Організація бухгалтерського обліку основних засобів на ПАТ "Полтавакондитер"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
• 1.1 Поняття, класифікація та економічна сутність основних засобів
• 1.2 Організація обліку основних засобів
• 1.3 Оцінка і переоцінка основних засобів
• РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПАТ «ПОЛТАВАКОНДИТЕР»
• 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
• 2.2 Облікова політика
• РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІЙ СТАН ТА НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
• 3.1 Сучасний стан організації обліку основних засобів на ПАТ «Полтавакондитер»
• 3.2 Напрямки вдосконалення організації обліку основних засобів на підприємстві
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Оскільки діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництва і відповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства.

Отже, роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії «основні засоби».

Основні засоби являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді протягом довгого періоду, на протязі якого їх вартість по частинам передається на випущену продукцію.

Організація обліку основних засобів сприяє ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площ та інших засобів праці.

На сучасному етапі науково-технічного прогресу розмір і головне технічний стан основних фондів в значній мірі обумовлюють сукупність техніко-економічних показників: виробничу потужність підприємства, обсяг виробництва, рівень якості продукції, ступінь ефективності використання виробничих ресурсів і собівартість. Від того наскільки підприємство забезпечено основними фондами, які ці фонди з точки зору їх технічної досконалості і робочого стан}', залежать кінцеві результати діяльності підприємства, а значить і його стійкий фінансовий стан.

Основні засоби мають значну питому вагу в загальній сумі активів ПАТ «Полтавакондитер» (DOMINIK), і є одним із найважливіших об'єктів фінансового обліку, що вимагає контролю за їх рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об'єктів.

Метою даної роботи є вивчення організації бухгалтерського обліку основних засобів, розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення організації обліку засобів праці підприємства.

Згідно з визначеною метою поставлено для вирішення такі завдання:

- розкриття особливостей визнання та класифікації основних засобів;

- документальне оформлення основних засобів;

- порядок нарахування амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку;

- визначення порядку ведення обліку руху основних засобів на ПАТ «Полтавакондитер»;

- внесення пропозицій щодо покращення обліку основних засобів на ПАТ «Полтавакондитер».

Об'єктом дослідження є система бухгалтерського обліку на ПАТ «Полтавакондитер».

Предметом дослідження є сукупність організаційних аспектів обліку основних засобів.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти та нормативно-правові документи з питань регламентації бухгалтерського обліку основних засобів в Україні, наукові праці вітчизняних вчених (Бутинець Ф.Ф., Пушкар М.С., Кобилянська О.І., Ткаченко Н.М., тощо).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Поняття, класифікація та економічна сутність основних засобів

Для здійснення своєї діяльності підприємства повинні мати необхідні засоби праці і матеріальні умови. Вони є найважливішим елементом продуктивних сил і визначають їхній розвиток. В обліку засоби праці виділені в окремий об'єкт, іменований основними засобами підприємства.

Велику роль в здійсненні виробничо-господарській діяльності підприємства відіграють основні (засоби). Основні засоби -- це матеріально-речові цінності, які діють в незмінній натуральній формі на протязі довготривалого періоду часу та втрачають свою вартість частинами по мірі зносу.

У економічній теорії під основними засобами розуміються засоби праці, що використовуються (експлуатуються) протягом тривалого часу, при цьому зберігають свою початкову фізичну (натуральну) форму і переносять свою вартість на виготовлений продукт вроздріб, протягом декількох виробничих циклів, у міру зносу (фізичного і морального). Засоби праці -- це те, за допомогою чого робітник впливає на предмет праці з метою одержання результату. Загальноекономічне поняття основних засобів лежить в основі термінів, використовуваних як для бухгалтерського обліку, так і для оподатковування. При цьому в бухгалтерському обліку прийнято вживати термін "основні засоби". Для цілей оподатковування вживається термін основні фонди.

У відповідності до законодавства під терміном "основні засоби" потрібно розуміти матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Виробничо-господарська діяльність підприємства формується під впливом різноманітних чинників і умов. До них відносяться в тому числі рівень забезпечення основними засобами, ефективність їх використання, ступінь зносу, слушність оцінки й ін. Раціональна експлуатація основних засобів є важливим чинником оптимізації собівартості продукції, тобто загальних витрат виробництва й оподатковування прибутку підприємства, що безпосередньо впливає на загальний кінцевий фінансовий результат діяльності.

П(С)БО 7 установлює конкретний перелік задач, для яких використовуються основні засоби:

- виробництво, постачання товарів, надання послуг;

- здача в оренду;

- здійснення адміністративних функцій;

- здійснення соціально-культурних функцій.

