Джерелами інформації при цьому можуть бути: Статут підприємства, документи про його реєстрацію, протоколи засідань Ради директорів та зборів акціонерів, договори, накази про облікову політику, внутрішні звіти аудиторів, внутрішньофірмові інструкції, організаційна структура, список філій і дочірніх компаній, судові та арбітражні матеріали, статистична звітність; інформація отримана з бесід з керівництвом та персоналом підприємства, а також при загальному обстеженні підприємства та його основних підрозділів тощо.

В результаті попереднього планування аудитор одержує інформацію про:

1) зовнішні фактори, які впливають на господарську діяльність підприємства, що відображають економічну ситуацію та галузеві особливості;

2) внутрішні фактори, які впливають на господарську діяльність підприємства, пов'язані з його індивідуальними особливостями;

3) незалежність аудиторської фірми відносно підприємства-клієнта. Зібрана аудитором інформація про діяльність господарюючого суб'єкта дозволяє йому визначити коло проблем, для вирішення яких необхідно залучити сторонніх спеціалістів.

Аудиторам слід враховувати, що використання роботи експерта при проведенні аудиту, в тому числі посилання на таку роботу в аудиторському висновку, не знімає відповідальності з аудиторської фірми за висловлені думки про достовірність бухгалтерської звітності господарюючого суб'єкта [58, c. 42].

Одержавши в процесі попереднього планування дані про підприємство, аудитор приступає до розробки загального плану аудиту.

План аудиту є документом організаційно-методологічного характеру, який містить основні стадії процесу аудиту, розміщені в логічній послідовності, із зазначенням видів запланованих робіт, періоду їх проведення, відповідальних виконавців та інших питань. План складається з врахуванням особливостей бізнесу клієнта, організації обліку і системи внутрішнього контролю, визначених ризиків і меж суттєвості, координації і керівництва, супроводження і нагляду за діяльністю асистентів аудитора, експертів та інших фахівців, які не є аудиторами тощо.

У випадку, якщо системою внутрішнього контролю своєчасно попереджається виконання неефективних операцій, виникнення недостовірної інформації, виявляються можливі відхилення, порушення тощо, то аудитор за достатнього ступеню впевненості може суттєво зменшити обсяг запланованих процедур.

Займаючись розробкою плану, аудитору необхідно визначити аудиторський ризик і рівень суттєвості, які дозволяють вважати фінансову звітність підприємства достовірною. Рівень даних показників значно впливає на особливості підбору прийомів і способів аудиту.

Під час планування також враховується ступінь автоматизації облікових робіт, обробки звітної інформації, наявність структурних підрозділів і філій, показники діяльності яких відображаються в консолідованій звітності підприємства [36, c. 47].

З метою підвищення ефективності перевірки окремі пункти плану можуть обговорюватись з керівництвом підприємства, що дозволить скоординувати роботу аудиторів і спеціалістів господарюючого суб'єкта.

4.2 Методика проведення аудиту фінансової звітності форми №1 „Баланс”

Методика проведення аудиту ф.№1 „Баланс” включає наступні етапи:.

1. Перевірка статті Балансу «Нематеріальні активи».

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи (НМА) визначаються в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242.

Аналізуючи дані статті Балансу «Нематеріальні активи», насамперед слід звернути увагу на відповідність наведених у Балансі активів визначенню «нематеріальний актив» і правильність їх розподілу за відповідними групами.

Оскільки первинна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням та доведенням до придатного для використання стану, аудитору необхідно звернути увагу на правильність визначення такої вартості.

Зокрема, врахувати те, що витрати на сплату відсотків за кредит не входять до первинної вартості нематеріальних активів, придбаних повністю або частково за рахунок кредиту банків, а належать до витрат звітного періоду.

Перевіряючи проведення переоцінки НМА, аудитор фіксує дотримання підприємством таких вимог:

1) за справедливою вартістю може здійснюватись переоцінка лише тих НМА, щодо яких існує активний ринок;

2) у разі переоцінки окремого об'єкта слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої він належить;

3) переоцінені об'єкти групи нематеріальних активів підлягають щорічній переоцінці.

