Облік власного капіталу підприємства

Таблиця 2.1 Вимоги до форми і порядку складання первинних документів

Систематизує первинні документи, які використовуються для обліку операцій з елементами власного капіталу (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Документування операцій з власним капіталом

Як бачимо на досліджуваному підприємстві використовуються типові форми первинних документів. Особливістю первинного документування операцій з формування та зміни елементів власного капіталу є застосування різноманітних документів, що пояснюється вкладеннями засновників в статутний капітал у формі основних засобів, запасів та грошових коштів. Кожна з цих операцій оформляється на підприємстві відповідним первинним документом. Документування господарських операцій, складання і зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та виправлення в них помилок суб'єкти малого підприємництва здійснюють відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88. Первинні документи поточного місяця комплектуються до кожного регістру бухгалтерського обліку в хронологічному і систематичному (щодо регістру) порядку, нумеруються і переплітаються (зшиваються) із зазначенням належності до регістру і звітного періоду. Вивчення практики досліджуваного підприємства свідчить, що бухгалтером використовуються типові форми первинного обліку основних господарських операцій. Первинні документи складаються із дотриманням вимог діючих положень, містять необхідні реквізити, складаються безпосередньо під час здійснення господарських операцій. Однак незважаючи на автоматизацію обліку на підприємстві первинні документи складаються вручну, що приводить до зростання документообігу та збільшує трудоємкість ведення обліку.

2.2 Аналітичний та синтетичний облік формування та зміни елементів власного капіталу

Для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки: 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал". Рахунки 42, 43, і 44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є статутним капіталом Цей капітал належить власникам і направляється на задоволення потреб господарського суб'єкту, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.

Рахунки 40, 41, 45 і 46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. В залежності від організаційної форми підприємства це може бути статутний або пайовий капітал.

Статутний капітал -- це сума грошових вкладів (саме вкладів), що їх власник надає в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює, або вартість відповідного майна [31, с.194]. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (зокрема на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновника у статутному капіталі.

Рахунок 40 «Статутний капітал» призначений для обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства (рис. 2.1).

Сальдо цього рахунка має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі. Записи за згаданим рахунком виконуються лише в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, що відбувається в установленому чинним законодавством порядку, але тільки після внесення відповідних змін до установчих документів, тобто перереєстрації статутного капіталу.

Бухгалтерський облік статутного капіталу розпочинається з дня реєстрації підприємства (тобто його статуту) в державному реєстрі та закінчується днем вибуття з нього внаслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо.

Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал у сумі внесків засновника (учасників), які передбачені установчими документами (наприклад, у сумі виконаної підписки в акціонерному товаристві), відображається за кредитом рахунка «Статутний капітал» у кореспонденції:

1) у одноосібного власника -- рахунками обліку грошових засобів та інших цінностей (активів);

2) у товариствах -- рахунком «Неоплачений капітал».

Рис 2.1. Загальна схема формування, збільшення та зменшення статутного капіталу [23, с.259]

Для обліку статутного капіталу використовують три основні рахунки: рахунок 40 "Статутний капітал", рахунок 46 "Неоплачений капітал" та рахунок 45 "Вилучений капітал".

По кредиту рахунку 40 відображається збільшення статутного капіталу, по дебету - його зменшення (вилучення). Фактичні надходження власників (засновників) проводяться за кредитом рахунка «Неоплачений капітал» в кореспонденції з рахунками обліку грошових засобів та інших цінностей (активів) або зобов'язань (пасивів). Формування і зміни статутного капіталу товариства в бухгалтерському обліку відображається наступними записами, які відображенні в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Формування та зміни статутного капіталу

Аналітичний облік за рахунком «Статутний капітал» проводиться по засновниках підприємства. На підприємствах, створених у формі акціонерних товариств, до рахунка «Статутний капітал» можуть бути відкриті субрахунки:

1)за видами акцій -- прості, привілейовані;

2)за ознаками внесків -- оголошений капітал, підписаний капітал, оплачений капітал, вилучений капітал.

Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними. Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Отже, неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу.

Для узагальнення інформації про зміну в складі неоплаченого капіталу призначений рахунок 46 „Неоплачений капітал” - активний, розрахунковий, призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства (акціонерами акціонерних товариств, учасниками господарського товариства і т.д.) по вкладах до статутного капіталу підприємства. По дебету рахунку 46 відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, по кредиту - погашення цієї заборгованості (рис.2.2).