Одиницею обліку основних засобів в бухгалтерському обліку є окремий інвентарний об'єкт. Відповідно до П(С)БО 7 інвентарний об'єкт -- це закінчена будова з усіма пристроями до неї або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання всіх самостійних робіт і функцій, або відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристрої управління та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет виконує свої функції, а комплекс -- усю роботу тільки в сукупності, а не самостійно. Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та його вартість може бути достовірно визначена. Якщо ці вимоги не виконуються, то об'єкт основних засобів не визнається активом і відображається у складі витрат звітного періоду.

Вміле керування основними засобами впливає на майно тривалого користування з метою найбільш ефективного його використання у виробничій діяльності. Основну частину управлінської інформації подає облік, унаслідок чого він є невід'ємним елементом керування будь-якими об'єктами, включаючи основні засоби.

Значення основних засобів у процесі виробництва велике. Вкладення в довгостроково використовуване майно складає чималу, а в багатьох випадках переважну частину інвестицій. І хоча основні засоби відносяться до найменш ліквідної частини активів, питання їхньої реалізації немаловажні для фінансового маневрування підприємства. Керування основними засобами тісно пов'язане з керуванням інвестуванням (капітальними вкладеннями), що займає важливе місце в менеджменті.

Успішне рішення задач керування основними засобами й обґрунтування інвестиційної політики в їх частині потребує ефективного обліку основного капіталу і різнобічного використання наданої їм інформації.

Бухгалтерський облік основних засобів повинний забезпечити одержання таких основних відомостей, необхідних для керування підприємством, податкових органів, зовнішніх користувачів (акціонерів, кредиторів і т.д.):

- загальна балансова вартість всіх основних засобів;

- вартість придбаних, зведених, ліквідованих, переданих, списаних і переоцінених протягом звітного періоду об'єктів основних засобів;

- сума амортизації (зносу) за рік і накопичену амортизацію всіх об'єктів основних засобів і кожного окремо;

- сума витрат на утримання основних засобів, необхідних для їхнього розподілу по підрозділах підприємства, видам устаткування;

- вартість цілком зношених об'єктів основних засобів; непередбачені.

Основні засоби -- матеріально-технічна база суспільного виробництва. Від їх обсягу залежить виробнича потужність виробництва, рівень технічної озброєності праці. Накопичення основних засобів та підвищення технічної озброєності праці збагачує процес праці, придає праці творчого характеру, підвищує культурно-технічний рівень суспільства.

Бухгалтерський облік покликаний документально вірно оформлювати і своєчасно відображувати в облікових регістрах наявність і рух (надходження та вибуття) основних засобів, забезпечувати контроль за збереженням основних засобів та їх станом, виявляти розмір зносу і витрати на відновлення основних засобів.

Податковий облік основних засобів покликаний вірно відображувати суми щодо оподаткування прибутку підприємства.

Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення підприємства, поряд з оборотними і трудовими ресурсами, засобами праці - основними засобами (приміщеннями, обладнанням, транспортними та іншими засобами).

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності виражені П(С)БО 7 „Основні засоби”.

Згідно з названим Положенням до основних засобів відносяться матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року).

Побудова обліку основних засобів ґрунтується на їх визнанні та економічній класифікації.

Основними засобами визнаються матеріальні активи:

- які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, при передачі в оренду іншим особам або для адміністративних і соціально-культурних функцій;

- очікуваний строк корисного використання (експлуатації), яких більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він більше одного року).

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк використання (експлуатації), то кожна з цих частин може в бухгалтерському обліку визнаватися як окремий об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо виконуються наступні вимоги:

- існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від їх використання;

- його вартість може бути достовірно визначена.

Якщо ці вимоги виконуються, то об'єкт основних засобів визнається активом і відображається у складі витрат звітного періоду.

Важливе значення для правильної організації основних засобів є економічно обґрунтована їх класифікація.

Згідно з Положенням (стандартом) 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяються на такі види: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар; робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

За призначенням основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі. До виробничих відносяться основні засоби, які приймають участь в господарській діяльності підприємства; до невиробничих - основні засоби, призначені для соціально культурних потреб (основні засоби житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури тощо).

За використанням основні засоби поділяються на діючі і недіючі (які знаходяться в запасі і на консервації). Такий поділ основних засобів в обліку пов'язаний головним чином з нарахуванням амортизації.

Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяються за галузями народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.

За натурально-речовими ознаками основні засоби поділяють на окремі види: земля, будови, споруди, передавальне обладнання, машини, устаткування, які, в свою чергу, поділяються на силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади й лабораторне устаткування, облікову вальну техніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приналежності, господарський інвентар), робочі та продуктові тварини тощо.