Слід з'ясувати, чи враховано під час визначення терміну корисного використання об'єкта нематеріальних активів:

1) терміни корисного використання подібних активів;

2) амортизацію, що передбачається;

3) правові або інші обмеження щодо термінів його використання та інші фактори.

Аналізують доцільність обраного підприємством методу амортизації нематеріального активу, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод.

2. Перевірка статті Балансу «Основні засоби»

У складі основних засобів (ОЗ) підлягає відображенню вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів ОЗ, орендованих цілісних майнових комплексів, а також вартість інших матеріальних необоротних активів.

Потрібно перевірити відповідність аналітичного та синтетичного обліку ОЗ та правильність розподілу основних засобів на відповідні групи.

Аудитор також перевіряє правильність формування первинної вартості об'єкта основних засобів, що повинна складатися з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставляння основних засобів;

- витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, придатного для використання із запланованою метою [34, c. 78].

Крім того, первинну вартість основних засобів слід збільшувати на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Витрати на сплату відсотків за кредит не входять до первинної вартості основних засобів, придбаних повністю або частково за рахунок кредиту, а належать до витрат звітного періоду.

Якщо на підприємстві переоцінювалися основні засоби, то слід перевірити правомірність і правильність проведення переоцінки відповідно до наступних вимог:

1) пунктом 16 Положення (стандарту) «Основні засоби» визначено, що підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату Балансу.

2) у разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої він належить;

3) під час вибуття раніше переоцінених об'єктів основних засобів перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу;

4) не переоцінюють вартість малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів, якщо амортизація нараховувалась у розмірі 50 відсотків або 100 відсотків при введенні їх в експлуатацію.

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості до первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

Під час аудиторської перевірки необхідно звернути увагу на відповідність методів визначення амортизації основних засобів та інших необоротних активів вимогам Положення 7, а також доцільність обраного підприємством методу нарахування амортизації.

Відповідно до пункту 26 названого Положення амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого; норм і методів, передбачених податковим законодавством.

Амортизацію інших необоротних активів слід нараховувати за прямолінійним або виробничим методами.

Амортизацію малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів можна нараховувати у першому місяці використання об'єкта у розмірі 50 відсотків вартості, яка амортизується, а на решту 50 відсотків - у місяці списання їх із Балансу або у першому місяці після використання 100 відсотків вартості об'єкта.

3. Перевірка статті Балансу «Довгострокові фінансові інвестиції»

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №91.

Фінансові інвестиції повинні оцінюватися та відображатися у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із її придбанням.

Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) обліковуються по-особливому - методом участі в капіталі.

Асоційоване підприємство - підприємство, в якому інвестору належить блокувальний (більше 25 відсотків) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Особливістю відображення інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, є те, що на дату Балансу вони відображаються за вартістю, яка визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Відповідно Балансова вартість фінансових інвестицій повинна збільшуватись (зменшуватися) на суму, що є часткою інвестора у чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період. Водночас Балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій підлягає також збільшенню (зменшенню) на частку інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об'єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок прибутку або збитку).

Зменшення Балансової вартості фінансових інвестицій відображається у бухгалтерському обліку тільки на суму, що не призводить до від'ємного значення.

Інші фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату Балансу відображаються за справедливою вартістю.

Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно встановити неможливо, відображаються на дату Балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату Балансу за амортизованою собівартістю.

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Різниця між собівартістю та вартістю погашення інвестицій у боргові цінні папери амортизуються інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Метод ефективної ставки відсотка - це метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

Ураховуючи наведені вимоги Положення 12, аудиторська перевірка повинна охопити:

¦ правильність відображення первинної вартості фінансових інвестицій та подальшої їх оцінки (зокрема підстави для визначення їх справедливої вартості);

¦ правильність обліку фінансових інвестицій в асоційовані, дочірні підприємства та для здійснення спільної діяльності, а також довгострокових фінансових інвестицій до погашення та інших;

¦ правильність документального оформлення і відображення в обліку операцій із цінними паперами.