Рис.2.2. Загальна схема обліку неоплаченого капіталу [23, с.361]

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства. Невнесенні кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються з від'ємним знаком.

Вилучений капітал подає фактичну собівартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів або часток, викуплених у його учасників. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує, що цей капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути або перепроданий, або анульований. Облік цього капіталу, у випадку викупу власних акцій (часток) у акціонерів із метою їхнього перепродажу, анулювання, зменшення статутного капіталу ведеться на рахунку 45 „Вилучений капітал”(рис.2.3).

Рис 2.3. Загальна схема обліку вилученого капіталу [23, с.363]

По дебету рахунку 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників (табл 2.4). Оплата одержаних акцій може здійснюватися грошовими коштами, векселями та з позикових рахунків. По кредиту показують вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Якщо акції анульовані, то на цю суму зменшується статутний капітал, при перепродажу показують зменшення вилученого капіталу та збільшення відповідних активів. При реалізації акцій своїм акціонерам заборгованість може відображатись на рахунку 46 "Неоплачений капітал".

Таблиця 2.4 Реалізація викуплених акцій

Рахунок 45 "Вилучений капітал" має такі субрахунки:

451 "Вилучені акції";

452"Вилучені вклади й паї";

453 "Інший вилучений капітал".

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій.

Пайовий капітал -- це сукупність засобів фізичних та юридичних осіб пайових внесків), добровільно розміщених у товаристві для фінансово-господарської діяльності. З метою розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах.

Для обліку пайового капіталу в плані рахунків передбачений рахунок 41 "Пайовий капітал Аналітичний облік за рахунком 41 "Пайовий капітал" ведеться за видами капіталу. Типові проводки з обліку пайового капіталу приведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Типові проводки з обліку пайового капіталу

Для раціональної організації додаткового капіталу підприємства необхідно, передусім, його правильно класифікувати (рис.2.4.).

Рис. 2.4. Класифікація додаткового капіталу [ 23, с.365]

Якщо акції, відкритих акціонерних товариств вільно розміщаються між акціонерами, то може виникати так званий додатковий вкладений капітал. Він представляє собою суму емісійного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість, а також суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Для обліку цих сум передбачений рахунок 42"Додатковий капітал", по кредиту якого відображається збільшення додаткового капіталу (табл. 2.5), по дебету - зменшення. Рахунок 42 має такі субрахунки "Емісійний дохід" (відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій (Д-т рах. 30, 31 К-т рах. 421),

Таблиця 2.6 Збільшення додаткового капіталу

Інший вкладений капітал" (обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, тощо без рішення про зміни розміру статутного капіталу), "Дооцінка активів" (відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (Д-т рах 10 К-т рах 423), "Безоплатно одержані необоротні активи" (відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб (Д-т рах 10, 12 К-т рах 423),

"Інший додатковий капітал"(обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків). Додатковий капітал може направлятись на збілььшення статутного, пайового (рах 41) та резервного (рах 43) капіталу, на покриття збитків.

Резервний капітал являє собою суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний капітал створюється в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу, розмір щорічних відрахувань не менше 5 відсотків суми щорічного прибутку. Для узагальнення інформації про стан і рух резервного капіталу підприємства призначений рахунок 43 „Резервний капітал” (табл. 2.7). Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються відповідно до напрямків передбачених в установчих документах: у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями, тощо.

Таблиця 2.7 Операції по обліку резервного капіталу

В період функціонування господарські одиниці одержують прибутки (збитки), суми яких, після погашення всіх заборгованостей, є власністю підприємства Тобто, це є власний капітал, хоча не зареєстрований в засновницьких документах і результатів господарської діяльності підприємства використовується рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" Нерозподілений прибуток, або непокритий збиток, є складовою власного капіталу. На цьому рахунку ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

По кредиту рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету - збитки та використання прибутку). Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки: 441" Нерозподілений прибуток”; 442"Непокриті збитки";443"Прибуток, використаний у звітному періоді".