До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до групи будови - корпуси цехів, склади лабораторії тощо. До транспортних засобів - автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо. До групи інвентарю, інструменту та інших основних засобів - меблі, вимірювальні прилади. бухгалтерський облік основні засоби

Крім того, розрізняють власні основні засоби і орендовані (тобто, які знаходяться на підприємстві в тимчасовому користуванні).

Орендовані основні засоби показуються в балансі орендодавця або орендаря так, щоб запобігти можливості подвійного врахування одних і тих самих засобів.

Розглянута класифікація основних засобів доповнюється їх обліком за видами, місцями використання (експлуатації), матеріально відповідальними особами. Цим забезпечується контроль за збереженням основних засобів.

Для цілей оподатковування основні засоби діляться на шістнадцять груп, що діє з 01.04.2011. Згідно з п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI визначена наступна класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимі строки їх амортизації:

- група 1 - земельні ділянки (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені);

- група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом (мінімально допустимі строки корисного використання - 15 років);

- група 3 - будівлі (мінімально допустимі строки корисного використання - 20 років), споруди (мінімально допустимі строки корисного використання - 15 років), передавальні пристрої (мінімально допустимі строки корисного використання - 10 років);

- група 4 - машини та обладнання (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років), з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень (мінімально допустимі строки корисного використання - 2 роки);

- група 5 - транспортні засоби (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років);

- група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) (мінімально допустимі строки корисного використання - 4 роки);

- група 7 - тварини (мінімально допустимі строки корисного використання - 6 років);

- група 8 - багаторічні насадження (мінімально допустимі строки корисного використання - 10 років);

- група 9 - інші основні засоби (мінімально допустимі строки корисного використання - 12 років);

- група 10 - бібліотечні фонди (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені);

- група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені);

- група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років);

- група 13 - природні ресурси (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені);

- група 14 - інвентарна тара (мінімально допустимі строки корисного використання - 6 років);

- група 15 - предмети прокату (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років);

- група 16 - довгострокові біологічні активи 7 (мінімально допустимі строки корисного використання - 7 років).

Групи 1 - 9 основних засобів за цією класифікацією є аналогічними до груп основних засобів, що встановлені пп. 5.1 п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92 (далі - П(С)БО 7 "Основні засоби").

Таке групування зроблене з метою уніфікації процесу нарахування амортизації для податкового обліку.

1.2 Організація обліку основних засобів

Перехід України на принципи і методи ведення обліку й упорядкування фінансової звітності відповідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку обумовив істотні зміни в бухгалтерському і податковому обліку основних засобів.

Основні засоби -- матеріальна основа будь-якої підприємницької діяльності. Без основних засобів (власних або орендованих) сьогодні не може здійснюватися жодний господарський процес. Природно, що порядок обліку основних засобів як для цілей фінансової звітності, так і для оподатковування являє собою серйозну методичну проблему. Занадто сильно впливають установлені державою і самим підприємством "правила гри" на суму податків, на фінансовий результат, а отже, і на економічну політику підприємства, насамперед у сфері ціноутворення і капітальних вкладень. Проблема ускладнюється тим, що з 01. 01. 2000 р., а особливо з 01. 07. 2000 р. (із дати вступу в силу П(С)БО 7) податковий і бухгалтерський облік основних засобів здійснюються по-різному (причому розходження носять принциповий характер).

Становлення і формування ринкових відносин передбачає подальше вдосконалення обліку основних засобів. Під основними засобами розуміють сукупність засобів праці, функціонуючих у виробничому процесі в натуральному вигляді протягом тривалого періоду, на протязі якого їх вартість частинами переноситься на продукцію, вироблену за допомогою цих засобів праці.

Основні засоби відіграють велику роль в процесі праці, так як вони в своїй сукупності створюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу міць підприємства. Протягом тривалого періоду використання основні засоби надходять на підприємство і передаються в експлуатацію; зношуються в результаті експлуатації; підлягають ремонту, за допомогою якого відновлюються їх фізичні якості; пересуваються всередині підприємства, вибувають з підприємства внаслідок старіння або недоцільності подальшого використання. Одним з показників ефективного застосування основних фондів є збільшення часу їх роботи шляхом скорочення простоїв, підвищення коефіцієнту змінності, проводити на базі впровадження нової техніки та технології, фондовіддачі, тобто збільшення випуску продукції, обсягів виконаних робіт, послуг на кожну гривню основних засобів.

Підприємство має право володіння, користування та розпорядження основними засобами безкоштовно передавати або продавати іншим підприємствам, міняти, здавати в оренду, надавати безкоштовно в тимчасове користування будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, що йому належить, списувати з балансу, якщо вони зношені або морально застаріли, незалежно від того, повністю вони амортизовані чи ні.

Облік основних засобів сприяє ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площ та других засобів праці.