4. Перевірка статті Балансу «Запаси»

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, до складу запасів належать активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Первинною вартістю придбаних за плату запасів є собівартість запасів, яка складається з таких витрат: сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; сум увізного мита; сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельних витрат (затрат на заготівлю запасів, оплати тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, разом із витратами зі страхування ризиків транспортування запасів); інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до придатного для використання стану.

Перевіряючи правильність формування первісної оцінки запасів, слід урахувати, що не входять до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені: понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставлянням запасів та доведенням їх до придатного для використання стану [62, c. 15].

Запаси відображають у бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Запаси слід відображати за чистою вартістю реалізації, якщо на дату Балансу їх ціна знизилась або вони зіпсувалися, застаріли чи іншим чином втратили очікувану економічну вигоду.

Необхідно перевірити відповідність проведення уцінки запасів Положенню про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженому наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 року №149/300.

При цьому чиста вартість реалізації кожної одиниці запасів визначається вирахуванням із очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

У разі відпускання запасів у виробництво, продажу та іншого вибуття оцінка їх повинна здійснюватися за одним із таких методів: ідентифікованої собівартості одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних витрат; ціни продажу.

При цьому необхідно врахувати:

запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються тільки за ідентифікованою собівартістю;

для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Облік запасів за методом ідентифікованої собівартості ґрунтується на фактичних витратах, тоді як за методами середньозваженої собівартості, ФІФО - на відносних величинах.

Аудитору доцільно проаналізувати вплив обраного підприємством методу (методів) на прибуток.

5. Перевірка статті Балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги»

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та можна достовірно визначити її суму.

Якщо у складі дебіторської заборгованості є заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, то на суму заборгованості підприємством створюється резерв сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку Балансу (і визнається активом) за чистою реалізаційною вартістю.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Тобто, щоб визначити чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, необхідно визначити величину резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів повинна визначатись підприємством за такими методами:

- на основі класифікації дебіторської заборгованості;

- виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

- за питомою вагою безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату Балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату Балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Під час перевірки слід брати до уваги, що частина довгострокової дебіторської заборгованості, яку потрібно погасити протягом дванадцяти місяців із дати Балансу, відображається на ту саму дату у складі поточної дебіторської заборгованості.

Основне завдання аудитора - підтвердження реальності дебіторської заборгованості і правильне відображення її в бухгалтерському обліку.

Перевірка здійснюється на підставі документів, що підтверджують проведення інвентаризації зобов'язань за звітний період, та аналізу правильності створення резерву сумнівних боргів.

6. Перевірка розділу Балансу «Власний капітал»

У статті «Статутний капітал» наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Перевіряючи цю статтю, особливу увагу слід звернути на:

¦ відповідність порядку формування статутного капіталу та змін до нього вимогам Закону України «Про господарські товариства» та Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 жовтня 2000 року № 158;

¦ наповнення заявленого статутного капіталу;

¦ наявність та порядок оцінки внесків до статутного капіталу згідно з засновницькими документами;

¦ склад і структуру статутного капіталу (кількість і вид акцій, їх номінальна вартість);

¦ додержання правил та вимог додаткового випуску акцій згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» .

Необхідно перевірити також підстави створення, фактичну наявність і цільове використання резервного капіталу.

Контроль за правильністю відображення в обліку операцій із власними акціями повинен охопити: викуп акцій; продаж акцій; анулювання акцій; переоцінку акцій.

Окремого контролю потребує правомірність нарахування і виплати дивідендів, а також правильність їх відображення в бухгалтерському обліку.

7. Перевірка статті Балансу «Довгострокові та поточні зобов'язання»

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як передбачають, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання визначте Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20.

Відповідно до пункту 5 вказаного Положення зобов'язання визнається, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; забезпечення; доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання охоплюють: короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за внутрішніми розрахунками; інші поточні зобов'язання.