На субрахунку 441 відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку. На субрахунку 442 відображаються непокриті збитки, їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо. На субрахунку 443 відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1-6. Фінансовий результат визначають на рахунку 79 "Фінансові результати". Після чого прибуток списують в кредит рахунку 441 "Прибуток нерозподілений", а збиток - в дебет рахунку 442 "Непокриті збитки". Остаточний фінансовий результат - нерозподілений прибуток (непокритий збиток) визначається як різниця між нерозподіленим прибутком і прибутком, використаним у звітному періоді. При складанні квартальних звітів порівнюються залишки по рахунках 441 і 443, і, якщо по рахунку 441 буде кредитове сальдо, то підприємство на цю суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року, який відображається в рядку 350 пасиву Балансу (форма № 1), а якщо сума прибутку, використаного у звітному році, перевищує суму нерозподіленого прибутку, то цю різницю відображають на рахунку 442 і відображають в балансі в рядку 350, а також у Звіті про власний капітал.

Узагальнюючи розгляд аналітичного і синтетичного обліку елементів власного капіталу на підприємстві можна представити порядок обліку у вигляді наступної схеми документообороту (рис.2.5).

Рис. 2.5. Схема записів в регістрах по обліку власного капіталу

Отже, методика бухгалтерського обліку власного капіталу займає дуже важливе місце результати якого залежать, перш за все, від організаційних аспектів ведення обліку на підприємстві та застосування автоматизації підсумкової бухгалтерської роботи.

2.3 Розкриття інформації про власний капітал в фінансовій звітності підприємства

Загальні вимоги й основні аспекти складання звітності юридичних осіб, закладені в Законі України від 16. 07. 1999р. №996-XIV „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”[2], відповідно до якого підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Під час підготовки до складання фінансової звітності підприємство зобов'язане дотримуватися вимог національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Крім того, підприємству необхідно керуватися Порядком представлення фінансової звітності, затвердженим постановою КМУ від 28.02.00 р. №419, з урахуванням доповнень і змін [7]. У цьому Порядку визначені суб'єкти, що подають звітність, звітний період, що вона охоплює, і відповідно склад і термін її надання. Відповідно до П(С)БО 1”Загальні вимоги до фінансової звітності”, під фінансовою звітністю розуміють бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, про результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період [4]. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів, визнаних такими відповідно до чинного законодавству) включає: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал і Примітки до звітів.

Процес підготування до упорядкування і безпосередньо упорядкування фінансових звітів може бути розділений на декілька етапів. Зміст даних етапів залежить від особливості організації облікового процесу на підприємстві і форми звіту , але основними етапами є:

1. Закриття рахунків доходів і витрат;

2. Визначення чистого фінансового результату звітного періоду;

3. Інвентаризація залишків на рахунках активів і зобов'язань;

4. Коригування облікових даних за результатами інвентаризації (у випадку виявлення відхилень даних обліку від даних інвентаризації);

5. Складання Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал, Приміток до звітності;

6. Коригування показників звітності і /або підготування Приміток за подіями після дати Балансу.

Підтвердження залишків на рахунках активів і зобов'язань шляхом проведення інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності суворо обов'язково, отже саме під час інвентаризації виявляється наскільки правильно і впорядковано діє система внутрішнього контролю підприємства. Інвентаризації підлягають всі активи і зобов'язання підприємства, крім майна, цінностей, засобів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Підприємство повинно також провести інвентаризацію майна і нематеріальних цінностей, що йому не належать і обліковуються на за балансових рахунках. За підсумками інвентаризації проводиться коригування даних обліку.

Як відомо, джерелами формування майна будь-якого підприємства являються власні засоби (власний капітал) і позикові засоби (позиковий капітал). Власний капітал підприємства згідно П(С)БО 1 є частиною активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань--це внутрішні джерела засобів підприємства, до яких відносяться прибуток, внески засновників (учасників) і акціонерів. Отже, реальний майновий стан суб'єктів підприємства відображають: звітна форма №4 „Звіт про власний капітал” (річна) і Баланс підприємства (а саме І розділ пасиву „Власний капітал” і, як вважають деякі економісти, частково ІІ розділ пасиву Балансу „Забезпечення наступних витрат і платежів„). Зміст і форма Балансу, загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 „Баланс”. Відповідно до пункту 3 П(С)БО 1, Баланс -- це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на визначену дату його активи, зобов'язання і його власний капітал [ 10. с.437].

Основними формулами Балансу є:

[Актив = Капітал + Зобов'язання].

[Капітал = Актив - Зобов'язання].