Основні завдання організації обліку і контролю наявності та руху основних засобів на підприємстві:

-контроль за збереженням основних засобів в місцях експлуатації;

-правильне документальне оформлення надходження, внутрішнього переміщення і вибуття основних засобів;

-правильне обчислення та своєчасне відображення в регістрах обліку зносу (амортизації) основних засобів;

-визначення затрат на ремонт та контроль за раціональним використанням коштів, направлених для реконструкції і модернізації;

-достеменне визначення результатів від ліквідації, а також збитків від списання неповністю амортизованих об'єктів основних засобів;

-виявлення не використовуваних, зайвих об'єктів;

-контроль за ефективністю використання, знаходження резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання та ін.;

-оперативне забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства про стан основних засобів шляхом автоматизації обліково-розрахункових робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки. Ці задачі вирішуються за допомогою належної документації і забезпечення правильної організації обліку наявності та руху основних засобів, розрахунків по амортизації і обліку витрат по їх ремонту.

Правильність обліку та контроль за його веденням на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який в обов'язковому порядку повинен містити розділ про облік основних засобів. В цьому розділі зазначаються основні принципи організації обліку основних засобів на підприємстві.

1.3 Оцінка і переоцінка основних засобів

Важливою умовою правильної організації обліку основних засобів є єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів: первинну вартість, залишкову, відновну, ліквідаційну вартість. Відповідно до Положення (стандарту) 7 основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю, під якою розуміють історичну (фактичну) собівартість придбання, будівництва або виготовлення об'єктів основних засобів.

Первинна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

1. Суми, що сплачується постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

2. Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

3. Суми ввізного мита;

4. Суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

5. Витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

6. Витрати на установку, монтаж та налагодження основних засобів;

7. Інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання за запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитами не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу, а відносяться на витрати того періоду, протягом якого вони оплачувалися.

Первинна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. При цьому під справедливою (реальною) вартістю об'єкта основних засобів розуміють суму, за якою може бути здійснений обмін активу в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість об'єктів основних засобів, яка визначається професійними оцінювачами.

Первинна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо, дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з П(С)БО 9 „Запаси” та 16 „Витрати”.

Первинна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості (первинна вартість основних засобів за вирахуванням сум зносу, вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату) переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первинна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Отже, первинна вартість основних засобів - це сума сплачених грошових коштів (їх еквівалентів) або справедлива вартість інших форм компенсації за актив на час його придбання чи створення.

Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта. Первинна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісне визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

У бухгалтерському обліку основні засоби оцінюють також і за балансовою вартістю. В її складі можуть бути: первинна вартість побудови (спорудження) або придбання (інвентарна вартість); відновлювальна вартість основних засобів, які переоцінені раніш на різні дати; облікова вартість основних засобів, що надійшли безкоштовно за даними обліку передаючої сторони разом із затратами одержувача на установлення.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби” підприємствам дозволено проводити переоцінку основних засобів за їх справедливою вартістю на дату балансу, якщо залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості. Якщо визначення справедливої (ринкової) вартості окремих об'єктів основних засобів викликає затруднення (наприклад, внаслідок їх унікальності), вони можуть бути переоцінені за їх відновною вартістю, тобто фактичною собівартістю відтворення (будівництва, придбання) в сучасних умовах, скоригованої на певний процент зносу. Сьогодні проведення підприємства мають право самостійно визначати величину (межу) суттєвості, та відповідно, приймати рішення щодо доцільності проведення переоцінки. Частота проведення переоцінки залежить від коливання справедливої (реальної) вартості основних засобів, тобто якщо їх справедлива вартість суттєво відрізняється від балансової. У випадку переоцінки об'єкта основних засобів здійснюється переоцінка всіх об'єктів основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Операції з переоцінки основних засобів включають операції зі збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів та їх зносу - дооцінку, та операції зі зменшення первісної вартості об'єкта основних засобів та їх зносу - уцінку. Переоцінена сума первісної вартості та зносу об'єкта основних засобів визначається відповідно як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкту, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Порядок проведення переоцінки показано на рис. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.1. Алгоритм проведення переоцінки основних засобів

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку результатів переоцінки вартості основних засобів визначається П(С)БО 7 і залежить від того, проводиться переоцінка вперше чи повторно (рис. 1.2; 1.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Порядок відображення в обліку результатів до оцінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Порядок відображення в обліку результатів уцінки

Щоб краще розуміти розглянемо приклад в таблиці 1.1:

