Основні поняття в бухгалтерському обліку, аудиті і аналізі господарської діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Кафедра обліку та аналізу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Вступ до фаху «Облік і аудит»

Львів - 2013 р.

Зміст

Вступ

1. Теоретичне питання. Класифікація способів і прийомів аналізу

1.1 Особливості методу економічного аналізу

1.2 Традиційні прийоми економічного аналізу

1.3 Прийоми факторного аналізу

1.4 Евристичні прийоми в економічному аналізі

2. Тестові питання І рівня складності

3. Тестові питання ІІ рівня складності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Метою виконання контрольної роботи з дисципліни «Вступ до фаху «Облік і аудит» є поглиблення знань про основні поняття в бухгалтерському обліку, аудиті і аналізі господарської діяльності підприємства, їх методи та основні вимоги до організації та здійснення бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту. факторний аналіз економічний статичний

Завданнями, які ставлять студентові під час виконання контрольної роботи, є підвищення рівня загальноекономічної та професійної підготовки фахівців, ознайомлення з організацією навчального процесу у вищій школі, опанування основних теоретичних положень бухгалтерського обліку, вивчення основних понять організації та методики фінансового контролю, засвоєння основних елементів методики економічного аналізу, ознайомлення з основами автоматизованого ведення обліку, аналізу і аудиту.

В теоретичній частині контрольної роботи розкривається суть класифікації способів і прийомів аналізу, а також обґрунтовано відповіді на тестові питання І і ІІ рівнів складності.

1. Теоретичне питання. Класифікація способів і прийомів аналізу

1.1 Особливості методу економічного аналізу

Зміст і особливості предмета економічного аналізу, а також вимоги і завдання, які постають у конкретних умовах, вимагають від аналітика досконалого володіння аналітичним методом і його прийомами. Вміти використовувати ці методичні прийоми має будь-який бухгалтер, фінансист, менеджер незалежно від того, чи буде він проводити аналіз, чи тільки користуватися його результатами.

Термін метод (з грецьк. µефпдпж - шлях дослідження) тлумачать як спосіб пізнання явищ природи і суспільства, тобто конкретного предмета науки.

Метод економічного аналізу - це системне, комплексне, взаємопов'язане вивчення господарської діяльності підприємства з метою її об'єктивної оцінки, забезпечення необхідною інформацією прийняття оптимальних управлінських рішень, контролювання і регулювання економічних процесів.

Особливостями методу економічного аналізу є:

- системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який полягає у комплексному вивченні різноманітних зв'язків і факторів, що впливають на результати діяльності підприємства;

- використання для аналізу системи показників, які всебічно та глибоко характеризують господарську діяльність підприємства;

- вивчення економічних явищ у динаміці, розвитку, русі; встановлення взаємного зв'язку між показниками господарської діяльності та кількісне визначення впливу окремих факторів;

- єдність аналізу і синтезу як двох сторін пізнання явищ і процесів.

Економічний аналіз розпочинають з вивчення підсумкових даних, потім їх деталізують і, нарешті, узагальнюють та формулюють висновки.

Існують різні підходи до класифікації способів і прийомів аналізу. За одним з таких підходів в основу класифікації закладають дві ознаки: рівень об'єктивності та рівень аналітичності. За рівнем об'єктивності розрізняють неформалізовані та формалізовані способи. Неформалізовані способи ґрунтуються на описанні аналітичних процедур на логічному рівні, тобто на використанні інтуїції, досвіду і знань аналітика, тому характеризуються певним суб'єктивізмом. В основу формалізованих способів покладені строгі аналітичні залежності. Застосування останніх передбачає, що процеси можна проаналізувати за допомогою певних математичних процедур, тому можуть бути повторно застосовані іншими особами і результати будуть аналогічними. До цієї групи належать елементарні прийоми мікроекономічного аналізу, традиційні прийоми економічної статистики, математично-статистичні прийоми вивчення зв'язків (стохастичне моделювання), методи прийняття рішень та фінансових обчислень. Іноді формалізовані способи зводять до чотирьох підгруп: традиційні, детермінованого факторного аналізу, стохастичного факторного аналізу, оптимізації показників. За допомогою суб'єктивних прийомів отримують здебільшого якісну оцінку, об'єктивних - кількісну.

