Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Дебіторська заборгованість разом з виробничими запасами в основному складає значну частку в структурі активу балансу підприємства. Ефективна організація розрахунків підприємства з покупцями і замовниками дозволяє підвищити платоспроможність підприємства, збільшити оборотність його активів.

Організація обліку та аудиту розрахунків з дебіторами має стратегічне значення для підприємств будь-якої галузі та форми власності. Результати цього процесу безпосередньо впливають на фінансову стійкість, базу оподаткування підприємства, виконання плану доходів та витрат і, як наслідок, на досягнення пріоритетних цілей його розвитку в умовах ринку та забезпечення конкурентоспроможності, прибутковості господарської діяльності.

Мета дослідження - вивчення теоретичних положень та розробка певних практичних рекомендацій з удосконаленням обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Поставлена мета обумовила наступні завдання, що вирішуються у курсовій роботі:

- розглянути поняття та класифікацію дебіторської заборгованості за розрахунками підприємства з покупцями та замовниками;

- дослідити порядок визнання, оцінки та відображення в обліку дебіторської заборгованості ;

- розкрити методику проведення аудиту розрахунків підприємства з покупцями і замовниками;

- надати організаційно-економічну характеристику ТОВ «Мала Токмачка»;

- проаналізувати особливості первинного, аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками на ТОВ «Мала Токмачка»;

- систематизувати порядок проведення внутрішнього аудиту дебіторської заборгованості підприємства;

- виявити недоліки в організації обліку і аудиту розрахунків ТОВ «Мала Токмачка» з покупцями і замовниками та запропонувати шляхи їх удосконалення;

- вивчити особливості організації системи охорони праці та безпеки у надзвичайних ситуаціях на підприємстві.

Об'єктом дослідження виступає стан обліку і аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на ТОВ «Мала Токмачка».

Предметом дослідження - сукупність методичних та практичних питань обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками.

Під час проведення дослідження використовувалася множина загальнонаукових та спеціальних методів: логічні, узагальнення, порівняння методи економічного та фінансового аналізу.

Інформаційно-фактологічною базою курсової роботи виступають наукові джерела вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячені проблематиці обліку і аудиту дебіторської заборгованості, законодавчі акти національного та міжнародного рівня, звітність, облікові регістри та організаційно-розпорядчі матеріали товариства з обмеженою відповідальністю «Мала Токмачка», ресурси мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ І АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ

дебіторська заборгованість облік аудит

1.1 Поняття та класифікація дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями і замовниками

Розрахункові взаємовідносини між підприємством і його покупцями та замовниками виникають у процесі господарської діяльності підприємств і цим відносинам, як правило передує укладення договорів (контрактів) купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, договорів підряду на виконання різних робіт, надання послуг тощо. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.

Договори, угоди, контракти - основні документи, що передбачають права й обов'язки сторін. Вони є підставами виникнення зобов'язань. Останні також можуть виникати в результаті статутних вимог або бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію (якщо, наприклад, підприємство вирішило виправити недоліки своєї продукції, виявлені після закінчення гарантійного строку).

У разі невиконання боржником своїх обов'язків до нього можуть бути застосовані певні санкції шляхом подання кредитором позову до суду або господарського суду. При цьому право кредитора має позовний захист у межах визначеного законодавством терміну (3 роки).

З метою підвищення надійності поставок при виборі постачальника чи підрядника потрібно враховувати ряд умов, серед яких: цінова конкурентоспроможність (включаючи витрати на зберігання, транспортування і страхування); умови платежу; гарантійні строки; ремонт і після продажне обслуговування; відповідність продукції постачальника стандартам якості; можливість закупівель безпосередньо у виробників або оптовиків; географічне місце розташування; основні види діяльності та фінансовий стан; виробнича потужність та обсяги випуск продукції за останні роки.

Для правильної організації бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками важливим є визначення моменту виникнення зобов'язання, оскільки юридичні та економічні аспекти цього питання не збігаються.

Так, у момент підписання угоди на поставку товарів виникає юридичне зобов'язання, суть якого полягає в тому, що воно підлягає виконанню у майбутньому. У бухгалтерському обліку таке зобов'язання не знаходить відображення, оскільки воно не є борговим.

У бухгалтерському обліку зобов'язання реєструється лише тоді, коли у зв'язку з ним виникає заборгованість. Як правило, заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Разом з тим, невиконання укладеної угоди може призвести до штрафних санкцій, заборгованість за якими також має відображатись у бухгалтерському обліку.

Постачальник оформляє для списання коштів з покупця платіжні вимоги на безакцептне списання коштів, платіжні вимоги-доручення.

Слід зазначити, що розрахункові взаємовідносини між постачальниками та замовниками нерідко відбуваються на підставі товарообмінних договорів, тобто між контрагентами відбувається товарний обмін - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками повинна забезпечити:

- своєчасну перевірку розрахунків з покупцями і замовниками;

- попередження прострочення дебіторської заборгованості.

Схематично організація бухгалтерського обліку розрахункових операцій з покупцями і замовниками зображено на рисунку 1.1 [4].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Схема організації розрахунків з покупцями і замовниками та її відображення в обліку

У процесі договірних відносин та розрахункових операцій між контрагентами виникає дебіторська заборгованість. Зважаючи на важливість управління дебіторською заборгованістю для забезпечення фінансової стійкості підприємства, необхідно проаналізувати її сутнісні характеристики, дослідити поняття і класифікацію.