Таблиця 1.1

Проведення першої дооцінки, уцінки о'бєкта основних засобів

Проведення першої дооцінки	Проведення першої уцінки
На балансі підприємства обліковується об'єкт основних засобів, первісна вартість якого становить 10000 грн.; сума нарахованого зносу - 1500 грн. Для вказаного об'єкта величина суттєвості встановлена у розмірі 8% у Наказі про облікову політику підприємства, а переоцінка проводиться вперше.
Справедлива вартість об'єкта - 10625 грн.	Справедлива вартість об'єкта - 5100 грн.
Прийнято рішення про переоцінку вартості об'єкта основних засобів.
Обчислимо індекс переоцінки: Іп = Вс/Вз
Іп = 10625 грн. / 8500 грн. = 1,25	Іп = 5100 грн. / 8500 грн. = 0,6
Застосовуючи розрахунковий індекс, визначимо „нову” первісну вартість і „нову” суму зносу: первісна вартість :Впн = Вп*Іп; нарахований знос: Зн = З*Іп
Впн = 10000*1,25=12500 грн. Зн = 1500*1,25=1875 грн.	Впн = 10000*0,6=6000 грн. Зн = 1500*0,6=900 грн
Визначимо суму дооцінки: Первісної вартості: Впд=Впн-Вп = 12500-10000=2500 грн. суми нарахованого зносу: Зд=Зн-З = 1875-1500=375 грн. Залишкової вартості: Взд=Впд-Зд = 2500-375=2125 грн.	Визначимо суму уцінки: Первісної вартості: Впу=Вн-Впн = 10000-6000=4000 грн. суми нарахованого зносу: Зу=З-Зн = 1500-900=600 грн. Залишкової вартості: Взд=Впд-Зд = 4000-600=3400 грн.

У бухгалтерському обліку операції відображаються наступним чином (дивись табл. 1.2):

Таблиця 1.2

Відображення господарських операцій при дооцінці та уцінці основних засобів

№ пор	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
Проведення першої дооцінки
1	Відображено суму дооцінки залишкової вартості основних засобів	10 „Основні засоби”	423 „Дооцінка активів”	2125
2	Відображено суму дооцінки зносу основних засобів	10 „Основні засоби”	131 „Знос основних засобів”	375
Проведення першої уцінки
1	Відображено суму уцінки залишкової вартості основних засобів	975 „Уцінка основних засобів”	10 „Основні засоби”	3400
2	Відображено суму уцінки зносу основних засобів	10 „Основні засоби”	131 „Знос основних засобів”	600

Розглянемо проведення дооцінки (уцінки) о'бєкта основних засобів після попередньої уцінки (дооцінки) на прикладі таблиці 1.3:

Таблиця 1.3

Проведення дооцінки (уцінки) о'бєкта основних засобів після попередньої уцінки (дооцінки)

Проведення уцінки після попередньої дооцінки	Проведення дооцінки після попередньої уцінки
На балансі підприємства обліковується об'єкт, первісна вартість якого становить 12500 грн.; сума нарахованого зносу - 1875 грн. (див приклад 1). Справедлива вартість об'єкта, що переоцінювався - 9180 грн.	На балансі підприємства обліковується об'єкт, первісна вартість якого становить 6000 грн.; сума нарахованого зносу - 900 грн. (див приклад 1). Справедлива вартість об'єкта, що переоцінювався - 9180 грн.
Справедлива вартість - 10625 грн.	Справедлива вартість - 5100 грн.
У зв'язку з цим прийнято рішення про переоцінку вартості об'єкта основних засобів. Для вказаного об'єкта величина суттєвості встановлена у розмірі 8% у Наказі про облікову політику підприємства, а переоцінка проводиться повторно.
Обчислимо індекс переоцінки: Іп = Вс/Вз
Іп = 9180 грн. / 5100 грн. = 1,8	Іп = 9180 грн. / 5100 грн. = 1,8
Застосовуючи розрахунковий індекс, визначимо „нову” первісну вартість і „нову” суму зносу: первісна вартість :Впн = Вп*Іп; нарахований знос: Зн = З*Іп
Впн = 12500*0,6=7500 грн. Зн = 1875*0,6=1125 грн.	Впн = 6000*1,8=10800 грн. Зн = 1500*0,6=1620 грн
Визначимо суму уцінки: Первісної вартості: Впу=Вп-Впд = 12500-7500=5000 грн. суми нарахованого зносу: Зу=З-Зн = 1875-1125=750 грн. Залишкової вартості: Взу=Впд-Зд = 5000-750=4250 грн.	Визначимо суму дооцінки: Первісної вартості: Впу=Впн-Вн = 10800-6000=4800 грн. суми нарахованого зносу: Зд=З-Зн = 1620-900=720 грн. Залишкової вартості: Взд=Впд-Зд = 4800-720=4080 грн.

