Моделі формування фінансових результатів у світовій практиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський національний технічний університет

Індивідуальне завдання

з дисципліни ОЗК

на тему: “Моделі формування фінансових результатів у світовій практиці”

Виконала

Студентка групи ОА 13-СК

Дмитрович А. М.

Перевірила

Савченко В. М.

Кіровоград 2014

План

1. Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання

2. Методи визначення фінансових результатів в світовій практиці

Список використаної літератури

1. Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання

Фінансовими результатами діяльності суб'єктів підприємницьких структур є прибуток або збиток.

Прибуток - це показник, який формується на мікрорівні.

Прибуток відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання і зазнає впливу багатьох чинників.

Так, на формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої діяльності.

Отже, прибуток - це важливий показник, який характеризує фінансовий результат діяльності підприємства.

Зростання прибутку означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності.

За прибутком визначаються частка доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів, інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства в цілому.

Різнобічне значення прибутку посилюється з переходом держави до ринкових умов господарювання. Підприємства недержавної форми власності, здобувши фінансову самостійність і незалежність, мають право самостійно визначати напрями використання прибутку після сплати обов'язкових платежів та відрахувань.

Прибуток є джерелом як забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, так і формування бюджетних ресурсів держави. Тому успішна, прибуткова діяльність вітчизняних підприємницьких структур є основою економічного розвитку держави.

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюються за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність, а також діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій.

Підприємство може отримувати прибуток у результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

У результаті реформування бухгалтерського обліку і звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємств. На рис. 1.1 наведено схему формування прибутку підприємства з урахуванням зазначених змін.

Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збитком вважається перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких були здійснені ці витрати.

Діяльність підприємств у сфері фінансових результатів спрямована на забезпечення отримання прибутку та його оптимальний розподіл і використання, а за наявності збитків - на встановлення їх причин та джерел покриття.

Валовий (загальний) прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку) та іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і суми податків з прибутку.

Чистий прибуток (збиток) підприємства (остаточний результат діяльності підприємства) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування і надзвичайного прибутку (збитку) після оподаткування.

У 2011 р. 63,5 % вітчизняних підприємств отримали чистий прибуток на загальну суму 208806,3 млн. грн., а 36,5 % вітчизняних підприємств отримали 141098,4 млн. грн. збитку.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний на задоволення різноманітних потреб.

По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків через вилучення у підприємств частини прибутку в державний бюджет.

По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу.

У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство.

У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Відповідно до ст. 133 розділу 3 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є:

- суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу.

Платниками податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів є:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Відповідно до п. 10 підрозділу 4, розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України ставка податку на прибуток підприємств становить:

- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 %;

- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 %;

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 %;

- з 1 січня 2014 року - 16 %.

Незважаючи на зниження ставки податку на прибуток підприємств з 1 квітня 2011 року з 25 до 23 % зростання високими темпами прибутків підприємств зумовило збільшення порівняно з 2010 роком надходжень від податку на прибуток підприємств до Державного бюджету України на 37 % (або на 14770,2 млн. грн.) до 54739,4 млн. грн.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Прибуток, що залишається після податків і платежів (тобто чистий прибуток), надходить у повне розпорядження підприємства (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку підприємства

Основні напрями використання прибутку - це виробничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, матеріальне заохочення, включаючи виплату дивідендів в акціонерних товариствах, інші витрати.

Чистий прибуток підприємства спрямовується на формування резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, на інші цілі.

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства.

Приймаючи ці рішення, власники (менеджери) повинні враховувати потребу підприємства у фінансових ресурсах, резервах, необхідність виробничого і соціального розвитку підприємства, можливості прибуткових фінансових вкладень тощо.

2. Методи визначення фінансових результатів в світовій практиці

фінансовий прибуток бухгалтерський облік

Методику формування фінансових результатів в підприємствах України визначає П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». В її основу покладено визначення результату від звичайної та надзвичайної діяльності. Тобто поступове формування чистого прибутку відбувається сумуванням результатів операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та результатів надзвичайних подій.

В світовій обліковій практиці існує декілька методик визначення фінансового результату роботи підприємства.

Так, в країнах Заходу розрахунок загального результату діяльності фірми здійснюють з використанням методу «затрати - випуск» за одним із варіантів:

1. Франко-німецький - передбачає визначення загального результату як суми експлуатаційного, фінансового, надзвичайного результатів.

Експлуатаційними вважають всі види діяльності підприємства,які визначені у його статуті: виробнича, торгова, будівельна, транспортна, постачальницько-збутова.

Фінансова діяльність пов'язана з фінансовим і банківським обслуговуванням підприємства, випуском акцій, отриманням кредитів.

Надзвичайний результат визначають за операціями довгострокового характеру(реалізація основних засобів, "ноу-хау", авторського чи орендного права).