За рівнем аналітичності розрізняють наївні та причинно-наслідкові способи. Підставою вважати способи наївними є те, що аналіз з їх використанням ґрунтується на обмеженій інформації і не дає змоги визначити причини певного економічного явища. Причинно-наслідкові способи застосовують тоді, коли чітко визначені фактори та їх вплив на отримані результати.

1.2 Традиційні прийоми економічного аналізу

До традиційних прийомів належать ті, які використовують з часу виникнення економічного аналізу (як окремої галузі спеціальних знань) та здебільшого призначені для елементарного оброблення інформації та її відповідного оформлення. Частина таких прийомів запозичені з інших наук і пристосовані до умов економічного аналізу, зокрема відносні та середні величини, порівняння, групування, індекси тощо. Особливе місце займають прийоми оформлення результатів аналізу - табличний і графічний.

Традиційні прийоми, які часто використовують для аналізу різних об'єктів, є найпростішими. До них належать: деталізація показників, порівняння, групування, відносні і середні величини, показники варіації, елементарні прийоми оброблення динамічних рядів, балансовий, табличний і графічний прийоми.

Деталізація показників - це розкладання _узагальнювального показника на складові частини та вивчення впливу кожної з них на загальний результат. Узагальнювальні показники є складними і формуються як інтегральна оцінка часткових показників. Прийом деталізації забезпечує встановлення та вимірювання позитивного та негативного впливу окремих складових _узагальнювального показника, з'ясування причин й оцінку наслідків встановлених відхилень.

Порівняння - зіставлення аналітичних показників з метою визначення загальних і специфічних ознак економічних явищ, тенденцій і закономірностей їх розвитку. Застосовують такі види порівнянь числових даних: зіставлення фактичних даних звітного періоду з аналогічними показниками попередніх періодів (для визначення тенденцій розвитку економічних процесів); зіставлення фактичних показників з плановими (для оцінки рівня виконання планових завдань); зіставлення фактичних показників з нормативними (з метою контролю і регулювання використання виробничих ресурсів); зіставлення показників певного підприємства з досягненнями найнебезпечніших конкурентів (для визначення шляхів поліпшення власної діяльності); зіставлення показників, яких можна досягти при реалізації різних управлінських рішень (з метою вибору найпривабливішого в певних умовах).

Використання прийому порівняння до економічних явищ дає змогу провести горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одновимірний та багатовимірний аналіз.

Групування - зведення економічних показників в однорідні групи за певними ознаками з метою систематизації матеріалу для аналітичного опрацювання. Групування є важливою підготовчою стадією для поглибленого аналізу зібраної інформації.

Залежно від мети групування розрізняють такі їх види: типологічні, структурні й аналітичні (табл. 1).

Таблиця 1

Види статистичних групувань

Вид групування	Призначення	Приклад застосування
Типологічне	Дає змогу виділити однорідні економічні групи або типи явищ, визначити істотні відмінності між ними та спільні ознаки	Розподіл обсягу роздрібного товарообігу за формами торгівлі
Структурне	Забезпечує встановлення складу якісно однорідної сукупності за певною ознакою	Розподіл підприємств за чисельністю працівників
Аналітичне	Використовується для вивчення взаємозв'язку між явищами та їх ознаками	Залежність обсягу виробленої продукції від рівня продуктивності парці

Групування проводять за однією чи кількома ознаками: прості і комбіновані. В комбінованих групуваннях, на відміну від простих, сукупності поділяють спочатку за однією ознакою, а потім всередині кожної групи - за іншою. Так можна групувати за двома, трьома рівнями або і більшою їх кількістю. Однак, враховуючи трудомісткість їх побудови, а також складність прийняття результатів на практиці такі комбіновані групування замінюють декількома простими.

