Зарубіжний досвід підготовки і підвищення кваліфікації аудиторів та вимоги до них

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Україна на сьогодні є невід'ємною складовою світового економічного співтовариства i поступово набуває все більшого значення як бізнесовий та політичний партнер. Хоча національні особливості побудови облікової системи та здійснення фінансового контролю існують, проте інтеграційні економічні процеси викликають потребу в гармонізації національних облікових систем і аудиторських процесів у міжнародному та європейському масштабах.

Одним з інструментів, який допомагає розвивати економічні відносини, у тому числі міжнародні, є аудит, оскільки він забезпечує довіру до перевіреної фінансової інформації для її користувачів різних рівнів (міжнародного, державного, урядового, підприємства).

Суттєвий вплив на процеси глобалізації мають новітні інформаційні та телекомунікаційні технології, які перетворилися з елементів інфраструктури минулих років на універсальний засіб економічного, культурного, наукового розвитку. Такій новій моделі світової економіки М. Карної дав свою назву -- нова глобальна інформаційна економіка. Не позбавлена її впливу у світовому масштабі й аудиторська діяльність.

Україна має зробити власний вибір і взяти активну участь у сучасних процесах глобалізації, розробити систему відповідних законодавчих актів (у тому числі з аудиту), здійснити необхідну структурну перебудову, низку організаційних заходів, враховуючи сучасні тенденції міжнародного економічного розвитку. Проте не слід сліпо копіювати зарубіжний досвід без усвідомлення національних інтересів і традицій, тобто виробити напрямок гармонізації. Під гармонізацією аудиту розуміють приведення до відповідності, узгодженості національних вимог щодо аудиту (як професії, його методології, організації, законодавчих актів) із вимогами та законодавчими (нормативними) актами вищого рівня. У своїй темі я розгляну Зарубіжний досвід підготовки кваліфікації аудиторів в Україні та особливі вимоги до них.

1. Сертифікація та підвищення кваліфікації аудиторів. Зарубіжний досвід

Як Вам вже відомо, найголовнішою функцією АПУ є сертифікація. Ось чому виникає необхідність з'ясувати в чому її суть.

Сертифікація - це визначення кваліфікаційної придатності на зайняття аудиторською діяльністю.

Порядок сертифікації аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, затверджується Аудиторською палатою України за погодженням з Національним банком України. Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визначається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора.

Наявність необхідного обсягу знань для отримання сертифіката визначається шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту за програмою, затвердженою АПУ. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України.

Згідно з "Положенням про сертифікацію аудиторів", затвердженого рішенням АПУ від 31.05.2007 р. № 178/6 та "Про внесення змін до Положення про сертифікацію аудиторів" рішенням АПУ від 14.02.2008 р. № 187/10: "Кандидати, які не склали кваліфікаційний іспит, мають право складати його вдруге на загальних умовах згідно з цим Положенням. Результат успішно складеного першого етапу кваліфікаційного іспиту дійсний упродовж одного року".

Порядком застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за незалежне виконання професійних обов'язків (затвердженим рішенням АПУ від 15 листопада 2007 року №184/7)передбачається за порушення норм Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів, рішень АПУ, які регулюють аудиторську діяльність, застосування до аудиторіє (аудиторських фірм) таких стягнень:

- попередження;

- зупинення чинності сертифіката на строк до одного року;

- анулювання сертифіката;

- виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

При застосуванні до аудитора (аудиторської фірми) стягнення враховується суттєвість порушення професійних обов'язків, їхні наслідки, ступінь вини аудитора (аудиторської фірми) та інші обставини, що впливають на обрання міри відповідальності.

За порушення не суттєвого характеру до аудитора (аудиторської фірми) АПУ застосовуються стягнення у вигляді:

- попередження;

- зупинення чинності сертифіката аудитора на строк до 6 місяців. За суттєві порушення до аудитора (аудиторської фірми) АПУ

застосовуються такі стягнення:

- зупинення чинності сертифіката на строк від 6 місяців до одного року;

- анулювання сертифіката;

- виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Не може бути одночасно накладено на аудитора (аудиторську фірму) два та більше видів стягнень за одне і те ж порушення.

За поданням Дисциплінарної комісії АПУ як профілактичний захід може рекомендуватися аудитору, який допустив певні порушення, проходження відповідних курсів підвищення кваліфікації з метою недопущення таких порушень в майбутньому.

