Система внутрішнього контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

З ДИСЦИПЛІНИ «АУДИТ»

НА ТЕМУ: «СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ»

ВСТУП

Система внутрішнього контролю -- це всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження і раціонального використання активів, точності та повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації.

Головна мета створення системи внутрішнього контролю -- забезпечення захисту інтересів підприємства і його власників від зловживань, безгосподарності, нераціонального управління, а також підвищення ефективності господарської діяльності. В основу такої системи має покладатися принцип попередження помилок і зловживань, а не їх виявлення і усунення. Крім того, система має бути рентабельною, тобто вигоди від функціонування системи внутрішнього контролю мають перевищувати витрати на її створення.

Під час розробки ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація підприємства має переслідувати такі цілі:

* забезпечення управлінської ланки надійною і своєчасною інформацією;

* забезпечення збереження активів і документів підприємства, а також раціональне й ефективне використання майна економічного суб'єкта;

* забезпечення ефективності господарської діяльності, досягнення і збереження фінансової стійкості економічного суб'єкта;

* дотримання персоналом економічного суб'єкта вимог законодавчих і нормативних актів, що регулюють діяльність суб'єкта й організацію бухгалтерського і податкового обліку;

* дотримання персоналом економічного суб'єкта внутрішніх правил і розпоряджень;

* забезпечення виконання принципів прийнятої облікової політики підприємства. Ефективність аудиторської перевірки багато в чому залежить від повноти розуміння аудитором встановлених керівництвом підприємства принципів внутрішнього контролю.

1. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ І ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

З метою успішного функціонування підприємства, підвищення рівня рентабельності, збереження та збагачення його активів необхідний налагоджений механізм управління, найважливішим елементом якого є повсякденний внутрішній контроль.

Система контролю має бути економічно вигідною, тобто затрати на її функціонування мають бути меншими за витрати підприємства через її відсутність. Якщо система внутрішньогосподарського контролю буде функціонувати ефективно, це дасть змогу скоротити витрати на проведення внутрішнього аудиту.

Система внутрішнього контролю визначає всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети -- забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження та раціональне використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.

При формуванні ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація суб'єкта господарювання повинна забезпечити:

надійну інформацію, яка необхідна для успішного керівництва діяльністю суб'єкта господарювання;

збереження активів і документів -- уникнення фактів крадіжок, псування та нецільового використання майна, знищення і розголошення інформації (в тому числі тієї, що міститься в облікових регістрах, комп'ютерних базах даних);

ефективність господарської діяльності -- виключення шляхом контрольних процедур дублювання, невиробничих витрат, нераціонального використання всіх видів ресурсів; оптимізація податкових платежів, зміцнення розрахункової дисципліни;відповідність визначеним обліковим принципам -- обов'язкове виконання працівниками встановлених на підприємстві інструкцій і правил, а також вимог нормативних документів; надійну систему бухгалтерського обліку.

Система внутрішнього контролю включає три основні елементи: середовище контролю, систему бухгалтерського обліку та незалежні процедури перевірки.

1. Середовище контролю, де відбуваються операції, -- це заходи і записи, які характеризують загальне ставлення керівництва і власників підприємства до діючої системи внутрішнього контролю, значення діючої системи внутрішнього контролю для підприємства.

До факторів середовища контролю належать:

діяльність керівництва (власників) клієнта; політика та методи керівництва; організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління і відповідальності; управлінські методи контролю, в тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов'язків.

До специфічних заходів контролю включають:

періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

перевірку арифметичної точності записів;

контроль за умовами функціонування та використання комп'ютерних інформаційних систем, зокрема підтримання контролю за періодичними змінами комп'ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;

введення і перевірку контрольних рахунків і перевірочних облікових регістрів по рахунках; порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);

відповідність прийнятих внутрішніх правил вимогам законодавчих актів та зовнішнім джерелам інформації; порівняння загальної суми наявних грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних ресурсів із записами в облікових регістрах;

порівняння і аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу).

2. Система бухгалтерського обліку -- це заходи і записи підприємства, шляхом яких бухгалтерські операції оформлюються в регістрах бухгалтерського обліку. Така система визначає, збирає, аналізує, підраховує, класифікує, записує, підсумовує і надає інформацію про операції та інші заходи.

