулювання: глобального, державного, відомчого та внутрішньогосподар-ського регулювання.

У процесі дослідження автором проаналізовано склад і функції суб'єктів внутрішньогосподарського контролю в сільськогосподарських підприємствах Полтавської області, що дозволило виділити недоліки, притаманні системі розподілу контрольних функцій між цими суб'єктами, внаслідок чого існує дублювання контрольних дій стосовно одних об'єктів і безконтрольність стосовно інших. Запропоновано реорганізувати службу внутрішньогосподар-ського контролю шляхом перерозподілу контрольних функцій і зміщенням акценту реалізації контрольних дій у бік спеціального внутрішньогосподар-ського контролю, який забезпечується функціонуванням таких підрозділів як ревізійна комісія та спостережна рада.

Виходячи з того, що контролер сам не приймає управлінських рішень, а тільки забезпечує надання інформації та дає оцінку і поради щодо ухвалення рішень, важливе значення в системі організації внутрішньогосподарського контролю відіграє налагодження зв'язків не лише між самими контролюючими підрозділами, а й між суб'єктами, які приймають управлінські рішення, та суб'єктами, які надають інформацію для цього. Функції перших втілюють у собі посадові особи адміністративно-управлінського персоналу, другі - суб'єкти внутрішньогосподарського контролю. Аналіз існуючих інформаційних зв'язків між центрами управління та центрами контролю в досліджуваних підприємствах свідчить про недостатню їх ефективність. Така ситуація зумовлена наступними обставинами:

по-перше, дані про можливі відхилення у первинних підрозділах надходять до суб'єкта прийняття управлінського рішення, як правило, запізно або взагалі не надходять, що пов'язано з необхідністю проходження всіх ланок ієрархічної структури управління;

по-друге, суб'єкти управління не завжди мають змогу своєчасно оцінити інформацію про відхилення, що надійшла з підрозділів, і розробити та прийняти відповідне рішення, оскільки їх увага розосереджена на виконанні достатньо широкого спектру завдань.

Унаслідок цього відбувається несвоєчасне відображення господарських операцій у документах, погіршення комунікаційних зв'язків між підрозділами та працівниками, послаблюється інтеграція контролю з іншими функціями управління.

У цьому зв'язку, з метою своєчасного інформування відповідних посадових осіб про виявлені за результатами контролю відхилення, а отже, - і своєчасного прийняття управлінських рішень, необхідно забезпечити наявність оперативних зв'язків від найнижчих ланок управління до вищого керівництва та власників підприємства. При цьому інформаційні потоки про виявлені або потенційні відхилення повинні зосереджуватися у головному контролюючому органі - ревізійній комісії. Остання оцінює прийняту інформацію та розробляє проект відповідного рішення, який оперативно передає до суб'єкта прийняття даного рішення - вищого керівництва. Прийняте управлінське рішення повинно бути доведене до відома осіб, що відповідають за його виконання, та працівників, що безпосередньо виконують його.

У цілому суть пропозиції реорганізації служби внутрішньогосподарського контролю полягає у раціональному поєднанні децентралізованої та централізо-ваної форм його організації. Децентралізація виявляється у незалежності головного контролюючого підрозділу - ревізійної комісії та підпорядкуванню його виключно власникам або вищому керівництву підприємства. Разом із тим, до ревізійної комісії, як центрального підрозділу контролю, стікається вся контролююча інформація від інших суб'єктів внутрішньогосподарського контролю: керівників нижчих і середніх ланок управління, головних спеціалі-стів, бухгалтерського й економічного персоналу. У цьому проявляється центра-лізована форма внутрішньогосподарського контролю. Саме оптимальне поєд-нання цих двох форм сприятиме мінімізації розпорошення відповідальності за результати внутрішньогосподарського контролю, а також комплексному впливу на його об'єкти.

