Розвиток аудиторської діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки

Кіровоградський національно технічний університет

Факультет обліку та фінансів

Індивідуальне завдання

з дисципліни теорія фінансового контролю і аудиту

Розвиток аудиторської діяльності в Україні. Закон України “Про аудиторську діяльність”

Студентка групи ОА13-СК

Дмитрович А. М.

Давидов Г. М.

м. Кіровоград - 2013



Зміст

Вступ

1. Аудит в системі фінансового контролю

2. Особливості аудиту серед інших видів контролю

3. Прийняття Закону України “Про аудиторську діяльність”

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Інститут незалежного аудиту в умовах ринкової економіки є однією з необхідних складових фінансового контролю за діяльністю економічних суб'єктів, що здійснюється в будь-якій державі.

Його роль невелика в суспільстві, в якому переважає державна власність, керована адміністративно-командними методами, і здійснюється тотальний контроль за фінансово-господарською діяльністю суб'єктів.

В економіці відбувається переосмислення ролі держави відбувається усвідомлення змінених функцій і форм здійснення фінансового контролю.

Тому в демократичному суспільстві з ринковими формами господарювання, за нормальних умов розвитку ринкових відносин, в забезпеченні надійного захисту від фінансових ризиків зацікавлений не тільки кожен суб'єкт економічної діяльності в окремо, але й суспільство, держава в цілому, роль аудиту значно зростає.

За допомогою аудиту формуються висновки про результати фінансово-господарської діяльності, відображених у фінансовій (бухгалтерської) звітності, що дозволяє підтвердити достовірність інформації, що міститься у фінансових звітах економічних суб'єктів.

Наявність же достовірної фінансової інформації, підтвердженої незалежною особою, дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідки прийняття низки економічних рішень. Це як ніколи актуально в умовах глобалізації економіки, появи транснаціональних корпорацій.

Сьогодні великий бізнес інтернаціональний, а процес змін і його вплив поширюються з великою швидкістю. Операції великого бізнесу за своїми масштабами глобальні, так само як попит на фінансові ресурси та їх пропозиція.

Тому саме незалежний аудит здатний задовольнити інтереси широкого кола зацікавлених осіб у забезпеченні достовірності фінансової інформації, що міститься у фінансовій (бухгалтерської) звітності організацій в умовах сучасної економіки.

Обов'язковий аудит, будучи одним з основних засобів, яке спонукає економічні суб'єкти надати достовірну інформацію про їх реальне фінансове становище зацікавленим користувачам фінансової інформації, на сучасному етапі набуває особливої значущості.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі фінансово-правової та цивільно-правової регламентації обов'язкового аудиту.

Предметом дослідження виступають норми фінансового, адміністративного та цивільного права, що регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення обов'язкового аудиту.

Метою дослідження є комплексне вивчення правового інституту обов'язкового аудиту, визначення змісту понять «аудиторська діяльність», «обов'язковий аудит», виявлення і теоретичне осмислення проблем фінансово-правового та цивільно-правового регулювання обов'язкового аудиту, а також формулювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства у даній сфері.



1. Аудит в системі фінансового контролю

Аудимт (лат. audit -- слухати) -- перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудимторська діямльність -- включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) і надання інших аудиторських послуг.

Аудит -- новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

Поява і розвиток аудиту в сучасних умовах переходу до ринку обумовлені наступним:

1) відмиранням неефективного відомчого контролю;

2) наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає поняття «вищестояща організація», яка здійснює контроль за їхньою діяльністю;

3) неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб'єкти господарювання, що і покладається на аудиторські фірми.

В країнах з ринковою економікою використовується така схема організації контролю фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів:

1. Постійно діючий вищий орган державного контролю -- Рахункова палата. Вона контролює виконання Державного бюджету. При здійсненні своєї діяльності має апарат управління, структура якого наведена на рис. 1.



Рис. 1 Структура управління Рахункової палати

Завдання Рахункової палати представлені на рис. 1.1

Рис. 1.1. Основні завдання Рахункової палати



2. Податкові відомства, на які покладений контроль за доходною частиною Державного бюджету.