Стягнення, що накладаються на аудитора (аудиторську фірму), оформлюються рішенням АПУ з письмовим повідомленням аудитора (аудиторську фірму) упродовж 10 днів після дня прийняття рішення.

Рішення АПУ про зупинення терміну чинності сертифіката або його анулювання набуває чинності з моменту його оприлюднення та може бути оскаржено в суді.

"Рішення АПУ про зупинення чинності сертифіката або його анулювання набирає чинності з моменту його оприлюднення в засобах масової інформації та може бути оскаржено в суді. Зупинення чинності сертифіката аудитора означає, що фізична особа, термін чинності сертифіката аудитора якої зупинено, не має документального підтвердження її кваліфікаційної придатності на заняття аудиторською діяльністю на території України на визначений рішенням АПУ строк".

"Анулювання сертифіката здійснюється шляхом відкликання сертифіката та оприлюднення рішення АПУ в засобах масової інформації. Анулювання сертифіката аудитора означає, що фізична особа, сертифікат аудитора якої анульовано, не є аудитором і не має документального підтвердження її кваліфікаційної придатності на заняття аудиторською діяльністю на території України, і може бути допущена до повторної сертифікації не раніше ніж через два роки після прийняття рішення АПУ про анулювання її сертифіката".

Рішенням АПУ від 14.02.2008 р. №187/9.2 "Про встановлення плати за проведення сертифікації та включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів" встановлено на 2008 рік:

1. Плату за проведення сертифікації фізичних осіб на право зайняття аудиторською діяльністю:

- за кожний етап кваліфікаційного іспиту для осіб, які звернулись із заявами про допущення їх до кваліфікаційного іспиту з метою отримання сертифіката аудитора, у розмірі 2000,00 грн. у т.ч. ПДВ;

- за щорічне контрольне тестування за підсумками удосконалення професійних знань аудиторів у розмірі 200,00 грн.;

- за продовження терміну чинності сертифіката у розмірі 2000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

2. Плату за включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів та за продовження терміну дії Свідоцтва про включення до Реєстру у розмірі 1000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Ці надходження дозволять здійснити витрати у 2008 році на утримання АПУ у сумі 3678,8 тис. грн.

Загальна чисельність працівників, зайнятих аудиторською діяльністю в Україні на сьогодні становить понад 8,2 тис. чоловік. Штатними є майже 5,4 тис. аудиторів, у тому числі сертифікованих - близько 2,3 тис.

Безпосередньо аудиторською діяльністю на ринку займаються фірми. Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Про на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30%. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України. Аудиторам забороняється займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Зарубіжний досвід вчить, що пріоритетне значення для аудиторської установи розвинутих країн має постійне підвищення кваліфікації аудитора, його постійне навчання. Виокремлюють велику четвірку аудиторських компаній : ПрайсуотерхаусКуперс(PwC), Делойт Туш Томацу(Deloitte Touche Tohmatsu Limited), Ернст енд Янґ(Ernst & Young), КПМГ( KPMG), які лідирують вже багато років і виокремлюють «свою моду» секред аудиторів. За основу своєї кваліфікації мають гасло постійного навчання. Проходячи практику на відомій компанії Делойт я зрозуміла різницю і чому постійно визріває питання постійно оновлювати себе і свою роботу, бо в такому випадку ти не стоїш на одному місті і постійно розвиваєшся в різних напрямках своєї професії, отже, не забуваєш те, що вчив, але отримуєш постійний кар'єрний зріст.

2. Етика аудитора та вимоги до них

Нормативні вимоги до діяльності аудитора обумовлені основними принципами аудиту.

З метою забезпечення високого фахового рівня послуг і супутніх робіт аудитор зобов'язаний дотримуватися основних принципів аудиту.

Принцип (від лат. principium - початок, основа) аудиту - це основні засади, за допомогою яких здійснюється аудиторська діяльність.

Міжнародні принципи аудиту, що регулюють аудиторську діяльність, регламентовані міжнародним стандартам аудиту 200 "Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів". За оцінкою Р. Адамса основні принципи аудиту містять як основні принципи, так і елементи сучасного аудиту, до яких належать: планування, документування, система обліку, внутрішній контроль та звітність про підсумки аудиту.