Одним із важливих етапів здійснення внутрішньогосподарського контролю є оцінка суттєвості виявлених відхилень. Вона здійснюється з тією метою, щоб відкинути для подальшого розгляду несуттєві (незначні) помилки, виявлені у результаті здійснення контрольних дій. Для практичної реалізації цієї мети розроблена класифікація порогів суттєвості виявлених відхилень із виділенням кількісних, якісних і вартісних критеріїв, виділено основні підходи щодо їх визначення. У дисертації обґрунтовано доцільність використання концепції індивідуальної та агрегатної величин суттєвості, згідно якої необхідно встановлювати для кожного об'єкту контролю два пороги суттєвості: індивідуальний і агрегатний. Величина останнього є меншою і залежить від прогнозованої кількості можливих відхилень, що забезпечує урахування найбільш вагомих об'єктів й операцій серед попередньо відхилених. Автором запропонований алгоритм дій контролюючого персоналу при використанні індивідуальних та агрегатних порогів суттєвості.

У третьому розділі "Удосконалення системи внутрішньогосподар-ського контролю" обґрунтована необхідність стандартизації внутрішньо-господарського контролю. Запропоновано виділити у складі єдиної системи стандартів контролю в Україні окремі групи стандартів за видами економічного контролю, у тому числі внутрішньогосподарського, та з урахуванням діючих стандартів (зокрема, державного фінансового контролю, аудиту). Автором розроблена система кодифікації стандартів, а також положення чотирьох стандартів внутрішньогосподарського контролю, які є першочерговими щодо їх прийняття та введення в дію. Впровадження стандартів внутрішньогосподар-ського контролю дозволить вирішити наступні завдання:

приведення у відповідність норм діючих законодавчих актів щодо внутрішньогосподарського контролю та реалізація функції саморегулювання контрольної діяльності;

забезпечення єдиної методологічної основи контрольної діяльності господарюючих суб'єктів;

сприяння в організації чітко структурованої та ефективно діючої системи внутрішньогосподарського контролю підприємства;

врахування досягнень останніх теоретичних розробок із даних питань і передового досвіду функціонування системи внутрішньогосподарського контролю;

визначення додаткових умов для урегулювання існуючих і потенційних конфліктів між працівниками на підприємстві.

Однак, стандартизація внутрішньогосподарського контролю не здатна повною мірою вирішити проблему регламентації цієї ділянки на кожному підприємстві, оскільки суб'єкти господарювання відрізняються один від одного за багатьма ознаками. Тому на кожному підприємстві необхідно розробити власну систему внутрішніх організаційних регламентів, які повинні базуватися на положеннях стандартів внутрішньогосподарського контролю. В роботі запропоновано структуру та зміст одного з основних регламентних документів- Положення про службу внутрішньогосподарського контролю.

Результати дослідження практики проведення внутрішніх контрольних заходів в аграрних підприємствах Полтавської області засвідчили, що однією з найбільш слабких ланок у загальній моделі здійснення внутрішньогосподар-ського контролю є вибір методів і прийомів. Удосконалення методики здійснення внутрішньогосподарського контролю повинно відбуватися за такими напрямами:

покращання якості проведення документальної перевірки, у тому числі за рахунок запровадження до використання різних її різновидів;

чітке дотримання графіку проведення інвентаризацій, уникнення формального складання інвентаризаційних описів, актів та інших форм документації;

періодичне застосування таких прийомів фактичного контролю як експеримент, лабораторний аналіз, контрольний замір тощо;

більш широке використання специфічних методів зіставлення й оцінки;

організація процесу внутрішньогосподарського контролю з використан-ням комп'ютерної техніки;

скорочення затрат часу внутрішніх контролерів на документальне оформлення процедур і результатів контролю за рахунок запровадження необхідних електронних форм робочих документів.

Серед методичних прийомів організації за технікою здійснення контролю домінує ручний спосіб. В умовах інформатизації економіки внутрішньо-господарський контроль направлений на більшу кількість об'єктів, а процес його здійснення потребує великої кількості інформації. За таких умов ручна обробка цієї інформації призводить до величезних затрат часу та праці контролюючих суб'єктів, а функціонування самої системи внутрішньогосподар-ського контролю стає економічно неефективним. У зв'язку з цим, виникає необхідність організувати внутрішньогосподарський контроль на підприємстві, використовуючи інформаційні технології. Це сприятиме підвищенню його оперативності й ефективності.