3. Контрольно-ревізійні підрозділи при міністерствах і відомствах, що фінансуються за рахунок бюджету.

Провідною формою зовнішнього контролю в розвинених країнах світу є незалежне аудиторство, що проводиться ревізорами широкого профілю. В цих країнах діє парламентський контроль за витрачанням державних коштів. Наприклад, у США - Головне контрольне управління Конгресу, яке очолює генеральний контролер; у Великобританії -Національна ревізійна Рада, яку очолює головний ревізор; у Канаді -Генеральний контролер; в Індії - парламентські комітети державної звітності та комісії у справах державних підприємств; у Франції, Росії, Угорщині -- Лічильні палати.

Порівнюючи законодавство різних країн світу щодо організації аудиту, можна визначити певні подібності стосовно положень про обов'язковість здійснення аудиту річної фінансової звітності, встановлення певних кваліфікаційних вимог особам, що бажають займатися аудиторською діяльністю, призначенням аудиторами тільки громадян даної держави. В зв'язку з цим форма незалежного аудиторства набула поширення, зокрема, через створення міжнародних аудиторських фірм.

Кожна держава має велику кількість аудиторських служб. Наприклад, Міжнародна асоціація фірм дипломованих громадських бухгалтерів об'єднує біля 4,2 тисячі аудиторських фірм в 147 країнах .

У багатьох країнах створені професійні організації бухгалтерів-аудиторів. Наприклад, у Великобританії існує Інститут присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу, в США -- інститути дипломованих і недипломованих громадських бухгалтерів (бухгалтерів-аудиторів), у Німеччині діє Палата аудиторів та Інститут аудиторів.

У більшості держав діють транснаціональні аудиторсько-консультаційні фірми з представництвами в інших країнах. Так, представництва фірми "Ернст енд Янг" працюють в 179 країнах, "Прайс Уотерхауз" -- в 110, "Артур Андерсен" - більш ніж у 100 країнах. Всі вони використовують у своїй роботі Міжнародні норми аудиту і супутніх робіт.

Водночас є малі аналогічні служби, а також структури, що виконують індивідуальні аудиторські послуги. Так, чисельність більшості закордонних фірм складає 10-15 фахівців, а в Данії із 400 консультантів біля 75% функціонують незалежно.

Крім зовнішнього, в багатьох фірмах діє внутрішній аудит, за допомогою якого здійснюється самоконтроль за рівнем витрат, рентабельності, режимом економії і високою якістю зроблених покупцю послуг. Внутрішній аудит використовують транснаціональні корпорації, наприклад, компанія "Істмен Кодак" у США. В цій фірмі згаданий аудит існує більше 60 років.

Основні завдання незалежних аудиторських служб у системі контролю представлені на (рис. 1.3).

В умовах бізнесу ніхто в діловому світі не приймає серйозно підприємців, якщо їх облікові дані незатверджені аудиторським висновком.

Рис. 1.3. Основні завдання аудиторських служб у системі контролю



Аудитори несуть відповідальність за кваліфікаційне виконання своїх обов'язків. Так, у Німеччині передбачено відшкодування шкоди фірмі за неналежне дотримання аудиторського договору.

За результатами перевірки аудитори складають висновок з оцінкою стану і достовірності обліку підприємства, що перевіряється. На основі висновку, наприклад, збори акціонерів приймають рішення про затвердження річного балансу.

Поняття "аудиторства" нерівнозначне таким термінам перевірки, як: "аналіз господарської діяльності", "ревізія", "рахункова перевірка балансу" або "судово-бухгалтерська експертиза".

Але при здійсненні своєї діяльності аудитори нерідко користуються процедурами із тих чи інших галузей облікової чи контрольно-аналітичної перевірки.

Ревізія, аудит і судово-бухгалтерська експертиза є формами контролю. Такий поділ обумовлений різними методами контролю, аудиту, аналізу і системою контрольних дій.

Ревізія являє собою систему контрольних дій, що здійснюються за дорученням керівника вищого органу управління, ревізійною групою або ревізором за діяльністю підприємств і організацій з метою встановлення законності, достовірності, економічності та доцільності господарських операцій і дій посадових осіб, що брали участь у їх здійсненні.

