Зарубіжний досвід обліку амортизації основних засобів
Основні засоби як частина необоротних активів підприємства. Сучасне нормативне регулювання обліку основних засобів. Порядок проведення процесу амортизації і вибір методу для амортизаційної політики підприємства. Облік амортизації основних засобів.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.05.2015 |
| Размер файла | 42,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
1. Основні засоби як складова частина необоротних активів підприємства
1.1 Сутність основних засобів та їх характеристика
1.2 Сучасне нормативне регулювання обліку основних засобів
1.3 Актуальні проблеми обліку та оцінки основних засобів
2. Облік зносу основних засобів
2.1 Необхідність здійснення обліку зносу (амортизації) основних засобів
2.2 Порядок проведення процесу амортизації та вибір методу для амортизаційної політики підприємства
2.3 Характеристика бухгалтерських рахунків обліку основних засобів
3.Зарубіжний досвід обліку зносу (аморизації) основних засобів
3.1 МСБО в контексті регламентації обліку амортизації
3.2 Досвід здійснення амортизаційну політику у розвинутих країнах
4. Індивідуальне практичне завдання
Висновок
Список використаних джерел
Додатки
амортизація облік основні засоби
Вступ
Реформи у системі бухгалтерського обліку, що почалися в Україні ще у 1997 р., заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво вплинув і на бухгалтерський облік основних засобів. При цьому бухгалтерський облік основних засобів та порядок нарахування амортизації опинився у ролі “потерпілого”. Намагаючись з'єднати облік бухгалтерський та податковий, законодавці принесли у “жертву” економічну сутність більшості операцій з основними засобами. Результати такого об'єднання привели до того, що при продажу об'єктів основних засобів, як правило, був відсутній фінансовий результат, нарахування амортизації робилося на балансову вартість групи, а не на вартість окремого об'єкту тощо. Нововведення поставили бухгалтерський облік основних засобів з ніг на голову. Відображення в обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів.
З 1 липня 2000 р. зі вступанням у силу довгоочікуваного П(С)БО №7 “Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та не слід шукати між ними жодних взаємин. Податковий облік основних засобів реґламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”.
При виборі теми курсової роботи я зупинилася на зносі (амортизації) основних засобів із кількох причин: по-перше, облік основних фондів є одним з основних елементів бухгалтерського обліку як для банків і страхових компаній, так і для виробничих підприємств. По-друге, цей розділ бухгалтерського обліку дуже широкий і охоплює масу інформації і велике коло законодавчих актів, із якими я мала можливість познайомитися.
Метою моєї роботи є вивчення теоретичного матеріалу і діючих у даний час законодавчих актів у сфері обліку основних засобів та їх амортизації, а також бажання бути в курсі останніх змін законодавства, вивчення складу основних фондів, порядок їх оцінки, документального оформлення, перенесення вартості на продукцію (роботи або послуги) та інші аспекти даного виду бухгалтерського обліку.
Таким чином, у даній роботі поряд з визначенням концепцій амортизації розглядається порядок нарахування амортизації основних засобів у податковому обліку, а також питання розрахунку та відображення сум амортизації у регістрах бухгалтерського обліку відповідно до П(С)БО №7 “Основні засоби”. Також значна увага приділяється впливу амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності промислових підприємств та проблемам обліку амортизації в Україні та шляхам їх подолання.
При написанні роботи були використані діючі нормативні акти, що реґламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації, навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансів, економіки підприємств.
1. Основні засоби як складова частина необоротних активів підприємства
1.1 Сутність основних засобів та їх характеристика
Активи підприємства в бухгалтерському обліку діляться на оборотні і необоротні. До необоротних активів відносять ті, що використовуються протягом тривалого часу з певною метою. До таких активів відносяться основні засоби та інші матеріальні необоротні активи, малоцінні необоротні матеріальні активи і нематеріальні активи [ 9,ст. 448 ].
Основні засоби являють собою сукупність матеріально-речовинних цінностей, що використовуються у якості засобів праці. Вони діють у натурально-речовинній формі, багаторазово використовуються в процесі виробництва і переносять свою вартість на знову виготовлений продукт частинами. Водночас, не всі засоби праці відносяться до основних засобів. В окрему групу виділяються нематеріальні активи і малоцінні необоротні матеріальні активи.
Бухгалтерське визначення основних засобів відрізняється від політекономічного і податкового. Методологічні основи і визначення основних засобів надане в П(С)БО 7 «Основні засоби».
Основні засоби - це матеріальні активи, що підприємство утримує із метою використання в процесі виробництва або постачання продукції, надання послуг, здачі в оренду або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більш 1 року (або операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік).
Виходячи з даного визначення, існує тільки один критерій при віднесенні об'єкта до основних засобів - термін служби.
Для розмежування основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів, термін служби яких більш 1 року в наказі про облікову політику керівництвом підприємства повинен бути обраний критерій. На сьогоднішній день більшість підприємств зазначило грошовий критерій з урахуванням фактора істотності.