При складанні фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

- зв'язок із нормальним операційним циклом;

- термін погашення;

- об'єкти, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів;

- своєчасність сплати боржником дебіторської заборгованості.

Для правильної оцінки фінансового стану підприємства необхідно здійснювати деталізований аналітичний облік дебіторської заборгованості, що стало можливим при запровадженні комп'ютеризованого обліку. Саме останній дасть змогу правильно оцінити фінансовий стан і стати базою управління дебіторською заборгованістю.

З огляду на це важливою є класифікація дебіторської заборгованості в країнах англо-американської системи обліку, де дебіторська заборгованість класифікується за такими групами:

- рахунки до отримання (вид дебіторської заборгованості, який виникає при продажу товарів за «Відкритим рахунком», без письмового зобов'язання покупця оплатити рахунок);

- векселі до отримання;

- дебіторська заборгованість, не пов'язана із реалізацією.

Залежно від терміну погашення дебіторську заборгованість у балансі поділяються на довгострокову і короткострокову :

- довгострокова дебіторська заборгованість: довгострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; довгострокові векселі одержані; інша довгострокова дебіторська заборгованість;

- короткострокова дебіторська заборгованість: короткострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; короткострокові векселі одержані; інша короткострокова дебіторська заборгованість.

Така класифікація статей дебіторської заборгованості в балансі враховує рівень ліквідності статей, корисніша для користувачів фінансової звітності щодо оцінки фінансового стану підприємства, надає повнішу інформацію про рівень дебіторської заборгованості й можливість перетворення фінансових зобов'язань у гроші [6].

Важливого значення набуває поділ заборгованості за термінами. У реєстрах обліку відображення очікуваного й реального термінів погашення заборгованості немає.

Доцільніше було б за реальним строком погашення поділяти дебіторську заборгованість на термінову, прострочену і відстрочену, що в обліку знаходить відображення на відповідних аналітичних рахунках, де контролюється термін виконання договорів.

Класифікацію дебіторської заборгованості можна відобразити так, як показано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Класифікація дебіторської заборгованості

Класифікаційна ознака	Види дебіторської заборгованості
1. За способом виникнення	а) товарна
	б) інша
2. За термінами погашення а) очікуваний термін погашення	а) короткострокова
	б) довгострокова
б) реальний термін погашення	в) термінова
	г) прострочена
	д) відстрочена
3. За забезпеченістю	а) забезпечена
	б) незабезпечена
4. За контрагентами	а) вітчизняних дебіторів
	б) іноземних дебіторів
6. За формою погашення	а) монетарна
	б) немонетарна

Така класифікація розкриває економічну природу різних видів дебіторської заборгованості й дасть змогу глибше провести фінансовий аналіз - основу управління.

Крім визначення сутності та класифікаційних ознак у дослідженні розрахунків підприємства з покупцями і замовниками важливе місце посідає аналіз факторів, що впливають на формування дебіторської заборгованості.

Так, обсяги виникнення дебіторської заборгованості покупців залежать від кон'юнктури ринку товарних ресурсів та політики підприємства на певному сегменті ринку.

Отже, обсяг виникнення дебіторської заборгованості покупців залежить від інтенсивності та ефективності використання цього інструменту.

Основні фактори, що обумовлюють обсяги дебіторської заборгованості покупців підприємства:

- обсяги товарообігу, що реалізується на умовах відстрочки платежу;

- кон'юнктура споживчого ринку, труднощі із збутом окремих видів товарів;

- поточна платоспроможність покупців - суб'єктів кредитування; привабливість умов надання кредиту покупцям;

- суб'єкти надання кредиту, вимоги, що до них виставляються.

Таким чином, дослідження сутності, класифікаційних ознак та особливостей формування дебіторської заборгованості за розрахунками підприємства з покупцями і замовниками дозволяє зробити висновок про плюралізм підходів науковців та законодавчих актів щодо визначення та видового розмежування цієї категорії.

Обсяги дебіторської заборгованості підприємства формуються під впливом досить широкої системи факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру.

1.2 Порядок визнання, оцінки та відображення на рахунках бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості підприємства

Методичні основи бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості і вимоги до її розкриття у фінансовій звітності, як уже зазначалось, містяться у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та П(С)БО 13 «Фінансові інструменти».

П(С)БО 10 дає наступні визначення термінів «дебітори» та «дебіторська заборгованість». Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інші активи. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [8].

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визнається активом у разі, якщо виконуються такі умови:

- існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

- сума дебіторської заборгованості може бути достовірно визначена.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг у разі наявності всіх наведених умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума заборгованості може бути достовірно визначена;

- існує впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства.

Оцінка моменту, на який підприємство передає покупцеві ризики чи вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію, товар, потребує вивчення угоди між підприємством та покупцем, обставин операцій.

Вивчення обставин операцій обумовлено тим, що в більшості випадків передача ризиків та вигод від володіння збігається з передачею у володіння покупця, наприклад, при здійсненні роздрібної торгівлі. Проте в інших випадках передача ризиків та вигод від володіння відбувається не одночасно з передачею у володіння. Наприклад, реалізація товару за комісійними угодами, коли одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цих товарів.

Важливим питанням обліку поточної дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» одного з основних принципів підготовки фінансової звітності - обачності, згідно якого сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена [16].

Результати проведеної систематизації дають змогу визначити такі види вартостей, за якими здійснюється оцінка дебіторської заборгованості (табл. 1.2) [19].

