Методика та організація оцінки активів в обліку і аудиті

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення економічного зростання висуває підвищені вимоги до оцінки параметрів функціонування суб'єктів підприємництва, їх структури, серед яких особливе місце належить розкриттю інвестиційної привабливості суб'єктів ринкових відносин. Це потребує вирішення низки складних і різних за характером проблем в обліковому середовищі, удосконаленню його теоретико-методичних аспектів, науково обґрунтованої організації.

Активи підприємства є однією з найважливіших категорій обліково-аналітичного процесу. У системі теоретичних основ формування і використання активів важливу роль відіграє концепція їх оцінки, що в першу чергу впливає на об'єктивність обліку і формування фінансової звітності підприємства.

Проте, ще залишається чимало невирішених питань, пов'язаних з оцінкою активів в операційній діяльності, котрі потребують детального дослідження і вироблення пропозицій для вітчизняної практичної діяльності.

Для розкриття економічних інтересів підприємств в умовах ринкових відносин необхідний системний підхід до визнання категорії "активи" в економічному та обліковому аспектах. Такий підхід повинен включати в себе вирішення низки методичних питань, пов'язаних з оцінкою активів в обліку, достовірність якої підтверджується аудиторськими висновками, а також комплекс питань з організації її проведення в обліку і аудиті. Системний підхід повинен повністю враховувати інтереси власників, задовольняти потреби користувачів обліковою інформацією. Актуальною стає розробка такої методико-організаційної системи оцінки активів, яка б поєднувала використання багаторічного досвіду зарубіжної облікової практики з урахуванням особливостей розвитку вітчизняної обліково-аналітичної теорії й практики. Саме науково-теоретична та практична значущість цих проблем зумовили вибір теми та цільове спрямування дисертаційної роботи, визначили її мету та головні завдання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є уточнення науково-методичних і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення підходів до оцінки активів підприємства, вироблення організаційних напрямів формування інформаційного середовища її проведення на підставі вивчення теоретичних засад і практичних аспектів обліку і аудиту оприбуткування та списання активів. Для досягнення поставленої мети визначено розв'язати такі завдання:

· обґрунтувати концептуальні підходи щодо сутності активів, рух яких зумовлює операційну діяльність підприємства;

· узагальнити класифікаційні ознаки активів у розрізі їх типів з метою визначення критеріїв визнання активів як об'єктів обліку;

· уточнити методику оцінки руху активів та їх відображення на рахунках обліку для забезпечення користувачів достовірною інформацією за статтями фінансової звітності;

· розробити методику аудиту оцінки активів з деталізацією програм перевірки в розрізі кожного їх виду;

· дати оцінку організаційним принципам інформаційного середовища формування вартості активів на предмет їх здатності забезпечити якісні вимоги до облікової інформації, які зазначені в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”;

· доповнити методику застосування інструментарію фінансового аналізу активів підприємства для підтвердження правильного вибору методики оцінки активів та оптимізації інформаційного середовища аудиту її достовірності;

· розробити організаційні моделі оцінки активів в обліку й аудиті, які б сприяли оптимальному вибору удосконаленого методичного забезпечення її проведення.

Об'єктом дослідження є активи як об'єкти обліку операційної діяльності підприємств легкої промисловості.

Предметом дослідження є теоретико - методичні та організаційні аспекти оцінки активів у системі обліку та аудиту.

1. Активи та концептуальні основи формування їх вартості

Уточнено економічний зміст активів, вдосконалено систему їх класифікації з врахуванням потреб зовнішніх та внутрішніх користувачів облікової інформації щодо управління активами в операційній діяльності підприємства. Дано теоретичне обґрунтування методико-організаційних питань оцінки активів як самостійного напряму дослідження в комплексній системі методичних прийомів обліку. Оцінка розглядається як процес усвідомлення позитивного чи негативного результату будь-яких господарських явищ, результатів праці, форм виробничо-трудової діяльності, матеріальних подій, здобутків господарювання для задоволення людських потреб, інтересів, інших цілей.

