Ревізія основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛА ТА КОНТРОЛЬ РЕВІЗІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Завдання і джерела для ревізій основних засобів

1.2 Контроль надходження і вибуття основних засобів

РОЗДІЛ 2. ПРАВИЛЬНІСТЬ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ ТА РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

2.1 Ревізія правильності нарахування амортизації

2.2 Контроль і ревізія основних засобів (фондів) і нематеріальних активів

2.2.1 Перевірка стану збереження основних засобів (фондів)

2.2.2 Контроль витрат на ремонт основних фондів

2.2.3 Перевірка операцій по нематеріальних активах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення й відокремлений за часом. ревізія амортизація фінансовий

У теорії і практиці контрольно-ревізійної діяльності є такі етапи:

· планування ревізії;

· підготовка до ревізії;

· складання завдання (програми) проведення ревізії;

· організація роботи на місці (об'єкті) ревізії;

· документальна й фактична перевірка;

· систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій;

· узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві;

· затвердження матеріалів ревізії;

· контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії.

Міністерства, відомства, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання, які мають у своєму складі контрольно-ревізійний! апарат, складають перспективні й поточні плани проведення ревізій і тематичних перевірок у підвідомчих підприємствах, установах і організаціях.

Перспективні плани складають переважно на п'ять років, поточні - на наступний календарний рік. Слід врахувати, що Указом Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи" № 1031/2000 передбачено періодичність проведення державною контрольно-ревізійною службою планових ревізій і перевірок використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів не рідше одного разу на три роки. Кожна ревізія має охоплювати період, який починається з дня закінчення попередньої ревізії й завершується датою складання балансу, перевіркою якого закінчується запланована ревізія.

Під час ревізії руху матеріальних цінностей слід, насамперед, за книгою реєстрації доручень перевірити наявність у ній невідмічених документів про отримання за ними матеріальних чи інших цінностей. Якщо такі документи є, слід вимагати пред'явлення невикористаних доручень або прибуткових документів на отримані цінності. В організаціях, куди видані доручення, доцільно зробити перевірки про видані товарно-матеріальні цінності.

З метою перевірки достовірності відображення за даними бухгалтерського обліку руху матеріальних цінностей ревізор повинен скласти баланс руху матеріальних цінностей за їх видами з виведенням залишку матеріальних цінностей на момент інвентаризації і зіставити дані залишку балансу руху матеріальних цінностей з фактичною наявністю матеріальних цінностей.

У разі перевищення даних залишків балансу руху матеріальних цінностей над даними інвентаризації можна зробити висновок, що матеріальні цінності при надходженні не оприбутковувалися.

Якщо матеріально відповідальною особою не велось щоденного обліку руху матеріальних цінностей, то його слід поновити.

У разі встановлення фактів списання матеріальних цінностей в обсягах, не передбачених технологічним процесом, ревізор повинен перерахувати собівартість на суму незаконно списаних матеріальних цінностей та ставити питання про відшкодування вартості цих цінностей згідно з положенням про Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Необхідно розрізняти ревізію, що призначається у зв'язку з кримінальною справою, і ревізію, яка призначається вищою організацією відносно конкретного підприємства, фірми, установи, організації. Ці ревізії в економічній літературі прийнято відрізняти за такими критеріями.

Основний акт ревізії - це документ, де в узагальненому вигляді фіксуються виявлені порушення й недоліки в діяльності підприємства, що ревізується. Підставою для включення фактів виявлених порушень чи недоліків в основний акт ревізії є відомості порушень, довідки, проміжні акти тощо. Проміжні акти - це разові документи, які відображають результати перевірки окремих ділянок або об'єктів перевірки. За виявленими фактами порушень від посадових осіб необхідно взяти письмові пояснення.

Результати ревізії обговорюються на загальних зборах колективу підприємства, на яких приймаються відповідні рішення. Основна форма реалізації результатів ревізії - це наказ за її результатами. Він видається як у тому підприємстві, де проводилася ревізія, так і в тій організації, яка призначила ревізію.

Останній етап ревізії - контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії. Виконання прийнятих рішень за результатами ревізії контролюється шляхом одержання інформації від перевіреного підприємства про усунення виявлених недоліків і порушень під час проведення наступної планової ревізії.

