Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Облік власного капіталу

1.1 Сутність, види та облік власного капіталу

Необхідною умовою будь-якої господарської діяльності є наявність власного капіталу, який забезпечує фінансування діяльності підприємства та виступає гарантією прав його власників.

Власний капітал являє собою джерела фінансування активів, які:

1) внесені засновниками та учасниками підприємства без визначення терміну повернення з метою отримання корпоративних прав;

2) накопичені підприємством в процесі діяльності у вигляді прибутку й інших джерел;

3) отримані від інших юридичних чи фізичних осіб безоплатно без надання їм будь - яких прав.

У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і учасниками і дорівнює вартості цих активів. Але в процесі діяльності у підприємства виникають зобов'язання перед різними особами, у зв'язку з чим власний капітал діючого підприємства визначається як різниця між вартістю його активів і сумою зобов'язань.

Власний капітал виконує наступні функції:

- довгострокового фінансування;

- забезпечення самостійності і влади та зацікавленості інвесторів;

- розподіл доходів і активів підприємства;

- відповідальності за ризики підприємницької діяльності і захисту прав кредиторів.

Власний капітал за формою поділяється на три категорії: інвестований капітал, дарчий капітал, нерозподілений капітал.

За рівнем відповідальності власний капітал складається з двох частин: реєстрований капітал, розмір якого фіксується в установчих документах, та не реєстрований капітал, який формується в процесі діяльності підприємства.

У фінансовому обліку здійснюється окремий облік таких елементів власного капіталу:

- зареєстрований(пайовий) капітал;

- капітал у дооцінках

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток;

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

Зареєстрований (пайовий) капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском учасників та засновників для здійснення підприємством його статутної діяльності.

Капітал у дооцінках - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько - фінансової діяльності.

Додатковий капітал - сума, на якій вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також сума до оцінки активів на вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал являє собою суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Нерозподілений прибуток являє собою частину чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Неоплачений капітал - заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства.

Вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників.

Для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидності власного капіталу призначені рахунки четвертого класу плану рахунків, зокрема такі як: 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», 41 «Капітал у дооцінках», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки), 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал», 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», 49 «Страхові резерви».

Рахунок 40 "Зареєстрований (пайовий) капітал" призначено для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного й іншого зареєстрованого капіталу, пайового капіталу підприємства відповідно до законодавства і установчих документів, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу.

За кредитом рахунку 40 "Зареєстрований (пайовий) капітал" відображається збільшення зареєстрованого і пайового капіталу, а також надходження внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Аналітичний облік зареєстрованого (пайового) капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером, тощо.

Рахунок 41 "Капітал у дооцінках" призначено для обліку і узагальнення інформації про дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу і розкриваються у звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід). Залишок на цьому рахунку зменшується у разі уцінки та вибуття зазначених активів, зменшення їх корисності тощо.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми до оцінки необоротних активів і фінансових інструментів та вартість необоротних активів безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 «додатковий капітал2 відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом - його зменшення.

Рахунок 42 «додатковий капітал» має такі субрахунки:

421 «Емісійний дохід»;

422 «Інший вкладений капітал»;

423 «Дооцінка активів»;

424 «Безоплатно одержані необоротні активи»;

425 «Інший додатковий капітал».

На субрахунку 421 «Емісійний дохід» відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій підприємства на фондовому ринку.

На субрахунку 422 «Інший вкладений капітал» обліковують інший вкладений засновниками підприємств капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 423 «До оцінка активів» відображається сума до оцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інвестицій, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Залишок додаткового капіталу на цьому субрахунку зменшується у разі уцінки та вибуття зазначених активів, зменшення їх корисності.

На субрахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб. Залишок додаткового капіталу на цьому субрахунку зменшується на суму визнаного доходу протягом строку корисного використання безоплатно одержаних об'єктів необоротних активів (окремі землі) і при вибутті таких активів і землі.

На субрахунку 425 «Інший додатковий капітал» обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

Рахунок 43 «Резервний капітал» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства. створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

За кредитом рахунку 43 «Резервний капітал» відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямами використання.

На рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має такі субрахунки:

441 «Прибуток нерозподілений»;

442 «Непокриті збитки»;

443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

На субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений» відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 «Непокриті збитки» відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. Сальдо на цьому субрахунку у кінці року закривається у кореспонденції із субрахунками 441 та /або 442 з виведенням сальдо на одному з цих субрахунків.