Дебіторська заборгованість має визнаватися і відображатися у Балансі і Звіті про фінансові результати у грошовій формі.

Таблиця 1.2 Особливості оцінки дебіторської заборгованості за її видами

Види вартості	Особливості оцінки
на основі історичної собівартості	первісне (історичне) оцінювання, яке визначають за номінальним і спонтанним методами оцінювання;
на основі вартості реалізації (погашення)	факторингове, форфейтингове оцінювання, оцінювання під час дисконту векселя, для яких характерні видаткова оцінка, чисте реалізаційне оцінювання, що визначають за розміром сумнівних боргів, експертне оцінювання, у ході якого використовують оцінювання продажу;
на основі поточної вартості	оцінювання з урахуванням валютного курсу; оцінювання з урахуванням індексу цін; оцінювання з урахуванням поточної процентної ставки, яке базується на методі потоку, що дисконтувався, і для розрахунку якого запропонований порядок визначення загальної реалізаційної вартості заборгованості;
на базі теперішньої вартості	теперішня оцінка на основі первісної вартості (метод оцінювання - первісний), теперішня оцінка на основі поточної вартості (метод оцінювання - поточний).

Сума, за якою має визнаватися і відображатися дебіторська заборгованість, визначається з урахуванням таких чинників:

- оцінки дебіторської заборгованості у поточному обліку (на етапі зарахування її на баланс підприємства);

- оцінки дебіторської заборгованості у фінансових звітах (на дату балансу).

Оцінка дебіторської заборгованості у поточному обліку ґрунтується на первісній вартості. Початково дебіторська заборгованість приймається на баланс за історичною (фактичною) собівартістю, яка являє собою вартість переданих дебітору активів - товарів, нематеріальних активів, виконаних робіт, послуг, суму переданих грошових коштів, нарахованих до одержання відсотків та ін.

Виходячи з норм П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Отже, завищення оцінки супроводжується завищенням доходів, які відображаються у звітності, що може вплинути на достовірність фінансової звітності оцінюється така заборгованість за первинною вартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.

Сума доходів від реалізації товарів, яка виникає в результаті операції, визнається угодою між підприємством і покупцем. Ця сума вимірюється за справедливою вартістю компенсації, яку було отримано або яка підлягає отриманню.

Слід зазначити, що відповідно до П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» справедлива вартість визначається як сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

У більшості випадків дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг обчислюється за номінальною сумою отриманої компенсації (сумою грошових коштів або їх еквівалентів, що була витрачена в момент придбання), яка отримана або підлягає отриманню і суттєво не відрізняється від її справедливої вартості [13, с. 201].

Отже первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари) наближена до її справедливої вартості, а різниця, яка виникає між ними, є не значною.

Разом з тим, в окремих випадках сума доходу може не збігатися із справедливою вартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг. Так, якщо продукція (товари) реалізовані з торговельною знижкою або зі знижкою з обсягу, дохід визначається за меншою сумою, ніж справедлива вартість.

Виходячи з цього, первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари) буде залежати від:

- надання покупцю торговельної знижки або знижок з обсягу до дати реалізації;

- надання покупцю знижок після реалізації;

- повернення товарів від покупців.

Торгові знижки та знижки з обсягу до дати реалізації можуть використовуватися підприємствами, що здійснюють реалізацію за каталогами або мають прайс-листи про загальні ціни на свою продукцію. Такі знижки використовуються з метою запобігання зміни цін у каталогах під час сезонного продажу, при продажу товарів постійному клієнту, призначення різних цін за різну кількість реалізованої продукції (товару) або приховування дійсної ціни від конкурентів.

Торгові знижки та знижки з обсягу визначають у відсотках до базової (основної) ціни. Супровідні й платіжні документи виписуються за чистою вартістю продажу, тобто за вирахуванням торгової знижки та знижки з обсягу. На рахунках бухгалтерського обліку ці знижки не відображаються.

Поточна дебіторська заборгованість за реалізовану продукцію (товари) зменшується також на суму поверненої продукції (товарів) від покупців.

За планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу та зобов'язань і господарських операцій підприємств для обліку вартості поверненої покупцем продукції чи товарів передбачено субрахунок 704 «Вирахування з доходу». За дебетом цього субрахунку відображається вартість поверненої продукції та товарів, а також інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу, а за кредитом - списання дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати». Оборот по субрахунку 704 показується у статті «Інші вирахування з доходу» Звіту про фінансові результати [14].



РОЗДІЛ 2. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ ТОВ «МАЛА ТОКМАЧКА»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ТОВ «Мала Токмачка» Оріхівського району Запорізької області створено на базі колишнього колгоспу «Перемога» у 2000р.

Господарство знаходиться в південно-східній частині Запорізької області Цетральна садиба знаходиться в с. Мала Токмачка, відстань від якої до районного центру м. Оріхова - 30 км; а до обласного центру м. Запоріжжя - 75 км.

Вищим керівним органом товариства є загальні збори його учасників. Збори учасників мають право вирішувати будь-які питання, пов'язані з діяльністю товариства. Збори учасників скликаються головою зборів - генеральним директором Курманом Віктором Івановичем. У товаристві створено одноосібний виконавчий орган на чолі з директором , який призначений загальними зборами учасників. Директором підприємства є Бородай Олександр Олександрович.