Оскільки, власний капітал представляє собою різницю між активами і зобов'язаннями доцільно дати їх визначення: Активи -- ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій. Використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому, тобто це власні засоби підприємства у виді коштів, запасів, необоротних матеріальних і нематеріальних активів та інше; Зобов'язання -- заборгованість підприємства, що виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Іншими словами, це зовнішні джерела засобів підприємства, такі як кредити, аванси отриманні тощо. Як видно, загальні формули балансу, дозволяють визначити реальну частку власників у майні підприємства і встановити існуючий фінансовий стан підприємства. Результат активів повинен дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу. Сума зобов'язань і власного капіталу підприємства -- це і є пасив Балансу. Загальним для обох „половинок” Балансу є їхнє написання за допомогою статей-елементів фінансового звіту, що відповідають критеріям П(С)БО.

Статі пасиву визначаються, якщо вони відповідають таким критеріям:

· власний капітал відображається в Балансі однозначно з відображенням активів або зобов'язань, що призводять до його зміни;

· зобов'язання, відображаються, якщо їхня оцінка може бути достовірно визначена й існує можливість зменшення економічних вигод у майбутньому за рахунок їхнього погашення.

Власний капітал, поданий у Балансі в розділах пасиву І „Власний капітал” і ІІ „Забезпечення майбутніх витрат і платежів” рядом статей (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Зміст статей форми №1 "Баланс", щодо інформації про власний капітал підприємства [28, с.33]

Хоча загальна сума власного капіталу розкривається в Балансі за його складовими на кінець звітного і попереднього періодів, користувачі фінансової звітності потребують більш деталізованої інформації про зміни власного капіталу, які відбулися протягом року й обставини, які їх спричинили. Це і є метою складання Звіту про власний капітал.

Взаємозв'язок між показниками Балансу і Звіту про власний капітал показано в табл. 2.9.[28, с.34].

Таблиця 2.9 Взаємозв'язок між показниками Балансу і Звіту про власний капітал

Визнання та оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання й оцінки його складових елементів активів і зобов'язань. Слід зазначити. Що сума власного капіталу - це абстрактний розмір майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. У Звіті про власний капітал зміни облікової політики відображаються окремим рядком (ряд. 020 “Зміни облікової політики”), які можуть виникати внаслідок статутних вимог, зміни методології бухгалтерського обліку, або отримання більш достовірного відображення подій в фінансовій звітності.

Ці зміни можуть проходити ретроспективно або перспективно. При ретроспективній зміні облікової політики вважається, що знов прийнята облікова політика існувала завжди. Тому всі зміни проводяться шляхом корегування нерозподіленого прибутку. При перспективній зміні облікової політики всі зміни розповсюджуються на події, які відбудуться після такої зміни. Перспективна зміна облікової політики використовується підприємством у випадку, якщо сума коректування нерозподіленого прибутку не можливо достовірно визначити. При використанні перспективної зміни сума нерозподіленого прибутку не коректується. Для складання Звіту про власний капітал необхідно знати, які фактори можуть спричинити зміни складових власного капіталу і які з них є підставою для визначення показників за його статтями. Для цього подана нами нижче табл.2.10.

Таблиця.2.10 Фактори змін по статтям власного капіталу [31, с.11]

Звіт про власний капітал представляє собою оборотну відомість (з елементами шахової відомості) в розрізі статей розділу І пасиву Балансу та причин зміни власного капіталу підприємства. Елемент шахової відомості в структурі Звіту присутній в результуючій частині. Тобто, підсумок по графі 11 (по горизонталі) повинен зійтись по величині на перетині з результуючим рядком 300 (по вертикалі). Звіт про власний капітал побудований за принципом перетину граф та рядків, та відповідно до структури Плану рахунків. Такий порядок побудови Звіту передбачає розміщення по горизонталі форми джерел утворення власного капіталу, а по вертикалі статей з відображенням інформації про його зміни (збільшення або зменшення). У графах Звіту відображаються складові власного капіталу підприємства - статутний, пайовий, додатковий вкладений, резервний, інший додатковий, неоплачений та вилучений капітал, а також нерозподілений прибуток. У рядках Звіту відображаються залишки за кожним із видів капіталу на початок та кінець року, а також зміни у капіталі за рахунок різних факторів - коригування залишку на початок року, переоцінка активів, розподіл прибутку, внески учасників та вилучення капіталу, інші зміни в капіталі.