Автором розроблена методика автоматизації внутрішньогосподарського контролю на базі електронних таблиць Microsoft Excel та ряду прикладних програм, обґрунтовано переваги даного програмного забезпечення та запропонована модель автоматизованого робочого місця внутрішнього контролера. У роботі також запропоновані форми електронних робочих документів, що створюються контролерами у процесі виконання контрольних заходів та оформлення їх результатів. Використання суб'єктами внутрішньо-господарського контролю запропонованих форм електронних робочих документів забезпечить піднесення методики й організації його здійснення на якісно вищий рівень.

Найважливішим індикатором, що свідчить про удосконалення системи внутрішньогосподарського контролю, є рівень її ефективності. У дисертації удосконалена методика визначення ефективності внутрішньогосподарського контролю шляхом виділення трьох аспектів: економічного, соціального й екологічного (рис. 3).

Рис. 3. Ефективність внутрішньогосподарського контролю та підходи щодо її визначення

Оцінюючи економічну ефективність, запропоновано розраховувати як прямі, так і непрямі показники. Перші характеризують співвідношення результатів контрольної діяльності з витратами на її здійснення (рівень ефективності внутрішньогосподарського контролю), а також з альтернативними доходами, які можна було б отримати у результаті інвестування даних коштів у інші проекти (коефіцієнт альтернативної ефективності). Непрямі показники відображають ефективність діяльності та фінансовий стан підприємства в цілому.

При розрахунку ефективності внутрішньогосподарського контролю існує ймовірність суб'єктивності оцінювання результатів контрольної діяльності, що зумовлено неможливістю оцінити всі результати контролю в кількісному вимірнику. Саме тому слід виходити не лише з кількісних оцінок, але враховувати і якісні показники ефективності.

ВИСНОВКИ

Узагальнення теоретичних положень і критичний аналіз практики організації та здійснення внутрішньогосподарського контролю в аграрних підприємствах дозволили сформулювати висновки, які мають значення для подальшого розвитку теорії, методики і практики внутрішньогосподарського контролю:

1. У процесі реформування аграрного сектору економіки виникає об'єктивна необхідність у підвищенні ефективності внутрішньогосподарського контролю. Це обумовлює потребу в теоретичному обґрунтуванні підходів до організації внутрішньогосподарського контролю та вдосконаленні практики його здійснення. На основі аналізу історичних передумов і особливостей контролю в умовах ринкової економіки уточнено місце внутрішньо-господарського контролю в системі економічного контролю, а також його роль у системі управління. Принципово некоректним є визнання внутрішнього аудиту як підвиду внутрішньогосподарського контролю, оскільки одним із основних завдань внутрішнього аудиту є оцінка надійності функціонування й ефективності системи внутрішньогосподарського контролю.

2. Існуючі класифікації завдань і принципів внутрішньогосподарського контролю не враховують ринкових вимог щодо його економічності та ряду практичних аспектів здійснення внутрішньої контрольної діяльності. Зважаючи на це, завдання запропоновано класифікувати за групами: забезпечення процесу прийняття управлінських рішень; забезпечення збереження активів, ресурсів і документації; ефективне використання ресурсів; дотримання встановлених принципів ведення обліку. Принципи внутрішньогосподарського контролю слід поділяти на загальнонаукові, професійні та організаційні. Удосконалення теоретичної бази здійснення внутрішньогосподарського контролю дозволяє привести її у відповідність до особливостей сучасного етапу розвитку аграрного сектора економіки.

3. Відповідність внутрішньогосподарського контролю основним системним властивостям і наявність типової структури (вхід, процесор, вихід) доводять, що він є самостійною системою. Елементами системи внутрішньо-господарського контролю визначено об'єкти, суб'єкти, методи (процесор системи) та інформаційне середовище (вхід і вихід системи). Системний підхід забезпечує раціональну побудову сукупності складових внутрішньої контрольної діяльності.

4. На основі проведеного дослідження розроблено концептуальні засади організації системи внутрішньогосподарського контролю через визначення основних чинників і особливостей її побудови в аграрних підприємствах. До них належать: форма власності, організаційно-правова форма господарювання; організаційна структура та структура управління підприємством; розмір господарюючого суб'єкту. Врахування визначених особливостей дозволяє оптимізувати склад, структуру та чисельність служби внутрішньогосподар-ського контролю в аграрних підприємствах.