За характером рельєф місцевості являє собою слабо хвильову степову рівнину. Клімат - помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря +8,10 градусів; липня - від +21,5 до +23,3 градусів, січня - від -4 до -6 градусів. Тривалість вегетаційного періоду рослин коливається від 210 днів на півночі до 220 днів на півдні території. Середньорічна кількість опадів - близько 300-400 мм. Майже щорічно в квітні - червні бувають суховії, періодично - «чорні бурі». По рельєфу територія господарства являє собою рівнину. Найпоширенішими ґрунтами є чорноземи опідзолені та чорноземи звичайні. Виробництво сільськогосподарської продукції ТОВ «Мала Токмачка» здійснює на власних землях.



Таблиця 2.1 Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

Угіддя	2010 р.	2012 р.	2012 р. у % до 2010р.
	Га	%	Га	%
Всього с.-г. угідь, га	4318	X	6078	X	140,75
У тому числі:	4218	100	5978	100	141,72
Рілля	4218	100	5978	100	141,72

Аналіз даної таблиці свідчить про те , що за 2010-2012рр. в землекористуванні господарства відбулися значні зміни внаслідок реформування. Площа с.-г. угідь за досліджуваний період збільшилася на 1760 га., і тому посівна площа також мала тенденцію до збільшення.

Трудові ресурси - найважливіша складова діяльності будь-якого підприємства. Однією з головних функцій менеджменту є підвищення продуктивності трудових ресурсів.

Таблиця 2.2 Трудові ресурси господарства та їх використання

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р.
Середньорічна чисельність працівників, осіб	75	79	81	108
У тому числі: рослинництва	75	79	81	108
Тваринництва	-	-	-	-
Відпрацьовано у с.-г. виробництві всього, тис. люд. - год.	185,56	197,49	215,86	116,33
У тому числі: у рослинництві	185,56	197,49	215,86	116,33
У тваринництві	-	-	-	-
Відпрацьовано одним працівником за рік люд. - год.	2474,13	2499,87	2664,94	107,71
У тому числі: у рослинництві	2474,13	2499,87	2664,94	107,71
у тваринництві	-	-	-	-
Коефіцієнт використання трудових ресурсів, всього	1,29	1,30	1,38	106,98
У тому числі: у рослинництві	1,29	1,30	1,38	106,98
У тваринництві	-	-	-	-

Проаналізувавши дані таблиці, можна дійти висновку про те, що кількість відпрацьованих люд.-год. одним середньорічним працівником на підприємстві збільшилась на 30,3 люд/год., за рахунок збільшення загальної кількості відпрацьованих люд/год. на 237,8 люд/год, і середньорічної чисельності працівників на 6 працівників.

Темпи зростання виробництва рослинницької продукції і підвищення рівня продуктивності праці в кожному господарстві залежать від капіталозабезпеченості (сільськогосподарські виробничі основні фонди в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь) і капіталоозброєності праці (сільськогосподарські основні фонди в розрахунку на одного працівника).

Таблиця 2.3 Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р.
Вартість основного капіталу,тис. грн.	13062,95	21678,5	27027,5	206,9
на 1 га с.-г. Угідь	3,03	5,01	4,52	149,17
на 1 середньорічного працівника	175,17	274,41	333,67	190,48
Капіталовіддача, грн.	1,52	0,92	0,75	49,34
Капіталомісткість продукції, грн.	0,66	1,09	1,33	2,02
Норма прибутку, %	18,04	26,66	27,4	151,88

Виходячи з даних таблиці, можна зробити висновок про те що капіталозабезпеченість і капіталоозброєність мали тенденцію до зменшення, відповідно за рахунок не рівномірного збільшення площі с.-г. угідь і середньорічної чисельності працівників , а також збільшення середньорічної вартості основних виробничих засобів на 2,17%.

А капіталовіддача зменшилась на 51,40% , за рахунок не рівномірного збільшення середньорічної вартості основних виробничих засобів і товарної продукції. Капіталомісткість є оберненим показником до фондовіддачі тому вона мала тенденцію до зменшення , що є позитивним явищем.

Норма прибутку - зросла на 51,88%. На зміну даного показника значно вплинуло збільшення прибутку.

Знання і аналіз структури оборотних засобів на підприємстві мають дуже важливе значення, тому що вона певною мірою характеризує фінансовий стан на той або інший момент роботи підприємства. Важливим фактором, який визначає успішне використання виробничої програми підприємства, є забезпечення його трудовими ресурсами та їх використання. Недостатня забезпеченість робочою силою може призвести до невиконання запланованого обсягу виробництва продукції , а надлишок - до неповного її використання та зниження продуктивності праці.

Людина із здатністю до праці є головною продуктивною силою суспільства, будь-якої його сфери, в тому числі аграрного сектора. Саме завдяки праці людини відбувається поєднання засобів і предметів праці та землі і стає можливим процес виробництва.

Основними показниками, що характеризують ефективність сільськогосподарського виробництва є:

- валова продукція - це основоположний (первісний) результат, матеріальна і вартісна основа існування інших видів кінцевого результату підприємства; - чиста продукція і прибуток - кінцеві результати підприємства, що повною мірою відображають ефективність виробництва, можливості його розширеного відтворення, ступінь вигідності виробництва, валової, товарної та кінцевої продукції в даних природних умовах.

Найбільш важливим економічним показником господарської діяльності є прибуток - додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва. Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку сільськогосподарської продукції. Лише маючи достатню суму прибутку підприємство може своєчасно, з врахуванням кон'юнктури ринку, переорієнтувати виробництво, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, впровадити передовіші технології і завдяки цьому забезпечити високу конкурентоспроможність виробленої продукції.