Автором зроблено акцент на те, що практична реалізація управлінських рішень залежить від забезпечення інформаційного середовища, достовірність формування якого насамперед залежить від правильного вибору методів оцінки об'єктів управління, значна доля серед яких належить активам. Використання у процесі дослідження діалектичного методу пізнання дало змогу віднайти суперечності, властиві категорії активів, розкрити множину проблем та тенденцій її розвитку, адже питання природи та умови визнання, змісту і форми активів має концептуальний характер і є дискусійним.

Досліджена в роботі еволюція теоретичних підходів до з'ясування сутності активів засвідчує їх складність та багатомірність. Проте доведено, що відмінності у визначенні сутності активів виникають внаслідок характеристики авторами різних видів активів, а не самого поняття "активи", що потребує необхідності уточнення визнання активів як облікової категорії. Основні теорії щодо питання визначення сутності активів, підходи до визначення їх оцінки розглядались відповідно до цілей дослідження (синтаксичної, семантичної, прагматичної).

Застосування у дослідженні системно-структурного підходу, за яким активи розглядаються як певна цілісність (система), їх види - як підсистеми, а виконувані ними функції - як елементи, дало можливість виявити нові ознаки визнання активів, а саме: здатність генерувати доходи, відображати вплив на результати діяльності факторів часу, ризику і ліквідності, що сприяло розкриттю комплексної характеристики ролі активів у діяльності підприємства.

Віддаючи належне значному науковому доробку вітчизняних і зарубіжних вчених щодо визначення категорії "активи", її економічну суть пропонується розкривати через наступне визначення: "Активи - контрольовані підприємством економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати доходи, постійний обіг яких в процесі використання пов'язаний з факторами часу, ризику і ліквідності".

Для оптимального розкриття інформації щодо активів, якими володіє підприємство, у роботі запропонована їх структурна модель, застосування якої повинно сприяти розкриттю корисної інформації про наявність активів зацікавленим користувачам. Корисність структурування активів забезпечується шляхом встановлення якісних вимог до його проведення, а саме: сутність, релевантність, надійність, порівняння.

Відповідно до проведеного аналізу наукових, методичних та практичних джерел, що розглядають активи як об'єкти обліку, виявлені наступні проблеми класифікації активів:

1) відсутність єдиного комплексного підходу при виробленні різних типів класифікаційних ознак;

2) відсутність систематизації всіх типів класифікації активів;

3) проблема класифікації необоротних активів (автори розробили різні типи класифікації лише основних засобів чи нематеріальних активів, за іншими видами необоротних активів класифікація не вивчається);

4) потреба виробити додаткові типи класифікації для задоволення інформаційних потреб користувачів облікової інформації в процесі управління активами.

Для вирішення цих проблем у роботі запропоновано блок-схему класифікації активів, яка передбачає поетапне проведення класифікації активів підприємства: від визначення мети та завдань класифікації у кожному окремому випадку до вибору оптимального типу класифікації активів згідно до визначених потреб зовнішніх та внутрішніх користувачів облікової інформації.

Для правильного трактування методики оцінки активів у роботі проведено дослідження історичного розвитку концепцій її проведення у розрізі провідних облікових шкіл протягом XV-XIX ст., коли спостерігався бурхливий розвиток облікової науки, внаслідок чого сформувались наступні три напрями поглядів:

1. Оцінка за собівартістю - представники французької та англійської облікових шкіл.

2. Оцінка за собівартістю виробничих запасів, готової продукції та за цінами продажу товарних запасів - російська облікова школа.

3. Оцінка за цінами продажу - італійська облікова школа.

Історичний розвиток економічної думки стосовно оцінки активів систематизовано з відповідним коментарем причинно-наслідкових умов розвитку кожної з методик.

За результатами проведеного дослідження визначено мету оцінки активів підприємства, зокрема встановлення фінансової рівноваги у структурі господарських засобів підприємства та джерел їх утворення. Це підтверджує, що оцінка активів є самостійним об'єктом дослідження, який взаємопов'язаний з іншими елементами облікової системи. Зв'язки між ними за змістом інформаційні, оскільки дають вихідну інформацію про об'єкт вартісного вимірювання, а за характером - функціональні, оскільки передбачені методологією формування вартості.