На нашу думку, ревізія -- це складова системи управлінського контролю, покликана відображати законність, достовірність, цілеспрямованість та економічну ефективність господарських операцій, що здійснюються на підприємствах, організаціях, установах.

Натомість аудит, як позавідомчий незалежний контроль не підмінює державного фінансового контролю за фінансово-господарською діяльністю економічних суб'єктів. Він відповідає переважно завданням державного контролю, але у суб'єктів підприємницької діяльності.

Суб'єктами державного фінансового контролю є: державні органи і структури, державні та недержавні підприємства, організації, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, громадські неурядові організації і заклади, підприємницькі структури та фізичні особи щодо сплати податків і здійснення діяльності, що регулюється державою.

Між аудитом, ревізією і судово-бухгалтерською експертизою є також спільні риси.

Спільним між ними є те, що в усіх випадках з використанням однакових джерел інформації досліджується фінансово-господарська діяльність підприємств, використовуються однакові методичні прийоми і процедури для перевірок, виявляються негативні явища господарювання, порушення законодавчих й нормативних актів, що сприяє єдиній меті-- відшкодуванню заподіяних збитків конкретними особами.

Водночас, між аудитом і ревізією фінансово-господарської діяльності, а також судово-бухгалтерською експертизою існують суттєві відмінності.

Аудит і ревізія відрізняються за їх метою, характером діяльності, управлінськими зв'язками, характером оплати послуг, завданнями проведення і результатами перевірок.

Метою аудиту є перевірка достовірності, повноти фінансової звітності і відповідності її чинному законодавству та надання допомоги клієнту.

Метою ревізії є виявлення недоліків, їх усунення та покарання винних осіб, що завдають шкоди підприємству. Ревізія дає повну, об'єктивну оцінку стану економіки, діяльності підприємств і збереження власності окремих суб'єктів господарювання.

Ревізію відрізняє від інших методів контролю плановість її проведення, глибина її контролю, комплексний підхід, який характеризується не тільки перевіркою процесів постачання, виробництва та реалізації, але й функціями управління цими процесами. Результати ревізії оформлюються актом, який має юридичну силу та є джерелом доказів у слідчій і судовій практиці.

За характером діяльності при аудиті перевіряється підприємницька діяльність, яка зводиться до виконання розпоряджень.

За основою взаємодії аудит - це добровільний захід, що виконується на основі договору, а ревізія виконується за наказом вищих або державних органів.

За управлінськими зв'язками аудит досліджує горизонтальні зв'язки, які забезпечують рівноправність у взаєминах з клієнтом, а ревізія -- вертикальні зв'язки, що встановлюються вищими органами управління.

За джерелами оплати праці аудит здійснюється задоговірними розцінками, за рахунок клієнта, а ревізія - за рахунок бюджету.

Аудит відрізняється також від судово-бухгалтерської експертизи. Аудит--незалежна перевірка фінансово-господарської діяльності, а судово-бухгалтерська експертиза здійснюється за рішенням органів суду чи арбітражу.

Аудит існує незалежно від наявності чи відсутності кримінальної справи, а судово-бухгалтерська експертиза не може проводитись без них, оскільки являє собою процесуально-правову форму експертизи.

До проведення судово-бухгалтерської експертизи може залучатись аудитор, який самостійно вибирає методи дослідження для обґрунтування аудиторських висновків. Кримінальний кодекс України [9] не передбачає ніяких обмежень для аудиторів щодо виконання ними функцій експертів-бухгалтерів.

Аудит відрізняється також від економічного аналізу. Аудит як метод контролю здійснюється аудиторськими фірмами або аудиторами, а економічний аналіз--державними органами. Аналіз встановлює потребу в державному втручанні через такі важелі, як: кредити, позики, дотації тощо.