Звіт про власний капітал має наступну структуру: по горизонталі показуються складники власного капіталу підприємства, по вертикалі -- джерела поповнення та причини зменшення власного капіталу. На перетині відповідних вертикальних строк і горизонтальних граф відображаються необхідні дані. В додатку B наведені розділи джерел поповнення та причини зменшення власного капіталу підприємства. Для розрахунку суми власного капіталу на початок і кінець звітного періоду використовують формулу:

Власний капітал = Статутний капітал + Пайовий капітал + Додатково вкладений капітал + інший додатково вкладений капітал + Резервний капітал + Нерозподілений прибуток (- непокритий збиток) - Неоплаченій капітал - вилученій капітал

Алгоритм складання Звіту про власний капітал можна представити у вигляді наступної послідовності етапів (рис.2.6).

Інформація про власний капітал підприємства розкривається і в інших формах фінансової звітності (табл..2.11.).

Рис.2.6. Алгоритм складання Звіту про власний капітал [31, с.12]

Таблиця 2.11 Розкриття інформації про власний капітал у формах фінансової звітності

Таким чином, інформація про власний капітал досить розгорнуто представлена в фінансовій звітності підприємства, її розкриття має відображати призначення та умови використання кожного виду власного капіталу з урахуванням особливостей їх формування згідно чинного законодавства.

Розділ 3. Вдосконалення обліку власного капіталу підприємства

3.1 Особливості обліку власного капіталу в умовах електронної обробки даних

В економіці України відбуваються суттєві зміни, глобалізацією підприємницької діяльності, швидкими темпами розвитку інформаційних технологій. Це, свою чергу, призвело до зміни нормативних документів, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку та наближення основних вимог бухгалтерського обліку до загальноєвропейському та міжнародного рівня. В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація про власний капітал використовується більш широко ніж при ручній обробці даних, що обумовлено рядом факторів, основними з яких є :обробка і зберігання великої кількості однакових в структурному плані одиниць облікової інформації; здійснення вибірки інформації з великої кількості даних; виконання складних математичних розрахунків; одержання в лічені хвилини паперових копій будь - якого документу (первинних документів, форм звітності тощо); багато разове відтворення будь - яких дій (наприклад, роздруковування примірників певного документу тощо). Використання засобів автоматизації дозволяє практично повністю вирішити проблему точності та оперативності інформації. Протягом деяких хвилин могуть бути підготовлені різноманітні реалізовані дані, яки необхідні для прийняти ефективних управлінських рішень Правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення дозволяє легко і миттєво адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які часто змінюються. Автоматизація обліку вносить певні зміни до організації роботи бухгалтерії як однієї з ланок управління. Одне з провідних місць в управлінні підприємством займає сучасний бухгалтер, що поєднує функції декількох суміжних ділянок управління. Він не тільки відповідає за ведення бухгалтерських рахунків, але і виконує певну роботу по плануванню, контролю, оцінці і перегляду напрямів господарської діяльності підприємства.

На сучасному етапі розвитку автоматизована форма облікового процесу представляється прийнятністю і полягає в створенні цілісної системи обробки інформації за допомогою комп'ютерної техніки. Складовими елементами такої системи виступають автоматизовані робочі місця бухгалтерів (АРМБ), які виділяють у відповідності до основних задач бухгалтерського обліку і складання звітності. Останнім елементом автоматизованої системи управління підприємством (АСУП) виступає АРМБ зведеного обліку і складання звітності. Комплекс зведеного обліку і складання звітності включає в себе задачі узагальнення інформації на аналітичних і синтетичних рахунках з подальшим групуванням по одному чи декільком рахункам з метою формування даних для складання звітності, аналізу, аудиту та прийняттям управлінських рішень. Наряду з відображенням господарської діяльності підприємства в системі рахунків бухгалтерського обліку комплекс задач зведеного обліку забезпечує автоматизоване складання бухгалтерського балансу і звіту про майновий стан. Вирішення задач зведеного обліку і складання звітності базується на первісній інформації, яка створюється в процесі фінансової і господарської діяльності підприємства, а також на інформації інших облікових дільниць.

Автоматизоване робоче місце бухгалтера зведеного обліку власного капіталу забезпечує формування вихідної, інформації на машинному носії у вигляді єдиної бази даних бухгалтерських записів. Логічний контроль правильності заповнення цієї бази виконується на протязі учасників роботи (АРМБ обліку основних засобів, АРМБ облік фінансово-розрахункових операцій та ін).