Таблиця 2.4 Динаміка економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р.
Вартість валової продукції, грн.	19820,23	19957,95	20294,16	102,39
на 1 га с.-г. Угідь	4,7	4,61	3,39	72,13
на 1 середньорічного працівника	264,3	252,63	250,55	94,8
на 1 грн. виробничих витрат	2,02	1,35	1,29	63,86
Валовий прибуток, грн. …	3482	5947	4876	140,03
на 1 га с.-г. Угідь	0,58	0,99	1,16	200
на 1 середньорічного працівника	42,99	75,28	65,01	151,22
Рівень рентабельності підприємства, %	47,12	38,58	20,79	Х

Дослідивши таблицю можна зробити висновок, що економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції є задовільною. Вартість валової продукції зросла на 2,4 %. Це приносить підприємству прибутку на 1394 грн. Але в порівнянні з минулими роками рівень рентабельності зменшився на 26,33%.

Горизонтальний аналіз полягає у порівнянні кожної статті балансу з попереднім звітним періодом, розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень. Метою горизонтального аналiзу є виявлення абсолютних i вiдносних змiн величини рiзних статей балансу, його роздiлiв за певний перiод i критична оцiнка вияволених змiн.

Він допомагає виявити відхилення, що потребують подальшого вивчення. При горизонтальному аналізі обчислюють абсолютні та відносні зміни показників. Зіставлення дає змогу визначити загальний напрямок руху балансу. У звичайних виробничих умовах збільшення підсумків балансу оцінюють позитивно, а зменшення - негативно.



Таблиця 2.5 Горизонтальний аналіз балансу ТОВ «Мала Токмачка»

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Абсолютне відхилення	Відносне відхиленння,%
I. Необоротні активи
Основні засоби:
залишкова вартість	030	9080	10365	1285	114,2
первісна вартість	031	13277	16468	3191	124,0
Знос	032	4197	6103	1906	145,4
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035	-	-	-	-
Довгострокові фінансові інвестиції:		-	-
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	-	-	-	-
Усього за розділом I	080	9080	10365	1285	114,2
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	226	510	284	225,7
Поточні біологічні активи	110
Навершене виробництво	120	3174	4019	845	126,6
Готова продукція	130	2594	5288	2694	203,9
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Чиста реалізаційна вартість	160	4986	2536	-2450	50,9
Первісна вартість	161	4986	2536	-2450	50,9
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	53	486	433	916,9
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	137	301	164	219,7
Усього за розділом II	260	11170	13140	1970	117,6
III. Витрати майбутніх періодів	270
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275
Баланс	280	20250	23505	3255	166,1
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення,%
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	7	7	0	100
Пайовий капітал	310	-	-	-	-
Інший додатковий капітал	330	10641	17409	6768	163,6
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	6768	4444	-2324	65,7
Усього за розділом I	380	17416	21860	4444	125,5
II. Забезпечення таких витрат і платежів
Усього за розділом II	430
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	1495	922	-573	61,7
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450
Відстрочені податкові зобов'яз	460
Інші довгострокові зобов'язання	470	106	276	170	260,4
Усього за розділом III	480	1601	1198	-403	74,8
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	433	-	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	522	349	-173	66,9
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	-	-	-	-
з бюджетом	550	3	7	4	233,3
зі страхування	570	14	4	-10	28,6
з оплати праці	580	43	75	32	174,4
Із внутрішніх розрахунків	600	218	12	-206	5,5
Усього за розділом IV	620	1233	447	-786	36,3
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	20250	23505	3255	166,1

Вертикальний аналіз - це вираження статті (показника) через процентне співвідношення до відповідної базової статті (по базовому показнику).

Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.

Таблиця 2.6 Вертикальний аналіз балансу ТОВ «Мала Токмачка»

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Частка у % до суми балансу на початок року	Частка у % до суми балансу на кінець року
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Основні засоби:
залишкова вартість	030	9080	10365	44,83	44,09
первісна вартість	031	13277	16468	-	-
Знос	032	4197	6103	-	-
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035	-	-	-	-
Довгострокові фінансові інвестиції:		-	-	-	-
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	-	-	-	-
Усього за розділом I	080	9080	10365	44,83	44,09
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	226	510	1,12	0,96
Поточні біологічні активи	110
Навершене виробництво	120	3174	4019	15,67	17,09
Готова продукція	130	2594	5288	12,81	22,49
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Чиста реалізаційна вартість	160	4986	2536	24,62	10,79
Первісна вартість	161	4986	2536	24,62	10,79
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	53	486	0,26	0,23
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	137	301	0,68	1,28
Усього за розділом II	260	11170	13140	55,17	55,91
III. Витрати майбутніх періодів	270
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275
Баланс	280	20250	23505	100	100
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Частка у % до суми балансу на поч. року	Частка у % до суми балансу на кінець року
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	7	7	0,03	0,03
Пайовий капітал	310	-	-	-	-
Інший додатковий капітал	330	10641	17409	52,54	74,06
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	6768	4444	33,42	18,97
Усього за розділом I	380	17416	21860	85,99	93,06
II. Забезпечення таких витрат і платежів
Усього за розділом II	430
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	1495	922	7,38	3,92
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450
Відстрочені податкові зобов'язання	460
Інші довгострокові зобов'язання	470	106	276	0,52	1,17
Усього за розділом III	480	1601	1198	7,9	5,09
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	433	-	2,13	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	522	349	2,58	1,48
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	-	-	-	-
з бюджетом	550	3	7	0,01	0,03
зі страхування	570	14	4	0,07	0,02
з оплати праці	580	43	75	0,21	0,32
Із внутрішніх розрахунків	600	218	12	1,08	0,05
Усього за розділом IV	620	1233	447	6,08	1,9
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	20250	23505	100	100



Метою вертикального аналізу є розрахунок питомої частки окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка її змін. Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції та зміни в діяльності підприємства. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом'якшують негативний вплив інфляційних процесів.