На рахунку 45 2вилучений капітал» ведеться облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання.

За дебетом рахунку 45 «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Рахунок 45 «Вилучений капітал» має такі субрахунки:

451 «Вилучені акції»;

452 «Вилучені вклади і паї»;

453 «Інший вилучений капітал».

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

За дебетом рахунку відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій та за кожним засновником підприємства.

На рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів2 ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду.

За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом - їх використання.

Рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» має такі субрахунки:

471 «Забезпечення виплат відпусток»;

472 «Додаткове пенсійне забезпечення»;

473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

474 «Забезпечення інших витрат і платежів»;

475 «Забезпечення призового фонду (резерв виплат)»;

476 «Резерв на виплату джек - поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї».

На субрахунку 471 2Забезпечення виплат відпусток» ведеться облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкових відрахувань від забезпечення виплат відпусток на збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування.

На субрахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» ведеться облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення.

На субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань» ведеться облік руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, на проведення ремонту предметів прокату тощо.

На субрахунку 474 «Забезпечення інших витрат і платежів» ведеться облік забезпечення інших наступних витрат. Що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».

На субрахунку 475 «Забезпечення призового фонду (резерв виплат)» підприємства, які здійснюють діяльність з випуску та проведення лотерей на території України, узагальнюють інформацію про призовий фонд - суму, що підлягає виплаті переможцям лотереї відповідно до оприлюднення умов її випуску та проведення, зменшену на розмір джек - поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї.

На субрахунку 476 «Резерв на виплату джек - поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї» підприємства, які здійснюють діяльність з випуску та проведення лотерей на території України, узагальнюють інформацію про резерв на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї.

За кредитом субрахунків 475 «Забезпечення призового фонду (резерв виплат)» і 476 «Резерв на виплату джек - поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї» і дебетом 90 «Собівартість реалізації» відображається відповідно створення (формування) призового фонду й резерву, що покриває суму джек - поту, не забезпечену сплатою участі у лотереї, за дебетом - виплата (видача) виграшів гравцям.

Аналітичний облік забезпечення наступних витрат і платежів ведеться за їх видами, напрямками формування і використання.

На рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога).

За кредитом рахунку 48 «Цільове фінансування та цільові надходження» відображаються кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування певних заходів, за дебетом - використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та витрат проводиться за їх призначенням та джерелами надходжень.

Узагальнення облікових даних по рахунках 4 класу здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі - ордері №7, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку - у розділі ІІІ і ІV Відомості 5 - М.

1.2 Практична частина

Задача 1

В установчих документах відкритого АТ статутний встановлено в розмірі 36000 грн. Кожен із трьох засновників до реєстрації вніс по 5500 грн. У подальшому, як визначено у засновницьких документах, учасники здійснюють внески:

- Захлистенко Ю. вносить до статутного капіталу основні засоби (обладнання) вартістю 6500 грн.

- Поставний А. вносить до статутного капіталу нематеріальні активи вартістю 6500 грн.

- П'ятак О. вносить до статутного капіталу грошові кошти в сумі 6500 грн.

На загальних зборах акціонерів ВАТ, які відбулися у березні 2013р., прийнято рішення 5 % прибутку за попередній рік направити на збільшення резервного капіталу. Чистий прибуток за попередній рік складав у сумі 80 000 грн. Відобразити формування статутного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку.

Розв'язок. Формування статутного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку зобразимо в таблиці 1.

Таблиця 1- Формування статутного капіталу

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Відображено заборгованість учасників товариства по внесках до статутного капіталу	46	40	36000
2	Відображено суму фактичних внесків учасників грошовими коштами а) Захлистенко Ю. б) Поставного А. в) П'ятака О.	31 31 31	46 46 46	5500 5500 5500
3	Відображено фактичні внески учасників: а) Захлистенко Ю. на вартість внесеного обладнання б) Поставного А. на вартість нематеріального активу в) П'ятака О. на суму грошових коштів	104 12 31	46 46 46	6500 6500 6500
4	Збільшення резервного капіталу	44	43	4000

2. Облік короткострокових зобов'язань

2.1 Сутність, класифікація, оцінка короткострокових зобов'язань

Зобов'язання - це джерела залучених коштів підприємства, які, крім власного капіталу, формують пасив балансу. Згідно стандарту 2 «Баланс» зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої; як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення зобов'язання може здійснюватися шляхом:

- сплати кредиторові грошових коштів;

- відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок одержаного авансу від покупця або у порядку заліку заборгованості;

- переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

Зобов'язання регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 за № 20.