Під час аудиторської перевірки слід звернути увагу на правильність відображення вказаних зобов'язань на дату Балансу.

Так, довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються у Балансі за їх теперішньою вартістю, а поточні зобов'язання - за сумою погашення.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як передбачають, буде необхідна для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Аналізу підлягає також непогашена заборгованість за кредитами банків.

Відповідно до пункту 12 Порядку подання фінансової звітності затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419, перед складанням річної фінансової звітності необхідно провести інвентаризацію активів та зобов'язань підприємства, тому аудитор зобов'язаний перевірити надані йому матеріали проведеної інвентаризації.

4.3 Заключні процедури та рекомендації в результаті проведення аудиту

У ПП “ККК” на початку 2007 року було проведено аудит фінансового стану.

Аудиторським підприємством “Украудит” 25.01.2007 року проведена аудиторська перевірка бухгалтерської звітності та проаналізований фінансовий стан ПП “ККК” станом на "01" січня 2005 року на підставі Законів України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про аудиторську діяльність", Рішення Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про затвердження Вимог Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки страхових компаній (акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій)” та інших нормативних актів, що регулюють діяльність учасників фондового ринку.

Відповідальність за надану звітність несе керівництво ПП “ККК”. До обов'язків аудиторського підприємства “Украудит” входить представлення висновку на підставі інформації, яка надійшла від результатів аудиторської перевірки.

Аудиторська перевірка проведена згідно з вимогами чинного законодавства. Перевірка була спланована та проведена з метою збору достатньої інформації про наявність суттєвих розбіжностей у бухгалтерській звітності з даними бухгалтерського обліку. Під час перевірки були розглянуті принципи бухгалтерського обліку та методи оцінки балансу і звітності. Перевірці підлягали установчі документи, річний баланс (форма № 1) станом на "01" січня 2005 р. та звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2), звіт про фінансово-майновий стан підприємства. Під час перевірки зібрано достатню кількість інформації для висновку.

Бухгалтерський облік операцій щодо формування статутного фонду, відображений на рахунку 40 "Статутний фонд", відповідає вимогам Положення Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 250 та чинного законодавства.

Перевіркою встановлено їх наявність та достовірність оцінки первісної та залишкової вартості основних засобів ПП „ККК”.

На підприємстві нарахування та облік зносу здійснювався відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних засобів та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР в ПП основні засоби розподілені на три групи, до яких застосовані норми амортизаційних відрахувань у відсотках до балансової вартості (залишкової) основних фондів.

На балансі ПП “ККК” нематеріальні активи відсутні.

Перевіркою встановлено наявність та достовірність оцінки товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються на балансі ПП “ККК”. Порушень щодо операцій з малоцінними та швидкозношуваними предметами та нарахування зносу на них не виявлено.

На балансі товариства капітальні вкладення станом на "01" січня 2008 р. відсутні.

Формування витрат виробництва та обігу, їх віднесення до валових витрат здійснювалося згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Бухгалтерський та податковий облік відповідає вимогам чинного законодавства.

Облік касових операцій, розрахунків із заробітної плати, інших розрахунків відповідає вимогам чинного законодавства.

Визначення фінансових результатів проводилося відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". За результатами фінансово-господарської діяльності числиться прибуток в 184,8 тис. грн.

Цифровий матеріал, викладений у звітності суб'єкта перевірки, відповідає даним аналітичного обліку. Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства; прийнята система бухгалтерського обліку задовольняє законодавчі та нормативні вимоги.

Висновки

За результатами роботи можна зробити теоретичні та практичні висновки і внести пропозиції.

1. Баланс - це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

2. Кожне підприємство повинно здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні кошти, здійснювати фінансові вкладення тощо. Інформація про наявність і рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично її треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах об'єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському балансі.