На основі світового досвіду з урахуванням особливостей національної економіки утворюється система аудиторських організацій на різних рівнях управління. В державах економічної співдружності при цьому необхідно корінним чином реорганізувати систему фінансового контролю, створити мережу аудиторських фірм. В основу такої реорганізації, на наш погляд, необхідно покласти такі принципи розподілу:

* об'єктів контролю: за формами власності (державна і різні види колективної) та джерелом фінансування (госпрозрахункові і бюджетні підприємства й організації);

* суб'єктів контролю: надержавний, громадянський, аудиторський (незалежний), відомчий та внутрішній;

* питань, що підлягають контролю: доходів та витрат бюджету, достовірності облікових даних за виробничими і фінансовими показниками, контроль собівартості та фінансових результатів діяльності, підприємств різних форм власності тощо;

* сфер діяння державних та місцевих контролюючих органів. Цілком зрозуміло, що перехід до аудиторського контролю може бути проведений поступово, по ходу підготовки кваліфікованих аудиторів, створення необхідної матеріальної бази та юридичного вирішення питань, пов'язаних з їх функціонування й госпрозрахунковою діяльністю. При цьому аудиторські перевірки сприятимуть розвитку найбільш перспективних в умовах ринку видів підприємств: міжгалузевих концернів об'єднань, акціонерних товариств, асоціацій, орендних і спільних підприємств, кооперативів та комерційних банків.

Назріла необхідність ретельної наукової та практичної розробки багатьох актуальних питань, пов'язаних з розвитком аудиторства .

Серед них важливими є такі:

* наукове обґрунтування головних принципів, процедур та тестів аудиторства;

* класифікація аудиторства, його основні етапи, узагальнення, систематизація та порівняльний аналіз змісту, місця і ролі аудиторських висновків;

* вибір господарськими суб'єктами найбільш привабливих для них форм контролю, що будується на принципах традиційного контролю, або на поєднанні цих принципів;

* питання інформаційного, математичного та програмного забезпечення аудиторського процесу, особливо щодо господарських об'єктів, що автоматизують внутрішню обліково-аналітичну та контрольно-ревізійну роботу;

* обґрунтування та широке застосування в аудиторській роботі економіко-математичного моделювання;

* визначення функцій незалежних аудиторів, їх прав, етичних норм діяльності, обов'язків та відповідальності;

* забезпечення правового, комерційного й договірного регулювання діяльності аудиторів та визначення об'єктів, де їх послуги приносять найбільшу користь;

* розробка та обґрунтування стандартів, що використовуються в аудиторській практиці для внутрішнього і зовнішнього аудиту;

* вивчення конкретних функціональних ситуацій та визначення рівня професійного ризику в момент перевірки різних господарських об'єктів;

* створення координаційного органу за участю державних структур і представників громадських аудиторських об'єднань, який міг би вирішувати питання регулювання аудиторської діяльності, розробки та затвердження стандартів, страхування аудиторських ризиків тощо.

Класифікація предметів або інших його елементів означає зв'язок між ними, що виражається в їх розміщенні та у певній послідовності визначеної системи щодо окремих загальних принципів. У науковій практиці передбачена певна систематизація знань про той чи інший предмет.

2. Особливості аудиту серед інших видів контролю

Фінамнсовий контромль -- це один із видів фінансової діяльності держави з перевірки суб'єктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для виявлення недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій в процесі створення, розподілу, використання грошових фондів. аудит контроль ревізія експертиза

Фінансовий контроль -- це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів.

Принципи фінансового контролю:

1) незалежність;

2) гласність;

3) превентивність (попереджувальний характер);

4) дієвість;

5) регулярність;

6) об'єктивність;

7) всеохоплюючий характер.

В залежності від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі його види.

§ Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління.

Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін.

§ Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств.

В останні роки у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.

§ Громадський фінансовий контроль -- здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації).

§ Аудит -- новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

До методів фінансового контролю належать: ревізія, тематична перевірка, обстеження фінансової діяльності. Кожний із цих методів поділяється на часткові способи та прийоми, які дають змогу вирішувати певні проміжні завдання.

Ревізія -- метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, додержанням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку та звітності, спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

Поняття ревізії також згадується у визначенні контрольного заходу, що закріплене у Стандартах державного фінансового контролю: "Контрольний захід -- сукупність способів і методичних прийомів фінансового контролю (ревізія, перевірка, оцінка, розслідування та вивчення), які застосовуються суб'єктами державного фінансового контролю в межах повноважень, визначених Конституцією України та іншими актами законодавства, що регулюють їх діяльність, і спрямовані на повний комплекс (систему) або окремі процеси (етапи) фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна". У наведеному визначенні ревізія вже розглядається як спосіб і методичний прийом контрольного заходу.