Згідно з зазначеним положенням зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення.

Порядок класифікації зобов'язань визначено П(С)БО 2 “Баланс” та П(С)БО 11 “Зобов'язання”. Залежно від критеріїв класифікації можуть бути виділені різні види зобов'язань:

1. За тривалістю терміну погашення заборгованості виділяють:

- поточні;

- довгострокові зобов'язання.

2. Залежно від визначеності терміну та оцінки зобов'язань:

- зобов'язання з повністю визначеними умовами;

- забезпечення;

- непередбачені зобов'язання.

3. За платністю:

-із виплатою відсотків позичальнику - відсоткові, фінансові зобов'язання;

- безвідсоткові.

4. За видами господарської діяльності: - пов'язані та непов'язані з комерційною діяльністю підприємства зобов'язання.

5. За видами кредиторів:

- зовнішні та внутрішні зобов'язання;

- заборгованість перед банками та інша (небанківська);

- заборгованість перед пов'язаними та непов'язаними сторонами.

6. За умовами виникнення:

- у зв'язку з одержанням товарів, робіт та послуг (аванси отримані);

- у зв'язку з нарахуванням витрат;

- у зв'язку з випуском цінних паперів (векселів, облігацій).

7. За виконанням умов погашення:

- прострочені зобов'язання;

- непрострочені зобов'язання;

- відстрочені зобов'язання.

Основою класифікації зобов'язань є їх розподіл залежно від строку, що визначається від дати балансу до дати погашення, яка визначена умовами виникнення зобов'язання (контрактом, умовами постачання, законодавством тощо). капітал бухгалтерський актив

За таким часовим критерієм виділяються дві головні групи зобов'язань довгострокові та поточні.

Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов'язань відносяться:

1. Короткострокові кредити банків;

2. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

3. Короткострокові векселі видані;

4. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

5. Поточна заборгованість за розрахунками:

- з одержаних авансів;

- з бюджетом;

- з позабюджетних платежів;

- зі страхування;

- з оплати праці;

- з учасниками;

- з внутрішніх розрахунків

6. Інші поточні зобов'язання.

Правила оцінки зобов'язань визначаються головним чином ПБО 11 та за окремими видами зобов'язань. Поточні зобов'язання відображаються у балансі за сумою погашення.

2.2 Облік розрахунків з учасниками

Розрахунки з учасниками ведуться на рахунку 67 «Розрахункиз учасниками», до якого відкриваються два субрахунки:

671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;

672 «Розрахунки за іншими виплатами».

Субрахунок 671 використовується для обліку нарахованих дивідендів власникам простих і привілейованих акцій (часток у статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших джерел доходу, якщо вони будуть передбачені статутом підприємства, (резервний фонд, нерозподілений прибуток минулих періодів).

Субрахунок 672 призначений для обліку інших витрат, нарахованих учасникам за користування майном (земельними абомайновими паями), виплат у зв'язку з вибуттям учасника або за-сновника частини належного їм майна (активів підприємства).

Господарські операції, що характеризують взаємовідносинипідприємства з учасниками, наведені в таблиці 1

Таблиця 2 - Облік розрахунків з учасниками

№	Зміст господарських операцій	Проводка
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Виплачені дивіденди на акції (облігації) підприємства	67	30
2	Перераховано дивіденди іногороднім акціонерам	67	31
3	Зараховано борг підзвітної особи за рахунок дивідендів	67	37
4	Реінвестовано дивіденди на збільшення номінальної ва-ртості акцій	67	40
5	За рахунок дивідендів збільшено пайовий внесок	67	41
6	Внесено до статутного капіталу отримані акціонеромдивіденди	67	46
7	Нараховано прибутковий податок на дивіденди (30 %)	67	64
8	Видано дивіденди продукцією, роботою чи послугами	67	70
9	Видано дивіденди іншими оборотними активами	67	71
10	Погашено ордерні платежі учасники за необоротні ак-тиви	67	74
11	Зменшена номінальна вартість акцій за рішенням зборів	40	67
12	Зменшено паї учасників за рішенням зборів	41	67
13	Нараховано дивіденди акціонерам	44	67

На практиці часто виникає питання, яка частина прибутку повинна розподілятися між акціонерами. Підприємство намагається платити мінімум або взагалі не видавати дивіденди, а реінвесту-вати їх (спрямовувати на збільшення статутного капіталу). Акціонери ж вважають нормальним, щоб більша частина прибуткуспрямовувалася на дивіденди.