2. Методичні основи оцінки активів в обліку і аудиті

Сформульовані концептуальні підходи до вибору методики оцінки активів в обліку залежно від чинників зовнішнього та внутрішнього економічного середовища функціонування підприємства, що забезпечує достовірність фінансової звітності, яка підтверджується аудиторськими висновками після проведення перевірки з цих питань відповідно до запропонованих у роботі аудиторських програм в розрізі видів активів.

В роботі доводиться, що відсутність вироблених вітчизняних стандартів оцінки, нерозвиненість ринку нерухомості зумовлюють обмеженість інформації для проведення адекватної оцінки активів, недостовірне їх відображення за статтями фінансової звітності. Виникає низка напрямів та питань з оцінки активів в частині їх уточнення і конкретизації щодо методичного забезпечення. Вибір і обґрунтування методичних аспектів оцінки в обліку потребує детального вивчення і систематизації для забезпечення вимог користувачів обліковою інформацією з питань управління активами. Оскільки цей процес вимагає одночасного і комплексного розв'язання багатьох взаємопов'язаних між собою завдань і переробки значного масиву інформаційних потоків, у роботі чітко визначено основне призначення методичного забезпечення - узагальнити інформацію першоджерел та її вплив на формування зовнішнього середовища.

Аналіз чинної практики документального оформлення господарських операцій з руху активів показав неспроможність існуючих форм первинної документації та облікових регістрів задовольнити сучасні потреби користувачів. Керуючись Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємства самостійно затверджують правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку, застосування яких у більшості випадків призводить до втрати всебічної вартісної характеристики активів. Для усунення цього недоліку в роботі запропоновані макети нових та оптимізованих діючих форм первинної документації.

Досліджуючи рух активів в операційній діяльності підприємства, автор прийшла до висновку про правомірність поєднання традиційних та нових методів оцінки вартості придбаних та списаних запасів. Серед традиційних перевага надається прямолінійному методу нарахування зносу та методу ідентифікованої вартості запасів. Ці методи оцінки доцільні у застосуванні в умовах невизначеності, коли основною проблемою є контроль за збереженням майна підприємства, а не прибутковість його діяльності. Їх рекомендується використовувати при оцінці руху активів неприбуткових організацій (бюджетних установ, громадських організацій тощо).

При управлінні активами в умовах ринкових відносин з метою підвищення рівня їх прибутковості автор вважає, що правильний вибір нових, запропонованих національними стандартами обліку, методів оцінки руху активів дає можливість запобігти знеціненню їх вартості, зокрема: необоротних активів внаслідок морального старіння або появи нових, ефективніших аналогів; виробничих запасів - наднормативного природного убутку; дебіторської заборгованості - несвоєчасності її погашення; грошових засобів - інфляційних процесів в країні та ін. Це потребує вибору економічно обґрунтованих методів оцінки нарахованої амортизації, списаних запасів, резерву сумнівних боргів. Особлива роль при вивченні цього питання надається забезпеченню принципу "обачності", що сприяє недопущенню завищення оцінки активів і доходів підприємства та заниженню його зобов'язань і витрат.

На основі проведених досліджень зроблено висновок, що основним завданням оцінки активів є забезпечення достовірності фінансової звітності, рівень якої підтверджується аудиторським висновком. У роботі удосконалено методику аудиту активів в частині достовірності їх оцінки, при розробці якої окреслено такі питання дослідження: вивчення впливу зовнішніх умов підприємництва та стратегію і тактику підприємства, системи обліку та внутрішнього контролю на оцінку активів; уточнення аудиторських програм, проведення фізичної перевірки активів, аналізу отриманої інформації та її інтерпретації для складання аудиторського висновку.

3. Організаційні аспекти оцінки активів в обліку і аудиті

Обґрунтовано інформаційне середовище оцінки активів, організаційні принципи його формування відповідно до зовнішніх та внутрішніх інформаційних потоків, що зумовлені рухом активів і піддаються ретельному аналізу відповідно до запропонованої методики його проведення. Для забезпечення оптимальної організації оцінки активів запропоновано до застосування модель організації оцінки активів в обліку і аудиті.

