Аналітичні можливості балансу і звіту про фінансові результати

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Всі підприємства будь-якої форми власності зобов'язані складати на основі даних синтетичного і аналітичного обліку бухгалтерську звітність, яка є кінцевим етапом облікового процесу. Бухгалтерська (фінансова) звітність у встановлених формах містить систему достовірних відомостей про реалізацію продукції, робіт та послуг, про витрати на їх виробництво, про майновий і фінансовий стан підприємства, про результати його господарської діяльності.

Бухгалтерська звітність є найкращим джерелом інформації для прийняття управлінських рішень в області планування. За даними звітності керівник звітує перед трудовим колективом, засновником (власником), відповідними структурами управління (фінансові органи, банки) та іншими зацікавленими організаціями.

Важливим напрямом організації економічної роботи підприємництва є оцінювання їх фінансового стану за інформацією Балансу і Звіту про фінансові результат. Головна мета аналізу фінансових звітів - оцінити результати та ефективність функціонування підприємства за звітний період і в динаміці, своєчасно виявляти та усувати недоліки у підприємницькій діяльності, знаходити резерви поліпшення фінансового стану.

Найбільш розповсюдженими методичними прийомами фінансового аналізу є горизонтальний і вертикальний аналіз інформації балансу, а також розрахунок відносних показників структури, динаміки та структурної динаміки. При цьому існують різні варіанти побудови системи абсолютних і відносних оціночних показників, що потребує їх уточнення з урахуванням масштабу бізнесу (великий, середній, малий) та інформаційного забезпечення розрахунку.

1. Фінансова звітність підприємства

1.1 Загальна характеристика фінансової звітності

Всі підприємства будь-якої форми власності зобов'язані складати на основі даних синтетичного і аналітичного обліку бухгалтерську звітність, яка є кінцевим етапом облікового процесу. Бухгалтерська (фінансова) звітність у встановлених формах містить систему достовірних відомостей про реалізацію продукції, робіт та послуг, про витрати на їх виробництво, про майновий і фінансовий стан підприємства, про результати його господарської діяльності.

Бухгалтерська звітність є найкращим джерелом інформації для прийняття управлінських рішень в області планування. За даними звітності керівник звітує перед трудовим колективом, засновником (власником), відповідними структурами управління (фінансові органи, банки) та іншими зацікавленими організаціями.

Ведення обліку, звітності і аналізу є об'єктивною необхідністю виробничого процесу.

Звітність підприємства розглядається як метод узагальнення даних фінансового обліку і як інформаційна ланка між підприємством та суспільством.

Фінансовий облік ведеться на основі розроблених спеціальних вимог та стандартів, на основі яких повинна бути складена фінансова звітність, а також форми і показники, які складаються, групуються і розраховуються на основі встановлених параметрів.

В останні роки все більше при складанні фінансової (бухгалтерської) звітності посилюється відповідність її до міжнародних стандартів.

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів регулюються Національним положенням бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов'язання у рівній сумі) не наводиться.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

У звіті про власний капітал розкривається інформація про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У графах звіту про власний капітал, призначених для наведення складових власного капіталу, зазначаються показники, наведені у розділі I «Власний капітал» балансу. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації звіту про власний капітал підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

1.2 Аналіз фінансової звітності підприємства

Метою аналізу фінансової звітності є оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку господарського суб'єкта. Одним з основних елементів аналізу є вміння працювати з річними звітами і фінансовою звітністю.

Складання річної звітності є цілком звичайною практикою більшості компаній економічно розвинутих країн. Згідно стандарту, основними компонентами річного звіту є: підготовлена, згідно нормативних документів, звітність, аналітичні розшифровки і примітки до них, інша аналітична інформація, корисна для одержання більш повної і об'єктивної картини про майновий і фінансовий стани підприємства.