Очевидно, що ні одна зі сторін не права, оскільки враховуєлише свої корисливі інтереси. Для розв'язання цієї проблеми по-трібно використати принцип справедливості. Частка прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, повинна залежати відсередньозваженого за рік розміру процента за кредитні ресурси. Внесені за акції гроші -- це кредитні ресурси, які мають своювартість, а тому розмір їх процента є об'єктивним фактором ви-значення частки прибутку, використаного на дивіденди незалеж-но від розміру отриманого прибутку.

Синтетичний облік за кредитом рахунка 67 «Розрахунки з учасниками» ведеться в журналі 3 розділі ІІ, аналітичний -- в оборотній відомості, яка відображає: прізвище учасника, його адресу, кількість належних акцій, суму акцій, нарахування та видачу дивідендів. Видача оформляється платіжною відомістю через касу підприємства або перерахуванням через банк іноземним акціонерам.

3. Облік довгострокових зобов'язань

3.1 Сутність, класифікація, оцінка довгострокових зобов'язань

Зобов'язання класифікуються як довгострокові, якщо обумовлений угодою термін їх погашення становить більше ніж 12 місяців.

Довгострокові зобов'язання - зобов'язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.

Тобто для визнання зобов'язання довгостроковим достатньо виконання однієї з двох зазначених умов. Тому зобов'язання підприємства, яке виконує складні замовлення із звичайним циклом завершення більше як 12 місяців, можуть бути класифіковані у вимірі операційного циклу. Так, якщо таке підприємство має зобов'язання з погашення кредиту через 14 місяців, воно може не відносити цю заборгованість до довгострокових, якщо його звичайний операційний цикл становить 15 місяців.

Виникнення довгострокових зобов'язань, як правило, визначається угодою, яка затверджує графік погашення зобов'язання позичальником та порядок сплати ним відсотків, якщо це передбачено умовами відповідної угоди. Саме ці умови та сума активів, яку отримує підприємство в обмін на зобов'язання, визначають показники, що пов'язані з існуванням та погашенням довгострокової заборгованості.

До довгострокових зобов'язань належать:

- довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові фінансові зобов'язання;

- відстрочені податкові зобов'язання;

- інші довгострокові зобов'язання.

В структурі балансу вони представлені чотирма статтями: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання та інші довгострокові зобов'язання.

Довгострокові кредити банків оформляються угодою підприємства з банком, у якій вказується: сума кредиту, розмір відсотків за кредит і графік погашення основної суми та відсотків. Найчастіше погашення відсотків та основної суми здійснюється рівними частинами через певні періоди часу (місяць, квартал, рік). Рівні суми погашення довгострокового зобов'язання називають ануїтетами.

Інші довгострокові фінансові зобов'язання - сума довгострокової заборгованості підприємств щодо зобов'язань із залучення позикових коштів (крім кредитів банку) на які нараховуються відсотки.

Відстрочене податкове зобов'язання - сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню.

Таке групування довгострокових зобов'язань не відповідає тому групуванню, що дане в Плані рахунків, затвердженому на два місяці раніше П(С)БО 11. У Плані рахунків для відображення довгострокових зобов'язань виділений найменший за кількістю рахунків п'ятий розділ. Він має шість рахунків і тринадцять субрахунків. У таблиці 2 даний розподіл рахунків і субрахунків п'ятого розділу Плану рахунків відповідно до групування довгострокових зобов'язань підприємства, запропонованого П(С)БО 11.

Усі довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються на балансі підприємства за теперішньою вартістю.

Теперішня (дисконтована) вартість зобов'язання - дисконтова сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

На кожну звітну дату теперішня вартість фінансових зобов'язань змінюватиметься за рахунок плину часу, а також, можливо, за рахунок зміни ринкових ставок. Зміна теперішньої вартості за рахунок плину часу визначається шляхом рівномірної амортизації теперішньої вартості зобов'язання. Після визначення сум амортизації здійснюється додаткове коригування оцінки довгострокових зобов'язань до нової теперішньої вартості, яка визначена з урахуванням нових ринкових умов, якщо вони суттєво змінилися. При відсутності достовірної інформації відносно зміни ринкових ставок по подібних запозиченнях обрахунок змін теперішньої вартості здійснюється лише шляхом амортизації первісно визначеної премії або дисконту.