Міжнародними стандартами аудиту визначений перелік основних принципів, а саме:

* об'єктивність, незалежність та чесність;

* конфіденційність;

* професійна компетентність;

* розв'язання етичних конфліктів;

* податкова практика;

* документування процесу аудиту;

* звітність за підсумками аудиту;

* оприлюднення інформації.

Принципи аудиту поділяють на дві групи: принципи професійної етики та методологічні. До принципів професійної етики відносять: об'єктивність, незалежність, доброзичливість, конфіденційність та компетентність. До методологічних принципів належать: планування аудиту; обґрунтування оцінки доказів і системи внутрішнього контролю; доцільність вибору методики; визначення критеріїв матеріальності і методики оцінки ризику; аналіз формування висновків аудиту та відповідальність за їх складання; обґрунтування результатів роботи аудиторів або спеціалістів іншої галузі, повне інформування клієнтів та контроль за якістю роботи аудитора.

Взаємозв'язок усіх перерахованих принципів професійної етики аудитора повинен ґрунтуватися на об'єктивності. При проведенні аудитором (аудиторською фірмою) аудиту необхідно дотримуватися неупередженого ставлення до об'єкта дослідження. Висновки аудиту мають відповідати результатам дослідження, що підтверджуються аудиторськими доказами, реальністю та об'єктивністю дій аудитора.

Важливим фактором забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора.

У міжнародній практиці аспекти незалежності повинні бути обов'язково обговорені під час укладання договору. Невиконання вказаних вимог аудиторською фірмою може призвести до таких дій, що результати проведеного аудиту будуть визнані недійсними.

Слід відмітити, що ст. 2 Закону України "Про аудиторську діяльність" передбачено право аудиторів (аудиторських фірм) залучати на договірних засадах спеціалістів різних професій, але відповідальність у цьому законодавством не визначена.

Міжнародними нормами передбачено, що аудитор не завжди несе відповідальність за інших осіб, котрі проводять аудит, якщо це не передбачено договором на проведення аудиторської перевірки.

Аудиторська перевірка обов'язково виконується з відповідною професійною майстерністю. її повинні виконувати особи, що мають фахову підготовку, досвід і компетентність уданій галузі. Вимоги до професійної компетентності аудитора передбачені ст.ст. 12 і 13 Закону України "Про аудиторську діяльність" і відповідних положеннях Аудиторської палати про сертифікацію аудиторів та ліцензування аудиторської діяльності.

Ці вимоги відрізняються від міжнародної практики тим, що передбачають підтвердження професійної компетенції шляхом повторної сертифікації аудиторів через кожні 5 років. У зарубіжній практиці це забезпечується обов'язковим навчанням (стажуванням) протягом трьох років за програмою не менше 120 годин. Тривалість стажування встановлюється залежно від бази освіти та вимог кваліфікаційного іспиту.

Важливим принципом професійної етики є доброзичливість. Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність" аудитор повинен виконувати свої обов'язки, нести за це відповідальність (ст. 26). Такі вимоги потребують конкретизації у нормативах аудиту (ст. 23).

При проведенні аудиту аудитору потрібно проявляти до клієнта доброзичливе ставлення, дотримуватись при спілкуванні з ним витриманого тону, позитивно ставитись до критичних зауважень з приводу виконаної роботи, поважати думку інших фахівців, що проводили аудиторську перевірку і ураховувати її як у процесі дослідження, так і під час написання висновку.

Міжнародна практика передбачає розкриття конфіденційної інформації з дозволу клієнта, на вимогу законодавства чи професійних організацій. У випадку родинних або ділових стосунків аудитора з клієнтом забороняється проведення аудиторської перевірки. Ця вимога передбачена Законом України "Про аудиторську діяльність" (ст. 34), але вона поширюється лише на прямі родинні стосунки з керівництвом підприємства, в якому проводиться аудит. Такі вимоги не коригуються і національними нормативами України з аудиту.

Етичні вимоги обмежують тривалість співпраці з одним клієнтом. Вони дотримуються у багатьох країнах світу. У Швейцарії, наприклад, найбільший термін співпраці з одним і тим само аудитором визначено З роками; у Португалії термін призначення аудитора від 3 до 9 років; у США новий партнер призначається після 7 років безперервної співпраці, а попередній може повернутися до своїх обов'язків лише через 2 роки.