Відносні величини. Економічні явища, які вивчаються, мають певну кількісну визначеність, виражену в абсолютних чи відносних величинах. Абсолютні величини характеризують кількісні розміри явища в натуральних вимірниках (метри, тонни, тис. грн. тощо). Відносні показники відображають співвідношення величини певного явища з величиною іншого чи з величиною цього ж явища, розрахованою за інший час або для іншого об'єкта. Відносні величини розраховують як відношення одного показника до іншого, прийнятого за базу порівняння. В економічному аналізі використовують різні види відносних величин: динаміки; виконання планових завдань; структури; координації; інтенсивності. Відносні величини здебільшого обчислюють у коефіцієнтах чи у відсотках.

Середні величини. Середні величини розраховують для відображення загальної характеристики явища. Середньою величиною називають узагальнену характеристику сукупності однорідних явищ за будь-яким показником, яка показує рівень ознаки в розрахунку на одиницю сукупності.

В економічному аналізі найчастіше використовують такі види середніх величин: середня арифметична (проста і зважена), середня хронологічна, середня геометрична, середня квадратична, середня гармонійна (проста і зважена). Вибір середніх величин залежить від характеристики даних, а також від мети розрахунку, і є дуже важливим, тому що правильну характеристику сукупності в кожному конкретному випадку дає тільки певний вид середньої.

Показники варіації. Середні величини як узагальнювальні показники характеризують типовий рівень певних ознак у розрахунку на одиницю однорідної сукупності. Однак середня величина не показує, як групуються навколо неї окремі значення показників: чи знаходяться вони поблизу чи значно відхиляються від середньої. Якщо значення показників істотно відхиляються від середньої величини, то вона недостатньо об'єктивно подає всю сукупність.

Елементарні прийоми оброблення динамічних рядів. Досліджуючи економічні явища, доводиться оперувати великою кількістю чисел. Які характеризують розвиток явища у часі, тобто динамічними рядами (рядами динаміки).

Динамічний ряд - це сукупність значень певного показника, які належать до деяких послідовних інтервалів (день, місяць, квартал, рік) або моменті часу. В першому випадку ряд називають інтервальним, а в другому - моментальним. Для вивчення динамічних рядів застосовують різноманітні прийоми, однак у практичній діяльності аналітика здебільшого використовують елементарні прийоми обробки рядів динаміки для встановлення тенденцій розвитку та їх особливостей за допомогою таких показників динаміки: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту і абсолютне значення одного відсотка приросту. Обчислення цих показників ґрунтується на абсолютному або відносному зіставленні між собою рівнів рядів динаміки.

Балансовий прийом використовують для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки значень яких мають бути однаковими, зокрема для аналізу забезпечення підприємства трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами тощо. Для цього складають різноманітні баланси.

Водночас балансовий прийом в економічному аналізі використовують для перевірки вихідної аналітичної інформації, а також для перевірки правильності проведення власне аналітичних розрахунків. Особливо часто його використовують у факторному аналізі.

Табличний прийом використовують як раціональну і зручну форму оформлення інформації та результатів аналізу за допомогою аналітичних таблиць.

Аналітична таблиця - комбінація горизонтальних рядків і вертикальних граф (стовпчиків, колонок). Основу таблиці, в якій заповнена лише текстова частина без числових даних, називають макетом таблиці. Над таблицею з правого боку розташовують нумераційний заголовок. Під нумераційним заголовком подають назву таблиці, в якій лаконічно відображають зміст таблиці. Здебільшого крайню ліву графу таблиці називають підметом, всі решта - присудком. Підмет таблиці - перелік показників, які характеризують певне економічне явище чи процес, а присудок - їх характеристики. Якщо таблиця складається з великої кількості граф, то їх слід нумерувати.

В економічному аналізі використовують три види таблиць: проста - підмет мітить перелік одиниць сукупності без поділу на групи; групова - розподіл підмета на окремі групи за однією з істотних ознак; комбінаційна - підмет поділяється на окремі групи за двома і більше ознаками в певній комбінації.