Майбутня вартість грошей - це та сума, в яку повинні перетворитись через визначений час, вкладені сьогодні під процент гроші.

Для розрахунку майбутньої вартості грошей використовується формула складних процентів:

FV = P(1+r)n ,(3.1)

де: FV - майбутня вартість грошей ;

де R - річна процентна ставка,

n - кількість періодів.

Коли виникають зобов'язання у підприємства то це дисконтування

d = (FV - PV) / FV (3.2)

Для облікових цілей необхідно визначити теперішню вартість довгострокових зобов'язань за формулою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

(3.3)

де - грошові виплати в період ;

- номер періоду;

d - коефіцієнт дисконтування;

n - кількість періодів.

3.2 Облік довгострокових зобов'язань з оренди

Одним із видів довгострокових зобов'язань є довгострокова оренда (терміном від трьох і більше років), яка називається фінансовим лізингом. Оренда - це договірне, строкове, платне володіння і користування майном, яке передасться орендодавцем орендареві для здійснення господарської діяльності. Взаємовідносини орендодавця з орендарем щодо оренди майна регламентуються договором.

В зарубіжних країнах довгостроковий фінансовий лізинг набув широкого застосування як засіб формування довгострокових активів. Фінансовий лізинг - це оренда, за умовами якої орендар бере на себе всі ризики та витрати, пов'язані з експлуатацією орендованого майна.

Згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 17 "Оренда", лізинг визнається фінансовим за умови, що в договорі на оренду передбачений хоча б один із таких чинників:

- після закінчення строку оренди право власності на майно переходить до орендаря;

- орендарю надається можливість після закінчення строку оренди придбати майно за ціною, яка значно нижча ринкової;

- теперішня вартість орендних виплат складає суттєву частку ринкової вартості об'єкта на дату початку дії договору оренди (як правило 90 % і більше);

- строк оренди охоплює більшу частину терміну експлуатації орендованого майна (як правило, 75 % і більше).

В окремих країнах передбачені різні критерії визнання фінансового лізингу. Так, наприклад, в Німеччині фінансовим лізингом вважається оренда, термін якої за договором охоплює від 40 до 80 відсотків терміну експлуатації майна і за якою вартість опціону співвідноситься з вартістю об'єкта оренди. Законодавством Франції передбачені такі критерії фінансового лізингу:

- для надання в оренду майно має бути спеціально придбане;

- орендодар має право після закінчення строку оренди придбати майно за ціною, яка встановлюється на момент укладення договору.

Орендна операція - це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів або земні у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під процент та на визначений строк.

Оперативна оренда - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації.

Фінансова оренда - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з подальшою їх передачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних засобів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні засоби орендарю.

Для узагальнення інформації про стан розрахунків з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди призначений рахунок 53 „Довгострокові зобов'язання з оренди”

Рахунок 53 „Довгострокові зобов'язання з оренди” має такі субрахунки:

531 „Зобов'язання з фінансової оренди”

532 „Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів”

По кредиту рахунку 53 „Довгострокові зобов'язання з оренди” відображаються нарахування заборгованості перед орендодавцем за одержані об'єкти довгострокової оренди, по дебеті - її погашення, переведення до короткострокових зобов'язань, списання тощо.

Аналітичний облік ведеться за кожним орендодавцем та об'єктом орендованих необоротних активів.

Досвід зарубіжних країн свідчить, що лізингові операції вигідні для їх учасників і тому в загальному обсязі реальних інвестицій постійно зростає питома вага лізингу, зокрема, машин, обладнання та устаткування. Оренда об'єктів основних засобів на умовах фінансового лізингу дає можливість: постачальнику - реалізувати майно, отримавши повну оплату його вартості; орендодавцеві (лізинговій компанії) - отримати доходи у вигляді відсотків; орендареві - здійснити диверсифікацію своєї діяльності або розпочати її зі значно меншими початковими вкладеннями капіталу.

4. Облік розрахунків з оплати праці

4.1 Сутність, класифікація та документальне оформлення заробітної плати. Порядок нарахування і утримання із заробітної плати. Синтетичний і аналітичний облік з оплати праці

За законом України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Розмір заробітної плати відповідальних працівників державних та комунальних підприємств передбачається в укладеному контракті.