3. Дослідження в роботі проводилось на матеріалах ПП „ККК”. Приватне підприємство „ККК” є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та валютний рахунки у банківських установах, має круглу печатку та штампи зі своєю повною назвою, інші печатки та бланки зі своїми найменуваннями, має власний товарний знак та інші реквізити. Товариство створено на підставі добровільного об`єднання майна учасників і набуло статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації.

Протягом 2005-2007 років показники діяльності ПП “ККК” зазнали позитивних змін. Чиста виручка від реалізації зросла в 2007 році порівняно з 2006 р. на 183,26 тис. грн. (9,09%). За цей час собівартість реалізованої продукції зросла на 110 тис. грн. (6,25%). Це призвело до збільшення валового прибутку від реалізації на 73,26 тис. грн. (28,53%). Негативно вплинуло зростання рівня адміністративних витрат на 17,6 тис. грн. (29,63%) та витрат на збут 6,6 тис. грн. (25%). В результаті чого загальна собівартість реалізованої продукції зросла на 134,2 тис. грн. (7,27%). Інші операційні доходи підприємства в 2007 році зросли на 6,6 тис. грн. Прибуток від операційної діяльності зріс на 55,66 тис. грн. (25,21%). В 2007 році відбулося зменшення доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів відповідно на 2,2 тис. грн. (25%) та 2,2 тис. грн. (33,33%). Чистий прибуток ПП “ККК” в 2007 році зріс на 35,86 тис. грн. (24,08%) порівняно з 2006 роком.

4. Фінансова звітність - це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Зміст фінансової звітності забезпечує задоволення потреб користувачів в інформації, що необхідна для: прийняття рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами; прийняття рішень щодо участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; оцінки забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; прийняття інших рішень.

5. У ПП „ККК” завдання обліку, аналізу і аудиту виконує програма 1С: Бухгалтерія. При розрахунках всі обчислення виконуються з точністю до однієї копійки.

Бази даних з вихідною інформацією експортують до інших інформаційних систем підприємства, наприклад, для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

6. Основним документом фінансової звітності у всіх країнах є бухгалтерський баланс підприємства, який виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів.

Не дивлячись на відмінності у назві та побудові балансу (в США - балансовий звіт, в Росії - бухгалтерський баланс; іноді його ще називають звітом про фінансовий стан), в його основу будь-якої країни покладено основне рівняння бухгалтерського обліку, що відображає взаємозв'язок між активами, пасивами (зобов'язаннями) та власним капіталом. Однією з відмінностей побудови бухгалтерського балансу у зарубіжних країнах є форма розташування активу та пасиву - вертикальна чи горизонтальна - та групування статей. Порядок розміщення статей в балансі може значно варіюватись.

7. Комплексний аналіз являє собою сукупність заходів, спрямованих на збір, консолідацію, узагальнення та обробку вхідної фінансової інформації, з метою ідентифікації економічного потенціалу об'єкта аналізу, а також форма подання результатів такої ідентифікації.

За результатами проведеного дослідження можна сказати, що ПП „ККК” має стійкий фінансовий стан.

Позитивними тенденціями в роботі ПП „ККК” є скорочення терміну обороту дебіторської та кредиторської заборгованості. Але збільшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може бути наслідком неплатоспроможності покупців, а це шлях до погіршення фінансового стану ПП „ККК”.

ПП „ККК” має усі підстави для поліпшення платоспроможності у перспективі за рахунок майбутніх надходжень і платежів.

Отже, якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Зменшення показника в 2007 р. до 0,494 підтверджує думку, що ПП „ККК” втрачає реальну можливість покриття поточних зобов'язань за рахунок оборотних засобів.

У цьому зв'язку слід ПП „ККК” вжити заходів щодо збільшення величини грошових коштів, зниження обсягу поточних зобов'язань та налагодження ефективної політики розрахунків.

8. Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства ПП “ККК”. Отже, як видно з розрахунків значення індексу Альтмана більше 3, а це значить що ймовірність банкрутства ПП „ККК” дуже низька.

9. Закон України „Про аудиторську діяльність” визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації. Зовнішній аудит проводиться незалежними аудиторськими фірмами (аудиторами) на підставі договору з підприємством-замовником.