Графічний прийом. Застосування табличного прийому значно полегшує орієнтацію в зібраному та згрупованому матеріалі, проте іноді вона не достатньо наочно відображає загальну картину стану чи розвитку певного явища. Тому поряд з аналітичними таблицями застосовують графічний прийом, який ґрунтується на застосуванні графіків в економічному аналізі. Графік - це особливий спосіб наочного зображення й узагальнення аналітичної інформації про господарську діяльність підприємств за допомогою геометричних фігур, малюнків чи схематичних географічних карт.

Графіки класифікують за певними ознаками, що дає змогу визначити їх загальні риси, аналітичні можливості та техніку побудови (табл. 2).

Таблиця 2

Класифікація графіків

Класифікаційна ознака	Види графіків
1	2
Загальне призначення	Аналітичні Ілюстративні Інформаційні
Вид поля	Діаграма Статистична карта
Форма	Крапкові Лінійні Площинні Просторові Фігурні
Тип розв'язання задач	Порівняння Структури Динаміки Зв'язку Контролю

Вибираючи вид графіка під час економічного аналізу, враховують зміст явища та завдання дослідження. Одним з найпопулярніших видів графіків є діаграми. Діаграма - це масштабне зображення показників за допомогою геометричних знаків. Для розв'язання відповідних задач в економічному аналізі використовують діаграми порівняння, структури, динаміки, графіки зв'язку та контролю.

Діаграми порівняння використовують для графічного порівняння величин показника, які характеризують його зміну в просторі. Діаграми порівняння показують співвідношення різних об'єктів за якимось одним показником. Найпростішими є стовпчикові і стрічкові діаграми.

Діаграми структури призначені для подання складу показників і частки їх у загальній величині. За видами їх поділяють на стовпчикові, стрічкові і секторні, з яких найпопулярнішими є останні.

Діаграми динаміки дають можливість проілюструвати зміну явищ за відповідні проміжки часу. Для цього застосовують стовпчикові, стрічкові, кругові, квадратні та фігурні графіки, хоча найчастіше - лінійні.

Графіки зв'язку застосовують для вивчення залежності між показниками.

1.3 Прийоми факторного аналізу

Прийоми факторного аналізу дають змогу встановити не тільки зміну результативного показника як це досягається традиційними прийомами, але й причини його зміни. Без глибокого і всебічного вивчення таких причин неможливо зробити висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати відповідне управлінське рішення.

Алгоритм детермінованого факторного аналізу

Будь-яке економічне явище формується під впливом різноманітних факторів, причому всі вони перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності. Практично неможливо ідентифікувати будь-який показник, який був би абсолютно незалежним, не пов'язаним з іншими.

Кожне економічне явище можна розглядати і як причину, і як результат.

Кількісно оцінюють взаємопов'язані явища за допомогою певних показників (ознак). Показники, які характеризують причину, називають факторними (незалежними, екзогенними). Відповідно результативними (залежними) називають показники, які характеризують наслідок (результат) зміни. Величина результативного показника залежить від різноманітних факторів. Сукупність факторних і результативних показників, пов'язаних певною залежністю, називають факторною системою.

Вплив окремих факторів на зміну результативних показників оцінюють за допомогою факторного аналізу, реалізація якого передбачає виконання таких стадій: постановка мети аналізу; вибір факторних показників; визначення типу залежності; побудова факторної моделі; вибір методу факторного аналізу; формулювання висновків і рекомендацій.

Постановка мети аналізу передбачає формулювання потреби у проведенні такого аналізу, визначення об'єкта дослідження.

Вибір і характеристика факторних показників. Всі фактори, які впливають а результативний показник, класифікують за певними ознаками з метою встановлення їх виду (кіль сні і якісні; складні прості; фактори першого, другого, третього рівнів тощо).

Як зазначалось у першому розділі, кількісні показники характеризують кількісну визначеність економічних явищ, є абсолютними величинами, їх можна додавати чи віднімати в просторі і часі, а якісні показники є відносними, тобто їх обчислюють як відношення двох кількісних. Складні показники можна розкласти на декілька простих. Фактори першого порядку безпосередньо впливають на результативний показник, а фактори нижчих (другого, третього тощо) рівнів визначають результативний показник за допомогою факторів першого рівня, тобто непрямо.