Розмір оплати праці працівників недержавних підприємств визначається власником. Порядок її нарахування та виплати на підприємствах усіх форм власності передбачається колективним договором. Заробіток працівників залежить від складності та умов виконання роботи, якості її виконання працівником, результатів господарської діяльності підприємства та вибраних власниками принципів матеріального заохочення. Державою регламентується мінімальний рівень заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності.

Мінімальна заробітна плата за місяць у 2014 році становить:

1) з 1 січня - 1218 грн.;

2) з 1 липня - 1250 грн.;

3) з 1 жовтня - 1301 грн.

Основні форми оплати праці, які використовуються в Україні, - відрядна і погодинна.

Відрядна оплата праці нараховується працівникові від кількості виготовлених виробів (виконаної роботи) та їх складності. Чим складнішою є робота, тим вищою повинна бути кваліфікація робітника і оплата за її виконання. Рівень кваліфікації робітника підтверджується присвоєним йому розрядом. Найбільш кваліфікованими і високооплачуваними є робітники VI розряду і найменш оплачуваними - І розряду. Залежно від форм організації праці відрядний заробіток нараховується працівникові індивідуально або для групи працівників (колективно). При колективній відрядній оплаті праці заробіток кожного працівника залежить від кількості відпрацьованого часу і розряду робітника.

Відрядна оплата праці складається з таких систем: прямої відрядної, відрядно-преміальної, відрядно-прогресивної, акордної.

При погодинній оплаті праці заробіток працівникові нараховується виходячи зі ставки оплати за годину, день чи місяць та кількості відпрацьованих годин. Заробіток при цій формі оплати праці нараховується за такими системами - проста погодинна та погодинно-преміальна.

Основою організації оплати праці в Україні є тарифна система, яка включає:

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- схеми посадових окладів;

- тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка - схема тарифних розрядів працівників, яка будується виходячи зі складності робіт та необхідного рівня кваліфікації працівників.

Тарифна ставка визначає розмір заробітної плати працівника певного розряду за одиницю часу (1 година, 1 день, 1 місяць).

Схеми посадових окладів визначають посади, які можуть обіймати працівники, та суми оплати за цими посадами (посадові оклади).

На основі схем посадових окладів складають штатний розклад підприємства, в якому передбачають перелік посад працівників та їхніх окладів на певний період (рік). Приклад штатного розкладу наведено нижче.

Тарифна ставка визначає розмір заробітної плати працівника певного розряду за одиницю часу (1 година, 1 день, 1 місяць).

Схеми посадових окладів визначають посади, які можуть обіймати працівники, та суми оплати за цими посадами (посадові оклади).

На основі схем посадових окладів складають штатний розклад підприємства, в якому передбачають перелік посад працівників та їхніх окладів на певний період (рік).

Штатний розклад та зміни до нього затверджуються наказом керівника підприємства.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики містять переліки основних робіт галузі виходячи з кваліфікації (розрядів) працівників.

Використання тарифної системи дозволяє здійснювати диференціацію заробітної плати залежно від складності виконуваних робіт, кваліфікації працівників.

Розмір заробітної плати також залежить від розміру отримуваних підприємством доходів, його фінансового стану та від низки інших показників.

Заробітна плата може бути основною і додатковою.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до визначених норм праці, її складності та умов виконання. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад визначені норми, за трудові досягнення, особливі умови праці та в інших випадках: доплати, надбавки, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. До них відносять нарахування заробітної плати за роботу:

- понад визначені норми;

- в нічний час (до 40 % тарифної ставки або окладу, але не менше ніж 20%);

- у святкові й неробочі дні (у подвійному розмірі тарифної ставки або окладу);

- за час простою не з вини працівника (2/3 тарифної ставки або окладу в період до 6 місяців);

- при виготовленні продукції, що виявилася бракованою не з вини робітника в процесі виробництва продукції (2/3 тарифної ставки або окладу).

Існують інші заохочувальні та компенсаційні винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та грошові матеріальні виплати, не передбачені чинним законодавством або які здійснюються понад визначені законодавством норми.

Працівники можуть бути зараховані на роботу на підставі трудового договору або цивільно-правових договорів про працю.

Зарахування працівника на роботу відбувається на підставі його заяви, поданої на ім'я керівника підприємства.