Культура складання звіту -- один з факторів успішного ведення бізнесом як з позиції самої компанії, підготувавшої звіт, так і з позиції її зовнішніх контрагентів. Така склалась тенденція в західній практиці, так розвивається облік і на Україні. По-перше, добре структурований звіт дозволяє керівництву підприємства і його власникам по-новому глянути на стан справ на підприємстві, досягнуті результати фінансово-господарської діяльності, визначитися з перспективами її розвитку. По-друге, для контрагентів підприємства бухгалтерський звіт все в більшій мірі стає основним інформаційним документом, підтверджуючим можливість і економічну доцільність взаємодії з даним підприємством. По-третє, звіт -- це своєрідний спосіб реклами діяльності (нерідко першим кроком фірми-контрагента, при встановленні виробничих контактів, є запит про можливість ознайомлення з річним бухгалтерським звітом потенційного партнера), тому від того, на скільки грамотно і привабливо зроблено звіт, може в значній мірі залежати результат майбутніх переговорів про співробітництво.

В загальному вигляді методикою аналізу звітності передбачається аналіз ресурсів і їх структури, результатів господарювання, ефективності використання власних і залучених коштів. Зміст аналізу -- вибір найбільш істотних показників і постійне дослідження їх динаміки. Цей вибір є суб'єктивним, і проводиться аналітиком. Один з варіантів відбору аналітичних показників для визначення економічного потенціалу підприємства і оцінки його діяльності наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Сукупність аналітичних показників для аналізу

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з точки зору коротко- та довгострокової перспективи.

В першому випадку критерієм оцінки фінансового стану є ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здібність своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки по короткостроковим зобов'язанням. Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здібність його трансформуватись в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, на протязі якого може бути здійснена ця трансформація.

Ліквідність підприємства -- це наявність в нього оборотних засобів в розмірі, теоретично достатньому для покриття короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням строків погашення, передбачених контрактами.

Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторський заборгованості, яка потребує термінового погашення. Основними ознаками платоспроможності є:

1) наявність в достатньому об'ємі коштів на розрахунковому рахунку;

2) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Ліквідність і платоспроможність не тотожні одне одному. Так коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан, як задовільний, проте по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в оборотних активах значну частину становлять неліквідні активи та прострочена дебіторська заборгованість. В першу чергу звертають увагу на статті, характеризуючи наявність коштів на рахунку в банку і касі. Вони виражають сукупність наявних грошових коштів, тобто майна котре має абсолютну цінність, на відміну від будь-якого іншого майна, маючого лише відносну цінність. Ці ресурси найбільш мобільні, можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність в будь-який момент, тоді як інші види активів можуть включатися лише з певною часовою затримкою. Мистецтво фінансового управляння якраз і полягає в тому, щоб тримати на рахунках лише мінімально необхідну суму коштів, а іншу частину котра може знадобитись для поточної оперативної діяльності, -- в швидкореалізованих активах.

Можна сказати, що чим значніший розмір грошових коштів на рахунках в банку, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатньо коштів для поточних розрахунків та платежів.

Про неплатоспроможність свідчить, як правило, наявність “хворих” статей в звітності (“Збитки”, “Кредити і позики не погашені в строк”, “Прострочена дебіторська та кредиторська заборгованість”, “Векселі видані -- прострочені”). Про те це також не завжди правильно:

* фірми-монополісти можуть йти на не суворе додержання контрактів з постачальниками та підрядчиками (показують, що можуть найти їм заміну);

* в умовах інфляції, якщо договір на передбачену коротко- чи довгострокову позику складено не продумано, то виникає спокуса порушити його і сплачувати штрафи знеціненими грішми.

З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства характеризується структурою джерел засобів, ступенем залежності підприємств від зовнішніх інвесторів та кредиторів. Єдиних нормативів відношення власних і залучених засобів не існує. Проте вважається, що частка власного капіталу повинна бути достатньо велика -- не менше 60 %.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства вимірюється абсолютними і відносними показниками.

