Українська практика проведення аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту

Одеський національний політехнічний університет

Кафедра обліку,аналізу і аудиту

Контрольна робота

з дисципліни: “ Аудит”

Варіант №8

Одеса 2012

Завдання №1(8,33)

8.Залежно від типу клієнтів аудит поділяється на зовнішній і внутрішній:

А) так

Б) ні

Відповідь: Б) ні.

33.Величину оцінки аудиторського ризику в українській практиці виражають словами:низький, середній,високий:

А) так

Б) ні

Відповідь: А) так

Завдання №2 (8,33,58,83,108)

8.Обов'язковий аудит здійснюють: а) у випадках,передбачених законодавством; б) за рішенням господарчого об'єкта; в) за рішенням аудиторської фірми.

Відповідь: а) у випадках,передбачених законодавством.

33.Керівником аудиторської фірми може бути: а) громадянин України; б) лише сертифікований аудитор; в) фізична особа,яка має економічну освіту.

Відповідь: б) лише сертифікований аудитор.

58.Аудиторський ризик це: а) небезпека нез'ясування помилок системи внутрішнього контролю клієнта; б) небезпека нез'ясування істотних помилок в процесі проведення вибіркової перевірки; в) небезпека складання неправильного висновку про результати фінансової звітності.

Відповідь: в) небезпека складання неправильного висновку про результати фінансової звітності.

83.Останньою стадією аудиту являється: а) проведення зустрічної перевірки; б) підготовка аудиторського висновку; в) повторна перевірка фактів.

Відповідь: б) підготовка аудиторського висновку.

108.Кваліфікаційний сертифікат аудитора видається строком на: а) 3 роки; б) 5 років;

в) 1 рік; г) безстроково.

Відповідь: б) 5 років.

Завдання 3(8,33)

8.Сформулюйте мету аудиту фінансової звітності. Обгрунтуйте необхідність проведення аудиту фінансової звітності.

Відповідно до МСА № 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності ”, мета аудиту фінансової звітності - це висловлення аудитором думки про те, чи відповідає фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів.

В процесі аудиту фінансової звітності аудитор повинен зробити висновок щодо:

1) відповідності бухгалтерського обліку та прийнятої на підприємстві облікової політики вимогам нормативних і законодавчих документів, які регламентують порядок його ведення в Україні;

2)відповідності фінансової звітності тим якісним характеристикам, принципам підготовки та подання, які передбачені нормативними й законодавчими документами в Україні;

3)достовірності повноти та точності відображення у звітності активів, зобов'язань, власних коштів і фінансових результатів діяльності підприємства за певний період.

Отже, важливою є не тільки перевірка “формального ” додержання правил ведення бухгалтерського обліку, а й перевірка підготовки звітності так, щоб вона містила повну, достовірну та неупереджену інформацію про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності.

Необхідність аудиторської перевірки фінансової звітності пов'язана з її публікацією. Такий порядок передбачений Законом України "Про аудиторську діяльність". У ньому, зокрема, вказується, що суб'єкти підприємницької діяльності, звітність яких оприлюднюється, повинні бути перевірені на предмет достовірності такої звітності і для підтвердження зобов'язані мати аудиторський висновок. В загальному, аудит фінансової звітності повинен підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства. Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII (далі - Закон про госптовариства) передбачено, що: достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

Відповідно до п. 4 ст. 146 ЦКУ порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальність (далі - ТОВ) встановлюється статутом товариства і законом. А пунктом 5 ст. 146 ЦКУ передбачено, що публічна звітність ТОВ про результати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII проведення аудиту є обов'язковим для:

«1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України».

Отже, аудит фінансової звітності підприємства є надійною гарантією достовірності результатів фінансово-господарської діяльності для її оцінки за звітний період та розробки заходів щодо її подальшого удосконалення, для задоволення інформаційних потреб власників, а також податкових, статистичних та інших органів державного і господарського управління.

33.Дайте визначення термінів «помилка» і «шахрайство»,покажіть відмінність між цими поняттями.

У процесі аудиту достовірності фінансової інформації, правильності ведення бухгалтерського обліку аудитори повинні виявляти факти перекручування даних бухгалтерського обліку та неправильного складання форм звітності. Основними причинами перекручень та порушень є свідомі та несвідомі дії посадових осіб, які готують вихідні дані про результати діяльності підприємства та обробляють цю інформацію. Свідомі дії призводять до обману як держави, так і власників підприємства. Несвідомі дії можуть бути викликані недобросовісним ставленням до виконання службових обов'язків під час підготовки інформації, що зумовлює виникнення перекручень, які в теорії і на практиці називають помилками.

Шахрайство -- це навмисно неправильне відображення господарських операцій та подання на цій основі заздалегідь перекрученої, недостовірної звітної інформації її користувачам. аудит помилка шахрайство звітність

Найбільш повне визначення приведено в МСА 240 «Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів». Саме визначення шахрайства доповнене переліком можливих фактів обману. Проте в цьому визначенні не простежується мета протиправних дій.

Помилка -- ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і групуваннях, недогляду в повноті обліку чи неправильного подання фактів господарської діяльності, наявності та стану майна, розрахунків тощо.

Таким чином, принципові відмінності між шахрайством і помилкою з точки зору права -- наявність або відсутність наміру. І особливо тяжкими серед них є такі зловживання, які мають в своїй основі мотиви незаконного особистого збагачення персоналу або окремих представників адміністрації.