Автор пропонує розглядати організацію оцінювання активів як налагоджену систему практичних інструментів, використання яких забезпечує розкриття інформації щодо ефективного функціонування активів та розробку на її основі напрямів залучення або перерозподілу ресурсів підприємства на користь ефективнішої діяльності.

В дисертації доведена важлива роль інформаційного середовища організації оцінки активів, яке формується згідно з принципами інтегрованості зовнішнього та внутрішнього документообігу на підприємстві; комплексного характеру документального оформлення; варіативності підходів до застосування окремих форм первинної документації; орієнтованості на стратегічні цілі розвитку підприємства. Використання системного підходу до вивчення принципів інформаційного середовища, як джерела облікових і аудиторських доказів, дало можливість розробити структурно-логічну схему його організації.

Дослідження надійності облікової системи та її вплив на інформаційне середовище має принципове значення, оскільки обґрунтованість рівня його суттєвості залежить від достовірності внутрішнього обліку та контролю. Ігнорування названого факту негативно впливає на результати оцінки активів і призводить до помилок при формуванні фінансової звітності.

Рекомендований у роботі алгоритм розрахунку дає можливість виявити рівень суттєвості помилки, допущеної у процесі обліку господарських операцій.

, (1)

де Vs - рівень суттєвості помилки; уs - результат господарської операції з допущеною помилкою; уp - реальний результат господарської операції ( без помилки).

Для визначення рівня надійності внутрішнього обліку і контролю доцільно розрахувати довірчий інтервал за формулою:

T y(t) min, (2)

де К - розмір довірчого інтервалу (критерій довіри); ta - статистика Стьюдента; T y(t) - середньоквадратичне відхилення значень показника (свідчить про необхідність розширення меж вибіркової сукупності для перевірки за суттю).

Порівняння рівня суттєвості з межею довірчого інтервалу дає можливість підтвердити рівень надійності облікової системи, який безпосередньо впливає на формування інформаційного середовища для оцінки активів.

Як один з напрямків удосконалення інформаційного середовища оцінки активів в роботі запропонована комплексна методика аналізу активів за наступними етапами:

1) аналіз динаміки загального обсягу, складу, структури активів;

2) аналіз динаміки рівня ефективності використання активів;

3) факторний аналіз зміни динаміки ефективного використання активів;

4) оптимізація складу активів у розрізі їх видів.

Для забезпечення достовірних результатів аналізу в роботі систематизовано комплекс діючих та умовно діючих стандартів, визначених правовим полем.

Для оптимального забезпечення організації оцінення активів в обліку у роботі запропонована схематична модель, застосування якої сприятиме формуванню ефективного інформаційного середовища для прийняття рішень щодо управління активами.

Підтвердження ефективності функціонування цієї моделі можливе шляхом проведення аудиту, що є важливим елементом системи економічного контролю. Його організацію доцільно здійснювати відповідно до запропонованої принципової моделі, яка відповідає встановленим нормативам і положенням аудиту. Найбільшої уваги при її впровадженні потребує аналіз надійності системи внутрішнього контролю та величини аудиторського ризику, що забезпечує формування якісного висновку.

Висновки

актив аудит фінансовий звітність

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення науково-практичної проблеми щодо науково-методичних підходів і обґрунтування практичних рекомендацій з удосконалення оцінки активів в обліку та аудиті. Загальні висновки, сформовані за результатами дослідження, наступні:

1. Узагальнення теоретичних і практичних підходів до розуміння економічної суті категорії "активи" дозволяє трактувати активи як контрольовані підприємством економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати доходи, постійний обіг яких у процесі використання пов'язаний з факторами часу, ризику і ліквідності. Таке визначення, у порівнянні з тим, що дається у національних стандартах обліку та науковій літературі, більш чітко визначає функціональну роль та місце активів у формуванні господарських взаємовідносин на підприємствах.