Згідно з міжнародними стандартами аудиту (МСА) економічний аспект професійної незалежності включає:

* обмеження видів діяльності та послуг, що надаються одному клієнту одночасно;

* обмеження суми винагороди від одного клієнта;

* обмеження організаційних форм діяльності;

* відсутність фінансового інтересу у справах клієнта;

* заборона отримання товарів і послуг від клієнта.

Закон України "Про аудиторську діяльність" (ст.ст. 6,23,24) передбачає лише окремі економічні аспекти незалежності:

* обмеження діяльності з надання аудиторських послуг іншими видами робіт у формі консультацій, перевірок або експертиз;

* обмеження загального розміру частки засновників аудиторської фірми, які не є аудиторами: 30% у статутному фонді;

* заборона проведення перевірок, що мають майнові інтереси, є членами правління, засновниками підприємства, його працівниками.

Наведені в Законі України "Про аудиторську діяльність" економічні аспекти незалежності аудитора обмежені і не враховують вимог міжнародних нормативів. Вказані аспекти не регулюються і національними нормативами з аудиту.

Законодавство України потребує коригування з урахуванням світового досвіду правового регулювання відповідальності аудитора, особливо за суттєві спотворення звітності внаслідок обману чи помилок.

Планування є одним з обов'язкових методологічних принципів.

При плануванні аудиту звертається увага аудитора на найважливіші його напрями, на виявлення проблем, що підлягають детальній перевірці.

Планування аудиторської перевірки забезпечує ефективне її проведення. Даний принцип ґрунтується на попередньому вивченні особливостей діяльності клієнта та передбачає:

* одержання знань про облікову політику клієнта і процедур внутрішнього контролю;

* визначення вірогідності рівня довіри до системи внутрішнього контролю;

* виконання змісту, терміну проведення і розміру процедур перевірки;

* організацію процесу планування з метою визначення можливості внесення окремих змін у плани аудиторських перевірок. Ефективність проведення аудиту залежить також від доцільності вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості, достовірності і оцінки аудиторського ризику.

Аудиторська перевірка повинна виконуватися аудиторами з високими професійними даними фахівців, що мають досвід роботи і компетентність. Покладаючись на знання законодавчих і нормативних актів, міжнародних й національних стандартів і власний досвід, аудитор вибирає методику, техніку аудиторської перевірки, визначає плановий і фактичний ступінь суттєвості і ризику.

Проведення суцільної перевірки ґрунтується на вивченні системи внутрішнього контролю, бухгалтерського обліку та довіри аудитора до неї. Ступінь довіри значно обмежує кількість аудиторських процедур, зменшує витрати на їх проведення.

При написанні аудиторського висновку аудитор має звертати увагу на місця найбільшого ризику, проводити вибіркові перевірки та збирати докази з метою підтвердження їх об'єктивності.

Одним з методологічних принципів є обґрунтування оцінки значущості аудиторських доказів.

Виконуючи незалежні вибіркові та суцільні процедури аудиту, аудитор повинен зібрати достатню кількість доказів, що дозволить дійти йому висновку про достовірність фінансової звітності підприємства клієнта.

Незалежні процедури, які здійснює аудитор, дають змогу отримати повноту, точність, достовірність і правдивість інформації, котра перевіряється на базовому підприємстві.

Аудиторські перевірки здійснюються у вигляді тестів окремих операцій і залишків по рахунках бухгалтерського обліку та аналізу важливих показників, що визначають ефективність роботи фінансово-господарської діяльності клієнта.

Законодавством України з питань аудиту передбачено забезпечення достовірної інформації про стан роботи підприємства чи галузі загалом. Показники фінансової звітності не повинні мати у собі істотних перекручень та правдиво відображати дійсність даних облікової системи.

У процесі аудиторської перевірки повинна забезпечуватися гарантія всього процесу аудиту.

Не менш важливе значення має принцип обґрунтування оцінки системи обліку і внутрішнього контролю.

За достовірність інформації обліку та систему внутрішнього контролю несе відповідальність керівництво підприємства клієнта.

Враховуючи наслідки перевірки, аудитор повинен бути впевнений утому, що в обліку правдиво відображені всі без винятку суттєві операції та використані при складанні фінансової звітності.