2.2 Документальне забезпечення розрахунків з покупцями і замовниками в ТОВ «Мала Токмачка»

Основними джерелами інформації про стан розрахункових відносин з покупцями і замовниками на ТОВ «Мала Токмачка» служать договори та первинні документи з обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Підставою для здійснення розрахунків за надані товариством послуги є договір, в якому визначаються обов`язки сторін по виконанню умов договору та відповідальність сторін у випадку порушення прийнятих зобов`язань. Це найбільш розповсюджена підстава виникнення зобов`язань.

У договорі вказуються найменування послуг, обов'язки товариства і отримувача послуг, порядок розрахунків та інше.

На суму оплати за надані послуги ТОВ «Мала Токмачка» надає розрахункові документи своїм споживачам, шляхом включення рахунку на оплату до квитанції про оплату комунальних послуг. При розрахунках за інші види послуг можуть бути використані інші види первинних документів.

В цілому ж первинні документи по розрахунках з покупцями та замовниками різняться від виду операцій - виникнення чи погашення заборгованості.

- виникнення заборгованості:

1) накладні;

2) податкові накладні;

3) рахунки;

4) рахунки-фактури;

5) акти виконаних робіт, послуг;

6) товарно-транспортні накладні;

7) товарні накладні;

- погашення заборгованості:

1) виписки банка;

2) платіжні доручення;

3) прибутковий касовий ордер;

4) векселі;

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками в ТОВ «Мала Токмачка», як зазначено в Наказі про облікову політику, ведеться за кожним контрагентом.

Регістром аналітичного обліку розрахунків з споживачами продукції на підприємстві є реєстр дебіторів. В даному реєстрі міститься перелік дебіторів товариства, вказана їх заборгованість на зазначену дату, тобто заносяться залишки по дебету і кредиту рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками». У разі погашення заборгованості покупцем він виключається з числа дебіторів і вже не числиться по підприємству як боржник.

Крім реєстру, на підприємстві ведеться журнал обліку реалізації послуг споживачам. У кінці місяця підводяться підсумки, які повинні співпадати з записами в журналі-ордері по 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» за відповідний місяць.



2.3 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками

У ТОВ «Мала Токмачка» синтетичний облік розрахунків з покупцями та замовниками організований у відповідності з вимогами П(С)БО «Дебіторська заборгованість» та на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999р. № 291, на підприємстві розроблений робочий план рахунків.

Синтетичний облік поточної дебіторської заборгованості ведеться на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має такі субрахунки:

- 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

- 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

По дебету рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість наданих послуг, включаючи податок на додану вартість. По кредиту - сума платежів, що надійшли на рахунок підприємства в банківських установах, в касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за отримані послуги.

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій в договорі.

Надаючи послуги, ТОВ «Мала Токмачка» отримує дохід, у результаті чого виникає податкове зобов'язання. Для синтетичного обліку ПДВ підприємством використовується субрахунок 641 «Податкове зобов'язання». Для обліку доходу застосовується субрахунок 701 «Дохід від реалізації готової продукції». Виручка від наданих послуг надходить на поточний рахунок підприємства при безготівковій формі розрахунку чи в касу, якщо заборгованість погашається готівкою. Для відображення таких операцій використовуються рахунки 301 «Каса» та 311 «Поточний рахунок».

Невід'ємною частиною синтетичного обліку поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги є облік резерву сумнівних боргів. Для цього Планом рахунків передбачено рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів» та рахунок 944 «Сумнівні і безнадійні борги».

Одним із способів поступового віднесення безнадійних боргів на витрати є розрахунок резерву сумнівних боргів. Його формування пояснюється необхідністю оцінки, яка може бути отримана від їх реалізації чи використання (вигода, втілена в активі, дорівнює сумі коштів, які будуть отримані в кінцевому результаті).

П(С)БО 10 передбачено три способи розрахунку резерву сумнівних боргів:

- виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

- на основі класифікації дебіторської заборгованості за термінами її непогашення;

- за питомою вагою визнаних безнадійних боргів за реалізовану продукцію, товари, послуги у чистому доході.

Підприємство застосовує перший названий спосіб розрахунку резерву сумнівних боргів - визначення величини резерву виходячи з платоспроможності окремих дебіторів. ТОВ «Мала Токмачка» на дату складання фінансової звітності проводить вивчення платоспроможності за кожним дебітором і виводить за ними індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за яким потім визначає суму резерву за даною заборгованістю. Сума резервів за кожним дебітором буде становити загальну суму резерву сумнівних боргів по підприємству. При цьому розраховуються такі показники:

- відсоток безнадійних боргів (ВББ) щодо оплати дебіторської заборгованості кожним дебітором за попередні періоди;

- суму дебіторської заборгованості за звітний період (ДЗП).

Резерв сумнівних боргів (РСБ) обчислюється за формулою (2.1).