3. Незалежні процедури перевірки -- це аудиторські процедури, які використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені і відображені в облікових регістрах, а також чи всі помилки в процесі ведення справ і реєстрації даних по них виявляються максимально швидко. Це означає, що процедури контролю дають упевненість у тому, що мета контролю за забезпеченням повноти, точності, законності, захисту активів і файлів даних будуть досягнуті та буде видана надійна фінансова інформація.

На практиці існують різні процедури контролю, а саме:

а) процедури контролю за повнотою даних, що призначені для впевненості в тому, що всі дані по всіх господарських операціях внесені до облікових регістрів (комп'ютерних файлів) і прийняті на обробку;

б) процедури контролю за точністю даних необхідні для впевненості в тому, що дані по кожній господарській операції відображені в обліку своєчасно і в повному обсязі та правильно рознесені по рахунках;

в) процедури контролю за дозволом (санкціонуванням) операцій спрямовані на забезпечення законності здійснення операцій;

г) процедури контролю за збереженням активів і записів -- процедури, що базуються на обмеженні доступу до активів підприємства осіб, котрі не мають на те повноважень, запобіганні крадіжкам, псуванню та нестачі активів. Вони включають: створення та налагодження надійної контрольно-пропускної системи на підприємстві, встановлення засобів охорони, сигналізації, сейфів, обладнання складських приміщень тощо, а також періодичне проведення внутрішніх ревізій та інвентаризацій.

Під час аудиторської перевірки аудитор досліджує тільки ту методику і процедури бухгалтерського обліку, які відносяться до тверджень звітності. Розуміння відповідних аспектів систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою властивого ризику і ризику невідповідності функціонування внутрішнього контролю разом із розглядом інших обставин нададуть аудитору можливість:

з'ясувати для себе види потенційних суттєвих перекручень, котрі можуть бути у фінансових звітах; визначити фактори, що впливають на ризик наявності суттєвих помилок; запланувати необхідні аудиторські процедури.

Внутрішній контроль за функціонуванням системи обліку на підприємстві повинен забезпечувати: наявність дозволу на проведення облікових операцій, які мають здійснюватися відповідно до розпорядження керівництва;

відображення всіх облікових операцій у вигляді точних підсумкових показників на відповідних рахунках обліку і у відповідний час, що дає можливість спеціалістам підготувати фінансову звітність згідно зі встановленими вимогами щодо її подання; доступ до облікових записів по активах підприємства тільки після дозволу керівництва; систему обліку, що передбачає порядок порівняння відображених в обліку активів з активами, які є у наявності, через певні інтервали часу, і по всіх існуючих розбіжностях вживати необхідних та своєчасних заходів щодо їх усунення.

Через певні обмеження наявні системи обліку і внутрішнього контролю не можуть дати керівництву докази того, що поставлені перед внутрішнім контролем завдання виконані.

Існують такі обмеження:

вимоги керівництва, які виходять із того, що витрати на внутрішній контроль не можуть перевищувати корисного ефекта від його функціонування;

більшість процедур внутрішнього контролю спрямовані на звичайні, а не на неординарні операції, можливість припущення помилки будь-якою службовою особою з причин необачності, неуважності, неправильного судження і неправильного розуміння законодавства, норм і правил;

можливість уникнути проведення заходів внутрішнього контролю шляхом змови членів керівництва або співробітників з персоналом підприємства і третіми особами; можливість нехтування принципів внутрішнього контролю особами, відповідальними за забезпечення внутрішнього контролю;

з причини несвоєчасного врахування змін певних обставин існує можливість проведення неадекватних процедур внутрішнього контролю.

2. ЕТАПИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

На етапі загального знайомства з системою внутрішнього контролю аудитор отримує загальне уявлення про специфіку і масштаби діяльності підприємства, систему бухгалтерського обліку, структуру служби внутрішнього аудиту та її місце в системі управління, оцінює рівень професійності служби внутрішнього аудиту та перелік основних завдань, що вирішуються такою службою. Аудитор визначає порядок застосування заходів щодо забезпечення збереження майна, надійності бухгалтерського обліку і достовірності звітності. Якщо за результатами такого вивчення буде зроблено висновок про ненадійність системи внутрішнього контролю, низький його рівень, то покладатись на таку систему контролю недоцільно, отже виникає потреба в більш детальній аудиторській перевірці. А коли, на думку аудитора, можна довіряти системі внутрішнього контролю клієнта, тоді аудитор переходить до наступного етапу.