Облік особового складу здійснюється відділом кадрів, де зберігаються всі накази і розпорядження про прийняття, переведення, звільнення, надання відпусток, заохочення та стягнення. На кожного зарахованого за наказом керівника підприємства працівника відкривається особова картка обліку, в якій зазначають дані про нього: вік, освіта, наявність дітей, посада, оклад, розряд та ін.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Ведуть її на кожного працівника, який працював на підприємстві більше 5 днів.

Трудова книжка зберігається на підприємстві, записи в ній здійснюються на підставі наказів і розпоряджень, відповідно до діючого законодавства. При звільненні трудова книжка видається працівнику.

Для обліку трудових книжок на підприємстві ведуть Книгу обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них та Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Перша книга призначена для обліку операцій пов'язаних з одержанням і витрачанням бланків трудових книжок. Вона складається в бухгалтерії.

Друга книга складається у відділі кадрів, в ній відображається трудові книжки, прийняті від працівників про зарахування на роботу, а також реєструється видача трудових книжок працівникам при звільненні, що обов'язково підтверджуються підписом працівника у книзі.

Бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії і обліковуються як бланки суворої звітності. Кожному працівнику підприємства присвоюють табельний номер, який зберігається за ним протягом терміну його роботи на підприємстві. Табельний номер проставляється на всіх документах з обліку праці та їх оплати. Якщо працівник звільняється, його табельний номер не надається іншому працівнику мінімум 3 роки.

В бухгалтерії на кожного працівника відкривають особовий рахунок, в якому відображаються нарахування заробітної плати, утримань з неї та її виплату. Табельний номер є номером основного рахунку.

Для правильного визначення сум заробітної плати і розрахунку по ній необхідно вести облік використання робочого часу. Облік фактичного часу перебування працівників на підприємстві називаються табельним обліком.

Табелі ведуться в розрізі цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів підприємства. Відповідальність за точність наведених даних покладається на табельників або інших відповідальних осіб.

В табелі вказується перелік всіх працюючих відповідно присвоєних табельних номерів по окремих відділах, цехах.

Щомісяця відділом кадрів, керівництвом виробничих підрозділів чи спеціально уповноваженими особами - табельниками на всіх працівників заповнюється табель обліку робочого часу (в одному примірнику), в іншому вказується кількість відпрацьованих ними щодня годин. За відсутності працівника на роботі в табель записуються причини спеціальними символами (наприклад, В - відрядження, Л - через втрату працездатності та ін.). У кінці місяця табель передається в бухгалтерію для нарахування заробітної плати та виплат за невідпрацьований час.

Заробітна плата за відпрацьований час нараховується всім категоріям працівників. Щоб нарахувати заробіток робітникам, достатньо знати фактично відпрацьований час (за табелем) з урахуванням кваліфікації .

Для здійснення обліку відпрацьованого часу на підприємстві застосовуються різні системи, серед них:

- карткова;

- рапортна;

- жетонна;

- перепусткова.

Метою подібного контролю є виявлення неявок, запізнень, понаднормової роботи, забезпечення точності фіксування робочого часу, що важливо при нарахуванні заробітної плати погодинникам та визначення виконання норм виробітку відрядників.

Розрахунок заробітної плати проводиться на основі обліку фактично відпрацьованого часу, даних первинних документів по обліку виробітки або виконаних робіт, нарахування премій за діючими системами преміювання, доплат за понаднормовані роботи, а також шляхом розрахунку різних утримань.

Наряди виписують на окремі робочі процеси, передбачені нормами, на комплекс робіт (як правило, приведений до єдиного укрупненого нормативу), на кожний обліковий об'єкт відповідно до технічної документації і видаються бригаді або робітнику до початку роботи. У будівельних організаціях для обліку виконаних робіт і нарахування заробітної плати застосовують наряд на відрядні (акордні) роботи.

Існують такі сигнальні наряди:

- наряд з червоною лінією видається на виправлення недоліків та переробку неякісної роботи. До нього обов'язково надається акт на брак;

- наряд із зеленою полосою виписується на виконання робіт, що не передбачені проектом, кошторисом чи калькуляцією;

- наряд з чорною полосою оформляється на роботи пов'язані з доробкою виробів заводу постачальника.

У сучасних умовах на підприємствах застосовуються різні форми і системи оплати праці, але найбільше поширення отримали три форми оплати праці: відрядна, погодинна і тарифна.

