Основи обліку виробничих витрат

o Охоплює не всі аспекти підвищення ефективності виробництва.

В закордоній практиці обліку витрат існує дві системи розрахунка собівартості:

Ш Позамовна система - Job - order-costing;

Ш Попроцесна система - Process - costing.

Наявність цих двох систем обґрунтоване суттєвими відмінностями в характері основних виробничих процесів на підприємстві. Вважається, що для підприємств, пов'язаних з випуском великого асортимента індивідуальних під вимоги покупців товарів чи послуг, найбільш підходить позамовна система калькулювання.

Job - order-costing має наступні характеристики:

o Продукція виготовляється за замовленнями

o Витрати продукта переходять в окремі одиниці ТМЦ

o Облік витрат має бути локалізованим для кожного замовлення.

Попроцесна система, на відміну від попередньої системи, має такі характеристики:

o Використовується для виробництва невеликих, схожих і недорогих видів продукції

o Витрати не можуть бути прямо локалізованими за окремими видами продукції

o Витрати рівномірно розподіляються за окремими одиницями продукції.

Process - costing має ключовий момент - це визначення виробничої прогрми місяця виходячи із наявних виробничих потужностей. На основі виробничої програми визначається потреба в прямих ресурсах і будуються заявки на забезпечення, виконання яких наповнює собівартість періоду. Основною проблемою при розрахунку складає незавершене виробництво.

Ці дві системи мають такі спільні риси:

1. оперують одним набором фундаментальних понять і вирішують одні задачі: розподіляють витрати - на сирвину, матеріали, працю і накладні витрати - на продукцію; визначають методику розрахунку собівартості одиниці продукції; надають структурні дані для планування, контролю, прийняття рішень і управління;

2. системи підтримують і використовують один і той же набор понять і облікових регістрів виробничого обліку;

3. потік витрат на рахунках обліку однаковий.

Основні відміності попроцесної і позамовної системи

Загальноприйнятої в Україні класифікаціїв методів обліку витрат не існує. Метод формування витрат залежить від особливостей технології виробництва та вимог менеджменту до інформації про формування витрат та ступенів їх контролю в процесі виробництва. Отже, витрати можна згрупувати по 3 ознакам:

по об'єктах обліку витрат,

по повноті витрат, що враховуються,

по оперативності обліку і контролю за витратами.

На вітчизняних підприємствах, як в зарубіжних країнах, застосовуються три основних методи калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: позаказний, попередельний і нормативний.

Позамовнний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Метод цей полягає в тому, що витрати на виробництво враховуються по замовленнях на виріб або на групу виробів. Фактична собівартість замовлення визначається по закінченні виготовлення виробів або робіт, що відносяться до цього замовлення, шляхом підсумовування усіх витрат по даному замовленню. Для вирахування собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів.

Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом, продукція, що випускається коли підприємством, однорідна по вихідному матеріалі і характерові обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу. Наприклад, на текстильних комбінатах - по трьох стадіях: прядильне, ткацьке, оздоблювальне виробництво.

Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, тому що дозволяє вести повсякденний контроль над ходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. У цьому випадку витрати на виробництво підрозділяються на двох частин: витрати в межах норм і відхилення від норм витрати. Усі витрати в межах норм враховуються без угруповання, по окремих замовленнях. Відхилення від установлених норм враховуються по їхніх причинах і винуватцям, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень, попереджати них у процесі роботи. При цьому фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат по нормах і витрат у результаті відхилень і змін поточних нормативів.

Отже, методи обліку витрат на виробництво повинні бути гнучкими, простими у використанні і дозволяти в оперативному порядку отримати необхідну інформацію. При цьому оперативність інформації значно важливіша від точності.

Размещено на Allbest.ru