2. Для забезпечення користувачів достовірної обліковою інформацією щодо економічного потенціалу підприємства, основу якого складають активи, розкриваючи їх ліквідність, платоспроможність у роботі проведена їх структуризація за відповідними класифікаційними ознаками, до кожної з яких запропоновані класифікаційні типи, що об'єднані в системний класифікатор активів.

3. Аналіз діючих методичних підходів щодо оцінки активів дав можливість виявити переваги та недоліки кожного із запропонованих національними стандартами методів оцінки активів, що сприяло виробленню критеріїв вибору методу нарахування зносу за основними засобами та нематеріальними активами; оцінки вартості списаних запасів; формування резерву за сумнівною дебіторською заборгованістю.

4. Оптимальний вибір методичного забезпечення можливий при наявності надійної облікової системи, яка потребує достовірного інформаційного середовища, рівень якого пропонується підвищити шляхом впровадження нових та удосконалених діючих первинних форм і облікових регістрів, запропонованих в роботі.

5. Для підтвердження правомірності вибору методичних основ оцінки активів, виявлення "вузьких місць" при управлінні нею, рекомендується проводити аудиторську перевірку достовірності оцінки активів відповідно до запропонованої методики, яка направлена на вивчення фінансової та господарської інформації, ефективності діяльності підприємства з розробкою рекомендацій по удосконаленню цього процесу, в розрізі аудиторських програм за кожною групою активів.

6. Забезпечити організацію інформаційного середовища оцінки активів як налагоджену систему практичних інструментів, використання яких забезпечує розкриття інформації щодо ефективного функціонування активів та розробку на її основі напрямів залучення або перерозподілу ресурсів підприємства на користь ефективнішої діяльності. Особливу увагу при цьому доцільно приділити дотриманню якісних вимог щодо її формування, а саме сутності, релевантності, надійності, порівняння.

7. З метою обґрунтування та підтвердження аудиторських висновків використовувати доопрацьовану методику комплексного фінансового аналізу в частині активів, що забезпечить визначення рівня справедливої вартості активів на підприємствах легкої промисловості з використанням елементів діагностичного аналізу, впровадження якого підвищить якість прийняття управлінських рішень.

8. Організовувати процес оцінки активів відповідно до запропонованих взаємоузгоджених етапів моделі його проведення, які сприяють економічно обґрунтованому вибору підходів при формуванні вартості активів внаслідок їх руху в господарському обороті підприємства, забезпечуючи об'єктивну інформацію для прийняття управлінських рішень.

Література

1. Урбан Н.М. Оцінка активів підприємства в обліку. - Тернопіль: Астон, 2002. - 146с.

2. Урбан Н.М. Оцінка вартості підприємства в процесі його санації // Вісник Технологічного Університету Поділля. - 2001. - Випуск № 6. - С.57-60.

3. Урбан Н.М. Управління вартістю підприємства на макроекономічному рівні // Вісник Технологічного Університету Поділля. - 2002. - Випуск № 4. - С.298-302.

4. Урбан Н.М. Аналіз методології оцінки зносу основних засобів // Вісник Технологічного Університету Поділля. - 2003. - Випуск № 5, Т.1. - С.36-39.

5. Урбан Н.М. Удосконалення принципів оцінки інформаційного середовища внутрішнього аудиту вартості активів // Вісник Ужгородського національного університету. - 2003. - Випуск № 14.
- С.114-118.

6. Урбан Н.М. Економічна суть і особливості функціонування активів // Наукові записки. Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. - 2004. - Випуск № 13, Частина 1. - С.70-72.

7. Урбан Н.М. Методологічні засади фінансової оцінки підприємства // Наук. - практ. конф. - К.: НДФ1, 2001. - С.200 -204.

8. Урбан Н.М. Оцінка активів підприємства та фінансовий аналіз вартості бізнесу // Міжнародна науково-практична конференція. - Тернопіль: ТАНГ, 2001р. - С.17-18.

9. Урбан Н.М. Дослідження розвитку методології оцінки активів підприємства : Зб. наук. пр. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - С. 191-193.

Размещено на Allbest.ru