У бухгалтерському обліку операції відображаються наступним чином (табл. 1.4):

Таблиця 1.4

Відображення господарських операцій при дооцінки (уцінки) о'бєкта основних засобів після попередньої уцінки (дооцінки)

№ пор	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки	Сума грн.
		Дебет	Кредит
Проведення уцінки після попередньої дооцінки
1	Відображено суму уцінки залишкової вартості основних засобів: -в межах суми попередньої дооцінки -в сумі перевищення над сумою попередньої дооцінки	423 „Дооцінка активів” 975 „Уцінка основних засобів”	10 „Основні засоби””	2125 2125
2	Відображено суму уцінки зносу основних засобів	131 „Знос основних засобів”	10 „Основні засоби””	750
Проведення дооцінки після попередньої уцінки
1	Відображено суму дооцінки залишкової вартості основних засобів: -В межах суми попередньої уцінки -В сумі перевищення над сумою попередньої уцінки	10 „Основні засоби”	746 „Інші доходи від звичайної діяльності423 „Дооцінка активів”	3400 680
2	Відображено суму дооцінки зносу основних засобів	10 „Основні засоби”	131 „Знос основних засобів”	720

При переоцінці основних засобів накопичена амортизація повинна бути скоригована. Це пов'язано з тим, що в результаті переоцінки відбувається зміна не лише первісної вартості основного засобу, а й його зносу. Отже, трансформується база обчислення амортизації. Наступні суми амортизаційних відрахувань розраховуються, виходячи з переоціненої залишкової вартості. Переоцінка не означає перегляду строків корисної експлуатації основних засобів.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Дані про переоцінку відображаються в регістрах аналітичного обліку основних засобів - в інвентарній картці обліку основних засобів.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПАТ «ПОЛТАВАКОНДИТЕР»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

До установчих документів ПАТ “Полтавакондитер” відноситься Статут, який визначає внутрішні положення щодо діяльності, організаційної структури, спеціальної дієздатності, як юридичної особи, а також визначає засади припинення діяльності Відкритого акціонерного товариства “Полтавакондитер”

Засновниками є наступні юридичні особи:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області;

2. Орендне підприємство “Полтавська кондитерська фабрика”.

Юридична адреса Товариства: Україна, 314 020, м. Полтава, вул. Спаська, 10.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, і засноване без обмеження терміну своєї діяльності.

ПАТ “Полтавакондитер” має відокремлене майно, яке обліковується на його балансі, від свого імені може укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, має власний поточний основний та додаткові рахунки.

Основною метою діяльності Товариства є отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницької, комерційної та інших видів діяльності, а також задоволення на цій основі громадських соціально-економічних потреб та зростання добробуту його акціонерів та соціальних потреб працівників.

Предметом діяльності ПАТ “Полтавакондитер” є:

1)кондитерська промисловість;

2)виробництво кондитерських виробів, в тому числі і напівфабрикатів (наприклад какао у вигляді порошку тощо);

3)оптова торгівля хлібом, хлібобулочними виробами, цукром, кавою, шоколадними та кондитерськими виробами тощо;

4)роздрібна торгівля цукром, какао, пряностями, кондитерськими виробами тощо;

5)створення профільних, універсальних, комерційних, комісійних та фірмових магазинів;

6)здійснення туристично-екскурсійної діяльності;

7)самостійна реалізація кондитерських виробів через торгівельну мережу, в т. ч. фірмову, надання різних послуг населенню;

8)здійснення зовнішньо-економічної діяльності відповідно до чинного законодавства;

9)діяльність по залученню і наданню на договірних засадах фінансових коштів, об'єктів інтелектуальної власності, майна і різних майнових і немайнових прав громадянам і юридичним особам;

10)надання інформаційно-довідкових послуг з питань права, економіки, фінансів, управління тощо;

11)різна зовнішньо-економічна діяльність;

12)консультаційні та управлінські послуги;

13)благодійницька діяльність та інше.

Організаційна структура - це модель взаємин між посадами на підприємстві та між його працівниками. Структура визначає схему розпоряджень і наказів, за допомогою яких діяльність компанії планується, організується, направляється і контролюється. Отже, структура додає деяку форму (обрис) підприємству і забезпечує його відповідною базою для організаційного процесу і виконання робіт.

Мета структури:

1)поділ праці;

2)визначення завдань і обов'язків;

3)визначення ролей і взаємовідносин;

4)визначення каналів взаємозв'язку.