РСБ = ((ВББ х ДЗП)/100)хn, (2.1 )

де n - кількість дебіторів, що заборгували підприємству.

При застосуванні даного способу визначення коефіцієнту сумнівності носить досить суб'єктивний характер, оскільки платоспроможність будь-якого дебітора можна вивчити тільки приблизно.



РОЗДІЛ 3. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ

3.1 Методичні прийоми аудиту розрахунків з покупцями і замовниками та порядок отримання аудиторських доказів

Розглянемо методику проведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками. При перевірці розрахунків з покупцями встановлюють, чи включені договору поставки продукції, чи правильно обчислюються суми (з урахуванням строків реалізації, якості продукції та інших факторів), належні підприємству за прийняту покупцем продукцію, а також перевіряють реальність заборгованості покупців, оформленої на рахунку бухгалтерського обліку « Розрахунки з покупцями і замовниками ».

Важливим питанням є перевірка повноти і своєчасності розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводиться інвентаризація розрахунків.

Інвентаризація розрахунків з іногородніми покупцями проводиться висилкою копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокоррентном виписки). Тут повинне дотримуватися правило: виписки висилають організації-кредитори організаціям-дебіторам. Дану виписку після перевірки і внесення необхідних виправлень, підпису та завірення печаткою підприємство-дебітор повертає підприємству-кредитору протягом 10 днів з дня отримання. Якщо покупці не є іногородніми, при проведенні інвентаризації розрахунків складається акт звірки розрахунків.

У тих випадках, коли за окремими покупцям перевірка виявила стійку заборгованість, то її обгрунтованість встановлюється за даними первинних документів (рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних), що відображають її виникнення, і актом взаємної звірки розрахунків з'ясовуються причини, що перешкоджають своєчасному проведенню розрахунків покупця з ревизуемом підприємством, встановлюються винні особи.

За актом інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками необхідно дослідити заборгованість, що числиться на балансі в цілому і по окремим боржникам, в тому числі підтверджену і не підтверджену ними, а також виявлену інвентаризаційною комісією як простроченої. За довідкою до акта інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками, складеної бухгалтерією підприємства, що перевіряється, встановлюють: за що і коли утворилася ця заборгованість, а також чи є вона реальною.

При розрахунках з покупцями і замовниками аудитор повинен перевірити правильність формування відпускної ціни.

На закінчення контролю розрахунків з покупцями і замовниками перевіряється дотримання діючої кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, що дозволяє не тільки виявити помилки в обліковому відображенні розрахункових операцій, а й розкрити факти навмисного спотворення облікових даних з метою приховування допущених зловживань.

У бухгалтерському обліку розрахунки з покупцями і замовниками відображаються на рахунку 36 по наступним субрахунках: 361 - розрахунки з вітчизняними покупцями і замовниками, 362 - розрахунки з іноземними покупцями і замовниками.

Аудит розрахунків з покупцями і замовниками незмінно пов'язаний з перевіркою дебіторської заборгованості. Аудиторська фірма робить огляд дебіторської заборгованості з великими і незвичайними сумами. Типовими індивідуальними рахунками дебіторів є великі обороти і рахунки, не оплачені протягом тривалого часу, рахунок дебіторів від дочірніх компаній, офіційних осіб, директорів і т.п., а також кредитові сальдо. Аудитор повинен зробити огляд списку рахунків (пробний баланс за часом) на дату балансу, щоб визначити, які рахунки повинні далі розглядатися по суті.

Велика частина перевірок дебіторської заборгованості та допустимої межі непогашених рахунків заснована на пробному балансі за часом. Це список оборотів і сальдо в аналітичному обліку дебіторської заборгованості на дату балансу. Він включає індивідуальні підсумкові непогашені сальдо і розбивку кожного обороту по часу, який пройшов між датою реалізації та датою балансу.

Найважливішим тестом статей балансів для визначення реальності врахованої дебіторської заборгованості є підтвердження сальдо розрахунків з покупцями і замовниками. У тих випадках, коли покупці і замовники відмовляються від співпраці, аудитори також переглядають супутні документи для контролю відвантаження товарів та свідоцтва про подальших грошових надходженнях. Вони визначають, чи дійсно ці рахунки були погашені. Зазвичай аудитори не перевіряють транспортні документи чи свідчення подальших грошових надходжень для рахунків з підтвердженою вибірки, але ці документи широко використовуються як альтернативні свідоцтва, якщо немає відповіді від замовника.

Важко перевіряти сальдо рахунків, що не входять в пробний баланс за часом, окрім як покладаючись на самобалансірующуюся природу аналітичного обліку. Наприклад, якщо клієнт вирішив виключити рахунок дебітора з пробного балансу, щоб обдурити аудитора, то єдиним імовірним способом виявлення цього буде підсумовування даних пробного балансу дебіторської заборгованості і звірка результатів з рахунком в Головній книзі.

Належність дебіторської заборгованості практично не викликає проблем при аудиті, бо рахунки дебіторів, по більшій частині, належать покупцям і замовникам клієнта, але в деяких випадках частина дебіторської заборгованості може бути «перепродана» або «продана зі знижкою». Зазвичай покупці і замовники клієнта не обізнані про існування операцій з перепродажу, отже, підтвердження дебіторської заборгованості не виявить цього. Огляд протоколів, обговорення з клієнтом, підтвердження банками і перегляд листування, як правило, достатні для виявлення випадків відсутності власників у дебіторської заборгованості.