Початкова оцінка надійності системи внутрішнього контролю здійснюється аудитором на основі власного досвіду застосування методик та прийомів. При цьому слід враховувати, що для перевірки надійності засобів контролю потрібно вивчити облікову та господарську документацію за весь звітний період, більшу увагу приділити періодам, в яких мали місце певні особливості та відмінності.

У результаті таких досліджень надійність системи внутрішнього контролю може бути оцінена як:

а) висока;

б) середня;

в) низька.

Підтвердження достовірності оцінки системи внутрішнього контролю здійснюється в процесі перевірки. Довіряючи певною мірою системі внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор в ході перевірки повинен проводити процедури підтвердження її надійності, застосовуючи різні методи та прийоми при проведенні тестів на відповідність системи внутрішнього контролю та процедур перевірки на суттєвість.

Тести на відповідність внутрішнього контролю здійснюються з метою отримання аудиторських доказів ефективності:

структури систем обліку і внутрішнього контролю, що означає, наскільки ця структура попереджає, виявляє і своєчасно виправляє істотні помилки;

функціонування внутрішнього контролю протягом всього періоду перевірки.

Деякі процедури аудиту можна не планувати окремо як тести на відповідність внутрішнього контролю, але вони можуть дати аудиторські докази ефективності як структури внутрішнього контролю, так і її функціонування. Таким чином, ці процедури перевірки можуть служити для аудиту тестами відповідності внутрішнього контролю. Наприклад, під час вивчення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю грошових коштів аудитор може отримати аудиторські докази ефективності контрольної перевірки рахунків банку шляхом опитування і спостереження.

Якщо аудитор зробить висновок, що процедури перевірки з метою отримання уявлення про систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю свідчать про доцільність і ефективність внутрішньої політики підприємства, і вони відповідають окремим твердженням фінансової звітності, він може використати ці докази для оцінки ризику внутрішнього контролю і визначити його рівень як незначний.

Аудитор може провести такі тести перевірки відповідності внутрішнього контролю. Насамперед, перевірку первинних документів, які підтверджують операції та інші дії, з метою отримання аудиторських доказів про відповідність функціонування системи внутрішнього контролю; перевірку порядку надання дозволу на проведення певної категорії операцій на підприємстві; опитування і спостереження стосовно процедур внутрішнього контролю, щодо яких немає змоги провести наскрізну перевірку, наприклад, при визначенні фактичного виконавця окремих функцій процесу виробництва; повторення процедур внутрішнього контролю, зроблених на підприємстві аудитором, наприклад, проведення перевірки банківських рахунків для підтвердження правильності ведення обліку підприємством.

Щоб підтвердити кожну зроблену оцінку незначного ризику невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен обов'язково провести ретельні тести на відповідність системи внутрішнього контролю. Тобто, чим менший ризик невідповідності внутрішнього контролю, визначений аудитором, тим більше підтверджень йому потрібно отримати стосовно того, що структура системи обліку та внутрішнього контролю працює ефективно.

Під час отримання доказів ефективного функціонування системи внутрішнього контролю аудитору необхідно враховувати спосіб та послідовність їх отримання протягом певного періоду; професійний досвід особи, яка отримала такі докази (у разі залучення помічників та асистентів).

Внутрішній аудит -- організована на підприємстві служба, що діє в інтересах його керівництва або власників, регламентована внутрішніми документами система контролю з дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, охорони власності та надійності системи внутрішнього контролю.

Структура та штат служби внутрішнього аудиту затверджуються керівником підприємства. Організаційні форми внутрішнього аудиту можуть бути різними, наприклад, відділ внутрішнього контролю, аудит, управління тощо.