Організаційна структура управління -- склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць апарату управління, які виконують різні функції управління організацією. Організаційна структура управління зображена на рис. 2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1. Організаційна структура ПАТ «Полтавакондитер»

До компетенції Загальних зборів акціонерів належить прийняття рішень з таких питань:

-визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

-внесення змін до Статуту Товариства, в тому числі у зв'язку із зміною розміру статутного фонду Товариства;

-обрання та відкликання членів Спостережної ради, Правління та Ревізійної комісії Товариства;

-затвердження річних результатів діяльності, фінансової звітності Товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії;

-прийняття рішень щодо порядку розподілу прибутку, включаючи виплату дивідендів та покриття збитків;

-створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

-затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства;

-визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

-прийняття рішень щодо притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства;

-вирішення питання про придбання Товариством акцій, що випускаються ним;

-затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує зазначену в Статуті Товариства;

-прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

До виключної компетенції Спостережної ради, тобто до питань, які не можуть вирішуватися виконавчим органом, слід віднести такі:

-затвердження внутрішніх положень товариства, крім віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів;

-визначення умов оплати праці членів виконавчого органу;

-прийняття рішення про перепродаж або розповсюдження серед працівників викуплених товариством власних акцій;

-прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності членів виконавчого органу товариства;

-прийняття рішення про укладання акціонерним товариством певних угод;

-визначення аудитора (аудиторської фірми) товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним;

-оцінка вкладів учасників акціонерного товариства, що вносяться до статутного фонду в іншій, ніж грошова, формі.

Ревізійна комісія переважно виконує такі контрольні функції:

-надання акціонерам рекомендацій стосовно аудиторської організації, що виступатиме як незалежний аудитор Товариства;

-отримання та розгляд звіту аудиторів, подання річного звіту на Загальних зборах акціонерів, а також надання рекомендацій Загальним зборам на підставі звітів;

-проведення спільної роботи з Правлінням Товариства для забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку та звітності щодо фінансово-господарської діяльності Товариства;

-ініціювання скликання позачергових зборів акціонерів в разі виникнення загрози суттєвим інтересам Товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами Товариства.

Правління реалізує політику Товариства, затверджену Загальними зборами акціонерів та Спостережною радою.

Правління несе відповідальність за виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради. Правління Товариства вирішує всі питання діяльності Товариства за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Товариства.

Голова Правління повністю відповідає за управління поточною діяльністю Товариства. Голова Правління:

-здійснює стратегічне планування та оперативне управління діяльністю Товариства;

-розпоряджається майном та коштами Товариства відповідно до повноважень, що надаються йому Статутом, Положенням про Правління, рішеннями Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради;

-представляє інтереси Товариства в усіх відносинах з установами, підприємствами, організаціями та громадянами;

-приймає на роботу та звільняє працівників, за винятком посадових осіб, які обираються Загальними зборами акціонерів або Спостережною радою Товариства;

-організує роботу по виконанню рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради та подає цим органам звіти про виконання таких рішень;

-розподіляє обов'язки між своїми заступниками, визначає їх повноваження;

-діє від імені Товариства без довіреності, укладає угоди, контракти і здійснює інші юридичні дії в межах своєї компетенції;

-видає накази та розпорядження в межах своєї компетенції.

Організаційна структура виробництва підприємства (рис. 2.2) включає в себе основне виробництво, допоміжне виробництво та обслуговуюче господарство.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Організаційна структура виробництва підприємства

До основного виробництва належать:

1)обробні цехи (шоколадний цех, борошняний цех, цех халви, карамельний цех, зефірний цех, цукерковий цех);

2)заготівельні цехи (пралі нове відділення, цех об жарки бобів, пресове відділення);

3)складальні цехи (відділення розфасовки).

До допоміжного виробництва належить:

1)електро-цех;

2)механічна майстерня;

3)компресорна;

4)котельня;

5)конструкторський відділ.

До обслуговуючого господарства належить:

1)тарний цех;

2)картонажний цех;

3)складське господарство;

4)транспортний цех.

При умовах переходу економіки України до ринкових відносин, істотного розширення прав підприємств в області фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного і якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна й капіталу, їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансовій стійкості й прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення й зміцнення фінансової стабільності.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів виробничої, комерційної й фінансово-господарської діяльності. Важливим етапом аналізу фінансового стану підприємства є аналіз забезпеченості, стану й ефективності використання підприємством основних фондів. Для якого використають ряд показників: фондоозброєність, що показує величину основних засобів на одного працівника; коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства, що відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства; коефіцієнт зносу, що показує рівень зносу; коефіцієнт оновлення, що показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів; вибуття; приросту, що показує рівень збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду; фондовіддача, що показує ефективність використання основних фондів; фондомісткість, характеризує забезпеченість підприємства основними засобами; рентабельність основних фондів визначає рівень використання основних засобів.

Матеріально - технічна база підприємства не досить часто відновлюється, хоча технологічні параметри підприємства повністю відповідають світовим стандартам і вдосконалюються, прагнучи перевершити конкурентів. Це й забезпечує продукції високу якість і постійний попит. Аналіз використання матеріальних ресурсів буде відбитий при аналізі рентабельності й ділової активності підприємства.