Визначення типу залежності між факторними і результативними показниками. Існує два типи зв'язків, які досліджують у процесі факторного аналізу: функціональні та ймовірнісні.

Функціональними (жорстко детермінованим) вважають такий зв'язок, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає визначене невипадкове значення результативного.

Імовірнісним (кореляційним) називають зв'язок, при якому кожному значенню факторної ознаки відповідає багато значень результативної, тобто певний статистичний розподіл. У кореляційних зв'язках між причиною і наслідком немає повної відповідності, а лише існує певне співвідношення.

Ці зв'язки можуть бути прямими і зворотними. В першому випадку зростання факторного показника веде до зростання результативного; а в другому - зростання факторного показника зумовлює зменшення результативного показника.

Побудова факторної моделі ґрунтується на результатах попереднього етапу. Факторна модель (модель факторної системи) - це математична формула розрахунку результативного показника.

Побудувати факторну модель у детермінованому факторному аналізі означає вибрати відповідний вид факторної моделі. Розрізняють такі моделі детермінованого аналізу: адитивну, мультиплікативну, кратну і змішану.

В адитивній моделі факторні показники (a, b, c) наведені у вигляді алгебраїчної суми: y = a + b + c.

Мультиплікативною називають таку модель, в якій факторні показники подані у вигляді добутку: y = a • b • c.

У кратній моделі факторні показники наведені у вигляді частки y = a/b.

Змішана модель передбачає поєднання розглянутих вище моделей, зокрема існують мультиплікативно-адитивна, кратно-адитивна та інші моделі.

Факторну модель, яка складається з трьох і більше факторів, називають багатофакторною. Під час аналізу часто відбувається розширення факторної моделі шляхом розкладання складних показників на прості або скорочення (згортання) факторної моделі. У детермінованому факторному аналізі модель називають повною, якщо результативний показник є кількісним, або неповною - результативний показник є якісним.

Вибір методу факторного аналізу і проведення необхідних обчислень. Вибір методу істотно залежить від виду факторного аналізу. При жорстко детермінованих зв'язках застосовують такі методи: ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць, індексний, інтегральний тощо; при ймовірнісних - кореляційний, дисперсійний компонентний.

Формулювання висновків і рекомендацій. За результатами аналізу формулюють аналітичний висновок, в якому розкривають як загальну зміну результативного показника, так і вплив на цю зміну кожного факторного показника.

1.4 Евристичні прийоми в економічному аналізі

Евристичні прийоми використовують за нестачі зібраної інформації для прийняття управлінського рішення, особливо в умовах високого рівня невизначеності та ризику, пошуку нестандартних шляхів розв'язання проблем, прогнозування розвитку підприємства та ґрунтуються на інтуїції й попередньому досвіді дослідників.

Діяльність підприємств у ринкових умовах породжує нові нетрадиційні завдання, розв'язання яких формалізованими методами ускладнене або неможливе. Досить часто за таких умов використовують евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції та попередньому досвіді фахівця.

Для оцінки та прогнозування діяльності підприємств широко використовують метод експертних оцінок, який дає змогу прогнозувати події майбутнього за умов, що статистичні дані відсутні чи їх недостатньо, а також якщо розв'язання сформульованої задачі іншими методами утруднене.

Процедура експертного аналізу охоплює такі етапи:

· Підбір експертів та формування експертних груп. Відповідно до мети дослідження визначають склад експертної групи, кількість експертів та їх індивідуальні якості. Для розрахунку кількості експертів використовують методи математичної статистики або «прагматичний» підхід, які дають змогу встановити певні межі чисельності експертів: нижня межа залежить від визначених напрямів проблеми, а верхня - від потенційно можливої кількості експертів. Потім серед потенційно можливих експертів виділяють групу фахівців відповідної кваліфікації для кожного напряму і оцінюють їх індивідуальні можливості.

· Вибір методики і форми опитування експертів, розроблення анкет. З метою формування експертами об'єктивної позиції дотримуються таких умов: питань; логічна відповідальність питань характеристикам об'єкта опитування; збереження анонімності відповідей для інших учасників опитування; надання необхідної інформації тощо.