У п. 1.5 Інструкції з підготовки, проведення контрольних заходів з питань фінансово-господарської діяльності та реалізації їх матеріалів у Митній службі України (наказ від 11 травня 2004 р. № 326): "Ревізія -- система організаційно-контрольних заходів, здійснюваних контрольно-ревізійним підрозділом з метою повної та всебічної оцінки фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю, виявлення в ній недоліків і порушень, а також запобігання їм у майбутньому". У цьому випадку є вже ревізія системою контрольних заходів, а не їхнім способом або методичним прийомом.

Ревізія -- форма фінансового контролю, оскільки її зміст становлять елементи механізму фінансового контролю, і цей термін використовується традиційно, що пов'язано з історичною назвою контролюючих органів -- ревізійних органів, основним завданням яких є здійснення перевірки фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкта за певний проміжок часу, дослівно -- перегляд діяльності.

Ревізія здійснюється за наслідками такої діяльності, що, зокрема, дає підстави розглядати її як форму подальшого фінансового контролю.

В умовах ринкової економіки і переходу підприємств на різні умови господарювання аудит став невід'ємним супутником ефективного функціонування підприємств. Ревізія являє собою процес пошуку і є важливою процедурою та функцією фінансово-господарського контролю.
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і в суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому .

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально-відповідальних осіб.

Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не проводиться.

В останні роки в нашій державі крім так званого незалежного аудиту введено державний фінансовий (фінансово-господарський) аудит. Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ визначені постановою Кабінету міністрів України від 31.12.2004р. № 1777.

Такий державний фінансовий аудит потребує нової ідеології і підходів до проведення контролю, нових вимог і завдань. За цих умов важливим є перехід від чисто контрольних процедур до оцінки систем. Поряд з цим під час державного фінансового аудиту важливе значення має допомога з боку органів державної контрольно-ревізійної служби бюджетній установі щодо попередження правопорушення та забезпечення достовірної фінансової звітності.

Основна відмінність ревізії від аудиту полягає в тому, що ревізія (чи фінансово-господарської діяльності в цілому, чи окремих її питань) здійснюється час від часу, з періодичністю у декілька років, та суцільним порядком за певний період, тоді як аудит проводиться на щорічній основі виключно за результатами оцінки ризиків, визначення суттєвого в об'єкті аудиту.

Основною перевагою фінансового аудиту порівняно з ревізією є постійна (на щорічній основі та впродовж бюджетного року) робота із суб'єктом господарювання, що дає такий результат:

- краще розуміння суб'єкта господарювання;

- кращі стосунки із суб'єктом господарювання;

- можливість своєчасного виправлення недоліків.

Слід підкреслити, що фінансово-господарський аудит у жодному разі не повинен перетворитися на чотири (впродовж одного бюджетного року) ревізії діяльності бюджетної установи за попередній квартал.

При фінансово-господарському аудиті:

- увагу перенесено з детальної перевірки окремих операцій на оцінку внутрішньогосподарського контролю установи;

- особливого значення набувають оціночні судження аудитора;

- більше використовуються статистичні методи та аналітичні процедури;

- широко використовуються інформаційні технології.

Мета ревізії (за міжнародною термінологією - інспектування) - знайти порушення і покарати винних. Мета ж аудиту - попередження порушень та надання рекомендацій.

Науковці визначають основні відмінності фінансового аудиту. Проаналізуємо, на наш погляд, найбільш важливі з них. По-перше, в аудиті багато часу відводиться на планування і прогнозування (попереднє та остаточне).

- базою фінансового аудиту є визначення суттєвого в об'єкті аудиту та оцінка ризиків щодо кількісних та якісних показників;

- якщо ревізія здійснюється знизу доверху (від первинного документа до фінансової звітності, від рядового бухгалтера чи матеріально відповідальної особи до керівника), то фінансовий аудит проводиться виключно зверху донизу (слід починати з вищого керівництва).