10. В ПП “ККК” на початку 2007 року було проведено аудит фінансового стану. За результатами аудиторської перевірки встановлено, що цифровий матеріал, викладений у звітності суб'єкта перевірки, відповідає даним аналітичного обліку. Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства; прийнята система бухгалтерського обліку задовольняє законодавчі та нормативні вимоги.

Перелік використаної літератури

Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР зі змінами № 9-рп/2005 (v009p710-05) від 13.10.2005.

Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV зі змінами № 549-V (549-16) від 09.01.2007// ВВР, 2007, № 12, ст. 106.

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. зі змінами № 3422-IV (3422-15) від 09.02.2006 // ВВР, 2006, № 26, ст. 210.

Закон України „Про податок на додану вартість” вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами № 535-V (535-16) від 22.12.2006 // ВВР, 2007, № 12, ст. 101.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР зі змінами № 489-V (489-16) від 19.12.2006 // ВВР, 2007, №7-8, ст. 66.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” Наказ МФУ від 31.03.99р. №87

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” Наказ МФУ від 31.03.99 р. №87

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати" Наказ МФУ від 31.03.99 р. №87

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів" Наказ МФУ від 31.03.99 р. №87

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал" Наказ МФУ від 31.03.99 р. №87

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 „Примітки до річної фінансової звітності” Наказ МФУ від 28.04.99 р. №137

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 „Зобов'язання”. Наказ МФУ від 31.01.2000 №20.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 „Дохід” Наказ МФУ від 29.11.99 р. №290.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” Наказ МФУ від 31.12.99 р. №318.

Інструкція „Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з його застосування" Наказ МФУ від 30.11.99. №291 (із змінами від 12.12.2003р. № 671

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. МФУ від 24.05.95 р. №88

Аудит України: Становлення. Розвиток. Звершення.- К.: ТОВ "Болгов медіа центр", 2005. - 160 с.

Бабіченко В.В. Розроблення прогнозного балансового звіту підприємства // Фінанси України.- 2005.- № 11.- C.110-118.

Бодюк А. В. Методологічні та нормативно-правові аспекти аудиту підприємницької діяльності - К.: Кондор, 2005. - 360 с.

Бундюк А. М. Бухгалтерський і податковий облік на підприємствах України. - О., 2004. - 199 с.

Бурова Т.А., Корнієнко О.С. Бухгалтерський облік та аудит для менеджерів. - Миколаїв: НУК, 2007. - 128с.

Бутинець Ф. Ф., Бондар В. П. Звітність підприємства. - Житомир: ЖДТУ, 2005. - 427 с.

Бухгалтерський облік у документах/ Л. М. Чернелевський (ред.). - К.: Пектораль, 2005. - 396 с.

Бухгалтерський фінансовий облік / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2005. - 672 с.

Величко О. Г., Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. - Д.: ТОВ "Баланс-Клуб", 2003. - 768 с.

Вербило О. Ф., Бойко З. І. Бухгалтерський облік. - К.: НАУ, 2004. - 424 с.

Гадзевич О.І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств.- К.: Кондор, 2004. - 180 с.

Гаценко О. П., Стрибуль О. В. Бухгалтерський облік. - К.: Ун-т "Україна", 2005. - 198 с.

Голов С. Ф., Костюченко В. М., Кравченко І. Ю., Ямборко Г. А. Фінансовий облік. - К.: Лібра, 2005. - 976 с.

Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку. - К.: А.С.К., 2005. - 266 с.

Давидов Г. М. Аудит: теорія і практика. - Кіровоград: ТОВ "Імекс-ЛТД", 2006. - 323 с.

Даньків Й.Я., Остап'юк М.Я. Бухгалтерський облік. - К.: Знання, 2007. - 469c.

Даньків Й. Я. Бухгалтерський облік у галузях економіки. - К.: Знання-Прес, 2003. - 206 с.

Демченко Т. А. Автоматизація бухгалтерського обліку: Технології використання ДЦП 1С Бухгалтерія. - Умань: ТОВ "Аналітик", 2003. - 82 с.