3. ЗАВДАННЯ ТА ОБ'ЄКТИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

Особливою формою контролю є внутрішній контроль. Він є основою планування обсягу незалежного зовнішнього аудиту і обумовлений внутрішніми проблемами підприємства. Система внутрішнього контролю (СВК) забезпечує достовірність інформації підприємства, збереження грошових та матеріальних цінностей, підвищення ефективності господарювання, відповідність системи внутрішнього аудиту вимогам законодавчих та нормативно-правових актів і норм, зменшення витрат на проведення зовнішнього аудиту.

Основними вимогами внутрішнього контролю є: формування переліку окремих об'єктів для кожного підрозділу контролю; розробка рекомендацій, норм, стандартів з метою виконання підприємством і його підрозділами встановлених завдань; здійснення оцінки одержаних результатів; забезпечення розробки рекомендацій щодо ліквідації на підприємстві негативних явищ. Організація системи внутрішнього контролю на підприємстві загалом і на його підрозділах вимагає від працівників необхідної професійної підготовки, раціонального розподілу прав і обов'язків. Одним із основних принципів реалізації вимог внутрішнього контролю є запобігання недостовірній інформації, зловживанням і крадіжкам, що обумовлює структуру і напрями внутрішнього контролю.

Так, на підприємствах малого бізнесу функції внутрішнього контролю може виконувати керівник, а на великих підприємствах -- контрольно-ревізійні відділи. Суцільне та повне відображення господарських операцій забезпечує наявність доказів про їх здійснення. Основні вимоги, що пред'являються до первинних документів, є їх обов'язкові реквізити. До них належать: назва документу; код їх форми; місце складання; номер та дата документа; зміст господарської операції; натуральні чи вартісні вимірники; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; підписи осіб, які здійснили господарську операцію. Обов'язковою умовою для складання документів є те, що вони повинні складатися у момент здійснення операцій або після їх закінчення. Однією з основних вимог до документів, які зберігаються на підприємстві, є те, що вони повинні бути послідовно пронумеровані, достатньо простими, чіткими і розраховані для багаторазового використання. Вимоги щодо формування, збереження і використання бухгалтерської документації встановлені "Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку". Дозвіл на здійснення господарських операцій визначений інструкціями Міністерства фінансів України та іншими документами, обов'язковими для первинних документів. Основними елементами системи внутрішнього контролю є: середовище контролю, системи бухгалтерського обліку і процедури контролю. Необхідно зауважити, що законодавством України не визначено середовище внутрішнього аудиту. Проте, на думку професора A.M. Кузьминського [26, с. 37], його можна встановити через напрями діяльності аудиту. Стаття 7 Закону "Про аудиторську діяльність" визначає основні напрями діяльності аудиту. До них відноситься: перевірка достовірності фінансової звітності; повнота і відповідність її встановленим нормативним актам бухгалтерського обліку; консультації з обліку та експертизи, перевірка економічних та технічних аспектів комплексу об'єктів, що перевіряються аудитором.

4. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ І ВИЯВЛЕННЯ ЗОН РИЗИКУ

Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується і досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль. Внутрішній контроль будучи функцією управління виступає засобом двостороннього зв'язку між об'єктами управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських рішень. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети. Так як внутрішній контроль являється невід'ємною частиною загальної системи управління, то в ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, настільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання. Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур аудитор повинен дати оцінку системі внутрішнього контролю у клієнта. Основна мета вивчення та оцінки системи внутрішнього контролю клієнта - підготувати основу для планування аудиту, встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур. При перевірці операцій пов'язаних з рухом грошових коштів в касі аудитор вивчає наступні питання:

наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;

наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлює періодичність перевірок;

наявність ознак формального проведення перевірок каси, призначення в комісію по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акту та свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується;

надання права підпису прибуткових і видаткових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, не відображене в розпорядженнях керівника підприємства;

формальне проведення перевірок каси при зміні (звільнені) касирі;

відсутність в штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства;

наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;

застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням.

Відповідальність за дотриманням порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємства, головного бухгалтера і касира. При проведені перевірки стану внутрішнього контролю аудитор маючи у своєму розпорядженні матеріали дослідження, виконаного перед укладанням договору, звіт попереднього аудиту, аудитор проводить вивчення системи внутрішнього контролю шляхом опитування персоналу замовника, проведення власного спостереження, спілкування з попереднім аудитором, вивчення організаційно-розпорядчої і облікової документації на місці, вивчення результатів ревізій і перевірок всіх перевіряючи органів, тощо. Результати опитування вивчення системи внутрішнього контролю можуть бути оформлені в виді анкети.