Відрядна оплата праці - це оплата праці за кількість зробленої продукції (робіт, послуг), вона заснована на оплаті праці в прямій залежності від його результатів.

Різновиди відрядної оплати праці:

Відрядно-преміальна - це така система оплати праці, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію. Премія звичайно встановлюється за досягнення визначених показників: виконання плану виробництва продукції, завдань по якості продукції або економії у витраті матеріальних і інших видів ресурсів.

Непряма-відрядна - застосовується для оплати праці допоміжних робітників, заробітна плата яких залежить від результатів праці основних робітників, що обслуговуються ними.

Відрядно - прогресивна оплата праці, як правило, вводиться тимчасово на найважливіших ділянках основного виробництва. При цій системі заробіток робітника визначається по виконанню норми виробітки, як і при прямій відрядній оплаті, тобто по встановлених розцінках. Акордна система оплати праці - це різновид відрядної, оплати праці, сутність якої полягає в тому, що розмір оплати праці встановлюється на весь обсяг виконання робіт із визначенням терміну його виконання.

Погодинна оплата праці - це оплата праці за відпрацьований час.

Ця форма має такі системи:

Проста погодинна - розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.

Погодинно-преміювальна - це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за кількість відпрацьованого часу, але і визначений відсоток премії до цього заробітку.

Для обліку нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам використовується рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці». За кредитом цього рахунка відображається нарахована працівникам заробітна плата (основна і додаткова, інші нарахування), за дебетом - суми утриманих податків та платежів, виплата заробітної плати, суми інших утримань із заробітної плати.

Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» має такі субрахунки:

- 661 «Розрахунки за заробітною платою»;

- 662 «Розрахунки з депонентами».

Нарахування і виплати заробітної плати проводяться за рахунком 661 «Розрахунки за заробітною платою». За рахунком 662 «Розрахунки з депонентами» ведеться облік нарахованих, але не отриманих персоналом своєчасно сум заробітної плати.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат і утримань.

Заробітна плата має виплачуватись працівникам регулярно в терміни, визначені колективним договором, двічі на місяць. Перерва між виплатами заробітної плати не повинна перевищувати 16 днів. Якщо день виплати заробітної плати припадає на вихідний або святковий, то заробітна плата виплачується попередньо.

Законодавство України передбачає утримання із нарахованої заробітної плати працівників підприємства частини грошей, що обумовлено системою оподаткування, доходів фізичних осіб, формуванням доходів Пенсійного фонду та органів соціального страхування, практикою судочинства тощо.

З 2014 року розрахунок відрахувань із заробітної плати та нарахувань на фонд оплати праці значно спростився, порівняно з попередніми роками. Замість внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, тепер існує один - єдиний соціальний внесок.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу у вигляді заробітної плати, якщо її розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

У разі перевищення місячної заробітної плати понад встановлений розмір питання щодо надання податкової соціальної пільги не розглядається, незалежно від категорії платника податку, що її одержує.

Згідно законодавства України розраховані такі значення для застосування податкової соціальної пільги в 2014 році:

- "звичайна" пільга (100%) - 609,00 грн.;

- підвищена пільга (150%) - 913,50 грн.;

- підвищена пільга (200%) - 1218,00 грн.

Граничний розмір доходу для отримання пільги в 2014 році - 1710,00 грн.

Отже, роботодавець, з 2014 року, повинен утримувати із заробітної плати працівників суму єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги.

В той же час роботодавець повинен робити нарахування на фонд оплати праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу професійного ризику виробництва.

Із заробітної плати, та інших доходів бухгалтерією підприємства на підставі рішень суду здійснюються стягнення таких платежів: аліментів, відшкодування збитку, сплата компенсацій каліцтва чи інших ушкоджень здоров'ю тощо.

Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку за мінусом податку на доходи, що утримуються з нього. Доставка грошових переказів одержувачу аліментів здійснюється за рахунок платника аліментів (тобто за рахунок зарплати платника аліментів).

Утримання по виконавчих листах здійснюється в розмірі і порядку, встановлених законом, по рішенню суду. Підставою для утримання аліментів є виконавчі судові листи або письмове зобов'язання громадян про добровільну сплату аліментів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах осіб про те, що вони зобов'язані сплатити аліменти.

Контроль за дотриманням законодавства з питань утримань із заробітної плати, правильності розрахунків покладається на апарат бухгалтерії, головного бухгалтера та керівника підприємства.

Размещено на Allbest.ru