Виходячи із зазначених особливостей основних засобів, перед їх обліком стоять певні завдання:
1. контроль за збереженістю і наявністю основних засобів;
2. правильне числення амортизації (зносу) основних засобів;
3. контроль за поточними витратами, пов'язаними з ремонтами і забезпеченням працездатності основних засобів;
4. контроль за ефективністю використання основних засобів і виявленням непотрібних і недіючих.
Підприємства різних потужностей оснащуються основними засобами відповідно до особливостей технології, організації, об'єму і специфіки продукції, робіт і послуг.
1.2 Сучасне нормативне регулювання обліку основних засобів
Діючі нормативні акти, що реґламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації:
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV.
Закон про ПДВ від 03.04.97 р. №168/97-ВР, зі змінами і доповненнями.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 15 липня 1999 року №977-XIV.
Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185.
Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Iнструкцiї з бухгалтерського облiку балансової вартостi груп основних фондiв" від 24 липня 1997 р. №159.
Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29 грудня 1995 р. №352.
Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.95 р. за №168/704.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну від 30.11.2000 № 304.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р. №318.
1.3 Актуальні проблеми обліку та оцінки основних засобів
Серед проблем, висунутих практикою переходу до ринкової економіки, особливу актуальність набувають оцінка основних засобів і їх відображення в бухгалтерському балансі, а також методи амортизації.
Ринкові відносини обумовлюють об'єктивну необхідність підвищення ролі бухгалтерського обліку в управлінні підприємством. Для прийняття оперативних і тактичних рішень по управлінню підприємством в умовах постійно мінливої ринкової кон'юнктури і конкуренції товаровиробників необхідна своєчасна достовірна й аналітична інформація [ 17, ст. 38-42 ].
У нових умовах у підприємства зростає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, щоб контролювати й удосконалювати свою роботу.
Облік займає одне з головних місць у системі управління. Він відображає реґіональні процеси виробництва, розподілу і споживання, характеризує фінансовий стан підприємства, є основою для планування його діяльності.
Бухгалтерський облік не тільки відображає господарську діяльність, але і впливає на неї.
Облік є найважливішим засобом систематичного контролю за збереженістю всіх засобів господарства, за правильним їх використанням і виявленням додаткових резервів зниження собівартості продукції.
Особливе місце в системі бухгалтерського обліку займають питання, пов'язані із станом основних фондів. Це пояснюється тим, що вони у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу мету господарства.
Точність показників об'єму, стану і руху основних засобів, а у відомій мірі і точність їх якісної характеристики багато в чому залежить від того, на скільки правильно і достовірно проведена їхня оцінка, маючи на увазі те, що неправильна оцінка основних засобів може не тільки спотворити загальну картину, але і викликати:
неточне числення амортизації, а звідси собівартості і відпускних цін продукції (робіт, послуг), отже, прибутковості, рентабельності і прибутку;
перекручування сум належного податку як із майна, так і з прибутку;
неправильне відображення у бухгалтерському балансі співвідношення основних і оборотних коштів;
невірне числення ряду техніко-економічних показників, що характеризують використання основних засобів: знос, коефіцієнти вибуття і надходження, широко застосовувані показники ефективності: фондовіддача, фондоємність і фондоозброєність, невірно буде обчислюватися й ефективність вкладень у необоротні активи [ 12, ст. 11-16 ].
2. Облік зносу основних засобів підприємства
2.1 Необхідність здійснення обліку зносу (амортизації) основних засобів
Вартість виробничих потужностей адекватна функціональній (виробничій) корисності предметів протягом усього строку їх експлуатації (тобто періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів, здатне виконувати функції, що приносять прибуток їх власнику) [ 13, ст. 3-7].
Відповідно з принципами бухгалтерського обліку вартість виробничих потужностей повинна рівномірно розподілятися протягом передбаченого строку їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди, протягом яких ці потужності будуть мати виробничу корисність (знос). Його мета - розподілити вартість матеріальних активів довгострокового використання на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. У наданому визначенні є кілька значних моментів:
По-перше, усі матеріальні активи довгострокового використання, крім землі, мають обмежений строк експлуатації. Внаслідок обмеженості строку служби вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос (застаріння) [ 14,ст. 424 ].
Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх функціонування, але й при їх бездійності (зруйнування від зовнішніх впливів, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос основних засобів залежить від якості основних засобів, їх технічної удосконаленості (конструкції, виду та якості матеріалів, якості побудови будинків та монтажу верстатів); особливостей технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подачі тощо); по часу їх дії (кількість днів праці на рік, змін у добу, годин праці у зміну); ступеню захисту основних засобів від зовнішніх умов (спеки, холоду, вологості, атмосферних опадів); якості догляду за основними засобами та їх обслуговування, від кваліфікації робітників та їх відношення до основних засобів.
Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам основних засобів. Розрізняють повний та частковий знос основних засобів. При повному зносі діючі фонди ліквідуються та замінюються новими (капітальне будівництво та поточна заміна зношених основних засобів). Частковий знос виправляється за допомогою ремонту. Але все ж таки і кожна будівля, і кожна машина повинна прийти до непотребу. Необхідність амортизації не може бути виключена регулярним ремонтом.
Моральний знос - це зменшення вартості машин та обладнання під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос першої форми); зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш прогресивних економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні засоби стають відсталими по своїй технічній характеристиці та економічної ефективності [ 10, ст. 368 ].
У сучасних умовах все більше значення приймає облік морального зносу. Поява нових, більш сучасних видів обладнання з підвищеною виробністю, покращеними умовами обслуговування та експлуатації часто робить економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів призводить до того, що на них виробляється більш дорога та гіршої якості продукція у порівнянні з виготовляємою на більш удосконалених машинах та обладнанні. А це зовсім недопустимо в умовах ринкової конкуренції.
Бухгалтера звичайно не роблять різниці між фізичним та моральним зносом, так як їх цікавить строк експлуатації основних засобів, не дивлячись на можливий строк їх служби.
По-друге, термін “амортизація”, що використовується в обліку, розуміється ні як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкту протягом даного часу, а як списання вартості виробничих активів протягом часу їх корисного функціонування. Термін застосовується для відображення поступового списання вартості основних засобів на витрати.
По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть відповідно з принципами визначення собівартості; таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо у результаті вигідної угоди та специфічних особливостей кон'юнктури ринкова ціна будови або іншого активу може піднятися, не дивлячись на це амортизація повинна продовжувати нараховуватися, бо є слідством розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.
В основі діючої зараз в Україні системи амортизації лежить ідея поступової заміни самого амортизуємого об'єкту, його відтворення, тобто відтворення зношених фондів, а не створення вільних грошових коштів для розвитку його виробничої бази. Прийнятий у П(С)БО №7 термін амортизації суперечить прийнятій у світовій практиці концепції амортизації, згідно з якою амортизація вважається не оцінкою або способом відновлення основних засобів (тобто мета відрахувань не зводиться строго до відновлення активу), а лише методом розподілу витрат на придбання активу (або будь-якої іншої прийнятої за базову вартість) по рокам строку його служби. Сучасна українська концепція амортизації була у свій час охарактеризована як “натуралістична”, що направлена на відновлення основних засобів у натуральній формі.
У класичному розумінні амортизація представляє собою відновлення грошових коштів підприємства, які воно витратило, придбаючи або створюючи довгострокові активи. Такі активи переносять свою вартість на готовий продукт частинами залежно від періоду фізичного та морального зносу [ 18, ст. 38-42 ].
Активи, що амортизуються, в принципі призначені для використання більш ніж в одному виробничому періоді. Вони мають обмежений час корисного функціонування, протягом якого підприємство використовує їх у виробництві або для поставки товарів (послуг), здавання в оренду або для адміністративних цілей.
Оскільки витрати на основні засоби представляють собою відкладені витрати у діяльності підприємства, що реалізуються по мірі продажу продукції (послуг), амортизація виступає як розподілена на кілька фіскальних періодів ціна (або будь-яка оцінка, що прийнята за базову) основних засобів. Амортизаційні відрахування є формою використання подібних активів та включення їх використаних частин, що перейшли із складу активу у склад собівартості, у частину, що відіймається з валового прибутку підприємства [ 23. ст. 30-34 ].
З моменту введення у США податку на прибуток у 1909 р. податкові правила передбачають розумну (обґрунтовану) знижку для вартості, що амортизується, що виключається з доходу до розрахунку податку. Амортизація у даному випадку розуміється не як відрахування для фінансування відновлення активу або його оцінки (подібне трактування можна знайти вже у монографіях 40-50-х років). Амортизацією вважається розміщення витрат або іншої базової оцінки дотикового активу (групи активів) систематичним та раціональним способом. Це процес розміщення, а не оцінки. Надане пояснення спирається на звіт про фінансові результати, у якому проти доходів облікового періоду виставляються минулі витрати (собівартість), у тому числі одна з їх частин - амортизаційні відрахування.
Друга концепція амортизації як способу зменшення вартості активу (між двома моментами часу) з метою заміни його у майбутньому виходить з балансу підприємства, де такий актив з кожним роком відображається по все меншій вартості. Ця оцінка носить назву “книжкової”, або бухгалтерської (book value).