5. На основі аналізу завдань, які виконують суб'єкти внутрішньо-господарського контролю, виділено адміністративний, бухгалтерський, технологічний і спеціальний його види. Результати дослідження свідчать, що в сільськогосподарських підприємствах пріоритет серед суб'єктів контролю надається бухгалтерській службі. Зважаючи на дублювання окремих функцій контролю та наявність безконтрольних об'єктів, запропоновано перерозподі-лити контрольні функції та змістити акцент реалізації контрольних дій у бік спеціального внутрішньогосподарського контролю, суб'єктами якого є ревізійна комісія та спостережна рада (для акціонерних товариств і сільсько-господарських виробничих кооперативів). Реорганізація служби внутрішньо-господарського контролю сприяє поєднанню децентралізованої та централізованої форм організації контролю на підприємстві та дозволяє налагодити достовірну й оперативну мережу інформаційного забезпечення суб'єктів прийняття управлінських рішень.

6. Необхідність оцінювання суттєвості виявлених за результатами контролю відхилень зумовлює потребу у визначенні порогів суттєвості, їх класифікації з виділенням кількісних, вартісних і якісних критеріїв, а також урахуванні принципу агрегатної суттєвості. Запропонований алгоритм дій контролюючого персоналу при оцінюванні суттєвості виявлених відхилень дозволяє удосконалити методику здійснення внутрішньогосподарського контролю та підвищити його ефективність.

7. Науково-практичні рекомендації з регламентного забезпечення внутріш-ньогосподарського контролю повинні враховувати наслідки трансформації економіки України в процесі розвитку ринкових відносин і їх вплив на окремі економічні сфери. З цією метою на загальнодержавному рівні запропоновано й обґрунтовано систему стандартів внутрішньогосподарського контролю, що дозволяє визначати додаткові умови для уникнення конфліктних ситуацій між окремими суб'єктами на підприємстві та спрямована на підвищення ефективності здійснення внутрішньогосподарського контролю в цілому. На рівні окремого підприємства запропоновано розробити внутрішній організаційний регламент - Положення про службу внутрішньогосподарського контролю, введення в дію якого сприятиме організації чітко структурованої та ефективно діючої системи внутрішньогосподарського контролю.

8. У результаті дослідження практики проведення внутрішніх контрольних заходів в аграрних підприємствах Полтавської області виявлено шляхи удосконалення методики внутрішньогосподарського контролю, які спрямовані на покращання якості проведення документальної перевірки, урізноманітнення прийомів фактичного контролю, більш широке використання специфічних методів зіставлення й оцінки, скорочення затрат часу внутрішніх контролерів на документальне оформлення процедур і результатів контролю. З метою підвищення оперативності й ефективності функціонування системи внутрішньогосподарського контролю обґрунтована доцільність автоматизації контрольних заходів і розроблена відповідна модель здійснення внутрішньо-господарського контролю з використанням інформаційних технологій.

9. Результати аналізу використання робочого часу суб'єктами внутрішньогосподарського контролю доводять необхідність скорочення затрат часу на документальне оформлення результатів контролю шляхом впроваджен-ня стандартизованих форм документів. Виходячи з цього, суб'єктам контролю доцільно запровадити ведення запропонованих форм електронних робочих документів, що забезпечують автоматизацію необхідних розрахунків і дозволяють піднести методику й організацію здійснення внутрішньогосподар-ського контролю на якісно вищий рівень.

10. Існуючі методичні підходи до розрахунку ефективності внутрішньогосподарського контролю не враховують усіх факторів, що її визначають. Зважаючи на це, обґрунтовано необхідність обчислення показників ефективності внутрішньогосподарського контролю у розрізі трьох її складових: економічної, соціальної та екологічної. Внаслідок того, що не всі елементи системи контролю, як і результати її функціонування, можна визначити кількісно, доцільно поєднувати кількісний і якісний підходи при розрахунку ефективності внутрішньогосподарського контролю.