Таким чином на відміну від ревізії, об'єктом контролю якої є операції та первинні документи, при фінансовому аудиті досліджується якість (надійність) систем.

Незважаючи на існування різних визначень питомої ваги робочого часу, що припадає на кожний етап ревізії та на кожен етап аудиту, уважаємо, що розподіл робочого часу можна представити у таких стадіях (етапах).

Такий розподіл робочого часу пояснюється такими причинами.

Фінансово-господарський аудит проводиться впродовж бюджетного року і кожне зауваження, кожна пропозиція чи рекомендація аудитора неодноразово обговорюються. Тобто в ідеалі звіт матиме невеликий обсяг тексту, адже у звіті не відображатимуться недоліки і порушення, які виправлені бюджетною установою протягом бюджетного року та правильно відображені (відкориговані) у фінансовій звітності. Тому на складання, узгодження і підписання аудиторського звіту відводиться небагато часу.

Реалізація матеріалів ревізії включає низку різноманітних дій: підготовку листування та інформування вищого органу, передачу матеріалів до правоохоронних органів, застосування заходів впливу та фінансових санкцій, визначених Бюджетним кодексом, у разі виявлення бюджетних правопорушень тощо.

Реалізація матеріалів фінансово-господарського аудиту, за якого бюджетною установою усунуто виявлені аудитором недоліки (порушення) та складено річну фінансову звітність з урахування поданих упродовж року аудиторських пропозицій, значно спрощується.

І найголовніше, мінімізувати кількість робочих днів, що витрачається на проведення контрольних процедур безпосередньо на об'єкті контролю можливо лише тоді, коли в результаті ретельної підготовчої роботи аудитор достеменно знає, скільки і яких операцій (документів тощо) йому необхідно і водночас достатньо перевірити для надання обґрунтованого висновку.

Важливе значення під час аудиту має його планування, що визначає загальну стратегію аудиту, обсяги і терміни проведення та процедури, які застосовуватимуться під час аудиту.

Таким чином, в умовах функціонування державного фінансового аудиту:

1. Камеральна перевірка звітності та моніторинг операцій є важливим інструментом для відбору ризикових операцій.

2. У зв'язку з тим, що в інших країнах фінансовий аудит не здійснюється камерально, тому вихід державного аудитора в бюджетну установу також повинен бути постійно діючим і за будь-яких умов аудитор повинен зібрати достатню кількість достовірних та обґрунтованих доказів про рівень надійності системи внутрішньогосподарського контролю, яка діє в бюджетній установі та визначити, наскільки здатна ця система попередити, зафіксувати помилки та вчасно їх виправити.

3. Ширше впроваджувати при проведенні державного фінансового аудиту методи анкетування, тестування та документальні методичні прийоми контролю, а також інформаційні технології.

3. Прийняття Закону України “Про аудиторську діяльність”

Очевидно, сьогодні в Україні вже не залишилося людей, які б не чули слова “аудит” у всіх його реальних і нереальних іпостасях. Можна досить упевнено сказати, що незалежний аудит як професія відбувся. Переживши з 1993 р. злети і падіння, аудит поступово завойовує власну нішу в сфері фінансового контролю сучасного підприємництва в досить твердій конкуренції з фіскальним контролем у всіх його проявах. З урахуванням світової інтеграції і глобалізації час ставить перед українським аудитом досить конкретні задачі, на рішенні яких і варто зосередитися аудиторської громадськості.

Після перших боязких кроків на початку 90-х років аудит в Україні став заявляти про себе усе голосніше, займаючи важливе місце в сфері фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання. Це особливо значимо в умовах становлення законодавчої і нормативної бази, реформування власності і системи оподатковування.

Як відомо, аудит у нашій країні одержав розвиток із прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. № 3125-XII. Відповідно до нього провадилася сертифікація аудиторів, затверджувалися аудиторські фірми і видавалися ліцензії і сертифікати на цей винятковий вид діяльності.

Проведення обов'язкового аудиту для ряду підприємств було встановлено згідно Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р.№3125-ХІІ.