Різниця між двома наданими підходами можна краще зрозуміти з точки зору амортизаційної політики самого підприємства. В одному випадку власник підприємства хоче адекватно відобразити витрати періоду з метою правильного (обґрунтованого) розрахування оподатковуємого прибутку, тобто частини валового доходу, що звільнюється від собівартості (концепція “розміщення витрат”); у другому отримати амортизаційний фонд (резерв) з єдиною метою - відновити розглядаємий актив у майбутньому (концепція “втрати вартості”). Реально тут можна простежити три виробничих ефекти одноразово: накопичення витрат, оцінка та відновлення. Але ж особлива увага повинна приділятися першому з них, щоб полегшити для підприємства використання звільнених від оподаткування грошових коштів. Важливе не те, буде чи ні відновлений актив у майбутньому, а те, чи дозволено підприємству окупити зроблені у свій час інвестиції у капітальні активи. Тому, наприклад, Міжнародний стандарт №4 “Облік амортизаційних відрахувань” зобов'язує списувати амортизацію (тобто нарахування суми зносу активів протягом передбаченого строку корисного використання) за кожний обліковий період прямо чи опосередковано у зменшення доходу на систематичній основі.
Амортизаційні відрахування - частина виробничого капіталу, що переходить у форму товарного, або частина вартості основних засобів, що поступає з виробництва в обіг. Для будь-якого підприємства амортизаційні відрахування представляють собою спосіб поступового повернення іммобілізованих коштів (які у свій час підприємство витратило на придбання та створення амортизуємого активу) у зворотні [ 25, ст. 157-166 ].
Неможливо достовірно визначити, на які цілі підприємство направляє суми амортизаційних відрахувань, що попали у зворотні кошти. Вони починають власний рух, не пов'язаний з основними засобами, на які вони нараховуються. Вони можуть бути вкладені у ті ж самі або інші необоротні активи, а також у інші (не грошові) види зворотних засобів. Податкові органи повинні цікавитися виключно розміром амортизаційних відрахувань, а не їх подальшим використанням.
2.2 Порядок проведення процесу амортизації та вибір методу для амортизаційної політики підприємства
Найбільша цінність ПБО 7 - надання підприємствам права самостійно провадити амортизаційну політику, що дасть змогу визначати термін експлуатації основних засобів і обирати метод нарахування амортизації згідно з власними економічними інтересами.
Як було зазначено раніше, поява П(С)БО №7 “Основні засоби” остаточно провела межу між податковим та бухгалтерським обліком основних засобів. У цьому розділі зупинимося на обліку амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку відповідно до умов П(С)БО №7, а також основні принципи, що передбачені ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до П(С)БО №7, знос необоротних активів - сума амортизації об'єкту необоротних активів з початку їх корисного використання.
Амортизація - це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [16, ст. 103-107 ].
Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді формули:
АВ = ПВ - ЛВ, (2.2)
де АВ - амортизуєма вартість;
ПВ - первинна або переоцінена вартість;
ЛВ - ліквідаційна вартість;
Первинна вартість визнається П(С)БО №7 як історична або фактична собівартість об'єкту основних засобів, а переоцінена вартість - як його вартість після переоцінки.
Ліквідаційна вартість - це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов'язані з вибуттям.
Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об'єкту основних засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об'єкту буде рівна його амортизуємої вартості.
Отже об'єктом амортизації є основні засоби, крім землі [ 22, ст. 57-68 ].
Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.
При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:
очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
очікуваний фізичний та моральний знос;
правові або інші обмеження відносно строку використання об'єкта та інші фактори.
Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів можна передивитися у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Відповідно до П(С)БО №7 амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:
прямолінійного (прямолінійного списання);
зменшення залишкової вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивного (суми кількості років);
виробничого (метод суми одиниць продукції) [ 10, ст. 368 ].
Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:
методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний);
метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єкта основних засобів (виробничий).
2.3 Характеристика бухгалтерських рахунків обліку основних засобів
Рахунок 10 “Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.
За дебетом рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов`язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, сума дооцінки вартості об`єкта основних засобів; за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.
Рахунок 10 “Основні засоби” має такі субрахунки:
101 "Земельні ділянки";
102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";
103 "Будинки та споруди";
104 "Машини та обладнання";
105 "Транспортні засоби";
106 "Інструменти, прилади та інвентар";
107 "Робоча і продуктивна худоба";
108 "Багаторічні насадження";
109 "Інші основні засоби".
На субрахунку 101 “Земельні ділянки” ведеться облік земельних ділянок.
На субрахунку 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель” ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).На субрахунку 103 “Будинки та споруди” ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель. На субрахунках 104 “Машини та обладнання”, 105 “Транспортні засоби”, 106 “Інструменти, прилади та інвентар”, 107 “Робоча і продуктивна худоба”, 108 “Багаторічні насадження” здійснюється облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.На субрахунку 109 “Інші основні засоби” ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 “Основні засоби” [ 24, ст. 31-35 ].
Рахунок 10 “Основні засоби” кореспондує
|
за дебетом з кредитом рахунків: 15 “Капітальні інвестиції” 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість” 37 “Розрахунки з різними дебіторами” 41 “Пайовий капітал” 42 “Додатковий капітал” 46 “Неоплачений капітал” 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” 53 “Довгострокові зобов'язання з оренди” 71 “Інший операційний дохід” 73 “Інші фінансові доходи” 74 “Інші доходи” |
за кредитом з дебетом рахунків: 13 “Знос необоротних активів” 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість” 37 “Розрахунки з різними дебіторами” 42 “Додатковий капітал” 84 “Інші операційні витрати” 85 "Інші затрати" 94 “Інші витрати операційної діяльності” 97 “Інші витрати” 99 “Надзвичайні витрати” |
У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291, амортизація основних засобів відображається на рахунку 131 “Знос необоротних матеріальних активів” субрахунок 131 “Знос основних засобів”.