Відповіді можуть бути різноманітними і касир може не знати чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник підприємства - про необхідність укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Не співпадання у відповідях на поставлені аудитором запитання можуть свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.

ВИСНОВОК

Отже, система внутрішнього контролю -- це всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження і раціонального використання активів, точності та повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації.

Головна мета створення системи внутрішнього контролю -- забезпечення захисту інтересів підприємства і його власників від зловживань, безгосподарності, нераціонального управління, а також підвищення ефективності господарської діяльності. В основу такої системи має покладатися принцип попередження помилок і зловживань, а не їх виявлення і усунення. Крім того, система має бути рентабельною, тобто вигоди від функціонування системи внутрішнього контролю мають перевищувати витрати на її створення. Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується і досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль. Внутрішній контроль будучи функцією управління виступає засобом двостороннього зв'язку між об'єктами управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських рішень. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети. Згідно МСА 315 внутрішній контроль є процесом, який формують і задіюють осіб, наділені керуючими повноваженнями, керівництво і інший персонал, щоб забезпечити розумну упевненість з точки зору забезпечення надійності бухгалтерської (фінансовою) звітності і результативності операцій і відповідності їх вживаним законам і нормам [151 - Іншими словами, внутрішній контроль створиться і застосовується для запобігання виявленим бізнес-ризикам, які погрожують досягненню будь-якої з цих цілей. Таким чином, формування внутрішнього контролю спрямоване на створення можливості для керівників економічного суб'єкта знижувати з його допомогою бізнес-риски і готувати надійну бухгалтерську (фінансову) звітність, що відповідає вживаним законам і іншим нормативним актам.

В процесі аудіювання економічного суб'єкта аудиторові необхідно постійно аналізувати існуючу систему внутрішнього контролю. Одночасно з цим МСА 315 вимагає пов'язувати аналіз системи внутрішнього контролю з оцінкою аудиторського ризику і аудиторські процедури по оцінених рисках.

З введенням МСА 315 зазнала зміни і класифікація складових частин системи внутрішнього контролю. Вона містить наступні елементи: інформаційні системи, пов'язані з цілями бухгалтерської (фінансовою) звітності; контрольне середовище; контрольні дії; моніторинг засобів контролю.

Систематичний вибір передбачає, що елементи сукупності, що перевіряється, відбираються через постійний інтервал, починаючи з випадково обраного числа. Інтервал будується або на певному числі елементів сукупності (наприклад, вивчення кожного десятого документа з генеральної сукупності), або на їх вартісній оцінці (наприклад, відбирається той елемент, що становить документ, сальдо чи оборот за рахунком, на який доводиться кожна сотня гривень у сукупній вартості елементів генеральної сукупності).

Під час використання цього методу аудитор має передбачити, щоб сукупність даних не була структурована таким чином, що інтервал вибірки відповідатиме певній сукупності наявних даних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

аудит ризик бухгалтерський документація

1. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року із змінами та доповненнями.

2. Міжнародні нормативи аудиту в 2-х частинах, Київ, Бібліотека бухгалтера та аудитора, 2003.

3. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. Пархоменко В.М., Баранцев

4. Данилевский Ю.А. Аудит: вопросы и ответы. М.: Бухгалтерский учет, 2002. - 112 с.

5. Дорош Н.І. Аудит. Методологія і організація. - К. “Знання”.-2000- 402 с.

6. Кулаківська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. - К.: „Каравела” 2002. - 504.с.

7. Герасимчук В.И. Розвиток підприємства. Діагностика, стратегія, єфективність. К., 2001. - 268 с.

8. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.: «Инфра-М», 2002. - 344с

9. Алексеева М. “Планирование деятельности фирмы”. -- Экономика.1997.-236 с.

10. Фатхутдинов Р.П. «Система менеджмента». - М.: АО «Бизнес-школа», 2001.-367с.

Размещено на Allbest.ru