У редакції цього закону від 14 вересня 2006 року № 140-У сказано, що цей закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

У розділі "Загальні положення" висвітлюється питання: сфера дії Закону; законодавство про аудиторську діяльність; аудиторська діяльність; аудитор; аудиторські фірми; стандарти аудиту; аудиторський висновок та інші офіційні документи; обов'язкове проведення аудиту; обов'язки суб'єктів господарювання при проведенні аудиту.

Аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України. При цьому обов'язковою умовою для здійснення аудиторської діяльності є включення аудитора (фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності чи аудиторської фірми) до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, який затверджується рішенням Аудиторської палати України.

В Законі визначені вимоги до осіб, які прагнуть отримати сертифікат аудитора. Вони повинні мати:

§ вищу економічну або юридичну освіту, документ про отримання якої визнається в Україні;

§ необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права;

§ досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Другий розділ "Сертифікація аудиторів і реєстр аудиторських фірм та аудиторів" утримує такі статті: сертифікація аудиторів, реєстр аудиторських фірм та аудиторів.

У третьому розділі "Аудиторська палата України" вказано: повноваження Аудиторської палати України, створення Аудиторської палати України, діяльність Аудиторської палати України, голова Аудиторської палати України.

В розділі "Порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг" надано загальні умови проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Надано загальні вимоги проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Права аудиторів і аудиторських фірм, обов'язки аудиторів і аудиторських фірм, спеціальні вимоги висвітлюються у розділі "Права та обов'язки аудиторів та аудиторських фірм".

У законі є також розділи "Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм" та прикінцеві положення.

Особливості Закону такі, що він не передбачає ліцензію на аудиторську діяльність. При цьому для підвищення організаційної відповідальності аудиторів передбачається реєстр аудиторської діяльності фірм та аудиторів - як база даних. Голова Аудиторської палати України виконує свої повноваження на професійній основі. В Законі вказаний перелік підприємств, в яких необхідно проводити аудит.

Аудиторська палата України здійснює регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15). (Стаття 14 доповнено частиною згідно Закону № 2388-VI (2388-17) від 01.07.2010).



Висновки

Отож, аудит, як і весь фінансово-економічний контроль, тісно пов'язаний із бухгалтерським обліком.

Завдяки обліку визначаються різні види матеріальної відповідальності та збереження і витрати коштів власника.

Контроль стає головним знаряддям приватної власності. Пізніше на перше місце виходить функція управління господарськими процесами, а звідси об'єктами контролю стають сировина та її витрачання на виробництво продукції, праця та заробітна плата робітників, використання механізмів тощо.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Історія виникнення аудиту пов'язана з розвитком капіталізму та ринкових відносин. Однак різноманітні примітивні форми контролю існували і за первісно - общинного, рабовласницького та феодального ладу.

Самостійний початок розвитку аудиту в Україні почався в 1991 році після набуття Україною незалежності.

В Україні більш широкий розвиток аудит дістав з виходом Закону про аудиторську діяльність і утворення Аудиторської палати України і Спілки аудиторів України.

З прийняттям Закону “Про аудиторську діяльність” в нашій державі дещо вщухли дискусії про право існування професії аудитора, цьому також допомогли Національні нормативи аудиту Аудиторської палати України та Кодекс професійної етики аудиторів України, які набули чинності з 1 січня 1999р.



Список використаної літератури

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. // Голос України. -- 1993. -- 29 травня.

2. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. -- К.: Основа, 1999. -- 274 с.

3. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб.-К. Знання - Прес, 2002.

4. Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні:«Проблеми становлення і перспективи розвитку» Бухгалтерський облік і аудит. 1995. № 9. С. 15--18.

5. Кузьминский А.Н. й др. Аудит: Практ. пособие. -- К.: Учет-информ, 1996. -- 283 с.

6. Шиманський Р. Проблеми розвитку аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. -- 1994. № 11. -- С. 19--20.

7. Бондар В.П.. Удосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні//Формування ринкових відносин в Україні. - 2008.-№9. - С. 16 - 19.

8. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит. - К.: Знання, 2007. - С. 2.

Размещено на Allbest.ru