На даному рахунку відображається інформація про нараховану амортизації у пооб'єктному розрізі [ 9, ст. 448 ].
Рахунок 13 (субрахунок 131) відноситься до пасивних рахунків. Нарахування зносу робиться по кредиту рахунку у кореспонденції з рахунками обліку витрат на господарську діяльність.
По дебету субрахунку 131 відображається знос по основним засобам, що вибули, у кореспонденції з відповідними рахунками.
Таблиця 1
Відображення амортизації у бухгалтерському обліку
|
№ |
Зміст господарської операції |
Бухгалтерський облік з застосуванням класу 9 |
Бухгалтерський облік з застосуванням класів 8, 9 |
|||
|
Дт |
Кт |
Дт |
Кт |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
1 |
Нарахована амортизація основних засобів, що експлуатуються у капітальному будівництві, яке робиться господарським способом. |
151 |
131 |
831 151 |
131 831 |
|
|
2 |
Нарахована амортизація обладнання, що безпосередньо використовується у процесі виробництва продукції (технологічне обладнання) |
23 |
131 |
831 23 |
131 831 |
|
|
3 |
Нараховується амортизація вартості основних засобів, що використовуються у роботах, що пов'язані з освоєнням нових виробництв, а також підготовкою робіт сезонного характеру |
39 |
131 |
831 39 |
131 831 |
|
|
4 |
Збільшується сума зносу об'єкту основних засобів у зв'язку з його до оцінкою (збільшення первісної вартості об'єкту основних засобів у частині його зносу). |
423 |
131 |
831 423 |
131 831 |
|
|
5 |
Нарахована амортизація основних засобів загально виробничого характеру |
91 |
131 |
831 91 |
131 831 |
|
|
6 |
Нарахована амортизація основних засобів загальногосподарського характеру |
92 |
131 |
831 92 |
131 831 |
|
|
7 |
Нарахована амортизація основних засобів, що використовуються при реалізації продукції |
93 |
131 |
831 93 |
131 831 |
|
|
8 |
Нарахована амортизація основних засобів, що використовуються у дослідженнях та розробках |
941 |
131 |
831 941 |
131 831 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
9 |
Нараховується амортизація вартості основних засобів, що експлуатуються у сфері обслуговування виробництва та житлово-комунальній сфері. |
949 |
131 |
831 949 |
131 831 |
|
|
10 |
Нараховується амортизація вартості основних засобів, що використовуються для усунення результатів надзвичайних результатів. |
99 |
131 |
831 99 |
131 831 |
|
|
11 |
Списується сума зносу об'єктів основних засобів у зв'язку з його вибуттям. Зменшується сума зносу об'єкту основних засобів у зв'язку з його уцінкою при умові, що раніше наданий об'єкт не до оцінувався |
131 |
10 |
131 831 |
831 10 |
|
|
12 |
Зменшення суми зносу раніше до оцінених об'єктів основних засобів. |
131 |
423 |
131 831 |
831 423 |
3. Зарубіжний досвід обліку зносу ( амортизації ) основних засобів
3.1 МСБО в контексті регламентації обліку амотризації
Регламентація обліку є певною уніфікацією його особливих принципів. Перші спроби державної регламентації проведені в ХІІІ ст. у Кастілії (Іспанія), де було встановлено певний порядок заповнення облікових книг. Від початку ХІХ ст. вона поширилася тією чи іншою мірою в усіх країнах. Державна регламентація може здійснюватись у вигляді законів, постанов, інструкцій та інших документів. Цьому сприяє суперечливість інтересів груп, які мають відношення до господарської діяльності. Так, акціонерам необхідно мати гарантії від несумлінності адміністрації підприємства; фінансові органи повинні бути впевнені, що сума прибутку, яка показана для оподаткування, достовірна; кредиторам і банкам треба бути впевненими, що виданий ними кредит має достатнє забезпечення, і т. д. Зрозуміло, що держава зобов'язана забезпечити інтереси всіх зацікавлених сторін. У зв'язку з цим виникло питання про ступіньрегламентації [ 14, ст. 424 ].
Нині в світі склалися кілька організаційних моделей обліку, яким властива певна його регламентація. Британо американська й Інтернаціональна моделі обліку - мінімальна регламентація. Континентальна модель обліку відзначається жорсткою регламентацією. Південноамериканська (її ще називають змішаною) - це узагальнений варіант Британо-американської та Континентальної моделей обліку. Вона орієнтована на вирішення питань обліку в умовах інфляції; в методологічному відношенні переважають рішення 17 Британо-американської моделі, але здійснюються вони на основі принципів моделі Континентальної. Соціалістична модель - максимально жорстка регламентація обліку. Проблема міжнародної регламентації з'явилась у зв'язку з розвитком процесу економічної інтеграції, тобто з виникненням ТНК. Вони функціонують у країнах із дуже різними системами обліку та вимогами до звітності. В результаті виникають проблеми відповідності опублікованої ними інформації вимогам, які пред'являються до останньої в країнах походження та базування.