Взаємозв'язок між усіма підсистемами АСУП виконується за допомогою кодування синтетичних і аналітичних рахунків із застосуванням єдиної системи бухгалтерських записів. Для обміну інформації між АРМ бухгалтера формується модуль обміну який забезпечує вільний доступ до інформації суміжних АРМБ.[30, с.204].

Робота по автоматизованому веденню обліку власного капіталу, на підприємстві здійснюється в 1С Підприємство на основі використання журналу операцій, який відповідає Журналу № 4, де ведеться запис усіх операцій по власному капіталу.

Журнал операцій існує для просмотру списка бухгалтерських операцій.

Кожна операція відображається в журналі однією строкою, яка містить найбільш важливу інформацію про операції: дату, вид документа, зміст, суму операції і т.д. (табл.3.1).

Таблиця 3.1 Журнал операцій по обліку власного капіталу

В журналі операцій існує можливість перегляду проводок поточній операції. Але більш детальна інформація знаходиться в журналі проводок, який являється засобом перегляду проводок проведених бухгалтерських операцій. В ньому відображаються всі здійсненні проводки, які відносяться до різних бухгалтерських операції (табл..3.2).

Таблиця 3.2 Журнал проводок в “1С Підприємство”

Для отримання кінцевої інформації в різних розрізах, в тому числі по власному капіталу, в типовій конфігурації 1С Бухгалтерії використовуються звіти. Стандартні звіти призначенні для отримання повної і деталізованої інформації по різним розділам бухгалтерського обліку. При допомозі цих звітів можна отримати синтетичну і аналітичну інформацію про залишки та обороти по різним рахункам, або субрахунках в сумовому і кількісному виміру. Для рахунків власного капіталу, по яким ведеться аналітичний облік, можна отримати розподіл залишків і оборотів по конкретним об'єктам аналітичного обліку (субконто). Відповідний звіт називається "Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку"(табл.3.3).

Таблиця 3.3 Оборотно сальдова відомость по рахунку 40

Таблиця 3.4 Картка рахунку :46 за 3 квартал 2012

Параметри використання субконто можуть заповнюватися в залежності від того, по яким видам субконто ведеться аналітичний облік по даному рахунку. При цьому порядок указання видів субконто в параметрах настройки звіту буде визначатися групуванням звіту. В звіті "Картка рахунку" включаються усі проводки з даним рахунком або проводки по даному рахунку по конкретним значенням об'єктів аналітичного обліку. Крім того, в картці рахунку показуються залишки на початок і кінець періода, обороти за період та залишки після кожної проводки.

Часто необхідно отримати обороти і залишки по рахунку на каждну дату певного періода. Це може знадобитися, наприклад, для аналізу зміни в періоді засобів або обов'язків підприємства, для провірки відповідності ведення в інформаційну базу даних даним, вказаним в банківських виписках, і т.д. Потрібну інформацію можно отримати із звіту "Аналіз рахунку по датам" (табл. 3.5).

Таблиця 3.5 Аналіз рахунка по датах: 46

Оборотно-сальдова відомість містить для каждного рахунку інформацію про залишки на початок і на кінец періода і оборотах по дебету и кредиту за деякий період. являеться одним из найчастіше використуємих звітів в бухгалтерскій практиці. Відомость приводиться у вигляді списка, в якому для кажного рахунку і субрахунку, який має не нулеве сальдо або обороти за даний період, приводяться код рахункаа і субрахунка, залишок на початок періода, обороти за період по дебету і по кредиту рахунка і залишок на кінец періода.

Також, відомо, що при автоматизованому формуванні звітності про власний капітал особливої уваги заслуговує машинна реалізація контролю результатів даних, яка разом з вхідним контролем інформації повинна складати єдину систему забезпечення достовірності обробки даних зведеного обліку. Для здійснення перевірки на достовірність відображення звітної інформації відбувається відображення невідповідності даних звітних форм, яку можна простежити після набору функції "звітність" і вибору потрібного режиму.

При наборі форм звітності здійснюється відображення інформації на екрані чи друкарському обладнанні форми встановленого зразку, що дозволяє без бухгалтера здійснити формування і друкування необхідно форми. Відмітимо, що починаючи з 2000 року в систем бухгалтерської звітності здійснилися значні зміни, спричинені реформацією всієї національної облікової системи, а це, в свою чергу достатньо вплинуло на побудову автоматизованого робочого місця бухгалтера по обліку власного капіталу та зведеному обліку складанню звітності про власний капітал.