Розрізняють показники економічного ефекту та економічної ефективності:

Економічний ефект -- показник, який характеризує результат діяльності. Це абсолютний об'ємний показник. В залежності від рівня управління та галузевої належності підприємства в якості показників використовують показники валового національного продукту, валового прибутку від реалізації, прибутку і т.п.

Основним показником беззбитковості роботи підприємства є прибуток. Проте по цьому показнику, взятому ізольовано, неможливо зробити обосновані висновки про рівень рентабельності. Прибуток в 100 тис. грн. може бути прибутком різновеликих по масштабам діяльності і розмірам вкладеного капіталу підприємств. Ступінь відносної ваги цієї суми також буде не однакова. Тому в аналізі використовують різні коефіцієнти рентабельності.

Економічна ефективність -- відносний показник, що співставляє одержаний ефект з затратами чи ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту. Загальну оцінку економічної ефективності діяльності підприємства дають показники рентабельності авансованого і власного капіталу, а ріст їх в динаміці розглядується як позитивна тенденція.

При аналізі доцільно використовувати послідовність взаємопов'язаних і не складних, по структурі та кількості показників:

1. Господарські засоби підприємства та їх структура (містить такі показники, як величина господарських засобів в оцінці нетто, основні засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби, власні оборотні засоби);

2. Основні засоби підприємства (приводиться вартісна оцінка основних засобів, частка орендованих основних засобів, коефіцієнти зносу і оновлення);

3. Структура і динаміка оборотних засобів підприємства (приводиться групування статей ІІ та ІІІ розділів балансу, а також ряд специфічних показників, таких, як величина власних оборотних засобів, їх частка в покритті товарних запасів та інше);

4. Основні результати фінансово-господарської діяльності підприємства (прибуток, рентабельність, рівень витрат обертання, фондовіддача, показник оборотності);

5. Ефективність використання фінансових ресурсів (всього фінансових ресурсів, в тому числі власних і залучених, рентабельність авансованого і власного капіталу та інше).

2. Аналітичні можливості балансу

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану служить бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Баланс, що застосовується нині, став більш наочним, і -- що особливо важливо -- пристосованим для вирішення тих завдань, які постали перед аналізом фінансового стану в ринкових умовах. При колишній методиці аналізу вирішальну роль відігравали порівняння значень статей і розділів балансу з їх нормативними величинами, вивчення причин відхилень від нормативу, вивчення впливу цін на стійкість фінансового стану підприємства. Однією з найважливіших особливостей фінансової звітності, застосовуваної нині, є відсутність у ній планових показників та нормативів. В умовах ринку планування втрачає риси централізованого адміністративного керівництва підприємством, а служить передусім виробленню гнучкої стратегії і тактики господарської поведінки підприємства, що прагне зміцнити своє становище при швидкій мінливості ринкової кон'юнктури.

Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. Для того, щоб аналізувати всі перелічені вище моменти, необхідним етапом, що передує проведенню аналізу, є приведення звітного балансу в таку форму, що, з одного боку робить можливим об'єктивний аналіз, а з другого боку, є максимально зручним для проведення аналітичних розрахунків. Згідно з діючими нормативними документами, баланс складається з оцінки нетто, він уже позбавлений основних регулюючих статей. Для сучасного аналізу можна користуватися одним із трьох засобів:

1. Провести аналіз безпосередньо за балансом без попередньої модифікації балансових статей.

2. Побудувати згрупований аналітичний баланс (таблиця 2), поєднавши однорідні за складом елементи балансових статей. Таке перегрупування балансу можна виконати різноманітними засобами, навіть об'єднанням статей різних розділів.

3. Провести додаткову чистку балансу від наявних у ньому регулятивів з наступним об'єднанням статей в необхідному розрізі.

Таблиця 2

В таблиці 2 наведено один з варіантів побудови згрупованого балансу-нетто, за яким можна визначити загальну суму фінансових ресурсів підприємства (підсумок активу балансу на кінець звітного періоду). По цьому балансу необхідно уточнити також оцінку майна підприємства (підсумок активу балансу), для чого необхідно здійснити такий розрахунок : підсумок балансу = підсумок балансу -- резерв по сумнівних боргах -- резерв майбутніх платежів -- доходи майбутніх періодів -- збитки минулих років -- збитки звітного року.

Отриманий результат показує реальну вартість майна підприємства. Реальна оцінка активів і пасивів балансу необхідна передусім банку для впевненості в кредитоспроможності підприємства, якому він пропонує кредит, а також підприємствам, що вступають в економічні відносини.

Для аналізу наступних питань фінансового стану (ліквідності, фінансової тривалості і ін.) необхідно продовжити перегрупування статей балансу з тим, щоб одержані результати були зручні для проведення аналітичних розрахунків.

Перегрупування статей балансу в активі проводиться за ступенем зменшення ліквідності активів, в пасиві -- за ступенем зростання термінів погашення зобов'язань.

В умовах ринку дуже важливо давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його спроможності своєчасно і повністю розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу відрізняється ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менший час, необхідний для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу здійснюється шляхом порівняння засобів по активу, що згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені в порядку зменшення ліквідності, з зобов'язаннями по пасиву, що згруповані за термінам їх погашення і розташовані в порядку зростання термінів.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки наведених груп по активу і пасиву. Зіставлення найбільш ліквідних засобів і активів, які швидко реалізуються, з найбільш негативними зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність.

Зіставлення активів, що реалізуються, з довгостроковими і середньостроковими пасивами дозволяє виявити ліквідність, що може виникнути в майбутньому. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність або неплатоспроможність найближчим часом. Майбутня ліквідність є прогнозом платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів. Оскільки у відповідних групах активу і пасиву представлена лише частина цих надходжень і платежів, то прогноз платоспроможності є приблизним.

Таким чином, аналіз балансу фактично включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.

Наряду з горизонтальним і вертикальним аналізом бухгалтерського балансу для мети перспективного аналізу може проводитись трендовий аналіз, який зводиться до побудови графіка можливого розвитку організації і середнього темпу приросту і прогнозних значень показників бухгалтерського балансу.

В результаті фінансового аналізу на основі бухгалтерського балансу може бути визначено ряд ознак позитивного фінансового стану підприємства:

ь валюта балансу в кінці звітного періоду збільшується в порівнянні з початком;

ь темпи приросту оборотних активів більше темпів приросту позаоборотних активів;

ь власний капітал підприємства більше позикового і темпи його збільшення більше темпів росту позикового капіталу;

ь темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості примирно однакові.

Аналіз ліквідності балансу дає досить повне уявлення про фінансовий стан підприємства з точки зору можливостей своєчасного здійснення ним розрахунків.

3. Аналітичні можливості звіту про фінансові результати

У звіті про фінансові результати розглядається фінансовий стан підприємства з інших позицій, відмінних від прийнятих при складанні Балансу.

Звіт про фінансові результати відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період (квартал або рік). Звіт розкриває структуру доходів та витрат підприємства за звітний період, визначає загальну суму операційного прибутку, доходи (витрати) за іншими видами діяльності, а також величину чистого прибутку (збитку), отриманого підприємством протягом звітного періоду. Як правило, у Звіті знаходять відображення також основні елементи операційних витрат та показники прибутковості акцій, якщо підприємство створено у формі акціонерного товариства.

Призначення Звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачено послідовне зіставлення його статей.

Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі етапи:

Ш Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

Ш Розрахунок валового прибутку (збитку);

Ш Визначення фінансового результату - прибутку (збитку) - від операційної діяльності;

Ш Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

Ш Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

Ш Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Аналітичні можливості звіту про фінансові результати визначені наступними напрямками аналізу:

Ш аналіз кожної складової частини Прибутку (горизонтальний аналіз звіту);

Ш дослідження структури показників звіту про фінансові результати і їх зміна (вертикальний аналіз);

Ш вивчення динаміки зміни показників звіту про фінансові результати (трендовий аналіз).

За даними звіту про фінансові результати можна проаналізувати динаміку показників рентабельності підприємства.

Під час аналізу використовуються наступні показники:

ь балансовий прибуток;

ь прибуток від реалізації;

ь інші операційні доходи, видатки;

ь дохід від володіння корпоративними правами;

ь дохід від відсотків до одержання;

ь фінансовий результат від позареалізаційних операцій;

ь чистий прибуток;

ь сума використання прибутку по різних напрямках.

Під час горизонтального аналізу звіту про фінансові результати здійснюється групування у динамічні ряди наступних показників:

* виручка від реалізації товарів;

* витрати на виробництво реалізованої продукції;

* комерційні видатки;

* прибуток (збиток) від реалізації;

* прибуток (збиток) від операційної діяльності;

* прибуток від володіння корпоративними правами;

* прибуток від процентів до отримання;

* позареалізаційний прибуток;

* позареалізаційний збиток;

* балансовий прибуток;

* сума податку на прибуток;

* прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства;

* показники, які характеризують напрямки розподілу та використання чистого прибутку.

З 1 по 10 показники звіту про фінансові результати використовуються в аналізі джерел формування балансового прибутку 11-13 використовується в аналізі використання прибутку.

У результаті проведення горизонтального аналізу складається 2 аналогічні таблиці, одна з яких включає абсолютне значення показників і їх абсолютне відхилення, а друга - відносні показники (темпи росту, приросту).

При досліджені показників структури звіту про фінансові результати здійснюється структурний аналіз формування балансового прибутку і структурний аналіз розподілення балансового прибутку.

Під час аналізу використовується показники питомої ваги кожної складеної частини балансового прибутку і кожного напрямку, її розподілу у загальній масі балансового прибутку.

Структурний аналіз формування і розподілення балансового прибутку може бути здійснений в динаміці. Для цього будуються дві таблиці:

1. Для аналізу структури балансового прибутку за квартал, перше півріччя, за 9 місяців, рік.

2. Для аналізу структури розподілення балансового прибутку за квартал - рік.

Вивчення динаміки зміни показників звіту про фінансові результати за ряд звітних періодів базується для визначення середньорічного темпу приросту прогнозних значень показників звіту на подання звітного періоду. Дослідження показників та вплив факторів на звіту про фінансові результати дозволяють визначити міру фактичного впливу на прибуток від реалізації продукції за принципом найбільш суттєвого впливу.

Виходячи з даного принцип, найбільш суттєві можуть бути принципи факторів господарської сфери з використанням методів балансової ув'язки визначають фактори прямого та оберненого впливу по відношенню до прибутку.

Висновок

Для ефективного управління підприємством і досягнення найкращих результатів керівники повинні оцінювати фінансового стану підприємства за інформацією Балансу і Звіту про фінансові результати . Головна мета аналізу фінансових звітів - оцінити результати та ефективність функціонування підприємства за звітний період і в динаміці, своєчасно виявляти та усувати недоліки у підприємницькій діяльності, знаходити резерви поліпшення фінансового стану.

Найбільш розповсюдженими методичними прийомами фінансового аналізу є горизонтальний і вертикальний аналіз інформації балансу, а також розрахунок відносних показників структури, динаміки та структурної динаміки. При цьому існують різні варіанти побудови системи абсолютних і відносних оціночних показників, що потребує їх уточнення з урахуванням масштабу бізнесу (великий, середній, малий) та інформаційного забезпечення розрахунку.

бухгалтерський фінансовий управлінський аналітичний

Список використаної літератури

1. Наказ про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» №73 від 07.02.2013 р.

2. М.І. Бондар, В.І. Єфіменко, Л.Г. Ловінська та ін.. - К.: КНЕУ, 2012.

3. Головко Тетяна Василівна Фінансовий облік-1: підручник / Т. В. Головко; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2008.

4. Б.М. Литвин, М.В. Стельмах «Фінансовий аналіз»,навчальний посібник 2008.

Размещено на Allbest.ru