Фінансовий результат від основної діяльності підприємства у континентальній системі бухгалтерського обліку трактують як експлуатаційний (операційний) і визначають на основі розрахунку валової доданої вартості,як різницю між вартістю випущеної продукції та вартістю спожитих сировини, матеріалів,інших зовнішніх закупівель і послуг зі сторони.

Після вирахування витрат на персонал з валової доданої вартості отримують суму валового експлуатаційного прибутку, віднявши від якої амортизаційні відрахування та інші витрати встановлюють величину експлуатаційного прибутку.

2. Англо-американський варіант визначення результату діяльності фірми передбачає багатоступеневий розрахунок фінансового результату за функціями підприємства: виробництво, реалізація, управління.

Ця модель побудована на концепції продажу продукції, за якою спочатку визначають валовий (маржинальний) дохід як різницю між виручкою від реалізації продукції та сумою змінних витрат.

Показник маржинального доходу дає можливість оцінити рентабельність виробництва, показує, яка частина виручки йде на покриття постійних витрат, а яка - на отримання прибутку.

Різниця між валовим доходом і експлуатаційними витратами дає величину прибутку від основної діяльності.

Експлуатаційні (операційні) витрати - це витрати на збут, управління, амортизацію - витрати періоду.

Таке визначення прибутку відповідає принципу співвідношення між доходами звітного періоду і витратами, які виникли в цьому періоді [3].

За французьким варіантом загальний результат роботи підприємства визначається шляхом підсумовування експлуатаційних, фінансових і надзвичайних витрат. Тобто використовується типовий варіант франко-німецького методу розрахунку результатів діяльності [2].

Фінансовий результат на російських підприємствах визначають шляхом порівняння усіх доходів та витрат. У звіті про прибутки та збитки доходи організації за звітний період відображаються з поділом на виручку, операційні доходи, позареалізаційні доходи, а у випадку виникнення -надзвичайні доходи [1].

Особливістю німецької практики є відображення відстрочених доходів і витрат окремими розділами в балансі. Рахунки витрат та доходів є свого роду складовими рахунку "Власний капітал". В плані рахунків Німеччини для їх обліку передбачені рахунки доходів в класах 2 і 8 та рахунки витрат в класах 2 і 4. Зміст всіх пов'язаних з витратами та доходами проводок полягає у визначенні результату діяльності підприємства (прибуток чи збиток, зміна величини власного капіталу) за звітний період. Прагнення досягти цієї мети веде до специфічного споживання вартості, яке називається витратами виробництва, та до специфічного приросту вартості, який має назву виробничий дохід.

Витрати класифікують наступним чином:

1) цільові витрати, які виникають безпосередньо в процесі виробництва;

2) нейтральні витрати, які виникають та обліковуються у звітному періоді, але не впливають на виробничий прибуток, оскільки вони не пов'язані безпосередньо з виробничим процесом.

До них відносять:

- витрати, не пов'язані з виробництвом, які не мають нічого спільного з процесом виробництва;

- нерегулярні витрати, які пов'язані з виробництвом, але повинні бути нейтралізовані через їх величини, що постійно змінюються;

- витрати, які відносяться до інших звітних періодів.

3) додаткові витрати.

Доходи та виробничі доходи звітного періоду класифікуються таким чином:

1) цільові доходи: основні виробничі доходи, тобто та частка доходів, яка виникає в межах виробництва, є одночасно виробничими доходами;

2) нейтральні доходи: приріст вартості, який, відноситься до звітного

періоду, але виникає поза процесом виробництва.

Тут також розрізняються наступні групи доходів:

- доходи, не пов'язані з виробництвом, які не мають нічого спільного з процесом виробництва;

- нерегулярні доходи, які пов'язані з виробничим процесом, але бажана їх нейтралізація через величини, що дуже змінюються;

- дохід, який відноситься до інших звітних періодів.

3) додаткові виробничі доходи, тобто доходи, які ніколи не призводять

до надходжень.

Відповідно до поданого поділу доходів та витрат виділяють наступні види фінансових результатів, які розраховують як різницю відповідних груп доходів та витрат:

· Цільові;

· Нейтральні;

· Додаткові.

Результат підприємницької діяльності визначається в фінансовому обліку до тих пір, поки в бухгалтерському обліку дійсно відображаються тільки доходи (нейтральні доходи + цільові доходи) та витрати (нейтральні витрати + цільові витрати), проблеми не виникне.

Якщо ж в цій системі бухгалтерського обліку необхідно визначити і результат виробничої діяльності, то поряд з відображенням цільових доходів і цільових витрат (основні виробничі доходи та основні витрати) також відображають додаткові виробничі доходи та витрати[2].

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" / Ф. Ф. Бутинець, Л. Л. Горецька. Житомир: ПП "Рута", 2003. -544 с.

2. Лучко М. Р. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. / М. Р. Лучко, І. Д. Бенько. -К.: Знання, 2006. -311с.

3. Микитюк Н. Я. Обліково - аналітична інформація в системі управління/ Н. Я. Микитюк //Інноваційна економіка всеукраїнський науково-виробничий журнал. -2009. -No 3 (13). -С. 92 -95

Размещено на Allbest.ru