Комплексна оцінка фінансового стану підприємства, ступінь благополуччя та можливості вчасно, в повному обсязі виконувати підприємством свої зобовязання, а також безперервне функціонування здійснюється за допомогою аналізу показників ліквідності, фінансової стабільності, рентабельності, діловій й ринковій активності.

2.2 Облікова політика

Законом України від 16 липня 1999 р. № 996-ІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика затверджується наказом керівника підприємства. Вона є важливим правовим документом роботи бухгалтерів. В ній необхідно відображати організацію бухгалтерського обліку і всі положення, особливо ті, які мають неоднозначне тлумачення в офіційних документах.

Облікова політика підприємства включає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікову політику розроблено і подано у формі примірика наказу «Про облікову політику».

Бухгалтерський облік господарської діяльності підприємства здійснюється бухгалтерською службою, яка включає в себе головну бухгалтерію підприємства (яка також складає зведений баланс діяльності підприємства), а також працівники економічних служб в виробничих підрозділах. Відображення господарських операцій ведеться із застосуванням журнально - ордерної форми обліку та автоматизованої системи збору і обробки інформації «1С: Підприємство».

В обліку основних засобів застосовувати такі принципи і методи: Вартісну мережу для визнання об'єктів основних заобів встановити в розмірі 1000 грн. Для нарахування амортизації об'єктів основних засобів використовується прямолінійний метод.

Обраний метод амортизації основних засобів є елементом облікової політики підприємства.

У П(С)БО 7 „Основні засоби” передбачено, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням такого методу: Прямолінійно, за якими річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного використання об'єкта.

Переваги - простота розрахунку амортизації, можливість рівномірно розподілити амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для зі ставності собівартості продукції, яка випускається, з доходами від її реалізації.

Недоліки - не враховується моральний знос основних засобів та фактор зростання витрат на ремонт у міру їх експлуатації.

Цей метод застосовують для амортизації основних засобів, знос яких не залежить від обсягу виробництва: адміністративні будівлі, виробничі цехи.

Амортизаційні відрахування =

В обліку нематеріальних активів застосовуються такі принципи і методи: вартісна межа для визначення нематеріальних активів встановлена в розмірі 1000 грн. Нарахування амортизації проводиться з використанням прямолінійного методу. Строк корисного використання об'єктів нематеріальних активів встановлюється комісійно, при введенні об'єктів в експлуатацію.

До малоцінних та швидкозношувальних предметів відносяться активи, із строком корисного використання менше року та не відповідаючим визначенню об'єктів основних фондів. Облік МШП в експлуатації проводиться кількісно. Нарахування амортизації проводиться в розмірі 100% вартості в перший місяць експлуатації.

Для обліку запасів застосовуються планово розрахункові ціни, для списання запасів з балансу метод FIFO аналітичний облік операційних витрат проводиться відповідно затвердженої номенклатури статтей калькулювання собівартості продукції та класифікатору шифрів виробничих витрат. Чистий прибуток, одержаний в результаті звичайної діяльності підприємства використовується на статутні цілі: поповнення власних облікових коштів, капітальних інвестицій, виплату дивідендів в розмірах визначених загальними зборами акціонерів.

При використанні методу "ФІФО" за рахунок зниження собівартості й завищення залишків матеріалів прибуток завищується. Метод "ФІФО" використовується у фінансовому обліку для зовнішньої фінансової звітності, у тому числі при визначенні розміру оподаткованого прибутку.

Фінансовий результат діяльності підприємства прямо залежить від обраної облікової політики. У зв'язку з цим, головний бухгалтер врахував всі варіанти та переваги забезпечення облікової політики, і зараз кінцевий фінансовий результат ПАТ «Полтавакондитер» максимально позитивний.

Таким чином, сукупність дій відповідального за облікову політику на підприємстві спрямована на результативність обліку - ефективність наданої ним інформації, оскільки облікова політика при підприємницькій діяльності, яка пов'язана із виживанням на ринку товарів, робіт і послуг, орієнтацією на ефективність роботи та якість, нестандартністю підходів до вирішення проблемних питань та ризиком, має слугувати підтримкою оперативних та стратегічних інформаційних потреб користувачів, у тому числі тих, які мають особисту зацікавленість у результатах діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІЙ СТАН ТА НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

3.1 Сучасний стан організації обліку основних засобів на ПАТ «Полтавакондитер»

Процес поповнення підприємством своїх основних засобів з метою збільшення виробничих потужностей, заміни зношених об'єктів новими називають надходженням об'єктів основних засобів.

Порядок відображення в обліку надходження основних засобів залежить від того, яким чином вони були придбані. Надходження об'єктів основних засобів на підприємство може відбуватися декількома шляхами: