Використання діалектичного методу у аналізі означає, що вивчення господарської діяльності підприємств повинно здійснюватися з урахуванням усіх взаємозв'язків. Жодне явище не можна правильно зрозуміти, якщо воно розглядається ізольовано, без зв'язку з іншими. Отже, щоб зрозуміти і правильно оцінити те чи інше економічне явище, необхідно вивчити усі взаємозв'язки і взаємозалежності з іншими явищами. Це одна з методологічних рис метода економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

Вивчення і вимірювання причинних зв'язків у аналізі можна здійснити методом індукції та дедукції. Спосіб дослідження причинних зв'язків за допомогою логічної індукції полягає в тому, що дослідження проводиться від конкретного до загального, від вивчення окремих фактів до узагальнень, від причин до результатів. Дедукція - це такий спосіб, коли дослідження здійснюються від загальних фактів до конкретних, від результатів до причин. Індуктивний метод у аналізі застосовується у поєднанні та єдності з дедуктивним [33, c. 59].

Деталізація (виділення складових частин) тих чи інших явищ проводиться в тій мірі, яка практично необхідна для з'ясування найбільш суттєвого і головного в досліджуваному об'єкті. Вона залежить від об'єкту і мети аналізу. Це складне завдання у економічному аналізі фінансових результатів діяльності підприємства, що потребує від аналітика конкретних знань суті економічних показників, а також факторів і причин, які визначають їх розвиток.

Систематизація елементів здійснюється на основі вивчення їх взаємозв'язку, взаємодії, взаємозалежності та співпідпорядкованості. Це дозволяє побудувати приблизну модель досліджуваного об'єкта (системи), визначити його головні компоненти, функції, співпідпорядкованість елементів системи, розкрити логіко-методологічну систему аналізу, яка відповідає внутрішнім зв'язкам досліджуваних показників.

Узагальнення (синтез) є дуже відповідальним елементом у економічному аналізу. При узагальненні результатів аналізу необхідно з усієї множини досліджуваних факторів відокремити типові від випадкових, виділити головні та вирішальні, від яких залежать результати діяльності.

Системний підхід дозволяє глибше вивчити об'єкт, отримати більш повне уявлення про нього, виявити причинно-наслідкові зв'язки між окремими частинами цього об'єкта. Головні особливості системного підходу - динамічність, взаємодія, взаємозалежність і взаємозв'язок елементів системи, комплексність, цілісність, співпідпорядкованість, виділення провідної ланки. Системний підхід в економічному аналізі дозволяє розробити науково обґрунтовані варіанти вирішення господарських завдань, визначити ефективність цих варіантів, що дає підстави для вибору найдоцільніших управлінських рішень.

Використання метода економічного аналізу фінансових результатів діяльності проявляється через ряд конкретних методик аналітичного дослідження. Під методикою розуміють сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, що певним чином підпорядковані досягненню мети аналізу.

3.2 Оцінка фінансового стану згідно показників балансу

Фінансові ресурси ПП „ККК” - це грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу, і використовуються в статутних цілях підприємств.

Основним нормативним документом, який регулює формування статутного фонду товариства є Господарський кодекс України. В ньому зазначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває фінансовий стан підприємства.

Аналіз джерел майна ПП „ККК” здійснюється за даними пасиву балансу.

Оцінка динаміки та структури капіталу (фінансових ресурсів) ПП „ККК” наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Аналіз динаміки пасивів підприємства ПП „ККК” за 2005-2007 рр.

Статті пасивів	Період, тис. грн.	Відхилення (+/-)	Відхилення (%)
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006
І. Власний капітал, в т.ч.:	850,0	818,94	954,80	-31,06	104,8	135,86	-3,65	12,33	16,59
Статутний капітал	670,0	670,0	770,0	-	100,0	100,0	-	14,93	14,93
Додатковий капітал	80,0	-	-	-80,0	-80,0	-80,0	-	-	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	100,0	148,94	184,80	48,94	84,8	35,86	48,94	84,80	24,08
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів	28,0	36,0	33,0	8,0	5,0	-3,0	28,57	17,86	-8,33
ІІІ. Довгострокові зобов'язання, в т.ч.:	202,0	333,06	332,2	131,06	130,2	-0,86	64,88	64,46	-0,26
Довгострокові кредити банків	160,0	245,06	244,20	85,06	84,2	-0,86	53,16	52,63	-0,35
Інші довгострокові зобов'язання	42	88	88	46	46	-	109,52	109,52	0,00
IV. Поточні зобов'язання, в т.ч.:	517,8	586,4	431,2	68,6	-86,6	-155,2	13,25	-16,72	-26,47
Короткострокові кредити банків	240,6	295,4	154,0	54,8	-86,6	-141,4	22,78	-35,99	-47,87
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	235,8	244,8	209,0	9,0	-26,8	-35,8	3,82	-11,37	-14,62
Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом	21,3	23,4	28,6	2,1	7,3	5,2	9,86	34,27	22,22
Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці	20,1	22,8	39,6	2,7	19,5	16,8	13,43	97,01	73,68
V. Доходи майбутніх періодів	5,3	7,6	8,8	2,3	3,5	1,2	43,40	66,04	15,79
Баланс	1603,1	1782,0	1760,0	178,9	156,9	-22,0	11,16	9,79	-1,23

Що стосується джерел утворення господарських засобів, то картина аналізу тут така. Спостерігається зростання суми власного капіталу на 135,86 тис. грн.; зменшення суми зобов'язань на загальну суму у 159,06 тис. грн., в т.ч. забезпечення наступних виплат і платежів - 3,0 тис. грн., довгострокових зобов'язань - 0,86 тис. грн., поточних зобов'язань - 155,2 тис. грн.; а також суми зменшення суми доходів майбутніх періодів на 1,2 тис. грн. у 2007 р. порівняно з 2006 р.

Отже, як бачимо з табл. 2.1, власний капітал протягом 2005-2007 рр. має тенденцію до збільшення. Так, в 2007 р. власний капітал становив 954,8 тис. грн., що на 104,8 тис. грн. та 135,86 тис. грн. більше, порівняно з 2005 р. та 2006 р. відповідно. Зростання суми власного капіталу ПП „ККК” відбулося за рахунок двох показників: статутного капіталу та нерозподіленого прибутку підприємства.

Статутний капітал ПП „ККК” - основне джерело активів підприємства. До статутного капіталу внесені: грошові кошти; цінні папери; основні засоби; матеріали, МШП (обмежено); нематеріальні активи.

Зростання суми статутного капіталу на 100,0 тис. грн. у 2007 р., порівняно з 2006 р., що складає 16,59 %, відбулося за рахунок додаткових внесків учасників на 80,0 тис. грн. та індексації основних засобів на 20,0 тис. грн.

Нерозподілений прибуток ПП „ККК” залишається у підприємства для використання на власні потреби. Спостерігається зростання нерозподіленого прибутку у 2007 р., порівняно з 2006 р. на 35,86 тис. грн., що складає 24,08 %. Темпи зростання суми прибутку уповільнилися: за 2007 р. збільшення склало 35,86 тис. грн., тоді як у 2006 р. воно дорівнювало 48,94 тис. грн.. Це явище пов'язано зі зростанням господарських витрат ПП „ККК”. Основними джерелами збільшення прибутку ПП „ККК” було: збільшення обсягу реалізації продукції, що підтверджено даними Ф. № 2 Звіт про фінансові результати” за 2005 - 2007 р. р., та підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту, тобто, поліпшення маркетинговій політиці на підприємстві.

Керівництво ПП „ККК” контролює ситуацію, яка склалася на підприємстві, і приймає відповідні рішення до її поліпшення.

Забезпечення наступних витрат і платежів ПП „ККК” - забезпечення виплат відпусток - зменшилось в 2007 р. на 3 тис. грн., порівняно з 2006 р., але в 2006 р. спостерігалося зростання цих витрат на 8,0 тис. грн., порівняно з 2005 р. Кошти на забезпечення наступних витрат і платежів були використані ПП „ККК” за певними напрямками фінансування, які були розроблені на підприємстві.

Довгострокові зобов'язання підприємства в 2007 р., порівняно з 2005 р., збільшились на 132,2 тис. грн., проте, порівняно з 2006 р., зменшились на 0,86 тис. грн. ПП „ККК” використовує довгострокові кредити банків для подальшого розвитку підприємства. Сума кредитів зросла у 2006 р. на 85,06 тис. грн., порівняно з 2005 р. В 2007 р. сума кредиту зменшилася на 0,86 тис. грн., порівняно з 2006 р., за рахунок довгострокового погашення позики банку.

Інші довгострокові зобов'язання зросли майже в 2,1 рази, як в 2006 р. так і в 2007 р., порівняно з 2005 р. Це можна пояснити тим, що ПП „ККК” почало використовувати в розрахунках з різними постачальниками довгострокові векселі, а не готівку.

Поточні зобов'язання підприємства мали тенденцію до зростання в 2006 р. на 68,6 тис., що склало 13,25 %, і зменшення в 2007 р. на 155,2 тис. грн., що склало 26,47 %. Причиною цьому є зменшення кредиторської заборгованості по короткостроковим кредитам банку в 2007 р. на 54,8 тис. грн.; заборгованості постачальникам на 35,8 тис. грн. ПП „ККК” залучає до розвитку господарської діяльності свої вільні обігові кошти, одержані в результаті їх раціонального використання, а не позикові.

Зростання боргу бюджету в 2007 р. на 5,2 тис. грн. та заборгованості з заробітної плати на 16,8 тис. грн. не можна розглядати як негативне явище в роботі ПП „ККК”. Зростання на підприємстві фонду оплати праці працівників спонукає зростання заборгованості підприємства з оплати за їх працю. А зростання доходу з реалізації продукції, призводить до зростання сплати податків до бюджету.

Доходи майбутніх періодів, тобто авансові платежі за здані в оренду основні засоби, передоплата за періодичні і довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, протягом 2005-2007 рр. збільшувались і в 2007 р. становили 8,8 тис. грн., що на 3,5 тис. грн. та 1,2 тис. грн. більше, порівняно з 2005-2006 рр. відповідно.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи.

Від того, які кошти (власні чи залучені) вкладені в необоротні і оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежать результати діяльності підприємства, а отже, і фінансовий його стан.

Таблиця 3.2

Аналіз динаміки активів підприємства ПП „ККК” за 2005-2007 рр.

Статті активів	Період, тис. грн.	Відхилення (+/-)	Відхилення (%)
	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006
1. Необоротні активи, в т.ч.:	790	852	880	62	90	28	7,85	11,39	3,29
Нематеріальні активи	20	22	22	2	2	-	10,00	10,00	-
Незавершене будівництво	180	200	220	20	40	20	11,11	22,22	10,00
Основні засоби (залишкова вартість)	540	530	528	-10	-12	-2	-1,85	-2,22	-0,38
Довгострокові фінансові інвестиції	50	100	110	50	60	10	в 2 рази	в 2.1 рази	10,00
ІІ. Оборотні активи, в т. ч.:	805,7	923,4	869,0	117,7	63,3	-54,4	14,61	7,86	-5,89
Виробничі запаси	140	160	198	20	58	38	14,29	41,43	23,75
Незавершене виробництво	220	240	220	20	-	-20	9,09	-	-8,33
Готова продукція	245	260	264	15	19	4	6,12	7,76	1,54
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	64	52	44	-12	-20	-8	-18,75	-31,25	-15,38
Поточні фінансові інвестиції	40	80	55	40	15	-25	в 2 рази	37,50	-31,25
Грошові кошти в національній валюті	96,7	131,4	88	34,7	-8,7	-43,4	35,88	-9,00	-33,03
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	7,4	6,6	11,0	-0,8	3,6	4,4	-10,81	48,65	66,67
Баланс	1603,1	1782,0	1760,0	178,9	156,9	-22	11,16	9,79	-1,23

За даними табл. 3.2 робимо висновок, що фінансові ресурси підприємства спрямовуються на формування необоротних та оборотних активів підприємства.

Активи - це економічні ресурси підприємства, які мають принести дохід в результаті очікуваних операцій. Активи класифікують за різними ознаками. За характером участі в господарському процесі та швидкості обороту активи поділяють на оборотні і необоротні [39, c. 47].

Активи необоротні - сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь в процесі господарської діяльності.

Активи оборотні - сукупність майнових цінностей, які повністю споживаються протягом одного операційного циклу.

Обсяг необоротних активів зростає з року в рік. В 2007 році їх обсяг досяг 880,0 тис. грн., тобто збільшився на 28,0 тис. грн. (11,39%), порівняно з 2006 р., та на 90,0 тис. грн. (3,29%), порівняно з 2005 р. Зростання показника відбулося за рахунок збільшення залишкової вартості основних засобів ПП „ККК”.

Оборотні активи підприємства в 2007 р., порівняно з 2005 р., збільшились на 63,3 тис. грн., проте, порівняно з 2006 р., зменшились на 54,4 тис. грн.

Вартість оборотних активів - це алгебраїчна сума складових частин оборотних активів: вартості матеріальних оборотних активів (виробничі запаси, товари тощо), яка збільшилась на 38,0 тис. грн. в 2007 р. (23,75%) та на 58,0 тис. грн. в 2006; вартості незавершеного виробництва, яка зменшилася на 20, тис. грн. в 2007 р. (8,33%); суми дебіторської заборгованості, яка зменшилась на 8,0 тис. грн. в 2007 р. (15,38%), (покупці перерахували на розрахунковий рахунок підприємства борги за відвантажені товари); суми грошових коштів (в касі, на поточних рахунках в банках), яка зменшилась на 43,4 тис. грн. в 2007 р. (33,03%), (наявність значних залишків грошових коштів протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотних засобів; грошові кошти повинні швидко залучатися в здійснення інвестиційних проектів і в оборот для отримання прибутку шляхом розширення діяльності ПП „ККК”); частка поточних фінансових інвестицій у складі оборотних активів постійно змінюється: в 2006 р. вона зросла на 40 тис. грн., а в 2007 р. зменшилася на 25, тис. грн. (31,25 %).

Аналіз динаміки активів підприємства ПП „ККК” показав, що підприємство, завдяки ефективній політиці керівництва, має достатню кількість господарських засобів, які забезпечують ефективність його діяльності.

Оцінку фінансового стану підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Основою методики оцінки фінансового стану є теорія аналізу фінансової діяльності підприємства, що розглядає поняття “стабільний фінансовий стан” не тільки як якісну характеристику його фінансів, а як і кількісно вимірюване явище.

Комплексна оцінка фінансової стійкості ПП „ККК” проводиться шляхом розрахунку відносних показників (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Показники оцінки фінансової стійкості ПП „ККК” за 2005-2007 рр.

Статті пасивів	На кінець року	Відхилення (+/-)	Відхилення (%)
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006
Коефіцієнт незалежності (автономії, власного капіталу) (Ф. № 1, ряд.380 / ряд.640)	0,608	0,511	0,563	-0,097	-0,045	+0,052	-15,95	-7,40	10,18
Коефіцієнт фінансової залежності (Ф. № 1, ряд.640 / ряд.380)	1,646	1,958	1,778	0,312	+0,132	-0,18	18,96	8,02	-9,19
Коефіцієнт фінансової стійкості (Ф. № 1, ряд.380 / ряд.640)	1,614	1,099	1,360	-0,515	-0,254	+0,261	-31,91	-15,74	23,75
Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (Ф. № 1, (ряд.480+ ряд.620) / ряд.380)	0,620	0,910	0,736	0,29	+0,116	-0,174	46,77	18,71	-19,12
Коефіцієнт стійкості фінансування (Ф. № 1, (ряд.380+ряд.430+ряд.480) / ряд 280)	0,744	0,667	0,750	-0,077	+0,006	+0,083	-10,35	0,81	12,44
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (Ф. № 1, (ряд.480+ряд.620) / ряд.640)	0,377	0,465	0,414	0,088	+0,037	-0,051	23,34	9,81	-10,97
Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів (Ф. № 1, ряд.080 / ряд.640)	0,213	0,284	0,338	0,071	+0,125	+0,054	33,33	58,69	19,01
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Ф. № 1, ряд.480 / (ряд.480+ряд.380)	0,166	0,210	0,231	0,044	+0,065	+0,021	26,51	39,16	10,00
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами (Ф. № 1, (ряд.380-ряд.080) / ряд.260)	0,093	0,063	0,127	-0,03	+0,034	+0,064	-32,26	36,56	101,59
Коефіцієнт довгострокових зобов'язань (Ф. № 1, ряд.480 / (ряд.480+ряд.620)	0,321	0,292	0,408	-0,029	+0,087	+0,116	-9,03	27,10	39,73

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує питому вагу власного капіталу у загальній сумі балансу. Питома вага має бути достатньо високою, так як ним мають покриватися всі необоротні активи ПП „ККК” й ті оборотні активи, які забезпечують безперебійну діяльність підприємства. Чим вищий цей показник, тим ПП „ККК” більш фінансово стійке і стабільніше.

На 01.01.2006 р. значення показника складає 0,608; на 01.01.2007 р. - 0,511; на 01.01.2008 р. - 0,563, що на 0,052 пункти більше, порівняно з 2006 р. Обчислені показники перевищують нормативного значення >0,5. Тобто, ПП „ККК” має високу частку власного капіталу - він складається з внесків засновників підприємства (80,65% в 2007 р.) і прибутку від господарської діяльності (19,35% в 2008 р.). Але це співвідношення ризикове. Фінансову стабільність ПП „ККК”, в майбутньому, може забезпечити лише розширення господарсько-фінансової діяльності, менш залежної від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт фінансової залежності показує, яка сума загальної вартості майна ПП „ККК” припадає на 1 грн. власних коштів. Спостерігається зменшення значення цього показника - з 1,958 на 01.01.2007 р. до 1,778 на 01.01.2007 р. Причиною зміни є зменшення частки позичених коштів у фінансуванні ПП „ККК”. Так , на 01.01.2007 р. в кожній 1,778 грн., вкладений в активи підприємства 77,8 копійок - позичені, тоді як на 01.01.2008 р. ця сума була 95,8 копійок. Розрахунки показують, що ПП „ККК” мобілізує власні резерви і можливості для поліпшення фінансового стану.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує відношення власного та залученого капіталу. Значення його на 01.01.2007 р. це - 1,099, на 01.01.2008 - 1,360, відхилення складає 0,261. Це свідчить про покращення фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність. Отже значення цього показника на 01.01.2007 р.- 0,910, на 01.01.2008 р. - 0,736. Це означає, що на гривню власних коштів припадає 91 копійка позичених. Зменшення цього показника до 73,6 копійок свідчить про зменшення залежності ПП „ККК” від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зростання фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт стійкості фінансування показує частину майна ПП „ККК”, яка фінансується за рахунок стійких джерел (прибуток підприємства, довгострокові вклади інвесторів). Критичне значення коефіцієнта - 0,75. Обчислені показники за 2006 р. - 0,067; за 2007 р. - 0,75, показують, що на підприємстві є мінімальний запас стійких джерел фінансування. Керівництву ПП „ККК” треба звернути увагу на розв'язання цього питання у найближчий час.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу залежить від галузевих особливостей і становить на 01.01.2007 р. 0,465, на 01.01.2008 р. 0,414. Дані відповідають рекомендованому значенню < 0,5. Показник характеризує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталу ПП „ККК”.

Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів показує частку необоротних активів, яка фінансується за рахунок довгострокових залучених коштів. В 2005 р. за рахунок довгострокових залучених коштів фінансувалось 21,3% необоротних активів, в 2006 р. - 28,4%, в 2007 р. - 33,8%. ПП „ККК” використовує кредити банків для подальшого свого розвитку.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує частку довгострокових позик в загальному обсязі джерел формування, які можна спрямувати на реалізацію довготермінових програм (оновлення складу основних фондів, підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства). Ця частка невпинно зростає: в 2005 р. складала 16,6 %, в 2006 р. - 21,0 %, в 2007 р. - 23,1 %.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування. Отже, у ПП „ККК” він становить в 2007 році 0,127, що на 0,064 пункти більше, порівняно з 2006 роком та на 0,034 пункти більше, порівняно з 2005 роком. Тобто, в 2007 р. 12,7% оборотних активів фінансується за рахунок власних оборотних коштів. Спостерігається зростання цього показника: для порівняння значення показника в 2005 р. - 9,3%, а в 2006 р - 6,3%. Це позитивно впливає на поліпшення фінансового стану ПП „ККК”.

Коефіцієнт довгострокових зобов'язань визначає частину довгострокових зобов'язань в загальній сумі джерел формування. В 2005 р. - 32,1 %, в 2006 р. - 29,2 %, в 2007 р. - 40,8 %.

Проведений аналіз фінансової стабільності дає можливість оцінити готовність ПП ”ККК” до погашення своїх боргів, його фінансову незалежність, тенденції зміни рівні цієї незалежності, відповідність стану активів і пасивів підприємства основним завданням його фінансово-господарської діяльності.

Причини підйомів та спадів у діяльності ПП „ККК” розглядаються як дія цілого ряду факторів - зовнішніх та внутрішніх. У значній мірі діють зовнішні фактори й серед них головний - політична, економічна та фінансова нестабільність, що призводить до невпевненості ведення діяльності та й взагалі до неплатоспроможності суб'єктів господарювання.

Засоби господарюючого суб'єкта знаходяться у постійному русі, переходячи з однієї стадії в іншу. Чим швидше відбувається кругообіг, тим більше продукції ПП „ККК” може виробити. Сповільнення оборотності потребує додаткового вкладення засобів та може спричинити погіршення фінансового стану підприємства.

Оцінити наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси (засоби) дозволяє аналіз ділової активності, оскільки саме цей показник зумовлює платоспроможність, фінансову стійкість та стабільність діяльності господарюючого суб'єкта. Аналіз ділової активності полягає у дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів - показників оборотності. Основні показники ділової активності ПП „ККК” узагальнені у табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Показники ділової активності ПП „ККК” за 2005-2007 рр.

Статті пасивів	Період	Відхилення (+/-)	Відхилення (%)
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006
Коефіцієнт оборотності активів (Ф.№2, ряд 035 / [Ф.№1, (ряд.280 гр.3+ ряд.280 гр.4) * 0,5]	0,994	1,192	1,242	0,198	0,248	0,050	19,91	24,95	4,19
Коефіцієнт оборотності оборотних активів (Ф.№2, ряд 035 / [Ф.№1, (ряд.260 гр.3+ ряд.260 гр.4) * 0,5]	1,998	2,333	2,455	0,335	0,457	0,122	16,77	22,87	5,23
Коефіцієнт оборотності запасів (Ф.№2, ряд 035 / [Ф.№1, ?(ряд.100-140 гр.3)+ ? (ряд.100-140 гр.4) * 0,5]	2,603	3,189	3,279	0,586	0,676	0,090	22,51	25,97	2,82
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (Ф.№2, ряд 035 / [Ф.№1, (ряд.380 гр.3+ ряд.380 гр.4) * 0,5]	1,836	2,417	2,481	0,581	0,645	0,064	31,64	35,13	2,65
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Ф.№2, ряд 035 / [Ф.№1, ?(ряд.150-210 гр.3)+ ? (ряд.150-210 гр.4) * 0,5]	26,164	34,771	45,833	8,607	19,669	11,062	32,90	75,18	31,81
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Ф.№2, ряд 035 / [Ф.№1, (ряд.620 гр.3+ ряд.620 гр.4) * 0,5]	2,641	3,653	4,324	1,012	1,683	0,671	38,32	63,73	18,37

Коефіцієнт оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, що вкладений в активи ПП „ККК”, тобто, вимірює інтенсивність використання активів (як грошових, так і матеріальних) і дозволяє проаналізувати можливість вивільнення їх з господарської діяльності та визначити напрямки більш ефективного використання. Характеризує розмір виручки (прибутку) від реалізації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. В 2005 р. ця сума склала 0,99 грн., в 2006 р. - 1,19 грн., в 2007 р. - 1,24 грн. Тобто, оборотні активи ПП „ККК” увесь час знаходяться в обороті, що підтверджує активну участь керівництва у діловому житті підприємства.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів показує суму доходу, яка от римується з кожної гривні активів. Як свідчать показники таблиці 4.2, ця сума доходу зростає: від 2,33 грн. на 01.01.2007 р. до 2,45 грн. на 01.01.2008р. Показник дає гарну оцінку роботи керівництву ПП „ККК”.

Коефіцієнт оборотності запасів зростає: в 2005 р. - 2,603; в 2006 р. - 3,189; в 2007 р. - 3,279. Запасі підприємство використовує о повному обсязі.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує швидкість обороту власного капіталу, збільшення коефіцієнту свідчить про підвищення оборотності, зростання ділової активності. Зростання значення показника має свою межу. Якщо показник надто високий, це означає значне перевищення рівня реалізації послуг над власним капіталом і призводить до залучення додаткових (кредитних) коштів, що, в свою чергу, може сильно підірвати позиції ПП „ККК” і надати кредиторам можливість більшою мірою брати участь у формуванні фінансової політики підприємства. Оборотність власного капіталу показує ефективність використання активів, які формуються за рахунок власного капіталу. Підтвердження цього надає таблиця 4,2. Коефіцієнт оборотності власного капіталу безперервно зростає: на 01.01.2006 р. він становив 1,836; на 01.01. 2007 р. - 2,417; на 01.01. 2008 р. - 2,481. Але ці показники занадто високі, власних коштів замало. От чому ПП „ККК” залучає кредити банку у господарську діяльність.

Коефіцієнт дебіторської заборгованості показує кількість разів обороту суми заборгованості за встановлений проміжок часу. Тобто ця сума, при умові погашення її по строку позивної давності боржниками, прийняла би активну участь у господарській діяльності ПП ”ККК”, сприяла би збільшенню прибутку від його комерційної діяльності. Проте, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації (банків, інвесторів, партнерів тощо) важливо знати про стан дебіторської заборгованості установи, адже зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність, зниження ліквідності поточних активів, про погіршення фінансового стану підприємства. Дані табл. 3.6 підтверджують зроблені висновки - коефіцієнт дебіторської заборгованості зростає: в 2005 р - 26,164; в 2006 р - 34,771; в 2007 р. - 45,833. Керівництву ПП „ККК” треба звернути увагу на причини зростання цього показника і вжити заходів для покращення становища, яке склалося.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості характеризує збільшення або зменшення комерційного кредиту, що надається підприємству контрагентами. Вигідність кредиторської заборгованості полягає в тому, що заощаджуються кошти у випадку, коли в обігу підприємства немає коштів або треба використовувати свій власний капітал. На 01.01.2006 р. середньорічна кредиторська заборгованість мала значення 584,7 тис. грн. (651,6 тис. грн.+517,8 тис. грн./2). Впродовж 2006 р. вона скоротилася до 552,1 тис. грн. (517,8 тис. грн.+586,4 тис. грн./2), а в 2007 р. склала 508,8 тис. грн. (586,4 тис. грн.+431,2 тис. грн./2). На зростання коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості від 2,641 в 2005 р., 3,653 - в 2006 р. до 4,324 в 2007 р. вплинуло зростання обсягу реалізації продукції, а не заборгованість по кредитним позикам, тобто ПП „ККК” має можливість за рахунок власних оборотних коштів розрахуватися з постачальниками.

Розрахунок тривалості обороту активів ПП „ККК” представлений у табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Тривалість обороту активів ПП „ККК” за 2005-2007 рр.

Статті пасивів	Період	Відхилення (+/-)	Відхилення (%)
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006
Період обороту активів, дні (360 днів/ К оборотності активів)	362	302	290	-60	-72	-12	-16,57	-19,89	-3,97
Період обороту дебіторської заборгованості, дні (360 днів/ К оборотності дебіторської заборгованості)	14	10	8	-4	-6	-2	-28,57	-99,99	-20,00
Період обороту запасів, дні (360 днів / К оборотності запасів)	138	113	110	-25	-28	-3	-18,12	-20,29	-2,65
Період обороту кредиторської заборгованості, дні (К оборотності кредиторської заборгованості)	136	99	83	-37	-53	-16	-27,21	- в 2 рази	-16,16

Таким чином, період обороту активів ПП „ККК” у 2007 р. порівняно з 2006 р. скоротився на 12 днів, а порівняно з 2005 р. - на 72 дні. Тобто, протягом 362 днів в 2005 р., 302 днів в 2006 р. та 290 днів в 2007 р. оборотні активі ПП „ККК” перетворюються в грошову форму. Тривалість фінансового циклу скорочується. Керівництво ПП „ККК” від політиці накопичення оборотних активів перейшло до раціонального їх використання.