Міжнародна регламентація здійснюється за допомогою стандартів. Під стандартом розуміють встановлення та використання комплексу правил, норм із методики й організації обліку для забезпечення оптимального облікового процесу. Встановлені норми та правила фіксують у спеціальному документі, який називається стандартом. [ 20, ст. 784 ].
В останні роки у багатьох економічно розвинутих країнах посилилась увага до проблеми міжнародної уніфікації бухгалтерського обліку, що пов'язано з постійним зростанням міжнародної інтеграції в сфері економіки. Ідея впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) обговорюється в Україні давно. Її нерідко пропагують і відстоюють менеджери та керівники компаній, чиновники, котрі уявляють собі зміст цих стандартів приблизно. Причин тут кілька. По-перше, є сумніви, чи вітчизняна бухгалтерія правильно відображає фінансові показники і з переходом на міжнародні стандарти фінансовий стан підприємств відразу зміниться на краще. По-друге, іноді такі заяви робляться під безпосереднім впливом західних партнерів, логіка яких проста: є стандарти, отже, система бухгалтерського обліку певною мірою відповідає міжнародним критеріям; нема стандартів, то система обліку непридатна.
Водночас можна стверджувати з великою вірогідністю, що в світі немає жодної країни, яка би повністю дотримувалася цих стандартів. Навряд чи це й можливо, оскільки кожна країна має свої традиції обліку, які склалися віками, і ламати їх для уніфікації недоцільно. Це добре розуміють провідні зарубіжні спеціалісти з обліку. Разом з тим знання МСБО, їх адаптація до української дійсності безумовно корисні. Нині відомі два підходи до вирішення проблеми уніфікації бухгалтерського обліку: гармонізація і стандартизація. Ідея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується в ЄС, який у лютому 1992 р. став правонаступником Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Логіка тут така: в кожній країні може існувати своя модель організації обліку та система стандартів, що її регулює. Головне, щоби ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам в інших країнах - членах співтовариства, тобто були в “гармонії” між собою. Робота в цьому напрямку ведеться з 1961 р., коли була сформована робоча група з проблем бухгалтерського обліку.
3.2 Досвід здійснення амортизаційну політику у розвинутих країнах
У сучасних умовах господарювання для підприємств досить гострої є проблема ефективного використання основних коштів. На сьогоднішній день державна амортизаційна політика не відповідає цим вимогам і вкрай недосконала. Проблема полягає в тому, що сучасна амортизаційна політика в країні визначається державою й не передбачає участі в її формуванні всіх ланок економічної системи, які мають відношення до життєвого циклу основних коштів. Держава встановлює методи нарахування амортизації й ставки амортизаційних відрахувань, а на самих підприємствах амортизаційний фонд не є чітко регламентованим. Підприємства вправі самі вирішувати, створювати їм амортизаційний фонд чи ні. Тому значну частину амортизаційних коштів використають не по своєму економічному призначенню. Кошти амортизації витрачають не на відтворення основного капіталу, а на споживання, тобто відбувається так зване проїдання основного капіталу. У практиці підприємств спостерігається використання основних коштів за межами нормативного терміну служби, разом з тим окреме обладнання передчасно списується. Втрачено контроль над строками корисного використання основних коштів, що призвело до втрати їхньої справедливої вартості й різкого зменшення амортизаційного фонду [ 23, ст. 30-34 ].
Проблеми фінансування, відтворення промислово-виробничих фондів, ефективність амортизаційної політики широко дискутуються в науковій літературі. Їм присвячені публікації таких науковців: А. Безуглого, О. Болхотвинової, Л. Лях, О. Короткевич, С. Орлової, В. Пархоменка, А. Савченка, Е. Хмелевського, які досліджують різноманітні аспекти цих питань. Однак залишаються проблеми, які пов'язані з недосконалістю амортизаційної політики, що негативно впливає на інвестиційний процес.
Метою статті є аналіз амортизаційної політики України на підприємствах, особливості впливу її на інвестиційний процес, визначення основних напрямків удосконалення амортизаційної політики.
Амортизаційна політика є діючим інструментом активізації інвестиційних процесів в умовах ринкової трансформації економіки. Вона повинна забезпечити надійне внутрішнє джерело фінансування капітальних вкладень. Саме за рахунок амортизації в розвинених країнах формується до 70-80% інвестицій [ 12, ст. 11-16 ].