Підтвердження загальної вартості за рахунками, відібраним для пробного балансу - це найбільш поширений тест його підсумку для оцінки дебіторської заборгованості. Коли покупці і замовники не реагують на запити про підтвердження, аудитор переглядає супутні документи так само, як це описувалося у відношенні мети дійсності. Тести дебіторів і кредиторів по сальдо індивідуальних покупців і замовників виконуються шляхом перегляду супутньої документації з відвантаження та отримання виручки.

Друга частина оцінки дебіторської заборгованості - визначення реалізаційної вартості непогашеної заборгованості, тобто суми, яка може бути отримана в кінцевому рахунку. Оцінка клієнтом підсумкової суми, яка не може бути погашена, називається «допустимою межею непогашених рахунків». Але аудитору необхідно оцінити, враховуючи всі доступні факти, обгрунтований такий допустимий межа. Відправна точка для оцінки допустимої межі - огляд результатів тестування системи внутрішньогосподарського контролю, які мають відношення до кредитної політики клієнта.

Зазвичай відносно легко оцінити кореспонденцію рахунків дебіторів шляхом складання пробного балансу за часом в частині дебіторської заборгованості і т.п. Якщо кредиторська заборгованість або рахунки, які не повинні класифікуватися як поточний актив, включені разом «нормальними» рахунками, то вони також повинні бути відокремлені. Нарешті, якщо кредитові сальдо по рахунках дебіторів істотні, доречно відобразити їх у балансі як кредиторську заборгованість.

При визначенні обгрунтованості розподілу необхідна трехшаговая аудиторська процедура: перше - вибрати відповідні критерії розподілу; друге - оцінити дієвість контрольних моментів у клієнта, що гарантує обгрунтованість розподілу; третє - протестувати обгрунтованість розподілу.

Якщо система внутрішньогосподарського контролю незвичайна або слабка, необхідно добре розібратися в ній до перевірок розподілу.

Одна з найбільш важливих аудиторських процедур - підтвердження дебіторської заборгованості. Основне призначення цього підтвердження - досягнення цілей дійсності, оцінки та розподілу.

3.2 Методика аудиту розрахунків підприємства з покупцями і замовниками

Основною метою аудиту розрахунків підприємства з покупцями і замовниками є встановлення правильності ведення розрахунків з покупцями і замовниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги. Відповідно до основної мети аудитору необхідно перевірити наявність договорів на поставку продукції й правильності їх оформлення.

Головним завданням аудиту дебіторської заборгованості є:

- перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості;

- оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків;

- контроль правильності перенесення вхідного сальдо при відкритті нових рахунків Головної книги;

- оцінка стану дебіторської заборгованості за встановленими критеріями;

- перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (плата грошовими коштами, векселями, іншими матеріальними цінностями);

- правильність оцінки дебіторської заборгованості, розрахунку величини резерву сумнівних боргів;

- перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і наявність відповідних необхідних роз'яснень у примітках до фінансової звітності;

- оцінка стану внутрішнього контролю і аудиту дебіторської заборгованості;

- зіставність показників фінансової і не бухгалтерської звітності (звіт директора фірми, фінансового огляду) щодо дебіторської заборгованості [25].

Предметом аудиту дебіторської заборгованості є господарські процеси та операції, пов'язані з виникненням, існуванням та списанням даної заборгованості [2].

Об'єктами аудиту є елементи облікової політики, операції з обліку, записи в регістрах та звітності щодо розрахунків підприємства з покупцями і замовниками.

Джерелами інформації для аудиту дебіторської заборгованості є первинні документи; облікові регістри; акти та довідки попередньої перевірки, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю; головна книга; фінансова звітність підприємства.

Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід аудиторської практики, будь-яка перевірка складається з окремих послідовних етапів, які в узагальненому вигляді можна сформулювати так: підготовчий, проміжний, етап фізичної перевірки, основний - етап аудиту окремих статей звітності, заключний.

На підготовчому етапі аудитору потрібно отримати всю необхідну інформацію для загального знайомства з підприємством - клієнтом. Така інформація може бути письмова чи усна, міститись у різноманітних документах, облікових регістрах, звітах та надана керівництвом під час опитування, анкетування, листування.

При збиранні загальних відомостей щодо обліку дебіторської заборгованості аудитору потрібно визначити мінімальний перелік інформації, яка може бути надана клієнтом або отримана самим аудитором у ході опитування, спостереження, документальної перевірки при підготовці аудиту М.Д. Білик [8, с. 103] пропонує наступний перелік інформації, що належить до отримання при перевірці дебіторської заборгованості:

- перелік видів або категорій продукції, що реалізується в кредит;

- кількість та адреси центрів (пунктів) по відвантаженню товарів;

- характеристика клієнтів;

- список основних покупців;

- обсяг реалізації та виставлених рахунків;

- торгівельна та фінансова політика підприємства;

- загальна схема системи виставлення рахунків.

Запропонований автором перелік не є уніфікованим і, звичайно, може доповнюватися аудитором, при потребі, з урахуванням специфіки клієнта.

Після підписання договору на проведення аудиту важливим моментом є оцінка надійності системи внутрішнього контролю. Цього вимагають Міжнародні стандарти аудиту. Стан внутрішнього контролю слід врахувати при складанні плану і програми аудиту. Правильність визначення кількості, виду та обсягу аудиторських процедур залежить від правильної оцінки системи внутрішнього контролю [15].