Це призвело до скорочення періоду обороту запасів: в 2005 р. - 138 днів; в 2006 р. - 113 днів; в 2007 р. - 110 днів.

Позитивними тенденціями в роботі ПП „ККК” є скорочення терміну обороту дебіторської та кредиторської заборгованості: в 2007 р. показники дорівнюють 290 днів та 110 днів відповідно. Але збільшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може бути наслідком неплатоспроможності покупців, а це шлях до погіршення фінансового стану ПП „ККК”.

Одним із етапів аналізу фінансового стану ПП „ККК” є оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства.

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання.

Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань.

Поняття „платоспроможність” і „ліквідність” взаємопов'язані. Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану - воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

У процесі фінансового аналізу вивчаємо поточну (порівняння А1 і А2 з П1 і П2) і перспективну (порівняння А3 і А4 з П3 і П4) платоспроможність.

Розглянемо оперативну поточну платоспроможність станом на 1.01.2007 року, визначивши платіжні засоби і строкові зобов'язання.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (A1): грошові кошти і поточні фінансові інвестиції - Ф. № 1, ? ряд.220-240;

2. Активи, що швидко реалізуються (А2): дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів - Ф. № 1, ? ряд.150-210;

3. Активи, що повільно реалізуються (А3): запаси та інші оборотні активи - Ф. № 1, ? ряд.100-140, 250, 270;

4. Активи, що важко реалізуються (А4): активи, що передбачено використовувати більше одного року - Ф. № 1, ряд.080.

Отже, перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання (П1): поточні зобов'язання за розрахунками - Ф. № 1, ? ряд.530-610;

2. Короткострокові пасиви (П2): короткострокові кредити та позикові кошти - Ф. № 1, ? ряд.500-520;

3. Довгострокові пасиви (П3): довгострокові зобов'язання - Ф. №1, ряд.480;

4. Постійні пасиви (П4): зобов'язання перед власниками з формування власного капіталу - Ф. № 1, ряд.380, ряд.430.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні співвідношення:

А1 П1; А2 П2; А3 П3; А4 П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості. Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

Проведемо аналіз ліквідності балансу ПП “ККК” в табл. 3.6 на підставі даних Ф.№ 1 „Баланс” на 01.01.2008 р. - додаток 5.

Таблиця 3.6

Аналіз ліквідності балансу ПП “ККК” за 2007 рік

Актив	01.01. 2007 р., тис. грн.	01.01. 2007 р., тис. грн.	Пасив	01.01. 2007 р., тис. грн.	01.01. 2007 р., тис. грн.	Платіжний надлишок або нестача
						П.р. (гр.5-гр.2)	К.р. (гр.6-гр.3)
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Найбільш ліквідні активи (А1)	211,4	143	1. Найбільш строкові зобов'язання (П1)	291,0	277,2	-79,6	-134,2
2. Швидко реалізовані активи (А2)	52,0	44,0	2.Короткострокові пасиви (П2)	295,4	154,0	-243,4	-110,0
3. Повільно реалізовані активи (А3)	666,6	693,0	3.Довгострокові пасиви (П3)	242,0	297,0	424,6	396,0
4. Важко реалізовані активи (А4)	852,0	880,0	4. Постійні пасиви (П4)	953,6	1031,8	-101,6	-151,8
БАЛАНС	1782,0	1760,0	БАЛАНС	1782,0	1760,0	0	0

Зробивши розрахунки, бачимо, що у ПП „ККК” поточна ліквідність не відповідає абсолютній, як на початок 2007 р., так і на кінець цього року. Тобто, порушені співвідношення А1 П1; А2 П2:

на 01.01.2007 р. 211,4 тис. грн. 291,0 тис. грн. та 52,0 тис. грн. 295,4 тис. грн.;

на 01.01.2008 р. 143,0 тис. грн. 277,2 тис. грн. та 44,0 тис. грн. 154,0 тис. грн.

ПП „ККК” зазнає де які труднощі до наявної кількості власних оборотних коштів, тобто порушена мінімальна умова його фінансової стійкості.

Але перспективна платоспроможність - А3 П3; А4 П4 - ПП „ККК” відповідає встановленим нормативам:

на 01.01.2007 р. 666,6 тис. грн. 242,0 тис. грн. та 693,0 тис. грн. 297,0 тис. грн.;

на 01.01.2008 р. 852,0 тис. грн. 953,6 тис. грн. та 880,0 тис. грн. 1031,8 тис. грн.

Тобто, ПП „ККК” має усі підстави для поліпшення платоспроможності у перспективі за рахунок майбутніх надходжень і платежів.

Крім абсолютних показників для оцінки ліквідності та платоспроможності ПП „ККК” варто розрахувати відносні показники. В табл. 3.7 проведено економічний аналіз цих показників.

Таблиця 3.7

Показники оцінки ліквідності та платоспроможності ПП „ККК” за 2005-2007 рр.

Статті пасивів	На кінець року	Відхилення (+/-)	Відхилення (%)
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ф. №1, (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240) / ряд. 620)	0,085	0,119	0,081	+0,034	-0,004	-0,038	40,00	-4,71	-31,93
Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності (Ф. №1, (? ряд. 150 - 250) / ряд. 620)	0,125	0,148	0,106	+0,023	-0,019	-0,042	+18,40	-15,20	-28,38
Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття) (Ф. №1, ряд. 260 / ряд. 620)	0,503	0,518	0,494	+0,015	-0,009	-0,024	+2,98	-1,79	-4,63

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність установи погасити поточні зобов'язання. Рівень показника падає з 0,119 в 2006 р. до 0,081 в 2007 р. Але робити негативні висновки щодо можливості ПП „ККК” одночасно, негайно погасити всі свої борги не треба. Адже малоймовірно, щоб усі кредитори водночас поставили установі свої боргові вимоги. На коефіцієнт абсолютної ліквідності в основному повинні звертати увагу банки при видачі короткострокових кредитів в незначній сумі на короткий термін, які зацікавлені у поверненні кредитів та відсотків за ними в грошовій формі та своєчасно. Значення показника може бути достатнім, коли він дорівнює 0,20 - 0,25. На підприємстві ККК” значення показника менше нормативного (рекомендованого). Тобто, у підприємства є кошти, яки змогли би погасити усі борги ПП „ККК” лише у розмірі 8,5 % - в 2005 р.; 11,9 % - в 2006 р.; 8,1 % - в 2007 р.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт “критичної оцінки”) показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. Проводячи аналіз за допомогою цього коефіцієнту, слід звернути увагу не тільки на числове значення показника, але і на якість дебіторської заборгованості. Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити умови для загрози фінансової стійкості підприємства. Зростання дебіторської заборгованості вплинуло на зміну коефіцієнту швидкої ліквідності ПП „ККК”. В 2006 р. значення зросло до 0,148 порівняно з 0,125 у 2005 р., що свідчить про серйозні фінансові проблеми. Але в 2007 р. фінансове становище ПП „ККК” змінилося у бік покращення. Показник швидкої ліквідності зменшився до 0,106, але рекомендованого значення - 0,7-1,0- показник таки не досягнув.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства. Він характеризує достатність оборот них засобів для покриття боргів. Логіка застосування цього показника заснована на тому факті, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання переважно за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Зменшення показника в 2007 р. до 0,494 підтверджує думку, що ПП „ККК” втрачає реальну можливість покриття поточних зобов'язань за рахунок оборотних засобів.

У цьому зв'язку слід ПП „ККК” вжити заходів щодо збільшення величини грошових коштів, зниження обсягу поточних зобов'язань та налагодження ефективної політики розрахунків.

3.3 Шляхи покращення фінансово-господарської діяльності підприємства

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства ПП “ККК”. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд:

Z =- 0,3877 - 1,0736k + 0,579q,

де k - коефіцієнт загальної ліквідності; q - частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.

За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого суб'єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від'ємного значення коефіцієнта Z і великою - за Z > 1.

Більш обґрунтованою та більш поширеною є п'ятифакторна модель Альтмана.

Професор Нью-Йоркського університету Едвард Альтман розробив алгоритм розрахунку індексу кредитоспроможності, який одержав назву індексу (моделі) Альтмана. Цей індекс дає змогу з достатньою вірогідністю розподілити суб'єкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.

Свою модель Е. Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 компаній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти і скориставшись для своєї моделі лише п'ятьма найбільш вагомими. Ці коефіцієнти характеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою:

Z = 3,3К1 + 0,99К2 + 0,6К3 + 1,4К4 + 1,2К5,

де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 - коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс «Z»;

К1 - характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К2 - відображає дохідність суб'єкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства (організації);

К3 - визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відношення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів);

K4 - відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми;

К5 - характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб'єкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того чи того суб'єкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) рекомендується користуватися таблицею 3.1. Зрозуміло, що в процесі ранжирування (розподілу) підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності часто виникає потреба врахувати специфіку відповідної галузі (сфери діяльності), а відтак визначити іншу шкалу градації індексів. У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е. Альтмана зв'язане з певними труднощами.

По-перше, коефіцієнти регресії К1-К5 розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі.

По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання. По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для розрахунку коефіцієнта К3 через недорозвиненість ринку цінних паперів.

Тому запропоновані Е. Альтманом методичні принципи визначення ймовірності банкрутства можна використовувати у вітчизняній практиці господарювання за такої умови: коефіцієнти регресії та критичні значення індексу «Z» треба обов'язково розраховувати для конкретних галузей (сфер діяльності) з використанням оптимальних критеріїв, які відображали б специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств (організацій).

Таблиця 3.8

Можливість банкрутства підприємства за Е. Альтманом

Значення індексу «Z»	Можливість банкрутства
1,8 і нижче від 1,81 до 2,6 від 2,61 до 2,9 від 2,91 до 3,0 і вище	Дуже висока Висока Достатньо ймовірна Дуже низька

Проведемо розрахунок можливості банкрутства ПП “ККК” станом на кінець 2005-2007 років.

Таблиця 3.9

Прогноз імовірності банкрутства

Показники	Ум. позн.	2005 рік	2006 рік	2007 рік
Частка оборотних засобів у активах	К1	0,180	0,189	0,249
Рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком	К2	0,065	0,084	0,105
Рентабельність активів, обчислена за прибутком від реалізації продукції	К3	0,093	0,119	0,150
Коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу	К4	1,642	1,397	2,214
Віддача всіх активів	К5	0,963	1,132	1,250
Показник імовірності банкрутства	Z	2,561	2,706	3,518

Складемо порівняльну таблицю (табл.. 3.10).

Таблиця 3.10

Прогнозування банкрутства на основі моделі Альтмана

Рік	Межі	Значення Z-рахунка	Імовірність банкрутства
2005	від 1,81 до 2,6	2,561	Висока
2006	від 2,61 до 2,9	2,706	Достатньо імовірна
2007	від 2,91 і вище	3,518	Дуже низька

Отже, як видно з розрахунків значення індексу Альтмана більше 3, а це значить що ймовірність банкрутства ПП „ККК” дуже низька.

Розділ 4. Організація і методика аудиту балансу

4.1 Організація проведення аудиту

Закон України „Про аудиторську діяльність” визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Положення цього Закону діють на території України і поширюються на усі господарюючі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності, органи державної виконавчої влади.

Аудиторська діяльність регулюється цим Законом, іншими законодавчими і нормативними актами України. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору [17, c. 25].

Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення [26, c. 47].

Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки;

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, визначеного законодавством України, своєчасне та повне надання бухгалтерської звітності користувачам та аудиторам покладається на керівника господарюючого суб'єкта.

Публічна бухгалтерська звітність повинна бути перевірена аудитором (аудиторською фірмою) і може оприлюднюватись протягом року, наступного за звітним.

Аудиторські перевірки не виключають здійснення державними податковими інспекціями контролю за дотриманням податкового законодавства та виконання контрольних функцій іншими суб'єктами, уповноваженими на це законами України.

В економічній літературі аудит поділяється крім зовнішнього, на операційний, аудит на відповідність, аудит фінансової звітності, першочерговий, періодичний, аудит, що базується на ризику, системно-орієнтований тощо. Але тему аудиту визначає замовник, він може замовити одну із спеціальних тем (наприклад, перевірка касових операцій) або декілька тем (наприклад, перевірка касових операцій та стану обліку). У відповідності з сформульованими темами аудиторська фірма ставить завдання аудитору [39, c. 47].

Як внутрішній, так і зовнішній аудит може охоплювати перевірку фінансової звітності, дотримання процедур та норм, оцінку характеру діяльності. Внутрішній аудит проводиться всередині підприємства на вимогу та за ініціативою його керівництва, від його імені. Внутрішній аудитор є штатним працівником підприємства. Під час проведення перевірки він керується внутрішніми установчими та розпорядчими документами підприємства. Призначаються внутрішні аудитори адміністрацією підприємства, тому у виконанні своїх функцій вони, на відміну від зовнішніх, є залежними від керівництва підприємства.

Внутрішній аудит може розглядатись як невід'ємна частина загальної системи управлінського контролю, причому роль внутрішнього аудиту постійно розширюється шляхом доповнення його новими завданнями з оцінки якості інформації, що видається управлінською інформаційною системою, оцінки корисності методики аналізу інформації, що застосовується управлінським апаратом підприємства.

Зовнішній аудит проводиться незалежними аудиторськими фірмами (аудиторами) на підставі договору з підприємством-замовником. Зовнішній аудит регламентується законодавче і дозволяє на договірних засадах спостерігати та потенційно контролювати діяльність господарюючого суб'єкта та його керівництва. Правовий статус зовнішніх аудиторів визначається законодавчими та внутрішніми нормативними актами.

Сьогодні в Україні існує велика кількість аудиторських фірм і перед господарюючими суб'єктами постає проблема самостійного вибору аудитора або аудиторської фірми для одержання аудиторських послуг або проведення аудиторської перевірки. Найпростіший спосіб вибору аудиторської фірми здійснюється через рекламу, але це є одним із ненадійних способів.

Для того, щоб зробити правильний вибір, підприємства користуються системою критеріїв вибору аудиторської фірми (аудитора).

Критерії вибору аудиторської фірми: кількість персоналу та його досвід; найбільші клієнти фірми; рівень цін на послуги; відповідальність за якість аудиту; наявність філій в регіонах; стаж роботи на ринку; наявність відповідного дозволу проведення діяльності.

Після вибору аудиторської фірми готується договір на проведення аудиту для підписання зацікавленими сторонами.

Договір про проведення аудиту або надання аудиторських послуг (додаток 11) є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор-виконавець зобов'язується надати послуги або провести аудит, а замовник-клієнт - оплатити ці послуги. Цей документ підтверджує і фіксує офіційну, юридичну згоду інтересів сторін договору. Договір може бути укладений на тривалий термін. Предметом такого договору можуть виступати одночасно проведення аудиту та супутні аудиту послуги, які не забороняються законодавством з аудиту.

Ґрунтуючись на укладеному договорі з клієнтом та поставленими в ньому цілями, аудитор повинен здійснити планування перевірки.

Під плануванням аудиту розуміють підготовку головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду і часу проведення аудиту. Метою планування аудиту є зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямках перевірки, проблемах, які слід вивчити більш глибше.

Планування аудиту допомагає належним чином організувати роботу аудитора, здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, координувати роботу інших аудиторів та фахівців інших професій.

Планування є початковою стадією проведення аудиту, в ході якої визначаються обсяги і терміни аудиту, розробляється план та програма перевірки, які визначають види та послідовність дій аудитора [33, c. 47].

Процес планування умовно можна поділити на три стадії:

попереднє планування;

складання загального плану;

розробка програми аудиту.

На стадії попереднього планування аудитором вивчається наявна і доступна йому інформація про підприємство-замовника.

Для цього використовуються матеріали, що зберігаються в постійному архіві аудиторської фірми, інформація, одержана від інших аудиторських фірм. Для роз'яснення спірних питань можливий виїзд до клієнта, попередньо узгодивши з ним перелік питань, які підлягають обговоренню. При виникненні сумнівів щодо суттєвих питань, які стосуються показників господарської діяльності підрозділів, основному аудитору корисно застосовувати додаткові прийоми вивчення.

В процесі попереднього планування аудитору слід ознайомитись зі становленням та розвитком підприємства, його організаційно-управлінською структурою, видами діяльності, структурою статутного капіталу, системою оплати праці та розподілу прибутку, системою внутрішнього контролю тощо.