У Національному нормативі № 7 "Помилки та шахрайства" шахрайство визначається як навмисно неправильне відображення і подання даних обліку і звітності посадовими особами і керівництвом підприємства. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фальсифікації первинних документів, реєстрів обліку і звітності, навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фінансових і господарських операцій з метою порушення українського законодавства або прийнятої на підприємстві облікової політики, у навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання, навмисному пропуску або приховуванні результатних записів чи документів, навмисному невисвітленні змісту відображених операцій, незаконному отриманні в особисту власність грошово-матеріальних цінностей, невідповідному відображенні записів в обліку. - Маніпуляція обліковими записами - навмисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проведень або коригуючих записів з метою перекручення даних обліку і звітності.

Фальсифікація бухгалтерських документів і записів - це оформлення наперед неправильних або фальсифікованих документів бухгалтерського обліку і записів у реєстрах бухгалтерського обліку.

Помилка - це ненавмисне перекручення фінансової інформації, яке виникає в результаті арифметичних або логічних похибок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильне, невідповідне відображення в обліку окремих фактів господарської діяльності, наявності і складу майна, вимог і зобов'язань. Невідповідне відображення записів в обліку. На практиці система внутрішнього контролю зменшує, але не усуває усіх можливостей шахрайства або помилки. Тому перш ніж висловлювати свою думку про достовірність фінансової інформації аудитор виконує низку процедур, які дають змогу отримати реальну характеристику об'єктів контролю, а потім (зіставленням отриманих ним даних з поданими підприємством) виявляє помилку або шахрайство, установлює винних у цьому і показує, до яких наслідків це призвело. Під час проведення аудиту залишається ризик того, що шахрайство або помилка не будуть виявлені (особливо на тих підприємствах, де шахрайство здійснюється через домовленість окремих працівників з керівництвом). Аудитор мусить бути постійно уважним та вміло використовувати для розкриття змісту об'єктів контролю відповідні спеціальні прийоми та методи дослідження. Розкриваючи факти шахрайства та помилок, аудитор відображає їх суть. При цьому потрібно чітко описати зміст кожного такого факту та вказати, який при цьому порушено закон або постанову Кабінету Міністрів України. Мають бути також пояснення посадових та третіх осіб із зазначенням тих, хто припустив помилку чи шахрайство (посада, прізвище, ім'я, по батькові), за чиїм наказом чи дозволом здійснив порушення або злочин (посада, прізвище, ім'я, по батькові), як здійснена помилка чи шахрайство і чим вони викликані (мета, причини, умови), розмір нанесеної матеріальної шкоди та інші наслідки. Про виявлені помилки та шахрайства, недоліки в бухгалтерському обліку та звітності аудитор повідомляє власників, уповноважених ним осіб, замовників та вимагає вжити заходів щодо їх виправлення.

У разі виявлення шахрайства та помилок аудитору потрібно з'ясувати у керівництва та персоналу організації всі питання, пов'язані з їх причинами. Аудитор повинен розглянути вплив можливого шахрайства або помилки на фінансову звітність. Якщо він вважає, що вони могли призвести до перекручення звітності, йому для установлення істини потрібно виконати додаткові процедури.

Завдання 4(ситуаційні завдання)

Аудиторські фірми мають різні внутрішні розпорядницькі інструкції з визначення рівня істотності,які узагальнені в табл.1.1.

Визначте згідно вихідних даних яка з аудиторських фірм має більш високий аудиторський ризик і чому?

Таблиця 1.1

Рішення:

1. Знайдемо рівень істотності для фірми А:

(0,5+5+2)/ 3 = 2,5 (%).

2. Знайдемо рівень істотності для фірми Б:

(5,5+6+6)/ 3 = 5,8 (%).

3. Знайдемо рівень істотності для фірми В:

(4,9+6+7)/ 3 = 5,9 (%).

4. Знайдемо рівень істотності для фірми Г:

(8,8+7+4)/ 3 = 6,6 (%).

Відповідь: Фірма Г має найбільш високий аудиторський ризик,так як її істотності 6,6%.

Аудитор за результатами попереднього знайомства з клієнтом підрахував,що складові загального аудиторський ризик склали наступні значення (таблиця 1.2). Визначте невідому величину складової аудиторського ризику згідно моделі розрахунку аудиторського ризику.

Таблиця 1.2

Рішення:

АР=КР*РН*НР,звідси

НР=АР: (КР*РН)

НР=0.06: (0.4*0.6)=0.25

Відповідь: невід'ємний ризик-0.25.

Список використаної літератури

1.Закон України “Про аудиторську діяльність” // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 23. С. 244.

2. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” № 966--XIV від 16 липня 1999 р.

3. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів. К.: Основа, АПУ, 1999. 274 с.

4. Андреев В. Д. Практический аудит: справоч. пособие. М.: Экономика, 1994. 336 с.

5. Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик и др.; под ред. А. Кузьминского. К.: Учетинформ, 1996. 283 с.

6. Аудит: Учебник / В. Й. Подольский, Г. Б. Поляк, А. А. Савин и др.; под ред. В. И. Подольского. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. 655 с.

7. Білуха М. Т. Курс аудиту. К.: Вища школа, 1998. 574 с.

Размещено на Allbest.ru