Висновок

Власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства. Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тією життєво необхідною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства. Власний капітал -- це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності й використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і є чистими активами підприємства. До власного капіталу належить: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. У більшості зарубіжних країн до складових власного капіталу відносять статутний (акціонерний) капітал, резервний капітал (створюються резерви статутні та інші ініціативні), нерозподілені прибутки.

Функціонування та формування власного капіталу відбувається через його функції: гарантійна (відповідальності і захисту прав кредиторів); довгострокового фінансування (функція фінансування та забезпечення ліквідності); розподілу доходів і активів (база для нарахування дивідендів і розподілу майна); основоположна (функція заснування та введення в дію підприємства); самостійності і влади; фінансування ризику; компенсації понесених збитків; регулятивна; організаційна; довготермінового кредитування; захисна функція; функція управління та контролю; функція управління та контролю; рекламна (репрезентативна) функція. Важливою є також функція довгострокового фінансування - внески у власний капітал можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості за позиками, протягом тривалого періоду часу. Крім того, власний капітал служить базою для нарахування дивідендів і розподілу майна, що є важливим для захисту корпоративних прав власників та ефективного розподілу до того чи іншого фонду підприємства. З даною функцією переплітається функція компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Таким чином, власний капітал служить фактором, що впливає на управління підприємством, адже через нього визначається організаційна структура підприємства і тим самим реалізується організаційна функція, а також функція управління та контролю.

Розглянуто законодавчу базу з обліку власного капіталу. Формування та реєстрування капіталу супроводжується нормативним регулюванням та законодавчими постановами. Це підтверджено законодавчою базою України, Податковим Кодексом України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БУ 5 і тд. Проаналізувавши великий перелік законів, нормативних документів, встановлено, що деякі з них є недієвими і потребують доопрацювання. Наприклад П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал» містить тільки пояснення для формування фінансової звітності Ф. № 4, але він не містить положень про облік та формування власного капіталу, сьогодні відсутні положення, у яких чітко характеризуються шляхи формування, чи використання власного капіталу. Все це потребує створення положень які чітко розкривало би усі питання з теми документування. Крім того розкрито шляхи організації обліку власного капіталу. Для організації бухгалтерського обліку власного капіталу на підприємстві треба використовувати регламентуючих документів. Кожен з яких повинен містити норми та регламенти облікової політики, положення про організацію бухгалтерії, посадові інструкції, статутні документи у складі яких має формуватися власний капітал.

Формування статутного капіталу відображено на рахунку 40 «Статутний капітал», рахунок є пасивним за кредитом відображається збільшення статутного капіталу за дебітом зменшення, регулюючими рахунками є рахунок 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал».

Формування нерозподіленого прибутку відображено на рахунку 441 «Прибуток нерозподілений», за кредитом відображається збільшення прибутку за дебітом його використання, кореспондуючими рахунками є 79 «Фінансові результати», 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами», а регулюючими рахунками є 442 «Непокритий збиток», 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Власний капітал підприємства формується також з рахунку 41 «Пайовий капітал», рахунок є пасивним, кореспондує з 10, 12, 20, 30, 40, 42, 441 і тд до власного капіталу відносяться також рахунок 43 «Резервний капітал», рахунок є пасивний, він кореспондує з рахунками 42, 441, 442, 40.

Рахунок 45 «Вилучений капітал» використовується на протязі звітного періоду, коли виникає потреба зменшити суму статутного капіталу з різних причин ( бажання засновників підприємства зменшити свою частку в статутному капіталі, покриття збитків за рахунок статутного капіталу тощо).

Рахунок 46 «Неоплачений капітал», за дебетом якого відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу, рахунок призначен для :узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу.

Зміни яки відбулися на рахунках власного капіталу відображені у фінансові звітності Ф №4 «Звіт про власний капітал». Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з'ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема. Встановлено що важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку (збитку)та порядок його використання (чи покриття) у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку.

Список використаних джерел

1. Конституція України/ Верховна Рада України. - Офіц.вид. - К.:Парлам.вид-во, 2004. - 32с.

2. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. №996 - XIV/ Верховна Рада України. - Офіц.вид. - К.:Парлам.вид-во, 2006. - 40с.