Кваліфіковано провести ревізію, об'єктивно й принципово обґрунтувати кожний факт, що наведений в акті ревізії, важлива і відповідальна частина ревізійної роботи. Ревізія вважається завершеною, якщо виявлені порушення усунено, винних притягнено до адміністративної, дисциплінарної чи матеріальної відповідальності і вжито заходів щодо недопущення таких порушень надалі.

За умови виявлення ревізією грубих порушень чинних нормативних актів ревізор має встановити обсяг заподіяної матеріальної шкоди, знайти причини допущених порушень та винних у цьому конкретних осіб, вказати, на підставі чийого письмового розпорядження їх заподіяно (номер і число наказу, листа, резолюції, грошового документа і ким його підписано).



РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛА ТА КОНТРОЛЬ РЕВІЗІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Завдання і джерела для ревізій основних засобів

Основні зароби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у виробництві або постачанні товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше від одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Збереження основних засобів, забезпечення їх нормального стану та раціональне використання є основним завданням колективу підприємства. Звідси у програмі проведення комплексної ревізії основною є перевірка операцій, пов'язаних із основними засобами.

Важливими завданнями ревізії основних засобів є: 1. Перевірка дотримання умов, що забезпечують зберігання основних засобів та нематеріальних активів. 2. Перевірка законності та правильності операцій, пов'язаних із рухом основних засобів, нематеріальних активів та їх документальним оформленням. 3. Перевірка правильності віднесення активів до основних засобів. 4. Перевірка правильності і своєчасності нарахування та включення у витрати виробництва амортизаційних витрат. 5. Перевірка правильності проведення переоцінки основних засобів. 6. Перевірка правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з рухом основних засобів. 7. Перевірка своєчасності освоєння виробничих потужностей, виконання показників ефективності використання обладнання. 8. Виявлення не використовуваного обладнання, обстеження його стану, умов збереження. 9. Перевірка операцій, пов'язаних з орендою основних засобів.

У ході ревізії основних засобів перевіряють: * забезпечення контролю за наявністю і збереженням основних засобів (правильність віднесення об'єктів до основних засобів, правильність класифікації основних засобів, правильність оцінки і переоцінки основних засобів, питання організації аналітичного обліку і матеріальної відповідальності за основні засоби, інвентаризація основних засобів, відповідність даних звітності синтетичному і аналітичному обліку); * документальне оформлення і відображення в обліку операцій надходження і вибуття основних засобів (використання уніфікованих форм первинної облікової документації, відображення операцій надходження і вибуття основних засобів у реєстрах синтетичного обліку, питання оподатковування операцій при надходженні і вибутті основних засобів); * нарахування і відображення в обліку амортизації основних засобів (правильність встановлення терміну корисного використання, правомірність і обґрунтованість використовуваних методів нарахування амортизації, правомірність застосування прискореної амортизації, правильність розрахунків амортизаційних відрахувань, правильність відображення амортизаційних відрахувань в обліку); відображення в обліку відновлення основних засобів -- ремонту, модернізації і реконструкції (документальне оформлення операцій, способи проведення ремонту, правомірність віднесення витрат з ремонту на собівартість, відображення операцій з реконструкції і модернізації в обліку).

Інформаційна база, використовувана під час перевірки основних засобів, містить: 1) основні нормативні документи, що регулюють питання організації бухгалтерського обліку й оподатковування основних засобів; 2) наказ про облікову політику організації; 3) первинні документи, які відображають операції по основних засобах: - акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) (№ОЗ-1); - акт здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. ОЗ-2); - акт на списання основних засобів (№ ОЗ-З); - акт на списання автотранспортних засобів (№ ОЗ-4); - акт на установку, пуск, демонтаж будівельних механізмів (№ ОЗ-5); - інвентарну картку обліку основних засобів (№ ОЗ-6); - опис інвентарних карток з обліку основних засобів (№ ОЗ-7); - картку обліку руху основних засобів (№ ОЗ-8); - інвентарний список основних засобів (№ ОЗ-9); - розрахунок зносу основних засобів (№ ОЗ-14); - протоколи інвентаризаційних комісій; - інвентаризаційні описи та порівняльні відомості з інвентаризації; 4) реєстри синтетичного й аналітичного обліку руху основних засобів, використовувані в організації: - облікові реєстри по рахунках 10, 11, 12, 13, 40, 41, 42, 46; - головну книгу; 5) бухгалтерську звітність: - баланс (Форма № 1); - звіт про власний капітал (Форма № 4).

1.2 Контроль надходження і вибуття основних засобів

Ревізія основних засобів починається з перевірки правильності відображення їх в обліку й реальності балансових і звітних даних. Для цього зіставляють наявність основних засобів у балансі з даними синтетичного й аналітичного обліку. Потім перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності господарських операцій і так виявляють винних осіб, які допускають порушення і зловживання.

Тобто, за даними інвентарного списку основних засобів, описів інвентарних карток з обліку основних засобів і самих інвентарних карток обліку основних засобів ревізор встановлює, за ким числяться й де знаходяться основні засоби, час проведення інвентаризації і чи відображені в обліку її результати.

За первинними документами й картками обліку руху основних засобів перевіряють своєчасність і повноту оприбуткування надходження основних засобів. Зокрема, ревізор з'ясовує, чи враховані в первісній вартості затрати на доставку і монтаж; чи відображені в обліку суми зносу основних засобів, які були в експлуатації, чи не зменшена кількість предметів, які надійшли на підприємство. Слід звернути увагу на наявність на предметах інвентарних номерів.

Ретельній перевірці підлягають операції щодо безплатного надходження і вибуття та ліквідації основних засобів. Тут особливо старанно перевіряють правильність складених актів приймання-здавання об'єктів, чи немає в них виправлень і підчисток, чи вказані дата, кількість і вартість об'єктів, їх технічний стан; щодо вибуття й ліквідації ревізор перевіряє обґрунтованість безплатної передачі основних засобів, наявність документів, які підтверджують прийняття їх на облік покупцями.

Доцільність ліквідації основних засобів перевіряється суцільним способом за актами, зокрема, правильність їх складання, наявність актів на

дефектність предметів, повноту і своєчасність оприбуткування матеріалів від ліквідації, відображення збитків від ліквідації не повністю амортизованих засобів.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й використання амортизаційних відрахувань, законність затрат на поточний і капітальний ремонт основних засобів; правильність відображення основних засобів за фактичними затратами на придбання, зведення й виготовлення, що становлять їхню первісну вартість.

Вивчаючи операції вибуття чи ліквідації основних засобів ревізор має встановити, чи не був завищений відсоток зносу з метою дальшої реалізації за нижчими або вищими цінами.

Повноту й своєчасність оприбуткування основних засобів визначають шляхом зіставлення дати оприбуткування за рахунком 10 "Основні засоби" з даними, вказаними в первинних документах, актах приймання-здавання, актах введення в експлуатацію основних засобів, актах переведення тварин із групи в групу, актах приймання багаторічних насаджень і передачі їх в експлуатацію.

Документальній перевірці підлягають також операції щодо списання основних засобів, правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і правильність відображення його в обліку.

Необхідно також перевірити правильність оцінки основних засобів. Основні засоби, які надійшли на підприємство, обліковуються за первісною

вартістю, яка включає затрати на їх спорудження, вартість проектно-кошторисної документації, видатки на доставку, монтаж та установлення. При цьому придбані основні засобі, які були в експлуатації, оприбутковуються за сумою купівельної вартості (оплати), видатків на їхню доставку і установку з доданням суми зносу за цими об'єктами, вказаної у документах на оплату.

Ретельно перевіряють операції щодо передачі основних засобів у оренду.

Для цього вивчають зміст договорів (на який строк, розмір орендної плати, умови проведення капітального ремонту орендованих основних засобів та ін.) і їх виконання, а також правильність розрахунків за орендовані основні засоби і відображення вказаних операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

При списанні основних засобів внаслідок стихійного лиха і аварій необхідно перевірити, чи відшкодовувалися зазнані підприємством збитки винними особами.

Фінансовий результат (прибуток, збитки) від реалізації та іншого вибуття основних засобів відноситься на рахунок 79 "Фінансові результати".



РОЗДІЛ 2. ПРАВИЛЬНІСТЬ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ ТА РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

2.1 Ревізія правильності нарахування амортизації

На етапі проведення ревізії правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів здійснюється: - перевірка дотримання положень облікової політики підприємства щодо амортизації основних засобів; - перевірка правильності віднесення об'єктів амортизаційних відрахувань до тієї чи іншої групи основних засобів; - перевірка розрахунків сум щомісячних амортизаційних відрахувань; - перевірка своєчасності і правильності їхнього відображення в обліку.

Необхідно одержати перелік об'єктів основних засобів, по яких застосовуються особливі умови нарахування амортизації чи її припинення, зокрема:

- на які амортизація не нараховується;

- які знаходяться на консервації;

- по яких нарахування амортизації припинене;

- по яких застосовується прискорена амортизація;

- невиробничого призначення;

- використовуваних організацією за договором оренди;

- переданих організацією в оренду.

Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації, ревізор має вияснити, якими методами користується бухгалтер при нарахуванні амортизації (чи із застосуванням П(С)БО 7, чи згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Застосування того чи іншого методу нарахування амортизації по групі однорідних об'єктів основних засобів повинне забезпечуватися протягом усього терміну корисного використання.

Ревізор повинен пам'ятати, що згідно з П(С)БО 7 є п'ять методів нарахування амортизації основних засобів:

1. Прямолінійний метод.

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Річна сума амортизації визначається за формулою:

АВ = (Пв-Лв) Т

Норма амортизації:

На = 100% Т

2. Метод зменшення залишкової вартості.

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість - це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

АВ = Зв-На.

Залишкова вартість об'єкта:



Зв = Пв-З

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється:

АВ = Зв*На

На=(100%/Т)*2

Сума амортизації останнього року корисного використання об'єкта повинна бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості.

4. Кумулятивний метод.

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

АВ= (Пв-Лв)-К;

К=Тк/?Т

5. Виробничий метод.

Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

АВм=Ом-Ва;

Ва=(Пв-Лв)/О *100%,

де АВ -- річна сума амортизаційних відрахувань;

Пв -- початкова вартість;

Лв -- ліквідаційна вартість;

Т -- термін корисного використання об'єкта;

На -- норма амортизаційних відрахувань;

З в -- залишкова вартість;

З -- сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

На -- норма амортизації;

Т -- термін корисного використання об'єкта основних засобів;

К -- кумулятивний коефіцієнт;

Тк -- кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об'єкта;

Т -- сума числа років корисного використання об'єкта основних засобів;

АВ -- місячна сума амортизаційних відрахувань;

Ом -- місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Ва -- виробнича ставка амортизації;

О -- загальний обсяг продукції (робіт, послуг).

Крім вищенаведених методів, підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Амортизація інших необоротних активів нараховується аналогічно до амортизації основних засобів. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися такими двома методами:

- в першому місяці використання об'єкта 50 % його вартості амортизується, а решта 50% вартості амортизується у місяці вилучення з активів;

- в першому місяці використання об'єкта амортизується 100 % його вартості.

Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основного засобу.

Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей оподаткування, ревізор має знати, що амортизації підлягають:

1) витрати, пов'язані із придбанням основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання (включаючи витрати на придбання племінної худоби)

2) сума основних фондів, самостійно виготовлених для власних виробничих потреб, яка включає витрати на виплату зарплати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів;

3) сума витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, які перевищують п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року;

4) суми, витрачені на придбання, ремонт, модернізацію легкового транспорту лише юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з наданням легкового транспорту в оренду (прокат) громадянам, організаціям.

Не підлягають амортизації і повинні відноситись до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання і відгодівлю продуктивної худоби, вирощування багаторічних насаджень, придбання основних фондів, нематеріальних фондів з метою подальшої реалізації іншим платникам або їх використання у виробництві інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам, утримання основних засобів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації і проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати бюджетів:

1) на будівництво та утримання споруд благоустрою, житлових будинків, бібліотечних і архівних фондів;

2) витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування, утримання бібліотечних фондів;

3) витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються для інших цілей.

Важливим етапом ревізії є перевірка дотримання встановлених норм амортизаційних відрахувань по групах основних фондів:

* групи 1-5%,

* групи 2 - 25%,

* групи 3-15% річних.

Оскільки платник податку може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації тільки до групи 3, то ревізор повинен перевірити правильність її застосування: 1 рік - 15%; 2 - 30%; 3 - 20%; 4 - 15%; 5 - 10 %; 6 - 5 %; 7 - 5 %.

Нарахування прискореної амортизації підприємством не проводиться, якщо воно випускає продукцію (роботи, послуги), ціни на яку встановлюються державою.

Нарахування амортизації по об'єктах основних засобів групи 1 проводиться до досягнення балансової вартості такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатом відповідного податкового періоду, а вартість об'єкта прирівнюється до 0.

По групах 2 і 3 нарахування амортизації проводиться до досягнення балансовою вартістю основних засобів цих груп нульового значення.

Якщо підприємство застосовує щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів, то коефіцієнт індексації визначається за формулою:

КС = [і(а- 1)-110]/100,

де i(a-1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо підприємство застосовує коефіцієнт індексації, то воно зобов'язане визнати капітальний дохід в сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта, і балансовою вартістю такої групи основних фондів до проведення такої індексації.

Цей капітальний дохід належить до складу валових доходів підприємства кожного звітного кварталу (протягом року) в сумі, яка дорівнює відповідному проценту річної норми амортизаційної групи основних фондів від суми капітальних доходів.

Також необхідно перевірити правильність термінів початку і закінчення нарахування амортизації, регулярність нарахування амортизації.

Вибірково перевіряють арифметичні розрахунки амортизаційних відрахувань.

Одним з важливих питань ревізії амортизаційних відрахувань є перевірка правомірності віднесення амортизаційних відрахувань на собівартість продукції (робіт, послуг). Ревізор повинен визначити, до якої групи основних засобів відносяться об'єкти (виробничі чи невиробничі), використовуються основні засоби при виробництві продукції (робіт, послуг) чи здані в оренду.

Амортизаційні відрахування по основних засобах невиробничої сфери відносяться за рахунок власних джерел засобів, а по об'єктах, зданих в оренду, -- на рахунок фінансових результатів.

2.2 Контроль і ревізія основних засобів (фондів) і нематеріальних активів

2.2.1 Перевірка стану збереження основних засобів (фондів)

Послідовність і напрями контролю:

1) перевірка дотримання умов збереження основних засобів:

а) контроль повноти закріплення об'єктів основних засобів за матеріально відповідальними особами;

б) оцінка добору кадрів на посади матеріально відповідальних осіб;

в) перевірка стану інвентарного обліку в матеріально відповідальних осіб і бухгалтерії;

2) перевірка повноти і своєчасності проведення інвентаризації основних засобів та відображення її результатів у обліку;

3) вибірковий контроль стану збереження основних засобів (фондів) у структурних підрозділах підприємства.

Надзвичайно важливе значення при організації ревізії основних засобів (фондів) має оцінка стану бухгалтерського обліку та оперативного контролю за їх збереженням, який здійснює бухгалтерія підприємства.

Ревізор не може приступати до ревізії, якщо аналітичний облік основних засобів перебуває в запущеному стані. Про неможливість проведення ревізії складається акт, в якому треба чітко конкретизувати недоліки в обліку на ревізованому підприємстві, подати відповідні пропозиції про поновлення та наведення порядку в обліку, встановити термін виконання цих вказівок. Крім цього, ревізор повинен доповісти про це посадовій особі, яка призначила ревізію, або перенести термін проведення ревізії, вирішити питання про відповідальність винних осіб згідно із чинним законодавством.

Контроль повноти закріплення об'єктів основних засобів за матеріально відповідальними особами в структурних підрозділах підприємства здійснюється методом порівняння даних Книги головних рахунків про залишок на перше число місяця по рахунку 01 «Основні засоби» з підсумковими даними оборотної відомості про залишки основних засобів у розрізі матеріально відповідальних осіб. Використовуючи дані бухгалтерії з аналітичних рахунків по розрахунках з оплати праці матеріально відповідальних осіб, можна виявити факти порушень, коли ці працівники не несуть відповідальності за збереження основних засобів (у зв'язку із перебуванням у довгострокових відпустках по догляду за дитиною до трьох років або тривалим перебуванням на лікарняному з тимчасової непрацездатності, звільненням з роботи без передачі іншим працівникам матеріальних цінностей, які за ними обліковувалися).

Візуальна перевірка наявності угод з працівниками, які тимчасово чи постійно виконують обов'язки матеріально відповідальних осіб, зустрічна перевірка через письмовий запит до правоохоронних органів щодо можливості заборони деяким праців никам виконувати роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю, дають можливість визначитися в критеріях вибору об'єк тів для контролю, виявити взаємопов'язані порушення, нестачі і крадіжки, їх причини.

Ревізор повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на своєчасність їх проведення та оформлення, відображення результатів у обліку. Зустрічаються випадки формального проведення інвентаризації, коли дані про об'єкти інвентаризації переносяться в інвентаризаційні описи з інвентарних карток чи минулорічних інвентаризаційних описів. Повноту об'єктів інвентаризації встановлюють порівнянням інвентарних описів з даними аналітичного обліку в оборотних відомостях.

Для перевірки якості інвентаризації доцільно провести вибіркову інвентаризацію окремих об'єктів основних засобів. Повна інвентаризація призначається: коли встановлено факти відсутності актів приймання-передавання матеріальних цінностей при звільненні і прийнятті нових працівників, інші грубі порушення чинного законодавства.

Під час проведення інвентаризації одночасно здійснюється обстеження умов зберігання, використання, технічного стану окремих об'єктів основних засобів як власних, так і орендованих, особливо тих, які не використовуються, підлягають реалізації, перебувають у запасі, консервації у зв'язку з припиненням виробничої діяльності державних підприємств.

2.2.2 Контроль витрат на ремонт основних фондів

Основні напрями і послідовність контролю:

1) перевірка обґрунтованості включення до складу об'єктів для капітального ремонту;

2) перевірка витрат на капітальний і поточний ремонт, що здійснюється підрядними організаціями

3) контроль витрат на ремонт при господарському методі ведення робіт;

4) контроль відображення в обліку операцій по витратах на ремонти, джерел коштів на їх виконання.

Здійснюючи контроль витрат на ремонт основних фондів, потрібно визначити: чи ці об'єкти є власністю підприємства; якщо орендовані, то чи передбачено умовами договору про оренду здійснення ремонту. Первинні документи (акти технічного огляду, затверджені керівником підприємства; відомості дефектів, де вказано вузли, деталі, агрегати, які не придатні до експлуатації та які належить поновити; кошториси витрат на ремонт, договори з підрядними організаціями) мають бути оформлені належним чином. Детально аналізуються дані інвентарних карток з показників: дата введення в експлуатацію, дата здійснення попереднього ремонту, терміни міжремонтних періодів, функціональне призначення об'єкта.

При перевірці капітального ремонту основних фондів, виконаного підрядним методом, треба встановити, чи є договір підряду, чи додержані строки виконання, чи не перевищена вартість ремонту, обумовлена договором.

Особлива увага звертається на ремонт легкових автомобілів, побутової техніки, будівель і квартир.

Щоб установити факти неправомірних витрат на запасні частини, вузли, деталі, будівельні матеріали, треба широко використовувати контроль документів по взаємопов'язаних операціях, зустрічну перевірку документів, вибіркову контрольну інвентаризацію виконаних ремонтних робіт, письмові запити підрядників, які виконували роботи.

Правильність обліку витрат на ремонти контролюється на підставі даних журналу-ордеру №10 з дебету рахунку 03 «Ремонт основних фондів», карток аналітичного обліку, які ведуться по кожному об'єкту ремонту, та первинних документів (актів виконаних робіт з ремонту основних фондів, накладних, відомостей на витрати і т. п.).

Відповідно до чинного законодавства витрати на всі види ремонтів у обсязі 5% від балансової вартості основних фондів на початок року відносяться на валові витрати виробництва, а решта -- за рахунок амортизаційного фонду та прибутку, який залишається після оподаткування. Крім цього, ці витрати відносяться на збільшення балансової вартості відповідних груп основних фондів виробничого призначення, отже, підлягають подальшій амортизації в складі основних фондів.

2.2.3 Перевірка операцій по нематеріальних активах

Завдання ревізії:

· дати оцінку стану збереження, ефективності використання;

· установити наявні факти порушень чинного законодавства щодо правомірності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників ревізованого підприємства при придбанні, використанні, реалізації і ліквідації окремих об'єктів основних фондів і нематеріальних активів;

· розробити заходи по реалізації результатів контролю: притягнення до відповідальності винних службових осіб з відшкодуванням збитків, нарахування і стягнення штрафних фінансових санкцій на користь державного бюджету за допущені порушення чинного законодавства по об'єкту контролю, які взаємозв'язані з оподаткуванням доходів підприємства (оцінка майна, амортизація, реалізація і т. п.).

Напрями і послідовність контролю:

1) перевірка обґрунтованості складу нематеріальних активів на перше число початку ревізованого періоду:

а) по об'єктах, які внесені засновниками підприємства до статутного фонду;

б) по об'єктах, придбаних за плату;

в) по об'єктах, одержаних безкоштовно від юридичних і фізичних осіб;

г) перевірка операцій з надходжень нематеріальних активів протягом ревізованого періоду (Дт рахунку 04);

2) перевірка операцій з реалізації нематеріальних активів і передачі безкоштовно іншим підприємствам;

3) перевірка обґрунтованості нарахування зносу нематеріальних активів та їх списання як використаних;

4) контроль правильності та обґрунтованості бухгалтерських записів у облікових реєстрах і звітності.

Об'єкти контролю:

1.Первинні документи про надходження, передачу, реалізацію, інвентаризацію, нарахування амортизації (зносу), ліквідацію об'єк тів основних фондів і нематеріальних активів: накладні, акти приймання-передавання основних фондів, акти ліквідації основних фондів, відомості нарахування амортизації (зносу), авізо, довідки, акти переоцінки, дефектні акти, акти виконаних робіт по ремонту основних засобів, кошториси та угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування основних фондів підрядними організаціями.

2.Реєстри аналітичного і синтетичного обліку: інвентарні карт ки з обліку по окремих об'єктах основних фондів і нематеріальних активів; описи інвентарних карток з обліку основних фондів; картки групового обліку основних фондів (для нарахування зносу та амортизації по 4 групах основних фондів).

Основні джерела інформації -- це нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні контролю:

· Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.99 № 996-XIV;

· Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів, затверджена наказом МФУ від 24.07.97 № 159;

· Інструкція про інвентаризацію основних засобів, товарно-ма теріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, затверджена наказом МФУ від 30.10.98 № 90, зі змінами і доповненнями;

· Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», кодифікований на 01.09.98.



ВИСНОВКИ

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у виробництві або постачанні товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Збереження основних засобів, забезпечення їх нормального стану та раціональне використання є основним завданням колективу підприємства. Звідси у програмі проведення комплексної ревізії основною є перевірка операцій, пов'язаних із основними засобами.

Основні засоби обліковують за кожним інвентарним об'єктом. Для індивідуального обліку інвентарні об'єкти нумерують, тобто присвоюють їм інвентарні номери.

Ревізор перевіряє правильність ведення інвентарних карток шляхом їх звіряння з актами на приймання основних засобів, інвентарним списком, записами у регістрах бухгалтерського обліку.

Таким чином, у процесі виробництва відбувається кругообіг вартості основних засобів. Так, їх вартість у вигляді амортизаційних відрахувань враховується у собівартості виробленої продукції. Під час її реалізації надходить виручка, частина якої є відшкодуванням зношених основних засобів і спрямовується на капітальні вкладення для оновлення останніх. Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань визначено чинним законодавством та П(С)БО7 “Основні засоби”. Так, у П(С)БО7 визначено, що об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

Ревізор перевіряє кошторис ремонтних робіт, їх калькулювання, списання витрат, відповідність фактичного обсягу і вартості виконаних робіт відображеним показникам в обліку. У ході перевірки використовується контрольне обчислення робіт.

Ревізор перевіряє дотримання законодавства щодо списання об'єктів основних засобів, використовуючи акти на ліквідацію, договори купівлі-продажу, розрахунки обґрунтованості рішень на ліквідацію об'єктів, правильність визначення результатів від вибуття. Звертається увага на те, чи не приховують під виглядом списання або продажу за заниженими цінами привласнення об'єктів.

У процесі перевірки ревізору необхідно вияснити, які конк ретні об'єкти нематеріальних активів обліковуються на підприємстві.

Метою ревізії нематеріальних активів є встановлення відпо від ності застосовуваної підприємством методики обліку нематеріальних активів вимогам нормативних актів, які регулюють формування собівар тості продукції (робіт, послуг) і фінансових результатів, а також вимогам відповідних стандартів і положенням, що регламентують правила їх обліку.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. // Голос України. -- 1993. -- 29 травня.

2. Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: Закон України від 22.05.97 № 283-97 ВР, зі змінами і доповненнями. -- К.: Право, 2007.

3. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України від 16.07.99 № 966-XIV // Все про бухгалтерський облік. -- 2008. -- № 80.

4. Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів: Затв. наказом МФУ від 24.07.97 № 159 // Все про бухгалтерський облік. -- 2006. -- № 17.

5. Порядок визначення розмірів збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 29.01.96 № 116, зі змінами // Баланс. -- 2010. -- № 3.

6. Романів Є.М., Хом'як Р.Л. «Контроль і ревізія»

7. Завгородній В. П. Бухгалтерський облік в Україні. -- К.: А.С.К., 2001.

8. Вітвицька Н.С., Кузьминська О. Е. Контроль і ревізія - К: Київський національний економічний Університет, 2009.

9. Будинець Ф.Ф., Барабаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія - Ж: ПП Рута, 2007.

Размещено на Allbest.ru