Однак сучасна амортизаційна політика не створює мотивації до швидкого відновлення основних фондів і утворення необхідних для відтворення основних коштів фінансових ресурсів. На сучасному етапі результати впровадження діючого нині амортизаційного механізму є дуже скромними. Заміна методологічного підходу до нарахування амортизації, що діяв до проведення реформ амортизаційної політики, не привела до росту амортизації як власного джерела інвестицій підприємств і посиленню мотивації до впровадження сучасних технологій.
Недоліками амортизаційної політики є наступне:
1. підприємствам, при наявності серед них великої кількості збиткових, нав'язали лише прискорену амортизацію, хоча вона дає перевагу лише рентабельним підприємствам.
2. скорочення числа застосовуваних норм амортизації при нарахуванні амортизації від реального терміну служби основних фондів, що порушило економічно обґрунтовані строки їхнього відтворення.
3. для більшості видів основних фондів норми амортизації значно завищені; 4. нараховується амортизація від залишкової, а не відновної вартості основних фондів. Це приводить до подовження їхнього амортизаційного періоду й строків окупності капітальних вкладень;
5. не був уведений механізм об'єктивної й своєчасної переоцінки основних фондів.
Після проведення реформи амортизаційної політики між податковим і бухгалтерським обліками виникли важливі розбіжності в методах нарахування амортизації. На практиці розмежування на податкову й економічну амортизацію при застосуванні різних методів нарахування амортизації приводить до перекручування відтворювального процесу в економіці. Як правило, економічна амортизація є більшою за податкову. Тому підприємства значну частину економічної амортизації направляють на сплату податку на прибуток. Тобто сучасна амортизаційна політика призвела до того, що підприємства зобов'язані включити в базу оподатковування податком на прибуток різницю між економічною й податковою амортизацією. Отже, можна зробити висновок, що амортизаційна політика в Україні як складова частина інвестиційної політики не сприяє, а навпаки, протидіє нагромадженню реноваційних ресурсів, сприяє різкому скороченню їхньої частини в загальному обсязі фінансування [ 14, ст. 424 ].
Амортизаційна політика повинна контролювати використання амортизаційних відрахувань по своєму призначенню, тобто вона не повинна бути гальмом технічного прогресу й економічного розвитку.
У результаті проведення цих заходів можна чекати поліпшення фінансових результатів господарювання суб'єктів господарської діяльності, створення умов для формування додаткових інвестиційних ресурсів суб'єктами господарювання.
Висновок
Отже, усі основні засоби, крім землі підвержени фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об'єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє “натуралістична” концепція.
Нарахування амортизації (зносу) реґламентується П(С)БО №7, за яким амортизація - це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами:
прямолінійний;
виробничий;
зменшення залишкової вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивний
Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.
Нарахування амортизації у податковому обліку реґламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація - це поступове віднесення витрат, що пов'язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректированого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод зменшення залишкової вартості та прискорений метод.
Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації податковими методами, що приводить до різноманітних протиріч.
Основним питанням амортизаційної політики - який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов'язані з експлуатацією об'єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому приводу у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріпляється приказом та відображається у обліковій політиці підприємства.
Щомісяця амортизаційні нарахування за обраним методом відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, для чого призначений пасивний рахунок 13. Для розрахунку амортизації використовують типову форму ОЗ - 14.
Отже, амортизаційні відрахування - один з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б у рамках загальнодержавного реґламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів.
Отже, ми з'ясували, що П(С)БО №7 “Основні засоби” має як позитивні сторони, так і негативні. По-перше він відкидає положення, що зафіксовані у Законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, що недопустимо. По-друге, надання необмежених прав підприємствам у виборі системи амортизації не має аналогів у світі. Така міра означає зупинення сплати податку на прибуток.
Багато недоліків у стандартах пов'язано з недостатнім виясненням теоретичних основ прискореної та не прискореної амортизації, що потребує доробки у нормативній базі.
Отже, зробимо висновок, що:
амортизаційна політика перехідного періоду повинна органічно поєднувати директивні та ринкові важелі при посиленні останніх;
держава повинна регламентувати принципи побудови амортизаційної системи спеціальним Законом України “Про амортизацію”.
законодавчо затверджений порядок амортизацій повинен збутися недоліків діючої методології.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.99 р.
2. Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємства» № 283/97-ВР в редакції від 22.05.97 р., зі змінами і доповненнями.
3. Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3.04.97 р., зі змінами і доповненнями.
4. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Iнструкцiї з бухгалтерського облiку балансової вартостi груп основних фондiв" від 24 липня 1997 р. №159.
5. Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29 грудня 1995 р. №352.
6. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.95 р. за №168/704.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну від 30.11.2000 № 304.
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р. №318.
9. Бухгалтерський управлінський облік, навчальний посібник/ Ф.Ф.Бутинець, Л.В.Чижевська, Н.В.Герасимчук - Житомир:ЖІТІ, 2006. 448 с.
10. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Кометарі.ч.6.-Луганськ: «Футура» ДСД «Лугань», 2005. 368 с.
11. Український бухгалтерський тижневик «Дебет-Кредит» №2. 2006 р.