· Заповнення експертами анкет у довільній або чітко визначеній формі.

· Статистичне оброблення заповнених і закодованих анкет, таблиць опитування.

· Оцінка надійності отриманих результатів.

· Підсумкова оцінка стану об'єкта на основі думок експертів.

Перелік та зміст цих етапів істотно залежить від того, який вид експертних оцінок застосовується (індивідуальні чи колективні).

До індивідуальних експертних оцінок належать: метод інтерв'ю, аналітичні доповідні записки тощо. Метод інтерв'ю передбачає розмову фахівця з експертом, результатом якої має бути прийняття рішення щодо поставленого перед експертом завдання. Формування аналітичних записок, навпаки, передбачає самостійну роботу експерта над аналізом ситуації та можливими шляхами її розвитку.

Колективні експертні оцінки є комплексними методами, тому що вони передбачають проведення індивідуальних експертних оцінок, а також статистичну обробку отриманих результатів.

При колективній експертизі використовують спеціальні методи: дискусії, «мозкової атаки», синектики, Дельфи тощо.

Метод «мозкової атаки» («мозкового штурму», колективної генерації ідей) передбачає формування великої кількості ідей, вирішення проблеми в результаті колективної творчості групи людей (експертів) під час засідання-сеансу, яке проводиться за певними правилами. Сутність методу полягає в тому, що окремо вирішують такі завдання: генерації нових ідей; аналіз і оцінка запропонованих ідей.

Одним з найефективніших методів експертних оцінок є метод Дельфи, розробленим американською корпорацією РЕНД, який передбачає творчий підхід до вирішення проблем. Метод отримав свою назву від давньогрецького міста Дельфи, яке прославилося передбаченнями місцевих провісників.

Основними особливостями цього методами є: повна відмова від особистих контактів експертів і колективних обговорень; опитування експертів у декілька турів; формулювання групою експертів своїх індивідуальних позицій анонімно, з використанням здебільшого анкет чи зовнішніх пристроїв комп'ютера, в декілька турів; оброблення інформації після кожного тура опитування й інформування експертів про їхні результати за умови анонімності оцінок, аргументацій та критики; обґрунтування відповідей експертами на запит організаторів.

Кожен експерт має оцінити певне явище незалежно від інших. Оцінки експертів у кожному турі записують у порядку зростання їхніх значень. З метою визначення середніх значень цих оцінок застосовують або методи математичної статистики, якщо є достатнє інформаційне забезпечення, або методи якісного аналізу - за його відсутності. Потім визначають узагальнене (медіанне) судження.

Отже, застосування евристичних методів дає можливість поповнити нестачу економічної інформації або ж компенсувати повну її відсутність, прийняти нестандартне управлінське рішення в умовах невизначеності і ризику, перебудувати стратегію підприємства внаслідок зміни ринкової кон'юнктури, провести оцінку діяльності без трудомісткого дослідження. Однак методи експертних оцінок мають і недоліки. По-перше, оцінки можуть виявитися недостовірними, а по-друге - існують певні проблеми під час опитування експертів та опрацювання отриманих результатів. Якщо другий недолік модна якось усунути, то перший має принципове значення. Існуючі способи визначення достовірності експертних оцінок ґрунтуються на припущенні, що у випадку досягнення згоди між експертами з певного питання достовірність оцінок гарантована. Однак відомі випадки, коли прийняте так рішення не давало бажаних результатів.

Таким чином, економічний аналіз являє собою систему спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням економічних процесів, що складаються під впливом об'єктивних економічних законів і фактів суб'єктивного порядку. Головна цільова установка складається в оцінці та пошуку шляхів найбільш ефективного використання ресурсів, що забезпечують досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини і суспільства. Комплексний аналіз господарської діяльності є науковою базою прийняття управлінських рішень у бізнесі: з його допомогою вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно досліджуються чинники зміни результатів діяльності, обґрунтовуються бізнес-плани і управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням , виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, виробляється економічна стратегія його розвитку. Тому оволодіння методикою комплексного економічного аналізу менеджерами всіх рівнів є складовою частиною їхньої професійної підготовки. Кваліфіковані економіст, фінансист, бухгалтер, аудитор та інші спеціалісти економічного профілю повинні володіти сучасними методами економічних досліджень. Завдяки, знанню техніки і технології аналізу вони зможуть легко адаптуватися до змін ринкової ситуації і знаходити правильні рішення і відповіді. Освоєння основ економічного аналізу корисно кожному, кому доводиться брати участь у прийнятті рішень. У даній роботі були розглянуті основні прийоми і методи економічного аналізу.

2. Тестові питання І рівня складності

1. Поняття подвійного запису вперше обґрунтував Лука Пачолі:

а) так;

б) ні.

Оскільки засновником принципів сучасного бухгалтерського обліку (подвійний запис, дебет, кредит, баланс тощо), опублікованих у 1494 році, вважають італійського математика Луку Пачолі (1445--1517), то відповідь а) є правильною.

2. Термін повноважень Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, становить 5 років:

а) так;

б) ні.

Оскільки термін повноважень Голови та члена національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, становить шість років. Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, більше двох термінів підряд (витяг зі Статті 23 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 23 квітня 2011 року №499/2011), то відповідь б) є правильною.

3. За підготовку фінансової (бухгалтерської) звітності несе відповідальність:

а) особа, яка її склала;

б) головний бухгалтер підприємства;

в) рада директорів;

г) обслуговуюча аудиторська фірма;

д) правильної відповіді немає.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприємство повинне дотримуватись вимог П(с)БО, а також порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, який визначає суб'єктів подання звітності, звітний період, склад та терміни її подання. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво підприємства. Виходячи із вищесказаного можна зробити висновок, що правильною є відповідь д).

4. Голову Державної фінансової інспекції України призначає:

а) Президент України за поданням Прем'єр-міністра України;

б) Верховна Рада України;

в) Кабінет міністрів України за поданням Міністра фінансів України;

г) Міністерство фінансів України;

д) правильної відповіді немає.

За указом Президента України «Про положення про Державну фінансову інспекцію України» від 23.04.2011р. №499/2011 держфінінспекцію України очолює Голова, якого призначає

на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на

підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент

України. Отже, а) - правильна відповідь.

Висновки

Виконуючи контрольну роботу з дисципліни “Вступ до фаху “Облік і аудит” поглибили знання про основні поняття в бухгалтерському обліку, аудиті і аналізі господарської діяльності підприємства, їх методи за основні вимоги до організації та здійснення бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту тощо.

Завдання, які ставилися під час виконання контрольної роботи, вивчення теоретичного матеріалу щодо організації навчального процесу у вищій школі; опрацювання основних теоретичних положень бухгалтерського обліку, вивчення основних понять організації та методики фінансового контролю, засвоєння основних елементів методики економічного аналізу, ознайомлення з основами автоматизованого ведення обліку, аналізу і аудиту.

Таким чином, економічний аналіз являє собою систему спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням економічних процесів, що складаються під впливом об'єктивних економічних законів і фактів суб'єктивного порядку. Головна цільова установка складається в оцінці та пошуку шляхів найбільш ефективного використання ресурсів, що забезпечують досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини і суспільства. Кваліфіковані економіст, фінансист, бухгалтер, аудитор та інші спеціалісти економічного профілю повинні володіти сучасними методами економічних досліджень. Завдяки, знанню техніки і технології аналізу вони зможуть легко адаптуватися до змін ринкової ситуації і знаходити правильні рішення і відповіді. Освоєння основ економічного аналізу корисно кожному, кому доводиться брати участь у прийнятті рішень. У даній роботі були розглянуті основні прийоми і методи економічного аналізу.

Список використаної літератури

1. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. А.Г. Загороднього. Серія «Дистанційне навчання». - № 31. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка». 2005. - 428 с.

2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 23 квітня 2011 року №499/2011.

3. Положення про Державну фінансову інспекцію України: Указ президента України від 23.04.2011р. №499/2011.

4. http://zakon4.rada.gov.ua/laws

Размещено на Allbest.ru