При проведенні аудиторської перевірки необхідно аудитору зрозуміти систему внутрішнього контролю, яка дає змогу вивчити зміст, термін та обсяг проведення аудиторських процедур та аудиту загалом.

Покладаючись на систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор може внести необхідні уточнення в програму аудиту та зменшити обсяг аудиторських процедур.

Особливе значення для написання звіту мають аудиторські висновки.

Основою для його написання є результати аналітичних досліджень та оцінка висновків, отриманих підчас проведення аудиту.

В аудиторському звіті має бути якісно і правдиво наданий висновок про фінансову звітність.

У випадку відмови аудитора від видачі аудиторського висновку, йому необхідно вказати всі причини, які змусили його піти на такий крок.

Слід пам'ятати, що аудитор має деякі обмеження у висловленні аудиторської думки. Він не може надати висновок про якість проведеної аудиторської перевірки чи написання висновку іншими аудиторами та висловити думку в аудиторському висновку щодо фактів, сутність яких визначається кримінальним чи адміністративним кодексами.

Необхідно зазначити, що як етичні, так і методологічні принципи аудиту продиктовані вимогами до аудиту.

Висновок

Провівши аналіз аудиторської діяльності в Україні, я дійшла певних висновків:

1. Є великі невідповідності з Законом України про аудиторську діяльність та, відповідно, світового досвіду правового регулювання відповідальності аудитора. Деякі Закони є досить застарілими і не відповідними до МСА та вимог, що свідчить про майбутні загрози втручання або й навіть зникнення аудиторської діяльності в Україні як такої.

2. Міжнародна практика передбачає розкриття конфіденційної інформації з дозволу клієнта, на вимогу законодавства чи професійних організацій. У випадку родинних або ділових стосунків аудитора з клієнтом забороняється проведення аудиторської перевірки. Ця вимога передбачена Законом України "Про аудиторську діяльність" (ст. 34), але вона поширюється лише на прямі родинні стосунки з керівництвом підприємства, в якому проводиться аудит.

3. Іншим важливим аспектом є постійна підготовка та підвищення кваліфікації для того, щоб постійно зрости та розвиватися, чого позбавлені вітчизняні аудиторські компанії(більшість).

4. Та, як свідчить, Міжнародний досвід, потрібно постійно змінювати аудитора згідно як етичним вимогам, так і будь-яким правилам.( Прикладом є аудиторська діяльність в США: новий партнер призначається після 7 років безперервної співпраці, а попередній може повернутися до своїх обов'язків лише через 2 роки.)

Отже, є багато підстав для оновлення аудиторської діяльності в Україні, нормативних актів та моральної свідомості щодо Міжнародного досвіду. Сьогодні для українського аудиту найприйнятнішою є форма делегованого технічного регулювання ринку аудиторських послуг. Умови її реалізації мають ґрунтуватися на наступних засадах: усі аудитори незалежно від того, практикують вони чи ні, зобов'язані перебувати в будь-якій суспільній аудиторській (бухгалтерській) саморегульованій організації (СРО); СРО має охоплювати не менш як 25% усіх аудиторів країни; СРО повинна відповідати вимогам ЄС: мати власні системи сертифікації (атестації), підвищення кваліфікації, контролю якості послуг; мати систему накладання стягнень і апеляцій (дисциплінарна функція); задекларувати та дотримуватися технічних стандартів і Кодексу професійної етики; державні регулятори не втручаються в процес надання аудиторських послуг.

Список використаної літератури:

сертифікація аудиторський етичний нормативний

1. Головач В.В. Поняття аудиту //Аудитор України. - 2012. - № 2. - с.3-7.

2. Редько О. Консолідація як європейська ідентифікація українського аудиту// Бухгалтерський облік і аудит. - 2011. - №8. - с. 45-49.

3. Редько О. , Дмитренко І.Перспективи розвитку системно-орієнтованого аудиту в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2011. - №9. - с.50-54.

4. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII ( за останньою редакцією від 12.12.2012, підстава 5461-17).

5. МСА 200 « Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту».

6. МСА 220 «Контроль якості аудиту фінансової звітності».

7. Міжнародний стандарт контролю якості (МСКЯ). - Міжнародна федерація бухгалтерів, 2010 р. - 852 ст.

Размещено на Allbest.ru