12. Т. Бень, Я. Лоскутова // Економіка України. 2005. №10. С. 11-16.
13. Кленін О. Амортизація як ресурс збільшення виробничого потенціалу підприємства / О.Кленін // Схід. 2007. №11. С. 3-7.
14. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні : [за ред. Б.Є.Кваснюка.]. К.: Ін-т. екон. прогноз. Х.: Форт, 2006. 424 с.
15. Чумаченко М. Ще раз про амортизацію як важливе джерело інвестиційної діяльності підприємства / М. Чумаченко // Бухгалтерський облік і аудит. 2006. №11. С. 3-7.
16. Лях Л. Основне протиріччя державної амортизаційної політики та шляхи його подолання / Л. Лях, О. Короткевич // Економіст. 2005. №3. С. 103-107.
17. Бондар О.В. Проблеми формування амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання / О.В. Бондар // Актуальні проблеми економіки. 2005. №1. С. 38-42.
18. Хотомлянський А. Амортизаційний фонд як джерело відтворення основних засобів / А. Хотомлянський, В. Колосок // Економіка України. 2006. №3. С. 38-42.
20.Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. 5-е видання, доповнене і перероблене. К.: А.С.К., 2005. 784 с.
21. Житний П. Концепція формування амортизаційної політики в умовах ринкової економіки / П. Житний // Бухгалтерський облік і аудит. 2006. №3. С. 13-17.
22. Городянська Л.В. Амортизація: функції, фінансовий механізм управління, концептуальні підходи до розробки загальної методики обліку амортизації / Л.В. Городянська // Актуальні проблеми економіки. 2007. №2(32). С. 57-68.
23. Орлов П. Державна амортизаційна політика та її відбиття в стандартах бухгалтерського обліку / П.Орлов, С.Орлов // Економіка України. 2006. №3. С. 30-34.
24. Борисенко М.А. Інноваційні засади формування амортизаційної політики вітчизняного підприємства / М.А. Борисенко // Проблеми науки. 2005. № 5. С. 31-35.
25. Косова Т.Д. Амортизація як інвестиційний ресурс підприємства / Т.Д. Косова // Актуальні проблеми економіки. 2005. №9. С. 157 - 166.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Роль і значення амортизації у відтворювальному процесі основних засобів, методика та практика нарахування амортизації основних засобів. Амортизаційна політика підприємства. Міжнародний досвід обліку амортизації основних засобів, досвід обліку в Україні.
курсовая работа [198,1 K], добавлен 31.08.2009Економічний зміст основних засобів. Оцінка основних засобів. Облік переоцінки основних засобів. Облік надходження основних засобів. Облік амортизації (зносу) необоротних активів. Облік вибуття основних засобів. Облік необоротних та нематеріальних активів.
реферат [29,8 K], добавлен 12.01.2009Облік зносу основних засобів, витрат на їх утримання і вибуття. Методи списання вартості основних засобів і нематеріальних активів шляхом амортизації. Фактори, що впливають на обчислення величини амортизації. Норми амортизації в Нідерландах та Іспанії.
реферат [711,0 K], добавлен 21.10.2010Основнi засоби: визначення, класифiкацiя та оцiнка. Документальне оформлення руху основних засобів та їх облік. Методи амортизації основних засобів. Порядок обліку, документування та методика проведення аналізу основних засобів на ВАТ "Черкасигаз".
курсовая работа [84,0 K], добавлен 05.04.2010Поняття необоротних активів банку, види, критерії визнання. Облік придбання та створення основних засобів і нематеріальних активів, порядок їх переоцінювання, відображення в обліку результатів. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів.
контрольная работа [25,8 K], добавлен 13.07.2011Економічна сутність основних засобів в ринкових умовах. Облік нарахування зносу (амортизації) основних засобів. Аналіз використання основних фондів. Аудит основних засобів. Методика та організація обліку, аналізу та аудиту основних засобів в умовах АРМБ.
дипломная работа [227,1 K], добавлен 21.08.2002Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Профіт смарт". Фінансовий облік амортизації обліку та можливі шляхи його вдосконалення. Методика бухгалтерського обліку зносу та амортизації основних засобів з використанням сучасних інформаційних технологій.
курсовая работа [166,4 K], добавлен 18.05.2014Економічний зміст зносу та амортизації нематеріальних активів. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, строки нарахування їх амортизації. Відображення інформації про нематеріальні активи у фінансовій звітності підприємства.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 26.08.2013Економічна сутність та значення амортизації основних засобів на підприємстві. Синтетичний і аналітичний облік амортизації основних засобів на ТОВ "Соул", правила його документального оформлення, узагальнення інформації, розробка заходів з удосконалення.
курсовая работа [79,0 K], добавлен 13.01.2011Класифікація і оцінка основних засобів. Документування операцій обліку основних засобів, їх амортизація (знос). Організація первинного та бухгалтерського обліку основних засобів. Облік надходження основних засобів. Облік вибуття основних засобів.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 18.12.2007