Дерій В. А. Організація бухгалтерського обліку в підприємстві.- Т.: Джура, 2004. - 92 с.

Дєєва Н.М., Дедіков О.І. Аудит. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 182с.

Должанський М. І. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. - Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 494 с.

Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. - К.: Товариство "Знання" КОО, 2004. - 402 с.

Економічний аналіз / За ред. А. Г. Загороднього. - Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2005. - 428 с.

Євдокимова Н. М., Кірієнко А. В. Економічна діагностика. - К.: КНЕУ, 2003. - 110 с.

Загородній А.Г., Партии Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. - 377 с.

Івахненков С. В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту.- К.: Знання, 2006. - 350 с.

Кадуріна Л. О. Основи аудиту. - К.: Слово, 2003. - 184 с.

Косміна Р. М. Бухгалтерський облік. - К.: Вища школа, 2003. - 174 с.

Кулаковская Л. П., Пича Ю. В. Основы аудита. - К.: Каравелла, 2004. - 494 c.

Лишиленко О. В. Бухгалтерський управлінський облік. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 253 с.

Лишиленко О. В. Бухгалтерський фінансовий облік. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 528 с.

Ловінська Л. Г., Стефанюк І. Б. Організація бухгалтерського обліку та фінансового контролю в сучасних умовах господарювання в Україні. - К.: НДФІ, 2006. - 240 с.

Михайлов М. Г., Мельник О. А. Національні стандарти в бухгалтерському обліку: питання використання. - К.: Вища освіта, 2002. - 400 с.

Мишин Ю.А. Итоговая учетная информация в системе контроля и управления финансами на современном предприятии // Финансы и кредит.- 2006.- № 32.- C.67-71.

Мних Є.В. Економічний аналіз. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 412 с.

Мякота В. Бухгалтерський облік на малих підприємствах. - Х.: Видавничий будинок "Фактор", 2004. - 328 с.

Нашкерська Г. В. Фінансовий облік. - К.: Кондор, 2005. - 504 с.

Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 464 с.

Партин Г. О., Загородній А. Г., Корягін М. В., Хом'як Р. Л., Височан О. С. Бухгалтерський облік. - Л.: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005. - 246 с.

Петрук О. М. Регулювання бухгалтерського обліку в Україні: теорія, методологія, практика. - Житомир: ЖДТУ, 2006. - 152 с.

Поленова С.Н. Структура, содержание и подготовка бухгалтерского баланса в системе US GAAP // Международный бухгалтерский учет.- 2006.- № 7.- C.48-57.

Понікаров В. Д., Сєрікова Т. М. Аудит. - Х.: ВД "Інжек", 2006. - 224 с.

Пушкар М. С. Фінансовий облік. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с.

Рижикова О. Баланс // Все про бухгалтерський облік (укр.).- 2005.- № 8.- C.3-11.

Рудницький В.С., Лозовицький С.П. Аудит: робочі документи аудитора. - Л.: ЛКА, 2007. - 216с.

Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства. - К.: Знання, 2004. - 654 с.

Сєрікова Т. М., Понікаров В. Д. Бухгалтерський облік. - Х.: ВД "Інжек", 2006. - 392 с.

Сопко В. В. Організація і методика проведення аудиту.- К.: ВД "Професіонал", 2004.- 624 с.

Сопко В. В., Сопко О. В. Бухгалтерський облік: основи теорії та концептуальні засади побудови. - К.: Товариство "Знання" України, 2002. - 231 с.

Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 440 с.

Старинский Б. От бюджетирования к стратегии // Финансовая консультация.- 2006.- № 21.- C.16-17.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 784 с.

Усач Б. Ф. Аудит. - К.: Знання, 2007. - 232 с.

Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку. - К.: Знання, 2006. - 525 с.

Шумляєв Б. О., Татаренко І. В., Рябий Є. І. Бухгалтерський облік. - Д., 2006. - 342 с.

Размещено на Allbest.ru